Карл Великий

Кислухин Єгор 7-В

Карл великий, народився 2 квітня 747р. і помер 28
січня 814р., Був королем франції (768–814),
король Ломбардії (лангобардів) (з 774), імператор
Заходу (800-814), представник династії Каролінгів.
 Початок правління
Коли Карл був дитиною, законність династії, що узурпувала престол Меровінгів,
залишається під питанням. Щоб забезпечити безперешкодну передачу влади,
28 липня 754 року Карл та його брат Карломан були помазані на царство в
церкві абатства Сен-Дені папою римським Стефаном II (III), а після смерті
Піпіна Короткого вступили разом на престол. У розділі з братом спадщини отця
Карл отримав у володіння землі у формі великого півмісяця, що йде від
Аквітанії до Тюрінгії, через більшу частину Нейстрії та Австразії, через Фрізію та
Франконію і з усіх боків охоплюють володіння брата Карломана. Резиденцією
Карла був Нуайон.
 Король Ломбардії
У квітні 774 року франки підійшли до Риму. Папа Адріан I влаштував Карлу
урочисту зустріч. Карл поставився до первосвященика з великим повагою: перш
ніж підійти до руки Адріана, він поцілував сходинки храму святого Петра. До
багатьох міст, подарованих Папі його батьком, він обіцяв додати нові дарування
(цю обіцянку потім він не виконав). На початку червня, не витримавши тягаря
осади та через виникнення важкої епідемії чуми, Дезидерій вийшов з Павії і
підкорився переможцю. Карл заволодів столицею лангобардів і королівським
палацом, вважаючи, що він узяв місто завдяки милості папи Адріана І. Так впало
королівство лангобардів, останнього короля їх відвели полоненим у Франкську
державу, де його змусили постригтися у ченці, а син його втік до візантійського
імператора. Прийнявши титул лангобардського короля, Карл почав вводити в
Італії франкський устрій і з'єднав Галію та Італію в одну державу.