Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут філології

Кафедра підприємництва

Ризики у підприємницькій діяльності

Реферат
студентки 2 курсу
спеціальності “Французька мова
і література та переклад”
Козорог Єлизавети

КИЇВ – 2016

Зміст
1
Вступ………………………………………………………………..3

Розділ 1. Сутність і основні види ризиків………………………...4

1.1. Ризик у підприємницькій діяльності, його сутність…………..4

1.2 Основні види ризиків, їх класифікація………………………..5

Розділ 2.Засоби зменшення ризиків у підприємницькій діяльності…13

2.1 Групи методів зниження ризику………………………………..13

2.2 Форми управління ризиками…………………………………….15

Висновки………………………………………………………………17

Список використаних джерел………………………………………..19

Вступ
2
Здійснення підприємства в будь-якій сфері діяльності завжди пов'язане з
ризиком, який прийнято називати підприємницьким. Економічна та правова
культура підприємця, як особливого соціально-психологічного типу
господарника, виражається в певному відношенні до ризику. Несприйняття
ризику по суті означає припинення будь-якої діяльності. Водночас уміння
своєчасно враховувати ризики підвищує конкурентоспроможність
підприємницьких операцій, стимулює інноваційну діяльність. Яким же
чином формується відношення підприємця до ризику? Які існують показники
та зони підприємницького ризику? Відповідь на ці питання і становить
загальну

Мета даної роботи вивчити особливості підприємницьких ризиків, їх види та

класифікацію, а також дослідити способи їх зменшення.

3
 Розділ 1.

Сутність і основні види ризиків

1.1. Ризик у підприємницькій діяльності, його сутність.

Становлення ринкових відносин в Україні характеризується динамічною

зміною економічної ситуації, зростаючою невизначеністю розвитку
складових господарської системи. Звідси - поява невпевненості підприємця у
досягненні кінцевих результатів діяльності, неясність у визначенні можливих
прибутків або втрат. Особливо це притаманне інноваційному
підприємництву, початковим стадіям будь-якого бізнесу або здійсненню
нових підприємницьких задумів. Ринкова система господарювання базується
на економічній свободі підприємця. Регулювання підприємницької діяльності
відбувається через встановлення норм її здійснення, дією системи
оподаткування. Все інше визначається інтересами виробників і споживачів,
дією ринкових конкурентних сил. Але конкурентно -ринкове середовище
вбирає свободу багатьох учасників підприємницької діяльності. За таких
умов вигода для одних може обернутися збитками для інших. Це означає, що
підприємець постійно стикається з невизначеністю, неповнотою інформації, а
отже - з підвищеним ризиком.

Отже, ризик – це важливий елемент підприємницької діяльності. Основна

риса характеру підприємця – нахил до ризику. Досягає успіху той
підприємець, який вміє вчасно ризикувати. Закон “Про підприємництво” у
визначенні поняття “підприємництво” підкреслює, що це діяльність на свій
ризик. Підприємницький ризик – це імовірність виникнення збитків або
неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; або це
невизначеність очікуваних доходів.

Окремо виділяють чинники, що зменшують доходи підприємства :

1) зменшення обсягів виробництва продукції внаслідок простою

устаткування, втрат робочого часу, відсутності матеріалів, збільшення браку;

4
2) втрати позицій на внутрішньому або зовнішньому ринках через падіння
попиту, дії конкурентів, низьку якість продукції;

3) зниження цін на продукцію;

4) збільшення матеріальних витрат, витрат на транспортування, перевитрати

фонду заробітної плати;

5) збільшення вартості фінансування (процента за кредит);

6) збільшення відрахувань і податків;

7) більш жорсткі вимоги до охорони навколишнього середовища, збільшення

штрафів;

8) неплатоспроможність учасників угод (партнерів), затримка платежів;

9) непередбачені політичні дії;

10) некомпетентність, нечесність, безвідповідальність, помилки керівництва,

персоналу, партнерів;

11) захворювання або смерть учасників підприємницької операції;

12) стихійні лиха (повені, епідемії, землетруси, пожежі), аварії, крадіжки.

1.2 Основні види ризиків, їх класифікація

Складність класифікації підприємницьких ризиків полягає в їх

різноманітності. Існують певні види ризиків, дія яких піддається організації.

Виділяють дві групи ризиків: статистичні (прості) і динамічні (спекулятивні).

