МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

«ЗАТВЕРДЖЕНО»
На методичній нараді
кафедри ортопедичної стоматології НМУ
Протокол засідання № ____
Завідуючий кафедрою ортопедичної стоматології
д.мед.н., професор _______________ В. П . Неспрядько

“____”_____________________20_____р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДЛЯ СТУДЕНТІВ
ПО ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Учбова дисципліна ОРТОПЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЯ

Тема заняття Адаптація до знімних протезів, терміни

користування. Ремонт та перебазування
протезів.
Курс III курс (V семестр)
Факультет стоматологічний факультет

Тривалість заняття – 3 години.

Методичну розробку підготував
асистент кафедри ортопедичної стоматології НМУ
к.м.н. Тишко Д.Ф.

Киев-2018
 1. Актуальність теми
Термін „адаптація" означає пристосування, припасування. З точки зору фізіології
ортопедичне лікування повними знімними протезами є дуже серйозним втручанням в
організм людини і недооцінювати його складність лікарю неприпустимо. Складні механізми
адаптації можна краще зрозуміти, якщо звернутися до класичних робіт І.П. Павлова про
процеси гальмування.
Знімний протез є незвичайним подразником, хворий відчуває його як стороннє тіло.
Хворі часто зациклюються на відчуттях від протеза і його перебуванні в ротовій порожнині,
що заважає їм виконувати роботу та повноцінно відпочивати.

2. Навчальні цілі заняття

 засвоїти показання та протипоказання до застосування часткових знімних протезів (ά
- I);
 пояснювати біомеханіку часткового знімного протезу (ά - II);
 застосувати різні конструкції часткових знімних протезів (ά - II);
 пояснювати клініко-технологічні етапи виготовлення різних видів часткових знімних
протезів (ά - I);
 демонструвати отримання анатомічних та функціональних відбитків різними
відбитковими матеріалами (ά - II);
 демонструвати перевірку конструкції часткового знімного протезу (ά - II);
 демонструвати корекцію часткових знімних протезів (ά - III);
 проводити ортопедичне лікування пацієнтів з частковою втратою зубів знімними
конструкціями зубних протезів (ά - II);
 визначати основні технологічні процеси виготовлення часткових знімних зубних
протезів (ά - I);
 аналізувати помилки та ускладнення часткового знімного протезування (ά - II);
 оцінювати прогноз протезування пацієнта частковими знімними зубними протезами
(ά - III).

3. Цілі розвитку особистості фахівця (виховні)

Формувати у студентів розуміння значимості і необхідності теоретичних знань з таких
питань як:
- показання та протипоказання до застосування часткових знімних пластинкових
протезів та бюгельних протезів при різних дефектах зубних рядів
- Індивідульного вирішення питань розміщення коструктивних елементів часткових
знімних протезів,
- почуття відповідальності за можливі ускладнення зі сторони зубо-щелепної системи
при конструюванні зубних протезів без урахування цих питань.

4. Міждисциплінарна інтеграція.
Знати (=II) Вміти (=III)

Анатомія Будову порожнини рота Враховувати анатомічні

особливості порожнини
рота при визначенні
показань до протезування.

Враховувати фізіологічні
Фізіологія Фізіологія порожнини рота особливості порожнини
рота при визначенні
показань до протезування

Фізика та хімія Фізико-хімічні властивості Вміти використовувати

матеріалів для виготовлення напрактиці
 протезів та впливу їх на тканини
порожнини рота

Ортопедична Основні конструкційні елементи Вміти диференціювати різні

стоматологія різних видів протезів, клініко- види протезів
лабораторні етапи їх
виготовлення.

