Християнське життя

© 2015 • Community Bible Study 1
Християнське життя, Урок 1
Істинна любов та любов до істини

Як нам жити успішно життям любові та правди разом з іншими? Цей виклик є загальною темою у
Посланні до Филимона; 1, 2 і 3 Посланнях від Івана та Посланні від Юди. Правда без любові сувора, а
любові без правди бракує щирості. Проте у поєднанні, правда і любов змінюють життя людей і
приносять Царство Боже у світ, який потребує Його. Ісус жив у досконалій правді та любові. Він є
нашим прикладом того, як жити так практично і повсякдень.
Разом ці п’ять коротких послань демонструють, як може виглядати життя, коли народ Божий живе в
Його правді та любові. Лист Павла до Филимона — це звернення до багатого християнського
рабовласника. Павло попросив Филимона прийняти істину про те, що його раб, який втік, став
послідовником Христа, і полюбити свого раба як брата. У трьох посланнях від Івана апостол закликав
віруючих дотримуватися балансу між любов’ю та істиною у своїх стосунках з Богом та один з одним.
Коротке послання від Юди закликає віруючих захищати правдиву віру від лжевчителів й укорінитися у
Божій любові.
Филимон — особисте звернення
Филимон був багатим громадянином міста Колос. Павло навернув його до віри у Христа. Онисим, раб
Филимона, втік. Оскільки римське суспільство вважало рабів власністю, втеча розглядалася як
крадіжка. Згідно з римським правом така поведінка каралася смертю. Однак Онисим зустрів Павла у
Римі і повірив в Ісуса.
Онисим став немов син Павлові. Павло волів би, щоб Онисим був поруч, щоб допомогти та розрадити
його під час домашнього арешту. Проте Онисим вирішив повернутися до Филимона, хоча й знав, що
наслідки можуть бути суворими. Згідно з римським правом Онисим все ще належав Филимону. Тому
Павло написав це особисте звернення до Филимона від імені Онисима. Павло попросив його прийняти
Онисима як рівного собі і як брата в Ісусі. Юридично Филимон не був зобов’язаний прийняти Онисима
з широкими обіймами. Проте Павло звернувся до нього на підставі віри, яку вони усі троє поділяли.
Біблія не визнає будь-яку поведінку, записану на її сторінках. Бог наказує Своєму народу «шукати
справедливості» і допомагати пригнобленим (Ісаї 1:17). Завжди буде неправильним поневолювати
інших людей або керувати ними силою. Коли Павло писав цього листа, більшість культур визнали
рабство звичайним способом життя. Павло писав зі свого культурного контексту, розглядаючи життя
таким, яким воно було, а не таким, яким воно має бути. Він не торкнувся тут безпосередньо теми
рабства. Він зосередився на тому, щоб переконати Филимона ставитися до Онисима з тією ж любов’ю
та турботою, яку Филимон виявляв до інших віруючих.
Онисим разом з Тихиком відніс цього листа до Колос разом із листом Павла до Колосської церкви.
Ймовірно, Павло написав цього листа до Филимона приблизно у той самий час, що й Послання до
Колосян під час свого першого римського ув’язнення приблизно в 61–62рр н.е.
1 Послання від Івана—Як знати і жити
Три послання від Івана були написані, щоб допомогти християнам відрізнити правду від брехні.
Лжевчителі намагалися ввести церкви в оману. Автор цих трьох послань не вказав себе. Проте теми,
стиль і лексика дуже схожі на Євангеліє від Івана. Ранні отці церкви погодилися, що апостол Іван був
автором усіх чотирьох книг. Іван був одним із найближчих друзів Ісуса. Його особистий досвід
спілкування з Ісусом сформував його серце пастора для церкви.
У 1 Посланні Іван називає читачів своїми «діточками» (2:1) у вірі і відчуває відповідальність за їхнє
духовне благополуччя. Іван знав, що лжевчителі стверджували, ніби-то Ісус не був одночасно і Богом, і
людиною. Вони вчили, що Його жертва за гріх була непотрібною і що гріх був прийнятним. Іван
протистояв цій брехні.
Він писав про ідентичність Ісуса як Сина Людського і Сина Божого. Він пояснив, як виглядає віра в
Ісуса. Він запропонував певну перевірку, щоб виявити зони хибної впевненості. Він розповів
Усі вірші з Біблії взято з Української Біблії у перекладі І. Огієнка © 2003, Українське Біблійне Товариство, якщо інше не зазначено.
Використано з дозволу. Усі права захищені.
Християнське життя—Урок 1 2
послідовникам Ісуса, як знати, що вони Божі діти. Він навчив їх відрізняти правду від брехні. Іван
також розповідав віруючим, як жити життям любові, наслідуючи приклад Ісуса.
Подумай про те, що таке любов насправді. Любов – безумовна. Вона витримує страждання і
труднощі. Вона заснована на істині. Вона корениться у силі та реальності того, ким є Бог. Бог є
джерелом любові. Він хоче вдосконалити у нас цю неймовірну любов. Ця любов виражається в
дії. Почуття та емоції приходять і йдуть, але справжня любов триває завдяки своєму джерелу.
Чим більше ми відчуваємо жертовну і незмінну любов Бога до нас, тим повніше ми здатні любити інших.
2 і 3 Послання від Івана—Стояти за правду

Іван адресує своє друге послання «вибраній пані та її дітям» (вірш 1). У цьому листі він пропонує
практичну допомогу, як боротися із лжевчителями, які намагаються проникнути до церкви. Він
наполегливо закликав не приймати обманщиків, які навчали чогось меншого, ніж повна
божественність і людськість Ісуса.
Подумай про те, що таке істина насправді. Якщо у нас є Ісус, у нас є істина, тому що Він є
істиною (Івана 14:6) і Його Слово є істиною (Івана 17:17). Божа істина – постійна, надійна і змінює
життя. Коли ми знаємо істину, вона робить нас вільними (Івана 8:32). Вона робить нас чистими
та новими. І вона робить нас мудрими й пильними, щоб ми могли розпізнати обман Сатани.
Третє Послання Іван адресував своєму «улюбленому Гаєві» (вірш 1). Він похвалив Гая за теплу
гостинність, яку той виявив до інших християн. Іван чув багато особистих історій про те, як Гай
турбувався про послідовників Ісуса, і він заохочував свого друга продовжувати жити вірою.
У 2 Посланні Іван попереджав про лжевчителів з-поза церковного середовища. Проте в 3 Посланні він
розглянув проблему злого, егоїстичного лідера всередині церкви. Він закликав Гая не наслідувати злих
дій такої людини, а натомість «робитися подібним до доброго» (вірш 11).
Усі три короткі книги Івана сьогодні настільки ж практичні, як і для його початкової аудиторії. Сатана
так само прагне спотворити Божу істину і знищити віру християн сьогодні, як і в дні Івана. Листи Івана
до ранніх церков дають потрібну нам мудрість і настанови, щоб відстоювати істину і будувати
спільноти любові.
Юда—Захист віри
Автор Послання Юди назвав себе «слугою Ісуса Христа і братом Якова» (вірш 1). Існує кілька
варіантів для ідентифікації Юди. Оскільки Юда називав себе братом Якова, багато дослідників
вважають, що він перебував у родинних стосунках з Яковом, який був одним із лідерів єрусалимської
церкви та автором книги Якова.
Хоча ми мало знаємо про дату чи обставини написання цього листа, ми знаємо, що Юда, як і Іван,
прагнув боротися з фальшивими вченнями у церкві. Він турболиво захищав спільноту послідовників
Ісуса. Люди намагалися обдурити їх, тому він написав лист, щоб підготувати своїх читачів бути
готовим стояти у Божій правді. Юда тріумфально закінчує поклонінням Богу, який здатний уберегти
Свій народ від обману.
Втілення ІСТИНИ!
Кожне з цих п’яти послань показує різне застосування того, як жити у світлі істини та любові
Ісуса. Такий баланс між застосуванням правди та істини може бути викликом. Як ми побачимо,
ситуації, про які йдеться у кожному листі, вимагали чуйності та мудрості. На щастя, Святий Дух вчить нас
розпізнавати обман, знати істину і ділитися нею, а також проявляти справжню любов. Починаючи це
дослідження, визнач одну чи дві сфери у своєму житті, де б ти хотів(ла) розвиватися у тому, щоб говорити
істину з любов’ю. Запиши їх і попроси Святого Духа допомогти тобі розвиватися у цих сферах, коли
вивчатимеш ці послання про істину та любов.
Християнське життя, Урок 2—Филимон

Заклик до милосердя
Запам’ятай ІСТИНУ!
«Я завсіди дякую Богові моєму, коли тебе згадую в молитвах
своїх. Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і
до всіх святих» Филимона 4–5
ДЕНЬ 1: Филимона 1–3— Передумови та вступ
1. Що ми дізнаємося з уроку 1 і цих віршів про Филимона? Онисима?
Апфію? Архипа?
2. Де був Павло, коли писав цього листа? Яким чином статус Павла допоміг
би йому ідентифікувати себе з Онисимом?
3. Павло збирався кинути Филимону важкий виклик. На твою думку, чому
він вирішив привітати Филимона благодаттю і миром від Бога?
ДЕНЬ 2: Филимона 4 -7 – Характер Филимона
4. Чому Павло був вдячний Богу за Филимона?
5. Про що молився Павло за Филимона в контексті його віри?
6. Що, зі слів Павла, принесло йому «велику радість та потіхи»? Що це
говорить тобі про Павла?
Вивчай ІСТИНУ!
Филимон вміє любити людей так, щоб це дарувало їм радість і
втіху. Він живить серця святих. Подумай про людей, які оживляють
твоє серце. Що вони роблять такого, що приносить тобі радість і втіху?
Подумай, як ти можеш оживити когось своєю любов’ю цього тижня.
ДЕНЬ 3: Филимона 8–16—Заклик Павла

7. Якими двома способами Павло міг представити свої прохання Филимону?
На твою думку, чому Павло обрав саме такий підхід?
8. Як, на твою думку, описування Павла себе як «старого» і «в’язня Христа»
могли вплинути на Филимона, коли він читав цей лист?
9. Чому з боку Павла було жертовним відправити Онисима назад до
Филимона?
10.Грецьке ім’я Онисим означає «корисний». Як Павло використав значення
цього імені, щоб пояснити свою думку?
ДЕНЬ 4: Филимона 17–22—Прохання Павла
11.Якими були очікування Павла щодо реакції Филимона, коли Онисим
повернеться до Колос?
12.Чим Филимон був духовно зобов’язаний Павлу? На твою думку, чому
Павло нагадав про це Филимону?
13.На твою думку, чому Павло сподівався, що Филимон зробить навіть
більше, ніж той просив?
14.Що Павло хотів, щоб зробив Филимон, щоб підготуватися до очікуваного
візиту Павла? Як, на твою думку, можливі відвідини Павла могли би
вплинути на рішення Филимона щодо повернення Онисима?
ДЕНЬ 5: Филимона 23–25—Підсумок Павла
15.Якою була кінцева молитва Павла за Филимона?
16.З огляду на те, що Павло розповів нам про Филимона, що, на твою думку,
вирішив зробити рабовласник, коли Онисим повернувся?
17.Хоча в цьому посланні Павло не коментував моральну сторону рабства, що
говориться про його переконання з цього приводу у 1 Коринтян 7:21–23 та
Галатів 3:28?
Використовуй ІСТИНУ на практиці!

Якщо говорити по-людськи, Павло не був відповідальним за
становище Онисима. Проте Павло взявся за справу цієї людини,
яка потребувала допомоги. Тому Павло написав звернення від імені
Онисима. Він висловив любов, упевненість і підтримку Онисиму, навіть
запропонував відшкодувати будь-які збитки, які завдала втеча цього
раба-втікача. Таким чином колишній втікач міг почати все спочатку. Яким
практичним способом ти можеш допомогти конкретній людині, яка
потрапила у кризу? Можливо, це слова підбадьорення, приготування їжі
або надання фінансової допомоги. Поговори про це на своїй малій групі.
ДЕНЬ 6: Приєднайся до малої групи

Урок 2. Коментарі День 7: Заклик до милосердя - Филимону
Книга Филимона не схожа на жодну іншу книгу Святого Письма. Вона дуже особиста і
показує ніжну сторону Павла, яку ми не дуже часто бачимо. Филимон був братом у Христі і
рабовласником, який жив у Колосах. Павло написав Филимону від імені раба-втікача на ім’я
Онисим. Як познайомилися Онисим і Павло, нам не відомо, але через їхні стосунки Онисим
став послідовником Ісуса.
Павло закликав Филимона прийняти і привітати цього нового брата у Христі. Цей лист є
пристрасною, мужньою позицією щодо любови та життя згідно з правдою. Тут ми знаходимо
важливе розуміння того, що означає бути захисником для людей, які потребують нашої
допомоги. Слова Павла скромні й турботливі, але вони також сповнені впевненості. Павло не
змушував себе закликати Филимона виявити любов і співчуття.
Павлові вітання
Павло писав Филимону, коли був у в’язниці у Римі (див. Дії 28). У першому рядку цього листа
Павло описав себе як «в’язня Христа». Він розумів, що таке страждати й бути обмеженим.
Можливо, він думав, що згадка про власне ув’язнення посилить його звернення до Филимона.
Його становище було схожим на становище Онисима. Павла також затримали проти його волі.
Перебуваючи під домашнім арештом, Павло написав це послання, а також свої листи до
Ефесян, Филип’ян і Колосян. Він очікував, що його звільнять, і врешті-решт був звільнений на
деякий час у відповідь на молитви церкви.
Павло ретельно підбирав слова. Він вирішив звертається до Филимона як до свого друга і
брата в Ісусі. Павло мав владу наказати Филимону повернути Онисима. Натомість він
запропонував Филимону благодать і мир від Бога.
Подумай про те, щоб бути єдиними в Ісусі. Павло написав свої листи до Филимона
та до церков в Ефесі та Колосах приблизно в той же час. Він писав про необхідність
єдності між Божим народом бо багато роздумував над цим. У посланнях до Ефесян і
Колосян Павло наголошує, що в Ісусі всі люди єдині, бо Він зруйнував кожну стіну.
У Посланні до Филимона він закликає багатого друга жити згідно з цією фундаментальною
істиною, люблячи раба. Він хотів, щоб Филимон та Онисим відчули свободу, що приносить
Ісус, любов, що руйнує бар’єри відокремлення.
Любов і віра
Римська імперія була побудована і трималась на плечах рабів. Згідно з римським правом раби
вважалися власністю своїх господарів. У них було мало прав і юридично вони не визнавались
особами. Люди, відомі як fugitivarii (латнинською «фугітіварій» - втікачі), полювали на
рабів-втікачів і повертали їх власникам. Рабів, які втекли, суворо карали. Декого били батогом,
таврували чоло або навіть страчували. Павло знав, наскільки важким буде його прохання для
Филимона. Проте він був упевнений у щирості віри Филимона. Він сподівався, що стосунки
Филимона з Ісусом допоможуть йому виявити милосердя до Онисима.
Подумай про те, як Павло вибирав слова. Деякі люди запитують, чому Павло чітко
не сказав, що Филимон має звільнити Онисима. У певні моменти історії цими
віршами навіть зловживали задля виправдання зла рабства. Очевидно, ми не знаємо,
чому Павло не був більш чітким у тому, що він сказав. Проте ми знаємо, що він був
у в’язниці, коли писав цього листа. Дуже ймовірно, що римські чиновники читали його пошту
та його листи, перш ніж дозволити їх відправити. Римська влада за будь-яку ціну трималися
Pax Romana, Римського миру. Вони карали або страчували кожного, хто, здавалося, становив
загрозу владі Риму. Тож для Павла захист римського раба пов’язаний із додатковим ризиком і
вимагав особливої чутливості.
Павло сміливо припустив, що в Ісусі раб був настільки ж цінним, як і багатий
впливовий колоський землевласник, хоча раби не мали жодних прав і мали тільки матеріальну
цінність у римському суспільстві, тому в цьому світлі його слова у листі були сміливими та
революційними.
Павло почав з того, що дякував Богові за Филимона і згадував його в молитві. Він чув про
любов і віру Филимона. Филимон продемонстрував і те, й інше у своїй церковній громаді.
Павло знав, що Филимон виявляв любов Ісуса «всім святим». Він оживлював їхні серця своєю
любов’ю. А Павло хотів, щоб Филимон включив ще одного віруючого — Онисима — до свого
кола прийняття та піклування.
Відзначаючи любов Филимона до людей у церкві, Павло заклав основу для свого прохання,
щоб Филимон виявляв милосердя, коли прийде Онисим. Павло просто хотів, щоб Филимон
показав своєму рабу-втікачу таку ж любов і турботу, які він виявляв іншим християнам у
церкві.
Павло твердо вірив у те, що в цій ситуації правильно. Він був у цьому переконаний, що «нема
раба, ані вільного...бо всі ви один у Христі Ісусі» (Галатів 3:28). Але при цьому він був
тактовним і дбайливим. Він любив і поважав свого друга. І він знав, що для того, щоб
Филимон по-справжньому обняв Онисима, Филимон повинен зробити цей вибір сам.
Филимон був християнським лідером, і члени церкви збирались у його будинку. Але за весь
час, коли Онисим служив Филимону, слуга так і не навернувся до віри в Ісуса. Однак під час
втечі Павло привів його до віри, так само, як він це зробив для Филимона раніше. І Филимон, і
Онисим обоє були віруючими — братами у тілі Христовому.
Павло виступив від імені Онисима таким чином, щоб виразити власну любов і турботу. Він
назвав раба-втікача своєю «дитиною» і своїм «улюбленим братом». Павло сказав Филимону,
що, відсилаючи Онисима назад, він посилає своє власне серце. Павло хотів залишити
Онисима, але з поваги до Филимона Павло відправляв його назад. Згідно з римським правом,
Онисим все ще належав Филимону.
Прохання Павла
Коли Павло наближався до завершення свого листа, він ясно пояснив своє прохання
Филимону. Він попросив Филимона прийняти втікача Онисима. Знову ж таки, Павло
ототожнював себе з Онисимом, попросивши Филимона прийняти його так само, як би він
прийняв самого Павла. Він сказав Филимону: «Коли маєш за друга мене, прийми його, як
мене».
Павло підкріпив своє прохання дивовижною відданістю. Він запропонував сплатити будь-які
борги чи збитки, які могли виникнути внаслідок втечі Онисима. Він нестиме відповідальність,
якщо Филимон вирішить вимагати будь-якої оплати. Павло закінчив останнім благанням до
Филимона: «Заспокой моє серце в Христі». Павло прагнув, щоб Филимон відповідав своїй
репутації та любив, прощав і приймав Онисима.
Павло заступився за людину, яка потребувала його допомоги, при цьому обережно захищаючи
особливу дружбу. Його лист до Филимона відкриває потужну сполуку правди та любови, якої
неможливо досягти без керівництва Святого Духа.
Втілення ІСТИНИ! Лист Павла до Филимона дає нам потужний приклад того, як
вирішувати конфлікт у правді та любові. Павло чітко пояснив свою позицію і
висловив сміливі прохання. Тим не менш Павло також упевнився в тому, щоб
Филимон знав, що його цінують, поважають і люблять. Яка частина такого балансу
правди та любови є для тебе найважчою? Склади список причин, чому любов робить більш
вірогідним прийняття послання правди. Також перелічи, як проголошення правди насправді є
способом висловити любов. Попроси Бога допомогти тобі рости у найважчій для тебе сфері.
Християнське життя, Урок 3—1 Івана 1

