ВУГЛЕВОДИ

Лекція 12
 План лекції
◦ 1.Функції вуглеводів. індекс.

◦ 2. Класифікація вуглеводів. ◦ 8. Споживання вуглеводів і зберігання глікогену.

◦ 3. Роль неперетравлюваних полісахаридів ◦ 9. Основні рекомендації спортсменам щодо

вживання вуглеводів
◦ (харчових волокон) в харчуванні
◦ 10. Використання ексцентричного методу
◦ 4. Рух вуглеводів в організмі. розвитку міцності.

◦ 5. Забезпечення тканин глюкозою. ◦ 11. Властивості вуглеводів для підвищення

ефективності
◦ 6. Регуляція рівня глюкози в крові.

◦ 7. Класифікація вуглеводних продуктів. Глікемічний

 1. Вуглеводи - це багатоатомні альдегідо- або кето-спирти,
які підрозділяються на:

◦ в залежності від кількості мономерів на моно-, оліго- і полісахариди.

◦ Вуглеводи виконують в організмі безліч функцій:

◦ • є основним джерелом енергії, особливо при виконанні фізичного

навантаження високої інтенсивності;

◦ • регулюють обмін білків і жирів;

◦ • є єдиним джерелом енергії нервової системи;

◦ • є джерелом синтезу глікоківім'язів.

 Види вуглеводів
◦ 2. Моносахариди (глюкоза, фруктоза, галактоза та ін.),

◦ олігосахариди (сахароза, мальтоза, лактоза) і

◦ перетравні полісахариди ( крохмаль, глікоген) є основними джерелами енергії, а

також виконують пластичну функцію (табл. 3.3).

◦ Неперетравлювані полісахариди, або харчові волокна, грають найважливішу роль

в харчуванні.

◦ роль, що бере участь в утворенні калових мас, що регулює рухову функцію

кишечника,

◦ діючи як сорбенти (табл. 3.4).

◦ Окремі нерозчинні полісахариди: целюлоза, геміцелюлоза; хітин

◦ розчинні: карагенани, альгінати, арабіногалактан та ін.

◦ Саме розчинні полісахариди є пробіотиками. Харчові волокна включають в себе

◦ і невуглеводний лігнін.
 Рух вуглеводів в організмі людини
◦Засвоювані вуглеводи в тонкому кишечнику розщеплюються
до дисахаридів, а потім до моносахаридів
◦Поглинання моносахаридів відбувається шляхом полегшеної
дифузії і активного транспорту, що забезпечує їх високе
поглинання навіть при низькій концентрації оксиду.
◦Основним вуглеводним мономером є глюкоза, яка по
системній воротній вені доставляється в печінку, а потім або
метаболізується в ній, або потрапляє в загальний кровотік і
доставляється до органів і тканин.
◦Метаболізм глюкози в тканинах починається з утворення
глюкозо-6-фосфату,
◦ На відміну від вільної глюкози, вона не здатна покинути
клітину.
Подальші перетворення цього з'єднання йдуть в наступних напрямках:
◦- розщеплення знову до глюкози в печінці, нирках і епітелії кишечника,
що дозволяє підтримувати постійний рівень цукру в крові;
◦– синтез депонованої форми глюкози – глікогену – в печінці, м'язах і
нирках;
◦– окислення по основному (аеробному) шляху катаболізму;
◦– окислення по шляху гліколізу (анаеробного катаболізму), що
забезпечує енергією
◦інтенсивно працюють (м'язова тканина) або позбавлені мітохондрій
(еритроцитів) тканини і клітини;
◦– по пентозофосфатному шляху перетворень, що відбуваються під дією
ферментної форми вітаміну, під час якого утворюються продукти, що
використовуються при синтезі біологічно значущих молекул (НАДФ · Н2,
нуклеїнові кислоти).
◦Таким чином, метаболізм глюкози може відбуватися різними
способами, які використовують її енергетичний потенціал, пластичні
можливості або здатність до відкладення.
 Жири, білки, вуглеводи та інсулін
Відразу після вживання висококалорійних продуктів в печінку
направляється глюкоза, жирні кислоти і амінокислоти.

