Особливості середньовічного

суспільства. Розвиток
християнства в Західній
Європі

Піскун Єлизавета
ЛБ-221
У Середньовіччі люди були глибоко
віруючими, церква відігравала ключову роль у
середньовічному суспільстві. Люди у
Середньовіччі прагнули спасти свої душі, саме
тому, роль духовенства була дуже важливою.
Християнське духовенство поділялось на біле
та чорне.
 СЕРЕДНЬОВІЧНЕ СУСПІЛЬСТВО
Людське суспільство схоже на
конструктор. Елементи можна
поєднати найрізноманітнішим
чином. Якщо один елемент може
повністю розпоряджатися іншім
то це рабовласництво, якщо
елементи рівноправні, то це
первісне суспільство. Головне, це
правило, порядок за яким
елементи поєднуються.
За якими ж
правилами було
влаштоване
середньовічне
суспільство?
Правило №1:
Немає землі без господаря.
Земля була основним
багатством і той хто
володів нею диктував свою
волю іншим. Земельний
наділ за який потрібно було
нести службу називався
феодом, а той хто ним
володів - ставав феодалом.
Правило №2:
Коли зустрічаються дві
людини, то вони або
дорівнюють „силою"
один одному, або один -
сильніший. Коли „сили"
рівні їх потрібно
об'єднати. Так
створюються общини
(громади), корпорації,
союзи.
Король приймає присягу
Кожен феодал був „сильною" людиною
(здатною захистити себе), а отже був
рівним кожному у своєму стані аж до
короля. Опираючись на перше
правило виникли відносини
васалітету. Той хто отримував феод
(земельний наділ) визнавав себе
васалом сеньйора (власника землі).
Він не втрачав своєї „сили", адже ці
стосунки скоріше нагадували
покровительство старшого брата над
молодшим чи батька над сином
Селяни ж були „слабкими" і тому корились феодалам.
У часи Середньовіччя вважалось також, що кожній людині
від народження приписано Богом чим займатись:
молитись, воювати чи працювати. Таке було третє
правило - правило станів. Кожна людина у
Середньовіччі належала до якоїсь групи - стану.
Становість була спадковою: сину селянина також подобає
стати селянином, як сину рицаря - рицарем.
Християнство виникло в І ст. н.е. у східних провінціях
Римської імперії. З'явилися перші християнські громади,
які проповідували про пришестя Бога — Спасителя і
встановлення на Землі царства Божого на чолі з Ісусом
Христом.
Перемога християнства
означала заміну
античного світо­гляду. В
епоху середньовіччя
воно стало світовою
релігією, тоді
сформувалася і зміцніла
його організація —
церква.
В IV — V ст. римський єпископ
почав іменуватись «папа» (з
грецької — батько), тобто
глава церкви. Християнська
церква стала називатися
католицькою (вселенською,
всесвітньою). Очолював її
Римський папа — намісник
апостола Петра па землі.

Папи спочатку мали

верховенство над світською
владою - королями та
імператорами.