Бойова психічна травма

Аспірант Вікаренко М.С.

 Бойова психічна
травма (БПТ)

Combat Stress
Reactions

психічна травма, викликана впливом факторів бойової

обстановки. Призводить до розладів психіки різного
ступеня тяжкості. Боєць, який отримав БПТ, не здатний
вести бойові дії.
Слід відрізняти від контузії, отруєння та інших бойових
ушкоджень, які мають соматичний характер.
 Стресори бойової обстановки
Специфічні
• ситуації, що загрожують життю і
фізичної цілісності
військовослужбовця;
• поранення, контузії, каліцтва та дози
опромінення;
• загибель близьких людей і
товаришів по службі;
• жахливі картини смерті і людських
мук;
• випадки загибелі товаришів по
службі, мирних громадян,
відповідальність за які
військовослужбовець приписує собі;
• події, в результаті яких постраждали
честь і гідність військовослужбовця.
Неспецифічні
• підвищений рівень перманентної
потенційної загрози для життя;
• тривале виконання напруженої
діяльності;
• тривала депривація основних
біологічних і соціальних потреб;
• різкі і несподівані зміни умов служби та
життєдіяльності;
• важкі екологічні умови життєдіяльності;
• відсутність контактів з близькими;
• неможливість змінити умови свого
існування;
• інтенсивні і тривалі міжособистісні
конфлікти;
• підвищена відповідальність за свої дії;
• можливість загинути, отримати
поранення або потрапити в полон у
безглуздій, на думку
військовослужбовця, війні
 Фактори психологічної стійкості
військовослужбовця
1. індивідуум повинен вірити в себе;
2. армія повинна вірити в свої сили;
3. армія повинна вірити в свого командира;
4. армія повинна вірити в свою країну;
5. армія повинна вірити в справу своєї країни
 Що впливає на рівень бойового стресу:
• ступінь бойової активності конкретного військовослужбовця
(кількість бойових операцій, в яких військовослужбовець брав
безпосередню участь і які супроводжувалися реальною загрозою
для його життя);
• значимість бойових дій, в яких брав участь військовослужбовець,
для виконання більш масштабних бойових завдань;
• ступінь напруженості і характер бойових дій військовослужбовця
(при цьому особливе значення надається участі військовослужбовця
у бойових діях з противником, значно переважаючим за вогневою
потужністю, в умовах вимушеного відступу, в оточенні);
• кількість бойових втрат в частині, підрозділі, де проходив службу
військовослужбовець, а також сприйняття цим
військовослужбовцям їх доцільності і зумовленості об'єктивними
умовами бойової діяльності.
 Додаткові чинники ризику
• непопулярність війни в країні, громадянином якої є військовослужбовець,
що бере участь у бойових діях;
• наявність у військовослужбовця негативного досвіду переживання
бойового стресу в минулому;
• незначний особистий досвід знаходження у складних обставинах
впродовж попереднбого життя
• приналежність учасника бойових дій до національності етнічно близькій
до національності солдатів противника (особливо, якщо
військовослужбовець належить до національної меншини у своїй країні);
• подібність або близькість віросповідання учасника бойових дій до
віросповідання солдатів противника (особливо, якщо
військовослужбовець належить до релігійної меншини в своїй країні);
• приналежність учасника бойових дій до військовослужбовців жіночої
статі;
• складна, з різних причин, ситуація в сім'ї військовослужбовця;
• складне матеріальне та соціальне становище військовослужбовців та
його близьких
 Бойовий стрес низької інтенсивності