Ходити у світлі та істині
«Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб
гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» 1 Івана
1:9
ДЕНЬ 1: 1 Івана 1:1–2— Іван був очевидцем
1. Іван описує когось, хто був «від початку». На твою думку, хто це такий?
2. За допомогою яких органів чуття Іван і перші учні відчули цю Особу, Яка
була «від початку»?
3. Кому ти, швидше за все, повіриш — очевидцю чи людині, яка почула
новини з інших уст? Чому?
ДЕНЬ 2: 1 Івана 1:3–4 – Іванова причина, щоб поділитися
4. Чому Іван поділився побаченим і почутим?
5. На що сподівався Іван після того, коли він поділиться?
6. На твою думку, як обмін досвідом, який ти пережив(ла) з Богом, може
поліпшити твої стосунки з іншим вірянами? Як це може збільшити твою радість?
Як ото виглядає очевидець Ісуса? Бачити, чути і доторкатися до
Нього? Спостерігати, як Він взаємодіє з людьми? Іван написав ці
вірші через багато років після того, як ходив і жив з Ісусом, але ми все ще
можемо відчути його захоплення. Цього тижня обери свою улюблену історію
про Ісуса. Прочитай і роздумуй над нею. Уяви себе у ній. Що ти бачиш? Чуєш?
Чого торкаєшся? Що відчуваєш? Як саме історія оживає для тебе? Як Ісус стає
реальнішим для тебе? Поділися своїм досвідом у групі.
ДЕНЬ 3: 1 Івана 1:5—Бог є світло

7. Яке послання отримав Іван від Ісуса?
8. На твою думку, чому Іван використав образ світла, щоб описати Бога?
9. Яким чином знання про те, що в Бозі немає темряви, заспокоює тебе?
ДЕНЬ 4: 1 Івана 1:6–8—Світло чи темрява, правда чи брехня
Примітка: у віршах 6 і 7 Іван використовує грецьке слово, що можна перекласти
як «ходити» або «жити». В цьому уроці буде використано слово «ходити».
10. Що є правдою щодо людини, яка стверджує, що має спільність з Богом, але
ходить у темряві?
11. Чому, на твою думку, важливо, щоб вчинки християн відповідали тому, у
що вони вірять, як стверджують християни?
12. Які дві переваги ходіння у світлі? На твою думку, чому Іван пов’язав ці дві
переваги?
13. У вірші 1:8, як Іван описав людину, яка стверджує, що «не має гріха»?
ДЕНЬ 5: 1 Івана 1:9–10—Сповідь і прощення
14. Якщо ми погоджуємось із Богом, що ми згрішили, що ми можемо зробити,
щоб примиритись із Ним?
15. Які дві речі відбуваються, коли ми визнаємо свої гріхи перед Богом? Чим
відрізняються ці дві речі?
16. На твою думку, як наполягання на тому, що ми не згрішили, робить Бога
неправдомовцем?
17. Як Боже Слово в нас захищає нас від гріха та самообману?

Іван використав образ ходіння, щоб описати духовну мандрівку, в
якій ми спільно беремо участь із іншими віруючими. Чи є у вас духовний
супутник? Дуже радісно ділитися історіями духовної мандрівки з іншою
людиною. З ким ти міг би це зробити цього тижня? Якщо ти вперше розмовляєш
з цією людиною, можеш поговорити про деякі сфери, де ти бачиш, як Бог
працює останнім часом. Якщо ти добре знаєш цю людину, можеш піти глибше,
поставивши одне одному запитання, наприклад, як Бог останнім часом
закликає вас до духовного зросту? Запиши усі хороші ідеї або свіжі погляди, що
випливають з цієї розмови.
3
Урок 3. Коментарі.
День 7: Ходити у світлі та правді - 1 Івана 1
Іван написав цього листа з ніжною любов’ю і глибокою турботою про правду. Він знав, що
самозванці заплутують церкву брехнею про те, ким насправді був і є Ісус. І він не міг сидіти мовчки,
знаючи, що особу Ісуса атакують. Тож із серцем пастора він написав теплий, турботливий лист до
людей ранньої церкви. Він хотів, щоб віруючі цінували та поглиблювали своє спілкування з Богом.
Він захищав правду, яку отримав з перших рук. І він закликав Божий народ до духовної пильности
та до більшої близькости з Богом.
Автор листа
Ще з часів ранньої церкви християнська традиція стверджувала, що апостол Іван був автором
цієї книги. Дослідники вважають, що Іван провів останні роки свого життя в Ефесі (розташованому
на території сучасної Туреччини). Він написав своє Євангеліє та свої три послання, живучи й
навчаючи там. Історичні дані свідчать про те, що Євангеліє від Івана було написано перед
посланнями. Традиція датує час написання цього листа приблизно в 90 році нашої ери.
Загроза правді
Коли Іван написав цього листа, лжевчителі обманювали Ісусових послідовників. Вони вчили,
що Ісус не був повністю людиною. Ніщо матеріальне не може бути божественним, казали вони. На
їхню думку, все фізичне чи матеріальне вважалося лише земним і злим. Вони думали, що чистий і
святий Бог ніколи не захоче увійти у недосконалість і слабкість людського тіла. Тому вони
переконували, що Ісус ніколи не міг бути одночасно Сином Людським і Сином Божим.
Це фальшиве вчення засмучувало Івана. Він щодня жив з Ісусом. Іван визнавав Ісуса сутністю
Божої правди та любові, що втілилась у людську форму на землі. На очах Івана Ісус чинив
надприродні чудеса, що міг зробити лише Бог. Іван був свідком того, як Ісус перетворював воду на
вино і годував величезні натовпи лише жменькою хліба та кількома рибками. Він бачив, як Ісус
зцілює хворих і воскрешає мертвих. Він із благоговінням спостерігав, як Ісус заспокоював бурхливі
води і йшов по хвилях.
Проте Іван також був із Ісусом, коли Він був голодний, втомлений, засмучений, прикро
вражений, і коли Він страждав. Іван розмовляв з Ісусом віч-на-віч і пройшов з Ним довгі кілометри.
Він бачив, що людськість Ісуса була справжньою. Він без тіні сумніву знав, що Ісус був і Богом, і
Людиною.
Подумай про важливість людськости Ісуса. Іван знав, що істина про божественність
і людськість Ісуса була важливою для віри церкви. Ісус має всю силу, владу та
досконалість як Син Божий. Але оскільки Він вирішив стати одним із нас і жити так,
як живемо ми, Він знає і розуміє наш людський досвід. Він може співчувати нашим
слабкостям і спокусам (Євреїв 4:15). Він здатний заступатися за нас перед Богом (Римлян
8:34). І Він може спокутувати наш гріх Своєю кров’ю, бо прожив безгрішне людське життя
(Филип’ян 2:6–8).
Реальність Ісуса
Іван любив своїх читачів, як батько любить своїх власних дітей. Він хотів, щоб вони були
впевнені в правдивості своєї віри, щоб вони розпізнали обман, якщо той трапиться на їхньому
шляху.
Вступ Івана в 1 Посланні схожий на його вступні слова в Євангелії. Він представив Ісуса як
Боже Слово і Боже життя в дії. Ісус відкрив світу Бога, увійшовши в нього як новонароджена
дитина, проживши людське життя і померши людською смертю на землі. Іван наполягав на тому, що
Ісус був справжньою людиною; хтось, кого він бачив і торкався. Він хотів поділитися з читачами
своїм особистим, реальним досвідом спілкування з Ісусом.
Іван прагнув нагадати своїм читачам, що в Ісусі вони стали новими. Вони стали людьми світла
і людьми правди. Завдяки Божій неймовірній силі вони могли перемагати гріх і зло у своєму світі.
Вони могли йти до Нього з довірою і могли щиро любити Його народ.
Світло і темрява
Іван знав, що «Бог є світло, і немає в Ньому жодної темряви». Для Івана світло і темрява
проілюстрували повний контраст між правдою і брехнею. До цієї ідеї він повертався кілька разів у
своєму листі.Біблія часто використовує світло і темряву, щоб символізувати протистояння добра і
зла, духовного знання і духовної сліпоти. Бог є абсолютно добрим і чистим, і Він є джерелом усіх
правдивих знань і прозорливости. У своєму Євангелії Іван сказав, що коли Ісус прийшов, у світ
прийшло «справжнє світло». В Ісусі було життя, і це життя було світлом для всіх (Івана 1:4, 9).
Люди, які обрали темряву замість світла Ісуса, показали, що їхні діла були злі (Івана 3:19). Ісус
заявив: «Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло
життя» (Івана 8:12).Святе Письмо також використовує світло як зображення різниці у нашому
житті, коли ми належимо Богу і можемо насолоджуватися спілкуванням з Богом. Павло нагадав
послідовникам Христа, що без Нього ми «темрява», але тепер ми «світло в Господі» (Ефесян 5:8).
«Ходіть, як діти світла», — закликав він. Іван нагадав своїм читачам, що їхні слова та їхні дії
пов’язані між собою. «Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду
говоримо й правди не чинимо». Наші зустрічі з чистим, правдивим світлом Бога можуть змінити
наш спосіб життя.
Подумай про масляні лампи. Люди за часів Івана майже не мали доступу до
штучного світла. Їхніми лампами були глиняні миски, наповнені олією і плавним
гнітом. Лампи давали лише стільки світла, щоб освітлити наступний крок. Оскільки
олива була дорогоцінною, люди часто використовували одну лампу і ходили вкупі один з
одним. Будь-яка відстань від крихітної лампи означала темряву. Іван сказав вірянам, що Бог
є нашим світлом. Щоб залишатися в Його світлі і не спотикатися у темряві, ми повинні йти
поруч з Ним.
Нам більше не потрібно приховувати свій гріх. Ми не повинні піддаватися спокусі брехати про
наш гріх. Ми усвідомлюємо, що кожен згрішив і втратив досконалу Божу святість (Римлян 3:23).
Проте Ісус відкрив нам шлях, щоб стати чистими перед Богом. Ісус відкрив для нас шлях до
відновлення спілкування з Богом. Нам просто потрібно визнати, що те, що Бог називає гріхом, є
гріхом. Коли ми кажемо, що ми не згрішили, хоча Його Слово говорить, що ми згрішили, ми
обманюємо себе. Коли ми усвідомлюємо, що те, що ми робили, є гріховним, ми визнаємо свої гріхи
перед Богом і приєднуємося до Його правди. Слово визнавати означає погоджуватися. Коли ми
погоджуємося з Богом, що потребуємо прощення і просимо Його про це, Він швидко прощає нас.
Він очищає нас від усякої неправди. Ми не повинні долати свої гріхи власними силами. Бог хоче
дати нам нові серця, нові бажання та нове життя.
Через Свою любов Бог зробив Свого Єдиного Сина, який ніколи не згрішив, гріхом замість
нас: « Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в
Нім!» (2 Коринтянам 5:21). Ісус поніс покарання за наші гріхи, щоб ми могли бути прощені і
очищені (1 Петра 2:24).
Іван сказав послідовникам Ісуса, що важливо усвідомлювати свої гріхи перед
Богом і визнавати їх. Також важливо вірити в Його обіцянки простити нас і
зробити нас новими. І сповідь, і довіра допомагають нам продовжувати ходити у Божому
світлі й у тісному спілкуванні з Ним. Чи важко тобі визнавати місця, де ти відійшов від Бога?
Чи важко тобі прийняти істину про те, що Бог справді простить і очистить тебе? Поговори з
Ним про те, як ти можеш прийняти ці обидві важливі істини.
Християнське життя, Урок 4—1 Івана 2:1–14

Божа любов в дії
«Хто говорить, що він пробуває у світлі, та ненавидить брата свого,
той у темряві досі. А хто любить брата свого, той пробуває у світлі, і в
ньому спотикання немає» 1 Івана 2:9–10
ДЕНЬ 1: 1 Івана 2:1–2— Ісус, наш Захисник

1. Іван звертався до своїх читачів «діточки мої». На твою думку, що могло б
повідомити їм таке привітання? З якою метою писав Іван? На що він натякав?
1. Що означає для тебе те, що Ісус служить твоїм заступником перед Богом?
2. Згідно з віршем 2, що Ісус зробив для наших гріхів і гріхів світу?
ДЕНЬ 2: 1 Івана 2:3–6—«Пізнаємо це з того»

3. Зі слів Івана, що свідчить про те, що ми знаємо Ісуса? На твою думку, Іван має
на увазі, що ми повинні бути досконалими?
4. Як, на твою думку, пізнання Ісуса пов'язане з послухом Йому?
5. Що, на твою думку, означає, щоб Божа любов вдосконалилась у нас?
6. Якими шляхи ти можеш ходити так, як ходив Ісус?
Іван встановлює міцний зв’язок між пізнанням Бога та дотриманням
Його заповідей. Іноді ми настільки зосереджені на слухняності Богові,
що забуваємо, як важливо знати того, кого ми слухаємо. Зосередься цього тижня
на справжньому пізнанні Ісуса. Що ти в Ньому любиш і чим захоплюєшся? Як Він
любить тебе і піклується про тебе? Знайди час, щоб насолоджуватися Ним просто
таким, яким Він є. Поділися своїм досвідом на малій групі.
ДЕНЬ 3: 1 Івана 2:7–8—Вічна заповідь

7. На твою думку, що мав на увазі Іван, коли сказав, що дає не нову заповідь, а
стару? (у допомогу - Повторення Закону 6:5, Левит 19:18.)
8. Прочитай Матвія 22:34–40. Що Ісус сказав про ці старозаповітні заповіді?
9. На твою думку, чому Іван ще досі називає свою заповідь «новою»?
ДЕНЬ 4: 1 Івана 2:9–11—Світло або темрява

10. Якими є симптоми людей, які все ще перебувають у темряві?
11. Яким буде результат любови до свого брата?
12. Чому, на твою думку, ненависть до іншої людини призводить до темряви та
сліпоти?
ДЕНЬ 5: 1 Івана 2:12–15—«Пишу я вам»
13. З яких причин Іван написав наступне: «дітоньки»? «юнаки»? і «батьки»?
14. З твоїх відповідей на попереднє запитання, що для тебе зараз найважливіше?
Чому?

