Professional Documents
Culture Documents
43624
43624
Читання на одному диханні декілька слів у різному темпі читання, з різною силою
голосу.
Мовні зарядки.
- Пір’їнку здути з долоньки;
- Подути як сердитий вітрюган і т.д.
Імітація звуків.
- Як ричить тигренятко : р- р – р – р…
- Поїдемо на поїзді : чух – чух – чух…
Промовляння чистомовок.
Ча – ча – ча – вкусила калача
Ач – ач – ач – летить пугач.
Чі – чі – чі – котик на печі.
Чу – чу – чу – нікуди не втечу.
Таблиці Шульте
Дивлячись на центральну цифру, «позбирати» числа з наростанням натурального ряду, не
переміщуючи погляду. Починати потрібно з найменших таблиць, поступово переходячи
до складніших, наприклад:
135
862
479
9 1 18 13 4
22 15 10 5 7
6 24 2 14 25
16 19 23 17 11
12 8 21 20 3
М * А НЕ * БО
Л * О ЗО * РІ
С * И ХМА * РА
Т * І МІ * СЯЦЬ
К * У СОН * ЦЕ
Словесні піраміди
САД ЛІС
САДИ ЛІСОК
САДОК ПУЩА
САДІВНИК ПЕРЕЛІС
САДІННЯ ДІБРОВА
АОУІЕИЯЮЄ
КВ ква кво кву вкі кве кви
ВН вна вно вну вні вне вни вня вню внє
СК ска ско ску скі ске ски
ПЛ пла пло плу плі пле пли пля
АОУІЕИЯЮЄ
СПЛ
СТР
СКЛ
ВЗЛ
(вміння передбачати)
Загадки чи віршики у яких слід додати риму.
Гра «Морська хвиля змила слово»
Вчитель читає загадку, а діти мають передбачити розгадку і відповісти.
Дивний ключ у небі лине,
Не залізний, а пташиний
Цим ключем в осінній млі
Відлітають ….. (журавлі).
Деформовані слова.
На карточках дітям пропонуються слова написані з переставленими буквами. Діти мають
якнайшвидше переставити букви і прочитати правильне слово.
АЛШКО
КАРЧІ
ЕЛСО
Вправа на уважність
Прочитати слова і визначити у них спільну частину, склад або букви, якими
відрізняються
ГРІМ МАК
РІКА РАК
ЗОРІ ТАК
РІТА ЛАК
РІЖУ БАК
Знайди пеньок
Показати слова на кілька секунд на карточці, а діти мають назвати зайве слово.
КИТ
КИТ
КІТ
КИТ
«Знайди помилку»
Діти мають прочитати правильно, помінявши слова так, щоб слово з першого стовпчика
за змістом відповідало б слові з другого стовпчика.
ЗИМА – СІЧЕНЬ
ВЕСНА – БЕРЕЗЕНЬ
ЛІТО – ТРАВЕНЬ
ОСІНЬ – ВЕРЕСЕНЬ.
«Побудуй слово»
Вчитель пропонується слово, в якому під кожною буквою стоїть цифра. Діти ж мають за
поданими цифровими знаками скласти своє слово, використовуючи букви із
запропонованого вчителем.
ВОКЗАЛ
4566543245
Гра «Розсипанка»
Із слів, які написані на геометричних фігурах, листочках, пелюсточках і т.д., скласти
прислів’я.
9, 10, 1, 8, 11, 4, 2, 6, 1, 3, 5, 7, 2.
ЕО
С
Ц
Н
Гра «Фантазери».
У запропонованих словах замість рисок потрібно уявити букву «о» і прочитати. Перший
раз читати повільно, другий – швидше, третій – дуже швидко.