Бойовий стрес підвищеної інтенсивності

• різке, неадекватне бойовій обстановці підвищення або, навпаки, зниження бойової активності;
• неадекватне бойовій ситуації підвищення емоційного збудження або, навпаки, емоційне заціпеніння,
емоційна "тупість";
• поява деструктивних форм мотивації бойової діяльності або , навпаки, бажання «вийти» з бою, будь-
яку ціну зберегти собі життя;
• втрата орієнтації в ситуації бою;
• відчуття нереальності того, що відбувається в бойовій ситуації;
• самовідчуждження; різке, невластиве конкретному військовослужбовцю зниження
дисциплінованості, поява неспостережуваних раніше порушень моральних норм міжособистісних
відносин, деструктивних форм спілкування з оточуючими, розбещеної поведінки;
• високий рівень необгрунтованої дратівливості, гневливости, агресивності; різке зростання
тривожності або, навпаки, необгрунтоване нехтування небезпекою;
• нездатність впоратися з переживаннями страху;
• поява помітної замкнутості, пригніченості, апатії;
• втрата інтересу до життя, виникнення думок про самогубство;
• значне підвищення психічної напруженості і настороженості;
• розсіяність уваги або труднощі її швидкого перемикання;
• різке зниження психологічної стійкості або, навпаки, зростання ригідності психічних процесів;
• поява схильності до панічних настроїв та ін
 СТРАХ
• у бойовій обстановці у 90 % воїнів страх спостерігався у виразній
формі (у 45% вояків – блювання, неконтрольоване виділення сечі і
калу). При цьому у 30% із них пік страху відмічався перед боєм, у 35%
− у бою. Лише 15% особового складу вело вогонь по противнику.
Якщо до цієї частини безпосередньо діючих бійців додати тих, хто
проявляє ініціативу, то відсоток реальних учасників бою може бути
доведений до 25 %;
• у 10-25% особового складу страх не проходить і після бою, а
переростає у бойову психічну травму.
• пік боєздатності підрозділу припадає на 10-20 добу бойових дій,
потім вона катастрофічно падає і через 30-40 діб боїв підрозділ треба
відводити на відпочинок. Через 8-12 місяців війни серед особового
складу мають місце прояви гострих невротичних станів і
неможливості воювати далі.
«Фобії з цивільного життя»

та їх
подолання
 Гостра реакція на стрес
• Пришвидшення пульсу та частоти дихання (тахікардія, тахіпное);
• Блідість і почервоніння шкіри, або обидві цих ознаки почергово;
• Гастростаз та закрепи;
• Загальний вплив на сфінктери тіла;
• Звуження кровоносних судин у багатьох частинах тіла;
• Звільнення метаболічних джерел енергії (зокрема, жирів та глікогену)
для м'язової дії;
• Зниження тонусу судин, що йдуть до м'язів;
• Інгібування слізної залози і слинних залоз;
• Розширення зіниць (мідріаз);
• Розслаблення сечового міхура;
• Гальмування ерекції;
• Слухова ізоляція (втрата слуху);
• Тунельний зір (втрата периферійного зору);
• Розгальмовування спінальних рефлексів;
• Тремтіння кінцівок або тулуба (тремор).
 Роль фізіологічних змін
• Підвищений приплив крові до м’язів, активований
шляхом відведення кровотоку від інших частин тіла.
• Підвищення артеріального тиску, частоти серцевих
скорочень, рівня цукру та жирів у крові, щоб
забезпечити організм додатковою енергією.
• Функція згортання крові в організмі прискорюється,
щоб запобігти надмірній крововтраті в разі травми,
отриманої під час реакції.
• Підвищена напруга м’язів, щоб забезпечити
організму додаткову швидкість і силу.
 Емоційні зміни
емоційна регуляція використовується проактивно, щоб
уникнути загрози стресу або контролювати рівень
емоційного збудження

