331.

Страхування – це:
а) вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів
громадян та юридичних осіб у разі настання стихійних подій;
б) вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів
фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених
чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються
шляхом сплати юридичними особами страхових платежів (страхових внесків,
страхових премій);
в) вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів
громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових
випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством,
за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами
та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових
премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів;
г) вид майнових відносин щодо захисту майнових інтересів юридичних
осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених
договором страхування, за рахунок грошових фондів, що формуються за
рахунок доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до п.69 ч.1 ст. 2 Закону України «Про страхування»
69) страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів
фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків,
пов’язаних з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним
забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з
відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а
також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових
випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що
формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів,
внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів
страховика, отриманих згідно із законодавством;
332. Формами страхування є:
 а) добровільне та обов’язкове страхування;
б) страхування життя;
в) страхування здоров’я на випадок хвороби;
г) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.
Стаття 979. Договір страхування
1. Договір страхування укладається відповідно до цього
Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.
2. Законом може бути встановлено обов’язок фізичної або юридичної
особи укласти договір страхування (обов’язкове страхування).
3. Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами
страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання
правовідносин, за якими вимагається обов’язкова наявність договору, можуть
бути визначені законодавством.
333. Співстрахуванням вважається:
а) страхування ризиків виконання своїх обов’язків одним
страхувальником в іншого страховика;
б) грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов
договору страхування при настанні страхового випадку;
в) страхування предмета договору за одним договором страхування
кількома страховиками.
Стаття 986. Співстрахування
1. Об’єкт страхування може бути застрахований за одним договором
страхування кількома страховиками (співстрахування) з визначенням прав та
обов'язків кожного із страховиків.
2. За погодженням між співстраховиками і страхувальником один із
співстраховиків може представляти всіх інших співстраховиків у відносинах
із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї
частки.
3. Вимоги, передбачені для укладення договору страхування,
поширюються на укладення договору співстрахування.
 334. Сторони у договорі страхування мають назву:
а) страховик і страхівник;
б) страховщик і страховик;
в) страхуватель і застраховщик;
г) страховик та страхувальник.
Стаття 984. Сторони у договорі страхування
1. Страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для
здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку
ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх
діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю
встановлюються законом.
2. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.
335. У разі недодержання письмової форми договору страхування
такий договір є:
а) нікчемним;
б) оспорюваним;
в) дійсним;
г) скасованим.
Стаття 981. Форма договору страхування
1. Договір страхування укладається в письмовій формі з дотриманням
вимог до письмової форми правочину, встановлених цим Кодексом.
Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим
полісом (сертифікатом).
2. У разі недодержання письмової форми договору страхування такий
договір є нікчемним.
336. Предметом договору страхування можуть бути:
а) немайнові інтереси, що не суперечать закону;
б) життя, здоров’я, працездатність застрахованої особи;
в) відшкодування завданої майну або особі шкоди;
 г) всі відповіді правильні.
Стаття 980. Предмет договору страхування
1. Предметом договору страхування є передача страхувальником за
плату ризику, пов’язаного з об’єктом страхування, страховику на умовах,
визначених договором страхування або законодавством України.
Об’єктом страхування можуть бути:
життя, здоров’я, працездатність та/або пенсійне забезпечення;
майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або
можливі збитки чи витрати;
відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
337. Договір страхування за загальним правилом є укладеним з
моменту:
а) досягнення згоди сторонами з усіх істотних умов;
б) внесення першого страхового платежу;
в) настання страхового випадку;
г) внесення всіх страхових платежів.
Стаття 983. Момент набрання чинності договором страхування
1. Договір страхування набирає чинності з моменту, передбаченого
договором страхування або законодавством.
2. Дія договору страхування не поширюється на події, що мають ознаки
страхового випадку, які настали до набрання чинності договором
страхування (крім випадку застосування ретроактивної дати).
338. Страховим ризиком є:
а) певна обставина, у зв’язку з якою виникає обов’язок особи
відшкодувати шкоду та яка має ознаки ймовірності та випадковості настання;
б) певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має
ознаки ймовірності та випадковості настання;
в) певна подія, на випадок якої проводиться страхування, яка має
ознаки протиправності та майновий характер.
