МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

«ЗАТВЕРДЖЕНО»
на методичній нараді кафедри
ортопедичної стоматології
завідувач кафедри
доц. Беляєв Е. В.
«27» серпня 2019р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
Навчальна дисципліна Ортопедична стоматологія.
Модуль №1 Незнімне зубне протезування.
Змістовий модуль №4 Коронкове протезування.
Тема заняття №19 Помилки та ускладнення при протезуванні штучними коронками
зубів. Профілактика та способи їх усунення.
Курс 3
Факультет Стоматологічний

Методичні рекомендації складені відповідно освітньо-кваліфікаційних характеристик і

освітньо-професійних програм підготовки фахівців, які затверджені Наказом МОН
України від 28.07.2003 р. № 239 і експериментально-учбового плану, який розроблений на
принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS) і затвердженою Наказом
МОЗ України від 07.12.2009 р. № 929.

Вінниця – 2019
1. Актуальність теми
В ортопедичній стоматології найчастіше зустрічаються діагностичні помилки, які
тягнуть за собою неправильний вибір методу лікування, невірну тактику ведення хворих.
Найчастіше помилки зумовлені: 1) недостатніми знаннями основ діагностичного
процесу в ортопедичній стоматології і недотриманням правил обстеження; 2)
суперечністю даних поліклінічного обстеження і малою їх інформативністю (регіональні
проблеми охорони здоров’я); 3) відсутністю комплексного обстеження, відсутністю в
стоматологічних поліклініках функціонально-діагностичних відділень або кабінетів; 4)
відсутністю регламентованих (затверджених) нозологічних форм захворювань, які
підлягають ортопедичному лікуванню; 5) організаційним недолікам.
У відновленні дефектів твердих тканин зубів коронками є величезна потреба
населення України, іноді цифри сягають до 80 % від загальної кількості пацієнтів, що
потребують стоматологічного протезування. Тому так важливо вивчити можливі помилки
та ускладнення при застосуванні штучних коронок зубів та методи їх профілактики, що
дозволить відповідально відноситися до лікування стоматологічних ортопедичних
пацієнтів і сповідувати при цьому основний принцип діяльності лікаря: noli nocere.
На занятті студенти вирішують конкретну проблему: вчаться класифікувати помилки
та ускладнення при протезуванні штучними коронками зубів, пояснювати причини
помилок при протезуванні штучними коронками зубів, аналізувати можливі ускладнення
при протезуванні штучними коронками зубів, знати способи профілактики помилок та
ускладнень при протезуванні штучними коронками зубів, знати способи усунення
помилок та ускладнень при протезуванні штучними коронками зубів, ідентифікувати
помилки і ускладнення при протезуванні штучними коронками зубів на фантомних
моделях, муляжах, рентгенограмах.
Мета заняття: вивчити можливі помилки та ускладнення при застосуванні штучних
коронок зубів і методи їх профілактики.

2. Конкретні цілі:
 класифікувати помилки та ускладнення при протезуванні штучними коронками
зубів;
 пояснювати причини помилок при протезуванні штучними коронками зубів;
 аналізувати можливі ускладнення при протезуванні штучними коронками зубів;
 знати способи профілактики помилок та ускладнень при протезуванні штучними
коронками зубів;
 знати способи усунення помилок та ускладнень при протезуванні штучними
коронками зубів;
 ідентифікувати помилки і ускладнення при протезуванні штучними коронками
зубів на фантомних моделях, муляжах, рентгенограмах.

3. Базовий рівень підготовки.

