Структура конфлікту

Процес конфлікту складається з багатьох структурних елементів, які

взаємопов'язані і відіграють визначені ролі. Сторони конфлікту (суб'єкти)
повинні ввійти в образ конфліктної ситуації через мотиви, об'єкт та предмет
конфлікту. Визначальними в цьому процесі є позиції конфліктуючих сторін,
які як наслідок формують напрями і методи діяльності оі юнентів.
Конфлікт є відкритою соціальною системою, на яку прямо чи побічно
можуть впливати інші суб'єкти. Кожна із сторін перш ніж сформувати
особисту конфліктну позицію приймає певний обсяг інформації із зовнішніх
джерел (думки співробітників, погляди керівництва) і просіює її крізь призму
власного розуму та особистої психологічної структури (темперамент,
характер, ціннісні установки та ін.). Одна й та сама конфліктна ситуація може
визначатися різноманіттям позицій конфліктуючих сторін. Структурну
модель конфлікту можна представити у вигляді схем (рис.1).

Визначення основних структурних елементів конфлікту:

• сторони конфлікту - це суб'єкти соціальної взаємодії, які
пребувають у стані конфлікту або ж явно підтримують
конфліктуючих;
• предмет конфлікту - це те, через що виникає конфлікт;
• образ конфліктної ситуації - це відображення предмету
конфлікту у свідомості суб'єкта конфліктної взаємодії;
 • мотиви конфлікту - це внутрішні спонукальні сили, які
підштовхують суб'єктів соціальної взаємодії до конфлікту (вони
виступають у формі потр.еб, інтересів, мету, ідеалів, переконань);
• позиції конфліктуючих сторін - це те, про що вони
заявляють один одномв у ході конфлікту, або їх дії, виражені в
конкретних формах протистояння.
Для з'ясування суті конфлікту необхідно зазначити, що необхідними і
достатніми умовами його виникнення є наявність у суб'єктів соціальної
взаємодії протилежно спрямованих мотивів або суджень, а також стану
взаємного протиборства.
Межі конфліктів
Для визначення границь конфліктів виділяють чотири аспекти:
часовий, просторовий, суб'єктивний і внутрішньосистемний.
Часові межі - це тривалість конфлікту, його початок і завершення.
Важливість їх виявлення визначається експертною оцінкою дій учасників
конфлікту в певний момент часу, роллю і відповідальністю осіб, що
приєдналися до конфлікту на різних його етапах.
Початок конфлікту визначається об'єктивними (зовнішніми) актами
поведінки, які свідомо спрямовані проти дій іншого учасника конфлікту за
умови, що він усвідомлює їх як дії, спрямовані конкретно проти нього й
активно починає їм протидіяти.
Закінчення конфлікту - це процес припинення всіх активних дій
протиборчих сторін, незалежно від причини початку конфлікту.
Завершення конфлікту може виявлятися в різних формах: він може
бути вичерпаний, а може припинитися через припинення дій однієї зі сторін.
Можливою формою припинення конфлікту є втручання третьої сили.
Просторові межі визначаються територією, на якій відбувається
конфлікт. Вони можуть бути як мінімальними, так і глобальними.
Суб'єктні межі конфлікту визначаються кількістю учасників на різних
етапах його прояву.
 Внутрішньосистемні границі визначаються тим, що практично будь-
який конфлікт відбувається у визначеній системі; це може бути родина,
трудовий колектив, група приятелів або держава. Так, конфлікт між
суб'єктами однієї системи може бути глибоким, широким, частковим,
обмеженим. Визначення таких границь дозволяє, по можливості, чітко
визначити кількість і ступінь залучення людей у конфлікт. Так само знання їх
необхідне для впливу на реалізацію процесів щодо попередження конфліктів.