Іван сказав, що той, хто ненавидить свого брата, ходить у темряві.
Важко визнати, що ми в реальності ненавидимо якусь людину чи групу
людей. Натомість ми можемо сказати, що ми категорично не згодні з ними чи вони
нам не подобаються, але в будь-якому випадку ми ризикуємо потрапити у
темряву, про яку говорив Іван. Люди, які ненавидять, піддають себе серйозній
особистій і духовній небезпеці. Відповідь – прощення. Іноді може здаватися, що
пробачити майже неможливо. Проте ми можемо просити Бога допомогти нам
прощати і любити, як Він. Якщо ти не відчуваєш, що можеш пробачити, попроси
Бога допомогти тобі. Який крок ти можеш зробити цього тижня, щоб рухатися до
світла? Напиши, який крок ти зробиш. Поділитися своїм досвідом на малій групі.

3
Урок 4. Коментарі
День 7: Божа любов в дії - 1 Івана 2:1–14
В 1 Івана 1 автор сказав своїм читачам, яким чином вони можуть мати тісне спілкування з Богом.
Він закликав їх вірити, що Ісус був і людиною, і Богом. Він закликав їх визнати свої гріхи і прийняти
нове життя, яке Бог хотів їм дати. Якби вони ходили у Божому світлі, сказав він їм, вони також мали б
міцні стосунки одне з одним.
У 1 Івана 2, Іван продовжив пояснювати, як це виглядає, коли ми стаємо частиною цієї спільноти.
Ми можемо любити одне одного по-справжньому, тому що ми відчули глибину Божої любови до нас.
Крім того, коли ми краще пізнаємо Бога, ми знаходимо радість у дотриманні Його заповідей. Він є
правдиве світло. Коли ми ходимо з Ним, ми живемо в Його світлі і любимо інших людей Його любов’ю.
Ісус, наш Захисник
Іван сказав своїм читачам, що пише їм, «щоб вони не грішили». Він знав, що те, у що ми віримо,
впливає на наші слова та дії. Коли ми краще пізнаємо Бога і зростаємо в любові до Нього, ми,
природно, бажаємо робити те, що подобається Йому. Проте Іван також визнавав, що всі віруючі
грішать. Він підбадьорив своїх читачів доброю новиною – Ісус є нашим заступником.
Грецьке слово, яке Іван використовував для позначення заступника, — це те саме слово, яке Ісус
використовував для опису Святого Духа в Івана 14. Там Ісус сказав, що попросить Отця дати Своєму
народу «Втішителя…щоб із вами повік перебував... Духа правда» (14:16–17; див. також 14:26). Божий
Святий Дух перебуватиме з ними і житиме в їхніх серцях.
Але, незважаючи на те, що Ісус дав нам Святого Духа і повернувся на небо (Дії 1:9–11), Він все
ще причетний до нашого життя. Оскільки Він заплатив ціну за наші гріхи Своєю кров’ю, Ісус може
виступати від нашого імені перед Божим престолом (1 Івана 2:1; див. також до Євреїв 2:14–18; 4:14–16).
Ніхто не може засуджувати Божий народ, тому що Ісус стоїть праворуч від Бога, щоб захищати його
(Римлян 8:34). Ісус відповідає на кожне звинувачення сатани проти нас Своєю правдивою і досконалою
праведністю (Об’явлення 12:10). Він «завжди живий, щоб заступатися» за нас перед Богом Отцем
(Євреям 7:25).
Іван також описав Ісуса як «умилостивлення за наші гріхи». Що Іван має на увазі під
умилостивленням? Бог ненавидить гріх. Він справедливий, тому не може залишити гріх безкарним.
Проте Ісус вирішив понести покарання за наші гріхи. Він взяв нашу провину і пожертвував Собою
заради нас. Бог прийняв Його жертву, і тепер ми можемо примиритися з Богом. Ось що означає
умилостивлення (1 Петра 2:24).
Подумай про нашу потреба в умилостивленні Ісуса. Божа святість і

справедливість є абсолютними. Бог не може діяти всупереч Його власній природі.
Він повинен покарати гріх, коли Його праведні норми порушуються. Але Він також
милосердний, тому Він обрав інший спосіб, щоб вимоги справедливости були повністю
задоволені. Він послав Свого Сина, Ісуса, єдину досконалу і безгрішну людину. Коли Ісус помер,
Він заплатив за гріхи всього світу. Бог дав те, що потрібно людям, щоб примиритися з Ним.
«Пізнаємо це з того»
Іван уже наставляв віруючих ходити у світлі й визнавати свої гріхи, щоб отримати Боже прощення
(1 Івана 1:7, 9–10). Тут, у другому розділі, він представив ще одну ознаку християнського життя. Є
спосіб, за допомогою якого ми можемо знати, що ми перебуваємо в Ісусі і в спілкуванні з Ним. Якщо
ми виконуємо Його заповіді, то знаємо, що пізнали Його.
Іван описав людей, які стверджують, що знають Ісуса, але не дотримуються Його заповідей. Вони
брехуни, і правда їм не належить. Люди, які знають Ісуса, покликані жити святим життям, життям
покаяння. І добра новина для тих, хто дотримується Його слова, така: Бог вдосконалює Свою любов у
нас. Іван дійшов простого висновку. Ті, хто кажуть, що вони перебувають в Ісусі, повинні також
«ходити тим самим шляхом, яким ходив Він». Ісус є нашим ідеальним прикладом життя в любові та
правді.
«Пишу я вам»
Лжевчителі, які намагалися обдурити перших християн, стверджували, що вони відкрили нову
«правду». Тож Іван обережно пояснив, що Божа заповідь ходити в любові зовсім не нова.
Іван сказав своїм читачам, що дає їм «стару заповідь», яку вони вже чули. Вони вже мали б бути
знайомі із заповідями Старого Заповіту любити Бога та любити інших (див. Повторення Закону 6:5,
Левит 19:18). Проте Іван також сказав, що ця заповідь любити була новою. Це, ймовірно, тому, що до
Ісуса ніхто ніколи не міг повноцінно жити згідно з цими заповідями, та коли Ісус прийшов на землю,
усе, що Він говорив і робив, випливало з досконалої любови Отця.
Протягом усього свого життя Ісус досконало виконував заповідь любити Бога та ближніх. Те, як
Ісус втілив Божу любов у реальні дії, абсолютно відрізняється від усього того, що хтось коли-небудь
бачив раніше. Учні спостерігали, як Ісус любить свого Отця. Він часто розмовляв з Ним. Він знайшов
час, щоб побути наодинці з Ним. Він хотів робити все точно так, як робив Його Отець. Ісус любив і
повністю довіряв Йому.
Ісус також пішов далі мінімальних вимог Закону, коли мова йшла про любов до інших. Він був
Учителем, але омив ноги Своїм учням (Івана 13:1–17). Він знаходив час для дітей, вдів, невдах, хворих і
бідних. Він розмірковував разом з тими, хто не погоджувався з Ним. Він пробачив Своїм ворогам. І,
зрештою, Він віддав Своє життя за грішників.
Така любов є новим виразом старої заповіді. І це те, до чого Іван закликав віруючих, повторюючи
слова Ісуса. Любов у стилі Ісуса була би визначальною відмінністю людей, які належали Йому.
Іван завершив цю частину, проголосивши переконливу правду про ідентичність своїх читачів. Він
сказав своїм «діточкам», що Бог простив їхні гріхи через Ісуса. Він запевнив їх, що вони знають Отця.
Він сказав «батькам», що вони також знали того, «який був від початку». А «юнакам» Іван сказав, що
вони сильні в Ісусі. Боже Слово було живим у їхніх серцях, і вони перемогли лукавого.
Подумай про те, що відбувається, коли Божа правда перебуває в нас. Іван сказав
своїм читачам: «Ви сильні, і Слово Боже в вас перебуває, і ви перемогли
лукавого». Ці «юнаки» подбали про те, щоб Божа правда знайшла місце в їхніх
серцях. І ця правда зробила їх переможцями в духовних битвах, з якими вони зіткнулися. Коли
ми дозволяємо Божій правді вкорінитися в нас, це змінює наше життя і робить нас сильними. Ми
стаємо твердими в істині. Життєві випробування і спокуси не мають сили знищити нас. Якщо
ворог намагається покалічить нас сумнівами чи страхом, ми можемо дати відсіч Божими
обітницями. У нас є все необхідне, щоб протистояти сатані та подолати його злі плани.
Іван пояснив, що існує чіткий зв’язок між нашими взаєминами з Богом та
нашими стосунками з іншими людьми. Оскільки наші стосунки з Богом
зростають, наша любов до інших поглиблюється. Яким чином Бог виявляє любов до тебе?
Перелічи декілька варіантів. Як ці вияви Божої любові до тебе надихають тебе любити інших
людей? Вибери один з варіантів вияву любові до тебе і попроси Бога показати тобі, як любити
інших таким же чином протягом наступного тижня.

Прийняття Божої правди
«А тепер, діточки, залишайтеся в Нім, щоб, як з'явиться Він, то
щоб ми мали відвагу та не були засоромлені Ним під час Його
приходу» 1 Івана 2:28
ДЕНЬ 1: 1 Івана 2:15–17—Не любіть цього світу

1. Які дві речі Іван сказав християнам не любити? Чому, на твою думку,
любов до світу і любов до Отця несумісні?
2. Від яких трьох речей Іван застеріг вірян, щоб їх уникали?
3. Які приклади спадають на думку, коли ти думаєш про ці три речі?
4. Що врешті-решт станеться зі світом та його бажаннями? Яку надію має
людина, яка виконує волю Божу?
ДЕНЬ 2: 1 Івана 2:18–19—Остання година

1. Іван говорив про більш, ніж одного антихриста. Скільки є антихристів?
2. На твою думку, що Іван мав на увазі під «останньою годиною»?
3. Як би ти описав те, що відбувалося в церкві, з вірша 19?
Іван писав християнам, коли застерігав їх не любити світ. Легко
подумати, що любити світ означає грішити жахливими,
очевидними та в приголомшливий спосіб. Але всі ми, включаючи християн,
схильні любити світ — його цінності, задоволення, рішення, обіцянки та
мислення. Яким чином ти спокушуєшся, щоб любити світ більше, ніж любиш
Бога? Якщо ти не знаєш, попроси Його показати тобі. І тоді, коли ця спокуса
виникне цього тижня, зумисно направ свій фокус на Бога. Скажи Йому, як
сильно ти любиш і довіряєш Йому. Поговори про це зі своєю малою групою.
ДЕНЬ 3: 1 Івана 2:20–23—Важливе застереження

1. Хто дав помазання віруючим і чим володіють віруючі? Як, на твою думку,
слухання цих істин могло вплинути на читачів Івана?
2. Як Іван описує «антихриста», згідно з віршем 2:22?
3. Що ми знаємо про того, хто відкидає Сина? Що ми знаємо про того, хто
визнає Сина?
4. Чому хтось може хотіти визнавати Отця, а не визнавати Сина? Або
визнавати Сина, а Отця не визнавати? Чому обидві ці альтернативи неможливі?
ДЕНЬ 4: 1 Івана 2:24–27—Перебувати в Ньому

1. У чому Іван сказав своїм читачам перебувати? На твою думку, що це може
включати в себе?
2. Що намагалися зробити антихристи з вірянами, до яких звертався Іван?
3. Як лжевчителі можуть спробувати обдурити вірян нині? Як ми можемо
уникнути їх обману?
ДЕНЬ 5: 1 Іван 2:28–29— Впевненість, коли Ісус повернеться

1. Що мають ті, хто перебуває в Ісусі, коли Він повернеться? Як таке
«перебування» допоможе їм відчути це?
2. Чого Іван не бажав своїм «діточкам», коли Ісус повернеться? Як це вплине
на їхнє очікування Його повернення?
3. Що ми знаємо про людину, яка чинить праведність? Що, на твою думку, це
означає?

Лжевчителі, про яких попереджав Іван, колись були частиною
справжньої спільноти християн. Наскільки все було б інакше, якби,
замість того, щоб покинути цих щирих послідовників Христових, вони
залишилися і принесли свої сумніви та запитання до Бога, Його Слова і вірян,
які стоять міцно? У тілі Христа є захист, коли ми всі разом готові смиренно
принести свої запитання та сумніви до ніг Божого авторитету. У тебе є
запитання та сумніви? Що ти можеш зробити, щоб залучити тіло Христа на
допомогу тобі?

3
День 7: Прийняття Божої правди
1 Івана 2:15–29
Чи завжди є неправильним мати певні бажання і потреби? Чи можуть добрі бажання стати
поганими? Саме про це говорить Іван у цьому уривку. Сатана хоче відвернути наші серця від Бога.
Він хоче, щоб ми полюбили світ більше, ніж Бога. Він робить це, спокушаючи людей думати і діяти
у злий спосіб. Він також намагається обдурити нас, щоб ми задовольнили наші, Богом дані,
бажання неблагочестивими шляхами.
Через це Іван закликав своїх читачів не бути обдуреним тим, що обіцяє світ, але ніколи не
зможе виконати. Лжевчителі об’єднуються з ворогом і світом, щоб обдурити нас. Але Святий Дух
Божий дає нам знання та мудрість, необхідні для того, щоб уникнути цих оман.
Небезпеки у світі
До цього моменту Іван зосереджував увагу на важливості любови до Бога і любови одне до
одного. Але, починаючи з цього місця, Іван також наставляв про те, що потрібно не любити. Він
кинув вірянам разючий виклик: «Не любіть світу, ані того, що в світі».
Грецьке слово kosmos перекладається як «світ». Це слово може означати землю чи навіть
людську расу. Але Іван використовував його, щоб описати будь-яку систему цінностей, переконань і
цілей, що виключає Бога і відводить людей від Бога. Любити світ означає поміщати наше почуття
безпеки та щастя в будь-що, крім Бога. Іван чітко дав зрозуміти, що не можна любити і Бога, і світ
одночасно. Вони несумісні.
Бог створив нас з потребами і бажаннями. Нам потрібна їжа і притулок. Ми хочемо комфорту,
любови, відчуття цінности та значущости. Ми природно прагнемо краси. Бог може задовольнити всі
ці потреби та бажання. Але коли ми дивимося на когось або щось, крім Бога, щоб задовольнити ці
потреби, ми потрапляємо в пастку любови до світу.
Люди, як заведено, дають раду своїм бажанням одним із двох способів. Деякі віддають себе
гріховним, світським прагненням. Інші нав’язують правила, придумані людьми, намагаючись
наказувати чи стримувати свої апетити. Проте, це призводить до самодостатності та гордості.
Будь-який із цих шляхів відокремлює нас від Бога. А коли ми перебуваємо в Ісусі, ми маємо Його
силу протистояти спокусі. Він показує нам, як задовольнити наші, дані Богом бажання,
життєдайними шляхами, які Бог задумав.
Подумай про те, як задовольняються наші найглибші бажання. Ми можемо

думати, що хочемо грошей чи освіти, але насправді ми хочемо статусу. Ми можемо
подумати, що хочемо будинок або багато дітей, коли ми насправді прагнемо
безпеки. Бог хоче задовольнити наші найглибші потреби в любові, значущості,
статусі, безпеці, комфорті і багато більше. Коли ми намагаємося виконати ці бажання окремо
від Нього, ми ніколи не будемо по-справжньому задоволені.
Зустріч з Антихристами
Іван не скупився на слова, описуючи лжевчителів, які відвертають людей від виконання Божої
волі та віри в Ісуса. Він назвав цих лжевчителів «антихристами». Іван сказав, що «багато
антихристів» прийшли, щоб обдурити Божий народ. Він – єдиний біблійний автор, який
використовує цей термін. Грецьке слово antichrist означає «протилежний Христу» або «замість
Христа». Це може стосуватися того, хто виступає проти Ісуса, або того, хто пропонує заміну Його
правді.
Іван описав час, в якому жили його читачі, як «останню годину». У Новому Заповіті «остання
година» або «останні дні» стосуються періоду часу після земного служіння Ісуса, протягом якого
церква чекає на Його повернення. Згідно з цим визначенням ми також живемо в «останню годину».
Називаючи цей час «останньою годиною», Іван підкреслює важливість віри в те, що Ісус може
повернутися у будь-який момент. Він закликає нас жити із сильним відчуттям очікування.
Подумай про наше очікування на повернення Ісуса. У цьому листі Іван закликав
своїх читачів задуматися про те, що станеться, «коли Він з’явиться». Він наголосив
на тому, як християни повинні з нетерпінням очікувати появи Ісуса. Ця безсумнівна
надія нагадує нам, що цей світ – це ще не кінець; остаточне, вічне правління Ісуса у
справедливості, мирі та праведності уже на шляху. І це змушує нас чекати на повернення
Того, Кого ми любимо і Який творитиме все нове.
Справжнє проти фальшивого

