АРАБО-МУСУЛЬМАНСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ

РЕГІОН
Виконала студентка групи МВ-20002б
Агаєва Ольга
 ЗА ЯКИМИ ОЗНАКАМИ ВИДІЛЯЮТЬ РЕГІОН?
 На початку VIII століття нової ери Аравія, яка в ті часи вважалася таким собі
ведмежим закутком світової цивілізації, несподівано для тодішньої Ойкумени
породила лавину, що за кілька десятків років накрила собою велетенський простір
від Середньої Азіі до Іспанії. Численні народи Ближнього й Середнього Сходу,
Північної Африки, Північної Індії та Іспанії були об’єднані в гігантську державу —
Арабський халіфат. Після його
розпаду виникла ціла низка
самостійних держав. Але з
моменту арабських завоювань усі
ці держави, крім Іспанії, зберегли
одну важливу спільну рису, що
справила суттєвий вплив на їхній
подальший культурний розвиток.
Цією рисою стала релігія іслам,
яка пош ирю валась арабськими
завойовниками.
З давніх-давен в Аравії жили арабські племена. Араби — автохтонне
семітомовне населення півдня Аравійського півострова. Семіти мігрували
на північ уже в III тисячолітті до нашої ери й оселилися в Сирії та
Межиріччі. У XIII столітті до нашої ери нова хвиля аравійських племен
(арамейці) асимілювала майже все аборигенне населення цих територій.
Арамейська мова стала основною в Передній Азії. За арамейцями на північ
рухались етнічно близькі їм арабські племена. На межі саме вони складали
основну масу населення Палестини, Південної Сирії та частини
Межиріччя.
 Аравія — оточене горами
плоскогір’я з дуже
посушливим і жарким
кліматом. Населяли її в той
час переважно кочівники —
бедуїни. Основою їхнього
існування було здебільш ого
розведення верблюдів,
скотарство. Осілі араби вели
в оазах зрошуване
землеробство, займалися
посередницькими операціями
між різними країнами.
АРАБО-МУСУЛЬМАНСЬКА ФІЛОСОФІЯ
 Арабська філософія як одна з форм суспільної свідомості довгий
час була тісно пов’язана з богослов’ям. З розвитком природничих
і прикладних наук в ній почали зароджуватись різноманітні течії:
матеріалістична і навіть, атеїстична. Першими, хто відходив від
традиційного розуміння ісламу, були мутазиліти, які виступали
проти догмату про приреченість і прагнули обґрунтувати
релігійні догмати з точки зору розуму, виходячи з філософських
положень деяких античних авторів. Разом з тим знайомство з
творами Арістотеля, Платона та інших сприяло відходу арабської
філософії від традиційної догматики богослов’я.
 Підкреслюючи важливість точних наук і природознавства, аль-
Кінді (800-879рр.) критикував Коран і поклав початок
використанню філософії Арістотеля для створення власних
філософських систем.
Ліричні поети займають у літературі арабського Сходу
особливе місце. Творчість прославлених арабських
поетів формувалась як життєлюбна, суто людська
реакція на ісламські аскетичні ідеали з їхньою
фанатичною нетерпимістю та обіцянками потойбічного
життя. Першим серед арабських поетів-ліриків слід
назвати Омара ібн Абі Рабіа (644-712 рр.), котрий був
уродженцем Мекки і після прийняття ісламу
продовжував любити земне життя та його радощі,
оспівував красу і неповторність особистого почуття, силу
і чарівність любові, вільної від будь-яких заборон.
Пізніше європейські орієнталісти називали його “Дон
Жуаном Мекки”, “Овідієм Аравії та Сходу”, його
справедливо вважають найвидатнішим арабським
майстром любовної лірики.
В Х-ХІ ст. у Багдаді були складені перші
казки всесвітньо відомої збірки казок
“Тисяча і одна ніч”. Саме на вістрі
класичної епохи була написана “Книга
пісень” - одна з найзначніших пам”яток
арабської літератури.
Арабська культура не мала пластичного
мистецтва - живопису, скульптури в
традиційному європейському чи
античному розумінні. Тому ці мистецтва
представлені орнаментальними та
абстрактними мотивами.
