ЯК ОЦІНЮВАТИ ДІТЕЙ

З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ
ПОТРЕБАМИ
Діти з особливими потребами – це діти,
чиї потреби залежать від різної
фізичної чи розумової недостатності
або труднощів, пов’язаних з
навчанням, засвоєнням знань, умінь
та навичок

Не можна вимагати від дитини неможливого

– до певного рівня і певного кола знань
різні діти йдуть по різному.

В.Сухомлинський
 Актуальність обраної теми обумовлена переходом до нових освітніх стандартів та необхідністю
зміни загальних підходів до розробки системи оцінювання, приведення у відповідність системи
оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами з сучасними цілями
освіти.
Вивчення практичного досвіду навчальних закладів дозволяє стверджувати, що традиційна
шкільна система бальних оцінок не завжди повно відображає якісну зміну досягнень дитини в
процесі навчання, фіксуючи в ній лише результат навчального процесу та суб’єктивну оцінку
вчителя. Особливо, це стосується навчальних досягнень учнів з ООП, що в свою чергу, вимагає
впровадження нових, сучасних та дієвих методів оцінювання.
Наразі, навчальні досягнення учнів з особливими освітніми потребами, як і учнів з типовим
розвитком, оцінюють за чотирма рівнями (початковий, середній, достатній, високий) і відповідними
їм 12 балами. Проте вимоги до оцінювання є іншими, оскільки слід враховувати можливості дітей та
їхні психофізичні особливості.
Оцінювання навчальних досягнень учнів з ООП в інклюзивному класі слід здійснювати за
обсягом і характером матеріалу, визначеним індивідуальною навчальною програмою
 Оцінюючи навчальні досягнення учнів з ООП, учитель має дотримуватись певних вимог,
зокрема: Стимулюючого підходу – оцінювання має враховувати досягнення учня, позитивну
динаміку розвитку, а не його невдачі. Стимулом для учня має бути передусім не кількісна оцінка,
а якісна – емоції вчителя, його оцінні судження й висловлювання, педагогічна техніка й
невербальні засоби оцінювання. Об’єктивності – перевіряти та оцінювати необхідно результати
діяльності відповідно до визначених для неї навчальних програм і критеріїв оцінювання,
викладених у цих програмах.
Систематичності – контроль навчальних досягнень має бути постійним, його слід поєднувати з
викладанням та закріпленням матеріалу. Слід повідомляти учневі його оцінку, обґрунтовувати її,
залучати учня до аналізу та оцінювання власної діяльності, тим самим розвивати критичність
мислення та самооцінку. Оцінювання результатів – оцінювати слід знання, уміння та дії дитини,
а не її особистість.
Нові методи оцінювання, серед яких найдієвішими у роботі з дітьми з ООП - формувальне
оцінювання та метод портфоліо.
потребами
 Важливо:
Вимоги щодо оцінювання навчальних досягнень учнів з ООП висвітлені у таких
нормативно-правових актах: Державний стандарт початкової загальної освіти для
дітей з особливими освітніми потребами, затв. постановою КМУ від 21.08.2013 № 607
Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах,
затв. постановою КМУ від 15.08.2011 № 872 лист МОН «Про організаційно-методичні
засади забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами» від
08.08.2013 № 1/9-539
 Є два варіанти оцінювання:
для дітей, які мають інтелектуальні порушення і працюють за модифікованою програмою, і для дітей,
які працюють за адаптованою програмою.
Для тих, хто вчиться за модифікованими (спрощеними) програмами, є критерії, які базуються на
критеріях оцінювання в спеціальній освіті. З ними простіше. Але після 9 класу у свідоцтві буде видно, що
дитина вчилася не так, як усі.

• МЕТОДИКИ ОЦІНЮВАННЯ УЧНІВ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ ЗА