 г) частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з
договором страхування.
64) страховий ризик - подія, на випадок виникнення якої проводиться
страхування, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
339.Наслідками визнання страхувальника – фізичної особи
недієздатним, за договором страхування відповідальності, є:
а) визнання договору страхування недійсним;
б) припинення договору страхування;
в) права та обов’язки здійснюються її опікуном;
г) здійснення страховиком страхової виплати.
Стаття 996. Наслідки визнання страхувальника - фізичної особи
недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності
1. Права та обов'язки страхувальника - фізичної особи, яка визнана
судом недієздатною, здійснюються її опікуном з моменту визнання особи
недієздатною.
Договір страхування, за яким застрахована відповідальність фізичної
особи, яка визнана судом недієздатною, припиняється з моменту визнання
особи недієздатною.
2. Страхувальник - фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена
судом, здійснює свої права та обов'язки страхувальника лише за згодою
піклувальника.
340. За загальним правилом договір страхування є:
а) реальним;
б) консенсуальним;
в) непоіменованим;
г) багатостороннім.
По своїй юридичній сутності договір страхування, за загальним
правилом, є реальним договором. Постанова ВСУ від 11.03.2015 року в
справі № 6-126цс14 «за своєю правовою природою договір страхування є
договором про надання послуг».
 341. Право суброгації у страховика до особи, яка заподіяла шкоду,
виникає з договору:
а) особистого страхування;
б) майнового страхування;
в) страхування відповідальності;
г) перестрахування.
Стаття 108. Перехід до страховика прав страхувальника щодо особи,
відповідальної за заподіяні збитки
1. Страховик, який здійснив страхову виплату за договором
страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні
збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов’язаних із нею
фактичних витрат.
2. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до
страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати
переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа,
визначена договором страхування або законом, що одержала страхову
виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Суброгація (subrogation) – це перехід до страховика на підставі
відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у
збитках. Це правило поширюється на страховика лише на суму фактично
виплаченого ним страхового відшкодування (передання страхувальником
страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у
межах виплаченої суми).
З латинської термін «суброгація» перекладається як «заміщення,
обрання взамін».
Суброгація випливає безпосередньо із закону і не потребує
підтвердження договором страхування. Доказами наявності у страховика
права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, є договір
страхування і документ, який підтверджує виплату страхового
відшкодування.
 Основною характерною ознакою суброгації є збереження того
зобов’язання, яке виникло із заподіяння шкоди та у зв’язку з яким було
виплачено страхове відшкодування і заміну в ньому кредитора.
342. Договір страхування визнається судом недійсним, якщо:
а) об’єктом договору страхування є майно, яке підлягає реквізиції;
б) об’єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації;
в) об’єкт договору страхування знищено;
г) об’єкт договору страхування перебуває у заставі.
Стаття 998. Недійсність договору страхування
1. Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у
випадках, встановлених законом.
2. Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно
до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.
Стаття 106. Недійсність договору страхування
1. Договір страхування вважається недійсним з моменту його
укладення у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
2. Відповідно до цього Закону договір страхування визнається
недійсним також у разі, якщо:
1) його укладено після настання події, що має ознаки страхового
випадку;
2) відсутній об’єкт страхування або об’єктом страхування є майно, яке
підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло
законної сили;
3) страховиком доведено, що договір страхування укладено з метою
отримання неправомірної вигоди та/або вчинення шахрайських дій;
4) у страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування)
відсутній страховий інтерес.
3. Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.
343. Страховиком не може бути фінансова установа, яка створена у
формі:
 а) акціонерного товариства;
б) товариства з обмеженою відповідальністю;
в) товариства з додатковою відповідальністю;
г) командитного товариства.
66) страховик - фінансова установа або філія страховика-нерезидента,
які мають право здійснювати діяльність із страхування на території України;
юридичні особи, у формі акціонерних товариств, які мають ліцензію на
здійснення страхової діяльності та є членами Моторно-транспортного
(страхового) бюро України (МТСБУ).