Тема.

  М.В. Гоголь «Ревізор. Образи чиновників.

Засоби творення комічного в п’єсі

Мета  предметні компетентності: розширити знання про комедію

Гоголя «Ревізор», її творчу історію, сюжет, образну систему;
розвивати творчі здібності, уміння аналізувати образи,
працювати з цитатним матеріалом; виховувати негативне
ставлення до корупції, хабарництва, лицемірства;
ключові компетентності: логічно висловлювати свою думку,
оцінювати поведінку та вчинки героїв;
комунікативні: розвивати ініціативність, навички роботи в
групі; умінні вислухати думку товариша;
інформаційні: навчити користуватися матеріалом із різних
джерел інформації;
загальнокультурні: виховувати естетичний смак, любов до
літератури.
Тип уроку: урок формування знань, умінь і навичок.
Обладнання: підручник; літературознавчий словник; презентація;
роздавальний матеріал за темою уроку.

У п’єсі Ревізор немає ніде

людяності і світла істини.
М.Гоголь
Хід уроку.
І. Організаційний момент.
ІІ. Оголошення теми та мети уроку
Запис теми та епіграфа до уроку Слайд1
М.В. Гоголь «Ревізор. Образи чиновників. Засоби творення комічного в п’єсі.
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
 Визначте жанр твору. Слайд 2
Сатирична соціальна комедія
 Дайте визначення комедії. В чому особливості комедії як драматичного
твору?
(Комедія – драматичний твір, в  якому  засобами гумору та сатири
розвінчуються  негативні суспільні та побутові явища,
розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині).
Особливості драматичного твору: дійові особи, монологи,
діалоги, репліки, ремарки.
 Що нового додає Гоголь до особливостей драматичного твору?
 Яким був ідейний задум комедії? Слайд3
"В "Ревізорі" я зважився зібрати в одну міру все дурне в Росії, яке я
тоді знав, всі несправедливості, які робляться в тих місцях і тих
випадках, де найбільше потрібно від людини справедливості, і за
одним разом посміятися над всім".
Що ви знаєте про історію написання п’єси і її першу постановку?
На початку жовтня 1835 Гоголь просив Пушкіна підказати сюжет для
комедії, і той розповів історію, як його прийняли за ревізора, коли він
збирав матеріали для своєї книжки про Пугачова. Історія була типовою
для того часу. Навіть сам Гоголь, повертаючись з України до Москви,
успішно видавав себе за ревізора на станціях, щоб отримати коней поза
чергою. П'єсу Гоголь написав всього за два місяці.Слайд4
 У квітні 1836 року відбулась перша вистава в Петербурзі, на яку
прибув навіть сам Микола І. Цар вітав автора й акторів, прийшов до
них за куліси. «Ну, п'єска! Всім дісталося, а мені - більше за всіх!» -
сказав він після прем'єри.
 Чому саме так сприйняв МиколаІ зміст п’єси?
Микола Гоголь і виконавець головної ролі Іван Сосницький отримали
від Миколи І по діамантовій каблучці.
До 1870 року п'єса в Росії йшла лише в першій редакції (1836 року),
після 1870 - за виданням (1842 року).Слайд5
ІV Оголошення теми та мети уроку
V.Мотивація навчальної діяльності учнів.
Робота над розкриттям теми уроку
1.Робота з епіграфом до літературного твору.
 Прочитайте епіграф до п’єси «Ревізор», назвіть джерело його
походження. В нього пика бридка,а він на дзеркало наріка.
(Це народне прислів’я.)
 На вашу думку, як слід розуміти зміст цього епіграфа?
Взявши народне прислів’я за свій епіграф до комедії, Гоголь показав
усім, що його твір не може бути наклепом, це справжнє дзеркало
реальності , а тому не треба дорікати, говорячи про спотворення.
Уважно придивіться до відображення і, можливо, тоді вам захочеться
змінити все на краще. Слайд6

3. Робота над визначенням головної проблеми твору.

