0

ПРАКТИЧНА РОБОТА №1 Розробка та форматування документів у

текстовому процесорі MS Office Word
 1

Порядок виконання роботи:

1. Прочитати теоретичний матеріал.

2. Виконати практичне завдання.

3. Оформити відповідно до вимог звіт про виконання практичної роботи і

завантажити його на https://mentor.khai.edu в курсі «Основи інформатики та
комп’ютерної техніки»

Вступ

Неминучість виникнення суперечностей є виявом закону єдності та боротьби

протилежностей, одного з класичних законів розвитку. За цим законом будь-яке
явище чи ситуація розглядається як єдність протилежних сторін, що
взаємовиключають одна одну, долають опір свого антиподу, проте, водночас, не
можуть існувати окремо, обопільне взаємозумовлюються (одна існує лише тому,
що наявна друга).

Єдність протилежностей завжди умовна, а їх боротьба абсолютна.

У найбільш загальному вигляді конфлікт можна визначити як загострення

суперечностей, що виникають у результаті відмінності у поглядах, інтересах,
прагненнях людей і сприймаються та оцінюються його учасниками як несумісні з
їх власними. Це супроводжується спробами примусового нав’язування власної
позиції і призводить до психологічної напруженості та протиборства.

1 ЩО ТАКЕ КОНФЛІКТ

1.1 У кожному конфлікті можна виділити його окремі компоненти (сторони):

 пізнавальний,

 емоційний,

 вольовий.
 2

Пізнавальний компонент складається з протиріч у сприйнятті учасниками

конкретних подій, явищ і фактів у поточній ситуації, спотворень уявлень про свої
індивідуальні особливості та позиції стосовно один одного, справжні причини
напруженості та можливі рішення проблем. Він був побудований. Конфлікти також
можуть підкреслювати окремі фрагменти (частини, деталі) події, а чи не його
загальне тло. Погіршення спогадів про негативні ситуації, пов'язані з минулими
контактами з конфліктними людьми; слабке критичне мислення, нездатність
зрозуміти позицію інших, невміння визнати правильність точок зору, відмінних від
власної, упереджена упереджена оцінка.

До емоційних компонентів конфлікту ставляться взаємна антипатія чи особлива

несправедливість стосовно друг до друга, взаємна дратівливість і збудливість,
агресія і злість, неприйнятність емоційного стану іншу людину, емоційне
притуплення. або, навпаки, як підвищена вразливість. Нехтування, нехтування
спілкуванням.

Вольовими елементами конфлікту є протиріччя позицій, безкомпромісність,

заперечення, небажання зрозуміти одне одного і ситуацію, що склалася, взаємна
демонстрація наполегливого нав'язування своєї точки зору (як правило, вербальної).

Ці елементи конфлікту доповнюють одне одного, виявляючись щоразу по-різному.

Необхідно розрізняти причини та приводи для конфлікту, які можуть бути, а

можуть бути дійсно важливими і по-різному оцінюються кожною стороною.
Причина не завжди знаходиться на поверхні. Вони можуть бути в минулому і,
таким чином, приховані та незрозумілі однією з протиборчих сторін.

Конфлікти можуть виникати несподівано (випадково, за обставинами), навмисне

викликатись (спровокуватися) або загострюватися у разі сприятливих обставин. Є
й інший варіант виникнення конфлікту. Це може бути поступове накопичення
різних, поки що незначних протиріч у відносинах, виникнення та загострення
ворожості, «розпалювання» з боку близьких, аж до повної неможливості близьких
людей. нормальне співіснування.
 3

1.2 Основними ознаками конфлікту як психологічного феномену є:

 наявність протиріччя (реального чи фіктивного, фіктивного). Це оцінюється як

непереборне і набуває відкритої та емпіричної форми. Такі розбіжності можуть
бути як функція самої ситуації, і у результаті «зусиль», дій, вчинків і відносин
учасників друг до друга.

 зміна характеру спілкування у бік конфлікту, негативна спрямованість як мінімум

з одного, а частіше з обох сторін. Зазнаючи взаємної неприязні та небажання
спілкуватися, учасники конфлікту змушені це робити (наприклад, «захищати» свої
сім'ї через наявність службової залежності чи відносин підпорядкування), що
стимулює ескалацію конфлікту. збільшувати.