V. Зміст теми заняття

Адаптація до протезів
Адаптація хворого до бюгельного протеза відбувається поступово умовно-
рефлекторним шляхом завдяки корковому гальмуванню, що розвивається. Таке гальмування
відносять до внутрішнього гальмування (И.П.Павлов, 1951). Безпосередньою причиною
виникнення гальмівного процесу є ряд змін у збудливих тканинах. Н.Е.Введемський (1951)
показав, що в основі гальмування лежить зниження функціональної лабільності тканини, при
цьому хвиля порушення затягується в часі. Порушення втрачає ритмічний характер і нарешті
- перестає поширюватися за межі даної ділянки. Таке гальмування називається
парабіотичним.
Відомо, що процеси адаптації людини до зубного протезу носять корковий характер
(психофізіологічний аспект), і одним з визначальних тут факторів є тип вищої нервової
діяльності і пластичність нервових центрів пацієнта [В. Ю. Курляндський, 1939, 1977; І. С.
Рубінов, 1970].
В. Ю. Курляндський (1969) розрізняє три фази адаптації до зубного протезу.
Перша фаза - фаза подразнення. Спостерігається в день фіксації бюгельного протеза в
порожнині рота хворого. Ця фаза характеризується фіксуванням уваги хворого на
використовуваному для протеза препарованому зубі (зубах) або на протезі як на
чужорідному тілі. Подразнення виражено у вигляді: а) підвищеної салівації; б) різко
зміненою дикцією і фонацією; в) появи шепелявості; г) втрати чи зменшення жувальної
ефективності; д) напруженого стану губ і щік; е) появи блювотного рефлексу.
Друга фаза - фаза часткового гальмування - настає в період від 1-го до 5-го дня після
накладання протеза. Характерні особливості цієї фази: а) салівація приходить до норми; б)
дикція і фонація відновлюються; в) напружений стан м'яких тканин зникає; г) блювотний
рефлекс (якщо він був) зникає, д) жувальна ефективність починає відновлюватися (швидше
або повільніше залежно від конструкції протеза).
Третя фаза - фаза повного гальмування - настає в період від 5-го до 33-го дня після
отримання протеза (термін залежить від типу нервової діяльності). Характерні особливості
цього періоду: а) хворий перестає відчувати протез, як стороннє тіло, і навпаки, не може
залишатися без нього; б) спостерігається повне пристосування м'язово-суглобового апарату
до відновленої (або зміненої) оклюзії; в) функціональна жувальна ефективність максимально
відновлена. Крім того, В. Ю. Курляндський зазначає, що гальмування має зворотний
характер, тобто за певних умов «загальмований» подразник знову набуває активність. При
припиненні користування протеза на тривалий час наступає зворотна реакція і процес
адаптації повторюється, але проходить швидше.
Це узгоджується з результатами клініко-експериментальних досліджень Л. М.
Перзашкевича (1975, 1982), А. В. Цимбалістова (2000) та ін М. К. Драгобецкій (1985) для
розуміння основ адаптації хворих до знімних протезів рекомендує враховувати наступні
чотири періоди: 1) психологічний (встановлення та мотивація), 2) біофізичний, в свою чергу
підрозділяється на початкову адаптацію (фаза подразнення), часткову адаптацію (фаза
загасання подразнення), повну адаптацію (безумовне охоронне гальмування), 3) емоційної
адаптації, 4) прогнозування. На думку автора, такий підхід підкреслює, що досягнення
високоефективного протезування знімними протезами залежить не тільки від біологічного
стану тканин і органів порожнини рота і щелепно-лицевої ділянки, а й від психологічного
відношення до пропонованих конструкцій, а характер і глибина реакцій пацієнта щодо
адаптації до протезів суто індивідуальні і залежать виключно від комплексу психічних,
інтелектуальних, соціальних та інших характеристик особистості.
Процес адаптації (пристосування) до протезу відбувається поступово і виражається у
відновленні порушених функцій мови, жування, ковтання. Сприйняття протеза як
чужорідного тіла зникає в міру звикання і повної адаптації до нього хворого. Момент
настання адаптації до протезів може розглядатися як прояв кіркового гальмування, що настає
в різні терміни, які коливаються в залежності від багатьох причин від 10 до 30 днів.
Згідно з даними В.Ю.Курляндського (1958), на час адаптації хворого до протезів впливають
ступінь фіксації і стабільності протеза, наявність або відсутність больових відчуттів,
особливості конструкції протезів, тип нервової системи пацієнта та ін.
При своєчасному повторному протезуванні терміни адаптації значно скорочуються - за
В.Ю. Курляндському, до 3-5 днів. 
Таким чином, звикання до протезу являється складним нервово-рефлекторним
процесом, який складається з: 1) гальмування реакції на протез, як на незвичайний
подразник; 2) формування нових рухових актів язика, губ при вимові звуків; 3)
пристосування м’язової діяльності до нової міжальвеолярної висоти; 4) рефлекторної
перебудови діяльності м’язів і суглобів, кінцевим результатом якої являється злагоджена
робота зубо-щелепної системи (оклюзія зубних рядів – жувальні м’язи – скронево-
нижньощелепні суглоби). Час формування вищевказаних процесів не завжди співпадає.
Наприклад, при повторному протезуванні пацієнти швидко перестають відчувати новий
протез, в той час як адаптація жувальних м’язів і скронево-нищньощелепних суглобів у
співвідношенні з оклюзійними контактами може затримуватися.
Правила користування
Протез являється лікувальним засобом, який вступає в складні взаємовідносини з
органами порожнини рота, жувальними м’язами та СНЩС. Суворе дотримання правил
користування ним буде сприяти збереженню як самого протеза, так і здоров’я пацієнта.
В перші дні і навіть тижні протез відчувається як чужорідне тіло і у пацієнта
з’являється бажання видалити його. Звикання до протезу багато в чому залежить від
характеру звичок і відношення пацієнта до протезування, як до лікування в цілому. Скоріше
відбувається звикання до незнімних протезів і повільніше при накладанні знімних протезів,
особливо на верхню щелепу.
Не менше двох разів у рік хворий повинен звертатися до лікаря для перевірки стану
зубів, що залишилися, і слизової оболонки. Через три роки користування протезом необхідно
звернутися до лікаря з метою вирішення питання, що до необхідності повторного
протезування, або перебазування, чи заміни штучних зубів та пластмасової частини протеза.