Д - бр - г – л – д м – з – к
С–р–мг–р–хг–л–с
М–р–зк–лм–л–к–
К – мп – т з – л – т - б – л – т –
Ж – вт – к м – л - т – к з – л – т –
К – л – с – к б – р – шн - п – в – р – т
П – р – ш – к п – т – п в – л – кн –
Л – т в – г – нь с – р – к
Коли діти будуть добре справлятися із такими карточками можна запропонувати їм трохи
складніші, наприклад: замість першої рисочки підставляти букву «е», а замість другої –
«а».
Т – м - в – н - сп – к –
Г – н - тв. – рд - р – дьк –
Сц – н - в – рб - з – бр –
Д – сн - в – сн - р – бр –
П – н – л м – д – ль м – т – л
Т - - тр ф – рм - с – стр –
Ст. – жк - м – ж - г – кт – р
Кр – йд - п – к – р Ст – ф -
Потім завдання можна ще ускладнити: прочитати слова у колонках, уявляючи на місці
рисок вказані букви, які позначають голосні звуки.
ЕЕАИИА
С-р-д-д-т-н-
Ч - р - мх - б - л - н -
В - с - л - к - сл - чк –
З-л-н-с-в-н-
П-р-к-зд-в-н-
Н - б - с - хв - л - н -
См-р - к - ш - пш - н -
Тиш і
туш го
вий ка
В
із ком шкре
ка
ниш но вуш
миш ніс
шла ки
ри до
ком ри.
бо
Або така де замість крапок потрібно вставити букви так, щоб вони були закінченням усіх
слів.
абе чис
деся світ
мі … се …
ті теп
сі са
10 лащиться 7 а 2 не 9 що
5 що 1 бійся 6 бреше
3 того 8 того 4 собаки
4 море 7 дурна 2 й
1 ворона 5 літає 8 вертається
Вчитель називає дію, учні мають якнайшвидше сказати хто виконує цю дію.
Нявчить - кіт виє –
варить - каркає –
гавкає - лікує –
дзижчить - малює –
шипить - замітає –
Ча-ча-ча –
Дай, бабусю, калача.
Чі-чі-чі –
Їж, будь ласка, калачі.
***
Па-па-па – розсипана крупа.
Пе-пе-пе – кошеня сліпе.
По-по-по – річка Лімпопо.
Іп-іп-іп – зеленіє кріп.
Ап-ап-ап – травку щипле цап.
Уп-уп-уп – поживний суп.
Оп-оп-оп – у річці короп.
Пу-пу-пу – по широкому степу.
Пи-пи-пи – золотаві снопи.
***
Ав-ав-ав – не лови гав.
Ва-ва-ва – книжка нова.
Ву-ву-ву – вип’ємо каву.
Ув-ув-ув – новину почув.
Ві-ві-ві – здивувались паві.
Ів-ів-ів – льон зацвів.
Во-во-во – намальовано криво.
Ов-ов-ов – накололи дров.
Ив-ив-ив – я квіти полив.
Ви-ви-ви – чорні брови.
***
Ра-ра-ра – висока гора.
Ро-ро-ро – гостре перо.
Рі-рі-рі – сонце угорі.
Ру-ру-ру – не псуй кору.
Ри-ри-ри – книжку бери.
Ір-ір-ір – великий двір.
Ир-ир-ир – голландський сир.
Ря-ря-ря – ясна зоря.
Ар-ар-ар – вправний кухар.
Ер-ер-ер – молодий шофер.
***
Ма-ма-ма — холодна зима.
Му-му-му — молока кому?
Мо-мо-мо — до школи йдемо.
Ми-ми-ми — нові килими.
Мі-мі-мі — веселій кумі.
Ме-ме-ме — хто книжку візьме?
Ам-ам-ам — нікому не дам.
Ом-ом-ом — помиємо з милом.
Ем-ем-ем — туди не підем.
Ум-ум-ум — у класі шум.
Им-им-им — від багаття дим.
Ім-ім-ім — збудуємо дім.
***
Ла-ла-ла — бігла край села.
Ля-ля-ля — зелене гілля.