 активність сторін, прагнення перемогти за будь-яку ціну, поступове розширення

арсеналу засобів, що застосовуються - засудження, залякування - шантаж,
залякування, фізичний вплив та ін.

 підвищений емоційний фон, загострення негативних емоцій до повної

некерованості.

Причини конфліктів можна поділити на об'єктивні та суб'єктивні, які негативно

позначаються як на відносинах у формальній та неформальній сфері, так і на
психологічному стані особистості.

До об'єктивних причин конфліктів усередині колективу належать: недоліки в

організації праці, неадекватне матеріально-технічне забезпечення діяльності
(відсутність технічних засобів, переповненість кабінетів), нерозумний розподіл
обов'язків та нерівномірна завантаженість працівників, формальне об'єднання
учасників робочого процесу. групи (підрозділи, відділи тощо) не враховуючи
психологічної сумісності Що стосується сімейних конфліктів, це, передусім,
матеріальні потреби, побутові негаразди. Слід мати на увазі, що кожна об'єктивна
 4

причина набуває особистісного звучання, а існуючі протиріччя ведуть до

погіршення відносин між людьми.

Власне суб'єктивними причинами є:

 негативний соціально-психологічний клімат.

 невідповідність офіційної та неофіційної структур колективу (протиборство між

керівником і неформальним лідером.

 ворожнеча між окремими неформальними групами).

 негативні риси характеру та деякі особливості особистості (егоїзм, недостатні

самовладання та витримка, завищені самооцінка та рівень домагань, тривожність).

 наявність психологічних бар'єрів.

 5

2 СТРУКТУРА КОНФЛІКТУ

Під структурою завжди розуміється сукупність частин, елементів і зв'язків певного

об'єкта та відносин між ними, що забезпечують його цілісність. Основними
елементами конфлікту є:

1) учасники конфлікту;

2) предмет і об'єкт конфлікту;

3) умови, в яких відбувається конфлікт;

4) суб'єктивність сприйняття конфлікту.

2.1 Учасники конфлікту

У будь-якій суперечці є принаймні дві сторони спору, у тому числі фізична особа
та група. Конфлікти можуть і в багатосторонньому порядку, коли у взаємодії
беруть участь дві чи більше сторін. У конфліктах можуть брати участь окремі особи,
соціальні групи, організації, нації та коаліції націй. Основними учасниками будь-
якого конфлікту є протиборчі сторони чи противники. Вони становлять суть
конфлікту. Учасники спору поділяються на прямих та непрямих. Серед
безпосередніх учасників обирається ініціатор спору.

Складність визначення учасників та суб'єктів конфліктних взаємодій пов'язана з

динамічністю цього процесу. На ранніх стадіях громадяни чи групи виступають
ініціаторами конфлікту та зрештою переходять у категорію жертв.

Окрім головних сторін конфлікту є й інші його учасники, які грають у нім
другорядні ролі.

Ролі окремих учасників конфлікту різняться і з психологічного погляду. Щодо

цього вона може бути і благородною, і героїчною, і потворною. Кожен учасник
розвитку конфлікту може керуватися власними мотивами, цілями, інтересами,
цінностями та настановами.
 6

І соціальна значимість учасників, і ціль їх установок стають особливо зрозумілими

лише тоді, коли конфлікт досягає високого рівня розвитку. У цей момент стає
зрозумілим, хто є учасниками.

Рисунок 2 - Учасники конфлікту

2.2 Предмет і об’єкт конфлікту

Предмет конфлікту. Усі конфлікти мають причини, які з необхідності

задоволення конкретних потреб. Цінності, які можуть задовольнити ці потреби, та
майстерність, проти якої виникає конфлікт, є об'єктами конфлікту. Певні
матеріальні, соціальні та духовні цінності можуть бути об'єктами конфлікту.

Об'єктами конфлікту є матеріальні (ресурси), духовні (ідеї, норми, принципи та

ін.) чи соціальні (силові) цінності, володіння чи використання яких домагаються
сторони конфлікту.

