МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ
імені М.І.Пирогова

"Затверджено"
на методичній нараді
кафедри стоматології дитячого віку
Завідувач кафедри
доц. Філімонов Ю.В. _______
" _____ "________ _20 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ
ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО)

ЗАНЯТТЯ - 11

Навчальна дисципліна Ортодонтія

Модуль №11 11
Змістовний модуль №11 11
Тема заняття Класифікації зубощелепно – лицевих аномалій та
деформацій.

Курс 3
Факультет Стоматологічний
Підготував Васильчук О.С.

Вінниця 2011
1. Актуальність теми: Існує велика кількість
аномалій та деформацій зі схожою клінічною
картиною. У зв'язку з цим було запропоновано
багато різноманітних класифікацій, які дозволили
систематизувати різні види зубощелепних
аномалій. Систематизація аномалій дає можливість
вибрати правильний підхід до їх розуміння,
вивчити етіопатогенетичні фактори виникнення,
встановити діагноз і запланувати лікування.
Всі класифікації зубощелепних аномалій
побудовані в основному на обліку морфологічних
відхилень, функціональних порушень, етіологічних
факторів або їх поєднанні.

2. Навчальні цілі:
Навчити студентів - стоматологів класифікаціям
зубощелепних аномалій для
правильного встановлення діагнозу і планування
лікування.
Знати: : види аномалій окремих зубів:
-1) оральне положення;
2) вестибулярне положення;
3) супраоклюзія;
4) інфраоклюзія;
5) мезіальне положення;
6) дистальне положення;
7) поворот зуба навколо осі;
8) діастеми;
9) скупченість зубів.
.
Вміти:- Розрізняти види оклюзій:
1) лабіальна, або букальна оклюзія;
2) лінгвальна, або піднебінна оклюзія;
3) медіальна оклюзія;
4) дистальна оклюзія;
5) тортооклюзія;
6) інфраоклюзія;
7) супраоклюзія.
8) Фізіологічні і патологічні види прикусів.

ІІІ. Базові знання, вміння, навички, необхідні

для вивчення теми ( міждисциплінарна
інтеграція).
Назви попередніх дисциплін Отримані навики
Ортопедична стоматологія. Знати: : види аномалій окремих зубів:
-1) оральне положення;
Ортодонтія. 2) вестибулярне положення;
3) супраоклюзія;
4) інфраоклюзія;
5) мезіальне положення;
Терапевтична стоматологія. 6) дистальне положення;
7) поворот зуба навколо осі;
8) діастеми;
9) скупченість зубів.

Ортопедична стоматологія. Вміти:- Розрізняти види оклюзій:

1) лабіальна, або букальна оклюзія;
Ортодонтія 2) лінгвальна, або піднебінна оклюзія;
3) медіальна оклюзія;
4) дистальна оклюзія;
5) тортооклюзія;
6) інфраоклюзія;
7) супраоклюзія.
8) Фізіологічні і патологічні види
прикусів.

4. Завдання для самостійної підготовки до

заняття.

1. Класифікація Е. Angle. Переваги та недоліки.

2. Класифікація А. Я. Катца. Переваги та недоліки.
3. Класифікація А. І. Бетельмана. Переваги та
недоліки.
4. Класифікація Л. В. Ільїної-Маркосян. Переваги
та недоліки.
5. Класифікація В. Ю. Курляндського. Переваги
та недоліки.
6. Класифікація Д. А. Калвеліса. Переваги та
недоліки.
7. Класифікація X. А. Каламкарова. Переваги та
недоліки.
8. Класифікація ВООЗ. Переваги та недоліки.
9. Спільні риси і розбіжності класифікацій
Е. Angle, А. Я. Катца та Л. В. Ільїної-Маркосян.
10. Спільні риси і розбіжності класифікацій А. І.
Бетельмана та В. Ю. Курляндського.
11. Складові частини заключного діагнозу.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів,

характеристик, які повинен засвоїти студент
при підготовці до заняття:
Термін Визначення
Лицеві ознаки Характеристика шкірних покровів ( колір,
новоутворення, набряки та ін.)

|Щелепні ознаки. Правильний гармонійний розвиток гілки, тіла

нижньої та верхньої щелеп. Кут нижньої щелепи у
новонароджених – 164, у дорослих 117 – 124
градуси.