Назва попередньої Отримані навики
дисципліни
Нормальна анатомія Будова зубощелепної системи.
Нормальна фізіологія Біомеханіка зубощелепної системи.
Фізика Аналіз механічних властивостей матеріалів як то міцність,
пружність, еластичність, твердість, тиксотропність.
Біохімія Аналіз механізмів взаємодії інорідних матеріалів з
тканинами СОПР.
Пропедевтика ортопедичної Аналіз даних розділу ”Клінічне матеріалознавство”.
стоматології

4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття

 4.1. Перелік основних термінів, параметрів, які повинен засвоїти студент при
підготовці до
заняття.
Термін Визначення
• Медична помилка - це помилкова дія чи бездіяльність медичного персоналу, що
виразилися у неправильних наданні (ненаданні) допомоги,
діагностиці захворювань і лікуванні хворих (потерпілих) та
реально погіршили стан пацієнта чи призвели до спричинення
шкоди здоров’ю або життю особи, які характеризуються як
добросовісний заблуд за відсутності ознак халатності,
зловмисного чи необережного проступку та злочинного
• діагностичні невігластва.
помилки- помилки у розпізнаванні захворювань та їх ускладнень,
недогляд чи помилковий діагноз захворювання або ускладнення.
Ця група помилок найчисленніша;
• лікувально- тактичні як правило, є наслідком діагностичних помилок, хоча така
помилки - залежність не є абсолютною;
• технічні помилки - прорахунки під час діагностичних та лікувальних маніпуляцій,
процедур, методик, операцій;
• організаційні недоліки в організації тих чи інших видів медичної допомоги,
помилки - відсутність належних умов функціонування тієї чи іншої служби
(напр. зуботехнічної лабораторії);
це помилки у поведінці лікаря, його спілкуванні з хворими та
• деонтологічні їхніми родичами, середнім і молодшим медичним персоналом;
помилки - малозрозумілі, нечіткі записи операцій, неправильне ведення
історії хвороби, щоденника, погрішності при оформленні
• помилки заповнення виписок, направлень при скеруванні хворого до іншого
медичної документації спеціаліста або лікувально-профілактичного закладу
-

4.2. Теоретичні питання до заняття.

1. Діагностичні помилки при виборі конструкції штучних коронок.
2. Помилки та ускладнення при препаруванні під коронки.
3. Помилки та ускладнення при знятті відбитків.
4. Технічні помилки при виготовленні коронок.
5. Процедура фіксації штучної коронки.
6. Техніки зняття штучної коронки.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті.

1. Ідентифікувати помилки і ускладнення при протезуванні штучними коронками зубів
на фантомних моделях, муляжах, рентгенограмах.