Позитивні і негативні функції конфлікту

Конфлікту по змісту, значенні і ролі можна поділити на дві групи:
1) конструктивні (позитивні) функції конфлікту
2) деструктивні (негативні) функції конфлікту
Всі конструктивні функції конфлікту можна розділити на: загальні
функції (вони мають місце на різних рівня соціальної системи), функції
конфлікту на особистісному рівні (стосуються безпосередньо впливу на
особистість). Розглянемо деякі загальні конструктивні функції конфлікту.
Вони полягають в таких наслідках:
1. Конфлікт є формою вирішення протиріч. Його розвиток сприяє
усуненню тих недоліків і протиріч, які привели до конфлікту.
2. Сприяє зняттю соціальної напруги і ліквідації стресової ситуації,
допомагає „випустити пару”, розрядити обстановку і зняти напругу.
3. Вирішення конфлікту призводить до стабілізації соціальної
системи, тому що при цьому ліквідуються джерела незадоволення. Сторони
конфлікту в майбутньому будуть більше співробітничати, а ніж
конфліктувати. Вирішення конфлікту може попередити більш серйозні
конфлікти, які б могли мати місце, якщо б даний конфлікт не виникнув.
4. Конфлікт інтенсифікує і стимулює групову творчість, сприяє
мобілізації енергії для вирішення завдань, які стоять перед суб’єктами. В
процесі пошуку шляхів вирішення конфлікту відбувається активізація
аналізу важких ситуацій, розробляються нові підходи, ідеї, інноваційні
технології
Конструктивні функції конфлікту на особистісному рівні:
1. Конфлікт може виконувати пізнавальну функцію по відношенні
до людей, які беруть у ньому участь. В важких критичних ситуаціях
проявляється істинний характер, цінності, мотиви поведінки людей („Друг
пізнається в біді”). З цією функцією пов’язана і можливість діагностики сили
противника.
2. Конфлікт може сприяти самопізнанню і адекватній самооцінці.
Він може допомогти вірно оцінити свої сили і виявити нові риси характеру
особистості. Він може загартувати характер, сприяти появі нових якостей,
зокрема почуття гордості.
3. Конфлікт може допомогти позбавитися небажаних якостей
характеру, наприклад почуття неповноцінності, покірності.
4. Конфлікт це один із найважливіших факторів соціалізації
людини, розвитку її як особистості. В конфлікті людина за невеликий
проміжок часу може отримати стільки життєвого досвіду, скільки не
отримала б ніколи, поза конфліктом.
5. Конфлікт – важливий фактор адаптації людини в групі, оскільки в
конфлікті люди в найбільшій степені розкриваються і можна із впевненістю
сказати хто є хто. І тоді особистість або приймається членами групи, або
напроти відштовхується ними.
6. Конфлікт може зняти психологічну напругу в групі, зняти стрес
його учасникам, якщо він позитивно вирішується.
7. Конфлікт може слугувати способом самореалізації і
самоствердження особистості.
Зупинимося на розгляді деструктивних функціях конфлікту.
Загальні деструктивні функції конфлікту:
1. Він може бути пов’язаний із насильницьким методами його
вирішення, в результаті можливі людські жертви і матеріальні втрати.
 2. Конфлікт може привести сторони в стан дестабілізації і
дезорганізації.
3. Може призвести до уповільнення темпів соціального,
економічного, політичного і духовного розвитку суспільства. Може
викликати кризу суспільного розвитку, виникнення диктаторських і
тоталітарних режимів.
4. Конфлікт може сприяти руйнуванню соціальних комунікацій.
5. Може супроводжуватися наростанням в суспільстві
песимістичних настроїв і упадком моралі.
6. Конфлікт може викликати за собою нові, більш деструктивні
конфлікти.
7. Конфлікти в організаціях часто можуть призвести до зниження
рівня організації системи, зниження дисципліни і ефективності діяльності.
Деструктивні функції конфлікту на особистісному рівні
виражаються в наступних наслідках:
1. Конфлікт може призвести до розчарування в своїх можливостях і
здібностях.
2. Конфлікт може викликати почуття невпевненості в собі, втрату
попередньої мотивації і руйнуванню ціннісних орієнтацій і способів
поведінки. Як наслідок можлива девіантна поведінка, крайній випадок якої –
суїцид.
3. Конфлікт може призвести до розчарування в своїх колегах, і
друзях.
4. В якості реакції на конфлікт людина може „включати” захисні
механізми, такі як: мовчання, критиканство, формальна ввічливість,
буквоїдство, перетворення всього в жарт, розмови на іншу тему, постійний
пошук винних.
Як функціональні так і деструктивні функції конфлікту між собою
взаємопов’язані і носять конкретний і відносний характер. доцільно з цього
приводу пригадати відоме твердження, що абстрактної істини не буває, вона
завжди конкретна. Перемога одного частіше за все означає поразку іншого.
Зображення схематично