ДОПОВІДЬ

Виконала студентка МП-1 Юдаїка

Чеботарьова Анастасія
При підготовці доповіді я використовувала довідники, сучасні дослідження
та провела два інтерв’ю-опитування: перше з Жрецем Київської і Черкаської
громад Кола громад Рідної Віри під ім’ям Вогнеслав і друге із засновником
«Білого молоту» Владиславом Гораніном. Звичайно, усні джерела
піддавались належному критичному та змістовному аналізі, проте варто
підкреслити, що вони є важливими у вивченні сучасних (нео)язичницьких
течій на території України. Довідниково-енцеклопедична література є
місяцями застарілою і може описувати як сучасні ті явища, які не існують в
незалежній Україні. Наприклад, орантійці 1, яких можна часто зустріти у
довідниках, не існують наразі і вже тривалий час, адже про них немає
жодних актуальних усних чи письмових відомостей.
Варто виокремити тему доповіді від язичницьких побутових практик, які
зберіглася у християнського населення. Це в основному виражено
святкуванням християнізованих язичницьких свят, як-от Івана Купала. Ця
культура є достатньо поширеною, проте мова буде йти саме про
усвідомлений перехід до «віри предків», з якою більшість українських
язичників ототожнюють свої уявлення та практики. Тому дуже важливою для
прихильників є реконструкція календарно-обрядових, ритуально-
архітепічних та містично-забобоних практик на території Київської Русі, які
черпаються з джерел із області слов'янознавства.

Язичництво наразі найбільше розповсюджене на території України у Києві,

осередки також є у Харкові, Одесі, Житомирі та інших містах.
Календар свят
Загально дотримані ритуали – це здебільшого календарні/соціальні свята :
Купала, Великдень (народження Сонця), Сонцестояння, Перунів день,
Масляна (проводи зими), осіннє рівнодення, а також весілля, ім'яречення,
похорон. Серед інших свят варто згадати День Велеса, Різдво Божича
Коляди, Свято Матері Слави, Тризна за князем Святославом. Таким чином,
ми бачимо що язичники живуть за своїм релігійним календарем.
Базові обряди
Основними двома типами проведення обрядів є колективне та індивідуальне
(або ж у вузькому сімейному колі). При цьому існують наступні ролі: Волхви
1
Поширена довідникова стаття по неоязичництву. URL:
https://pidruchniki.com/16110722/religiyeznavstvo/neoyazichnitstvo
– виконують функції своєрідних богословів, які приносять нове в практику
базуючись на знання з архаїки. Також є жрецтво, яке виконує роль
духовенства, виступають у ролі священнослужителів та хранителі звичаю.
Обрядова культура є загальною та ритуали в основному спільні, окрім тих,
які сегреговані за статево-віковим принципом. Існують суто чоловічі обряди
на Перунів день, хоч тоді ж проводяться спільні з жінками. Окремо також
проводять ритуал сходження на капище. Диференціації існує у площині
язичницьких уявлень про різні страт (як військова страта, аграрна страта).
Вважається, що для них свята та ритуали мають різні сенси. Але вони не
ведуть обрядність роздільно. Лише деякі не центральні ритуали, забави,
ігрища можуть різнитися.
Жреці проводять чотири основні обряди: ім’яречення, вінчання, поховання,
жертвопринесення від громади. Громадою називають людей, які не об’єднані
кровно, бо такі сім’ї можуть самі проводити ритуали. Сімейні обряди
займають важливе місце, але варто одразу зазначити, що сімейних пар, де усі
члени подружжя були б рівновірами небагато. В теорії така сім’я має
божницю дома і проводять спільне домашнє обрядодійство удома. Також при
догматичному дотриманні практик, віруючі мали б звертатись до богів перед
та після їжі, а також уранці та перед сном. Таких організованих віруючих
дуже мало. Частина сімей скоріше є прихильниками або ж згодом переходить
до течії нью-ейдж. Подружжя також може спільно проводити обряди на
великі язичницькі свята та на сімейні свята. Серед домашніх практик також
частим є ворожіння та вироблення оберегів одне для одного. Дітей також
можуть виховувати в Рівній вірі, як сестер-близнючок Зоряну та Катерину з
Києва.2 Вони розповіли, що батьки ніколи не сповідували поширене на
теренах України християнство. Дівчата пояснюють вибір батьків тим, що
Церква як інституція є корумпованою. Проте, за словами Жреця, дітей важко
повноцінно виховати в рідній вірі, бо немає відповідного середовища.