Внутрішньо ротові Великі та малі ключі оклюзій, функціональна норма

ознаки. зубних рядів.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Фізіологічні види прикусів – характеристика.

2. Ключі оклюзії за Енгелем.
3. Ключі оклюзії за Ендрюсом ( оптимальна
оклюзія).
4. Патологічні види прикусів.
5. види аномалій окремих зубів – дати
характеристику
1) оральне положення;
2) вестибулярне положення;
3) супраоклюзія;
4) інфраоклюзія;
5) мезіальне положення;
6) дистальне положення;
7) поворот зуба навколо осі;
8) діастеми;
9) скупченість зубів.
.
Види оклюзій - характеристика
1) лабіальна, або букальна оклюзія;
2) лінгвальна, або піднебінна оклюзія;
3) медіальна оклюзія;
4) дистальна оклюзія;
5) тортооклюзія;
6) інфраоклюзія;
7) супраоклюзія.
8) Фізіологічні і патологічні види прикусів.

4.3. Практичні роботи (завдання), які

виконуються на занятті:

1. Підготувати гіпсові моделі щелеп, фантоми

верхньої та нижньої щелеп.
2. Підготувати оклюдатори з гіпсовими моделями
щелеп в оклюзії.
3. Навчитись визначати малі та великий ключі
оклюзій.

5. План і організаційна структура навчального

заняття з дисципліни.
№ Етапи заняття Розподіл Види контролю Засоби
часу навчання

Підготовчий етап 15хв практичні підручники.

Моделі, фантоми.
1.1 Організаційні

питання. завдання,ситуаційні посібники,

задачі, усне методичні
опитування за рекомендації.
стандартизованими Моделі, фантоми.
переліками питань.
1.2 Формування
мотивації.
1.3 Контроль
початкового рівня
підготовки.
2. Основний етап 55хв

3. Заключний етап 20 хв тестові завдання тестові завдання

3.1. Контроль
кінцевого рівня
підготовки.
3.2. Загальна
оцінка навчальної
діяльності студента.
3.3 Інформування
студентів про
тему наступного
заняття.

IV. Основні питання теми:

1. Класифікація Е. Angle.
2. Класифікація А. Я. Катца.
3. Класифікація А. І. Бетельмана.
4. Класифікація Л. В. Ільїної-Маркосян.
5. Класифікація В. Ю. Курляндського.
6. Класифікація Д. А. Калвеліса.
7. Класифікація X. А. Каламкарова.
8. Класифікація ВООЗ.
9. Спільні риси і розбіжності класифікацій
Е. Angle, А. Я. Катца та Л. В. Ільїної-Маркосян.
10. Спільні риси і розбіжності класифікацій А. І.
Бетельмана та В. Ю. Курляндського.
11. Складові частини заключного діагнозу.

VI. Література:
основна: - П.С. Фліс Ортодонтія.
додаткова: - Хорошилкина Ф. Я. Руководство
по ортодонтии.

Методичну вказівку склав: ас.

Васильчук О.С.

Методична вказівка обговорена і затверджена на

засіданні кафедри від _________ 200_ р. Протокол
№__.

Зав.кафеди
дитячої стоматології
кан.мед.н., доцент
Філімонов Ю.В.

