Семінар 2.

Класифікація етносів

Принципи класифікації етносів. Оскільки у світі проживає близько 4 тисяч

етносів, для їх вивчення необхідно було розробити систему класифікацій, що
було здійснено протягом 19-20 ст. В цілому критерії класифікації виходять із
сукупності антропологічних ознак, спільного проживання на одній або кількох
територіях, типу етнічної спільності, загальних особливостей побуту і культури,
спільної історичної долі, мовної спорідненості тощо.

· географічна- найпростіша класифікація, при якій народностей умовно

об'єднують в межах певної території, що є для них спільною.
Наймасштабнішим є розділення на народи Астралії та Океанії, народи
Європи та Азії, Америки й Африки. Проте більш правильним буде
виділяти народи так, щоб окрім території були спільні етрнічні ознаки -
мова, віра, історія...Наприклад, народи Північної Європи, які окрім
території об'єднує ще й культура (вікінгські саги) й історія.Тому
географічна класифікація має допоміжний характер і використовується
лише в разі збігу з групуванням народів за іншими критеріями, тобто у
рамках великих регіонів.

Близькою до географічної є расова (антропологічна) класифікація, адже також

дає занадто широке порівняння етносів, розділяючи народни на європеоїдні,
негроїдні, монголоїдні та астралоїдні, між якими важко встановити певні
культурні межі.

· релігійна - класифікація народів за системою їх світоустрою та поглядів

на існування всього у світі. Ознаками народів зі спільної ланки
класифікації є їх монотеїзм чи політеїзм, символи, атрибути, обряди, свята
і тд. З цього погляду до нас дійшли такі етнічні групи: однобожжя,
багатобожжя, національні та світові релігії.
За релігійним принципом виділяють такі релігійні форми

1. вірування - окремі, відносно систематизовані уявлення людей про

надприродні сили та зв'язок з ними. Сюди відноситься тотемізм (віра, що
людина має прямий зв'язок з певними тваринам, рослинами чи предметами),
магія (віра, що виконувані містичні дії впливають на хід подій), фетишизм
(поклоніння неживим предметам, ідолопоклоніння), анімізм (уявлення про
душу і духів усього, що оточує. Досі практикується в індіанців тропічних
лісів басейну річок Амазонки і Оріноко, бушменів і пігмеїв Африки, ряду
племен о.Нової Гвінеї, Індонезії, Меланезії)
2. ранні релігії - більш систематизовані вірування, для яких характерно
надання значної ролі та статусу людині, яка служить з'єднувальною ланкою
з потойбіччям. Шаманізм (віра, що шаман - жрець, духовна людина - у стані
екстазу спілкується з духами, лікує та передбачає майбутнє. Зберігся у
світогляді Тенгріанських алгишів - тюркський етнос, алтайські та бурятські
шамани, у народів Азії, Австралії, Африки, Америки, де є залишки
первісного суспільства), політеїстичні релігії, багатобожжя (релігії, що
визнають існування двох чи більше відносно незалежних один від одного
богів. Приклад - віра українських земель до 998 року - поклоніння Сварогу,
Дажбогу, Берегині, Стрибогу, Велесу, Мокоші та багатьом іншим)
3. етнічні (національні) релігії - мають чітко виражену етнічну основу, тобто
поширені в межах одного, зрідка кількох етносів. Юдаїзм (поширений
переважно серед євреїв та характеризується визнанням єдиним богом Ягве,
який був богом племені Юди (звідси назва), віра в Месію (спасителя) і
"богообраність євреїв", величезна кількість ритуальних приписів, що
охоплюють майже весь побут віруючих. Джерелом віровчення юдаїзму є
Старий Заповіт і Талмуд), зороастризм (сповідується гебрами Ірану,
парсами Індії та езидами Іраку і Туреччини (субетнос Курдів), індуїзм
(поширений в сучасній Індії, Малайзії, Сінгапурі, Фіджі, Гайані, частково у
 Пакистані, Малайзії, Шрі-Ланці. Політеїстична релігія з головними богами
(Брахма, Вішну, Шіва) та пантеоном інших. Ідейним джерелом індуїзму є
священні тексти — веди, брахмани, пурани, "Закони Ману", "Махабгарата",
"Рамаяна") джайнізм (ще одне вірування на території Індії, що відкидає
кастовий поділ. Представник релігії вірять у безкінечний рух душі та рівність
усього на землі), сикхізм (монотеїстична релігія Індії, яка відкидає складну
обрядовість індуїзму, проповідує покірливість своїм релігійним наставникам
(гуру) і пропагує війну всім іновірцям. Конфуціанство та даосизм -
національні релігії Китаю; Синтоїзм - Японії.
4. Світові релігії - буддизм, християнство, іслам не слугують криитеріями у
класифікації етносів, адже не виділяють окрему етнічну групу, а поєднують
собою людей та народи з усіх куточків Землі.