Слово учителя
Гоголь завжди класик і завжди сучасний.
Ключова проблема п’єси – корумповане середовище та його вплив на
особистість.
Корупція – злочин, що полягає у використанні особою прав наданих їй
за посадою в цілях особистого збагачення
Явище корупції в літературі першим зобразив Гоголь, він розкрив не
окремі злочини, а цілу державну систему корупції та хабарництва.
І хоча ці слова не названі у тексті п’єси, але саме про них йдеться в
творі. Слайд7
4. Бесіда за змістом.
 Де і коли розгортаються події в комедії?
Події розгортаються в повітовому місті Саратовської губернії в 1831
році. Городничий каже, що «… звідси, хоч три роки скачи, ні до якої
держави не доїдеш».
 Що представляє собою повітове містечко?
Вулиці міста були завалені сміттям. Всюди панував хаос і безлад,
процвітало хабарництво.
Повітове місто N – символічне зображення всієї Росії.
У цьому маленькому місті як у будь-якій державі є своя юстиція,
охорона здоров'я, освіта. На чолі кожної установи свої чиновники.
Коротку, але влучну характеристику яким дав у своєму листі до
друга Тряпічкіна Хлєстаков (Лист Хлєстакова) Слайд8

5. Робота над таблицею

Система управління повітового містечка N в п’єсі Гоголя. Слайд9
ц
Ш
К
І
ш
Х
б
У
Т
п
я
Л
е
Ф
П
л
і
г
Б
ь
с
а
х
у
м
Д
-
з
к
С
в
т
А
й
ч
и
н
д
р
о
Г6. Характеристика Городничого
 Що пише про Городничого автор в замітках до акторів?
Антон Антонович Сквозник-Дмухановський – городничий, начальник
повітового міста. Слайд10
До уваги акторів
Уже постарілий на службі й дуже недурний, по-своєму, чоловік. Хоч і
хабарник, але поводиться дуже солідно; говорить ні голосно ні тихо, ні
багато ні мало, його кожне слово значуще. Риси обличчя грубі й жорстокі,
як у всякого, хто почав тяжку службу з нижчих чинів. Він одягнений, як
звичайно, у свій мундир з петлицями і в ботфортах зі шпорами. Волосся в
нього стрижене, з сивиною.
 Прізвища героїв Гоголя завжди промовисті. Як можна
схарактеризувати героя за його прізвищем?

Відповідно до словника Даля, сквозник – це «хитрий, пронирливий

чоловік, пройдисвіт, досвідчений шахрай»; дмухан – це «бундючність,
гордість, пиха, чванство».

 Чому, почувши про те, що «ревізор» уже тиждень як у місті,

городничих перелякався? Якими були його перші розпорядження
щодо наведення порядку? Слайд11

У місті повний безлад, на вулицях бруд; один із поліцейських

п’яний, як чіп; арештантів не годували, поліцейський Держиморда
б’є правого і винуватого.

Заходи усунення недоліків

 поставити квартального на мосту «для благоустрою»;

 розкидати старий паркан «і поставити солом’яну тичку, щоб

схоже було на планування»;
 не випускати солдатів на вулицю;

 «сказати Держиморді, щоб… не… давав волі кулакам».

 Перегляньте ілюстрації, схарактеризуйте образ городничого,

використовуючи цитати з тексту комедії. Слайд12 (Додаток1).

7. Характеристика Земляники. Яким бачить його образ Гоголь? Як можна

пояснити походження його прізвища? Слайд13

Почнемо із заміток до акторів

Попечитель богоугодних закладів, дуже товста, неповоротка й
незграбна людина, але до всього того проноза й крутій. Дуже
прислужливий і метушливий.

Прізвище Земляника , за допомогою якого Гоголь порівнює героя з

рослиною, що стелеться по землі, створює уявлення про людину
низинних вчинків - донощика, кар'єриста.

 Що негаразд у богоугодному закладі? Що потрібно зробити, щоб

приховати недоліки, адже усунути їх практично неможливо?Слайд14

В лікарні антисанітарія: палати брудні, усі хворі схожі на ковалів,

вони не забезпечені чистим одягом, білизною, їх не лікують і погано
годують; у палатах курять тютюн; усі «одужують як мухи».

Лікар Гібнер, німець за походженням, не знає російської мови, не

може спілкуватися з пацієнтами, поставити правильний діагноз.

Заходи усунення недоліків

 одягти хворим чисті ковпаки;

 повісити таблички з назвою хвороби;

 щоб зменшити кількість хворих, відправити їх додому.

 Перегляньте ілюстрації, схарактеризуйте образ Земляники,

використовуючи цитати з тексту комедії. Слайд15 (Додаток2).

