Крохмаль і целюлоза

Крохмаль і целюлоза це природні полімери, склад яких передається однією загальною

формулою (С6Н10О5)n. Їх мономерами є глюкоза. На крохмаль багаті бульби картоплі, зерна
злакових рослин. Із целюлози утворені оболонки клітин, вона є своєрідним скелетом
рослин, надаючи їх тканинам механічної міцності. Тому целюлоза становить основу
стовбурів дерев (50% і більше), рослинних волокон. У крохмалі і целюлозі молекули
мономерів сполучені в молекули полімерів за допомогою оксигенових містків. Крохмаль
це суміш двох полісахаридів: амілази і амілопектину. Він утворюється в рослинній зеленій
клітині з вуглекислого газу та води під дією променів сонця. Цей процес називають
фотосинтезом.

Фізичні властивості крохмалю:

Безбарвний аморфний хрусткий порошок, нерозчинний у холодній воді. В гарячій воді він
набухає з утворенням клейстеру, який називають крохмальний клейстер.

На відміну від крохмалю, целюлоза легко утворює волокна і не входить до складу

продуктів харчування людини. В молекулах целюлози немає альдегідної, карбонільної та
напівацетатної гідроксигруп. Целюлоза, як і крохмаль, не виявляє відновних властивостей
альдегіду – не окислюється гідроксидом міді (II), не вступає в реакцію «срібного
дзеркала».

Фізичні властивості целюлози:

Біла речовина, не розчинна у більшості відомих розчинників. Розчиняється в аміачному
розчині Купрум (II) гідроксиду – реактиві Швейцера.

Під час нагрівання без доступу повітря целюлоза розкладається з утворенням деревного
вугілля, води та летких органічних речовин (метанолу, оцтової кислоти, ацетону тощо).

Використання:
Целюлозу в складі деревини використовують як будівельний матеріал і для виготовлення
різних столярних виробів, у складі волокнистих матеріалів (бавовни, льону, конопель) –
для виготовлення ниток, тканин, канатів. Багато целюлози переробляють на папір,
етиловий спирт, вату, прості та складні ефіри, які є сировиною для виробництва штучних
волокон (віскозних, ацетатних), штучної шкіри, пластичних мас (целулоїду, целофану),
лаків, електроізоляційних покриттів, негорючої кіноплівки, іонітів, медичного колодію.
Крохмаль, в свою чергу, застосовується у виробництві антибіотиків, вітамінів, ковбас,
кондитерських виробів, у медицині, для крохмалення білизни, обробки тканин. Багато
його переробляють на етиловий спирт, глюкозу, декстрини та інші речовини.
Глюкоза і сахароза
Глюкоза
Глюкоза – це найпростіший із вуглеводів, що відноситься до моносахаридів.
Разом з ліпідами глюкоза є одним з пріорітетних джерел енергії в організмі у
вигляді вуглеводів. Глюкоза міститься в крові, лімфі, мозку, серцевих і
скелетних м′язах. Вона входить до складу фруктів, ягід, меду, крохмалю та
інших полісахаридів.

Фізичні властивості глюкози:

Це безбарвна кристалічна солодка речовина, добре розчинна у воді.
Порівняно з буряковим цукром вона менш солодка.

Важливою хімічною властивістю глюкози є бродіння під дією органічних

каталізаторів – ферментів, що їх виробляють мікроорганізми. Відомо кілька
видів бродіння: спиртове, молочнокисле та маслянокисле.

Глюкозу використовують в медицині, для виготовлення кондитерських

виробів, дзеркал та іграшок (сріблення), обробки тканин і шкір.

Сахароза
Сахароза (цукроза) – це органічна сполука класу вуглеводів, широко відома
як цукор-пісок. Є дисахаридом, що складається з молекул глюкози і фруктози.
Внаслідок гідролізу та ферментації може розкладатися на фруктозу і глюкозу.
Сахароза досить поширена у рослинному світі. Вона міститься в соку всіх
рослин. Особливо багато її в коренеплодах цукрового буряка, у стеблах
цукрової тростини, в соку цукрового клена. Ці рослини спеціально
вирощують, щоб отримувати з них сахарозу.

Фізичні властивості сахарози:

Кристалічна речовина, солодка на смак, без запаху, дуже добре розчиняється
у воді. Як і для більшості твердих речовин, розчинність зростає зі
збільшенням температури.
Сахароза — цінний харчовий продукт. Її використовують у харчовій та
мікробіологічній промисловості для одержання спиртів, лимонної та
молочної кислот, поверхнево-активних речовин.