Та-та-та — спіймали кота.
Тя-тя-тя — довести до пуття.
Ду-ду-ду — у кіно піду.
Дю-дю-дю — зустріну суддю.
Са-са-са — вкусила оса.
Ся-ся-ся — малина уся.
Зу-зу-зу — боюся грозу.
Зю-зю-зю — намажуся маззю.
На-на-на — тепла весна.
Ня-ня-ня — купали коня.
Ра-ра-ра — висока гора.
Ря-ря-ря — вранішня зоря.
Ца-ца-ца — смачна піцца.
Ця-ця-ця — лагідна киця.
Перше слово (у назві цієї вправи) читається звичайно: послідовне; друге — справа наліво;
третє — як звичайно: слів; четверте — справа наліво: оньламрон і т.д. Ця вправа розвиває
здатність перцептивної та мовнорушійної систем працювати при одночасному
функціонуванні двох протилежних установок на добре знайомі, звичні образи та штампи і
на нові, несподівані комплекси — і гнучко переходити від однієї до іншої. Багаторазово
змінюючи дві принципово різні тактики читання: цілісну щодо слів, які нормально
читаються, і неминуче фрагментарну, політерну щодо слів, які читаються навпаки, —
дитина чітко усвідомлює їхню специфіку й відмінності; крім того, після зіткнення з
важчим зворотним читанням у дитини формується установка на те, що звичайне читання
— це порівняно нескладна, цілком посильна для неї справа.
Під час читання ігнорується перша половина кожного слова й озвучується тільки остання;
уявна лінія поділу проходить приблизно посередині слова, абсолютна точність
необов'язкова. Ця вправа акцентує для дитини кінець слова як важливу його частину, що
потребує такого самого сприйняття, як і початок, формує навички політерного його
аналізу. Вона приводить до різкого зменшення розповсюджених помилок, коли
правильно прочитується лише початок слова, а кінець його або додумується, або
читається з перекручуваннями.
Можна сказати дитині, що це злий чарівник навмисно замаскував від неї слова, але він,
усупереч цій перешкоді, усе-таки повинний прочитати їх, тому що вони, будучи
прочитаними, позбавляють злого чарівника сили. Ця вправа (як і три останніх) закріплює
в пам'яті дитини зорові цілісні образи літер і їх сполучень, розвиває й удосконалює
вторинну зону потиличної кори лівої півкулі (18-е і 19-е поля Бродмана), нормальне
функціонування якої є нейропсихологічною основою сприйняття вербального матеріалу.
Читання пунктирно написаних слів
Пропонуються картки зі словами, літери в яких написані не повністю, а без деяких їхніх
частин, однак так, щоб зберігалася однозначність їхнього прочитання (мал. 2). Дитині
кажуть, що тут були написані важливі для всіх відомості, однак згодом папірус застарів і
написані слова частково зруйнувалися; необхідно всупереч цьому вилучили з них зміст.
Ступінь руйнування літер із кожним разом поступово збільшується.
Чистий аркуш паперу накладають на рядок так, щоб верхні частини літер було добре
видно, а нижні не видно (щоб вони знаходилися під аркушем). Після прочитання першого
рядка аркуш зсувається так, щоб була прикрита нижня частина другого рядка, потім
третього і т.д. Можна також розрізати стару книгу або газету на смужки, а потім у
кожному рядку відрізати його нижню частину. Дитині пропонують, незважаючи на таку
деформацію, все-таки спробувати прочитати текст. Починати можна з прикриття лише
нижньої чверті рядка, поступово збільшуючи прикрите до половини і навіть більше.
Зауважимо, що на початкових етапах тренування ця вправа виконується легше і з
великим інтересом, якщо для цього використовується текст, із яким дитина вже трохи
знайома, на наступних етапах варто використовувати тексти незнайомі.
Перераховані переваги цієї вправи дають підставу думати, що вона — одна з найсиль-
ніших в описуваному комплексі і на неї варто витрачати часу більше, ніж на інші.
