Львівський державний університет фізичної культури імені

Івана Боберського

кафедра спортивних та рекреаційних ігор

Методика навчання основним прийомам техніки та

тактики гри в теніс
Відкрита стійка при ударі справа після
відскоку передбачає опору на праву ногу.
Плечі розвернуті боком до сітки, вільна ліва
рука розташована вперед паралельно сітці.
При відкритій стійці ноги зігнуті в колінах.
Стійка низька. Ноги і стегна мають бути
зігнуті як пружина, які при виконанні удару
випрямляються. Такий низький присід ніг
дає чіткість і силу удару. Вага тіла при
відкритій стійці на задній нозі (права нога).
Хватка ракетки. Хватка є одним з основних
елементів техніки. Раціональна хватка допомагає
правильно зорієнтувати ракетку в просторі і
забезпечити оптимальний зв'язок «ракетка-
передплічя» до моменту удару.
Для удару справа після відскоку використовують
хватку із розташуванням кута орієнтування направо
від центральної грані ручки ракетки. При ударі зліва
– ліва грань. Способи хватки ракетки:
• для удару справа;
• для удару зліва;
• універсальна (континентальна);
• дворучна хватка.
Широке застосування отримали так звані дворучні
хватки, при яких ракетку тримають двома руками як
при замаху, так і при ударі. Частіше за все дворучна
хватка використовується при ударі зліва.
Вихідне положення. Методика
виконання вихідного положення: лицем
до сітки, ноги на ширині плечей, злегка
зігнуті в колінах ноги, тулуб нахилений
вперед, м’язи розслаблені. Вага тіла
зміщена вперед. Права рука вільно
тримає ракетку за ручку, ліва – легко
підтримує ракетку за шийку ракетки.
Ракетка направлена вперед, головка на
рівні грудей, кулачок – на рівні поясу.
Переміщення в тенісі поділяють на
п’ять частин:
• старт із вихідного положення;
• рух до м’яча;
• „вхід” в удар і робота ніг в момент
безпосереднього удару;
• „вихід” із удару і повторний старт;
• рух для заняття нової позиції.
Подача – це перший і найважливіший удар, яким гравці розпочинають розіграш очка.
Вихідне положення при подачі: тенісист розташовується лівим боком до задньої лінії.
При цьому опорою служить права нога, її ступня розташована майже паралельно до
задньої лінії, причому під кутом від 30˚ до 60˚. Для більшої стійкості відстань між
стопами повинно бути більшою за ширину плечей. Тримають ракетку так, щоб ребро
дивилось вверх. Ракетка вказує на те місце, куди гравець збирається зробити подачу. У
лівій руці – м’яч. Ліва рука злегка відведена у плечовому суглобі і зігнута у ліктьовому.
Всього подачу поділяють на 4 фази, які йдуть за вихідним положенням:
1) підкидання м’яча і замах ракетки;
2) удар; Подача (сервіс).
3) проводка м’яча;
4) вихід на подальші дії.
Подачі належить близько 30% всіх ударів. Хороша подача може зразу
принести очко або створити передумови для його здобуття. Не вміння
подавати позбавляє тенісиста не тільки переваги, але і дає можливість
супернику контролювати гру.
Подача – єдиний удар, який повністю знаходиться під контролем гравця, і
суперник не має можливості будь-яким чином вплинути на її виконання.
На початковому етапі навчання застосовують тільки континентальну
хватку ракетки.
Вихідне положення (стійка) при подачі: ноги, розташовані на ширину
плечей; позиція ніг при подачі буває:
• подача в праве поле – стопа передньої ноги, приблизно, під кутом 45°
до задньої лінії корту, стопа задньої ноги паралельна цій лінії;
• подача в ліве поле – стопа передньої ноги під кутом 15° до задньої лінії,
стопа задньої ноги трохи розвернута назад.
Від положення ступні залежить напрям та сила подачі. Тому в залежності
від рішення подаючого за напрям і силу подачі, положення ступні може
корегуватися в межах 15°.