5. Зміст теми.
В основу вибору методу лікування часткових і повних дефектів коронкової частини зуба, а
також вибору характеру і об’єму оперативних втручань на твердих тканинах, повинен бути
покладений аналіз комплексу взаємозалежних факторів. До цих факторів відносять: 1)
взаємовідношення дефекту, або майбутнього штучного дефекту твердих тканин з топографією
порожнини зуба та збереженість пульпи; 2) товщину і наявність дентину на стінках (поверхнях)
зуба; 3) топографію дефекту і його відношення до оклюзійних навантажень з урахуваннями
характеру дії жувальних сил на тканини зуба і майбутню конструкцію; 4) положення зуба в
зубному ряду і його нахил по відношенню до вертикальної площини; 5) співвідношення
дефекту з зонами найбільшого враження карієсом; 6) причину, яка обумовила утворення
дефекту тканин; 7) можливість відновлення повноцінної анатомічної форми зуба та функції
коронки зуба.
Помилки і ускладнення при застосуванні коронок.
Помилки і ускладнення можуть бути на будь-якому етапі виготовлення коронок. Вони
пов’язані з необхідністю значного зішліфувування твердих тканин зубів, а також з
багатоетапністю і технологічною складністю виготовлення цих коронок.
Найбільше складності, а відповідно і найбільша кількість ускладнень, спостерігається при
препаруванні зубів зі збереженою пульпою. В першу чергу слід відзначити високу
травматичність значного зішліфування твердих тканині і необхідність попередження больової
реакції організму на препарування.
Найкращим засобом такої профілактики є комплексне знеболення: поєднання
високоефективного анестетика з премедикацією і психологічною підготовкою хворого до
стоматологічних маніпуляцій.
Найчастіше при використанні коронок виникають наступні ускладнення:
1) термічний опік пульпи при неправильному препаруванні або в результаті
необґрунтованого надлишкового зняття твердих тканин зуба;
2) вскриття порожнини зуба;
3) пришийковий карієс препарованого зуба;
4) некроз твердих тканин зуба під коронкою;
5) маргінальний гінгівіт, травматичний періодонтит, які виникають через довгу або
широку коронку, або через коронку,на якій не створено екватор;
6) тріщина, перелом, відлом кукси коронки або кореня (надмірне зішліфування твердих
тканин зуба, не армування девітальних зубів, тонкий ферул);
7) стирання штучних коронок;
8) відкол естетичного облицювання каркасів штучних коронок;
9) невідповідність кольору штучної корони до природних зубів;
10) стирання природних зубів і зубів-антагоністів як результат нераціонального вибору
методу лікування і матеріалу виготовлення штучних конструкцій;
11) розцементування штучних конструкцій.
Грізним ускладненням при препаруванні інтактних зубів є травматичний пульпіт, який
може бути наслідком: 1) травматичного препарування (поганий ріжучий інструмент, не
центрований бор, «розбитий» (старий, з використаним ресурсом роботи роторної групи, не
центрований) наконечник, безперервна обробка зуба, відсутність водяного або повітряного
охолодження, низька швидкість руху ріжучого інструмента); 2) травми пульпи при
неможливості клінічно правильно оцінити топографію порожнини пульпи в зв’язку з аномалією
розміру, форми, положення зуба в зубному ряду і раніше проведеного (при повторному
протезуванні) препарування.
З метою профілактики подібних ускладнень необхідно попередньо ретельно вивчити
топографію порожнини пульпи за рентгенограмами опорних зубів і провести препарування до
дентино-емалевої межі.
Травматичний пульпіт може виникнути і у віддалені терміни після препарування, якщо:
1) не проведено тимчасове захисне покриття препарованої коронки (десенситайзер, а
потім тимчасова коронка);
2) тимчасові коронки виготовлені в роті пацієнта з швидкотвердіючих
високомономерних акрилатів;
3) тимчасові коронки не герметично зафіксовані матеріалами для тимчасової фіксації.
В окрему групу входять ускладнення, обумовлені препаруванням зубів з каріозним
враженням твердих тканин, а також раніше пломбованих і недопрепарованих (у випадках
повторного протезування), вторинний карієс або некроз твердих тканин зуба під коронкою.