Статичні ризики завжди несуть у собі втрати. В залежності від причини втрат
статистичні ризики підрозділяються у свою чергу на такі групи:

-імовірні втрати внаслідок негативного впливу на активи фірми стихійних

лих;

-імовірні втрати внаслідок злочинних дій;

5
-імовірні втрати внаслідок прийняття несприятливого для підприємницької
фірми законодавства;

-імовірні втрати в результаті загрози власності третіх осіб, що приводить до

вимушеного припинення діяльності основного постачальника чи споживача;

-втрати внаслідок смерті чи недієздатності ключових робітників фірми або

основного власника підприємницької фірми.

Виділяють такі види підприємницьких ризиків :

Динамічний ризик несе в собі або втрати, або прибуток. Вони є важкими
для управління. До них відносять різні види політичних, економічних,
галузевих ризиків.

Ринковий ризик пов´язаний з можливим коливанням ринкових відсоткових

ставок національної грошової одиниці чи іноземних курсів валют.

Будь-який ризик залежить також від партнерів по операції. Для прийняття

рішення про доцільність участі потенційних партнерів у здійсненні проекту
проводять аналіз ризику. Втрати від ризику у підприємницькій діяльності
поділяють на матеріальні, трудові, фінансові, втрати часу, спеціальні види
втрат.

Матеріальні втрати – це не передбачені проектом, пов´язані з прямим

фінансовими збитками, які викликані непередбаченими платежами, сплатою
штрафів, виплатою додаткових податків, неповерненням боргів, зменшенням
виторгу, інфляцією. Трудові втрати – втрати робочого часу, які викликані
випадковими, непередбаченими подіями. Втрати часу виникають у разі, якщо
процес підприємницької діяльності йде повільніше, ніж передбачено
проектом. Спеціальні види втрат – це втрати, пов´язані з можливістю
нанесення збитків здоров´ю, життю людей, навколишньому середовищу,
престижу підприємства з іншими несприятливими морально-психологічними
наслідками.

6
Економічні ризики – це ризики, обумовлені несприятливими змінами в
економіці країни та економіці самого підприємства.

Комерційний ризик – це ризик, що виникає в процесі реалізації товарів і

послуг, створених чи придбаних підприємцем. Основні причини
комерційного ризику: зниження обсягів реалізації внаслідок зменшення
попиту (потреб) на товар, що реалізується підприємством, витіснення його
конкуруючими товарами, введення обмежень на продаж, підвищення
закупівельної ціни товару в процесі здійснення підприємницького проекту,
непередбачене зниження обсягів закупок у порівнянні з наміченими, що
зменшує масштаб всієї операції й збільшує витрати на одиницю об´єму
реалізованого товару (за рахунок умовно постійних витрат), втрати товару,
втрати якості товару в процесі обертання (транспортування, зберігання), що
приводить до зниження його ціни, підвищення витрат обертання у порівнянні
з наміченими в результаті виплати штрафів, непередбачених відрахувань, що
приводить до зниження прибутку підприємства.

Комерційний ризик містить у собі такі різновиди:

ризики, пов´язані з реалізацією товару (послуг) на ринку;

ризики, пов´язані з транспортуванням товару (транспортний);

ризики, пов´язані з прийманням товару (послуг) покупцем;

ризики, пов´язані з платоспроможністю покупця;

ризики, пов´язані з форс-мажорними обставинами.

За структурною ознакою комерційні ризики поділяються на майнові,

виробничі і торгові.

Майнові ризики – це ризики, пов´язані з імовірністю втрати майна

підприємця через крадіжку, диверсію, перенапруження технічної і
технологічної систем і т.п.

7
Виробничі ризики – ризики, пов´язані зі збитком від зупинки виробництва
унаслідок впливу різних факторів насамперед із втратою чи пошкодженням
основних і оборотних фондів (устаткування, сировина, транспорт тощо), а
також ризики, пов´язані із впровадженням у виробництво нової техніки і
технології.

Торгові ризики являють собою ризики, пов´язані зі збитками по внаслідок

затримки платежів, відмови від платежу в період транспортування товару,
непостачання товару тощо.

Окремо варто виділити транспортний ризик. Нині транспортні ризики

класифікуються в залежності від ступеня відповідальності в чотири групи: Е,
F, З, D. Група Е включає ситуацію, коли постачальник (продавець) тримає
товар на власних складах (ExWorks). Ризик приймає на себе постачальник до
моменту прийняття товару покупцем. Ризик транспортування від продавця до
кінцевого пункту вже приймається покупцем.

