"ПОШИРЕНІСТЬ ВУГЛЕВОДІВ У ПРИРОДІ,

ЇХ БІОЛОГІЧНА РОЛЬ ТА ЗАСТОСУВАННЯ"

Учениці 10-А класу Дубової Анастасії
ВУГЛЕВОДИ
Вуглеводи -найважливіші природні сполуки,що
характеризуються біологічною активністю,відіграють
важливу роль у житті рослин,тварин,людини. Складаються
з карбону,оксигену й гідрогену та за хімічною природою є
полігідроксиальдегідами або кетонами (тобто мають кілька
гідроксильних груп й одну карбонільну), або
перетворюються на них шляхом гідролізу.

Свою назву вони одержали через перші уявлення про склад

вуглеводів як сполуки Карбону з водою :Cx(H2O)y.
Вуглеводи є складовою частиною клітин усіх живих
організмів й одним із чотирьох найбільших класів
біомолекул разом із білками,ліпідами й нуклеїновими
кислотами.
МОНОСАХАРИДИ

Мо́носахари́ди — прості вуглеводи, що не піддаються

гідролізу, не розщеплюються водою на простіші
вуглеводи. До моносахаридів відносяться глюкоза,
фруктоза, рибоза, аміноцукри. Підгрупами
моносахаридів є альдози, кетози й аміноцукри.

Фруктоза окиснюється важче, ніж глюкоза, при

цьому утворюється щавелева та винна кислота :
ДИСАХАРИДИ
Дисахариди — вуглеводи, які при нагріванні з водою в присутності
мінеральних кислот чи під дією ферментів піддаються гідролізу,
розкладаються на дві молекули моносахаридів.
Буряковий та тростинний цукор (сахароза), С12Н22О11 —
найважливіший із дисахаридів. Його добувають із цукрового буряку
(в ньому знаходиться до 28 % сахарози від сухої речовини) або із
цукрової тростини .Він є також у соках берези, клену й деяких
фруктах. Сахароза — цінний харчовий продукт. Під час гідролізу
вона розпадається з утворенням молекули глюкози й молекули
фруктози.
Мальтоза- природний дисахарид, молекула якого складається з
двох залишків глюкози; міститься у великих кількостях в пророслих
зернах (солоді) ячменю, жита та інших зернових; виявлено також у
томатах, в пилку та нектарі ряду рослин. Особливо багато мальтози
міститься в солоді і солодових екстрактах. Входить в склад деяких
марок пива.
Дисахариди мають солодкий присмак. Вони, як і моносахариди,
добре розчинні у воді.
ПОЛІСАХАРИДИ

Полісахариди — це вуглеводи, які багато в чому відрізняються

від моносахаридів і дисахаридів, не мають солодкого смаку і
майже не розчинні у воді. Вони являють собою складні
високомолекулярні сполуки, які під каталітичним впливом
кислот чи ферментів піддаються гідролізу з утворенням
простіших поліцукридів, потім дицукридів, і, зрештою, багато
(сотні і тисячі) молекул моноцукридів. Важливі представники
поліцукридів — крохмаль і целюлоза.
 Крохмаль (С6Н10О5)x — білий порошок (під мікроскопом — зернистий), нерозчинний у холодній
воді; у гарячій воді набухає, утворює колоїдний розчин (крохмальний клейстер); з розчином йоду дає
синє забарвлення. Молекули крохмалю неоднорідні за розмірами. Крохмаль утворюється в результаті
фотосинтезу в листі рослин, відкладається «про запас» у бульбах, кореневищах, зернах. У шлунковому
тракті людини й тварин крохмаль піддається гідролізу й перетворюється на глюкозу, яка засвоюється
організмом.

