Курс: Історія української літератури 60-90-х рр. ХХ ст.

Практичне заняття № 2

“ТРИ ЛИСТКИ ЗА ВІКНОМ” В.ШЕВЧУКА

1. Композиція роману.
Роман-трилогію «Три листки за вікном» (1986) справедливо вважають чи не
найвидатнішим твором Валерія Шевчука. Роман “Три листки за вікном” Валерій Шевчук
писав майже 15 років (його складають повісті “Ілля Турчиновський” (1968), “Петро
утеклий” (1979) та “Ліс людей” (1981)), 1986-го епічний триптих нарешті вдалося видати
й репрезентувати читачеві. Роман складається з трьох частин-повістей: перший «листок»
— «Ілля Турчиновський», другий — «Петро Утеклий» і третій — «Ліс людей, або «Чорна
книга» Киріяка Автомоновича Сатановського». Сам автор визначає свій твір як роман-
триптих. Кожна частина роману розкриває історію трьох чоловіків, представників роду
Турчиновських, крізь призму століть.
Письменник майстерно створює умови для того, щоб уява читача упродовж
читання роману провела його лабіринтами таємничих і неймовірних обставин та подій.
На перший погляд, кожна з трьох частин роману може здаватися самостійною і не
пов’язаною з іншими двома. Але усі вони мають тісний змістовий зв’язок, вони
розташовані у хронологічному порядку і в кожній наступній згадуються герої та окремі
епізоди попередніх. Також поєднують їх надзвичайні властивості головних героїв, які є
представниками одного роду у різних поколіннях.
Зображення реалістичних подій перемежовується з дещо нереальною уявою Іллі
Турчиновського у першій однойменній частині триптиху. Так, результати своїх
умовиводів, мрій, філософії життя мандрівний дяк викладає у притчах, які є невідривною
частиною роману. Також подається детальний опис поневірянь Іллі від першої особи. В
останній частині триптиху бачимо засудження дій і світогляду Іллі за слабкодухість і
невпевненість у собі його нащадком через кілька поколінь Киріяком Сатановським.
Помітна в структурі першої повісті романутриптиха, що містить притчі “Мудрості
предвічної”, строкатість (“клаптиковість”, за О. Гриценком) посилюється ще й
характером притч, неоднакових за своїм походженням і настановою. Так, “Розум” і
“Воля” – типові філософські притчі східного походження з чіткою мораллю. “Отара” є
внутрішньо анахронічною, бо “типово толстовська” думка в ній прибрана в середньовічні
шати, тимчасом як “Повстримність” становить собою сатиру на християнську ідею,
“Заздрість” не тільки не притча, а лише стилізований під неї політичний памфлет,
“Гординя” – памфлет політичний.
Триптих (від грец. складений втричі) — витвір мистецтва, який складається з
трьох картин, барельєфів та інших художніх творів, об'єднаних спільною ідеєю
(складень).
Жанр: https://eportfolio.kubg.edu.ua/data/conference/7030/document.pdf#page=34
Ст. 34

2. Авантюрно-детективна та філософсько-пошукова сюжетні лінії в творі.

О. Гриценко вбачає в авторській інтенції створити роман філософський, а не
історичний. У символічно-філософських повістях триптиха і герої, і їхні вчинки певною
мірою умовні й символічні. Виходить, що тло роману є полем не соціальних конфліктів, а
полем зіткнення світоглядів та ідей.
Трактуючи тему роману, О. Гриценко наголошує, що в триптиху на перший план
виходить морально-етична проблематика, зокрема тема добра і зла, “їхньої
непримиренності й воднораз нерозривної пов’язаності”, що тлумачиться в тексті як
двобій уселенського Добра зі Злом і як “життєві конфлікти людей добрих та злих”. Ідучи
за цією логікою, добачаємо: повісті в триптиху пов’язані ланцюгом питань морального
характеру, що їх Валерій Шевчук ставить перед героями й читачами. І кожне наступне
запитання випливає з відповіді на попереднє, як у максимі: “Чи той, хто не чинить зла,
уже цим чинить добро? Чи можна заради “добра для всіх” чинити зло конкретній людині?
Чи можна, зрештою, стати над добром і злом?”. Таким чином утворюється
“моральногенеалогічний” ланцюг, у якому нащадок так чи так заперечує світогляд і
моральні переконання попередника. Отже, роман-триптих В. Шевчука в інтерпретації О.
Гриценка постає філософсько-інтелектуальним романом з усіма притаманними йому
характеристиками. А це – філософська світоглядна проблематика, коли такого типу текст
вибудовується на зустрічі, а точніше, на зіткненні рупорів різних ідей. Тут є широке поле
для інтертекстуальних украплень, зберігається настанова на активного читача тощо.
3. Образи оповідача в тексті.
4. Іронічно-сатиричні епізоди твору як критичне бачення дійсності.
5. Символіка роману: “три листки за вікном”, “срібні хмари”, “вогняний кінь”,
“житомирська шкапа” тощо.
Ключем до його розуміння є авторський натяк: «Три листки за вікном палали, наче
жовті свічки, хоч сутінок погустішав; три дерева побачив я там, далі, куди збирався
продивитися, три дерева на кінці дороги в кожного, адже життя постійно пульсує в
трійній іпостасі…» [14]. Назва твору може бути потрактована як гнучка метафора, котра
виражає сакральний зміст числа «3» (на що вказує підзаголовок твору) – («це три листки з
древа життя, три епохи – XVII, XVIII і XIX століття»).
Образ землі: (ст.19) http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/48895/1/fcenter.org_
%D0%BD%D0%BE%D1%8F%D0%B1%D1%80%D1%8C_2019.pdf#page=19

Питання для дискусії:

1. Хто такий Страх?
Розглянемо міфологічний образ Страху – символічний і персоніфікований, який, за
словами Іллі Турчиновського, «…почав зустрічатися на моєму шляху відтоді, відколи
вселилось у моєму серці щось клубасте й чорне». Дослідниця Г. Косарєва пояснює цей
образ так: Страх – це міфологема «ворога у собі», страх породжений підсвідомістю
людини. Породжується він у сні, тому що саме під час сну людське «я» перестає
контролювати свідомість, і починає роботу підсвідомість, яка пробуджує вираження
глибинних переживань. Ілля Турчиновський каже: «Не бачив його обличчя, але знав:
такий вершник приснився мені якоїсь ночі, той чоловік колись супроводжував мене, й
називав я його 36 незвично – Страх»

2. Чому точно не ідентифіковано постать Петра Утеклого?

3. Чому Петро Турчиновський розповів Стефанові Савичу про універсал щодо вбивства
месії?
4. Киріяк Сатановський: упалий ангел чи пошукова творча особистість?
5. Як ви розумієте твердження оповідача щодо краси шинкарки В’юцки: “Краса та була
проста, але за нею ховалася ще одна, тонка і не кожному оку примітна”?
6. Чому Микола Біляшівський бачить невидиму постать Іллі Сатановського?