Вторинний карієс може виникнути при неповноцінній некректомії в лікуванні карієсу, а
також коли не проводять ревізію якості сумнівної пломби в опорному зубі.
 Некроз пульпи під коронкою може бути наслідком використання повторно в якості опори
зуба без ретельної оцінки його життєздатності. З метою попередження цього ускладнення перед
репротезуванням у раніше препарованих зубів треба провести електроодонтодіагностику
(ЕОД), зробити рентгенографію і відповідно до результатів різних методів обстеження і
клінічної картини обирати тактику – залишати зуб вітальним чи провести якісне (!!!)
ендоодонтолікування.
Причиною вторинного карієсу зубів під коронкою можуть бути помилки, не пов’язані з
препаруванням: 1) помилки при фіксації (густий або надлишок цементу, що приводить до
оголення препарованої пришийкової ділянки); 2) широкі коронки як наслідок помилок при
знятті відбитків і отриманні моделей ( товстий шар компенсаційного лаку , нанесення лаку на
зону уступа , гравірування на моделі кукси препарованого зуба ), неякісне виготовлення
воскового ковпачка, неякісне литво, механічне розширення коронки при припасуванні.
Помилки при препаруванні зубів.
При препаруванні зубів під коронки незалежно від стану пульпи загальною вимогою є
правильне формування кукси зуба. При надлишковому вкороченні зуба спостерігається
розцементування коронок. Можливе також сколювання естетичного покриття, якщо при
вкороченій куксі необхідну висоту відновлюють за рахунок цього покриття, а не за рахунок
металевого каркаса.
При недостатньому вкороченні кукси зуба і не врахованому стану антагоністів при різних
оклюзійних співвідношеннях виникає недостатність оклюзійного простору і як наслідок -
відкол шару естетичного покриття або перевантаження пародонту опорного зуба і зуба
антагоніста (прямий травматичний вузол), стирання антагоніста, або перелом опорного зуба.
При виготовленні металокерамічних коронок дуже важливо зберігати конусність опорного
зуба після препарування. При малій конусності можуть виникнути складності при накладанні
коронки або для накладання необхідно велике зусилля, що призводить до виникнення в каркасі
внутрішнього напруження і як наслідок – відкол естетичного облицювання. За даними
більшості спеціалістів, оптимальною прийнято вважати конусність препарованого зуба в 5 - 8
градусів.
При значній конусності кукса зуба набуває клиновидної форми, що значно ослаблює
фіксацію протеза і може призводити до частого розцементування.
Крім того, препарування зуба з утворенням надлишкової конусності може спричинити і
технічну помилку – моделювання металевого каркаса коронки конусоподібної форми і
внаслідок цього скол керамічного покриття у віддалені терміни після фіксації коронки із-за
відсутності металічної опори для покриття при вертикальному напрямку сил жувального тиску.
Конусний каркас створює розколюючий момент.
Створення конусності між вестибулярною і піднебінною стінками, особливо значний скіс
піднебінної стінки фронтальних зубів, створює умови для виникнення вивихуючого моменту
при оклюзійних контактах. Ділянку піднебінної поверхні від бугра до ясенного краю слід
вважати однією із важливих ретенційних зон для кращої фіксації всіх видів коронок.
При препаруванні зубів, особливо фронтальних, необхідно створювати вестибулярний (а
при безметалевому протезуванні - циркулярний) уступ, інакше виникнуть наступні
ускладнення:
1) скол керамічного покриття в пришийковій зоні із-за деформації металевого каркаса або
скол покриття внаслідок дії сил ковзання по лінії з’єднання його з металом і відсутності
пришийкової опори;
2) естетичний дефект коронки в ділянці шийки – просвічування опакового шару кераміки
через дуже тонкий шар дентин-маси;
3) травма крайового пародонта потовщеним облицювальним матеріалом краю коронки.
Питання про розміщення уступа (супрагінгівально, субгінгівально) треба вирішувати
індивідуально, виходячи з клінічної ситуації. Ми вважаємо, що необхідно керуватися поняттям
про «уступ на рівні ретрагованих ясен» і відповідно, виконувати уступ на рівні ясен, який