8. Характеристика Ляпкіна-Тяпкіна. Яким його бачить Гоголь? Як

можна пояснити походження його прізвища? Слайд16

Суддя, людина, що прочитала п’ять чи шість книг, і тому трохи

вільнодумна. Охочий дуже до здогадів, і тому кожному слову своєму
надає ваги. Той, хто грає його, повинен завжди зберігати на обличчі
своєму значущу міну. Говорить басом, довго розтягаючи, з хрипом і
сопінням, як старовинний годинник, що перше шипить, а потім уже
б’є.

Прізвище Ляпкин-Тяпкін утворене від народного фразеологізму «тяп-

ляп». За даними словника Д. Н.Ушакова, він має значення «швидка,
 але недбала і груба робота». Таким прізвищем Гоголь підкреслює
його неуцтво і безвідповідальність.

 Чи може такий суддя захищати інтереси жителів міста? Що у нього

твориться у приймальні для громадян міста? А хто веде засідання
суду? Що пропонує Городничий та і сам Ляпкін-Тяпкін, щоб
приховати недоліки? Слайд17

У суді Ляпкіна-Тяпкіна панує хаос і безлад – в присутніх місцях

гуляють гуси. У місці, де приймають присяжних, висить довжелезний
батіг. Засідатель зазвичай на судові справи приходить у нетверезому
стані.

Заходи усунення недоліків

 гусей відправити на кухню і приготувати гарний обід;

 арапник прибрати, а як проїде ревізор, знову можна почепити;

 засідателю порадити їсти цибулю або часник, звернутися за

медикаментами до Християна Івановича Гібнера.

 А ви бачили суддю, який сам дає хабаря? А давайте подивимося!

Сценка Ляпкін-Тяпкін дає хабаря Хлєстакову.

 Перегляньте ілюстрації, схарактеризуйте образ Ляпкіна-Тяпкіна,

використовуючи цитати з тексту комедії. Слайд18 (Додаток 3) .

9. Характеристика Луки Лукича Хлопова.

 Чому Гоголь не дає ніяких зауважень до цього персонажа? Що

можна сказати про походження його прізвища? Слайд19

Більше всіх боїться ревізора Лука Лукич Хлопов, доглядач училищ. Він
сам про це говорить: “Не приведи бог служити по вченій частині, усього
боїшся. Усякий мішається, усякому хочеться показати, що він теж
розумна людина”.

Слово Хлопов (прізвище служителя училищ), очевидно, походить від

слова «холоп». Гоголь висміює рабську приниженість, знеособленість
і заляканість чиновника.

Він типовий представник того суспільства, в якому людина не звикла

сміливо висловлювати власну думку і взагалі мати її. Хлопова не
цікавлять ні методика викладання предметів, ні знання учнів, він боїться
тільки за свою репутацію. Слайд20

У навчальних закладах міста N немає порядку, і в цьому винен як

Хлопов, так і Городничий. І розпорядження їх, щодо усунення недоліків
просто смішні.

Заходи усунення недоліків

 наказати учителю історії, щоб не ламав стільці у запалі розповіді;
 заборонити предводителю робити гримаси;
 гнати учителів, щоб не розводили вільнодумства;

 Перегляньте ілюстрації, схарактеризуйте образ Хлопова,

використовуючи цитати з тексту комедії. Слайд21 (Додаток 4).

10. Характеристика почмейстра Шпекіна.

 Яким бачить Гоголь Шпекіна? Що означає його прізвище?

Слайд22

Поштмейстер, Іван Кузьмич Шпекін, простосердна до наївності людина.

Служба для нього не праця, а приємне проведення часу. Він розкриває
листи й читає їх. Найцікавіші залишає в себе й у цьому не бачить
ніякого злочину. За це його не лає навіть городничий, а навпаки,
радить продовжувати уважно стежити за тим, щоб не випустити з міста
якої-небудь скарги або повідомлення.

Прізвище Шпекін утворене від слова «шпик», що означає таємного

агента або сищика.

 Чим для нього є служба у поштовому відомстві? Чи є недоліки в його

роботі? А чи потрібно їх позбутися? Що про це каже городничий?
Слайд23

Шпекін завжди цікавився тим, що нового відбувається в світі. Саме

тому, користуючись вигодою своєї роботи, він нерідко любив
відкривати чужі конверти і листи, читати їх зміст. Але, тим не менш,
він грамотна і вихована людина, віддана начальству і своїй роботі.

Заходи усунення недоліків

 відкривати і надалі чужі листи, читати їх, щоб вище начальство
перебувало в курсі всіх справ і новин.

