6 клас

Самостійна робота

з теми: «Відміни іменників»

1. На що потрібно звернути увагу, щоб визначити відміну іменника?

а) На рід і число. б) На відмінок і закінчення. в) На рід і закінчення.

г) На відмінок і число.

2.До якої відміни належить слово мати?

а) 1 б) 2 в) 3 г) 4 д) До жодної з відмін.

3.До якої відміни належить слово Микола?

а) 4 б) 3 в) 2 г) 1 д) До жодної з відмін.

4. До якої відміни належить слово зайчатко?

а) 1 б) 2 в) 3 г) 4 д) До жодної з відмін.

5.До якої відміни належить слово курча?

а) 4 б) 3 в) 2 г) 1 д) До жодної з відмін.

6.До якої відміни належить слово ніч?

а) 1 б) 2 в) 3 г) 4 д) До жодної з відмін.

7.До якої відміни належить слово бюро?

а) 1 б) 2 в) 3 г) 4 д) До жодної з відмін.

8.До якої відміни належить слово двері?

а)4 б) 3 в) 2 г) 1 д) До жодної з відмін.

9.До якої відміни належить слово листоноша?

а)1 б) 2 в) 3 г) 4 д) До жодної з відмін.

10. До якої відміни належить слово вовчисько?

а) 4 б) 3 в) 2 г) 1 д) До жодної з відмін.

11.Знайди зайве слово.

а) Ім'я б) Знання в) Плем'я г) Теля д) Нема зайвого слова

12.Знайди зайве слово.

а) Ілля б) Олег в) Михайло г) Андрій д) Нема зайвого слова

 Поділ на групи іменників ІІ відміни чоловічого роду з основою на -ар, -ир, -яр

Щоб визначити групу іменників ІІ відміни на -р, потрібно поставити його

в родовому відмінку однини або множини і визначити місце наголосу.
До твердої групи належать іменники на -ар, -ер, -єр, -ир, -ір, -їр, -ор, -ур, -юр, у
яких наголос при відмінюванні не переходить з основи на закінчення: базАр —
базАру, інженЕр — інженЕра, кар'Єр — кар'Єру, інжИр — інжИру, звІр — звІра, прАпор
— прАпора.
Виняток.
До твердої групи також належать іменники комар, хабар, мо́чар, варвар, долар,
кантар, панцир, пластир.
До м'якої групи належать іменники на -ар, -ир, у яких наголос при відмінюванні,
особливо у множині, переходить з основи на закінчення: вівчАр — вівчарЯ, лІкар
— лікарІв, богатИр — богатирЯ, поводИр — поводирЯ.
Виняток.
До м’якої групи належать іменники: Ігор, Лазар, якір, лобур, кучер (про волосся).
До мішаної групи належать іменники (назви людей за видом їх діяльності) на -яр,
у яких наголос при відмінюванні переходить з основи на закінчення: cклЯр —
cклярА , гуслЯр — гуслярА, газетЯр — газетярА.

Поділ на групи іменників ІІ відміни чоловічого роду з основою на -ар, -ир, -яр

Щоб визначити групу іменників ІІ відміни на -р, потрібно поставити його

в родовому відмінку однини або множини і визначити місце наголосу.
До твердої групи належать іменники на -ар, -ер, -єр, -ир, -ір, -їр, -ор, -ур, -юр, у
яких наголос при відмінюванні не переходить з основи на закінчення: базАр —
базАру, інженЕр — інженЕра, кар'Єр — кар'Єру, інжИр — інжИру, звІр — звІра, прАпор
— прАпора.
Виняток.
До твердої групи також належать іменники комар, хабар, мо́чар, варвар, долар,
кантар, панцир, пластир.
До м'якої групи належать іменники на -ар, -ир, у яких наголос при відмінюванні,
особливо у множині, переходить з основи на закінчення: вівчАр — вівчарЯ, лІкар
— лікарІв, богатИр — богатирЯ, поводИр — поводирЯ.
Виняток.
До м’якої групи належать іменники: Ігор, Лазар, якір, лобур, кучер (про волосся).
До мішаної групи належать іменники (назви людей за видом їх діяльності) на -яр,
у яких наголос при відмінюванні переходить з основи на закінчення: cклЯр —
cклярА , гуслЯр — гуслярА, газетЯр — газетярА.
 6 клас
Самостійна робота
з теми: «Особливості відмінювання іменників ІІ відміни»

1.Знайдіть слово, яке в родовому відмінку однини має закінчення -а

а)конфлікт б)Рим в)Ірак г)анекдот
2.Знайдіть слово, яке в родовому відмінку однини має закінчення -а
а)цемент б)туман в)граніт г)Мілан
3.Знайдіть слово, яке в родовому відмінку однини має закінчення -а
а)Кавказ б)народ в)Миргород г)технікум
4.Знайдіть слово, яке в родовому відмінку однини має закінчення -у
а)клен б)інститут в)диктор г)мотор
5.Знайдіть слово, яке в родовому відмінку однини має закінчення -а
а)кришталь б)ступінь в)кисень г)Париж
6.Знайдіть слово, яке в родовому відмінку однини має закінчення -у
а)дощ б)Харків в)метр г)ромб
7.Знайдіть слово, яке в родовому відмінку однини має закінчення -я
а)тиждень б)пісок в)барвінок г)оркестр
8.Знайдіть слово, яке в родовому відмінку однини має закінчення -у
а)займенник б)Мороз в)режисер г)вік
9.Знайдіть слово, яке в родовому відмінку однини має закінчення -у
а)міліметр б)квадроцикл в)супермаркет г)долар
10.Знайдіть слово, яке в родовому відмінку однини має закінчення -ю
а)монітор б)орел в)хокей г)окунь
11.Знайдіть слово, яке в родовому відмінку однини має закінчення -я
а)Кавказ б)Донець в)Старий Оскіл г)Дон
12.Знайдіть слово, яке в родовому відмінку однини має закінчення -а
а)імпорт б)альбом в)нежить г)студент
13.Помилку допущено в слові
а)мрією б)вишнею в)шахтарем г)кручою
14.Закінчення -а (-я) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку
а)журнал, трактор, вівторок б)хлопець, свинець, Роман
в)долар, гектар, діаметр г)Буг, коридор, присудок
15.Закінчення -у (-ю) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку
а)сектор, дим, Харцизьк б)абзац, секрет, картон
в)місяць, інститут, гіпс г)звіробій, іній, квадрат
 Мати-й-мачуха (українська легенда)