Іван запевняв своїх читачів: «А ви маєте помазання від Святого, і знаєте все». Вибір слів
Іваном мав велике значення для його початкових читачів. У його часи були лжевчителі, які також
вірили в особливе «помазання» і особливе «знання». Це були підробки основних вірувань
правдивого християнства. Лжевчителі вірили у внутрішнє просвітлення і «вищу правду», що
походить не від Бога чи Святого Духа. Їхнє «таємне знання» випливало з омани, що вони відкрили
мудрість в собі.
Натомість християни мають справжню внутрішню правду. Вона походить від Святого Духа. У
ніч перед смертю Ісус пообіцяв Івану та іншим учням «Духа правди» (Івана 14:17), який житиме з
ними та в них. Ісус запевнив їх, що Святий Дух буде їхнім «Помічником» і навчить їх усього, що їм
потрібно знати (Івана 14:26).
Це внутрішнє помешкання Святого Духа є помазанням, про яке говорив Іван. Помазання
Святого Духа було потужним і правдивим. Читачам Івана не потрібні були спеціальні вчителі, які
стверджували, що володіють якимось новим розумінням того, що стосується спасіння. Вони вже
знали Божу правду і могли відрізнити її від брехні.
Іван наказав своїм «маленьким дітям» перебувати (залишатися) в Ісусі. Перебувати означає
залишатися на зв’язку з Ісусом і тими, хто також належить Йому. Таке перебування забезпечує
багате, близьке спілкування з Богом та іншими християнами. Іван хотів, щоб вони були готові, коли
Ісус з'явиться вдруге. Він заявив, що ті, хто покладаються на досконалу праведність Ісуса і
перебувають у Ньому, «матимуть відвагу... під час Його приходу».
Але ті, хто ігнорує Ісуса і продовжує виконувати гріховні бажання, будуть викриті, коли Ісус
з’явиться. Кожне фальшиве вчення і лжевчителі також будуть викриті у світлі правди. Таке викриття
викличе сильний сором. Нерозкаяні грішники ухилятимуться від Ісуса, розуміючи, що замістили
правду брехнею.
Іван з перших вуст знав, що «народження від Нього» впливає на нашу здатність вірити в
правду про Ісуса, любити Отця, любити Його народ, долати гріх і бути захищеним від нашого
ворога – лукавого.
Коли Ісус повернеться, в останнє, чого будь-хто з нас міг би хотіти, — це ухилитися від
Нього через сором. Для людей, які продовжують вірити в брехню, люблять світ і
переслідують пусті бажання – це справжнє занепокоєння. Однак кожному, хто попросив у нього
прощення, Ісус обіцяє покрити їхні гріхи (Римлян 4:7) і дати їм Свої власні шати праведності (Ісаї
61:10). Те, що могло б принести нам ганьбу, тепер покрито Його кров’ю і праведністю. Потрать кілька
хвилин, щоб спокійно пороздумувати. Попроси Ісуса показати тобі, чи готовий(а) ти побачити Його
віч-на-віч. Якщо Він відкриває щось, що змушує тебе відчувати сором, визнай це і попроси Його
покрити тебе Своєю праведністю. Напиши Богу коротку молитву-подяку.

Народжені від Бога
«Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми
Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав» 1
Івана 3:1
ДЕНЬ 1: 1 Івана 3:1–2—Божі діти
1. Яку дивовижну правду Іван хотів донести своїм читачам?
2. Що робить цю правду такою дивовижною?
3. Чому світ не знає Божих дітей?
4. Що, як нам відомо, станеться, коли з'явиться Ісус?
Іван починає 3 розділ із заклику: «Подивися на неймовірну любов
Бога до тебе. Ти – Його дитина! Ти усвідомлюєш, як сильно Бог
тебе любить? Бог виявляє Свою любов багатьма різними способами — через
Свою доброту, правду та красу. Ми відчуваємо Його любов у повсякденному
житті та через інших людей. Де ти бачиш вияв Божої любові до тебе? На цьому
тижні знайди час, щоб помічати це. Поділися своїм досвідом на малій групі.
ДЕНЬ 2: 1 Івана 3:3–4— Чистота проти беззаконня

5. До чого нас спонукає надія на з’явлення Ісуса? На твою думку, чому ця
надія спричинює до такої реакції?
6. У цих віршах Іван згадав два види людей. Що характеризує кожен тип
людини?
7. Яка, на твою думку, різниця між згрішити та «практикувати гріх»?
8. Яким чином практикування звичайного гріха і беззаконня суперечать тому,

щоб бути дитиною Бога?
ДЕНЬ 3: 1 Івана 3:5–6— Причина приходу Ісуса
9. Згідно з віршем 3:5, чому Ісус прийшов? Що дає Йому право на це?
10. Як наше перебування в Ісусі зменшує наше бажання продовжувати

грішити?
ДЕНЬ 4: 1 Івана 3:7–8— Уникнення обману
11. Про що Іван попереджав своїх «діточок»?
12. Що є правдою про тих, хто чинить праведність? І про тих, хто чинить гріх?
13. Згідно з віршем 3:8, що прийшов зробити Ісус? Що ти прочитав(ла) у вірші

3:5 про те, чому Він з’явився?
14. Що означають для тебе особисто твої відповіді на питання 13?

3
ДЕНЬ 5: 1 Івана 3:9–10— Чіткі докази
15. Що перебуває в людині, яка «народжена від Бога»? Що, на твою думку, це
означає?
16. На твою думку, як «народження від Бога» утримує людину від гріха?
17. Які негативні риси притаманні людині, яка «не від Бога»?

Ворог використовує дві протилежні тактики у своїх спробах
перемогти дітей Божих. Він намагається спонукати їхні серця до
гріха, щоб вони не шкодували щодо непослуху Богові. Або він робить їх
настільки чутливими, що вони постійно обтяжені почуттям провини і сорому.
Яку зі схем ворог найчастіше намагається застосувати проти тебе? Вивчення
напам’ять уривків Святого Письма може допомогти нам протистояти ворожим
атакам. Якщо ти борешся зі своїм черствим серцем, зверни увагу на 1 Івана 1:8;
з провиною та сором – прочитай 1 Івана 1:9. Якими практичними способами
можна протистояти дияволу, коли він переслідує тебе через гріх? Поговори про
це у своїй малій групі.

День 7: Народжені від Бога
1 Івана 3:1–10
Іван сказав своїм читачам, що Бог дав їм нове народження і привів у Свою сім’ю. Він
заохочував цих дітей Божих наслідувати свого Отця, живучи чисто й праведно. Різниця між дітьми
Божими та неправедними, пояснив Іван, полягає в їхньому ставленні до гріха. Божі діти каються,
коли грішать, але ті, хто поза Божим царством, продовжують жити у гріху. Коли ми зазнаємо
невдачі, наша надія на Ісуса, Який прийшов взяти наші гріхи на Себе.
Крім того, Іван сказав своїм дітям у вірі, що слідувати за Богом – це все про любов —
залишатися в Його любові, любити один одного і не любити світ. Тут, у розділі 3, він продовжив
пояснення основи любові, яка їх об’єднала. Їхня любов буде вкорінена у любові, якою Бог вперше
обдарував їх. Їхній зв’язок з іншими християнами та бажання уникнути гріха виростають із їхніх
стосунків з Богом як із Його улюбленими дітьми.
Божі діти
Бог є джерелом досконалої, незмінної, безумовної любови. Він так полюбив світ, що обрав
Ісуса як шлях, щоб дати всім вірянам нове народження і місце в Його родині.
У своєму Євангелії Іван сказав, що «всім, хто прийняв Його, хто увірував у Його ім’я, Він дав
право стати дітьми Божими» (Івана 1:12). Тут, у 1 Івана 3:1, Іван сказав своїм читачам «подивитися,
яку любов» Бог дав Своєму народу, «дітям Бога». Іван відчув Божу любов через Ісуса. Він був
вражений глибиною Божої любови і тим, що Бог називає його Своєю дитиною.
Оскільки ми «діти Бога», ми належимо Йому. Ми схожі на Нього і свідомо запрошуємо Його
розвивати в нас Свої риси. Ми знаємо Його як доброго і сповненого любови Тата, який хоче, щоб
ми брали участь у Його планах і Його спадщині.
Оскільки люди, які все ще люблять «світ» і не знають Бога, відкидають віруючих. Вони не
можуть зрозуміти стосунки християн зі своїм Отцем, бо не переживали цього.
Проте народження від Бога не робить нас автоматично досконалими, тому що «ще не
виявилося, що ми будемо». Іван ясно дав зрозуміти, що стати схожим на Ісуса – це процес, який
триває все життя. Ми все одно ще будемо мати слабкості та зазнавати невдач. Проте наші слабкості
та невдачі не змушують Бога любити нас менше. Іван підкреслив, що ми є дітьми Божими нині,
навіть ще до завершення Його роботи у нас. В Ісусі ми маємо неймовірну надію й обіцянку: коли
Він з’явиться, ми «будемо подібні до Нього». Ми будемо повністю відповідні до Його образу, не
стаючи божеством. І ми побачимо Його таким, яким Він є — обличчям до обличчя, у всьому Його
величному блиску.
Подумай про те, ким ми станемо, коли з'явиться Ісус. Іван каже, що ми
«будемо схожі на Нього»—ідею, яку дуже важко уявити. Проте спробуй.
Подумай про найнеприємнішу частину себе чи когось, кого ти знаєш,— це
може бути ставлення, звичка чи риса особистості. Як повна відповідність образу Ісуса
змінить це? Як міг (могла) би виглядати ти чи ця людина? Що б вона думала і говорила?
Апостол Павло сказав, що ми змінюємося «від слави в славу» (2 Коринтян 3:18). Нам корисно
серйозно замислитись над майбутнім днем, коли ми нарешті побачимо Ісуса обличчям до
обличчя.
Що потрібно практикувати
Іван просто сказав, що люди, які практикують «гріховне життя», також практикують і
«беззаконня». Знову ж таки, Іван протиставляє життя згідно з Божими добрими шляхами
навмисному нерозкаяному гріху. Тут є невелика різниця у значенні двох слів: беззаконня — це
«зневага до Божих стандартів життя», а гріх є «результатом такого ставлення». Беззаконня означає
відмову від Божого права говорити нам, як жити. Це ставить власне відчуття правильного і поганого
5
вище Бога. Таким чином, логічно, що люди, яким байдуже те, що Бог називає добром і правильним,
будуть жити у вічних, нерозкаяних гріхах.
Коли віруючі грішать, Святий Дух, що живе у їхніх серцях, побуджує їх покаятися. Віруючі,
які живуть у тісному спілкуванні з Богом, засмучені своїм гріхом. Вони просять Божої допомоги,
щоб звільнитися від цього. Але люди, які продовжують грішити, роблять це без смутку чи жалю.
Їхні дії показують, що вони не мають Духа і не належать Богові. Іван хотів, щоб його читачі знали,
що гріховне життя лжевчителів виявило їхню справжню особистість. «Хай ніхто вас не зводить», —
попередив він.
Подумай про покаяння. Різниця між вірянами, які грішать, і безбожними, які
роблять гріх способом життя, полягає в їхньому ставленні до гріха і реакцією
на нього. Людей, які не знають Бога, гріх, як правило, не хвилює. Вони знаходять
способи мінімізувати, виправдовувати або легалізувати свої неправомірні дії. А оскільки вони
не каються, то й не змінюються. Віряни ж, навпаки, серйозно сприймають гріх. Святий Дух
всередині них спонукає їх до визнання своїх гріхів. Він допомагає їм сповідати свої гріхи,
отримати Ісусове очищення, змінити свою поведінку і, коли це доречно, відновити свій стан.
Ось, що означає покаятися. Позиція розкаяння – це різниця між вірянином, який грішить, і
безбожником, який грішить.
Люди, народженні від Бога

Коли ми довіряємо Ісусу як своєму Спасителю, ми «народжені від Бога». Ми відроджуємося
духовно, і Бог вкладає Своє насіння — Свою власну природу — у наші серця. Його життя
насаджене у нас, а Його природа «перебуває» і зростає у нас. Він працює у наших серцях, щоб
зробити нас більш схожими на Нього в наших думках, ставленнях, бажаннях і поведінці. І наше
життя відображає ці зміни.
З іншого боку, ті, хто не відродився, не мають Святого Духа, Який живе в них, а без Святого
Духа вони не можуть чинити справжню праведність. Хоча багато безбожників живуть чудовим
життям за людськими мірками, проте якщо вони не прийняли Ісуса, вони не є дітьми Божими.
Замість того, щоб жити за Духом, вони живуть згідно з власною системою цінностей. Ця система не
творить праведности. Просто неможливо по-справжньому любити Бога, відкидаючи Його стандарти
праведности.
Іван пояснив, що християнське життя у підсумку зводиться до любови та послуху Христові.
Якщо людина не росте у своїй праведності та любові до інших, вона не є дитиною Бога.
Найправдивішим свідченням того, що хтось народився від Бога, є його чи її любов до інших
християн. Зміни, що Бог вніс у наші серця, присутні в тому, як ми піклуємося про людей. Оскільки
Він обдарував нас Свою любов’ю і милосердям, ми можемо любити інших і мати милосердя до них.
Ключ до ламання шаблонів гріха — це перебувати в Ісусі і дозволити Йому
перебувати в нас. «Кожен, хто в Нім пробуває, не грішить», — пояснив Іван у
вірші шостому. Людина, в якій перебуває Боже насіння, не буде «чинити гріха», додав він у
вірші дев’ятому. Отже, що означає перебувати? Перебувати означає «жити разом і бути
вдома з кимось». Зроби паузу на мить і подумай, як виглядало б життя, коли б Ісус жив з
тобою фізично, де ти живеш, працюєш, поклоняєшся та ведеш бізнес. Як Його присутність
вплине на твої думки, почуття та поведінку? Тепер поміркуй про той факт, що Ісус насправді
живе з тобою. Він постійно присутній з тобою, незалежно від того, усвідомлюєш ти це чи ні.

Впевненість у Бозі
Запам'ятай ІСТИНУ!
«Діточки, любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою» 1
Івана 3:18
ДЕНЬ 1: 1 Івана 3:11–13—Заповідь любити

1. Іван нагадав своїм читачам про послання, яке вони чули «від початку». Що
це було за послання?
1. Чим відрізнявся Каїн від Авеля?
2. Якою була реакція Каїна?
3. Що може змусити світ ненавидіти нас? Чому нам не варто дивуватися?
ДЕНЬ 2: 1 Івана 3:14–15— Зі смерті у життя

4. Як ми можемо знати, що ми перейшли від смерти в життя?
5. Чому, на твою думку, той, хто не любить, перебуває або залишається в

смерті?
По суті, Іван пише, що ненависть веде до смерти, а любов веде до
життя. Нам, віруючим, дано нове життя, і це життя дає нам
здатність любити інших. У кожній нашій взаємодії ми можемо вибрати любити.
Цього тижня, коли стосунки кидають виклик твоїй здатності любити, молися.
Попроси Бога допомогти тобі протистояти шляху ненависти і дати здатність
любити. Не розкриваючи конкретних стосунків, поділися своїм досвідом на
малій групі наступного тижня.
ДЕНЬ 3: 1 Івана 3:16–18— Любов, виражена в ділах
6. Яким чином Ісус показав нам справжню любов?
7. На твою думку, що означає покласти своє життя за інших вірян?
8. Згідно з віршем 3:17, що є одним із доказів Божої любови, яка перебуває в

людині?
9. Як ми повинні любити згідно з віршем 3:18? Як не повинні любити?
ДЕНЬ 4: 1 Івана 3:19–21—Впевненість вірян

10. Яку духовну проблему розглядає Іван у віршах 3:19–20?
11. Якщо наше серце засуджує нас, як це вплине на наші стосунки з Богом?
12. Чи заспокоює тебе усвідомлення того, що Бог більший за твоє серце і знає
все? Чому? Чому ні?
13. Переглянь 1 Івана 2:28. Що сказав Іван ми можемо зробити, щоб мати
впевненість у Бозі?
ДЕНЬ 5: 1 Іван 3:22–24—Впевненість у молитві

14. Який зв’язок робить Іван між відповіддю на молитву та дотриманням
Божих заповідей?
15. Згідно з віршем 3:23, якими є дві частини Божої заповіді?
16. На твою думку, яким чином наше перебування в Бозі і перебування Бога в
нас допомагає нам виконувати Його заповіді?
3
Іван сказав Ісусовим послідовникам любити ділом і правдою, а не
лише словами. Слова любови важливі, але вони втрачають свою
цінність, якщо ми не підкріплюємо їх своїми вчинками. Цього тижня зверни
увагу на деякі вербальні способи виявлення Ісусової любови іншим. Чи обіцяєш
ти молитися за когось, хто переживає важкий час? Або ж чи висловлюєш
вдячність за свого лідера? Запиши два або більше випадків, коли ти
виявляв(ла) любов словами. Якими діями можна підкріпити ці слова любові?

