Доповідь

Омонімія, антонімія і синонімія в граматиці

Українська мова – дуже багата мова. Дуже часто в повсякденному житті ми
використовуємо слова, притаманні конкретному контексту, хоча вони можуть
вживатись і у іншому.

Лексикологія – це наука до якої ми звертаємося для виділення груп слів за

їхнім значенням. Лексикологія вивчає широке коло питань мови, пов’язаних
із вивченням значень слів, історією їхнього походження, доцільності
вживання в тих чи інших ситуаціях, а також розглядає зв’язок одного слова з
іншими.

А коли ми будемо наводити приклади, звернемося до лексикографії – науки,

яка займається збором та систематизацією лексики, тобто всіх слів мови.

Отже, в українській мові виділяють 3 основні групи слів за їхнім значенням:

синоніми, антоніми та омоніми.

Синоніми – це сукупність слів, які різні за своїм звучанням, але схожі за

значенням. Частіше за все синоніми належать до однієї частини мови і
відрізняються відтінками значень або стилістичними забарвленням, чи обома
ознаками одночасно.

Наприклад слово "мжичка" - дуже дрібні каплі води, які насичують повітря;
дрібний, густий дощ; мряка.

Наприклад, дієслова із загальним значенням говорити розрізняються і

відтінками значень, і емоційним забарвленням: базікати — говорити про
щось не варте уваги, шептати — говорити тихо, варнякати — говорити
дурниці, воркотати — ніжно і стиха розмовляти, бурчати — говорити
нерозбірливо, з незадоволенням тощо.
Кожний синонімічний ряд має стрижневе слово або домінанту. Це слово є
найбільш нейтральним серед інших та частіше інших зустрічається в
мовленні. Зазвичай воно не несе в собі емоції та є загальновживаним у різних
літературних стилях.

Треба пам’ятати, що самі синоніми поділяються на абсолютні та ідеографічні.

До речі, не плутайте синоніми зі спільнокореневими словами. Всі синоніми –
різні за звучанням, але абсолютні синоніми – цілком однакові за значенням
(наприклад, площа – майдан), в той час як ідеографічні синоніми надають
слову певний відтінок мовлення (наприклад, хотіти – бажати).

Синоніми групуються в синонімічні ряди (їх ще називають синонімічними

гніздами).

Лексичні синоніми — це слова, що належать до однієї частини мови і мають

відмінності у значенні. Серед лексичних розрізняють семантичні,
стилістичні, семантико-стилістичні й абсолютні.

Семантичні (поняттєві) синоніми — це стилістично нейтральні слова, що

відрізняються відтінками у значенні: схвалювати, підтримувати,
затверджувати; взаємини, стосунки, відносини.

Стилістичні синоніми — це слова, що різняться експресивно-емоційним

забарвленням, належністю до мовних стилів: біографія(офіційно-діловий
стиль) і життєпис (публіцистичний стиль).

Семантико-стилістичні синоніми — слова, що різняться і відтінками значень,

і емоційним забарвленням: бити, ударяти, гатити, гамселити, садити.
Абсолютні синоніми — це слова тотожні за значенням і різняться лише
звучанням: алфавіт, азбука, абетка; дієслово, інфінітив, неозначена форма
дієслова; безплатний, безкоштовний. Ці синоніми позбавлені експресивно-
емоційних відтінків: мовознавець, лінгвіст, баритися, гаятися.

Контекстуальні синоніми — це слова, що мають близьке значення тільки в

контексті. Поза контекстом ці слова вживаються з абсолютно різним
значенням. Так дієслова провалитися і не скласти не є синонімами, але в
певному контексті вони можуть вживатися як синоніми (провалитися на
екзамені – не скласти екзамену).

Антоніми — це слова з протилежним лексичним значенням, однак поєднані

певним спільним фактором, наприклад: високий – низький (зріст), товстий –
худий (статура), веселий – сумний (настрій). Як бачимо, антоніми
поєднуються у пари. Багатозначні слова можуть входити у різні антонімічні
пари з різним відтінками своїх значень. Наприклад, важка скриня – легка
скриня; важка хода – плавна хода; важке завдання – просте завдання.

Структурно антоніми діляться на дві групи:

1. Однокореневі антоніми, або афіксальні, що творяться за допомогою
додавання префіксів: доля – недоля, свіжий – несвіжий, революція –
контрреволюція, приватизація – реприватизація, чесний – безчесний;

2. Різнокореневі антоніми: день – ніч, назад – вперед, мокрий – сухий,

працювати – ледарювати.

Деякі слова в українській мові антонімів не мають. По—перше, власні назви

(імена і географічні назви), конкретні іменники, такі як «будинок», «око»,
«лава», всі числівники та деякі займенники, вузькі терміни: сума, розчинник,
іменник, багато прикметників і дієслів. Адже у багатьох із них не можливо
виділити два крайніх прояви або стани, що лежить в основі антонімії. Це
явище активно використовується письменниками для створення антитези.

Омоніми - слова абсолютно однакові за звучанням, але різні за значенням.

Омоніми утворюються внаслідок збігу у звучанні деяких слів різного
походження або один із омонімів може виступати як одне із понять
багатозначного слова.

Важливо знати, що омоніми також поділяють на повні та неповні.

Повні лексичні омоніми завжди однакові за складом та написанням у всіх

граматичних формах слова.

Наприклад, кома – як пунктуаційний знак та кома – як стан людини.

Неповні лексичні омоніми в свою чергу поділяються на 3 групи.

Омографи – це слова, однакові за написанням, але мають різний наголос:
замок – замок.

Омоформи мають однакове написання та однаковий наголос тільки в певній

граматичній формі: мати (іменник) – мати (дієслово).

Омофони мають однакове звучання, проти написання трохи різниться: мене –

мине.