Можна сказати, що пластичне мистецтво
присутнє в ісламській культурі через
каліграфію та мініатюрний живопис.
Каліграфія перетворилася в одну з форм
орнаменту, який відіграв значну роль у
мистецтві мусульманського
середньовіччя. Писали справа наліво,
використовуючи певний графічний
стиль. Найпоширенішими були стилі
дівані, магріб, талік, насх, куф, насталік,
сульс.
В ХІV-ХVІ ст. сягає найвищих своїх вершин мистецтво книжкової
мініатюри Середнього Сходу. В цей час вирізняються своєрідною
манерою живописні школи Ірану, Азербаджану, Афганістану та
Середньої Азії. Мистецтво мініатюри було глибоко співзвучним
витонченій поезії Сходу.
Світ східної мініатюри - це поєднання реальності, вигаданого і
символіки. Її образи передають святкову атмосферу, сповнені
радощів життя.
Жанр пейзажу, започаткований у ХІІІ ст. майстрами багдадської
мініатюри, набуває особливого значення в живописі Середнього
Сходу. В мініатюрах школи міста Шираза з”являються унікальні
зображення рафінованого пейзажу. Широко відомі мініатюри
«Антології перської поезії» 1398 р.
Відомості про стародавню арабську музику дуже бідні. Крім пісень
праці, обрядових, побутових, військових відомі караванні пісні
(худа).
Арабська музика одноголоса, мелодії багаті на мелізми, побудовані
на 17-ступеневому звукоряді.
Серед музичних інструментів головний - уд.
Видатними представниками стародавньої музичної культури були:
Джаміле (співачка), Ібрагім аль-Маусім (композитор і співак), Зер'яб
(співак) та інші.
КОРАН — ПАМ’ЯТКА КУЛЬТУРИ

 Коран (араб, кур’ан, букв. — читання) — найважливіша священна книга

мусульман, унікальне явище світової літератури. Вплив Корану на
духовний і суспільний розвиток народів Сходу дає право віднести його до
найцінніших здобутків культурного поступу всього людства. В історії
світової культури він займає місце поряд зі Старим і Новим Заповітами.
 Коран є основою ісламу. Він містить регламентації релігійних обрядів,
моральні приписи й правові настановлення, визначає звичаї й традиції,
найважливіші моменти укладу життя й манеру поводження. Тексти Корану
виголошують під час публічних і приватних молитов, державних і
родинних торжеств. Багато слів і виразів із Корану увійшло в літературну
та побутову мову мусульман незалежно від їхньої національності,
збагативши їхню рідну мову. Мистецтво, особливо література, народів
мусульманського Сходу сповнене мотивів, алюзій на образи Корану. І тут
знову буде доречним порівняння Корану з Біблією.
ТРАДИЦІЙНИЙ ОДЯГ
У неймовірній і сліпучій розмаїтості костюмів
Середнього Сходу існує якась єдина тема. З
незапам'ятних часів носили одіяння схожі на
покривала, що зберігали необхідну вологу для
організму. Ці одяги закривали тіло майже
повністю й були його захисним засобом від
палючих променів сонця.
Головний убір в Аравії фактично залишився таким
самим, яким і був кілька століть назад. Він
захищає голову й шию від сонця й підвищення
температури тіла. Катра, шааль або іхрам досить
довгі, і це дозволяє міцно обмотувати ними голови
або закручувати в тюрбан.
Існує певний стиль головних уборів - шмаг. Убори,
як правило, прикрашаються облямівкою,
бахромою або тасьмою з пензликами, а їхня
довжина вносить розмаїтість. Вони бувають різних
кольорів.
Плаття аравійських жінок не до талії, а
їхній дивний дизайн не поступається в
елегантності. У сиву давнину міські
дівчата і їхні сестри, що жили у
пустелі, носили плаття спадаючі й
просторі, з бавовняних і вовняних
тканин з барвистими аплікаціями, а
також із шовку, атласу й шифону.