Під час реакції інтенсивність емоції, яку викликає

стимул, також визначатиме характер та інтенсивність
поведінкової реакції.
Особи з вищим рівнем емоційної реактивності можуть
бути схильні до тривоги та агресії, що ілюструє наслідки
відповідної емоційної реакції у відповідь на стресор.
 Когнітивні зміни
Специфічні компоненти пізнання у реакції «бій або втеча»
здаються значною мірою негативними. Ці негативні пізнання
можуть характеризуватися:увагою до негативних стимулів,
сприйняттям неоднозначних ситуацій як негативних і
повторюваністю згадування негативних слів.] Також можуть
бути певні негативні думки, пов’язані з емоціями, які під час
гострого стресу переживає індивид.
Переоцінка або недооцінка усвідомленого контролю при
гострій стресовій реакції може призвести до тривоги та агресії.
Модель обробки соціальної інформації може бути пов’язана з
атрибуцією ворожості, особливо в неоднозначних ситуаціях,
здається, є одним з найважливіших когнітивних факторів,
пов'язаних з реакцією на бій або втечу, через її наслідки для
агресії.
Боягузство
поведінка, у процесі якої
під впливом страху
зневажаються
моральні норми,
створюється загроза
життю, соціальному
статусу суб'єкта
активності або безпеці
інших людей
Важливість сну
 Нормальна реакція
Прояви: Тремор, м’язове напруження, пітливість,
нудота та незначна діарея, часте дихання і
серцебиття, стурбованість, занепокоєння
Рекомендовано:Індивідуальна психофізична
підтримка, чітке керівництво з виділенням
позитивних ситуаційних мотивів, спілкування з
товаришами
Не можна: Фіксувати надмірну увагу на цьому
стані, виділяти серйозність положення, висміювати
або залишатися безучасним
 Депресія
Прояви: Військовослужбовці знаходяться в положенні
стоячи або сидячи, без руху і розмов, з байдужими
обличчями
Рекомендовано: М’яко встановити з ними контакт,
добиваючись того, щоб вони повідомили про те, що
сталося. Виявити увагу і виразити солідарність.
Запропонувати просту, рутинну роботу. Забезпечити
теплою їжею і сигаретами
Не можна: Проявляти надмірну жалість, призначати
седативні засоби (за виключенням крайніх випадків),
гіперболізувати почуття солідарності
 Індивідуальна паніка
Прояви: Нерозсудливі спроби до втечі,
неконтрольований плач, біг колами
Рекомендовано: Проявити доброзичливу
твердість. Дати з’їсти або випити що-небудь
тепле. Запропонувати закурити. Ізолювати,
якщо в тому є необхідність. Виявити співчуття
Не можна: Вживати грубих заходів при ізоляції,
обливати водою, призначати седативні засоби
(за виключенням крайніх випадків)
 Гіперактивність/ажитація
Прояви: Схильність до сперечань, швидка мова,
виконання непотрібної роботи, перестрибування з
однієї роботи на іншу, висловлювання нескінченних
порад
Рекомендовано: Дати виговоритися, заставити
виконувати фізичну роботу. Запропонувати з’їсти або
випити щось тепле, дати закурити. Здійснювати
контроль. Не проявляти інших почуттів.
Не можна: Акцентувати увагу на стані
військовослужбовця, вступати з ним у суперечку,
призначати седативні засоби
 Реакція з перевантаженням фізичних
компонентів (конверсійний розлад)
Прояви: Нудота, блювання, функціональні
паралічі
Рекомендовано: Показати свою зацікавленість,
запропонувати просту, неважку роботу. Створити
необхідні умови при евакуації в медичний пункт.
Утриматися від прояву інших почуттів
Не можна: Говорити потерпілим, що з ними
нічого серйозного не сталось, сварити і
висміювати, акцентувати увагу на їх стані
 «Ось тобі ще одна вигода!» (с)
• Підвищення вмілості, досвідченості, професіоналізму. Війна прискорює
соціальний час. Людина навчається на ній життєво важливим навичкам в
найкоротші терміни. Він набуває такі важливі для будь-якої професії якості, як
дисциплінованість, організованість, відповідальність, передбачливість, пильність,
здатність до узгоджених колективних дій. Це сприяє успішності соціального
функціонування учасників бойових дій.
• Особистісний ріст і самореалізація людини, які проявляються в підвищенні
самоповаги, відчуття власної цінності, упевненості у своїх силах, в умінні володіти
собою. В учасників бойових дій загартовується воля, розвиваються сміливість,
інтелектуальні якості. Під впливом пережитих труднощів відбувається нерідко й
переоцінка цінностей, формування нових життєвих пріоритетів, що робить людину
більш активним.
• Зміцнення фізичного здоров'я і сили. Багато учасників війни виходять з неї фізично
більш розвиненими, витривалими, менше схильними до «мирних» захворювань
(застуда, ГРЗ та ін.)
• Підвищення соціального статусу людини, що виражається в більш шанобливому
ставленні до ветеранів інших людей, визнання їх заслуг. Багато учасників бойових
дій сьогодні займають важливі пости в державі, стали відомими політичними
діячами.
 Самоконтроль/Самодопомога
• Не втрачати віру в себе, в колектив, у країну
• Глибоке дихання (метод квадратів)
• Заземлення (правило трьох)
• Голос (якщо це можливо)
• Зняття м’язового напруження
• Фізичні вправи
Шеф, всьо пропало!
 Що робити при паніці?
• Прийми на себе відповідальність.
• Оцініть контингент. Спирайтесь на тих, хто зберіг
розум і шукає вихід.
• Зберігайте спокій, навіть якщо у даних обставинах
вашах поведінка здається неадекватною.
• Нейтралізуйте джерело паніки.
• Роздайте доручення.
• Будь авторитарним і жорстким, навіть –
жорстоким
 Особливості проявів посттравматичних
стресових порушень у комбатантів