Група F містить три конкретні ситуації передачі відповідальності і ризиків:

FCA означає, що ризик і відповідальність продавця переносяться на покупця

в момент передачі товару в домовленому місці;

FAS означає, що відповідальність і ризик за товар переходить від

постачальника до покупця у визначеному договором порту;

РОВ означає, що продавець знімає з себе відповідальність після

відвантаження товару.

Група 3 включає ситуації, коли експортер, продавець укладають з покупцем

договір на транспортування, але не беруть на себе ніякого ризику. Це такі
конкретні ситуації:

CFK – продавець оплачує вартість транспортування до місця перебування,

але ризик і відповідальність за схоронність товару і додаткові витрати бере
на себе покупець;

8
СІ крім обов´язків, як у випадку СРК, продавець забезпечує й оплачує
страховку ризиків під час транспортування;

СРТ – продавець і покупець поділяють між собою ризики й відповідальність.

У визначений час (якийсь проміжний пункт транспортування) ризики цілком
переходять від продавця до покупця;

СІР – ризики переходять від продавця до покупця у певному проміжному

пункті транспортування, крім того, продавець забезпечує й оплачує вартість
страховки товару.

Остання група термінів – В означає, що всі транспортні ризики лягають на

продавця. До цієї групи відносяться такі конкретні ситуації:

DА – продавець бере на себе ризики до певного державного кордону, а далі їх

приймає на себе покупець;

DC – передача ризиків продавцем покупцю проходить на борту судна;

DE – передача ризиків відбувається в момент перебування товару в порту.

Виробничий ризик – це імовірність збитків чи додаткових витрат, пов

´язаних із перебоями чи зупинкою виробничих процесів, порушенням
технології виконання операцій, низькою якістю сировини чи роботи
персоналу тощо.До основних причин виробничого ризику відносяться:

зниження намічених обсягів виробництва і реалізації продукції внаслідок

зниження продуктивності праці, простою обладнання, втрат робочого часу,
відсутності необхідної кількості вихідних матеріалів, підвищеного відсотка
браку виробленої продукції, зниження цін, за якими планувалося
реалізовувати продукцію (послугу) у зв´язку з її недостатньою якістю,
несприятливими змінами ринкової кон´юнктури, підвищенням попиту,
збільшення матеріальних витрат через перевитрату матеріалів, сировини,
палива, енергії, а також за рахунок збільшення транспортних витрат,
торгових витрат, накладних та інших додаткових витрат,збільшення фонду
оплати праці за рахунок перевищення наміченої чисельності або виплат
9
більш високого, ніж заплановано, рівня заробітної плати окремим робітникам
,збільшення податкових платежів й інших відрахувань підприємства, низька
дисципліна постачань, перебої з паливом і електроенергією, фізичний і
моральний зношення устаткування.

Фінансовий ризик – це ризик, що виникає при здійсненні фінансового

підприємництва чи фінансових угод, виходячи з того, що у фінансовому
підприємництві в ролі товару виступають або валюта, або цінні папери, або
кошти. До фінансових ризиків відносяться валютний, кредитний та
інвестиційний ризики.

Валютний ризик – це імовірність фінансових втрат внаслідок зміни курсу

валют у період зміни контракту між фізичними особами та виробництвом і
розрахунків по ньому. Валютний курс, встановлюваний з урахуванням
купівельної спроможності валют, дуже рухливий.

Економічний валютний ризик полягає у тому, що вартість його активів і

пасивів підприємства може змінюватися у бік збільшення чи зменшення (у
національній валюті) через майбутні зміни валютного курсу. Це також
відноситься до інвесторів, закордонні інвестиції яких – акції чи боргові зобов
´язання – приносять доход в іноземній валюті. Валютний ризик переводу має
бухгалтерську природу і пов´язаний з різноманіттям в обліку активів і
пасивів підприємства в іноземній валюті. У разі, якщо відбувається падіння
курсу іноземної валюти, у якій виражені активи підприємства, вартість цих
активів зменшується. Варто мати на увазі, що ризик переводу є
бухгалтерським ефектом, але мало чи зовсім не відбиває економічний ризик
угоди. Більш важливим з економічної точки зору є ризик угоди, який
розглядає вплив зміни валютного курсу на майбутній потік платежів, а отже,
на майбутню прибутковість підприємства в цілому.