Перебазування пластинкових протезів.

Показаннями до перебазування є невідповідність протезного ложа протезному базису
внаслідок атрофії кісткової тканини, неякісного відбитка чи помилок технічного характеру
(вкорочення техніком країв базису, руйнування моделі в процесі роботи тощо).
Існує два способи перебазування:.
1.
Клінічний метод (використовувався в минулому): в основному коригують довжину
країв, об"ємність. Якщо в деяких ділянках краї довгі, їх вкорочують, якщо короткі —
нарощують самотвердіючою пластмасою. З поверхні протеза, що прилягає до слизової
оболонки протезного ложа, знімають шар пластмаси товщиною 1 мм. З краю (відступивши 2
—3 мм) протеза і з вестибулярної поверхні фрезою чи карборундовою головкою знімають
тільки верхній шар базису. Штучні зуби змазують вазеліном і готують самотвердіючу
пластмасу. Пластмасове тісто накладають на оброблений базис протеза рівномірним шаром
так, щоб були покриті і краї протеза. Через 10—15 с поверхня пластмаси стає матовою. У цей
період протез слід увести в ротову порожнину, розмістити його на щелепі, дещо притиснути
і запропонувати хворому зімкнути щелепи в положенні центральної оклюзії. При цьому
надлишки пластмаси витискаються на вестибулярну поверхню базису і в ділянці м"якого
піднебіння. Ці надлишки забирають шпателем, відступивши 2— З мм від краю протеза.
Потім оформляють краї протеза за допомогою активного і пасивного методів. Протез у
ротовій порожнині знаходиться близько 1,5 хв. Після виведення його хворому пропонують
прополокати рот содовим розчином, а протез на 10 хв поміщають у тепле місце чи в
спеціальний апарат, де закінчення полімеризації відбувається за температури 40—50 °С. Під
час обстеження базису після перебазування видно, як чітко відображено мікрорельєф
слизової оболонки, функціональне оформлення перехідної складки, об"ємність країв.
Обробка протеза полягає у видаленні надлишків пластмаси; краї протеза обробці не
підлягають. Звичайно фіксація протеза після перебазування значно покращується. Доказано,
що проводити перебазування у ротовій порожнині самотвердіючими пластмасами є
недопустимо, це надзвичайно груба помилка лікаря.
2.
Лабораторний метод. Доцільно проводити перебазування вказаним методом.
Підготовку протеза проводять за тією ж методикою, а відбиток отримують за допомогою
сучасних силіконових мас. У лабораторії технік гіпсує протез із відбитком прямим методом у
кювету, а після видалення відбиткового матеріалу останній замінюють пластмасою і
полімеризують її.
Лабораторний метод перебазування пластмасових протезів має деякі переваги:
пластмасове тісто не дотикається до слизової оболонки, новий шар базису отримується
монолітним, не відрізняється від основного шару пластмаси. Але він має і недоліки. Так, у
разі лабораторного методу перебазування не виключено технічні помилки.
Протези, перебазовані як клінічним, так і лабораторним методом, добре фіксуються і
рівномірно розподіляють тиск на підлеглі тканини, оскільки відбитки отримуються під
силою жувального тиску самого хворого, тобто такого тиску, який буде розвиватися під час
пережовування їжі. У зв"язку з тим що хворі вже адаптувалися до протезів, після
перебазування звикання настає швидко.

Причини поломки протеза, техніка лагодження.

- Погана якость матеріалів;
- Важкі клінічні умови в порожнині рота;
- Порушення технології виготовлення;
- Неякісне проведення клінічних етапів;
- Недбалість у використанні протеза пацієнтом.

Техніка лагодження при лінійному переломі.