• Бойовий шок:
– Перший етап розвивається протягом декількох годин або
днів, що характеризується почуттям тривоги, депресії та
страху.
– На другій (гострої) стадії з'являються невротичні симптоми.
Це триває від декількох днів до декількох тижнів. Прогноз
на відновлення на цьому етапі залишається сприятливим.
– Третя (хронічна) стадія характеризується проявами
хронічної психічної декомпенсації. Уражені на цьому етапі
повільно відновлюються, вони потребують спеціалізованих
методів лікування.
• Бойова перевтома
«Бойова посмішка»
 Типи за поведінкою:
1. Зламані (надломлені). Поведінка характеризується притаманним
постійним переживання страху загибелі (який інколи перетворюється у нерозсудливу
сміливість, особливо в присутності інших). Такі люди схильні до самоствердження
шляхом жорстокості й репресій щодо слабких та беззбройних – місцевих жителів та
полонених, які виправдовують це помстою за загиблих друзів. Основна риса –
роздратованість. У таких солдат – обличчя вбитої горем людини внаслідок зниження
тонусів лицевих м’язів, зовнішні прояви сумування – опущені плечі, сутула спина,
нетвердий крок. Дуже часто потребують усамітнення або спілкування. Схильні до
вживання алкоголю і наркотиків, не надто підтримують особисту гігієну,
нерегулярно приймають їжу.
2. «Дуркуваті». Схильні до неадекватних вчинків, недоречних жартів,
інфантильних дій. Інколи без причини сміються, говорять невпопад. Більшість їхніх
жартів мають еротичний характер, часто супроводжуються ненормативною
лексикою. Нездатні оцінити небезпеку, укритися від неї.
3. «Оскаженілі». Характеризуються тривалою стійкою озлобленістю.
Здійснюють неадекватні гіперагресивні вчинки щодо інших військових, старших за
військовим званням, місцевих жителів, полонених. Їм притаманна агресивність,
емоція люті стає у них стійкою. Небезпечні як для оточуючих, так і для себе.
Особливо небезпечна така поведінка в офіцерського складу. Їх супутник – алкоголь,
наркотики, перверсії
 Психогенні санітарні втрати
• Незворотні психогенні втрати - особи, які свідомо
прийняли рішення припинити брати участь у бойових діях
та покинули бойову систему (дезертири, ті що здалися у
полон, та ті, які покінчили життя самогубством)
• Зворотні психогенні втрати:
– Санітарні психогенні втрати включають військових, які
тимчасово не здатні приймати участь у бойових діях через
отримання бойової психотравми або нейропсихічної хвороби
впродовж більш ніж одного дня та потрапили до підрозділів
медичної служби або до пунктів психологічної допомоги та
реабілітаційних пунктів
– Короткочасний вихід з бою в наслідок психологічних реакцій на
бойовий стрес
В умовах сучасної війни
психогенні втрати складають 1-3%
Феноменологія бойової психічної
травми
• Втеча від реальності (невротичні,
соматоформні, дисоціативні розлади,
адикції, суїцидальна поведінка, ухилення
(дезертирство, самоушкодження);
• Агресивність
 Статистика
1.