У таблиці 2.2 наведено відмінність об'єкта від предмета спору

Відмінність об'єкта від предмета спору

 Предметом спору є реальна сторона, залучена в процес взаємодії з предметом
спору, а предметом спору є розбіжність, що виникають між протиборчими
сторонами, розбіжність, яку вони прагнуть вирішити. .
 Об'єкт конфлікту або правдивий, або складний, потенційний чи ілюзорний, а
об'єкт конфлікту завжди реальний.
 Об'єкт конфлікту прихований, але предмет завжди зрозумілий.
Таблиця 2.2 - Відмінність об'єкта від предмета спору
 7

2.3 Умови, в яких відбувається конфлікт

Середовище конфлікту дуже впливає на його причини і динаміку. З погляду рівня

соціальної системи розрізняють макросередовище та мікросередовище.
Макросреда – це сукупність умов, які впливають великі соціальні групи та нації.
Мікросередовище впливає на малі групи, внутрішній добробут людей та
міжособистісні стосунки. Характер його складових дозволяє виділити фізичне
(геолого-кліматичні та екологічні умови) та соціальне (соціальні умови, в яких
відбувається конфлікт, у тому числі непрямі учасники) середовища.

Отже, можна сказати, кожен конфлікт має такі характеристики:

 Просторові: географічні межі, області прояви та прояви конфлікту, умови та

причини його виникнення, конкретні форми прояви, що використовуються
суб'єктом засобу та дії, наслідки конфлікту.

 Тимчасові: тривалість, частота, відтворюваність, тривалість участі кожного

суб'єкта, часові характеристики кожного етапу.

 Соціальний простір: кількість та інтереси людей, залучених у конфлікт.

2.4 Суб'єктивність сприйняття конфлікту

Характер конфлікту залежить лише від об'єктивного становища тієї чи іншої країни,
великої чи малої групи, а й від суб'єктивного сприйняття чи образу конфлікту,
створюваного індивідуумом чи групою у конкретній конфліктної ситуації.

Звичайно, загалом ці образи та фотографії породжені об'єктивною реальністю.

Наше знання, проте, відбиває як його об'єктивну природу, а й, як його невід'ємну
частину, нашу власну людяність. Таким чином, відносини між нашими образами,
ідеями та реальністю настільки складні, що вони не тільки ніколи не збігаються
ідеально, але й можуть мати місце серйозні розбіжності, що призводять до іншого
набору конфліктів. збільшувати.

У той же час ми повинні мати на увазі, що хоч би якими були наші образи, уявлення
та думки про конфліктні ситуації, конфлікти не починаються доти, доки вони не
 8

будуть реалізовані відповідними двосторонніми діями. Об'єктивні та суб'єктивні

причини конфлікту, а також склад учасників визначають сукупність можливих дій
та дій сторін. Вони впливають один на одного, тому що кожна дія одного з
учасників конфлікту викликає реакцію у відповідь. Тобто взаємодіють.
 9

3 ФАЗИ РОЗВИТКУ

Конфлікт можна як вузько, і широко. У вузькому значенні це прямий конфлікт

сторін. Конфлікт — це лише один із широкого процесу, що розвивається, що
складається з декількох стадій.

Першою фазою цього процесу є конфліктна ситуація. Тобто інтереси сторін

об'єктивно протиставлені один одному, але відкритого конфлікту наразі немає.
Воно може відбуватися як з ініціативи сторін, і без їхньої участі, зокрема
правонаступництвом сторін.

Об'єктивно які виникають елементами конфліктної ситуації є, передусім, її

учасники чи противники, кожен із яких має відповідний ранг. Отже, противником
першого рангу є інше обличчя (індивід). 2 ранг – групи людей; 3 ранг – організації.
Людина, яка приймає рішення в діалозі з собою, вважається противником
нульового рангу.

, (3,1)

SПЗХЗ = К8·Гпзхз2 ·N0,2 км2, (3,2)

РЕЗУЛЬТАТ ВИКОНАННЯ РОБОТИ