Інсулін, що виділяється у відповідь на підвищення концентрації

глюкози в крові, стимулює засвоєння глюкози тканинами. Частина
глюкози направляється для забезпечення харчування мозку, а
частина - в адипоцити і м'язову тканину. У печінці залишилася
глюкоза окислюється до ацетил-КоА, який йде на синтез жирних
кислот, для експорту VLDL у вигляді триацилгліцеринов в
адипоцити і м'язову тканину.

НадРН, який необхідний для синтезу ліпідів, утворюється при

окисленні глюкози по пентозофосфатному шляху.

Надлишок амінокислот перетворюється в піруват і ацетил-КоА, які

також використовуються в синтезі ліпідів.

Харчові жири у вигляді хіломікронів транспортуються лімфою з

кишечника в м'язові і жирові тканини.
◦
Забезпечення тканин глюкозою
 екзогенні цукри,

 використання запасів глікогену

 синтез глюкози з невуглеводних попередників.

Вироблення глюкози

–
30% печінкою глікогенолізу 70% - в результаті глюконеогенезу.
(створення глюкози з невуглеводних
(розщеплення глікогену до глюкози), попередників)
◦Якщо не відбувається екзогенне надходження глюкози, її запаси виснажуються через 12-18 годин.
◦Відсутність резервного глікогену в результаті голодування різко збільшує процеси окислення
іншого енергетичного субстрату - жирних кислот.
◦При цьому збільшується швидкість глюконеогенезу (синтезу глюкози), спрямованого в першу
чергу на забезпечення глюкозу головного мозку, для якого він є основним джерелом енергії.
◦Синтез глюкози відбувається з амінокислот, лактату, пірувату, гліцерину і непарних жирних кислот.
Більшість амінокислот здатні бути попередниками глюкози, але головну роль в цьому, як уже
говорилося вище, грає аланін.

Ендогенна глюкоза Жирні кислоти 0,1%

амінокислотних
гліцерину 2% піруват 1% лактат 16 %
джерел – 6%
◦ У постабсорбційному стані печінка з органу, що виробляє глюкозу,
перетворюється в накопичувальну.

◦ При підвищенні концентрації глюкози швидкість її утилізації

периферичними тканинами майже не змінюється, тому основним
механізмом її виведення з кровотоку є відкладення.

◦ Лише мала частка надлишку глюкози бере безпосередню участь в

ліпогенезі (перетворенні глюкози в жирні кислоти), який
відбувається в жировій тканині. Ці особливості вуглеводного
обміну набувають істотного значення при парентеральному
введенні висококонцентрованих розчинів глюкози.

◦ Обмін глюкози в м'язах в порівнянні з печінкою знижений.Адже

печінка забезпечує вуглеводами всі органи і тканини, а м'язи
працюють відповідно до принципу самообслуговування. Тут
створюється запас глікогену в стані спокою і використання його і
знову надходить глюкози під час роботи.

◦ Запаси глікогену в м'язах не перевищують 1% від їх маси.

 Основні енергетичні потреби інтенсивно працюючих м'язів задовольняються
за рахунок окислення продуктів жирового обміну, а глюкоза тут
використовується в набагато меншій мірі.

◦ В процесі гліколізу легше утворюється піруват, який утилізується скелетними м'язами.

◦ При підвищенні рівня роботи м'язова тканина переходить в анаеробні умови, виробляючи піруват
з лактату.

◦ Він дифундує в печінку, де використовується для ресинтезу глюкози, а також може окислюватися
в міокарді, який практично завжди працює в аеробних умовах.
 6. Регуляція вмісту глюкози в крові здійснюється гормонами: інсулін,
глюкагон, глюкокортикостероїди, адреналін, соматостатин.