утворився в результаті їх ретракції.
 Помилки при отриманні відбитків препарованих зубів.
При виготовленні навіть однієї коронки треба виконувати відбиток з усього зубного ряду.
При ручному способі замішування еластичних силіконових відбиткових матеріалів
необхідно працювати в безлатексних рукавичках (нітрилові, поліетиленові), так як латекс, який
надає еластичності рукавичкам, як біоорганічний матеріал забруднює відбитковий матеріал
сповільнює затвердівання, утворює зони не полімеризації останнього.
Неточне відтворення контурів препарованого зуба можливе при використанні неприйнятної
(за розміром, матеріалом виготовлення) відбиткової ложки, неякісного відбиткового матеріалу,
при неправильному замішуванні компонентів відбиткових мас, при невірній техніці виконання
відбитка, неповноцінній ретракції.
Часто у відбитках погано контурується уступ і пришийкова зона препарованого зуба. Це
може бути наслідком отримання відбитка відразу після препарування зуба і використанні
гідрофобних відбиткових мас. Тому рекомендують отримувати відбиток через 2-24 години
після препарування зубів і використовувати гідрофільні відбиткові маси (А-силікони,
поліефіри, вінілсилоксанефіри).
При отриманні двохфазного відбитка коректурний шар необхідно наносити на весь зубний
ряд відбитка, ретельно заповнюючи лунки препарованих зубів і вивільняючи при цьому повітря
гладилкою, шпателем або виконувати цю маніпуляцію шприцом, при цьому його носик весь час
нагнітання матеріалу повинен знаходитися в товщі відбиткової маси, щоб попередити
утворення повітряних пор всередині матеріалу і таким чином профілактувати неточність
відбитка Попередньо, перед нанесенням коректурного матеріалу на основному шарі відбитка
необхідно створити відвідні канали для попередження компресії і деформації м’яких тканин
навколо препарованого зуба і зрізати міжзубні перетинки, що в майбутньому попередить
виготовлення невідповідних за розміром каркасів. Існує чудовий спосіб одноетапного
виконання двошарового відбитка, коли коректурний шар відбиткового матеріалу наноситься і
безпосередньо на зуби в ротовій порожнині (зі шприца) і на базовий матеріал, який є в ложці, і
одномоментно виконується відбиток. При неправильному нанесенні можливі повітряні пори в
матеріалі, що заперечує точність відбитка.
Особливу увагу слід приділити сумісності домінуючої рідини, якою просочена ретракційна
нитка при механо – хімічному способі ретракції та складу речовини при хімічній ретракції, і
відбиткового матеріалу. Так, при використанні нитки зволоженої солями алюмінію або заліза,
необхідно дуже ретельно промити ложе нитки і оточуючі тканини, бо в присутності залишків
сульфатів алюмінію або заліза силіконові, поліефірні маси не полімеризуються і відбиток не
відображає реальну картину препарованого зуба. Відповідно каркас коронки є неточним, що
тягне за собою такі ускладнення як оголення препарованих твердих тканин зуба (клінічно це -
гіперестезія зуба, карієс, розгерметизація штучної коронки) та патологічні ясенні зміни.
Можливі помилки при припасуванні металевої штампованої коронки
і методи їх усунення.
Штучна коронка повинна повністю щільно охоплювати шийку зуба, мінімально
занурюючись в ясеневу боріздку. Якщо коронка ширша ніж шийка зуба, то вона подразнює і
віддавлює ясна і викликає їх атрофію. Край штучної коронки повинен відповідати рельєфу ясен
навколо зуба.
Якщо коронка глибоко заходить в зубоясеневу боріздку, що видно по різкому зблідненню
ясеневого краю, проводять вкорочення краю коронки карборундовим каменем або ножицями.
Якщо коронка ширше ніж шийка зуба, її краї не слід підгинати, краще перештампувати
коронку. Якщо коронка вузька і неповністю накладається на зуб, необхідно перевірити якість
препарування зуба. Якщо діаметр кукси зуба більше діаметра шийки, то слід допрепарувати
зуб. Коронка може не накладатися на зуб також із-за неточного відбитка, неакуратного
гравірування шийки зуба на гіпсовій моделі, звуження шийки гіпсового штампу або видалення
частини легкоплавкого сплаву при обробці металевого штампу. Коронку в даному випадку