Якщо на лагодження надходить протез з повним переломом базису, лікар оглядає
частини протеза, складає їх, переконуючись в тому, що вони щільно складаються по лінії
зламу тільки в одному положенні. Уточнює у пацієнта, скільки разів протез піддавався
лагодженню раніше (лагодити більше двох разів недоцільно) і після оформлення документу
передає протез в лабораторію.
При усуненні повного перелому базису швидкотвердіючої пластмасою протез
склеюють (дихлоретановим клеєм, воском або сургучем) готують фіксуючу модель з гіпсу,
особливо звертаючи увагу на відбитки всій лінії перелому. Після затвердіння гіпсу протез
акуратно знімають і видаляють пластмасу уздовж лінії перелому на ширину 5-8мм з кожної
частини, зводячи «нанівець» до лінії контакту уламків. Протирають мономером, замішують і
укладають пластмасу, ущільнюючи її пальцями, змоченими мономером. Для прискорення
полімеризації, протез поміщають в полімеризатор, теплу чисту воду або під лампу великої
потужності. Починка виходить якісніше, якщо пластмаса в тістоподібному стані буде
укладена між двома гіпсовими фіксується, перебуваючи при полімеризації під тиском.

Техніка лагодження протеза при перенесенні кламмера і заміні штучного зуба.

При додаванні до протезу одного або декількох зубів, а так само при перенесенні
кламмера з одного зуба на інший необхідно в порожнині рота одержати відбиток разом з
протезом. По відбитку отримують гіпсову фіксовану модель. Знімають протез, в області
лагодження розробляють частина пластмаси, видаляючи полірований шар. Випилюють
кламмер або зрізають плечі. Згинають кламмер на поруч розташованому зубі. Розставляючи
на воску відсутні зуби, моделюють дану ділянку. Гіпсують модель з протезом в кювету
комбінованим способом. Після виплавлення воску знову поставлені зуби і кламмер
перейдуть в іншу половину кювети, а протез і модель залишаться в тій частині, з якої почали
гипсовка. За правилами лагодження замінюють віск на пластмасу. Якщо знову поставлені
зуби заважають змиканню зубного ряду, їх пришліфовують, користуючись при цьому
копіювальним папером. До такого протезу можна додавати не більше чотирьох зубів.
Частковий знімний протез лагодженням не може бути перетворений в повний знімний.
Після затвердіння пластмаси надлишки її видаляють, а протез полірують.

YI. План і організаційна структура заняття

№ Етапи Методи контролю Матеріали та Рівень Час,

заняття та навчання мет.забезпечен. засвоєння хв.
1 2 3 4 5 6
І. Підготовчий
етап
1 Орнанізаційні заходи 2-3
2 Постановка навчаль-
ної мети та мотивація.
3 Контроль вихідного Питання та тести П-Ш 3-5
рівня знань, навичок,
умінь:
1. Розвиток наукових Усне опитування
поглядів до вибору Тестовий контроль Шляхом заповнення П 5-10
конструкції знімного Ситуаційні задачі Історії хвороби
протезу.

П. Основний етап
1 Визначити
диференціально-діаг-
ностичні критерії
для вибору знімного
протезу.
2 Вміти вірно обирати Практичний тренінг При обстеженні Ш-ІV 70-80%
тактику лікувальних хворих
дій.

Ш. Заключний
етап
1 Контроль та коррек- Основні та допо- Ш 3-5
ція рівня професій - міжні відбитки
них вмінь та навичок.
2 Підведення підсумків
заняття (теоретичного, 2-3
практичного, 1.Індивідуальний Історії хвороби
організаційного). контроль навичок. хворих
3 Домашнє завдання. 2. Аналіз та оцінка
результатів
клінічної роботи.
 7. Матеріали методичного забезпечення заняття.

7.1. Матеріали контролю для підготовчого етапу занять.

1. Яка мета періодичних повторних прийомів пацієнтів, яких лікують частковими знімними
протезами?

2. Які елементи перешкоджають руху базису (базисів) протеза з опорою на зуби по напрямку
протезного ложа?

7.3. Матеріали контролю заключного етапу заняття.

Література

1. Р. Маркскорс «СЪЕМНЫЕ СТОМАТОЛОГИЧЕСКИЕ РЕСТАВРАЦИИ» Москва 2006

2. И. Ю. Лебеденко, А. Б. Перегудов, Т. Э. Глебова, А. И. Лебеденко «Телескопические
и замковые крепления зубных протезов»— М.: Молодая гвардия, 2004.
3. Исидоре Эммануэль Лусьен Кененс «Конструкция бюгельного протеза» Москва 1999
4. Глен П. Макгивни, Алан Б. Карр «Частичные съёмные протезы» Львов 2006.
5. Вульфес, Хэннинг: Современные технологии протезирования: - Издание первое -
Бремен: academia • dental- International School BEGO Germany. 2004