Дають 8—16 карток, на кожній з яких надруков'ане одне слово. Кажуть, що слова
позначають загублені предмети і тепер треба їх швидко розставити по місцях. При цьому
говорять, наприклад, що ліва частина столу — це кухня і туди треба покласти предмети,
яким місце на кухні (каструлі, чайник),-а права частина — дитячий садок, і там повинні
бути малята (Ніна, Петя). Переглядаючи картки, дитина повинна розподілити їх на групи.
Залежно від рівня підготовки дитини можна пропонувати їй розкладку на 2, 3 або 4 групи
і до розкладки ці групи можна або вказувати, або ні. Слова заздалегідь повинні бути
підібрані так, щоб вони легко класифікувалися!
Це вправа вкрай важлива для розвитку навичок читання, тому що в ній чи не вперше в
житті дитини читання виступає не як самоціль (прочитав — і все, мету досягнуто), а як
засіб для досягнення іншої мети (правильно розкласти картки). Це приводить до того, що
дитина під час своїх власних дій починає чітко усвідомлювати один з основних змістів
читання — одержання інформації для регуляції своїх дій — і переконується в
неприпустимості помилок (помилка тут виступить не просто як небажана неточність, а як
безпосередня причина абсурдних дій, безглуздих учинків, коли, наприклад, предмет
кухонного начиння приводять замість дитини в дитячий садок). Ця вправа також знімає
напруженість, пов'язану з фіксацією дитини на читанні, що виникала раніше через
неодноразові докори за помилку, — адже тут дитині не треба читати, тобто робити
неприємну їй справу, треба лише розкладати картки, а читання в цьому випадку є
процесом непомітним, швидкоплинним, лише одним із багатьох моментів процесу
розкладання.
Особливої цінності ця вправа набуває тоді, коли до неї вводять необхідність чіткого
гіолітерного аналізу слів. Це досягається тим, що в класифікований матеріал уводяться,
пари слів, подібних за написанням, але різних за значенням (наприклад, при розкладанні
на дві групи: хлопчики і дівчата — це пари імен: Тоня — Толя, Даша —Саша тощо), а
також дуже довгих слів (велосипед).
Дають 20—30 карток: на одних із них написані слова (наприклад: дорога, метро), на
інших — псевдослова, тобто безглузді сполучення літер (наприклад: олубет, вунка).
Пропонують картки зі словами скласти в одну групу, а з псевдословами — в іншу. Ця
вправа розвиває здатність швидко виділяти зміст прочитаного, а при багаторазовому його
виконанні — поєднати політерне сприйняття слова з його значеннєвою оцінкою.
Задаються одне-три слова, які дитина повинна якнайшвидше знайти у тексті. Спочатку ці
слова пред'являються візуально, потім — на слух. Бажано, щоб ці слова зустрічалися в
тексті по кілька разів. Відшукавши їх, дитина може їх підкреслити або обвести.
Ця вправа формує здатність схоплювати цілісні образи слів і спиратися на них у завданні
пошуку, а також розвиває словесну пам'ять і поліпшує її стійкість до інтерференції.
Особливо корисна ця вправа в тому випадку, якщо дитині послідовно пропонувати різні
слова в тому самому тексті і при цьому просити проробити це в максимально швидкому
темпі, фіксуючи затрачений час за допомогою секундоміра. Виконуючи такі завдання,
дитина поступово переходить від простого перегляду тексту до певного поєднання
перегляду з елементами осмисленого прочитання тексту і запам'ятовування деяких його
слів, тому що це може знадобитися для їхнього наступного пошуку.
Як зразок (еталон) пропонують якесь довге слово або псевдослово (тобто слово, що не
має змісту). Потім дитині дають набір із 10—15 карток, на яких написані як це слово —
еталон, так і інші слова, що відрізняються від нього лише на одну — дві літери.