Кольорові й прості бавовняні костюми
були розкішно вишиті яскраво-
рожевими, жовтогарячими й зеленими
геометричними візерунками;
блискучий відтінок додатково надавала
маса срібних дзвіночків, прикріплених
до зап\'ясть; бірюзові, срібні або золоті
ґудзики від горловини незмінно
прикрашали жіночу зовнішність.
Сучасні ж моделі позбавлені настільки
строкатих деталей, але перевага
вишивці залишилась незмінною.
Іслам забороняв зображати живі істоти. Тому в мистецтві,
пов'язаному з релігією (у убранні культових будівель і в
прикрасі Корану - священної книги мусульман), за
рідкісним виключенням переважає декоративний орнамент
з геометричних і стилізованих рослин, а також арабські
написи.
У країнах Ближнього і Середнього Сходу набула поширення
арабеска - характерний для середньовіччя декоративний
орнамент у вигляді сложноплетеного, подібно до мережива,
узору, що дозволяє заповнювати площини різного контура і
будь-якої кривизни. Арабеска застосовувалася для прикрас і
великих архітектурних площин, і побутових предметів. У
ній майстри Сходу талановито поєднували строгі
геометричні фігури із стилізованим рослинним узором, а
іноді і з написами. Різноманітність композицій, вишуканий
ритм ліній, багатство мотивів з повним правом дозволяють
назвати арабеску музикою для очей.
ІРАНСЬКИЙ КИЛИМ
XVI в. Державний Ермітаж.
Санкт-Петербург
У декоративному убранні світських будівель (палаців
халіфа і будинків багатих арабів) застосовувалися арабески
і написи, виконані різьбленням по каменю або стукоту
(штучний мармур) і часто забарвлені яскравими фарбами
або викладені з глазурованої цегли.
Всупереч заборонам ісламу світські споруди нерідко
прикрашалися зображеннями людей і тварин. Фрески,
мозаїка, рельєфи і круглі скульптури виявлені при
розкопках в палацах і замках VII - XI вв. на території Сірії,
Іраку, Палестини, Єгипту.
Велику художню цінність представляє арабська книжкова
мініатюра. З особливою любов'ю художники в Багдаді і
інших містах ілюстрували популярні у той час розповіді -
маками, що оповідають про пригоди енергійного і
заповзятливого Абу-зайда. Барвисті мініатюри XII - XIV вв.
примітивною, але виразною мовою розповідають про
життя старовинних арабських міст і сіл. Чудовий
екземпляр «Макамат» аль-харірі, на сторінках якого
розміщено близько ста мініатюр, зберігається в бібліотеці
Ленінградського відділення Інституту сходознавства.
КУПОЛ І МІНАРЕТ МЕДРЕСЕ МАДЕРИ-ШАХ, ПРИКРАШЕНІ
РОЗПИСНИМИ КАХЛЯМИ.
Початок XVIII в. Ісфахан. Іран.
Арабо-мусульманська культура зробила значний внесок до
скарбниці світової культури. Вона сама — одне з досягнень
людства й тому заслуговує на повагу та розуміння. Мотиви з
мусульманської Іспанії використані в мистецтві Італії, особливо в
архітектурі Сицилії й Венеції. У XVII столітті на європейському
Заході виникла мода на культуру й прикраси з мусульманських
країн Сходу. Арабо-мусульманська поезія стала надбанням
багатьох народів і надихала поетів, драматургів інших регіонів на
створення шедеврів. Європейські зоряні каталоги містять 210
арабських назв, наприклад, аль-таїр; аль-дебаран. В українській
мові використовуються арабські за походженням слова адмірал,
арсенал, кабель й ціла низка інших, до яких ми так звикли: цифра,
тариф, базар, магазин, атлас. Палацові та оборонні споруди в
Криму теж нагадують про досить тісні контакти слов’янської та
арабо-мусульманської культур.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
• Історія світової культури. Культурні регіони: 1-90 Навч.
посібник / Керівник авт. колективу Л. Т. Левчук. 3-тє вид.,
перероб. і доп. — Київ: Либідь, 2000. — 520 с.
• Історія світової культури. Культурні регіони:
Навч.посібник. - К.: Либідь, 2000.- 520 с.
• Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій.
Київ, 1997. С. 235-364.