Адаптація оцінювання:
Індивідуальний тест. Комп’ютерне
оцінювання. Записи, алгоритми,
додаткові системи спілкування, часті
перерви, нагадування завдання
АДАПТОВАНИМИ ПРОГРАМАМИ (рекомендації): Письмові завдання
можна складати окремо від завдань решти класу на основі індивідуального
тестування за темами. Дитині може бути наданий додатковий час на
виконання завдань або їхня скорочена кількість зі збереженням складності.
Учню з ООП може знадобитися допомога асистента або вчителя. Проте варто
пам’ятати, що вони не мають розв’язувати завдання замість дитини, а лише
надати допомогу в розумінні завдання та алгоритмах дій. Можна
запропонувати дитині виконати завдання нестандартно – у вигляді
презентації, картинок, ілюстрацій – та показати результат особисто вчителю
чи в невеликій групі однокласників, а не перед усім класом.
Звичайне оцінювання Адаптоване оцінювання
Усне опитування Індивідуальний тест (для
дітей з порушеннями слуху)
Декламування віршів, уривків Написання віршів, уривків
з тексту тексту (для дітей з
порушеннями мовлення)
Контрольна робота Комп'ютерне оцінювання (для
дітей з РАС)
Тестування Дитина називає правильну
відповідь, а асистент позначає
її у тесті (для дітей з
порушеннями зору)
Самостійна робота Часті перерви, нагадування
завдання, додатковий час для
виконання (для дітей з
порушеннями
інтелектуального розвитку)
• Система оцінювання учнів з ООП, які навчаються за
модифікованими програмами, розробляється окремо з
урахуванням індивідуальних можливостей. Завдання для перевірки
мають передбачати прості дії замість складних (намалювати замість
написати, обчислити за допомогою калькулятора тощо). Програми
спеціальних шкіл можна (і варто!) використовувати як методичний
матеріал визначення змісту навчання та класифікацій оцінювання
• У 1-му та, за рішенням педагогічної ради закладу освіти, у 2-му класах навчальні досягнення учнів
оцінюють вербально відповідно до Орієнтовних вимог до контролю та оцінювання навчальних
досягнень учнів початкової школи. Навчальні досягнення учнів з ООП, як і учнів з типовим розвитком,
оцінюють за чотирма рівнями і відповідними їм балами (додаток 1 до наказу МОН України «Про
затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти»
від 05.05.2008 № 371).
• Вимоги до оцінювання учнів з ООП є іншими, оскільки слід враховувати можливості дітей та їхні
психофізичні особливості.
• Ключовим аспектом оцінювання є обсяг і характер матеріалу, визначений індивідуальною
навчальною програмою, яка міститься в ІПР. Індивідуальна навчальна програма розробляється
відповідно до особливостей інтелектуального розвитку учня.
• Батьки мають розуміти реальну картину.
• Так само, коли ми говоримо, що оцінювання має бути мотивувальним, то не йдеться виключно
про завищення оцінок. Комусь можна поставити реальну оцінку, щоб учень чи учениця старалася. А
десь ми бачимо, що дитина докладала зусиль, але її особливості не дають їй зробити краще: тоді є сенс
трохи завищити оцінку, щоби підтримати в навчанні. Це індивідуальний процес
 НАЙБІЛЬШИМИ Є ВІДМІННОСТІ В КРИТЕРІЯХ ОЦІНЮВАННЯ УЧНІВ З
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ, СКЛАДНИМИ ПОРУШЕННЯМИ РОЗВИТКУ,
ОСКІЛЬКИ НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ ДЛЯ ЦИХ ДІТЕЙ Є СПЕЦИФІЧНИМИ. ПРОТЕ І ДЛЯ
НИХ СЛІД ВИКОРИСТОВУВАТИ 12-БАЛЬНЕ ОЦІНЮВАННЯ

Та все ж вимоги до оцінювання є іншими, оскільки слід ураховувати

можливості дітей та їхні психофізичні особливості, адже: для кожної категорії
дітей з психофізичними порушеннями мають бути свої критерії оцінювання
навчальних досягнень програма кожного навчального предмета для певної
категорії труднощів містить конкретні вимоги щодо навчальних досягнень учнів
відповідно до обсягу і характеру матеріалу для кожного класу, можливостей
дітей!
 Важливою особливістю даних критеріїв є рекомендація впровадження формувального оцінювання навчальних досягнень
учнів. За формувальним оцінюванням відстежується особистісний розвиток дитини та хід опановування нею навчального досвіду
як основи компетентності.
Таке оцінювання дозволяє:
• вибудовувати індивідуальну траєкторію розвитку учнів;
• оцінити або визначити досягнення дітей на кожному з етапів освітнього процесу;
• вчасно виявляти проблеми й запобігати їх поглибленню;
• мотивувати учнів до прагнення здобути максимально можливі результати;
• виховувати ціннісні якості особистості, бажання навчатися, переконання у своїх можливостях і здібностях.
У розроблених критеріях висвітлено зміст предметних компетенцій, зокрема, мовленнєвої, комунікативної, природничої,
математичної, музичної, образотворчої, здоров’язбережувальної, предметно-практичної та соціально-побутової, необхідних для
формування особистості дитини.
Ключовими тезами при розробленні критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів є:
- урахування нових тенденцій оцінювання школярів у закладах загальної середньої освіти відповідно до Концепції НУШ
(відміна бальної системи оцінювання у 1-3 класах);
- урахування компетентнісного та особистісно-орієнтованого підходів у процесі вивчення досягнень учнів;
- використання критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з порушеннями інтелектуального розвитку як основи
моніторингу динаміки розвитку навчальної діяльності школярів;
- урахування наступності навчання (узгодження загальних позицій оцінювання в початковій та старшій школі (класах) для
дітей з порушеннями інтелектуального розвитку;
- урахування критеріїв оцінювання для виявлення, вимірювання та оцінювання навчальних досягнень на основі опанування
змісту навчальних програм за предметами.
 Основними функціями контролю навчальних досягнень учнів є: мотиваційна, діагностико-коригуюча,
контролююча, навчальна, розвитково-виховна, соціальна:
1. Мотиваційна, що визначає таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення
стимулює бажання поліпшити свої результати, розвиває відповідальність, формує позитивні мотиви навчання;
2. Діагностико-коригуюча, що передбачає з’ясування сильних сторін навчально-пізнавальної діяльності, а також
причин труднощів, які виникають в учнів під час навчання, виявлення прогалин в знаннях і вміннях та внесення
коректив, спрямованих на усунення цих прогалин;
3. Контролююча, що передбачає визначення рівня досягнень окремого учня (класу, групи), виявлення рівня
готовності до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний
матеріал;
4. Навчальна, що зумовлює таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення сприяє
повторенню, уточненню, систематизації, застосуванню знань, навичок і вмінь;
5. Розвитково-виховна, що полягає у формуванні вміння зосереджено й цілеспрямовано працювати, застосовувати
прийоми контролю й самоконтролю, сприяє розвитку відповідальності, працелюбності, активності,
самостійності, акуратності та інших якостей особистості;
6. Соціальна функція, що передбачає обʼєктивне оцінювання досягнень учнів, а не їх недоліків. Рівнева градація
враховує індивідуальні психофізичні особливості, можливості кожного учня, водночас зміцнюючи його статус в
освітньому середовищі, соціумі.
 Загальна характеристика рівнів навчальних досягнень учнів
з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня

І рівень – початковий.
Учень (учениця) з допомогою вчителя фрагментарно, неточно відтворює окремі елементи, ознаки об’єкта вивчення; з
допомогою вчителя виконує окремі дії, елементарні завдання. Ставлення до навчання байдуже. Потребує контролю,
допомоги та стимулювання з боку вчителя.
ІІ рівень – середній.
Учень (учениця) в основному здатний відтворити більшу частину навчального матеріалу, але допускає окремі
неточності. Матеріал розуміє, може виокремити головне і другорядне, частково чи за допомогою вчителя пояснити.
Виконує дії та завдання в аналогічних умовах (під керівництвом вчителя). Достатньо стале зацікавлене ставлення до
навчання. В окремих випадках потребує контролю та допомоги з боку вчителя.
ІІІ рівень – достатній.
Учень відтворює матеріал, визначений навчальною програмою. Матеріал розуміє, може виокремити головне і
другорядне, пояснити. Застосовує знання, вміння й навички в аналогічних та відносно нових умовах. Здатний самостійно і
правильно виконувати дії, аналогічні та відносно нові завдання. Здатний пояснити використаний спосіб виконання
завдання та застосувати для розв’язання іншого. Стале, виразно-позитивне ставлення до навчання.
 КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ
З ОСНОВНИХ НАВЧАЛЬНИХ ПРЕДМЕТІВ

2.1. УКРАЇНСЬКА МОВА

(Навчання грамоти, українська мова, літературне читання)
( 1-4 класи)
В основу розробки критеріїв і норм оцінювання навчальних досягнень молодших школярів з порушеннями
інтелектуального розвитку з української мови покладено компетентнісний підхід до побудови шкільного мовного
курсу, який передбачає розвиток в учнів умінь ефективно користуватися мовою з метою розв’язання комунікативних
завдань. Для цього важливо забезпечити таке співвідношення мовної теорії і мовної практики, за якого пріоритетним є
розвиток умінь мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письма.
З огляду на зазначене об’єктами перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів з мови навчання є чотири
види мовленнєвої діяльності:
– аудіювання;
– говоріння;
– читання;
– письмо.
Оцінюванню підлягають знання, пізнавальні і практичні навички та уміння, якими учні оволоділи з читання і
письма (відповідно до програмних вимог на кожний рік навчання), ставлення до навчально-практичної діяльності.
 Оцінюванню підлягають знання, пізнавальні і практичні навички та уміння, якими
учні оволоділи з читання і письма, ставлення до навчально–практичної діяльності, що
були покладені в основу визначення рівнів навчальних досягнень учнів з
порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня (І - початковий, ІІ -
середній, ІІІ – достатній) та критеріїв їх оцінювання, відповідних їм оцінок у балах
(див. таблицю 1) та відповідно, для учнів з порушеннями інтелектуального розвитку
помірного ступеня - рівнів (І – початковий, II – середній, III – достатній) (див. таблицю 2).

Отже, у процесі навчання дитини з ООП в інклюзивному класі,

вчитель має використовувати різні методи оцінювання
навчальних досягнень, добираючи їх у залежності від
індивідуальних особливостей та освітніх можливостей учнів,
теми, змісту, що дозволить подолати суб’єктивізм і формалізм в
перевірці та оцінюванні знань та набутих компетентностей.