Вага тіла розподілена рівномірно на дві ноги або трохи перенесена на
задню ногу. Багато хто спершу вагу тіла переносять вперед, виконуючи
кілька ударів м'ячом об корт, з наступним переносом ваги на розташовану
позаду ногу. З підкиданням м’яча, вага тіла переноситься на попереду
розташовану ногу (поступовий переніс ваги тіла вперед відбувається до
після ударного руху).
Підкидання м’яча. Підкидання м’яча є важливою складовою подачі.
Більшість помилок, пов’язаних з виконанням подачі, є наслідком
неправильного підкидання. Тому йому приділяють багато уваги. Переважно
підкидання виконують одночасно із замахом, але на початковому етапі
навчання краще вивчити тільки цей елемент. М’яч знаходиться на другий або
навіть перших фалангах вказівного, середнього і безіменного пальців, а
утримується великим пальцем. Підкидання здійснюється випрямленим
передпліччям з розвернутим вниз ліктьовим суглобом, майже без участі
зап’ястя руки (вона має тільки надати м’ячу відповідний напрям: вперед, на
себе або за себе). Сектор підкидання має бути не великим, а оптимальна
висота польоту м’яча складає 15-25 см вище верхньої частини ободу
ракетки, при повністю витягнутих вверх тіла і руки, а також підняття ніг на
пальці. Проте, поки подача не стала стабільною, краще підкидати м’яч трохи
вище. При цьому, точка контакту центру струнної поверхні ракетки з м’ячем
має знаходитися на максимальній висоті, до якої можна дотягнутися.
Підкинутий м’яч не має обертатися, а викид м’яча з руки має відбуватися в той момент,
коли рука знаходиться уже над головою. Чим пізніше м’яч відірветься від подушок
пальців руки, тим скоротиться відрізок часу польоту м’яча, а отже, і зменшиться
можливість помилитися в напрямі підкидання. Правильно підкинутий м’яч має
опускатися в долонь тієї ж витягнутої руки або впасти перед стоячою ногою на відстані
15-30 см. М’яч, підкинутий надто далеко вперед або, назад за голову вправо або вліво,
призводить до порушення рівноваги і траєкторії руху ведучої руки. Важливо знати, що
якщо ви підкинете м’яч сильно за себе, то, швидше всього, він після удару попаде за
лінію подачі (в аут), підкидуючи м’яч далеко вперед, ви ризикуєте попасти в сітку.
Після підкидання, рука повністю витягується вверх, майже у вертикальному положенні,
і на мить залишається в такому положенні.
На початку ударного руху правою рукою, ліва опускається і поступового згинається на
рівні поясу і притискається до тулуба.
Замах. Лінія плечей на початку замаху орієнтована перпендикулярно сітці, і в міру того, як здійснюється удар,
повертається паралельно сітці, щоб забезпечити найбільш зручний перехід вперед руки і плеча, які знаходяться позаду.
Одночасно з початком підкидання м’яча (рух лівої руки вниз), обід ракетки відводиться назад за лінію задньої ноги майже
прямою рукою. Праве плече розвертається назад, тобто верхня частина тулуба починає виконувати скручування спини
(воно варіюється в залежності від вихідного положення і відповідного рішення зі швидкості, напряму польоту і його
обертання). У цей час підкидаючи рука розпочинає рух вверх. Ноги згинаються в колінах (степінь згинання підбирається
індивідуально). З випрямленням ніг обід ракетки входить в нижню точку петлі (у кожного тенісиста траєкторія замаху
може бути своя, але завжди вона закінчується петльою, яка потрібна для великого розгону ракетки). Ракетка тримається
розслабленою кистю руки.
Ударний рух починається, коли м’яч наближається до верхньої точки підкидання.