День 7: Впевненість у Бозі - 1 Івана 3:11–24
У цьому уривку Іван продовжує нагадувати своїм читачам, що їхні стосунки з іншими
нерозривно пов’язані з їхніми стосунками з Богом. Він знову пояснює, що ми повинні
підкріплювати свої слова діями. Оскільки лжевчителі вважали, що дух і тіло розділені, вони вчили,
що духовність виражається лише в духовній сфері. А Іван наголосив, що справжня любов, як у
Христа, включає практичну турботу про фізичні та емоційні потреби інших, а також про їхні
духовні потреби. Намірів любови та слів недостатньо.
Перехід від смерті в життя
Іван сказав своїм читачам, що від початку вони чули заповідь любити один одного. Щоб
проілюструвати важливість заповіді, він навів приклад того, що відбувається, коли люди не
люблять. Іван посилався на одну з найперших біблійних історій (Буття 4:2–16). Каїн убив свого
брата Авеля через ревнощі до молодшого брата щодо його стосунків із Богом. Праведні вчинки
Авеля викрили неправедність Каїна. Замість того, щоб покаятися у власних злих шляхах, як
закликав його зробити Бог, він вирішив вбити свого брата.
Каїн не виконав обидві частини Великої Заповіді (Матвія 22:36–40). Каїн не полюбив Бога, не
давши Йому такої жертви, яку Він бажав. І Каїн не любив свого ближнього — у даному випадку
свого брата — і замість цього вбив його у приступі ревнощів. Ось чому Іван міг з такою
впевненістю сказати, що Каїн був «від лукавого».
Оскільки Бог Отець є любов, Він хоче, щоб усі Його діти любили один одного. Ненависть
просто несумісна з ідентичністю будь-якої дитини Бога. Ті, хто народжені від Нього, є духовними
братами і сестрами, і вони поділяють взаємну відповідальність піклуватися одне про одного.
Любов в дії
Іван використав Каїна як приклад людини, захопленої любов’ю до себе. Ісус, який «поклав
своє життя за нас», був контрастним прикладом Івана досконалої, божественної любові. Людське
самолюбство доводить до того, що забирає життя брата. А з іншого боку, досконала, божественна
любов дає, жертовно, аж до моменту віддачі власного життя. У деяких випадках жертовна любов
може буквально вимагати віддати наше життя. Проте навіть коли це не так, ми можемо покласти
своє життя, поставивши потреби інших вище своїх потреб і бажань.
Любов – це більше, ніж ідея чи філософія. Вона виходить за рамки простих слів підтримки чи
прихильності. Натомість вона практична і наочна, і виражається у повсякденних речах, які
приносять справжні зміни. Іван сказав, що єдиний спосіб любити так, – це допомагати тому, хто
цього потребує.
Подумай про протилежність любови. Ми можемо легко подумати, що

ненависть є протилежністю любови. Оскільки ми нікого активно не
ненавидимо, ми можемо вважати себе тими, хто любить людей. А якби
байдужість була протилежністю любові? Іван каже, що це не любов – відводити погляд від
потреби брата чи сестри. Коли ми виявляємо байдужість до втрат, утисків і страждань інших,
ми не можемо любити.
Впевненість перед Богом

Деякі віруючі час від часу турбуються про те, чи є їхня віра справжньою і чи вони справді
спасені. У відповідь на таке занепокоєння Іван написав втішну записку: «Із цього довідуємось, що
ми з правди, і впокорюєм наші серця перед Ним, бо коли винуватить нас серце, то Бог більший від
нашого серця та відає все».
Найпалкіші віряни часто найбільше усвідомлюють власні гріхи та невдачі. Їхнє чуйне
сумління може посприяти силі ворога, щоб засудити їхні ніжні серця. Сатана, «оскаржувач наших
братів» (Об’явлення 12:10), любить використовувати почуття нікчемності у віруючих.
5
Але Бог якраз діє навпаки! Хоча Він бачить кожну нашу слабкість, Він дивиться на нас з
милосердям. Він розуміє стан людини. Він бачить мотиви наших сердець. Бог не розглядає нас у
світлі наших вад і гріхів. Навпаки, Він бачить нас одягненими у досконалу праведність Ісуса. Через
кров Ісуса ми омилися від гріха (Римлян 4:25; Євреїв 10:14). Звинувачення сатани не мають влади
над тими, хто перебуває в Ісусі. Бог проголошує, що для Його дітей немає засудження (Римлян 8:1).
Впевненість у молитві
Коли наші серця не засуджують нас, пояснює Іван, ми маємо впевненість перед Богом у
молитві. Наша впевненість може бути настільки сильною, що Іван зробить дивовижну заяву про
молитву. Він каже: «Чого тільки попросимо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та
чинимо любе для Нього». Діти Божі мають серце, яке прагне догодити Йому. Вони показують це
своєю відданістю любити Його і слухатися Його.
Прагнучи застосувати цей неймовірний вірш, пам’ятайте, що наша впевненість у молитві
залежить від нашого ставлення та дій перед Богом. Ми можемо запитати себе, чи справді прагнемо
слухатися Його і догоджати Йому. У той же час ми ніколи не повинні вважати, що Бог повинен
відповісти на наші молитви, тому що ми заслужили Його прихильність. Таке ставлення вкорінене в
гордості, оскільки ми завжди будемо не дотягувати до Його стандартів. Бог не відповідає на наші
молитви, тому що ми цього заслуговуємо. Впевнена молитва виходить із стосунків між сповненим
любови Батьком та Його дітьми.
Подумай про те, як могло б змінитися твоє молитовне життя, коли б ти дійсно вірив,
що Бог зробить те, про що ти Його просив. Іноді ми не просимо добрих речей, які Бог з
радістю дасть нам, тому що боїмося, що Він скаже «ні». Але Бог запрошує нас бути
впевненими у своїх молитвах. Це не означає, що ми можемо ставитися до Бога, як до
слуги, і вимагати, щоб Він задовольнив усі наші бажання. Ми існуємо для Його насолоди, а не
навпаки! Проте в Якова 4:2 сказано, що іноді ми не маємо, тому що не просимо. Коли ми
живемо у правильних стосунках з Богом, ми можемо бути сміливими, щоб просити Його про
те, що Йому до вподоби.
Як ми можемо знати напевно, що Бог перебуває в нас? Іван сказав: «Духом, що Він нам Його
дав». Одним із служінь Святого Духа є дати вірянам глибоке внутрішнє свідчення того, що вони
належать Богу. Павло пояснив цю ідею у Посланні до Римлян: «Сам Цей Дух свідчить разом із
духом нашим, що ми діти Божі» (8:16). Немає нічого більш обнадійливого, ніж це!
Ми часто думаємо, що роль Святого Духа в тому, щоб засудити нас у гріхові. Проте
в цьому уроці ми бачимо, що Святий Дух також запевняє нас у Його присутності з
нами та про наше безпечне місце у Божій сім’ї. Як часто ти чуєш Його запевняння? Щоб
навчитися слухати такі втішні слова, прочитай наступні уривки з Писання. Встав своє ім’я у
порожнє місце.
a. (Ісаї 49:15–16) Я не забуду про тебе, ___________! Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я.
b. (Ісаї 43:1) Не бійся, бо Я тебе викупив, Я покликав ім’я твоє, ________. Мій ти!
c. (Івана 15:15) А вас_______ назвав друзями Я, бо Я вам об’явив усе те, що почув від Мого Отця.
d. (Филип’ян 1:6) Я певний того, що той, хто в ваc, _______, розпочав добре діло, виконає його
аж до дня Христа Ісуса.
e. (Євреїв 13:5) Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе,


Істина зустрічається з любов'ю
«Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто
любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога
не пізнав, бо Бог є любов»
1 Івана 4:7–8
ДЕНЬ 1: 1 Івана 4:1–3—Тест на правдивість
1. Які дві настанови дав Іван вірянам?
2. Як ми можемо знати, чи дух походить від Бога?
3. Чому, на твою думку, так важливо, щоб послання, які ми чуємо,

відповідали правді про Ісуса?
4. Як Іван описує кожного духа, який не визнає Ісуса?
ДЕНЬ 2: 1 Івана 4:4–6—Правда, що перемагає

5. Як Іван описує тих, хто від Бога?
6. Як він описує тих, хто від світу?
7. Кого мав на увазі Іван, коли писав «Той, Хто в тобі, більший…»? Як ця
істина зміцнює або підбадьорює тебе?
Читачі Івана зіткнулися з лжепророками та оманливими вченнями.
Однак Іван запевнив Своїх «діточок», що, оскільки вони від Бога,
вони – переможці. Божий Дух всередині них був могутнішим за всіх оманливих
духів у світі. Бог виграв їхню битву. І Він виграв і твою. Коли будеш стикатися із
труднощами цього тижня, практикуй коротку молитву, що визнає ту реальність,
яку Бог уже переміг. Приклад такої короткої молитви: Господи, Ти більший за
це. Допоможи мені подолати це з Тобою. Склади свою власну молитву, яку ти
можеш пам’ятати та підбадьорюватися нею щоразу, коли молитимешся.
Поділися своїм досвідом на малій групі.
ДЕНЬ 3: 1 Івана 4:7–12—Досконала любов

8. Як Бог виявив до нас Свою любов?
9. Хто ініціює любов, згідно з віршем 10?
10. Як ми маємо відповідати на Божу любов до нас, згідно з віршем 4:11? На

твою думку, чому це було би природнім результатом?
ДЕНЬ 4: 1 Івана 4:13–16—Знати і вірити

11. Як ми можемо знати, що Бог перебуває в нас, а ми перебуваємо у Ньому?
12. Що ми знаємо про тих, хто визнає Ісуса Сином Божим? Переглянь вірші
2:22–23 і 4:2–3 разом із сьогоднішніми віршами.
13. Яке значення має знання і віра в правду у вірші 4:16 у твоєму
повсякденному житті?
ДЕНЬ 5: 1 Івана 4:17–21—Зріла любов

14. Як досконала Божа любов впливає на страх? Поясни, як, на твою думку, це
відбувається.
15. На твою думку, яким чином страх «має стосунок до покарання»?

3
16. У Біблії нам сказано боятися Господа. Наприклад, «Початок мудрости —
страх Господній» (Приповісті 1:7). Як узгодити вірш 4:18 з біблійною вказівкою
боятися Бога?
17. На твою думку, як любов до людей, яких ти бачиш, свідчить про те, що ти
любиш Бога, якого не бачиш?

Іван застеріг своїх друзів не бути духовно наївними. «Не вірте
кожному духу, але випробовуйте духів, щоб побачити, чи вони від
Бога», — закликав він. Його застереження сьогодні так само важливе, як і тоді.
Подумай про різні духовні послання, які ти читаєш і чуєш. Які книги, журнали та
повідомлення в Інтернеті ти читаєш? Що слухаєш на радіо, у подкастах, у
соціальних мережах, у прямому ефірі? Молитовно подумай про ті
повідомлення, що ти чуєш, і порівняй їх з правдою Божого Слова. Попроси Бога
показати тобі особисто, чи потрібно внести якісь зміни.

День 7: Істина зустрічається з любов’ю
1 Івана 4
У цьому розділі Іван продовжував застерігати своїх «улюблених» читачів від обману. Іван
хотів, щоб вони остерігалися лжепророків і антихристів, які намагатимуться відлучити їх від віри в
Ісуса та послуху Ісусу. Він дав їм тест, який вони могли використовувати, коли роздумували про
правдивість почутого послання. І він повторював своє переконання, що любов є найважливішим
доказом віри людини в Ісуса.
Тест на правдивість
Іван попередив своїх читачів не вірити всьому, що вони чують. Він сказав, що «багато
неправдивих пророків» «з'явились у світ». Проте він також запевнив віруючих, що вони можуть
розрізняти «Духа правди та духа обману». Як вони могли розпізнати цю важливу відмінність?
Відповідь, зі слів Івана, полягала у тому, щоб випробувати духів.
Іванова перевірка була базовою. Духи, які визнають, що Ісус прийшов у тілі, походять від
Бога. Духи, які не визнають правди про Ісуса, не від Бога. Ці злі духи – антихристи. Вони
намагаються дискредитувати Ісуса, заперечуючи, що Він є правдиво Бог та правдиво людина. Вони
виступають проти унікальної особистості та сили Того, Ким є насправді Ісус. Щоб відрізнити Духа
правди від духа неправди, можна порівняти те, що він говорить, з тим, чого навчає правдиве Слово
Боже.
Часто ці духи антихриста пропонують замінники та підробки Ісуса. Вони пропагують
швидкоплинні принади світу, що протистоять Христу і перебувають за межами Божого царства. Світ
приймає те, що вони говорять, тому що їхнє послання перегукується з цінностями цього світу,
схвалюючи те, чого прагне світ і що він переслідує. Проте є добра новина для людей, які належать
Ісусу: вони «від Бога». Їм не потрібно боятися цих злих духів, тому що «Той, хто в тобі, більший за
того, хто у світі». Завдяки силі, яку Він їм дає, діти Божі можуть боротися з обманом і перемагати.
Подумай про те, чому передача духовної істини може бути складною. Люди, які не від
Бога, нас не слухатимуть. Це виглядає майже так, ніби ми говоримо іншою мовою, ніж
вони. 1 Послання до Коринтян 2:11–14 допомагає пояснити цю мовну різницю. «Не знає
ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з
Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам». Інколи річ навіть не в тому, що світ нас не
послухає, а в тому, що вони не можуть зрозуміти, навіть якщо намагатимуться. Коли це справді так,
немає сенсу сперечатися чи засмучуватися. Натомість молися за їхнє спасіння!
Досконала любов
Іван трохи відволікся від обговорення справжньої християнської віри в кінці 3-ого розділу,
щоб попередити своїх читачів про лжепророків і антихристів у віршах 4:1–6. Висловивши свою
думку, Іван повернувся до теми любови (див 2:7–11; 3:10–14): «Улюблені, любімо один одного, —
знову закликав він, — бо любов від Бога, і хто любить, той родився від Бога і відає Бога. Хто не
любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов».
Подумай про те, що насправді означають слова «Бог є любов». Все, ким є Бог і що Він
робить, походить з любови, тому що Він є таким — це сама Його сутність. Люди, як
правило, мають обмежене, а іноді й викривлене уявлення про любов. Ми можемо
припустити, що якщо хтось любить нас, він чи вона буде говорити лише те, що ми
хочемо почути, і робитиме лише те, що нам комфортно. Але Божа любов більш широка. Вона
правдива й іноді може говорити те, що нам неприємно почути. Його любов може містити незручні
5
вимоги і закликати нас реагувати у болючий жертовний спосіб. Проте, саме ця чиста любов справді
переслідує наші найкращі інтереси і в кінцевому підсумку демонструє, наскільки добре й
милосердне Боже серце є до нас.
Не ми ініціювали любов до Бога — Він полюбив нас першим. Бог послав Ісуса, щоб заплатити
ціну за наші гріхи і зробити нас праведними перед Ним. Саме цю глибоку і жертовну любов ми
можемо потім повернути Богові і віддати іншим, «живучи Ним».
Бог є любов, і Він живе у нас. З цих причин нам не потрібно вдавати, що любимо інших або
змушувати себе піклуватися про інших. Ми можемо любити людей завдяки любові, яку Він вилив у
нас.
Любов, доведена до досконалості
І знову Іван нагадав своїм читачам, що Святий Дух є для них джерелом впевнености щодо
їхніх стосунків з Богом. Бог дав їм Свого Духа як запевнення, що вони належать Йому.
Іван повторив, що кожен, хто визнає, що Ісус є Сином Божим, у ньому перебуває Бог. Він уже
говорив про подібне у віршах 2:22–23; 4:2–3; і 5:9–10. Повторення Івана підкреслює той факт, що це
визнання є життєво важливим для нашої віри. Віра та визнання правди про Ісуса і впевненість у
тому, що Бог перебуває у нас, а ми у Ньому, є фундаментальними.
Коли ми переконані в Божій любові та Його постійній присутності — коли ми «знаємо і...
віримо в любов, яку Бог має до нас», — ця любов доведена до досконалости. Коли ми зростаємо у
нашій впевненості в Його любові до нас, Він удосконалює Свою любов у наших думках, словах і
діях. Хоча зміни зазвичай не відбуваються відразу, у нашому житті проявляється постійне духовне
зростання.
Іван також пояснив, що люди бояться, тому що бояться покарання. Але оскільки Ісус прийняв
нашу кару на хресті, нам не потрібно боятися. Божа досконала любов проганяє страх. Коли врешті
ми стоїмо перед Богом, ми можемо робити це без страху, знаючи, що «маємо Заступника перед
Отцем, Ісуса Христа, Праведного» (2:1).
Ми любимо, тому що Бог першим полюбив нас, підсумував Іван. Наша здатність любити
інших походить від Нього, а не від почуття співчуття чи прихильности, яке починається з нас. Божа
любов приходить у нас і змінює нас. Відчувши Його любов, ми можемо запропонувати цю любов
іншим. І тоді наша любов до інших доводить, що наша любов до Бога справжня. Любов до Бога і
любов до інших завжди йдуть разом.
Страх Божого суду є одним із найбільших страхів, які може мати людина. Іван
запевнив, що Божа досконала любов має силу витіснити цей страх. Але Божа
любов також має силу заспокоїти наші щоденні страхи. Що викликає у тебе тривогу? Фінанси?
Здоров'я? Хвилювання про близьких? Стосунки? Запиши свої страхи. Тоді попроси Бога показати
тобі, які аспекти Його любові мають силу витіснити цей страх. Наприклад, якщо ти переживаєш за
свої потреби, Він може нагадати тобі, що Він знає все про твої потреби ще до того, як ти попросиш
(див. Матвія 6:8, 31–33). Якщо Він допомагає тобі згадати Писання, запиши його поруч зі страхом.
Потім піднеси свій страх до Бога — можливо, навіть розкрий свої руки як символічний жест
капітуляції — і попроси Його забрати цей страх у тебе і наповнити тебе Своєю досконалою
любов’ю. Повторюй стільки, скільки потрібно, доки Його любов не переможе твій страх.