Зміст теми: Класифікації зубощелепних аномалій

та деформацій

Існує велика кількість аномалій та деформацій зі

схожою клінічною картиною. У зв'язку з цим було
запропоновано багато різноманітних класифікацій,
які дозволили систематизувати різні види
зубощелепних аномалій. Систематизація аномалій
дає можливість вибрати правильний підхід до їх
розуміння, вивчити етіопатогенетичні фактори
виникнення, встановити діагноз і запланувати
лікування.
Всі класифікації зубощелепних аномалій
побудовані в основному на обліку морфологічних
відхилень, функціональних порушень, етіологічних
факторів або їх поєднанні.
Найбільш широке визнання отримали класифікації,
побудовані на основі морфологічних змін. Вони
базуються на нерухомому з'єднанні лицевого
скелета, виключаючи нижню щелепу, з іншими
кістками черепа. Тому, на думку вчених, лицевий
скелет не підпадає під шкідливий вплив внутрішніх
і зовнішніх факторів і не підлягає таким змінам, як
зубощелепна система.
Перша морфологічна класифікація, в основу якої
покладено принцип співвідношення зубних рядів у
цілому, була запропонована Е. Angle у 1889 році.
Ця класифікація базується на мезіодистальному
співвідношенні перших постійних молярів обох
щелеп, які автор визначив терміном "ключ
оклюзії".
На погляд Е. Н. Angle, місце розташування
верхнього шостого зуба завжди відповідає
локалізації crista zygomatica, завдяки прорізуванню
його тільки на цьому місці. Верхній шостий зуб Е.
Angle назвав "punctum fixum" (фіксована точка).
Постійне розташування шостого зуба, на думку
вченого, визначається, по-перше, нерухомим
сполученням верхньої щелепи з основою черепа,
по-друге, тим, що він завжди прорізується позаду
другого тимчасового моляра. Тому всі атипові
співвідношення постійних молярів виникають
тільки за рахунок неправильного положення
нижньої щелепи.
Аномалії прикусу Е. Angle поділяє на три класи.
Перший клас - "ключ оклюзії" не порушений:
мезіальний щічний горбок першого верхнього
постійного моляра розташований у міжгорбковій
борозні нижнього першого постійного моляра.
Патологія, таким чином, локалізується тільки
попереду від перших молярів і стосується або
розташування зубів, або розвитку альвеолярного
відростка і тіла щелеп (рис. 5.1).
Другий клас характеризується дистальним
розташуванням нижнього першого постійного
моляра.
При такому співвідношенні мезіальний щічний
горбок першого верхнього постійного моляра
знаходиться попереду від міжгорбкової борозни
першого нижнього постійного моляра.
Визначається або контакт одноіменними
горбиками, або мезіально-щічний горбок першого
верхнього постійного моляра розташовується між
горбком другого премоляра та мезіальним щічним
горбком першого постійного нижнього моляра, що
залежить від складності деформації. Зміни
співвідношення зубів стосуються всього зубного
ряду. При другому класі можливі два підкласи
аномалії: другий клас, перший підклас - дистальне
розташування нижньої щелепи, при якому верхні
фронтальні зуби нахилені вперед і розташовані
віялоподібно, з діастемами і тремами (рис. 5.2). У
другому класі, другому підкласі - верхні
фронтальні зуби розташовані з нахилом в оральну
сторону, глибоко перекриваючи нижні (рис. 5.3).
В обох підкласах дистальне співвідношення в
бокових ділянках може бути одно і двостороннім.
Третій клас характеризується мезіальним
розташуванням нижнього першого постійного
моляра відносно одноіменного верхнього. За такого
співвідношення мезіальний щічний горбок першого
верхнього постійного моляра знаходиться позаду
від міжгорбкової борозни першого постійного
моляра нижньої щелепи. Нижні фронтальні зуби
перекривають верхні. Аномалії третього класу
також можуть бути двосторонніми і
односторонніми (рис. 5.4).

Рис. 5.1. Перший клас за Енглем. Рис. 5.3.

Другий клас, другий підклас за

Енглем

Рис. 5.2. Другий клас, перший підклас

Рис 5.4. Третій клас за Енглем.