треба перештампувати.
При короткій коронці слід перезняти відбиток для виготовлення нової.
 Правильно виготовлена коронка повинна вступати в контакт з зубами – антагоністами і
одночасно не заважати змиканню інших антагонуючих зубів. Грубою помилкою вважається
збільшення міжальвеолярної висоти на штучній коронці. Причинами можуть бути недостатнє
роз’єднання з антагоністами препарованого зуба або відмодельованого на гіпсовій моделі
воском зуба, погана якість штампування і неповне накладання коронки. Для виправлення
помилки в одних випадках достатньо лише трішки розширити коронку, а в інших необхідно
перевірити якість всієї проведеної роботи – починати з підготовки зуба і завершити
штампуванням.
Довга коронка руйнує зубоясеневу зв’язку. Ясна при цьому гіперемовані, виникають відчуття
незручності і біль при накушуванні.
Після припасування коронка полірується і фіксується в порожнині рота на цемент. При цьому
також ймовірні певні помилки і ускладнення (див. тему ” Фіксація коронок в порожнині рота).
Можливі помилки при припасуванні металевої суцільнолитої коронки
(суцільнолитого каркаса) і методи їх усунення.
До лікаря суцільнолита коронка (суцільнолитий каркас) повинні поступати на моделі.
Необхідно оглянути коронку поза ротовою порожниною і впевнитися в її цілісності (
відсутності дефектів, тріщин, плям, напливів, пор, отворів і т.д.). Потім литу цільнометалеву
коронку (каркас) дезінфікують (!!!) і припасовують на опорний зуб в порожнині рота. Якщо при
цьому виникають перешкоди, то ділянки, які заважають просуванню коронки (каркас),
виявляють за допомогою коректурної силіконової маси, артикуляційного спрію або
маркувального лаку (рідка копірка). Ввівши коректурну масу всередину коронки, її
позиціонують на куксу: там де є перепона, шар маси або рідкої копірки відсутні. Ділянки, що
заважають вільному руху корони по куксі зуба, всередині коронки знімають за допомогою фрез
по металу, алмазних головок, борів, контролюючи при цьому товщину коронки (каркаса)
мікрометром.
Необхідно виконувати наступні правила припасування:
– по мірі просування і занурення коронки (каркаса) зондом ретельно перевіряють
співвідношення краю литої коронки до ясен і точність прилягання до уступу. Штучна
коронка повинна плавно переходити в корінь зуба. Коронка ні в якому разі не повинна
перекривати уступ і не мати ніяких «козирків» інакше можлива травма крайового
парадонта;
– якщо край коронки на будь – якій ділянці не доходить до уступа, а на моделі точно
співпадає з ним, то помилка, можливо, була допущена при отриманні відбитка або
виготовленні моделі. В таких випадках необхідно отримати нові відбитки і виготовити
нову суцільнолиту коронку (каркас);
– при повній відповідності краю коронки клінічним вимогам приступають до оцінювання
оклюзійної поверхні по відношенню до зубів – антагоністів і точності відновлення
анатомічної форми коронки. Звертають увагу на відновлення міжзубних контактів (ця
умова виключно для коронок!!!);
– завершують припасування коронки вивіренням всіх оклюзійних рухів. Супраконтакти
вивіряють артикуляційним папером і усувають зашліфовуванням фрезами по металу.
Оклюзійні контакти литої коронки з зубами – антагоністами вивіряють в положенні
центральної оклюзії, а потім при передній та боковій оклюзіях (ця умова виключно для
коронок!!!).
Коронку шліфують, полірують ретельно, але без надлишкових силових зусиль щоб не
зробити отвори-перфорації в коронці. В такому випадку треба виготовляти нову, або можна
відновити дефект лазерним зварюванням.
Фіксація коронки на цемент.
Для фіксації коронок використовують цементи:
1) цинк-фосфатні (фосфат-цемент, adhesor fine, Harvard);
2) полікарбоксилатні (полікарбоксилатний, adhesor carbofine);
3) склоіономерні (Ketak Cem, meron);
 4) склоіономерні, модифіковані смолами (Relyx Luting 2);
5) композитні (Panavia, Relyx Unicem).
Фіксація коронки на цемент – останній клінічний етап, на якому коронку дезінфікують (!!!) і
висушують повітрям під тиском. Підготовка внутрішньої поверхні коронки і самого зуба
