ВАЛЕОЛОГІЯ .

Предмет і завдання валеології.

Історія розвитку валеології.
Здоров’я людини в контексті
державної політики.
Лекцію читає:
Ромаш Надія Іванівна
Людина про здоров’я стала
замислюватись з того часу, коли
усвідомила себе соціальною
істотою. Люди намагалися
зрозуміти сутність здоров’я і
шукали всілякі способи, які
сприяли б його зміцненню.
 Вчений І. П. Павлов стверджував: "Здоров'я – це
безцінний дар природи, воно дається, на жаль, не
навіки, його треба берегти. Але здоров'я людини
багато в чому залежить від неї самої, від її способу
життя, умов праці, харчування, її звичок..."
 Предмет и задачі валеології
• Предметом валеології є індивідуальне
здоров'я людини, його механізми.
• об'єктом− здорова людина.
• методи валеології-заходи, які дозволяють
оцінити функціональний стан основних
систем організму,визначити рівень здоров'я
людини і слідкувати за ним.
 Геродот широко застосовував
фізичні вправи для покращення
здоров'я
ГІППОКРАТ Є ЗАСНОВНИКОМ ГУМОРАЛЬНОЇ
ТЕОРІЇ ЗДОРОВ'Я, ЗГІДНО ЯКОЇ ВСІ ХВОРОБИ
ВИНИКАЮТЬ ВІД НЕПРАВИЛЬНОГО
ЗМІШУВАННЯ В ОРГАНІЗМІ ЧОТИРЬОХ
ЗАПОЧАТКУВАНЬ, ЯКІ СТВОРЮЮТЬ ЙОГО
ЗЕМЛІ, ВОДИ, ПОВІТРЯ І ВОГНЮ.
Демокріт вважав, що кожна людина може
прожити щасливе життя, якщо буде жити
відповідно своїй природі, дотримуватись чуття
міри
Інший давньогрецький
вчений Аристотель вчив, що
здоров'я людини залежить
від розміщення щільних і
неподільних частин, з яких
складається організм. На
основі своїх міркувань
Аристотель створив
солідарну теорію здоров'я.
Сократ - автор і
творець діалектичного
методу пізнання і
стини, при якому
досліджуваний
предмет
розглядається
одночасно з двох
сторін позитивної і
негативної.
Подальший розвиток валеологічні ідеї дістали у
працях видатного лікаря і мислителя
Стародавнього Риму Клавдія Галена

У своїй праці «Про

визначення частин тіла
людини» Гален детально
аналізує здоров'я, хворобу і
третій стан
Видатний лікар середньовіччя Парацельс
вважав, що людина від природи наділена
засобами боротьби з хворобами
Бекон розробив практичні рекомендації щодо
покращення здоров'я;
Збагатив знання про оздоровлення людини,
започатковане працями Гіппократа,
Аристотеля, Галена, Парацельса
Уперше спробу сформувати сучасне
уявлення про стан здоров'я та механізми
здоров'я зробили в 60х роках ХХ-го століття
патологи С.М. Павленко і С.Ф. Олійник.
Вони обґрунтували напрямок, який отримав
назву санологія загальне вчення про
протидію організму хворобі, в основі якого
лежить саногенез.
 Засновником та батьком валеології у
сучасному розумінні цього слова став учень
Н.В. Лазарева І. І. Брехман, який 1980 року
вперше запропонував цей термін,а у 1982
році на науковій основі розглянув проблему
збереження та закріплення здоров'я
практично здорових
людей.
Основоположником шкільної валеологічної науки та
практики є видатний педагог України
В. О. Сухомлинський.
• Він у своїй книзі «Серце віддаю дітям», у
розділі «Здоров'я, здоров'я і ще раз здоров'я»
стверджує:
«Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про
здоров'я − найважливіша праця вихователя. Від
життєрадісності, бадьорості дітей залежить
їхнє духовне життя, світогляд, розумовий
розвиток, міцність знань, віра в свої сили»
В Україні курс валеології почав викладатися
з 1991 року завдяки проф. І.В. Муравову у
Кримському медичному університеті на
кафедрі фізичного виховання і здоров'я.
3 1996 р. в Україні та Росії видається
журнал «Валеологія». Валеологія вирішує
проблему індивідуального здоров'я, а
суспільне здоров'я це предмет соціальної
гігієни, однак валеологія широко
використовує фактори соціальної гігієни
для формування, закріплення й
удосконалення індивідуального
здоров'я.
 валеологічний моніторинг −

• це система або комплекс морфофункціональних

діагностичних досліджень, що проводяться
впродовж відповідного часу, які дають сумарний
(інтегральний) показник «кількості» та «якості»
здоров'я окремої людини, групи людей (клас,
школа, місто, область) або популяції.
Валеологічний моніторинг дає змогу виявити
залежність між індивідуальним способом життя
людини і «кількістю» та «якістю» її здоров'я
впродовж певного проміжку часу.
 Кількість здоров’я –
• це біологічний і психічний резерв
організму,який виявляється таким рівнем
його життєдіяльності,який забезпечує
відповідну якість життя і активність протидії
шкідливим факторам зовнішнього та
внутрішнього середовища, здатним
викликати хворобу.
 В соціально-структурному відношенні
розрізняють :
• Індивідуальне здоров’я- це стан здоров’
окремого індивідууму, тобто конкретної
людини.
• Суспільне здоров’я- це інтегральне здоров’я
індивідів певного суспільства, країни, нації.
• Групове здоров’я- це рівень і якість здоров’я
людей окремої популяції ,тобто угрупування
людей за спільними етнічними, професійними,
виробничими,побутовими ознаками
• Одним зі шляхів формування та збереження
здоров'я дітей і молоді, передбачених Державною
національною програмою «Діти України» (Указ
Президента України від 18.01.1996 р. № 63/96), є
створення та розвиток валеологічної освіти. Її
головною метою є формування валеологічного
світогляду та поведінки учнів, мотивацій, що
забезпечать активне й свідоме залучення кожної
особи до процесу творення свого здоров'я.
Отже, узагальнюючи матеріали
літературних джерел, можна зробити
висновки, що до розкриття наукового
змісту поняття «здоровий спосіб
життя» активно долучилися видатні
вітчизняні філософи, лікарі, фізіологи,
гігієністи, соціологи, які розробили
концептуальні засади формування
здорового способу життя, дали
характеристику даного феномена
Дякую за увагу !