◦ Інсулін грає ключову роль в регуляції вуглеводного обміну, забезпечуючи приплив глюкози до клітини, активізуючи її транспорт по
клітинних мембранах, прискорюючи окислення. Крім того, він стимулює утворення глікогену, ліпо- і протеїногенез (генезис - синтез).

◦ Сповільнюється одночасно

◦ Глікогеноліз, ліполіз і глюконеогенез (розщеплення).

◦ Глюкагон, навпаки, активізує процеси, що призводять до підвищення концентрації глюкози в крові.

◦ Глюкокортикостероїди діють в напрямку гіперглікемії, стимулюючи процеси вироблення глюкози печінкою.

◦ Адреналін підсилює мобілізацію глікогену.

◦ Соматотропний гормон підвищує секрецію як глюкагону, так і інсуліну, що призводить як до збільшення відкладення глюкози, так і
до збільшення утилізації.

◦ Соматостатин пригнічує вироблення соматотропіну і побічно пригнічує вироблення інсуліну і глюкагону.

 Інсулін

Інсулін – це білкова речовина з класу гормонів, котра регулює метаболічні процеси, що забезпечують клітини
організму необхідною для життя енергією (контролює рівень цукру в крові).
Підшлункова залоза, котра знаходиться у ділянці черевної порожнини за шлунком, продукує певні гормони, в тому
числі інсулін. Синтез інсуліну залежить від рівня цукру та інших гормонів в організмі. В нормальних умовах
інсулін продукується та вивільнюється суворо регульовано, у кількості, необхідній для балансу метаболічних потреб
тіла. 1
Що робить інсулін з глюкозою
Гормон інсулін – своєрідний «провідник» для глюкози, котра, своєю чергою, є джерелом енергії в організмі. Інсулін
дає сигнал печінці, м’язам та жировим клітинам засвоювати глюкозу з крові. Надалі клітини тканин, насичені
глюкозою, перетворюють її на енергію, завдяки якій функціонує наше тіло.
Коли енергії достатньо
Коли організм достатньо забезпечений енергією для виконання поточних функцій, інсулін в крові дає печінці сигнал
поглинати глюкозу та накопичувати її у вигляді глікогену (полісахариду, основної форми зберігання запасів
глюкози). Кількість накопиченого глікогену може сягати до 5% маси печінки. Він слугує аварійним запасом для
синтезу енергії у разі критичного її браку.
Деякі клітини тканин організму можуть видобувати глюкозу з крові і без допомоги інсуліну, але для більшості клітин
тіла гормон є необхідним. 2
Інсулін
 Норми вмісту інсуліну

◦ Обсяг інсуліну в крові інтерпретують за допомогою простого тесту крові, котрий проводять натще
(час голодування мусить складати не менше 8-ми годин).

◦ Норма інсуліну в крові залежить від поточного стану організму на момент проведення дослідження. Тест
проводять при підозрі розвитку інсулінорезистентності або як частину панелі обстеження на гормони у
комплексі тестів для оцінки наявності метаболічного синдрому.

◦ Отже, при проведенні тестування на інсулін норма гормону в крові складає:

• після тривалого голодування: менше за 25 мМО/л;

• через 30 хвилин після того, як в організм введена порція глюкози: 30-230 мМО/л;

• через 1 годину після того, як проведений прийом порції глюкози: 18-276 мМО/л;

• через 2 години прийому глюкози: 16-166 мМО/л;