відрізняється між собою при використанні різних типів цементів (див.інструкції до цементів).
Найчастіше використовується система ”порошок-рідина”, при якій підготовка зуба класична:
зуб ізолюють від слини ватними тампонами, дезінфікують, знежирюють і висушують (не
пересушують, особливо при склоіономерних цементах !!!). За правилами, відповідно до
інструкції, готують фіксуючий цемент, переважно оптимальної сметаноподібної консистенції,
що необхідно для вільного виходу його з-під краю коронки. Коронку цементом заповнюють на
¼ - 1/5 глибини, ретельно промащуючи стінки, слідкують щоб у товщі цементу не було
повітряних міхурців. Густа консистенція може бути причиною неповного накладання коронки і
створення таким чином супраоклюзії, рідка ж консистенція призведе до кислотного опіку
вітального зуба (при замішуванні на фосфорній або поліакриловій кислотах), а також
розцементування коронки.
Не у всіх випадках варто фіксувати коронку, заохочуючи пацієнта допомагати, змикаючи зуби
в положенні центральної оклюзії.
Техніки зняття штучної коронки.
Існують різноманітні способи знімання штучної коронки, зафіксованої на куксі зуба
цементом. Штамповані коронки із золота знімають коронковими ножицями, розрізаючи
вестибулярну поверхню без втрати металу. Використання ножиць можливе в зв’язку з м’якістю
золота, проте небезпечне для зуба, так як створює надлишковий тиск на куксу зуба і може
привести до її зламу. Штамповані коронки з неблагородних сплавів розрізають з вестибулярної
поверхні повністю, підважують і відгортають краї зрізів екскаватором або шпателем і
важелеподібними рухами знімають коронку. Для зняття суцільнолитих коронок і коронок на
литій основі з естетичним покриттям необхідно їх повністю розрізати борами або дисками,
починаючи з вестибулярної продовжити на оклюзійній і оральній поверхнях. Для зняття
штучних коронок використовують коронкознімач Коппа, пневматичний молоток Coronaflex,
ультразвукові прилади, коронкознімачі різних модифікацій (Краун Ліфтер CL-Bredent,
коронкознімачі Трейманна, Хагера, Річвілла і т.п.).
При роботі з коронкознімачем Коппа знімний гачкоподібний кінчик інструмента фіксують
на коронці орально (проксимально), стоматолог пальцями утримує його, щоб попередити
зіскакування, і натискає на кнопку на ручці інструмента. Всередині ручки спрацьовує
пружинний механізм, яким створюється зворотно-поступальний рух і навантаження
передається вздовж осі зуба. Силу навантаження можна контролювати, переводячи на початку
кожного «удару» по штучній коронці знімний гачкоподібний інструмент в положення
мінімального стискання (1 клацання), середнього стискання (2 клацання) і максимального
стискання пружини (3 клацання). Відповідно при цьому буде різнитися сила, яка передається на
коронку: від мінімальної до максимальної. Слід зауважити, що знімання в такий спосіб
коронок є надзвичайно жорстким і агресивним: злам кукси зуба, перелом і відрив частини
кореня, скол естетичного облицювання штучних конструкцій – це далеко не повний перелік
ускладнень при роботі з коронкознімачем Коппа .
Лікарю в своїй практичній роботі необхідно пам’ятати про мінімалізацію , а в ідеальному
варіанті, недопустимість помилок на етапах виготовлення коронок , що дасть змогу запобігти
ускладненням, зберегти здоров’я пацієнта і особисте реноме.

6. Матеріали для самоконтролю (додаються)

7. Рекомендована література.

Основна:
 Руководство к практическим занятиям по ортопедической стоматологи для
студентов 3 курса.// Под редакцией И.Ю. Лебеденко, В.В. Еричева, Б.П. Маркова. –
М. – Практическая медицина. – 2006. – с. 50 – 58, 112-114, 126-128.
 Аболмасов Н.Г., Аболмасов Н.Н., Бычков В.А., и др. – Ортопедическая
стоматология. –Смоленск. –2000. – с.211

Додаткова:
 Копейкин В.Н. Ошибки в ортопедической стоматологии. – М. –Триада – Х. – 1998.
– с. 68 – 69, 79, 88 – 94.
 Майкл Уайз. Ошибки протезирования. Лечение пациентов с несостоятельностью
реставраций зубного ряда. – Азбука. – 2005. – с. 160-171.
 Вольфрам Бюкинг. Стоматологическая сокровищница. – Квинтэссенция. – 2007. –
с.7-15.