Віра, що перемагає
«Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що
світ перемогла, віра наша» 1 Івана 5:4
ДЕНЬ 1: 1 Івана 5:1–3—Віра і любов
1. Що ми знаємо про людину, яка вірить в Ісуса Христа?
2. Що є правдою щодо тих, хто любить Отця? На твою думку, чому ці речі
пов’язані між собою?
3. Що свідчить про те, що ми любимо дітей Божих?
4. Як Іван ставився до заповідей? Як ти ставишся до Божих заповідей?
ДЕНЬ 2: 1 Івана 5:4–5—Перемога віри

5. Що є істинно щодо тих, хто народжений від Бога?
6. У цьому уривку Іван посилається на «світ», а також у віршах 2:15–17 та 4:4-5

Як би ти визначив світ, який Бог хоче, щоб Його діти перемогли?
7. Як, на твою думку, віра вірянина пов’язана з духовною перемогою?
Іван стверджував: Кожен, народжений від Бога, перемагає світ. Що
якби ми дійсно вірили і жили так, ніби це правда? Як би це змінило
твій погляд на зло у світі? Або як би ти переживав(ла) важкі часи у своєму житті?
Нам дана перемога, щоб перемагати. Сила походить від нашої віри в Ісуса. Коли
твоя віра має труднощі, щоб повірити в те, що ти можеш усе здолати, молися:
Ісусе, дай мені віри, щоб я повірив(ла), що Ти переміг і що я можу перемогти з
Тобою. Коли ти будеш молитися цього тижня, зверни увагу на те, що
відбувається з твоєю вірою. Поділися своїм досвідом зі своєю малою групою
наступного тижня.
ДЕНЬ 3: 1 Івана 5:6–12—Свідоцтво Ісуса

8. Хто прийшов водою і кров’ю?
9. Чому Дух є надійним свідком цієї особи? (Див. також Івана 15:26.)
10. Чому свідчення Бога є більшим за будь-яке людське свідчення?
11. Що ми маємо, коли маємо Ісуса? Що це означає для тебе?
ДЕНЬ 4: 1 Івана 5:13–17—Впевненість та молитви

12. Як ми можемо бути впевненими, що Бог почув наші молитви?
13. Що повинні робити віряни, коли бачать, що брат чи сестра грішить? Якщо
вони це зроблять, якою буде Божа відповідь?
14. Що Іван говорить нам про всі провини? Чому, на твою думку, важливо це
визнавати?
ДЕНЬ 5: 1 Івана 5:18–21—Достовірність віри

15. Яким чином, зі слів Івана, Божі діти є захищеними? Як це може підбадьорити
тебе?
16. Як істини, записані у вірші 20, допомагають вірянам уникати ідолів?

3
17. Переглянь вірші 13–20 ще раз і зверни увагу на всі істини, які, зі слів Івана,
знають віряни. (Ти можеш підкреслювати слово знати щоразу, коли побачиш його у
своїй Біблії.) Яке з цих запевнень має для тебе найбільше значення зараз і чому?

Віряни грішать. Ми не хочемо так робити. Але, на жаль, ми грішимо.
Чесно дай собі відповідь, як ти реагуєш, коли християнин грішить.
Якими є твої перші думки чи почуття? У вірші 16 Іван просить нас молитися за
наших братів і сестер, які чинять гріх. Цього тижня, коли вірянин підводить тебе
чи когось іншого, молись за це. Попроси Бога дати їм життя. Не розповідаючи
подробиць, поділися на малій групі, яким був цей досвід для тебе.

День 7: Віра, що перемагає - 1 Івана 5
Коли Іван наближався до завершення розділу, він все ще думав про лжевчителів, людей, які
відкидали Ісуса як Божого Сина. Він знову нагадав своїм читачам про їхню ідентичність як
християн. Оскільки вони вірили, що Ісус – то Христос, вони були народжені від Бога. Його насіння
було в них (3:9). У них і через них виражалася Його природа. Вони мали особливий зв’язок, як діти
сповненого любови і вірного Тата. Вони були братами і сестрами по вірі. Оскільки вони були
духовними братами і сестрами, то могли любити один одного як сім’ю.
Іван також зазначив, що Божі заповіді «не тяжкі». Його заповіді не тяжкі — швидше, вони
приносять життя тим, хто їм підкоряється. Його діти не повинні покладатися на власну здатність
підкорятися їм. Бог є джерелом сили, щоб перемагати. Крім того, Божі заповіді застерігають нас і
роблять нас мудрими. Вони показують нам, як любити і приносять у наші стосунки з іншими
людьми гармонію. Вони ведуть нас до Божого життя, правди та радости.
Подумай про те, що Бог ніколи не хотів, щоб послух був важким тягарем. Якщо
ми не хочемо підкорятися Богу, це, зазвичай, або тому, що ми думаємо, що Його
шляхи занадто обмежують і заважають нам насолоджуватися життям, або тому,
що ми думаємо, що Його шляхи занадто важкі, і ми не зможемо їх триматися. Проте Бог має
відповіді на обидва ці помилкові уявлення. Псалом 19:7–11 (прочитай уривок, якщо можеш)
говорить, що дотримання Божих законів зміцнює душу, приносить нам мудрість і радість. Його
накази захищають нас. Божі закони дають життя! Більше того, нам не потрібно мобілізувати
сили, щоб слухатися Бога самостійно. Коли ми духовно відроджуємось, Божий Дух живе
всередині нас. Він працює в нас і через нас, щоб підкорятися Богу, тому нам не потрібно
з’ясовувати все самим.
Усе це означає, що, як слухняні діти Божі, ми можемо жити у перемозі. Коли ми віримо з
упевненістю, що Ісус є Святим і Могутнім Сином Божим, а також що Він є Сином Людським, який
прожив досконале життя і помер на хресті замість нас, ця віра змінює життя. Ця віра запевняє вірян
у присутності Святого Духа, що надає силу, завдяки якій ми можемо перемогти світ.
Свідоцтво про Ісуса
Іван уже поділився своїм свідченням з перших уст про свій досвід з Ісусом. У цьому уривку він
підкріпив це свідчення потрійним свідченням: Духом, водою і кров’ю. Іван заявив, що Ісус
«прийшов водою і кров’ю». Він ретельно наголошував про те, що Ісус прийшов не тільки водою, але
і водою, і кров’ю. Вчені запропонували кілька пояснень того, що, можливо, мав на увазі Іван. Тут
розглядаються два погляди на ці вірші.
Деякі бібліїсти пов’язують воду і кров з народженням і смертю Ісуса, оскільки Іван сказав, що
Ісус «прийшов» водою і кров’ю. Ті, хто дотримується цього погляду, посилаються на розмову Ісуса з
Никодимом. Ісус використав «народжений з води» для опису фізичного народження і протиставив
його «народженому з Духа», духовне народження вірянина вдруге (Івана 3:3–7). Ісус народився з
води від людської матері звичайним способом. Він стікав кров’ю, як будь-яка людина, страждав від
справжнього, агонічного болю і помер фізичною людською смертю. Іван, можливо, вказував на те,
що Ісус був і людиною, і Богом на кожному етапі життя.
Інші бібліїсти припускають, що вода і кров можуть стосуватися служіння Ісуса, починаючи з Його
хрищення у воді в річці Йордан і закінчуючи Його смертю на хресті. З цього погляду свідчення води
та Духа тісно пов’язані, оскільки Святий Дух зійшов на Ісуса під час Його хрищення. Дух свідчить
про Ісуса, і Його свідчення правдиве, тому що «Дух є правда».
Бог додав Своє свідчення до води й Духа, коли проголосив із розкритих небес: «Це Син Мій
улюблений, що Його Я вподобав» (Матвія 3:16–17). І вода, і Дух свідчили про божественність Ісуса,
бо Отець також ствердив Ісуса як Сина Божого.
5
Який би погляд ми не прийняли, ми знаємо, що Іван писав, щоб спростувати учення лжевчителів,
які стверджували, що Ісус був просто людиною-фантомом. Прихід з води і крови є важливим
доказом Його людяности. Свідчення крови та води підтверджує, що Він «став тілом» і взяв участь у
нашому людському досвіді (див. Івана 1:14). Це визначає Його як нашого захисника перед Богом.
Ісус зіткнувся з усіма нашими спокусами і відчув усе наше горе. І це означає, що Його смерть як наш
замісник — як досконалої, безгрішної Людини — може повністю заплатити за всі гріхи.
Подумай про те, що таке мати Боже свідчення всередині себе. Ісус сказав, що
якщо людина «не народиться з води й Духа, вона не може увійти в Царство Боже»
(Івана 3:5). Він назвав цей досвід «народження від Духа» (Івана 3:8). Коли ми
отримуємо це духовне народження, Бог буквально приходить, щоб жити всередині нас. І цей
Дух дає нам впевненість у тому, що ми належимо Богові. Як пояснив апостол Павло: «Сам
Дух свідчить разом із нашим духом, що ми діти Божі» (Римлян 8:16). Подібно до того, як Дух
свідчить, що Ісус є Сином Божим, так Він свідчить, що ми – діти Божі.
Що це за свідчення? Це потужна істина про те, що Бог дав нам вічне життя, і що Він зробив це,
віддавши Свого Сина, Ісуса. Якщо ми маємо особисті стосунки з Ісусом, ми маємо життя. Ми
беремо участь у силі воскресіння, яка воскресила Його з мертвих. Ми маємо надію на вічне життя в
Його присутності.
Те, що ми знаємо
Іван закликав своїх читачів бути впевненими, що Бог відповідає на молитви Свого слухняного
народу. Іван пояснив, що ми повинні просити згідно з Божою волею. Чим краще ми знаємо Бога, тим
більше наші бажання узгоджуються з Його досконалими планами та цілями. Такі молитви ведуть
Бога у ситуації, що ми бачимо у нашому світі, і Він із задоволенням відповідає на них.
Іван згадав про молитву, що завжди є у Божій волі: якщо ми бачимо інших вірян, які чинять гріхи,
які не ведуть до смерти, ми можемо молитись, щоб Бог дав їм життя. Усі злочини є гріхом і можуть
мати серйозні наслідки, але не всі гріхи ведуть до смерти. Християни не погоджуються з тим, що
Іван мав на увазі під «гріхом, що веде до смерти». Але як діти Божі, у тісному спілкуванні з Ісусом,
ми знаємо, що маємо вічне життя.
Іван продовжив список того, що «ми знаємо». Божа природа глибоко вкорінена в серцях Його
дітей, щоб вони не продовжували грішити. А Ісус готовий захистити їх від нападків ворога.
Незважаючи на те, що «весь світ у владі лукавого», Божі діти — ні. Вони народжені Богом і
захищені Богом; «лукавий його не торкається».
Іван востаннє підтвердив, що Ісус Христос є праавдивим Богом і в Ньому вічне життя. Він
пояснив, що Син Божий дав їм розуміння, щоб вони могли пізнати Правдивого. Їм не потрібно
обманюватися фальшивими вчителями. Вони можуть знати правду.
Лист закінчується тим, що Іван наставляє своїх діточок триматися подалі від ідолів. З огляду на
наявність фальшивого вчення, вони повинні були бути пильними, щоб утриматися від усього, що
стоїть проти поклоніння Ісусу. Будь-яка віра, що замінює Ісуса, є порожнім і нікчемним ідолом. Це
тому, що Ісус, Бог у тілі, є єдиною дорогою до спасіння та життя.
Іван сказав, що Божі заповіді не тяжкі. Подумай про заповідь, яка здається тобі
тягарем. Можливо, Бог хоче, щоб ти покінчив(ла) з певною звичкою. Можливо,
Він хоче, щоб ти любив(ла) важку людину. Попроси Бога показати тобі дві речі: 1) Як живить
ця заповідь? 2) Яким чином Ти хочеш допомогти мені нести цей тягар, щоб ця заповідь не
була такою обтяжливою? Напиши, що, на твою думку, Бог говорить тобі про це, а потім
покладися на Нього у тому, щоб у послухові виконати.
Християнське життя Урок 10—2 Івана

Жити в істині
«А любов ця щоб ми жили згідно з Його заповідями. Це та
заповідь, яку ви чули від початку, щоб ви згідно з нею жили» 2
Івана 1:6
ДЕНЬ 1: 2 Івана 1–3—Любити правду та знати її
1. Скільки разів у цих трьох віршах ти натрапляєш на слово «істина/правда»?
*істина і правда – синоніми у даному контексті (прим.перекладача)
2. Яке б визначення ти дав/ла слову істина?
3. Що, на твою думку, означає «любити по правді»? Чи можна любити без

правди? Поясни.
4. Від кого походить благодать, милосердя і мир, згідно з віршем 3?
Іван знову поєднав правду і любов. Цього разу він «любить по правді»
вибрану пані та її дітей. Що означає «любити по правді»? Можливо, це
вчитися усвідомлювати наші мотиви любові до інших. Любити по правді
вимагає чистого і щирого серця, а не егоїстичних міркувань. Як виглядала б
така любов у твої стосунках? Коли будеш виявляти любов до людей на цьому
тижні, зважай на свої мотиви. Попроси Бога дати тобі щиру і чисту любов до
інших. Поділися своїм досвідом на малій групі наступного тижня.
ДЕНЬ 2: 2 Івана 4–6—Ходити у правді та любові

5. Чому Іван зрадів?
6. Чи радів(ла) ти коли-небудь з тієї ж причини, що й Іван? Поділися, як це

було.
7. Як Іван описав любов згідно з віршем 6?
ДЕНЬ 3: 2 Івана 7–9—Перебувати в правді

8. Що робить людину «обманцем» і «антихристом», згідно з віршем 7?
9. Що, на твою думку, означає визнати Ісуса так, як описав Іван? Чому це так
важливо?
10. Що ми дізнаємося про тих, хто «не перебуває у науці Христовій», і тих, хто
перебуває?
11. Згідно з віршами 5–7, як би ти пояснив(ла) «науку», про яку говорить Іван?
ДЕНЬ 4: 2 Івана 10–11—Уникати лжевчителів

12. Якими були вказівки Івана у вірші 10?
13. Чи вважаєш ти, що вірш 10 означає, що християни ніколи не повинні

виявляти гостинність своїм невіруючим друзям або родичам? Чому так або чому ні?
14. Якими способами ми можемо залучити тих, кого обдурили різні культи та
фальшиве вчення?
ДЕНЬ 5: 2 Івана 12–13 – Завершальні вітання

15. Як Іван хотів повідомити решту своїх думок цим першочитачам?
16. Іван вважав за краще спілкуватися віч-на-віч. Чому спілкування віч-на-віч

іноді ліпше?
3

Обманці, про яких згадував Іван, були колишніми церковними
лідерами. Це були люди, які не залишились у науці Христовій.
Церковні провідники не застраховані від того, щоб бути збитими зі шляху
сатаною. Насправді, через той вплив, які вони мають, вони є головними
мішенями. Проте ми можемо їм допомогти. Молися, щоб лідери твоєї церкви
залишалися сильними. Молися, щоб вони вивчали Біблію і навчали її
правильно. Молися, щоб їхнє життя було зразком любови до інших і любови до
Бога. Поділися на малій групі, як молитва за лідерів твоєї церкви принесла
користь твоїм власним стосункам з Богом.