Давно колись на Поділлі жив добрий і сумирний чоловік Данило. Дружина його померла молодою і
лишила йому п'ятирічну доню Одарочку. Таке тихе та слухняне дитя було, що й на третім селі такого
не відпитаєш.
Росла дівчина на радість батькові, розцвітала як троянда пишна. А вже як на п'ятнадцяту весну
повернуло щебетусі, то стала такою гарною, що парубки вились коло неї, мов ті бджоли біля квітки.
Та й було чого: струнка, губки, мов ягоди малини, коси — як повісма золоті.
Бачить Данило, що дівчина ось-ось на порі стане і залишить його самітнім доживати віку, та й
задумав одружитися вдруге. Привів до хати молоду вдовицю, чорняву вродливу Христю. Бездітною
була вона, отож, думав Данило, стане матір'ю його одиначці.
Та не так сталося, як гадалося. З перших же днів тяжко незлюбила мачуха свою пасербицю.
Найменшої приключки шукала, аби словом лайливим та колючим ужалити Одарочку, зганити її,
показати перед чоловіком, що його донька ледащо і нечупара, що даремно він тішиться та
вихваляється нею перед людьми.
Поїхав якось Данило до млина аж за третє село. І тут мачуха дала волю своїй ненависті до пасербиці;
лаяла її, докоряла, ганьбила. Ледащицею і дармоїдкою називала. Та так при цьому розпалилася, що з
усієї сили штурхнула Одарочку в груди. Заточилася дівчина, ніженьки її підкосились. І впала Одарка
на долівку під ноги мачусі. А та і геть сказилася, ногами лежачу штурхає, проклинає на чому світ
стоїть.
З розпачу заголосила Одарочка крізь сльози:
— Ой матусю ж моя ріднесенька! Якби ти встала та глянула, як над твоєю донею знущається зла
мачуха, ти б захистила мене від її люті чорної та й приголубила б мене, промовила б до мене слово
лагідне та втішне.
Ці слова почувши, мачуха до тигриці подібною стала, тремтить від злості, аж запінилась.
— А-а! Ти матір згадала! — кричить.— Та геть забирайся з хати і йди до неї, щоб і слід твій згинув!
Силоміць підвела Одарочку з долівки і в одній сорочечці виштовхала за двері. А там вже опустила на
землю чорні крила свої холодна березнева ніч, мокру землю схопив морозець.
І побрела крізь нічну темряву нещасна дівчина. Дійшла до цвинтаря, де спочивала сном непробудним
її матуся. Хоч і лячно та моторошно було самотній і зболеній Одарочці, знайшла вона материну
могилку, припала до холодної землі, гірко заридала. І чує раптом, що тепла ніжна рука гладить її по
голові, а добрий лагідний голос втішає:
— Не побивайся так, доню, голубонько моя. Це я, твоя матуся, прийшла втішити і захистити тебе.
Підвела Одарочка голову і побачила крізь затуманені слізьми очі постать у білому вбранні, яка
схилилася над нею і теплою рукою пестить її волосся.
— Матінко моя рідна! — простогнала. Та й замовкла. Серце її розтало від материнської ласки, від
ніжності невимовної. Розтало та й пустило паростки ніжності й любові у могильний горбик.
А тут і зла мачуха підбігла, бо повернувшись додому, Данило вигнав її шукати Одарочку і сам,
прибитий тяжким горем, біг, ледве встигаючи за розлюченою дружиною.
Кинулася мачуха до розпростертої на землі дівчини, хотіла підвести її, та й сама впала, навіть не
зойкнувши. І не стало на могилі ні Одарочки, ні матері, ні мачухи, лиш тихий вітер зашелестів.
Прийшов Данило на могилу першої своєї дружини, нікого не побачив. Шукав, кликав Одарочку, та
так і не знайшов. Сів на могилі зажурений, просидів тут до самісінького ранку. А вранці, коли на
небозводі з'явилося червоне сонце, побачив Данило на могилі гарну жовту квітку, якої раніше ніколи
ніде не зустрічав. І почув чи то шепіт, чи зітхання глибоке:
— Це я, твоя Одарочка, квіткою зросла на матусиній могилі. А погубила мене зла мачуха, то й вона
залишилася тут навіки...
Потому шоднині ходив Данило на могилу, доглядав квіточку, милувався нею. А коли вона відцвіла,
з'явилися листочки. Прикладеш руку до листочка знизу — гріє, притулиш долоню зверху — холодить.
Певно, злилися в цій рослині любов і ніжність рідної матері зі злобою лютої мачухи. Чи не тому й
назву мати-й-мачуха дали їй люди. А що постала вона з доброго серця, то й силу має життєдайну, від
усяких недуг людей рятує.