Рекомендації вчителям щодо формування в учнів мотивації та ін

Процес формування навчальної діяльності набуває специфічних особливостей відповідно за віком. Тому
внутрішня мотивація є важливою умовою успішного навчання.
Виокремлюють п’ять типів ставлення до навчання:
- негативне
- байдуже та нейтральне
- позитивне аморфне(спостерігаються нестійкі переживання до новизни, виникнення переваг
одних предметів над іншими, розуміння чітких цілей вчителя)
- позитивне пізнавальне, усвідомлене(постановка нових цілей і мотивів, виникнення самостійно
визначених цілей)
- позитивне відповідальне, особистісне(стійкість і неповторність мотиваційної сфери, уміння
ставити перспективи, уміння долати перешкоди)
Шляхи формування мотивації школярів до навчання та підвищення їх навчальних досягнень:
1. Потрібно щоденно приділяти увагу кожному учневі і визнавати його особистість
2. Своєчасно видалити прогалини у знаннях
3. Перехід до інноваційних методів навчання, що дають можливість розкрити потенціал кожного учня
4. Організація навчального процесу з різними видами складності
5. Співпрацювати з батьками
Також важливим є дотримання певних правил. Наприклад, за можливістю потрібно скасувати заняття в
стилі змагання. Краще привчати дитину до аналізу своїх результатів і вчинків. Важливо пам’ятати, що
покарання за неправильність виконання є зовсім неефективним і викликає тільки негативні емоції і
відсутність мотивації у подальшому навчанні.
Намагайтеся позбутися обмежень там, де це можливо, бо певні рамки пригнічують творчий розвиток
дитини. А також надавайте учням право вибору завдання без всіляких обмежень.
Учні із зовнішньою мотивацію, як правило, не прагнуть досягнути чогось більшого. Вони обирають
прості завдання, бо вчитель похвалить, а вдома буде нагорода. Відсутність внутрішнього стимулу
пригнічує креативний розвиток дитини, позбуває її спонтанності, викликає негативні почуття.
Як же сприяти саморозвитку учнів?
1. Оцінювати реальні можливості дитини та рівень її підготовки. Здійснювати індивідуальний підхід.
2. Для учнів, які мають проблеми у вирішенні власних проблем, потрібно поставити чіткий алгоритм
дій. Це допоможе організувати учня і потім, як з велосипедом, він «поїде» самостійно.
3. Потрібно створювати такі ситуації, що допоможуть учням вирішувати проблему самостійно,
шукати вихід. Тоді діяльність школярів виходить на новий рівень – саморегуляції і самоорганізації.
4. В проблемі управління навчальною діяльністю потрібно учня ставити не об’єктом, а суб’єктом цієї
діяльності.