Близнючки також зазначають про своє нерозуміння християнського
культурного коду: «Ще у школі нам було дивно бачити, як люди носять
хрестик з мертвим тілом розіп’ятого Ісуса у себе на шиї. Мама тоді
розповіла, що слов'яни раніше були рідновірами, а християнство прийшло до
нас насильницьким шляхом.» 3
Обряд ім’яречення можна проводити як і дітям, так і дорослим, які досягли
повноліття. Такий обряд для дорослої людини часто проводиться разом з
обрядом «розхрещення», тобто відмовою від християнства. Цей обряд
змістовно замінив собою обряд посвячення. В такому контексті ім’яречення

2
Інтерв’ю «На власному досвіді: як живуть сучасні язичники у Києві»: https://bzh.life/ua/lyudi/na-lichnom-
opyte-kak-zhivut-sovremennye-yazychniki-v-kieve
3
Інтерв’ю «На власному досвіді: як живуть сучасні язичники у Києві»: https://bzh.life/ua/lyudi/na-lichnom-
opyte-kak-zhivut-sovremennye-yazychniki-v-kieve
- це визнання повноліття, надбання язичницького імені та очищення від
старого життя. Діти рідко проходять цей обряд на практиці, адже мало родин
передали язичницькі звичаї дітям. Також, варто зазначити, що основною
демографічною складовою є молоді люди, які ще не мають сімейних
стосунків.
Загалом «справжній» обряд має включати в себе поглиненність жреця,
наявність у нього/неї практик та змінений стан свідомості. Це призводить до
успішного завершення, а саме до відповіді богів. Громадський обряд
(ворожба) має мати віддачу, яку описують як певний знак чи чудо. Ворожба –
це сукупність знаків, що свідчить про відповідь богів. Знак – це усі речі, які
виходять за межі звичного.
Місця проведення обрядів
Деякі язичники використовують назву «місце сили» для тих місць, де
проводяться обряди, стоять капища та ідоли. Цікавим є той факт, що багато
жителів Києва можуть перелічити цілих сім «Лисих гір», хоч а насправді є
лише одна місцевість з такою офіційною назвою. Це історична місцевість,
яка розташована на південний захід від Видубичів на правому березі річки
Либідь, між Теличкою, Саперною слобідкою і Багриновою горою. На ній
розташований головний символ київських (нео)язичників – капище з ідолом
Перуна. Встановлений у 2013 році, ідол Перуна наразі містить сліди підпалу
невідомими у 2016 році.4
Другим по важливістю місцем є Замкова гора, вона ж Хоривиця, або
Киселівка чи Флорівська (або Фролівська) гора — історична місцевість
Києва, яка добре відома кожному студенту НаУКМА через близьке
розташування до Подолу. Тут обряди проводить Жриця «Громади
Старожитньої Віри» Ольга Туз5. У цій місцевості знаходиться три «місця
сили - новітнє під назвою «Лебедії», яке розташоване безпосередньо на самій
горі, та два на плато біля Національного музею історії України. Це гранітне
капище у формі сонця та фундамент княжого палацу, де, за язичницькими
міфами та переказами, навіть з приходом християнства було таємне капище.
Ще один осередок знаходиться на Старокиївській горі. Місця зборів та
обрядів можуть мінятися, проте вищезазначені мають культурне та
символічне значення і є популярними серед прихильників язичництва.
Напрямки (нео)язичництва представлені у Києві
На мою думку, напрямки та течії (нео)язичництва Києва можна поділити за
двома основними ознаками:

4
Стаття з новин. URL: https://korrespondent.net/city/kiev/3666779-v-kyeve-sozhhly-statuui-peruna
5
Сторінка Жриці у соціальній мережі Facebook. URL: https://www.facebook.com/rodovarta
1) етноцентричність
2) універсальність (або міжнародність)
Перший переважає за своєю чисельністю та популярністю. До першого типу
входять переважно рівновіри. Це один з найчисельніших напрямків.