Ризик угод – це імовірність наявних валютних збитків по конкретних

операціях в іноземній валюті. Такий ризик виникає через невизначеність
вартості у національній валюті інвалютної угоди в майбутньому. Даний вид
10
ризику існує як при укладенні торгових контрактів, так і при одержанні чи
наданні кредитів. Він полягає в можливості зміни величини надходжень чи
платежів при перерахуванні в національній валюті. Таким чином, при
укладанні контрактів необхідно враховувати можливі зміни валютних курсів.

Одним із найважливіших видів ризиків діяльності підприємства в умовах

ринкової економіки є кредитний ризик. Він пов´язаний з можливістю
невиконання підприємством своїх фінансових зобов´язань перед інвестором
у результаті використання для фінансування діяльності підприємства
зовнішньої позики. Отже, кредитний ризик виникає в процесі ділового
спілкування підприємства з його кредиторами: банком та іншими
фінансовими установами; контрагентами; постачальниками і посередниками,
а також з акціонерами.

Будь-яка фінансова діяльність є ризиковою. Багато фінансових відносин

будуються в умовах невизначеності, коли необхідно вибирати напрям дій,
здійснення яких складно передбачити. Господарське середовище стає все
більш ринковим, вносить у господарську діяльність додаткові елементи
невизначеності, розширює зони ризикових ситуацій. Отже, з´являються
умови невизначеності, тобто неясності і невпевненості в одержанні
очікуваного кінцевого результату.

Кредитний ризик – це імовірність того, що партнери – учасники контракту

виявляться неспроможними виконати договірні зобов´язання як у цілому, так
і по окремих позиціях. Зменшити вплив даного ризику можна шляхом
обговорення контракту на попередньому етапі, аналізу можливих вигод і
втрат Таким чином, кредитний ринок дозволяє здійснювати накопичення,
рух, розподіл і перерозподіл позикового капіталу між сферами економіки.
Кредитний ринок поділяється на ринок грошових ресурсів (готівки) і ринок
боргових зобов´язань (інструментів позики).

Процентний ризик виникає через коливання процентних ставок, що

приводить до зміни витрат на виплату чи відсотків доходів на інвестиції, а
11
отже, до зміни величини прибутку (чи втрати) у порівнянні з очікуваним. З
цим видом ризиків стикаються банки, страхові та інвестиційні компанії, а
також не фінансові підприємства, що позичають кошти чи вкладають їх в
активи, які дають прибутки (державні цінні папери, облігації підприємств і
т.д. ). Методи управління процентним ризиком – опціони, ф´ючерсні операції
тощо.

12
 Розділ 2.

Засоби зменшення ризиків у підприємницькій діяльності.

2.1 Групи методів зниження ризиків

Для мінімізації ризиків керівництво підприємства (фірми) здійснює певний

аналіз продукції, яка випускається, за ступенем ризиків, пов'язаних з кожною
стадією, і потім вирішує, що і в яких кількостях воно може реалізовувати на
ринку. Іншими словами, необхідний вибір з тих видів продукції, які при
проектуванні, виробництві і реалізації мають найменший ступінь ризиків за
всіма параметрами, які викликають сумніви і невизначеність. Таким чином,
невизначеність, властива процесам, по-в'язаним з досить тяжкими умовами
прагнення до успіху серед конкурентів, очевидна вже до початку розробки
виробничої програми. Існують такі групи методів зниження ризиків:

— технічні методи, які засновані на впровадженні різних технічних

заходів, наприклад система протипожежного контролю, банківських
електронних розрахунків і ін.;

— правові методи, такі як страхування, застава, неустойка (штраф, пеня),

гарантія, завдаток тощо;

— організаційно економічні методи включають комплекс

заходів, спрямованих на попередження втрат від ризиків у випадках

виникнення несприятливих обставин, а також на їх компенсацію у випадках
виникнення втрат.

Найбільш поширеними організаційно-економічними мето-дами зниження

ризику є:

— розподіл ризику між учасниками проекту;

— страхування;

— резервування коштів на покриття непередбачених витрат;

— нейтралізація часткових ризиків;

13
— зниження ризиків у плані фінансування.

Розподіл ризиків здійснюється в процесі підготовки плану проекту і

контрактних документів. Для кількісного розподілу ризиків у проектах
можна використовувати модель, засновану на «дереві рішень». При цьому
кожен учасник виконує запланований проектом обсяг робіт і несе відповідну
частку ризику у разі невиконання проекту. Але найбільше ризикує інвестор.

