БОРГОВІ ЦІННІ ПАПЕРИ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ.

Цінні папери представляють собою фінансові інструменти, які мають певну

матеріальну (паперову) форму та володіють певними правами або вартістю.
Вони є обліковими правами, що передають власника на володіння, участь в
правах або отримання виплати за визначеними умовами.Цінні папери
використовуються на фінансових ринках як засіб залучення капіталу, розподілу
ризиків та забезпечення можливостей для інвестування. Інвестори можуть
купувати та утримувати цінні папери з метою отримання прибутку,
диверсифікації портфеля, або для участі в управлінні підприємством.

«Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або

відносини позики між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають,
як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також
можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів,
іншим особам» [1]

Основні види цінних паперів поділяють на 3 групи.

Пайові цінні папери — тобто ті, що засвідчують участь у акціонерному капіталі,

дають власникам право на управління корпорацією, на отримання доходів від її
діяльності та одержання частки майна за ліквідації товариства.

Боргові цінні папери — ті, за якими емітент несе зобов’язання щодо повернення
залучених коштів і виплати грошей за користування ними..

Похідні цінні папери — ті, що зв’язані з обігом пайових і боргових цінних

паперів та прав щодо них.[2]

Боргові цінні папери - це фінансові інструменти, які виражають фінансові

зобов'язання емітента перед держателем цих цінних паперів. Іншими словами, це
інструменти, які емітент випускає з метою залучення капіталу або позичання
грошей, і вони представляють собою обіцянку повернути вкладені кошти разом
із визначеними відсотками (якщо це застосовується) у майбутньому.

До боргових цінних паперів належать: облігації (державні та корпоративні);

казначейські зобов’язання та векселі; депозитні сертифікати банків; векселі.[3]

Облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей,

визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує
зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у
передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за
облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення. [4]

Казначейське зобов'язання України - державний цінний папір, що розміщується

виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт
заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського
зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та
погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.
Обсяг емісії казначейських зобов'язань України у сукупності з емісією
державних облігацій внутрішніх державних позик України не може
перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного боргу та обсягу
пов'язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом
про Державний бюджет України на відповідний рік. [5]

Депозитний сертифікат – письмове свідчення банку щодо депонування

номінальної суми позики з умовою її повернення у вказані у сертифікаті строки з
виплатою твердо фіксованих. відсотків доходу, нарахованих на номінал. Ці цінні
папери широко застосовують у біржовій торгівлі, причому, як вказувалося вище,
в основному торгівлі проводиться значними кількостями та крупними
номіналами [6].

Вексель — це документ, що має суворо визначену форму і реквізити, наявність їх

обов’язкова і без них він не має сили. Вексель — це форма комерційного кредиту
і відсоток за нього, як правило, включається в саму вексельну суму. Однак за
певних умов, наприклад, коли у векселі зазначено термін платежу за
пред’явленням або через якийсь термін після пред’явлення, можлива вказівка на
відсотки. Якщо такий запис зроблено, то відсоток сплачується з моменту
зазначеної дати, скажімо, 10 відсотків річних із 20 травня 2003 p., а якщо вона не
зазначена, то з моменту укладання векселя. Якщо ж відсотки не зазначені, то
вони не можуть бути і нараховані. [7]

У висновку можна відзначити, що боргові цінні папери є важливою складовою

фінансового ринку, граючи значущу роль у залученні капіталу та фінансуванні
діяльності різних суб'єктів. Зазначена класифікація включає такі види боргових
цінних паперів, як облігації (корпоративні та державні), казначейські
зобов’язання, депозитні сертифікати банків та векселі. Кожен з цих інструментів
має свої унікальні характеристики і використовується для різних фінансових
потреб. Власники боргових цінних паперів можуть отримувати дохід у формі
відсотків або інших вигод від утримання цих інструментів. Усе це сприяє
формуванню різноманітних можливостей для інвесторів та створенню
ефективних механізмів капіталовідтворення на фінансових ринках.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. 1. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу»// Державний

інформаційний бюлетень про приватизацію* . — 1993. —С.21.
2. Посполітак В.В. Правове визначення поняття цінні папери. Ознаки та
класифікація цінних паперів // Юридичний журнал. – 2005. –С. 92– 102.
Посполітак В.В. Правове регулювання цінних паперів в Україні: поняття та
ознаки. Наукові записки. Т. 53. Юридичні науки. – 2006. – С. 87-92.
3. Бриндак Д. Класифікація боргових цінних паперів/ Д. Бриндак
//Підприємництво, господарство і право. — 2007. — C. 117-120.
4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради
України (ВВР). – 2003. – № 40-44. – Ст. 356
5. Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу
цінних паперів в Україні: Закон України від 10 грудня 1997 р. // Відомості
Верховної Ради України (ВВР). – 1998. – № 15. – Ст. 67.
6. Чекашкін С. Порядок відображення в бухгалтерському і податковому
обліку операцій з емісії та погашення боргових цінних паперів/
С.Чекашкін //Вісник податкової служби України. — 2000.— C. 13-16
7. Регурецька О.В. Охорона прав акціонерів у цивільному праві [Текст] :
авто- реф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.03 / О.В. Регурецька; НАН України;
Інститут дер- жави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2005. – С. 21.