Целюлоза чи клітковина (С6Н10О5)X — волокниста речовина, головна складова частина оболонки

рослинних клітин. Величина Х у молекулах целюлози становить приблизно 3000, але може досягати
від 6000 до 12000. Найчистіша природна целюлоза — бавовняне волокно — складається з 85—90 %
целюлози. У деревині хвойних приблизно 50 % целюлози (до складу деревини поряд із целюлозою
входять її супутники, серед них важливим є лігнін — природний полімер, побудований із декількох
ароматичних кисневовмісних сполук ряду бензолу, і геміцелюлози — спорідненого целюлозі
поліцукриду). Целюлоза не розчиняється у воді, діетиловому ефірі й етиловому спирті. Вона не
розщеплюється під дією розбавлених кислот, стійка до дії лугів і слабких окисників.
Значення целюлози дуже велике, досить зазначити, що велика кількість бавовняного волокна йде на
виробництво бавовняно-паперових тканин. Із целюлози виробляють папір і картон, а шляхом хімічної
переробки — низку різноманітних продуктів: штучне волокно, пластичні маси, лаки, бездимний
порох, етиловий спирт.
Глікоген є формою запасання глюкози у
тварин,грибів,деяких бактерій (зокрема
ціанобактерій)та архей.У мікроорганізмів глікоген
більш менш рівномірно розкиданий по цитоплазмі
клітини у вигляді гранул діаметром 20—100 нм, їх
зазвичай можна побачити тільки через
електронний мікроскоп. Якщо клітина містить
багато глікогену вона стає червоно-коричневою
при зафарбовуванні розчином йоду.У хребетних
тварин найбільші кількості глікогену запасаються
печінкою, де він може становити 7—10 %
загальної маси (100 —120 г у дорослої людини), та
скелетними м'язами (1-2 % від загальної
маси).Невеликі кількості глікогену знаходяться в
нирках, і ще менші — в певних гліальних клітинах
мозку і білих кров'яних тільцях.
Розщеплення глікогену

Розщеплення глікогену відбувається двома основними шляхами: під час

травлення він гідролізується до глюкози, яка може всмоктуватись клітинами
епітелію тонкого кишківника. Внутрішньоклітинне розщеплення запасів
глікогену (глікогеноліз) йде шляхом фосфоролізу, продуктом якого є
глюкозо-1-фосфат, цей шлях дозволяє зберегти частину енергії глікозидних
зв'язків шляхом формування фосфатного естеру.Таким чином для включення
утвореної глюкози у гліколіз або пентозофосфатний шлях не потрібно
затрачати АТФ. Крім того утворення глюкозо-1-фосфату є вигідним для м'язів,
оскільки для цієї сполуки нема переносників у плазмалемі, і вона не може
«втікати» із клітини.
Хіти́н (хімічна назва: полі-N-ацетил-D-глюкозо-2-амін) — азотовмісний полісахарид, який
хімічно дуже схожий з целюлозою, лише замість гідроксила (—ОН) на кожному кільці
(мономері) із 6 атомів Карбону розташована аміногрупа, в якій один з двох атомів
Гідрогену заміщений на ацетильну групу.
Вперше був виділений із зовнішніх оболонок тарантулів.

Хітин — один з найпоширеніших у природі полісахаридів. Його вважають другою після

целюлози органічною речовиною за поширенням в природі.Щороку на Землі в живих
організмах утворюється і розкладається близько 10 гігатонн хітину. Хітин є основним
компонентом зовнішнього скелету членистоногих: панцирів раків, крабів, креветок,
скорпіонів, кутикули комах і ін. В клітинних стінках грибів — виконує захисну й опорну
функції, забезпечуючи жорсткість клітин. Також хітин утворюється в організмах багатьох
інших тварин — різноманітних червів, кишковопорожнинних, кнідарій та ін.
Попри те, що хітин є речовиною, дуже близькою за будовою, фізико-хімічними властивостями і
біологічною роллю до целюлози, в організмах, які виробляють целюлозу (рослини, деякі бактерії)
хітин знайти не вдалося.
У всіх організмах, що виробляють та використовують хітин, він перебуває не в чистому вигляді, а в
комплексі з іншими полісахаридами, і дуже часто асоційований з білками. В клітинній стінці грибів
хітин входить в хітин-глюкановий комплекс, кутикула комах побудована з хітин-меланінового
комплексу (хітин ковалентно зв'язаний з білками артраподину і склеротину та великою кількістю
меланінових з'єднань), в панцирі ракоподібних хітин зв'язаний з білками і утворює хітин-білковий
комплекс (однак панцир цих організмів являє собою більш складну структуру — поверхневий шар є
більш-менш чистим хітин-карбонатом кальцію, в той час як внутрішні шари містять також білок.