Етнолінгвістична класифікація є можливою завдяки формуванню мовлення

та лінгвістичних особливостей.

Мови народів світу найчастіше класифікуються за генеалогічним (генетичним)

принципом. При цьому вони систематизуються і групуються за близькістю їх
основних лексичних фондів та граматичної будови. За рівнем спорідненості
генеалогічна класифікація групує мови у сім'ї, у сім'ях ниділяє гілки, у гілках —
групи, у групах — підгрупи. Географічне розміщення мовних сімей, гілок, груп
і підгруп у ході історичного процесу безперервно змінювалося. Наприклад, до
VII ст. арабською мовою користувалося лише населення Аравійського
півострова. У ході арабських завоювань вона поширилась на величезних
просторах Західної Азії і Північної Африки

Індоєвропейські мови поділяються на три гілки: східну, західну та балто-

слов'янську.
Східна гілка індоєвропейських етносів і мов У її складі виділяються такі чотири
групи етносів і мов: індопрійська, іранська, вірменська та грецька.

Індоарійська група: мова парсів, циган, кашмірців, непалців, нашаїв,

когистанців та ін.

Іранська група об'єднує такі етноси та народи: таджики, хазараї, галиші, тати,
белуджі, таймени, талиші та ін.

Вірменська група представлена лише вірменською мовою.

Грецька група: мова греків, греків-кіпріотів та понтійців.

Західна гілка індоєвропейських етносів і мов. До західної гілки належать

чотири групи мов: італійська, кельтська, германська і албанська.

Італійська група - італійці, французи, португальці, іспанці, сардинці,

ротермани, галасійці, каталонці, провансальці (оксіканці), румуни, арумуни,
істрорумуни, молдовани, валлони, сальвадорці, пуерториканці, гондурасці,
гватемальці, нікарагуанці, та ін

Кельтська група - дві підгрупи: гайдельську (ірландська, гаельська і менкська

мови) і братську (бритонська, уельська та мертва корнуельська мова).

Германська група - мови шведів, датчан, норвежців, фарерців та

ісландців,англійці, голландці, фрізи, фламандці, шотландці, європейські євреї
(мова ідиш), ельзасці, ольстерці, люксембуржці та ін.

Албанська група - мова албанців у двох діалектах.

Балто-слов'янська гілка етносів і мов. .У ній виділяється дві групи мов:

слов'янська і балтійська.
Слов'янська група - українці, білоруси, росіяни, поляки, чехи, словаки,
лужичани, болгари, серби, хорвати, боснійці, словенці, македонці

Балтійська група. До неї належать мертва прусська мова та литовська і

латвійська живі мови.

Також існують такі мовні сім'ї : Семіто-хамітська, Квартельська,

Північнокавказька, Дравідська, Уральська, Алтайська , Паратайська ,
Австронезійська , Андаманська , Папуаська , Австралійська , Нігеро-
кордофанська, Ніло-сахарська , Койсанська.

Самостійні (ізольовані) мови Серед величезної кількості мов виділяється

кілька таких, які не виявляють генетичних зв'язків з іншими. Нині в Європі до
таких мов відносять баскську, в Азії — японську, корейську, айнську (о.
Гоккайдо), бурушську (в Кашмірі), юкагірську, нівхську, кетську (в Сибіру), в
Америці — тараска (у Мексиці) та ауні (у штаті Нью-Мехіко). Ізольованість
мови індіанського племені зунів зумовлена тим, що зуни були винятково
ендогамними і не подорожували, не завойовували, не підпадали під чужий
нплив, суворо дотримувалися традицій пращурів.