Теорія конфлікту

Виконала:
к.ю.н., викладач,
Губанова О.В.
 ПЛАН.
1. Поняття, ознаки та структура конфлікту.
2. Функції конфлікту.
3. Динаміка конфлікту.
4. Стратегії поведінки в конфлікті.
5. Особливості юридичних конфліктів.
 1. Поняття, ознаки та структура конфлікту
Конфлікт (від лат. conflictus — зіткнення) – це зіткнення
протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій або
поглядів опонентів — суб’єктів соціальної взаємодії.

Ознаки конфлікту:
• наявність ситуації, яка сприймається учасниками як конфліктна;
• неподільність об’єкта конфлікту, тобто предмет не може бути поділений
справедливо між учасниками конфліктної взаємодії;
• активність сторін та бажання продовжувати конфліктну взаємодію задля
досягнення своїх цілей, а не пошуку шляхів вирішення конфлікту;
• невизначеність результату, розходження цілей і поведінки кожної зі сторін;
• підвищений емоційний фон, ворожий настрій та загострення негативних емоцій.
 Під структурою конфлікту розуміють сукупність взаємопов’язаних та
взаємозумовлених елементів, які характеризують його як явище соціального життя та
забезпечують його цілісність.

До об’єктивних складових конфлікту належать:

1. Учасники конфлікту — окремі індивіди, групи людей, організації, держави,
коаліції держав.
Головними учасниками конфлікту є протидіючі сторони, або супротивники. Також
залежно від ступеня участі в конфлікті називають: • групи підтримки – окремі індивіди або
група індивідів, які своїми діями або бездіяльністю можуть впливати на перебіг конфлікту; •
інші учасники – суб’єкти, які частково впливають на розвиток конфлікту.
2. Предмет конфлікту – матеріальні, соціальні або духовні цінності, що здатні
задовольнити потреби сторін та за оволодіння якими виникає протистояння.
3. Об’єкт конфлікту– матеріальні, соціальні або духовні цінності, до володіння або
користування якими прагнуть сторони конфлікту.
4. Умови, у яких відбувається конфлікт, — це обставини, за яких виник та
розвивається конфлікт і які складають його макро- та мікросередовище.
 До суб’єктивних складових належать:

• образ конфлікту — це сприйняття предмета конфлікту його учасниками та

відображення його в їхній свідомості;
• мотиви конфлікту — сукупність зовнішніх і внутрішніх спонукань, які
провокують активність сторін та бажання вести конфліктну взаємодію задля
досягнення своїх цілей (потреби, інтереси, цілі, переконання, позиції);
• позиції сторін конфлікту — це заявлені та відкрито підтримувані вимоги,
бажання, пропозиції сторін конфлікту.
• В основі кожного конфлікту незалежно від його перебігу лежать причини його
виникнення — явища, події, факти, ситуації, які передують конфлікту і за певних
умов викликають конфлікт.
 2. Функції конфлікту
Функція конфлікту — це роль, яку виконує конфлікт у відносинах між
людьми на рівні індивідів, соціальних колективів або суспільства в цілому.

Конструктивні функції конфліктів:

- діагностична функція;
- функція розвитку;
- функція зняття психологічного напруження;
- інтегративна функція;
- функція переоцінки цінностей і норм;
- пізнавальна функція.
 Деструктивні функції конфлікту:

- погіршення психічного стану особистості, психологічного клімату в

колективі, соціальній групі;
- виснаження ресурсів;
- руйнування відносин;
- деградація колективу;
- закріплення в особистому та соціальному досвіді установки на силові
методи вирішення конфлікту.
3. Динаміка конфлікту
 4. Стратегії поведінки у конфлікті
У 1972 р. Кенет У. Томас і Ралф X. Кілмен розробили тест оцінки стилю поведінки особи в
конфліктній ситуації.
Протистояння (суперництво) – людина максимально орієнтована на перемогу в конфлікті і
мінімально зважає на потреби інших.
Пристосування (поступливість) – жертвування інтересами справи задля підтримання й
поліпшення стосунків з іншою людиною.
Ухиляння (відгороджування) – пасивна поведінка у конфліктній ситуації, що полягає в
ігноруванні проблеми або відкладенні свого втручання до «кращих часів».

Компроміс (порозуміння) – пошуки балансу

взаємних поступок і надбань. Прагнучи порозумітися,
сторони згоджуються на часткове задоволення своїх
потреб, щоб зберегти стосунки й отримати хоча б щось.

Співробітництво (колаборація) - орієнтація на

якнайповніше задоволення інтересів усіх учасників
конфліктної ситуації.
 5. Особливості юридичних конфліктів
Юридичний конфлікт - це протиборство суб'єктів права у зв'язку із
застосуванням, порушенням або тлумаченням правових норм. Юридичним є будь-який
конфлікт, в якому суперечка так чи інакше пов'язана з правовими відносинами сторін (їх
юридично значущими діями або станами), і суб'єкти або мотивація їх поведінки, або
об'єкт конфлікту мають правові ознаки, а конфлікт тягне юридичні наслідки.
Будь-які конфлікти, починаючись далеко за межами права, на певному етапі
розвитку можуть набувати юридичних ознак і вирішуватись у правовій площині.
Особливості юридичного конфлікту:
- зв'язаність конфлікту правовими відносинами, наявність правових ознак суб'єктів чи
об'єкта конфлікту;
- можливість вирішення правовими засобами;
- галузева визначеність конфлікту;
- наявність юридичних наслідків;
- можливість застосувати примусові засоби у процесі вирішення
конфлікту;
- вирішення конфлікту в межах спеціальної юридичної процедури.
• Дякую за увагу!