Cтруктура вуглеводів.

Класифікація і
метаболізм в організмі
 Структура вуглеводів не закодована безпосередньо
генетично, а утворюється внаслідок серії ферментативних
реакцій фотосинтезу з низькомолекулярних сполук або
глюконеогенезу із піровиноградної кислоти, яка є
проміжною сполукою метаболізму клітин.
Вуглеводи за хімічним складом можуть бути простими і
складними.

Структура
вуглеводів?
 Вуглеводи здатні до кисневого та безкисневого
розщеплення, що зумовлює їх провідну енергетичну
функцію в метаболізмі живого (глюкоза, фруктоза). Понад
2/3 енергетичних потреб організму забезпечується завдяки
використанню вуглеводів.

Структурну функцію виконують нерозчинні та стійкі

вуглеводи клітинних оболонок грибів (хітин), рослин
(целюлоза), бактерій (муреїн), прості вуглеводи є
будівельним матеріалом для утворення нуклеотидів (рибоза
та дезоксирибоза), оліго- чи полісахаридів (глюкоза,
галактоза).

Функція
вуглеводів?
Резервна функція вуглеводів полягає в запасанні
крохмалю в зелених рослин та водоростей.
Основною формою запасання глюкози в клітинах
тварин, більшості грибів, багатьох бактерій та архей
є глікоген, що має компактну розгалужену
структуру.

Зв'язування та видалення з організму людини

радіонуклідів за участі пектинів ілюструє захисну
функцію вуглеводів.
 моносахариди: глюкоза — основне джерело енергії
для клітинного дихання; фруктоза — складова
частина нектару квітів і фруктових соків; рибоза і
дезоксирибоза — структурні елементи нуклеотидів,
які є мономерами нуклеїнових кислот (РНК і ДНК)

Властивості та
біологічна роль
вуглеводів?
Дисахариди утворюються шляхом сполучення двох молекул
моносахаридів і за своїми властивостями близькі до моносахаридів
(добре розчинні у воді і є солодкими на смак): сахароза (тростинний
цукор) — основний продукт фотосинтезу, що транспортується у
рослинах; лактоза (молочний цукор) — входить до складу молока
ссавців, мальтоза (солодовий цукор) — — джерело енергії у насінні,
що проростає.
Полісахариди складаються з великого числа ланок моносахаридів. Зі
збільшенням кількості мономерів розчинність полісахаридів
зменшується і солодкий смак зникає: крохмаль основним резервним
вуглеводом більшості рослин; целюлоза — є важливим структурним
компонентом клітинних стінок грибів і рослин; хітин — входить до
складу клітинних стінок деяких грибів і формує зовнішній скелет
членистоногих тварин; глікоген — основна запасна речовина
більшості тварин і грибів.
 Вуглеводи в
нашому житті
 У шлунково-кишковому тракті полі- і дисахариди
гідролізуються під дією ферментів глікозидаз до
моносахаридів, які здатні всмоктуватись. Із вуглеводів їжі
в організмі людини засвоюються полісахариди крохмаль і
глікоген, дисахариди сахароза, лактоза і мальтоза,
моносахариди глюкоза і фруктоза. Останні містяться в їжі
у невеликих кількостях (фрукти, мед). Більша частина
рослинних вуглеводів (целюлоза, лігнін, пектини, ксилани
тощо) не засвоюється в організмі людини внаслідок
відсутності ферментів, які б розщеплювали їх до
моносахаридів.

Травлення
вуглеводів
Вуглеводи надходять в організм у складі звичайних харчових продуктів
рослинного і тваринного походження. На вуглеводи припадає близько 2/3 маси
їжі, а за калорійністю – близько 55 %. Рекомендується, щоб дисахариди (сахароза
і лактоза) і моносахариди (глюкоза і фруктоза) складали не більше 1/6 від
загальної кількості вуглеводів їжі. Перевага полісахаридів (крохмалю і глікогену)
зумовлюється:
1) повільним темпом травлення, а значить не таким різким підйомом концентрації
глюкози в крові і меншим перевантаженням систем її утилізації;
2) відсутністю солодкого смаку, що знижує ймовірність переїдання.
Глюкоза може утворюватись в організмі з амінокислот, гліцерину, молочної
кислоти та інших речовин. Цей процес посилюється за недостатнього
надходження вуглеводів їжі.
Центральна роль глюкози зумовлена її структурою і фізико-хімічними
властивостями.
Порушення обміну вуглеводів характерні для ряду захворювань – цукрового
діабету, непереносимості лактози, фруктози, галактоземії, глікогенозів,
уражень печінки, нервової системи.
 Всмоктуючись у кишечнику, глюкоза, фруктоза і галактоза
надходять з кров'ю ворітної вени у печінку, де більша частина
моносахаридів затримується і зазнає перетворень декількома
шляхами. Менша частина глюкози через загальний кровообіг
переноситься до інших органів і тканин. Встановлено, що після
надходження вуглеводної їжі близько 55 % глюкози
захоплюється печінкою, 15 % – інсулінозалежними клітинами
жирової тканини і скелетних м'язів, 25 % – інсулінонезалежними
тканинами (мозком, нервами, еритроцитами, мозковою
частиною нирок тощо), 5 % – залишається в рідинах організму.
Внутрішньоклітинна концентрація глюкози дуже низька,
порівняно з концентрацією в плазмі крові, тому надходження її у
клітини тканин здійснюється за градієнтом концентрації шляхом
пасивного транспорту (процес стимулюється інсуліном) чи
Надходженняпростої дифузії (в інсулінонезалежні тканини). У клітини
печінки глюкоза надходить також шляхом дифузії, оскільки
вуглеводів у
мембрана їх проникна для глюкози.

клітини