• через 3 та більше годин після того, як в організм введена порція глюкози: менше за 25 мМО/л.  3
 Глюкагон
◦ Глюкагон (лат. glucagonum < грец. glykys —
солодкий) — гормон пептидної природи (29
амінокислотних залишків), що виробляється α-
клітинами острівців Лангерганса підшлункової
залози.
◦ Синтезується з білка-попередника:
препроглюкагон — проглюкагон — Г.
◦ Після синтезу глюкагон депонується в гранулах
і вивільняється в кров шляхом екзоцитозу.
◦ Секреція глюкагону гальмується глюкозою,
іонами Са2+ та інсуліном (див. Інсулін).
◦ Концентрація глюкагону у крові змінюється
прямо протилежно: відношення інсулін.
◦ Додатковим чинником є особливості раціону. При споживанні продуктів із великою кількістю білків
стимулюється секреція і Г., та інсуліну. При споживанні змішаної їжі глюкоза гальмує секрецію
глюкагону і запобігає його викид під дією амінокислот. Органи-мішені глюкагону: печінка, міокард,
жирова тканина.
◦ Глюкагон взаємодіє з рецепторами, локалізованими на плазматичній мембрані, що спричиняє
активацію аденілатциклази (див. Аденілатциклаза), підвищення рівня цАМФ, активацію відповідних
протеїнкіназ.
◦ Дія глюкагону спрямована на стимуляцію розщеплення глікогену печінки до вільної глюкози;
пригнічення гліколізу; стимуляцію розщеплення білків, особливо у м’язах; стимуляцію глюконеогенезу
в печінці; стимуляцію розщеплення жирів у жировій тканині; стимуляцію утворення кетонових тіл у
печінці; гальмування синтезу білків, жирів, фосфоліпідів, холестерину; збільшення клубочкової
фільтрації.
◦ Ефекти глюкагону — це перша лінія захисту організму від гіпоглікемії в період голодування або
підвищених витрат енергії. Глюкозу в цих умовах використовує мозок, а джерелом енергії для м’язів
та інших інсулінзалежних тканинах є жирні кислоти та кетонові тіла.
 Глюкокортикостероїди діють в напрямку гіперглікемії, стимулюючи процеси вироблення глюкози печінкою.

◦ Глюкокортикоїди — одна з груп гормонів, що утворюються в корі надниркових залоз (“cortex” в перекладі з латині — кора) і
регулюють обмін речовин у людини,

◦ особливо, вуглеводний. Вони мають здатність підвищувати рівень глюкози в крові, тому їх і називають саме
глюкокортикоїди. Секреція глюкокортикоїдних гормонів залежить від хроноритмів, пов’язаних зі зміною дня і ночі

Застосування глюкокортикоїдів При тривалому застосуванні глюкокортикоїдів за фізіологічним принципом

Мають протизапальну, протиалергічну та протишокову дії вони
незамінні в інтенсивній терапії при невідкладних станах, як-от
анафілактичний шок, кропив’янка, набряк мозку, легень,
«гормонозалежна» бронхіальна астма, гострі отруєння тощо. Їх
включають до комплексного лікування хворих на ревматизм,
ревматоїдний артрит, системні захворювання сполучної тканини,
при алергічних процесах, хронічних запальних захворюваннях
кишечника, серця, нирок, суглобів, шкіри, нервової системи,
багатьох інших хворобах (загальним числом більше 150).
Здатність глюкокортикоїдів
пригнічувати імунітет призводить до
зниження захисних властивостей та
розповсюдження інфекції в організмі.
«негативного зворотного зв’язку» пригнічується вироблення власних гормонів корою
надниркових залоз. І раптове припинення введення цих препаратів може викликати
синдром відміни внаслідок вторинної недостатності кори надниркових залоз
(синдром Аддісона).
Глюкокортикоїди сприяють підвищенню рівня глюкози в крові («стероїдний діабет»),
підвищенню апетиту, перерозподілу жирової тканини у вигляді «місяцеподібного
обличчя» і центрального (абдомінального) ожиріння, розвитку імунодефіцитних
станів, знижують опірність організму до інфекції, уповільнюють ріст і формування
тканин у дітей, зменшують міцність кісток та погіршують зростання кісткової тканини
після переломів внаслідок негативного кальцієвого балансу в організмі, викликають
остеопороз, дряблість скелетної мускулатури, сприяють розвитку очних хвороб
(глаукома, катаракта). Також у пацієнтів можливі перепади настрою, погіршення
пам’яті та дефіцит уваги, підвищення артеріального тиску, набряки, ураження
шлунково-кишкового тракту («стероїдна виразка»), порушення менструального циклу,
зміни картини крові тощо.
Адреналін не тільки стимулює розпад глікогену, але й одночасно гальмує його
синтез в печінці із глюкози, що сприяє максимальному потраплянню глюкози в кров.