Самостійний напрям в українському неоязичництві. Був започаткуваний 1934
році професором Володимиром Шаяном. У його книзі «Віра предків наших» 6
описав так зване двовір'ї (елементи язичництва у християнському суспільстві
слов’янський народів). Був прихильником романтизації «прадавніх» часів і
повернення до «народної віри».
Існують також православні рівновіри, представлені спільнотою «Київська
громада українських язичників «Православ’я».7 Також відсилаються до
Шаяна, хоч як зрозуміло по назві мають багато православних впливів.
Відкололися також такі спільноти Києва як Коло Рідновірів України (КРУК) 8,
Київська громада українських рідновірів9. Ще одну популярну у Києві течію
представляє собою Об’єднанні рідновірів України (ОРУ). Вони дають змогу
провести навчання Рівній вірі.10
Існує також Громада Квітка Папороті – є однією з небагатьох офіційно
зареєстрованих релігійних язичницьких громад в Києві. Проводять свої збори
на Старокиївській горі.
Є у Києві «Покон Рода»11 - представництво міжнародної слов’янської
ведичної культури «Родове Вогнище», які є сповідують суміш слов’янських
та ведично-кришнаїтських вірувань.
Окремим досить поширеним напрямом є Рідна Українська Національна Віра
(РУНВіра), які відкололись від Рівновірів через монотеїстичні погляди.
Засновник РУНВіри - Лев Силенко, американець українського походження.
Міжнародний аспект українського, та зокрема київського язичництва,
представлений наступними течіями:

6
Шаян В. Віра предків наших, ФОП Стебеляк 400 с., 2018ю
7
Інформаційний розділ зі сторінки спільноти у Facebook. URL:
https://www.facebook.com/pages/category/Religious-Organization/%D0%9A
%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC
%D0%B0%D0%B4%D0%B0-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA
%D0%B8%D1%85-%D1%8F%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2-%D0%9F
%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%8F-697027980445839/
8
Інформаційний розділ зі сторінки спільноти у Facebook. URL: https://www.facebook.com/ridnovira/
9
Інформаційний розділ зі сторінки спільноти у Facebook. URL: https://www.facebook.com/pravoslavya/
10
Осієвський, Євгеній. Коло Свароже: репортаж із київського осередку неоязичників, Журнал «Спільне», від
23 грудня 2019
11
Офіційний сайт представництва. URL: https://pokon.kiev.ua/navchannya
  Віккани (спільнота «Колесо Року», яка «присвячена святам Колеса
Року, пов'язаним із ними заходам у Києві»12). Існувала також спільнота
(ковен) «Благословенні Тіні», очолювана поетесою Фіалкори
Микитенко. Проте наразі діючі сайти мають лише осередки в Одесі 13 та
Харькові.14
 Одіністи (Ukrainian Troth Association) позиціонують себе як першу
офіційно зареєстровану в Україні організацію, «яка спрямована на
поширення та розвиток скандинавської культури та Асатру»15
На Київщині також представлено осередок Міжнародної Язичницької
Федерації16 - волонтерська організація, заснована у Великобританії
Язичницьким фронтом17 у 1971 році для захисту релігійних прав
неоязичників та інформаційно-просвітницької діяльності для розвінчання
міфів щодо язичництва. 18
Організації та соціально-політичний контекст
Язичництво виходить за межі релігійних організацій (частіше неофіційних)
та локальних спільнот. Відомими прихильниками та неоязичниками є лідери
та члени таких організацій як Білий молот, а також проязичницький характер
чи язичників-членів організації за неофіційними даними мають: ОЗСП
«Азов», партія «Нацкорпус», Правий сектор, ВГО «Сокіл». Усі ці організації
мають правий чи праворадикальний харатер, сюди входять також мілітарні
угрупування. З особистих джерел відомі випадки, коли людина наверталась з
язичництво під час перебування на фронті в АТО/ООС. Це наводить нас до
одного з ключових питань в контексті розгляду українських язичників
загалом. Можемо спостерігати, що більшість український, і у тому числі
київських, язичників та неоязичників розділяють праву політичну ідеологію.