ку є
Прояви психічної дезадаптації у вигляді гострих психологічних

н
стресових реакцій виявляються вже протягом першої доби бою не

ах і
менше ніж у 5-7% військовослужбовців, причому у 80% з них вони є

ідр
швидкоплинними (хвилини-десятки хвилин) і зменшуються при змінах

п
а
бойової обстановки.
2.
и к
У 20% постраждалих тривалість розладів перевищить 1-2 години. З них
д
т о
65%, які короткочасно вийшли з ладу, протягом доби повернуться в
е
М ч н ою
частину. Критерієм повернення до ладу вважається не повна відсутність
у них патопсихологічної симптоматики, а здатність до виконання своїх

3.
не то
обов'язків.
7-10% залишаться в підрозділах медичної служби
4. 25-28% будуть направлені на наступний етап медичної евакуації.
5. Всього у загальній структурі санітарних втрат психологічні санітарні
втрати можуть дорівнювати 10-14%, або 0,3-0,5% від чисельності
особового складу, що бере активну участь у бойових Караяні
діях. А.Г. та ін., 2019
 “PIE”
• Proximity – лікувати постраждалих поблизу
фронту , «в межах звуків бою».
• Immediacy – лікувати їх без зволікання і не
чекати, поки всі поранені будуть розібрані
• Expectancy – забезпечити, щоб кожен міг
розраховувати на повернення на фронт
після відпочинку та відновлення.
 “BICEPS”
• Brevity (Стислість)
• Immediacy (Невідкладність)
• Centrality or contact (Центральність або
контакт)
• Expectancy (Очікування)
• Proximity (Близькість)
• Simplicity (Простота)
 7R
• Recognition (Розпізнавання) - визначити, що людина страждає
від бойового стресу
• Respite (Перепочинок) - забезпечити короткий період
звільнення з лінії фронту
• Rest (Відпочинок) - дозволити відпочити і відновитися
• Recall (Спогади) – дайте людині можливість пригадати та
обговорити переживання, які привели до реакції
• Reassurance (Заспокоєння) - повідомте хворому, що його
реакція нормальна і він одужає
• Rehabilitation (Реабілітація) - поліпшення фізичного та
психічного здоров'я пацієнта до тих пір, поки у них не зникнуть
симптоми
• Return (Повернення) - дозволити солдату повернутися до свого
підрозділу
За даними 2015 року
80% учасників АТО
мали прояви ПТСР
 Факти
від 20% до 40% військовослужбовців потребують психологічної
допомоги. Симптоми гострої травми виявляють у 60-80%
військовослужбовців, які були очевидцями загибелі
побратимів чи мирного населення або бачили тіла померлих.
Ризик появи симптомів порушення психіки стосується більш
молодих військовослужбовців, віком 18-24 років, у яких
виявлено симптоми депресії або у яких були проблеми з
алкоголем.
Симптоми ПТСР розвиваються приблизно у 12-20%
військовослужбовців, які перенесли бойову травму, але не
звернулися за психологічною допомогою через побоювання
зневаги за прояви слабкості, боягузтва, загрозу військовій
кар’єрі.
 Профілактика ПТСР
1. Інтервенції психологічного дебрифінгу – уважне слухання
опису суб’єктивних переживань військовослужбовців під час
травматичних подій, включно з описом критичного стресу і
кризового керування стресом.
2. Психологічна невідкладна допомога.
3. Травмо-фокусована когнітивно-поведінкова терапія.
4. Покращення навичок керування стресом.
5. Десенсибілізація та репроцесуалізація рухом очей (EMDR).
6. Психоосвіта.
7. Фізичні вправи, рухливий спосіб життя, йога, керована
уява.
 Система запобігання реакціям на травму

1. Контакт
2. Безпека
3. Стабілізація
4. Збір та надання інформації
5. Практична допомога
6. Відновлення зв’язків і соціальна підтримка
7. Інформування щодо способів опанування
стресу
8. Зв'язок із фахівцями