Тому потрібно знати, які труднощі у пошуку інвестора, як правило,

зростають із збільшенням ступеня ризику, який покладається на інвестора.
Страхування ризику — це система відшкодування втрат страхувальниками
при виникненні страхових випадків із спеціальних страхових фондів, які
формуються за рахунок страхових внесків, що виплачуються
страхувальниками. Як правило, це здійснюється за допомогою майнового
страхування і страхування від нещасних випадків. Створення резервів
ресурсів на покриття непередбачених витрат (самострахування) дозволяє
компенсувати ризик, що ви-никає в процесі реалізації проекту, і тим самим
компенсувати збої у виконанні проекту. Це спосіб боротьби з ризиком, який
передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що
впливають на вартість проекту, і розміром витрат, необхідних для подолання
збоїв у виконанні проектів. Частина резерву завжди повинна знаходитися в
руках менеджера, а іншою частиною повинні розпоряджатися інші учасники
відповідно до контракту. Першим етапом при використанні даного методу є
оцінка наслідків ризиків, тобто суми на покриття непередбачених витрат.
При цьому можна використовувати всі методи аналізу ризиків. Далі
визначається структура резерву на покриття непередбачених витрат та мета
використання встановленого резерву.

Часткові ризики — це ризики, пов’язані із реалізацією окремих етапів (робіт)

за проектом, які напряму не впливають на проект у цілому. Нейтралізацію
часткових ризиків проводять за допомогою методу, який передбачає
проведення таких етапів:
14
1) розглядається ризик, який найбільш важливий для проекту;

2) визначаються перевитрати коштів з урахуванням ймовірності

настання несприятливих подій;

3) визначаються можливі заходи, які спрямовані на зменшення ризиків;

4) визначаються додаткові витрати на реалізацію запропонованих

заходів;

5) порівнюються витрати на реалізацію заходів та величина втрат при

виникненні ризиків;

6) приймається рішення щодо застосування запропонованих заходів;

7) процес аналізу повторюється для наступного за важливістю ризику.

Підбиваючи підсумок, можна виділити такі найбільш поширені зовнішні
способи зниження ризиків, як страхування і хеджування. Серед внутрішніх
слід виділити такі, як розподіл ризиків, резервування коштів або
самострахування і підвищення ефективності управління бізнесом.

Загалом, будь-яке управлінське рішення приймається в умовах, коли

результати не визначені і інформація обмежена. Отже, чим повніше
інформація, тим більше передумов зробити кращий прогноз і знизити ризик.
Підсумовуючи все вищезазначене, можна зробити висновок, що загальними в
господарській практиці є три основні принципи зниження ризиків:

— не ризикувати більше, ніж дозволяє власний капітал;

— не забувати про наслідки ризиків;

— не ризикувати багатьом ради малого.

2.2 Форми управління ризиками

Розрізняють такі форми управління ризиками, як активна, адаптивна і

консервативна. Вибір ставлення до ризику визначає і тип стратегії розвитку
підприємства. Його поведінка на ринку може бути з мінімальним ризиком і
мінімальними результатами, середнім ризиком і середніми результатами,
15
максимальним ризиком і максимальними можливими результатами. У бізнес-
процесах, що відбуваються на підприємстві, будь-який вид додаткового
підстрахування — резервування коштів, страхування бізнесу, хеджування або
інший спосіб — спричиняє за собою додаткові витрати коштів із прибутку
підприємства або резервних фондів. Проведення роботи з виявлення, аналізу
і зниження ризиків — це комплексна і взаємопов'язана діяльність, яка
дозволяє вияви-ти найбільш вразливі місця в бізнесі, передбачити заходи з
нейтралізації (повністю або частково) можливості створення таких ситуацій.
Відомо, що приблизно 20% причин виникнення ризикових ситуацій дають
зниження результату діяльності підприємства на 80% і більше, a 80% причин
дають лише 20% знижень результату. Таким чином, насамперед слід просто
розставити всі наявні ризики за їх вагомістю і ступенем впливу на фінансові
результати діяльності підприємства.

Особливо великий ефект при правильній організації роботи може

спостерігатися при застосуванні методів зниження ризиків, які реалізуються
за допомогою інформаційних систем. Таким чином, загальну оцінку
інтегрального ризику можна і потрібно проводити не тільки на великих, але і
на середніх і малих підприємствах при значній частці вкладень від величини
загального капі-талу з метою визначення масштабів величини можливого
збитку а також з метою аналізу і сортування бізнес-проектів та недопущення
банкрутства підприємств.