В положенні, коли обід ракетки знаходиться в нижній точці петлі (обід опущений, а торець ручки спрямований вверх)
відбувається скручування тулуба в частині стегон і плечей з сильним розтягуванням косих м’язів живота, м’язів спини,
грудей, плеча і передпліччя, які при скороченні створюють високий енергетичний імпульс. Рух ракетки вверх-вперед
розпочинається з повороту правого плеча вперед. Ракетка виноситься на м’яч, схоже на удар хлиста, різко і розкуто. Обід
ракетки відстає від руху кисті. Лікоть б’ючої руки не опускається і розвертається назовні, в момент контакту ракетки з
м’ячом вона повністю випрямляється, обід ракетки надалі трохи відстає від кисті руки. Вага тіла переноситься на передню
ногу. Площина ободу ракетки знаходиться перпендикулярно до сітки (ніби ви хочете бити ободом по м’ячу), але до
моменту контакту, зап’ястя повертає площину ободу під кутом 45-90 % до лінії польоту м’яча (кут залежить від
виконуваної подачі: різаної; крученої; плоскої). Утримання ракетки кистю руки посилюється. Ракетка трохи накриває м’яч
(при плоскій та крученій подачі). Завершальним є рух кистю, яка і надає м’ячу боковий оберт і напрям польоту.
Перед контактом ракетки з м’ячом ви ніби накриваєте м’яч відштовхуючись передньою ногою вверх-вперед.
Відштовхування може бути як і без відривання від корту, так і з відривом від корту. В першому випадку задня ноги
підтягується до передньої і в момент поштовху, з кроком виноситься вперед (так зване «втягування в корт»). В другому
випадку, одним зручніше приземлятися на передню ногу або на дві ноги, інші надають перевагу виконувати задньою
ногою крок в повітрі (приземлятися на праву ногу)
Поради при вивченні подачі:
1. Велике значення при виконанні подачі мають темп і комплексна
координація руху. На початку повільне, розкуте відведення руки з
ракеткою назад-вниз-вверх до моменту, коли обід ракетки буде в нижній
точці петлі, а потім швидкий, хлистовий рух з прискоренням вверх-
вперед. Дуже важливим є відчути ритм цього руху.
2. Якщо м’яч підкинутий вище, чим потрібна вам висота підкидання,
тоді між замахом і ударним рухом (на петлі) зробіть паузу. Якщо
підкинути нище потрібного, тоді ударний рух (вихід з петлі) не робіть.
Зловіть м’яч рукою або дайте йому опуститися на корт. Ваша спроба не
буде рахуватися використаною. Зосередьтеся і повторіть подачу ще раз.
3. Якщо перша подача невдала, не поспішайте виконати другу. Вас ніхто
не підганяє.
При прийомі подачі тенісисту
потрібно швидко зреагувати на м’яч і
відбити. Важливим є врахування того,
що подача летить швидко і часу для
прийому подачі майже немає. Рухи на
прийомі мають бути економічними і
швидкими. Тому, що часу майже
немає.
Удар справа (форхенд). Рух до м’яча починається з лівої ноги, при цьому
повертаючись на правій нозі в сторону переміщення. Розраховуйте підхід
до м’яча так, щоб останній крок перед ударом був на ліву ногу. З замахом
поверніться лівим боком до м’яча, відводячи праве плече далеко назад. В
момент контакту ракетки з м'ячом вага тіла переміщується в напрямку
удару. Ліва нога, на яку переноситься вага тіла, під час удару згинається
настільки, наскільки низько летить м’яч. Початок виносу руки вперед має
відбуватися при трохи зігнутій назад кисті, так щоб торець ракетки було
спрямовано вперед. Плече, рука і ракетка створюють цілісну ударну
складову. Ударну руку сильно не напружуйте. Виніс ракетки на м’яч
поєднується з поворотом тулуба в напрямку удару.
Вага тіла переноситься на передню ногу.
Зусилля ніг, тулуба, плеча і руки з ракеткою
потрібно об’єднати в напрямку до удару. Не
підпускати надто близько до себе м’яч,
виконувати удар спереду-збоку біля себе.
Підвести ракетку трохи під м’яч з наступним
рухом вперед і трохи вверх. Вільна рука під
час удару ракетки з м'ячом, витягнута вперед і
трохи зігнута. Після удару, ракетка продовжує
рухатися в напрямку м’яча (супроводжує
м’яч). При цьому струнна поверхня ракетки
залишається майже перпендикулярною у
співвідношенні до землі. Рух завершується
зліва-вверху збоку біля голови.