День 7: Жити в правді
2 Івана
Якщо наша віра ґрунтується на брехні, навіть витонченій, наше життя веде до смерти, а не до
життя. Іван любив «вибрану пані та її дітей», яким він адресував цей короткий лист, який ми
називаємо 2 Посланням від Івана. Оскільки він любив їх, то знайшов час, щоб підготувати їх до
розпізнавання руйнівних учень і протистояння їм.
Привітання
У своєму привітанні Іван назвав себе «старцем». Слово старець означало старшу людину, яка
була у становищі, щоб наглядати за іншими. Хоча Іван ніколи не називав себе у цьому посланні,
отці ранньої церкви погодилися, що апостол Іван справді був «старцем», який написав його. Можна
припустити, що першочитачі знали, хто він такий, і охоче прийняли б його духовний авторитет.
Іван адресував свого листа «вибраній пані та її дітям». Деякі вчені вважають, що він писав
конкретній жінці та її біологічним дітям. Інші вчені вважають, що «вибрана пані та її діти» було
посиланням на ранню місцеву церкву та її членів. Жіноче представлення церкви не є чимось
незвичайним у Новому Завіті. Павло провів паралель між Христом і церквою, описуючи чоловіка та
дружину (Ефесян 5:25–33). Також церква відома як наречена Христа (Об’явлення 21:2, 9; 22:17).
Інші богослови вважають, що комбінація всіх цих ідей може мати підстави і вважатися правдою.
У будь-якому випадку, листи, схожі на ці, мали бути поширені, і щоб їх читали на зборах.
Отже, принципи, про які писав Іван, стосуються християн повсякчас і завжди, в усіх поколіннях.
Іван висловив свою любов до вибраної пані та її дітей — любов, яка заснована «на правді».
Він запевнив її, що всі, хто знає правду, поділяють цей зв’язок «через правду, що в нас пробуває й
повік буде з нами».
Правда – це більше, ніж точна інформація. Це сама присутність Христа, що живе в нас. Він є
Слово Боже, яке стало тілом (Івана 1:14). Вся Божа істина — все, що є у Старому і Новому Завіті —
було прожито Ісусом. Він сам є Правдою (Івана 14:6). Він перебуває з кожним, хто вірує в Нього.
Коли Він — сама сутність правди — вселяється в нас, наші думки, почуття та дії керуються нею.
Стосунки з іншими, в яких перебуває Сама правда, об’єднують нас — як у цьому житті, так і в
майбутньому. Ісус, джерело правди і втілення всього, чого навчає Святе Письмо, захищає нас від
фальшивих ідей і лжевчень.
Подумай про вічну природу правди. Іван каже, що «правда, яка в нас перебуває… буде з
нами навіки». Століттями раніше пророк Ісая сказав, що «Слово нашого Бога буде стояти
навіки» (40:8). Божа правда постійна і абсолютна. Філософії стають застарілими,
оскільки з’являються кращі ідеї. Політичні теорії втрачають популярність, коли їх
перевіряють і вони зазнають невдачі. Навіть наукові «факти» можуть змінюватися, оскільки вчені
збирають більше інформації. Але одне незмінне: Божа правда! Вона міцна і надійна — ми можемо
на неї покладатися!
Правда і любов
Після свого теплого привітання Іван починає розкривати головну мету послання: попередити
читачів про лжевчителів, які загрожують церкві. Він висловив радість, що знайшов «таких» дітей
пані, які ходять у правді. Однак це означає, що інші ходили не у правді, а їх збочили ошуканці.
Іван похвалив тих, хто ходить у правді. Вони робили те, що сказав їм Отець. Він також
закликав своїх читачів повернутися до основ. Він вказав їм на початкову заповідь Бога — любити
один одного. Іван сказав своїм читачам, що «це є любов»: ті, хто знає і любить Бога, живуть за Його
заповідями.
Потім Іван говорив про обманців. Як ми дізналися з вивчення 1 Послання від Івана, було
принесено фальшиве вчення, яке не визнавало інкарнації Ісуса (приходу Ісуса як людини у тілі).
5
Деякі лжевчителі, які колись були частиною спільноти вірян, казали, що в Ісуса не було
справжнього тіла, а лише його ілюзія.
Навпаки, Святе Письмо навчає, що Ісус, єдиний Син Божий, став людиною. Він навчав
Святого Письма. Він досконало виконував кожну з Божих заповідей. У Своєму реальному земному
тілі Він помер. Він воскрес із мертвих у прославленому, вічному фізичному тілі.
Подумай про лжевчителів. Іван сказав, що «багато обманців увійшло у світ». Він мав на
увазі, що ці лжевчителі колись були частиною правдивої церкви і що вони якимось
чином впали в єресь. Сатана знає, що якщо йому вдасться заплутати шанованих
церковних лідерів і збити їх зі шляху, вони поведуть за собою інших. Ось чому кожен з
нас повинен взяти на себе особисту відповідальність, уважно стежити за своїм вченням (1 Тимофія
4:16). Незалежно від того, наскільки серйозним, розумним, пристрасним чи харизматичним може
здаватися лідер, якщо наука цієї людини не відповідає Божій правді, нам потрібно уникати її.
Іван попередив, що віра у цей обман призведе до втрати «повної винагороди», над якою вони
працювали. Хоча ми не працюємо задля спасіння і не можемо заробити його, проте Бог пообіцяв
винагороду тим, хто вірно слідує за Ним. Проте ми можемо втратити ці винагороди через непослух,
лінь або неправильні пріоритети (див. 1 Коринтян 3:10–15).
Іван твердо наказав пані та її дітям не приймати лжевчителів, які подорожували їхньою
громадою. Вони не повинні була приймати їх до свого дому. За часів Івана заїжджі двори не були
широко доступними, як сьогодні готелі. Тож запропонувати подорожнім місце для зупинки означало
підтримати те, що вони роблять. Приймати їх будь-яким чином означало брати участь у їхніх
нечистивих ділах. Церкви першого століття збиралися у будинках людей. Якби лжевчителям
дозволяли зупинятися у будинках віруючих, вони мали б можливість поширювати неправду в
церкві. Іван не хотів, щоб Божий народ сприяв успіху антихриста у поширенні обману.
Завершення
Можливо, перебуваючи в очікуванні питань, які може порушити його послання, Іван завершив
свій лист, сказавши, що є ще багато того, що він хотів би донести. Проте він воліє робити це
віч-на-віч. Така зустріч доповнила б їхню радість. Іван закінчив привітанням від церкви в місті, з
якого він писав, швидше за все, Ефесу. Такі вітання від однієї конгрегації до іншої були
поширеними у посланнях Нового Заповіту. Послання, подібні до Івана, несли любов, турботу та
зацікавленість, спільні для цих спільнот людей, які вірили в Ісуса.
Ніхто не застрахований від обману. Однак, чим міцніше Божа правда перебуває у нас,
тим легше ми зможемо розпізнати цей обман й протистояти йому, коли він з’явиться.
Яким чином ти можеш якомога більше наповнювати себе Божим Словом? Чи потрібен тобі план
щоденного читання Божого Слова? Ти коли-небудь прочитав(ла) Біблію повністю? Чи приділяєш ти
час не лише тому, щоб читати, але й розмірковувати чи молитися над уривком Божого Слова?
Вибери одну сферу, у яку ти хотів(ла) б запросити Боже Слово, щоб воно перебувало у тобі глибше.
Напиши свій план нижче.
Християнське життя, Урок 11—3 Івана

Проблема у церкві
«Улюблений, не робися подібним до лихого, а до доброго:
доброчинець від Бога, а злочинець Бога не бачив» 3 Івана 11
ДЕНЬ 1: 3 Івана 1–4—Привітання
1. Що говорить тобі привітання на початку цієї короткої книги про дружбу
Івана з Гаєм?
2. Про що молився Іван за Гая?
3. Що принесло Іванові глибоку радість? На твою думку, чому ця новина

його так порадувала?
ДЕНЬ 2: 3 Івана 5–8—Партнери в правді

4. Що цей уривок розповідає нам про людей, яким допомагав Гай? На твою
думку, що робили ці люди?
5. Як Іван дізнався про любов Гая до послідовників Ісуса?
6. Якими є практичні способи поводження з кимось «як достойно для Бога»?
7. Чи можеш подумати, як виявлення гостинности може збагатити твоє життя

або життя інших людей?
Гостинність – це відчутний спосіб любити людей. Іван відзначив
зусилля Гая щодо запрошення мандрівних вчителів до свого дому.
Іван похвалив його за наполегливу працю. Незалежно від того, чи це кухоль
чаю чи місце для ночівлі. Подумай, як ти можеш гостинно прийняти когось у
своєму домі цього тижня. Запроси цю людину! Поділися на малій групі, як
ти проявив(ла) гостинність і любов цього тижня.
ДЕНЬ 3: 3 Івана 9–10—Дика маячня

8. Що Іван сказав про Діотрефа? Перелічи стільки пунктів, скільки зможеш
знайти.
9. Як егоцентризм підриває потенціал людини до ефективного лідерства?
10.Як, на твою думку, виглядає безкорисливе та сповнене любови лідерство?
ДЕНЬ 4: 3 Івана 11–12—Наслідувати Бога

11.Яку відмінність показав Іван між людьми, які творять добро, і людьми, які
чинять зло?
12.На твою думку, як «бачити Бога» — знати, яким Він насправді є —

розвиває нашу здатність наслідувати Його та робити добро?
13.Кого ти намагаєшся наслідувати? Якими якостями ти захоплюєшся у цій

людині?
ДЕНЬ 5: 3 Івана 13–15—Завершальне слово

14.Іван хотів сказати більше того, але вирішив не писати. Чому?
15.Чим Іван благословив Гая відповідно до вірша 15? Чому це було особливо
важливим для Гая? (Переглянь вірші 9–10.)
3
16.Як Іван хотів, щоб його любов виявлялася до кожної людини у церкві? На
твою думку, чому він хотів, щоб це було зроблено?

Коли ми підтримуємо людей, які несуть Євангелію туди, куди ми не
можемо піти самі, ми стаємо «співробітниками правди». Місіонери,
євангелісти, працівники, які займаються наданням допомоги, та інші
християнські служителі не могли б виконувати свою роботу без фінансової
підтримки, молитов і практичної допомоги інших християн. Чи знаєш ти
якихось «співробітників заради правди»? Попроси Бога показати тобі одну
річ, яку ти можеш зробити цього тижня для цієї людини, щоб підбадьорити і
допомогти їй. Поділися своїм досвідом на малій групі.

День 7: Проблема у церкві
3 Іван
Іван адресував цього листа своєму дорогому другові Гаю. Він похвалив Гая за те, що він ходив
у правді Ісуса і демонстрував Свою любов через гостинність іншим християнам. Проте Іван
також був занепокоєний людиною на ім’я Діотреф, корисливим лідером церкви Гая. Він сказав
Гаю не йти злими шляхами цього лідера, а натомість наслідувати те, що є добром.
Привітання Івана
Іван знову представився як «старець» (див. 2 Івана 1). Це було лагідним нагадуванням про
його духовний авторитет і відповідальність за молодших учнів. У всьому 3 Іван
використовував такі слова, як «браття», «мої діти» та «друзі». Ці слова додають тону
прихильности та підкреслюють близькість Івана та християн як членів єдиної Божої родини.
Іван написав дорогому другові та з батьківською турботою молився, щоб Гай «був здоровий,
як добре ведеться його душі». Іван бажав фізичного та духовного щастя для свого друга. Це
нагадувало Ісуса, який задовольнив як фізичні, так і духовні потреби Своїх послідовників.
Партнери в правді
Іван сказав Гаю, що інші християни «засвідчили» той факт, що він ходить у правді. Гай
говорив не лише про Євангелію. Його життя було таким втіленням Ісусової любови та правди,
що люди навколо нього це помітили. І ця новина принесла Іванові глибоку радість. Іван сказав
Гаю: «Немає більшої радости, ніж чути, що мої діти ходять у правді». Він знайшов
підбадьорення, знаючи, що Гай стає зрілим у вірі. Як шанований лідер, Іван мав батьківську
роль у церкві. Він радів щоразу, коли чув, що його духовні діти, такі як Гай, відображають
Ісуса і знають Його правду.
Подумай про те, щоб знайти радість у правді. 1 до Коринтян 13:6 говорить
нам, що любов «радіє правдою». Оскільки Іван дуже любив своїх читачів, він
хотів, щоб вони відчули свободу, радість і силу правди Ісуса у своєму житті.
Щоразу, коли він чув, що його друзі ходять у правді, він радів, бо бачив, як Бог діє в
їхньому житті. Яку радість ми могли б відчути, якби ми також активно шукали цього і
звеличували правду, яку ми бачимо в житті людей, яких ми знаємо!
Дика маячня
Іван підбадьорив Гая у тому, що він втілив віру в життя та піклується про Христову спільноту.
Він також дав Гаю зрозуміти, що розуміє його обставини. Іван знав про ситуацію, через яку
Гаю було особливо складно жити згідно з його вірою.
Іван згадав про баламута на ім’я Діотреф. Цей чоловік був протилежністю Гая майже всіма
сторонами, крім одного — як і Гай, він також був лідером у церкві.
На відміну від теплої гостинности Гая, Діотреф відмовився приймати послідовників Ісуса. І
він нав’язував свій егоїзм іншим людям. Він не тільки сам відкидав християн, але й залякував
тих, хто хотів виявити гостинність. Він змусив їх покинути його церкву, коли вони приймали
людей у своїх домівках.
Зі слів Івана, Діотреф був людиною, яка «любить бути першою». Схоже, в якийсь момент Іван
надіслав до церкви листа. Очевидно, Діотреф дискредитував листи й авторитет Івана перед
іншими християнами. Схоже, він також звів наклеп на Івана та його побратимів, оскільки
апостол сказав, що Діотреф «словами лихими обмовляє нас».
5
Іван знав, що така тиранія не подобається Богові. Він хотів переконатися, що його несхвалення
було очевидним. Підтекст Івана був сміливим: мотивація і дії Діотрефа злі. Іван сказав Гаю,
що якщо він зможе відвідати церкву, то має намір протистояти Діотрефу. Проте це була
обіцянка на майбутнє. Іван не вказав жодної конкретики щодо термінів.
Подумай про силу слів. Християнські брати і сестри використовували слова,

щоб похвалити Гая. Вони поширювали свідчення про любов Гая до церкви та
щедру гостинність. Навіть здалеку їхні слова поширилися так, що Іван почув
їх. Діотреф, навпаки, поширював наклеп і брехню. Він говорив шкідливі нісенітниці про
Івана та інших лідерів, що, безсумнівно, викликало сум’яття, недовіру та загрозу
розколу в церкві. Слова можуть як будувати, так і руйнувати. Наскільки іншим було б
тіло Христа, якби віряни постійно практикували поширення добрих слів замість критики
та скарг?
Вказівка наслідувати добро