Жрець зазначив, що їх Коло намагається вийти з цього поля і не дивитися на
особисті погляди, а їх «конфесія» організувалась саме з проголошення
духовного над матеріальним, релігійного над політичним. Жрець зазначив,
що зустрічається різне ставлення. При цьому хочу акцентувати, що сам
інтерв’юйований не в одному випадку проводив паралелі з іншими
12
Інформаційний розділ зі сторінки спільноти у Facebook. URL:
https://www.facebook.com/WheelOfTheYearKyiv/?ti=as
13
Сайт ковену (спільноти) «Одеський Язичницький Вінок» в Одесі. URL:
http://wiccanscrolls.ru/wiccangroup/odesskij-yazycheskij-venok/
14
Сайт ковену (спільноти) «Місячне сяйво Керідвен» у Харкові. URL:
http://wiccanscrolls.ru/wiccangroup/koven-lunnyj-svet-keridven/
15
Інформаційний розділ сторінки організації у Facebook. URL: https://www.facebook.com/Ukrainian-Troth-
Association-149979832026601/
16
Сайт організації в Україні: https://ua.paganfederation.org/?fbclid=IwAR0do_xF_YyVvSoRyWWHNRFGP8Per2-
Qz0QlrnOqhHq0Gav47LTkcULBSoA
17
Jordan, Michael, ed. (2000). Witches An Encyclopedia of Paganism and Magic. London, United Kingdom: Kyle
Cathie Limited
18
Сайт організації в Україні: https://ua.paganfederation.org/?fbclid=IwAR0do_xF_YyVvSoRyWWHNRFGP8Per2-
Qz0QlrnOqhHq0Gav47LTkcULBSoA
релігійними та релігійно-етнічними групами (як мусульмани та евреї) не на
користь останніх. Це говорить, що навіть зважене рішення, яке було
направлене на розширення можливого кола прихильників, все одно не
замінює наявності ксенофобських стереотипів.
Пояснити такий перекіс у сторону правої ідеології можна тим, що багато хто
доходить до язичницький вірувань через захоплення націоналізмом та
пов’язаним з цим «відродженням віри предків». Інших випадків сам Жрець
знає мало. Проте він поділився також і зворотньою тенденцією–
екстраполяцією своїх (правих) поглядів на рівну віру. Це з одного боку
доводить, що язичництво як явище є відкритим для інтерпретація, але
віруючі в Україні ще самі не є відкритими. Якщо поділяти язичництво на дві
основні категорії як етноцентричний та універсальний, то перший є в рази
значно більш поширеним і репрезентує собою сучасне становище та
«ландшафт» українського (нео)язичництва.
Але є ще один цікавий факт. За словами Жреця націоналістичні кола
«видавлюють» Рівну віру з дискурсу. І це досить легко підтвердити. Українв
– в основній своїй масі християнська держава, національно-патріотичні сили
якої також є і консерваторами- християнами. Відомим прикладом є «Пласт»,
який виховує молодь га основі патріотичної та християнської моралі. Таким
чином, український патріотичний націоналіст має виносити свої вірування у
приватний простір, поза межами публічної діяльності. Тобто тут ми
стикаємось з явищем «приватизованої» релігії, яка стає індивідуальним
вибором, не є частиною інших сфер життя та адаптується до світу. Таким
чином, можна казати про витіснення язичництва домінуючими конфесіями.
Це підводить нас до останнього, але не менш цікавого питання.
Конфлікти на ґрунті релігійних вірувань
Незважаючи, на те, що всередині різних (нео)язичницьких течій відбувалися
розколи, існують розходження, полеміка та наявна децентралізація із
акцентом на локальні осередки, що часто можуть не взаємодіяти між собою,
проте загалом ставлення до інших язичницьких течій є позитивним чи
нейтральним. Інші відносини прослідковуються з офіційними конфесіями, а
особливо Жрець виділив з православних Російського Патріархату. Згадані їм
випадки наразі важко піддаються перевірці. Наприклад, усі акти вандалізму
на капищах Києва не були розкриті правоохоронцями.
Вище ми вже згадували про підпал невідомими ідолу Перуна на Лисій Горі.
На Старокиївській горі ідол Перуна був викрадений, проте знайдений через
півтора року у водах Дніпра. 19 Поза межами Києва є відомі конфлікти з
греко-католиками20, проте це виходить за рамки даного дослідження.
Погане ставлення до християнства має історичні витоки у характері
християнізації Київської Русі. Язичницько-християнські відносини у свій
книзі21 описує Галина Лузко, відома своїми теоретичними розробками у
середовищі українських язичників.