Крім сагітальних аномалій прикусу, Е. Angle

розрізняє сім видів аномалій окремих зубів:
1) лабіальна, або букальна оклюзія;
2) лінгвальна, або піднебінна оклюзія;
3) медіальна оклюзія;
4) дистальна оклюзія;
5) тортооклюзія;
6) інфраоклюзія;
7) супраоклюзія.
Класифікація Енгля мала великий успіх в кінці XIX
сторіччя, бо внесла деякий лад у діагностику
зубощелепних аномалій та деформацій. Це була
перша доступна за простотою, єдина
загальноприйнята класифікація аномалій прикусу у
світі, яка охоче застосовується спеціалістами і в
наш час.
Але, незважаючи на це, класифікація Енгля має і
ряд недоліків.
По-перше, розташування першого моляра верхньої
щелепи не завжди займає постійне місце: при
видаленні премолярів або їх адентії він може
зміщуватися мезіально. Крім того, верхня щелепа
може займати переднє положення в черепі, і тоді
розташування першого моляра змінюється.
По-друге, користуватися класифікацією Енгля
можна тільки у змінному та постійному прикусі.
По-третє, класифікація відображує аномалії
прикусу лише в сагітальній площині, не
враховуючи аномалій по вертикалі і трансверзалі.
По-четверте, не враховує функціональні та
естетичні порушення.
Функціональну діагностику аномалій запропонував
А. Я. Катц (1940). У своїй класифікації він
враховував функціональну патологію жувальних
м'язів. За основу морфологічних змін автор бере
співвідношення молярів за Енглем, розглядаючи
три можливі групи відхилень у розвитку
зубощелепного апарату, доповнюючи кожну групу
аномалій функціональним станом м'язів щелепно-
лицевої ділянки.

Перша група включає усі аномалії з порушенням

функціональної норми лише в ділянці фронтальних
зубів, при нормальному співвідношенні перших
постійних молярів. Функціональна патологія
виникає завдяки переважанню вертикальних рухів
нижньої щелепи над бічними і проявляється
функціональною недостатністю всієї жувальної
мускулатури.
Друга група за морфологічною будовою відповідає
// класу за Е. Angle, а з точки зору функції
характеризується недорозвиненням м'язів, що
висувають нижню щелепу. При цьому значно
зменшується площа функціонуючих жувальних
поверхонь обох зубних дуг, виникає розбіжність
горбиків і борозен артикулюючих зубів.
Третя група відповідає морфологічній будові III
класу за Енглем, що пов'язана з надмірною
функцією м'язів, які висувають нижню щелепу.
Таким чином, у класифікації аномалій прикусу
Катца була спроба поєднати морфологічні прояви
порушень із функціональною патологією
жувальних м'язів і причиною розвитку аномалій.
Головним недоліком цієї класифікації є те, що вона
враховує лише аномалії прикусу у сагітальній
площині і з морфологічної точки зору має ті ж
недоліки, що і класифікація Енгля. Теоретичні
положення були побудовані на емпіричних
висновках, оскільки в той час не існувало методик
вивчення функцій окремих м'язів.
Класифікація Л. В. Ільїної-Маркосян (1967)
побудована з урахуванням впливу функції м'язів
ротової та біляротової ділянок на формування та
розвиток зубощелепної системи, а також
особливості будови скронево-нижньощелепних
суглобів, які за допомогою жувальних м'язів
здійснюють рухи нижньої щелепи у різних
напрямках.
Л. В. Ільїна-Маркосян запропонувала класифікацію
аномалій прикусу, побудовану на ознаках зміщення
нижньої щелепи під час змикання зубів. Такий
розподіл має велике практичне значення. Усі
аномалії були розподілені на сагітальні,
вертикальні та трансверзальні. Замість термінів
"дистальний" та "мезіальний" прикус
запропоновано терміни "постеріальний" та
"антеріальний". Класифікація Л. В. Ільїної-
Маркосян має велике практичне значення (табл.
5.1).
Класифікація А. І. Бетельмана (1956) всі
зубощелепні аномалії поділяє на аномалії
положення окремих зубів та аномалії артикуляції.
Аномалії артикуляції розглядаються за трьома
напрямками: сагітальним, вертикальним і
трансверзальним, враховуючи при цьому
функціональну патологію за Катцем.
Характеризуючи патологічні прикуси, автор
виходив із морфологічних особливостей
ортогнатичного прикусу. Відхилення у
взаємовідношенні зубних рядів у сагітальній,
вертикальній і трансверзальній площинах при
ортогнатії приводять до появи патологічних форм
прикусу в цих же трьох напрямках. Звідси, на
думку А. І. Бетельмана, є необхідність вирізняти
три групи патологічних форм зубної оклюзії:
сагітальні, вертикальні і трансвєральні аномалії
прикусу.

