4. 7.

Тридцятилітня війна (1618-1648)

Ця війна була першим загальноєвропейським конфліктом за участю більшості держав тодішньої
Європи: габсбурзького блоку разом з Ватиканом та Франції, Швеції, Нідерландів.

Фактично це була війна між католицизмом і протестантизмом (абсолютистська Франція, однак,

пристала до другого табору).

Причинами війни були внутрішні суперечності в німецькому світі, суперництво європейських держав,
зокрема Франції з австрійськими та іспанськими Габсбургами.

Німецькі протестантські князі для захисту своїх прав об'єдналися в союз — Унію. Незабаром католики
відповіли утворенням свого об'єднання — Ліги. Обидві сторони готувалися до збройної боротьби.
Франція будь-якими засобами намагалася не допустити посилення впливу Габс-бургів у німецькому
світі та підтримувала князів-протестантів. Вона сподівалася приєднати Ельзас і Лотарингію. З Іспанією
Франція конфліктувала через Південні Нідерланди та Північну Італію.

Воєнні дії розпочалися під час правління цісаря Матіса, який намагався примирити протестантів і
католиків. Одного разу на скаргу чеських протестантів він відмовився покарати католиків. Це дуже
роздратувало протестантів Чехії. 1618 р. з вікон Празького замку чехи викинули трьох урядовців, які
управляли країною від імені цісаря. А згодом чехи повстали проти Габсбургів, що, власне, і стало
початком Тридцятилітньої війни (1618—1648)

Історики поділяють Тридцятилітню війну на кілька періодів: чеський, датський, шведський і франко-
шведський.

Чеський період (1618—1620). Після подій у Празькому замку чехи-дворяни створили тимчасовий уряд,
організували чеську армію, вигнали всіх єзуїтів і найвищих осіб католицької церкви, проголосили про
вихід

з-під влади Габсбургів та утворили самостійну державу. Своїм королем вони обрали Фрідріха,
курфюрста Пфальцського, керівника Унії.

Разом зі пфальцським військом чеські загони рушили на Австрію, і 1618 р. досягли Відня. Це
стурбувало весь католицький світ.

Австрію підтримали Іспанія, Річ Посполита, Ліга під проводом баварського князя Максиміліана. До
того ж у таборі повстанців не було одностайності. Військо цісаря на чолі з полководцем Тіллі швидко
перейшло у наступ і згодом вступило на територію Чехії. 1620 р. відбулася вирішальна битва під Білою
Горою, в якій чеське і пфальцське війська зазнали поразки.

У Чехії розпочалися розправи над протестантами. У Празі було прилюдно страчено 27 керівників
чеського повстання. Багато повстанців ув'язнено, решта — змушена емігрувати з країни. У Чехії
відновили католицьку церкву. Повсюдно знищувалася гуситська і протестантська література. Із
самостійної держави Чехія знову на тривалий час перетворилася на німецьку провінцію.

Протестантські князі, налякані рішучістю цісаря, спочатку розгубилися, але потім повстали проти
нього, їх підтримали Англія і Голландія, Франція і Данія.

Датський період (1625—1629). З ініціативи кардинала Рішельє між Англією, Голландією і Данією був
укладений Троїстий союз проти австрійських та іспанських Габсбургів. Датські війська об'єдналися з
військами протестантських князів. Велику грошову допомогу надали Англія і Голландія. Цісар
Фердінанд IIне мав змоги особисто протидіяти супротивникам і звернувся до багатого дворянина
Альбрехта Валленштейна з пропозицією організувати опір. Валленштейн зібрав 30-тисячну армію най-
маних солдатів і незабаром почав завдав-ати датчанам поразку за поразкою. Зрештою 1629 р. з Данією
було укладено мир.
Шведський період (1630—1635). Ще одного союзника у боротьбі з Габсбургами Рішельє знайшов в
особі шведського короля Густава Адольфа. 1630 р. його військо переправилося в Померанію. Цього
разу німецькі протестантські князі проголосили нейтралітет, що не входило в плани шведів. Але
прихильність німців Густав Адольф здобув після трагедії Магдебурга, що згорів внаслідок нападу
військ Ліги на чолі з Тіллі. Тоді союз зі Швецією уклали Бранденбург і Саксонія — наймогутніші
північно-німецькі князівства.

1631 р. поблизу Лейпцига шведи завдали нищівної поразки військам Ліги, здобули Нюрнберг, а
незабаром розбили цісарські війська на р. Лех. Полководець католицької Ліги Тіллі був смертельно
поранений. Згодом шведи оволоділи Аугсбургом і баварською столицею Мюнхеном, а їхні союзники
— саксонці — зайняли Чехію.

Фердінанд II опинився у дуже скрутному становищі і вирішив знову звернутися до Валленштейна. Той
зібрав нове військо і вирушив у похід, захоплюючи території. Біля міста Лютцен шведи перемогли
Валленштейна,

але під час цієї битви загинув король Густав Адольф, Валленштейна звинуватили у державній зраді та
вбили.

У подальшому шведи вже не перемагали і згодом відступили з Південної Німеччини. Навесні 1635 р.
Габсбургам удалося укласти мир із саксонським курфюрстом, здавалося, що справи знову складалися
для них сприятливо. Саме тоді кардинал Рішельє вирішив відкрито вступити у війну.

Франко-шведський період (1635—1648). Франції допомагали насамперед Швеція і Голландія. Проте

спочатку союзники не мали успіху. Після смерті Рішельє ситуація змінилася на краще. Війська
Габсбургів зазнавали поразки. Цісар Фердінанд III змушений був розпочати мирні переговори.

Восени 1648 р. було укладено Вестфальський мир. Його наслідками були: значні територіальні
приєднання до держав-переможниць (Франція одержала Ельзас і Лотарингію, а також міста Мец, Тулон
і Верден; Швеція здобула Померанію); закріплення політичної роздробленості Німеччини (католицькі,
лютеранські і кальвіністські князі дістали однакові права); визнання цілковитої незалежності Голландії
та Швейцарії.