Галина Лузко є також представницею РУНвіри, які є єдиними, хто увійшли
до міжконфесійного об’єднання, а саме до Всеукраїнської Ради релігійних об
´єднань (ВРРО).22 Ця організація займається в основному культурно-
просвітницькою діяльністю та толерує традиції «усіх зареєстрованих в
Україні релігійних організацій.» 23 Не дивно, що Жрець Вогнеслав, є
прихильником інституційного підходу до релігії. Він наголосив, що лише
Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій 24 має реальну політичну
вагу і формує релігійну політику України. І там не має жодних представників
(нео)язичництва. Факт впливу ВРЦіРО можна і справді підтвердити
емпіричними даними та кількома прикладами. Наприклад, однією з основних
причин не ратифікувати Стамбульську конвенцію, яку Україна підписала у
2011 році, був протест ВРЦіРО. Також ця організація має угоди про
співпрацю та/чи Ради з Міністерством освіти і науки України, Міністерством
охорони здоров'я України, Міністерством оборони України, Міністерством
закордонних справ та Міністерством юстиції України. Про такий вплив
(нео)язичники не можуть наразі навіть і мріяти.
Підсумки
Язичницькі осередки у Києві реконструйовані на відомостях та міфах про
слов’янську язичницьку культуру, у більшості випадків сприймається
віруючими як народна релігія на основі історичних джерел та міфології.
Давні часи «України-Руси» значно романтизуються, як ідеал, до якого слід
повернутись. Загально відомим є той факт, що жодна з форм язичництва не є
догматичною або інституційною релігію. Існують безліч напрямків, розколів
та колективних/індивідуальних практик, реконструкцій та інтерпретацій.
Лише одна частина одного з напрямків (РУНвіри) входить до
міжконфесійного об’єднання (ВРРО). При цьому стосунки з іншими
конфесіями, особливо світових релігій, є негативними. Особливо це
стосується сутичок з представниками християнської віри, які продовжують
19
Сюжет Телевізійної Служби Новин. URL: https://www.youtube.com/watch?
v=bpE6Ki4Tkkw&feature=emb_err_watch_on_yt
20
Сюжет Телевізійної Служби Новин. URL: https://tsn.ua/ukrayina/religiyniy-konflikt-na-ternopilschini-palyat-
oseli-ta-idoliv.html
21
Лозко Г. Антологія християнства, Мандрівець, 2013, 376 с.
22
Офіційний сайт ВРРО. URL: http://vrro.org.ua/
23
Положення про ВРРО на їх офіційному сайті. URL: http://vrro.org.ua/about.html
24
Офіційний сайт ВРЦіРО. URL: https://vrciro.org.ua/ua
довгу традицію боротьби з язичниками. Можна загалом казати, що
(нео)язичництво знаходиться на субкультурному рівні. На мою думку,
(нео)язичництво в Україні може вважатись «приватизованою» релігією.
Певний офіційний статус або намагання його отримати мають окремі
«школи», проте їх частка є невагомою. Рухи за утворення об’єднання також
досі знаходяться у зародковому стані. Об’єднанню спільноти заважають
внутрішня полеміка, яка є наслідком відсутності чітких приписів, норм та
правил.
При цьому за частково неофіційними джерелами існує ряд правих та
праворадикальних організацій, які виступають симпатиками відродження
язичництва. Загалом, прихильниками неоязичницких практик у Києві та
Україні є також і прихильних політичних рухів правого спектру. Хоча більша
частина націонал-патріотично налаштованих кіл базуються на християнстві.
Тому (нео)язичництво залишається на маргінеси навіть у соціальному
середовищі, де його є найбільших в Україні відсоток.
Список використаної літератури:
Осієвський, Євгеній. Коло Свароже: репортаж із київського осередку
неоязичників, Журнал «Спільне», від 23 грудня 2019
Гримич, М.. «Нові старі боги (З приводу книги Марії Лесів “Повернення
рідних богів: сучасне українське рідновірство як альтернативна візія нації”)».
В: Етнічна історія народів Європи: збірник наукових праць, (43), 158—162,
2014
Lesiv, M. The Return of Ancestral Gods: Modern Ukrainian Paganism as an
Alternative Vision for a Nation. Montreal & Kingston, London, Ithaca: McGill-
Queen’s University Press, 2013