До сагітальних аномалій прикусу відносяться

відхилення від норми в мезіодистальному
співвідношенні зубних рядів: дистальний і
мезіальний прикуси. Дистальний прикус
характеризується дистальним положенням нижньої
щелепи, а також функціональною недостатністю
м'язів, які висувають нижню щелепу, і колового
м'яза порожнини рота. Крім того, в залежності від
ступеня розвитку щелеп А. І. Бетельман виділяє
чотири форми дистального прикусу:
перша форма - нижня мікрогнатія;
друга форма - верхня макрогнатія;
третя форма - верхня макрогнатія і нижня
мікрогнатія;
четверта форма - верхньощелепна прогнатія зі
звуженням у бокових ділянках.
При мезіальному прикусі - нижня щелепа
розташована мезіально, м'язи-висувачі надмірно
розвинуті, а ретрактори недостатньо розвинуті.
Мезіальний прикус має три форми:
перша форма - верхня мікрогнатія;
друга форма - нижня макрогнатія;
третя форма - верхня мікрогнатія і нижня
макрогнатія.
До вертикальних аномалій за А. І. Бетельма-ном
відносяться випадки відхилень від ортогнатії, з
точки зору ступеня перекриття верхніми
фронтальними зубами нижніх. Ця патологія має дві
форми: глибокий і відкритий прикуси.
Глибокий прикус виникає при недорозвиненні
м'язів, які висувають нижню щелепу. Відкритий -
при недорозвиненні м'язів, що підіймають нижню
щелепу, а також кругового м'яза рота.
До трансверзальних аномалій відносяться дві
форми косого прикусу. Перша форма - на одній
стороні зуби артикулюють як при ортогнатично-му
прикусі, а на другій - верхня щелепа звужена і
нижні зуби перекривають верхні.
Друга форма - вся нижня щелепа зміщена в один
бік, і завдяки цьому на одній стороні піднебінні
поверхні верхніх бокових зубів перекривають щічні
поверхні нижніх, а на другій - язикові поверхні
нижніх бокових зубів перекривають щічні поверхні
верхніх, тобто зуби змикаються не жувальними
горбками, а боковими гладкими поверхнями.
Цей стан виникає в результаті функціональної
недостатності одного з м'язів-висувачів, лівого чи
правого, залежно від того, в яку сторону зміщена
нижня щелепа.
Перша форма має назву однобічного косого
прикусу, друга - двобічного.
Класифікація аномалій положення окремих зубів за
А. І. Бетельманом передбачає 9 видів їх положення:
1) оральне положення;
2) вестибулярне положення;
3) супраоклюзія;
4) інфраоклюзія;
5) мезіальне положення;
6) дистальне положення;
7) поворот зуба навколо осі;
8) діастеми;
9) скупченість зубів.
Перевага класифікації А. І. Бетельмана полягає в
полегшенні проведення диференційної діагностики
в ортодонтії. Загальні поняття "дистальний" і
"мезіальний" прикуси, поділені на форми,
дозволяють уточнити диференціальний діагноз.
Класифікація дає не тільки морфологічну, але й
функціональну характеристику деформацій.
Недоліки цієї класифікації полягають у
недостатньому відображенні етіології
зубощелепних аномалій.
В основі класифікації В. Ю. Курляндського (1957) -
морфологічні зміни прикусу. Автор відмітив, що
при наявності взаємозалежності між формою і
функцією достатньо охарактеризувати тип аномалії
на основі одного з цих двох факторів. За
класифікацією В. Ю. Курляндського, зубощелепні
аномалії розподілені на:
1) аномалії форми і розташування зубів;
2) аномалії зубного ряду;
3) аномалії співвідношення зубних рядів.
До першої і другої форми зубощелепних аномалій
належать зубоальвеолярні форми, до третьої -