Стимулює розпад глікогену

Гальмує синтез глікогену

в печінці із глюкози

Соматотропний гормон підвищує секрецію як глюкагону, так і інсуліну, що призводить як до

збільшення відкладення глюкози, так і до збільшення утилізації.

Стимулює глюкагон

Стимулює інсулін
Функцією

◦ вуглеводів є їх участь в синтезі глікопротеїнів і гліколіпідів, а також здатність виступати

попередниками тригліцеридів, несуттєвих амінокислот, що застосовуються при будівництві
багатьох інших біологічно значущих сполук.

◦ Енергетична цінність раціону більшості людей, в тому числі і спортсменів, забезпечується в

основному вуглеводами (Волгарєв М.Н., 1996). Вуглеводи мають властивість вивільняти енергію
для життя в процесі катаболізму, накопичуються в печінці і м'язах, тим самим створюючи
обмежений енергетичний запас. В даний час не викликає сумнівів факти підвищення витривалості
і фізичної працездатності спортсменів при оптимізації вуглеводних резервів організму, вживання
углеводоміських напоїв з метою підтримки високих показників окислення вуглеводів при тривалих
фізичних навантаженнях. У зв'язку з цим велике значення має розробка стратегій поповнення
втрат вуглеводів і збільшення їх запасів в організмі.
 Глікемі́чний і́ндекс 
◦ (англ. glycemic (glycaemic) index, GI) — відносний показник
впливу вуглеводів у продуктах харчування на зміну 
рівня глюкози в крові (далі рівень цукру в крові). Вуглеводи
з низьким рівнем ГІ (55 і нижче) повільніше засвоюються,
всмоктуються та метаболізують, тому викликають менше
та повільніше підняття рівня цукру в крові, та відповідно,
як правило, рівня інсуліну.[1]

◦ За еталон взято зміна рівня цукру в крові через 2 години

після вживання глюкози. ГІ глюкози прийнятий за 100. ГІ
інших продуктів відображає порівняння впливу наявних
вуглеводів на зміну рівня цукру в крові з впливом такої ж
кількості глюкози.
Застосування інформації про глікемічний індекс
◦ продуктів в спортивному харчуванні важливо для оптимізації процесу відновлення м'язового
глікогену.
◦ У період відновлення після тривалих фізичних навантажень спортсменам рекомендується вживати
продукти з високим глікемічним індексом, так як вони збільшують запаси м'язового глікогену в
більшій мірі, ніж вуглеводні продукти, що характеризуються низьким глікемічним індексом (Burke
et al, 1993). Перевага вуглеводних напоїв або продуктів з помірним/високим глікемічним індексом
також віддається під час тривалої фізичної активності.
 8. Основні рекомендації для спортсменів щодо споживання вуглеводів

◦ прийом більше 1-1,5 г вуглеводів на кг маси тіла не підвищує синтез глікогену, але може привести до
проблем з боку шлунково-кишкового тракту, зокрема, нудоти і діареї.
◦ більший викид інсуліну після споживання глюкози, ніж фруктози, призводять до переважного
використання глюкози
◦ застосування суміші глюкози і фруктози призводить до збільшення швидкості окислення екзогенних вуглеводів в порівнянні з
використанням кожного з цукрів окремо

◦ Аргінін значно збільшують вивільнення інсуліну у відповідь на споживання вуглеводів. додавання

