Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра Міжнародних відносин та суспільних наук

Етнічні процеси у сучасному світі

Агаєва Ольга Арзуївна,

студентка 1 курсу,

спеціальності «Міжародні відносини,

суспільні комунікації та регіональні студії»,

Науковий керівник: Майданюк Ірина Зіновіївна

 Таке поняття як «етнічний процес» охоплює одразу охоплює весь
комплекс демографічних, соціокультурних, політичних змін етнічних спільнот
протягом усього їхнього існування. З’явившись наприкінці 19 століття,
обґрунтували його в 20-му, утвердивши два пояснення цього феномену: як
кардинальна зміна етнічної самоідентифікації, і як постійна еволюційна зміна.

Головною частиною розвитку етнічних процесів були й завжди будуть

етнічні групи людей (ще «етнічні меншини»), які заселяють різні регіони
країни. Етнічна меншина – група людей, яка відрізняється за своєю етнічною
належністю від більшості населення відповідної держави. Серед факторів, які
впливають на етнос, насамперед, виділяють географічне середовище. Воно має
важливе значення для функціонування будьякого етносу. Різного роду зміни
мають суттєвий вплив на етнічні процеси. Характерні особливості
географічного середовища, такі як клімат, ґрунт, рельєф, флора, фауна,
впливають на окремі сторони духовної культури і психологічного складу
етноса.

Але також впливає більш соціальний спектр чинників: соціально-

економічні, політико-правові, духовно-культурні, релігійні, мовні, суспільно-
психологічні.

Сучасне людство характеризується величезною строкатістю, заплутаністю

і суперечливістю етнічних процесів. Це спричинено тим, що нині у світі
існують всі види етнічних спільнот: малочисельні племена в кілька десятків чи
сотень чоловік, племінні етноси, союзи споріднених племен, великі
багатомільйонні етноси та етнонації. Всі вони перебувають на різних етапах
соціально-економічного, політичного і етнічного розвитку. Тому кожний
регіон, кожна країна характеризуються своєрідними етнічними процесами.

Так, в США і Канаді доволі швидко відбуваються процеси консолідації

англомовних і асиміляції нечисельних іммігрантських груп, які завдяки
високим матеріальним стандартам полегшено включаються в американську чи
англоканадську культуру. У великих іммігрантських етнічних групах названих
країн на противагу цьому посилюється престижність етнічних традицій, самої
ідентифікації з етнічними пращурами. Незважаючи на численні міжетнічні
шлюби, мовну асиміляцію, професійний успіх, матеріальні статки, члени
великих етнічних груп стабільно зберігають етнічну самосвідомість при
відкритому демонструванні загальноамериканської чи загальноканадської
ідентичності і солідарності.

Якщо згадувати, етнорасовий рух чорношкірих 70-х років XX. ст.

засвідчив, що одні їх групи прагнуть повної американізації, а другі - виявляють
афроамериканську самосвідомість і культурно-побутову специфіку. Така ж
приблизно ситуація з іммігрантськими етнічними групами японців, китайців,
гіндустанців, вірмен, арабів та т.п., які можуть мовно асимілюватись, але
зберігати етнічну самосвідомість і культурно-побутові традиції. Індіанські
етнічні групи існують ізольовано.

У країнах Центральної Америки вже з початку XIX ст. спостерігаються

процеси етнічної консолідації. У Мексиці вже в перші десятиріччя XIX ст.
сформувалося кетисоване ядро, навколо якого йшла і нині йде консолідація
мексиканців. При цьому тут поступово втрачають своє значення етнічні і
антропологічні характеристики. Чисельні групи індіанців зберігають свою
етнічну самоідентифікацію і культурно-побутові традиції. В інших країнах
Центральної Америки активно проходять процеси змішування і соціально-
культурного зближення етнічних груп через асиміляцію і акультурацію. Негри,
індіанці та нові іммігранські групи розчиняються в метисованому
іспаномовному середовищі. Виняток становлять лише індіанці Гватемали, які
зберігають своє етнокультурне обличчя і самосвідомість.

У Південній Америці повсюдно домінують процеси етнічної консолідації

етнічних груп навколо іспаномовних спільнот. Вони асимілюють всі, в тому
числі нові іммігрантські етнічні групи. Індіанські етноси також мовно
асимілюються, або існують як релікти. Виняток становлять лише індіанці Перу,
Венесуели та Еквадору, де вони складають відповідно 40, 37 і 15% всього на-
селення країн. Тут вони доволі міцно зберігають свою етнічну ідентичність,
мови і культурно-побутові традиції, але сфери їх поширення і впливу постійно
звужуються, натомість зростає двомовність та державна ідентичність.

Для всіх латиноамериканських етносів загострилася проблема збереження

своєї самобутності, що проявляється у протистоянні північноамериканським
культурним впливам, збереженні та поширенні культурних традицій, розвитку
латиноамериканських рис культури, відстоюванні і пропаганді ідей спільності
історичної долі всіх етносів Латинської Америки.

Нинішня Африка характеризується дуже строкатим етнічним складом

населення та низьким рівнем етнооб’єднавчих процесів. Загалом тут етнічні
процеси розвиваються у протилежних напрямах.

У регіонах Тропічної Африки розпочалися процеси міжетнічної

консолідації споріднених етнічних груп у більш великі спільноти на основі
спільності чи близькості їх мов і культурно-побутових традицій. Особливо
активно ці процеси відбуваються у містах та промислових центрах з етнічно
змішаним населенням.

Європа також повна суперечливих і неоднозначних етнічних процесів. У

переважній більшості європейських країн процеси внутрішньої етнічної
консолідації досягли такого рівня, що повсюдно спостерігається стирання
локальних діалектів і поширення літературних мов, а культурна інтеграція
спричинила стирання субетнічних і етнографічно-групових культурно-
побутових традицій. Корінні етнічні меншини неохоче і повільно піддаються
асиміляції, домагаються автономії чи повної незалежності (баски, албанці,
валлійці, гагаузи та ін.). Європейські іммігранські групи в більшості країн
Європи доволі швидко асимілюються. Неєвропейські іммігранські групи
асимілюються дуже повільно. Вони доволі швидко перетворюються на замкнуті
ендогамні етнічні групи з домінуючими в них етнічними культурно-
побутовими традиціями.