Наприклад: еталон — слово фломандія, фломенадія, флонемедія тощо. Завдання дитини
--ш видко розкласти картки на дві групи: зі словами, що збігаються з еталоном, і зі
словами, що відрізняються від нього.
Дитині дають 12—15 карток, на кожній з яких написано одне з наступних трьох
псевдослів, що мало відрізняються одне від одного: заркунсебул, зархулчебул і
заркунчебул, — кожне з них зустрічається від трьох до шести разів. Завдання дитини —
якнайшвидше розкласти їх на групи так, щоб до кожної групи потрапили лише тотожні за
написанням псевдослова. У завдання можна ввести казковий або фантастичний сюжет,
наприклад: запчастини від трьох різних космічних кораблів переплуталися, і тепер за
написами на етикетках потрібно з'єднати разом деталі того самого корабля. Ця вправа
розвиває точність політерного аналізу слів, формує стійкість словесно-логічної пам'яті до
інтерференції під впливом подібності матеріалу.
Сторінка звичайного тексту перевертається «догори ногами» (на 180°). Завдання дитини
— рухаючи очима вправо-вліво, прочитати текст. Кажуть, що дитина подорожує по
переверненому світу і їй украй важливо швидко навчиться в ньому орієнтуватися. Ця
вправа, по-перше, сприяє формуванню в пам'яті дитини цілісних еталонів літер, чому
сприяє їхнє сприйняття в незвичайному (переверненому) вигляді, і, по-друге, завдяки
змушеному уповільненню процесу читання розвиває здатність одночасно поєднати
політерний аналіз слів зі значеннєвим прогнозуванням закінчень слів, а також наступних
слів. Якщо цю вправу варіювати таким чином, щоб текст повертати і на 90°, і на 270°
(тобто рядки ставляться стовпчиком), то ця вправа виявиться надзвичайно корисною для
вдосконалювання тонкості координації руху очей і точності переробки сприйнятої
інформації в потиличному відділі кори мозку.
а) такі, що можуть бути заповнені буквою або на основі наявних цілісних еталонів слова
(наприклад, дівчинка), сформованих у минулому досвіді читання, або, якщо таких ще
немає, на основі політерного аналізу слова, тобто з урахуванням попередніх і наступних
літер, але в межах одного слова;
б) такі, що можуть бути заповнені на основі урахування наступних або попередніх слів,
тобто із залученням контексту (наприклад, закінчення в слові крутою може бути
правильно прочитане лише з урахуванням наступного слова стежкою). Заповнення
пропусків першого виду розвиває здатність охоплювати швидко, одним поглядом усе
слово, одночасно співвідносячи його перші й останні літери в єдиному зоровому образі.
Заповнення пропусків другого виду формує вміння враховувати контекст кожного слова
під час його прочитання, тобто, читаючи дане слово, звертати увагу і на сусідні слова,
здійснювати операцію забігання очима вперед, що типова для добре сформованих
навичок читання. Ця вправа також сприяє розвиткові словесно-логічної пам'яті завдяки
необхідності врахування раніше прочитаних слів під час заповнення пропусків, а також
через вимушені затримки у визначенні пропущених літер, що, створюючи додаткове
навантаження на пам'ять, одночасно задає і засоби для її подолання через цілісне
охоплення речення, повертаючись до попередніх слів.
Дається текст або окремі речення із пропущеними в них словами. Пропуски тут повинні
бути двох видів: а) такі, заповнення яких можливе на основі сформованих мовних
штампів; б) заповнення яких можливе лише з урахуванням більш-менш широкого
значеннєвого контексту. Ця вправа розвиває здатність одночасно з технікою читання
здійснювати значеннєвий аналіз тексту і постійно залучати розуміння тексту для
прочитання окремих фрагментів речення, а також формує вміння висувати контекстно
обумовлені гіпотези про значення окремих слів і швидко їх перевіряти на основі
одномоментного схоплювання цілого речення.