амінокислот в вуглеводи не практикується, так як викликає безліч побічних ефектів, зокрема діарею.
◦ менша хворобливість м'язів після вживання напою, що містить білок (8% вуглеводів + 2% білка)
◦ Якщо фізична активність призводить до швидкого зниження концентрації глікогену, то це викликає
підвищення лактату в крові і м'язах, а синтез глікогену в цьому випадку може бути дуже інтенсивним
навіть без додаткового споживання вуглеводів. У свою чергу, тривалі фізичні навантаження
виснажують запаси лактату, що призводить до зростання ролі екзогенних джерел вуглеводів.
 Амілопектин
◦ Амілопектин, що видобувається з крохмалю
кукурудзи, є складним вуглеводом з високою
швидкістю засвоєння. У спорті амілопектин
застосовується для тривалої підтримки м'язів в
працездатному стані і прискореного
відновлення, тобто для набору м'язової маси
 амілопектин є оптимальним вуглеводом, також
затребуваний в кросфіті, тріатлоні, велоспорті.

◦ Питання про те, як приймати амілопектин

вирішується індивідуально. В середньому
спортсмени приймають 0,5 - 1 грам амілопектину
на 1 хвилину акцентованого силового тренінгу.
Глікемічний індекс амілопектину дорівнює 85.
Калорійність становить 400 ккал на 100 грам.
 Декстроза
Декстроза, що видобувається гідролізом крохмалю і целюлози,
являє собою моносахарид, цей вуглевод швидко засвоюється
організмом, забезпечуючи приплив енергії до м'язів. Цим
визначається застосування декстрози у спорті – її вживання
до і під час тренування дозволяє підтримувати високий рівень
глікогену, відсуваючи момент настання м'язової втоми.

◦Декстроза прискорює ресинтез глікогену і синергічна з

креатином (стимулює поглинання креатину м'язовими
клітинами). Застосування декстрози сприяє збільшенню
тривалості тренування, прискоренню м'язового відновлення
і непрямому підвищенню силових параметрів (за рахунок
впливу на швидкість засвоєння креатину).

◦ Ціна декстрози нижче амілопектину, але вище

мальтодекстрину. Приймають декстрозу аналогічно
амілопектину-по 0,5 - 1 грам на 1 хвилину інтенсивного
тренування. Глікемічний індекс декстрози дорівнює 100.
Калорійність – 377 ккал на 100 грам.
 Мальтодекстрин
◦ У спортивному харчуванні мальтодекстрин часто
включають в Комбіновані добавки (наприклад – 
гейнери і ізотоніки). Це простий вуглевод, отриманий
методом ферментативного розщеплення крохмалю. У
бодібілдингу мальтодекстрин цінується за високу
швидкість засвоєння і здатність тривалий час
забезпечувати організм швидко засвоюваною енергією.
Гейнер з мальтодекстрином має переваги в порівнянні
з гейнерами, вуглеводна частина яких представлена
глюкозою, лактозою чи сахарозою.

◦ Мальтодекстрин не є цукром, він засвоюється

швидше інших вуглеводів – глікемічний індекс
мальтодекстрину дорівнює 105-136 в залежності від
технології виробництва (у глюкози – 100). Тобто
гейнер з мальтодекстрином, спожитий до і/або під час
тренування, забезпечує організм рекордно швидким
припливом великих обсягів енергії. З тієї ж причини
мальтодекстрин обгрунтований в складі ізотонічного
напою. Калорійність – 380 ккал на 100 грам.
 Інулін
◦ Інулін – це полісахарид, полімер фруктози.
У той же час для організму інулін є
пребіотиком, який не засвоюється верхніми
відділами ШКТ. Користь інуліну полягає в тому,
що він знижує рівень цукру в крові, тому
може використовуватися в ролі цукро замінника
для людей, які страждають на цукровий діабет.
Застосування інуліну в спорті зазвичай
зводиться до програм для схуднення, так як
він знижує швидкість засвоєння білків,
вуглеводів і жирів, а також пригнічує апетит.
Інулін для організму важливий ще й тому, що,
будучи пребіотиком, він стабілізує травлення і
прискорює метаболізм. У контексті інтенсивних
кардіотреніровок всі ці властивості інуліну
можуть сприяти зниженню маси тіла.
Глікемічний індекс інуліну дорівнює 14.
Калорійність – 1,6 ккал на 100 грам.
Дякую за увагу