Іван сказав Гаю: «Не робися подібним до лихого, а до доброго». Як він кілька разів робив у 1
Посланні, і тут Іван запропонував Гаю простий тест, щоб розпізнати справжніх послідовників
Ісуса: «Доброчинець від Бога, а злочинець Бога не бачив» (див. також 1 Івана 2:29; 3:6, 9–10).
Ця констатація підсумувала все, що написав Іван до цього моменту. Контраст між Гаєм і
Діотрефом є ідеальною ілюстрацією того, як правда підтверджує себе вчинками. Гай ходив у
правді, а Діотреф — ні.
Також Іван мав добрі слова про людину на ім’я Димитрій, який, ймовірно, був кур’єром цього
листа. Димитрій прийшов з дуже хорошою рекомендацією. Іван сказав, що він «отримав добре
свідчення від усіх і від самої правди».
Завершальні слова Івана
Завершуючи свого листа, який ми називаємо 3 Посланням Івана, Іван зізнався, що він хотів
сказати ще багато чого. Проте він сказав, що вважає за краще не писати пером і чорнилом. Він
волів би поговорити зі своїм другом Гаєм віч-на-віч. Іван закінчив свого листа з тією самою
теплотою, з якою почав його. Він молився про мир для Гая. Гаю знадобиться мир,
розбираючись у ситуації з Діотрефом. Іван виразив свою любов до інших членів церкви,
попросивши Гая привітати кожного по імені. Його турботливі особисті привітання
підкреслювали спільноту християн, пов’язаних між собою по обидва боки цього листа,
пов’язаних своєю вірою в Ісуса.
Івана турбувало як духовне, так і фізичне щастя. Він молився за тіло і душу
свого друга. Коли ти молишся за інших, про що ти найчастіше молишся? Чи
молишся ти більше про фізичні потреби, ніж про емоційні та духовні? Або навпаки? На
наступному тижні спробуй молитися з протилежним акцентом. Як це впливає на твої
розмови з Богом і турботу про людей, за яких ти молишся? Нижче запиши будь-які
роздуми, що у тебе з’являються, коли ти переміщуєш фокус таким чином.
Християнське життя, Урок 12—Юди

Порятунок для Божого народу
«А Тому, Хто може вас зберегти від упадку, і поставити перед
Своєю славою непорочними в радості, Єдиному премудрому
Богові, Спасителеві нашому через Ісуса Христа, Господа нашого, слава,
могутність, сила та влада перше всього віку, і тепер, і на всі віки! Амінь»
Юди 24–25
ДЕНЬ 1: Юди 1–4—Боротися за віру
1. Як описав себе Юда, автор цього листа?
2. Кому він адресував цього листа і чим благословив їх?
3. Як змінилися початкові наміри Юди у написанні листа? На твою думку, що

означає «боротися за віру»?
4. Хто непомітно зайшов до церкви? Що вони робили?
Юда багато пише про «зберігання». Ми «збережені для Ісуса
Христа». «Бережіть себе самих в Божій любові». І Бог «може
зберегти вас від упадку». Цього тижня шукай способи, якими Бог береже
тебе. Шукай способи, якими ти можеш зберегти себе в Його любові. Як це
зміцнює твою любов і довіру до Бога? Поділитися на малій групі.
ДЕНЬ 2: Юди 5–10—Божий суд над лжевчителями, Частина 1

5. Які види гріха судив Бог, згідно з віршами 5–7? Якими були лжевчителі – як
люди, яких судив Бог?
6. На що покладалися «ці люди»? Як би це могло звести їх з правдивого шляху?
7. Що відмовився робити Михаїл у своїй суперечці з дияволом? На твою думку,
чому він відмовився?
8. На відміну від Михаїла, що робили лжевчителі? Що це говорить про їхній

характер?
ДЕНЬ 3: Юди 11–16—Божий суд над лжевчителями, Частина 2

9. З якими персонажами Старого Заповіту Юда порівнює лжевчителів?
10.Як Юда описав лжевчителів, згідно з віршем 16?
11.Чи був якийсь із гріхів, описаних Юдою у вірші 16, спокусою для тебе?
Виходячи з того, що ти вже вивчив(ла) в Посланні від Юди, чому ти
повинен(а) серйозно ставитися до будь-якої з цих потенційних спокус?
ДЕНЬ 4: Юди 17–23— Наполегливість у вірі

12.Хто, зі слів апостолів, спричинить розкол? Як би ти описав(ла) основну
проблему цих людей?
13.З віршів 20–21, що Юда наказав робити вірянам?
14.У віршах 22–23 Юда заохочував християн допомагати тим, хто був уразливим
через лжевчителів. Що він сказав зробити для них? Що, на твою думку,
означає кожен із запропонованих варіянтів?
ДЕНЬ 5: Юди 24–25— Хвала Богові

15.Що Бог здатний зробити, згідно з віршем 24?
16.Що для тебе особисто означає те, що Бог може і хоче робити для тебе таким
чином?
3
Юда закликав своїх читачів боротися за віру. І щоб боротися за
віру, ми повинні знати, у що ми справді віримо. Як би ти описав(ла)
своє вірування щодо кожного із наступного: Бога Отця, Ісуса Христа,
Святого Духа, гріха, спасіння та життя, яке подобається Богу? Поділися
своїми думками на малій групі.

Урок 12. Коментарі День 7: Захищати правду - Юди
Юда мав намір написати своїм друзям набагато більш позитивного, веселого листа. Проте
криза у церкві змусила його написати зовсім інший лист. Іноді любов виражається у м'яких і
теплих словах. А іноді, як у цьому випадку, справжня любов має бути крутою і стійкою.
Боротися за віру
Автор цього короткого, але потужного листа назвав себе Юдою. Багато вчених вважають, що
цей Юда був частиною сім’ї Ісуса разом із лідером єрусалимської церкви Якова (див. Марка
6:3).
Переходячи до основної частини свого листа, Юда сказав своїм читачам, що його первісна
мета написання змінилася. Він прагнув писати про спасіння, що вони мали в Ісусі. Однак він
дізнався про лжевчителів, які проникли до церкви. Погрожували знищити його основи. Через
це він відчув нагальну потребу закликати своїх читачів до боротьби за віру. Якби Юда не
закликав своїх читачів боротися за віру, можливо, ми не насолоджувалися б цією вірою
сьогодні. За деякі речі варто боротися.
Подумай про те, щоб відстоювати правду. Іноді християни уникають того, щоб
боротися за віру. Але якщо віряни дозволять оманам і компромісам просочитися в
церкву, врешті-решт люди більше не визнають правдну. Звістка про спасіння, за яку
Ісус заплатив таку високу ціну, була б розмитою або повністю втрачена. У
результаті загинули б люди. Це занадто висока ціна. Християни повинні відстоювати правду
— особливо в церкві!
Божий суд над лжевчителями, Частина 1

Починаючи з вірша 5, Юда використовував Старий Заповіт, щоб проілюструвати свою думку
про цих злих людей та їхнє неминуче майбутнє знищення. Його перший приклад походить із
книги Вихід. Господь визволив Свій народ від єгипетського гніту. Правда, Він довів їх до краю
Обіцяної землі. Але оскільки вони не вірили Йому і постійно бунтували проти Нього, Він не
дозволив їм увійти. Натомість вони померли у пустелі (див. Числа 13–14).
Другий приклад Юди стосується анголів, які повстали проти свого підвладного становища.
Бог тримає їх у вічних ланцюгах до дня суду. У своєму останньому прикладі Юда згадує
повстання Содома та Гомори. У Бутті 19 розповідається про ангелів, які попереджають
племінника Авраама Лота про намір Бога судити гріх цих міст. Через те, що вони бажали
забороненого Богом, Він полив палючий суд і знищив Содом та Гомору.
Юда порівняв безбожників, які пролізли до церкви, з групами повстанців, яких він щойно
описав. Він звинуватив їх в оскверненні плоті, відкиданні влади та богозневазі. Сліпо йдучи за
своїми грішними інстинктами, «ці люди» все швидше рухалися до свого остаточного суду.
Божий суд над лжевчителями, Частина 2
Юда продовжував використовувати Старий Заповіт, щоб довести, що Бог буде судити тих, хто
відмовляється йти Його добрими дорогами. У цьому розділі Юда порівняв лжевчителів з
Каїном, Валаамом і Кореєм.
Буття, глава 4 говорить нам, що Каїн відмовився поклонятися Богові так, як цього вимагає Бог
(вірші 2–5). Коли Бог протистояв гніву Каїна і попередив його про покаяння, Каїн
проігнорував це застереження (Буття 4:6–7). Каїн відмовився від будь-якої відповідальности за
добро свого брата Авеля і з ревнощів убив Авеля (Буття 4:8).
Далі Юда порівняв лжевчителів з Валаамом. Цей лжепророк любив гроші більше, ніж правду
(Числа 22–25). Завдяки пораді Валаама Ізраїль був розбещений через аморальність Ваала з
Пеора. Як і Валаам, ці ймовірні релігійні лідери дбали більше про отримання прибутку, ніж
про Божу святість або духовне здоров’я Його улюбленого народу.
5
Третій злочинець, якого цитував Юда, — Корей. Він був ще одним релігійним лідером, який
повстав проти призначеної Богом влади, Мойсея (Числа 16). Зрештою, Бог засудив його та
його обдурених послідовників. Бог змусив землю поглинути їх живими, коли вона відкрилася
під ними. У дусі старозаповітних пророків Юда виголосив горе безбожним людям, які
проникли до церкви.
Подумай про те, до чого покликані духовні лідери. Духовні лідери мають бути
мудрими і сповненими любови пастирями, які жертовно піклуються про овець, що
перебувають під їхньою опікою. Вони годують, направляють, захищають їх і
служать їм. Проте ці лжевчителі зробили якраз навпаки. Вони були як хмари без
дощу, дерева без плодів, скелі, які спричиняли корабельні аварії, зірки, які не вказували людям
шлях. Такий тверезий образ закликає тих із нас, хто веде інших, бути вірними, а тих із нас, хто
слідує, вміти розрізняти.
Наполегливість у вірі
Закінчивши справу із лжевчителями, Юда відновив свій пастирський тон. У решті свого листа
він давав поради та підбадьорював. Юда зазначив чотири конкретні дії, які віруючі повинні
зробити, щоб збудовувати самих себе у Господі.
По-перше, Юда заохочував їх збудовуватися духовно, виховуючи себе у своїй «найсвятішій
вірі». Ця віра не змінюється. Її неможливо змінити чи покращити, як стверджували єретики.
Читачі Юди повинні продовжувати вчитися, практикувати й навчати цій вірі.
По-друге, він хотів, щоб вони молилися «у Святому Дусі». Насмішники, які слідували власній
безбожній пристрасті, не могли практикувати це. Вони не мали Божого Духа. Святий Дух
живе всередині справжніх християн. Він може вести нас, коли ми молимось, так, щоб ми
молилися в гармонії з волею Божою.
По-третє, Юда заохочував їх зберігати себе «у Божій любові». Юда дав зрозуміти, що віряни
мають відігравати активну участь у дотриманні цього. Бог ніколи не перестане любити нас.
Але ми можемо відмежуватися від Його любові кількома способами: невдячністю, невірою,
непослухом, зайнятістю та відволіканням.
По-четверте, Юда сказав своїм читачам чекати на Христове милосердя, «яке веде до вічного
життя». Віряни отримують вічне життя, як тільки повірять в Ісуса. А коли Ісус повернеться,
Його милосердя приведе їх до повноцінного життя у Його царстві. Життя з впевненістю в цю
істину робить нас стійкими під час випробувань і відволікань у нашому повсякденному житті.
Хвала Богові
Зрештою, звісно, саме Бог охороняє наші душі від небезпеки. І саме до Бога звернувся Юда,
завершуючи свого листа. У цьому прекрасному славослів’ї Юда звеличив Бога як Того, Хто
спасає, освячує і береже нас. Пройшовши повне коло, Юда хвалив Бога за Його відданість
вберегти нас від спотикання. Це не означає, що Він завадить нам коли-небудь грішити. Але, як
ми дізналися з вивчення 1 Івана, Він освітлює нам шлях, щоб ми не так легко впали у гріх. І
навіть якщо ми згрішимо, Він простить нам і очистить нас від усякої неправди (1 Івана 1:6–9).
Втілення ІСТИНИ! Страшно подумати, як легко цей обман та аморальність

проникли в церкву. Проте гріх і брехня лукаві. Виділи трохи часу цього тижня, щоб
запросити Бога дослідити твоє серце. Попроси Його знайти будь-яку брехню, гріхи чи
компроміси, які могли проникнути без твого дозволу. Якщо Він тобі щось покаже,
сповідайся і з Його допомогою відречися від цього. Тоді подумай хоча б про один спосіб, як ти
можеш зміцнити себе у вірі, щоб захистити себе від повторного потрапляння у цю пастку. Ісус
захистить тебе від спотикання.

Християнське життя

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Християнське життя

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

© 2015 • Community Bible Study 1

Християнське життя, Урок 1

Істинна любов та любов до істини

2 і 3 Послання від Івана—Стояти за правду

Християнське життя, Урок 2—Филимон

ДЕНЬ 3: Филимона 8–16—Заклик Павла

Використовуй ІСТИНУ на практиці!

ДЕНЬ 6: Приєднайся до малої групи

Християнське життя, Урок 3—1 Івана 1

ДЕНЬ 3: 1 Івана 1:5—Бог є світло

Використовуй ІСТИНУ на практиці!

Християнське життя, Урок 4—1 Івана 2:1–14

ДЕНЬ 1: 1 Івана 2:1–2— Ісус, наш Захисник

ДЕНЬ 2: 1 Івана 2:3–6—«Пізнаємо це з того»

ДЕНЬ 3: 1 Івана 2:7–8—Вічна заповідь

ДЕНЬ 4: 1 Івана 2:9–11—Світло або темрява

Використовуй ІСТИНУ на практиці!

ДЕНЬ 6: Приєднайся до малої групи

Подумай про нашу потреба в умилостивленні Ісуса. Божа святість і

Християнське життя, Урок 5—1 Івана 2:15–29

ДЕНЬ 1: 1 Івана 2:15–17—Не любіть цього світу

ДЕНЬ 2: 1 Івана 2:18–19—Остання година

ДЕНЬ 3: 1 Івана 2:20–23—Важливе застереження

ДЕНЬ 4: 1 Івана 2:24–27—Перебувати в Ньому

ДЕНЬ 5: 1 Іван 2:28–29— Впевненість, коли Ісус повернеться

Використовуй ІСТИНУ на практиці!

ДЕНЬ 6: Приєднайся до малої групи

Подумай про те, як задовольняються наші найглибші бажання. Ми можемо

Справжнє проти фальшивого

Християнське життя, Урок 6—1 Івана 3:1–10

1. Яку дивовижну правду Іван хотів донести своїм читачам?

2. Що робить цю правду такою дивовижною?

3. Чому світ не знає Божих дітей?

4. Що, як нам відомо, станеться, коли з'явиться Ісус?

ДЕНЬ 2: 1 Івана 3:3–4— Чистота проти беззаконня

7. Яка, на твою думку, різниця між згрішити та «практикувати гріх»?

8. Яким чином практикування звичайного гріха і беззаконня суперечать тому,

ДЕНЬ 3: 1 Івана 3:5–6— Причина приходу Ісуса

10. Як наше перебування в Ісусі зменшує наше бажання продовжувати

ДЕНЬ 4: 1 Івана 3:7–8— Уникнення обману

11. Про що Іван попереджав своїх «діточок»?

13. Згідно з віршем 3:8, що прийшов зробити Ісус? Що ти прочитав(ла) у вірші

14. Що означають для тебе особисто твої відповіді на питання 13?

ДЕНЬ 5: 1 Івана 3:9–10— Чіткі докази

Використовуй ІСТИНУ на практиці!

ДЕНЬ 6: Приєднайся до малої групи

Люди, народженні від Бога

Християнське життя, Урок 7—1 Івана 3:11–24

ДЕНЬ 1: 1 Івана 3:11–13—Заповідь любити

1. Чим відрізнявся Каїн від Авеля?

2. Якою була реакція Каїна?

3. Що може змусити світ ненавидіти нас? Чому нам не варто дивуватися?

ДЕНЬ 2: 1 Івана 3:14–15— Зі смерті у життя

5. Чому, на твою думку, той, хто не любить, перебуває або залишається в

7. На твою думку, що означає покласти своє життя за інших вірян?

8. Згідно з віршем 3:17, що є одним із доказів Божої любови, яка перебуває в

9. Як ми повинні любити згідно з віршем 3:18? Як не повинні любити?

ДЕНЬ 4: 1 Івана 3:19–21—Впевненість вірян

ДЕНЬ 5: 1 Іван 3:22–24—Впевненість у молитві

15. Згідно з віршем 3:23, якими є дві частини Божої заповіді?

ДЕНЬ 6: Приєднайся до малої групи

Подумай про протилежність любови. Ми можемо легко подумати, що

Впевненість перед Богом

аж до дня Христа Ісуса.