16
 Висновки

В даний час ризиковий бізнес зайняв міцне місце в господарському механізмі

розвинутих економічних країн. Ризикове підприємництво успішно конкурує з
великими корпораціями в розробці та виробництві нових продуктів, хоча,
звичайно, технічні і, особливо, економічні можливості малих наукомістких
фірм залишаються непорівнянними з міццю великих корпорацій. Зрозуміло,
що загострення суперництва на нових перспективних ринках вигідно
споживачеві. Малі фірми, які отримують "ризиковий капітал", є і своєрідним
випробувальним полігоном у виробництві нових товаром. Переконавшись на
досвіді такої фірми в успіху, або, навпаки в безперспективності тій чи іншій
конкретній розробці, корпорації можуть набагато більш обґрунтовано
формувати власні інвестиційні програми. Своєрідною проміжною формою
між ризиковим бізнесом і внутрішніми ризиковими проектами є організація
спільних підприємств "нового стилю", що представляють собою об'єднання
дрібної наукомісткої фірмою і великої корпорації У рамках такого об'єднання
дрібна фірма веде розробку нового виробу, а велика компанія надає їй
усіляку підтримку.

Отже, підприємницький ризик – це ймовірність втрати підприємцем

прибутку, доходу чи майна внаслідок підприємницької діяльності. Будь-яке
підприємство несе ризики, пов'язані з його виробничої, комерційних і інший
діяльністю, а керівництво підприємством відповідає наслідки управлінські
рішення. Чинник ризику у підприємницькій діяльності особливо
збільшується у періоди нестабільного стану економіки, супроводжуваного
інфляційними процесами, наддорогими кредитами тощо. Як економічна
категорія ризик є подія, яке може статися або статися. Залежно основної
причини виникнення ризиків можна назвати різновиди підприємницьких
ризиків: виробничий ризик – втрати підприємця, зумовлені скороченням
обсяги виробництва продукції, погіршенням її якості, зростанням потребує
17
матеріальних та трудових витрат; комерційний ризик – втрати, що у процесі
реалізації товарів та послуг; фінансовий ризик – втрати, пов'язані зі змінами
умов кредиту, коливаннями валютних курсів і вартості цінних паперів, з
неплатоспроможністю боржників, непередбачуваними витратами (через
інфляцію), зростанням податків, зростанням цін що їх матеріали; природні
ризики, екологічні – фінансових втрат, викликані стихійними лихами,
екологічними катастрофами, ймовірність заподіяння шкоди навколишньому
середовищі; політичні ризики пов'язані з можливими змінами курсу уряду,
зміною пріоритетів у його діяльності.

Уникнути ризику у підприємницькій діяльності практично неможливо, проте

можна зменшити рівень ризику. Управління ризиком полягає у
прогнозуванні несприятливих подій і прийняття заходів, до певної міри
покликаних унеможливлювати негативні наслідки цих подій. Процес
управління ризиком: встановлення ризику – виявлення джерел небезпеки,
оцінка ризику – оцінка ймовірності виникнення небезпеки, прогнозування
ймовірних втрат, зменшення ступеня ризику – реалізація комплексу
спеціальних заходів у цілях мінімізації шкоди.

18
 Використані джерела

Абрамов С.И. Оценка риска ивестирования // Экономика строительства. №12,

1996. – с. 2 – 12.

Балабанов И.Т. Риск – менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1996.

Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. – К.: ТОВ

“Борисфен-М”, 1996. – 336 с.

Воропаев Ю.Н. Оценка риска аудита и бизнеса // Бухгалтерский учёт, -

1996. -№6. – С. 27.

Грабовый П.Г., Петрова С.Н. Риски в современном бизнесе. – М.: Аланс,

1994. – 200 с.

Грядовая О. Кредитные риски и банковское ценообразование // Российский

экономический журнал. – 1995. - №9. – С.

Жигло А.Н. Расчёт ставок дисконта и оценка риска // Бухгалтерский учёт.

– 1996. - №6. – С. 41.

Комаринський Я., Яремчук І. Фінансово – інвестиційний аналіз. Навч.

Посібник. – К. Українська енциклопедія. – 1996. – 298 с.

Кононенко А.Ф., Холезов А.Д., Чумаков В.В. Принятие ришений в условиях

неопределённости // ВЦ АН СССР. – М., 1991. – 197 с.

Куракина Ю.Г. Оценка фактора риска в инвестиционных расчётах //

Бухгалтерский учёт. – 1996. - № 6. – С. 22-27.

19
Нейман Дж.фон, Могенштерн О. Теория игр и экономическое поведение. –
М.:

Наука, 1970.

20