Пропонується спеціально підготовлений зв'язний текст або набір окремих речень, у якому
поряд зі звичайними, правильними реченнями зустрічаються такі, що містять змістові
помилки, які роблять описану ситуацію безглуздою та смішною, наприклад: Пізньою
осінню, як зазвичай, буйно зацвіли яблуні. Завдання дитини — швидко виділити
якнайбільше таких змістових помилок. При цьому можна придумати якийсь казковий або
фантастичний сюжет (наприклад, є така планета, де все майже як на Землі, але тільки там
можливі такі події, що не бувають у нас) або просто сказати, що письменник, будучи
дуже втомленим, припустився помилок і їх треба знайти. Ця вправа формує установку
дитини на глибокий аналіз змісту прочитаного і постійне співвіднесення розуміння тексту
з поточним сприйняттям і проголошенням слів, що читаються.
Береться від трьох до десяти слів і кожне з них пишеться на двох маленьких картках так,
щоб перша його частина (приблизно половина) була написана на одній картці, а друга —
на іншій. Наприклад, слова корова, сходи можуть бути розділені так: коро — ва, схо —
ди.
Речення пишуться на смужках паперу, потім смужки розрізаються так, щоб на кожному її
шматку залишилося лише одне слово. Завдання дитини — переміщуючи шматки смужки
з окремими словами, скласти їх так, щоб одержати зв'язне осмислене речення. При цьому
вихідний матеріал варто підбирати так, щоб дитина звертала увагу як на форму слів, що
вказує на їхній зв'язок, так і на їхній зміст.
Читати треба не як завжди, а через кожне друге слово (наприклад, це речення треба
прочитати так: Читати ... не ... завжди, ... кожне ... слово). Це вправа, по-перше, вносить
розмаїття в нудний для дитини процес читання, по-друге, створює відчуття швидкості
читання, що дуже важливо для зміцнення віри в себе, по-третє, підсилює довільну увагу в
процесі читання через необхідність додатково регулювати вибір слів, що читаються, і, по-
четверте, сприяє розвиткові активності очей дитини завдяки постійному чергуванню
швидких і повільних рухів очей.
На відміну від звичайного читання, окремі речення і цілісні тексти читаються з умовою,
що деякі слова дитина вимовлятиме вголос двічі. Які саме слова? На першому етапі
виконання цієї вправи двічі озвучується кожне друге слово, тобто через одне. Наприклад,
назва цієї вправи читається: Читання з з повторним вимовлянням вимовлянням деяких
слів слів. На наступному етапі двічі озвучується кожне третє слово: Читання з повторним
повторним проголошенням деяких слів слів. На заключному й основному етапах
повторюються слова, підкреслені в тексті, причому підкреслюються тільки такі слова, що
несуть основне значеннєве навантаження в реченні.
Дитині дають речення або строфу вірша і рекомендують багато разів підряд вимовляти її
вголос, без пауз і якнайшвидше. Із групою дітей улаштовують змагання так: кожна
дитина повинна 10 разів швидко вимовити вголос задане речення. Перемагає той, хто
вкладеться за найменший час. Для реєстрації індивідуального прогресу кожної дитини
вправа виконується протягом кількох тижнів щодня (або через день—два), а для
порівняння результатів фіксують швидкість виголошення в перерахунку на одну літеру
(або один звук, оскільки вони приблизно відповідають один одному). Наприклад,
десятикратне вимовляння речення з 18 літер зайняло 32 с. Отже, на одне проголошення в
середньому йшло 32 : 18 = = 3,2 с, а на озвучування однієї літери 3,2: 18 = 0,178 с.
Результати і їхню динаміку варто наочно відображати на графіку, щоб дитина бачила свій
прогрес. Підкреслимо, що у всіх випадках важливо дотримуватися чіткості
виголошування всіх слів, не допускаючи скоромовок із проковтнутими закінченнями.