Недоліки є, але усувати їх не потрібно!

Алогізм – нелогічність у міркуваннях, внаслідок чого мислення
набуває суперечливості, двозначності.

 Перегляньте ілюстрації, схарактеризуйте образ Шпекіна,

використовуючи цитати з тексту комедії. Слайд24 (Додаток5).

 Які ж засоби використовує Гоголь для того, щоб створити ефект

комічного? Слайд 25

Іронія, гротеск, гіпербола, промовисті прізвища, комізм ситуацій,

мова героїв, самовикриття, зміст ремарок, «німа сцена», сатира.

11. Слово учителя. Комедія Гоголя – це сміх, крізь сльози. Саме тому
Городничий промовляє: «Чого смієтесь? Із себе смієтесь!..»
 Чи є в комедії Гоголя позитивний герой? Так це СМІХ!
  Повернемося до епіграфа уроку. Чому Гоголь говорить, що
«у п’єсі Ревізор немає ніде людяності і світла істини».

V. Домашнє завдання. Образ Хлєстакова

І група. Добрати цитати до образу Хлєстакова.
ІІ група Розіграти сценку «Хлєстаков Осип і трактирний слуга».
ІІІ група створити презентацію.

Додаток1

ОБРАЗ І ХАРАКТЕРИСТИКА ГОРОДНИЧОГО В КОМЕДІЇ "РЕВІЗОР"

Городничий служить чиновником вже 30 років, тобто йому, судячи з усього,
близько 50 років.
У городничого є дружина і діти. Судячи з усього, крім дорослої доньки Марії
у нього є ще й діти молодшого віку.
Городничий ніжно ставиться до своєї дружини і в листах називає її "ясочкою".

Городничий погано виконує свої обов'язки і ображає громадян:

«Такого городничого ніколи ще, пане, не було. Такі образи лагодить, що
описати не можна».
Антон Антонович - досвідчений шахрай. Він вміє обманювати навіть самих
хитрих людей:
«Тридцять років живу на службі; жоден купець ані підрядник не міг провести;
шахраїв над шахраями обманював…. Трьох губернаторів обдурив. Що
губернаторів!»
Городничий "наживається" всюди, де можна, тому серед чиновників він
вважається розумною людиною:
«Так як я знаю, що за тобою, як за всяким, водяться грішки, тому що ти
людина розумна і не любиш пропускати того, що пливе в руки».(Із листа
Городничому)

Насправді городничий - дурна людина. До такої думки приходить не тільки

Хлестаков,а й сам Сквозник-Дмухановський:
"Городничий - дурний, як сивий мерин ..." (думка Хлестакова) " Як я, старий
дурень? Вижив, дурний баран, з розуму." (Городничий про себе)

Городничий - жадібний, ненаситний чоловік:

"Ні, бач, йому всього цього мало … Прийде в крамницю і, що не потрапить,
все бере. Сукна побачить штуку, каже:« Е, милий, це гарне суконце: віднеси-
но його до мене ». Ну і несеш, а в штуці; то буде без мала аршин п'ятдесят."
(1 аршин - 0,72м)

Городничий бере хабарі у купців і інших громадян:

«Купецтво та громадянство мене бентежить. Кажуть, що я їм солоно припав,
а я, ось їй богу, якщо і взяв з іншого, то, право, без будь-якої ненависті.»

Городничий не стежить за порядком і чистотою в місті. Він прибирає місто

тільки для ревізора:
«Арештантам не видавали провізії. На вулицях шинок, нечистота! Ганьба!».
Вимели б всю вулицю, що йде до трактиру, і вимели б чисто ...»
 Городничий краде гроші з державної скарбниці. Він розікрав гроші на
будівництво церкви. Ревізору ж він збирається пояснити, що церква була
побудована, але згоріла:
«Так якщо запитають, чому не вибудувана церква при богоугодному закладі,
на яку назад тому п'ять років була асигновано сума, щоб не забули сказати,
що почала будуватися, але згоріла. Я про це і рапорт представляв. А то,
мабуть, хто - небудь, забувши, здуру скаже, що вона і не починала
будуватися».

Антон Антонович порушує закони. Так наприклад, він бере в солдати тих,
кому не належить йти в армію:
«Так чоловіка мого наказав забрити в солдати, і черга-то на нас не
припадала…»

Городничий - нероба, але при цьому він уміє "розписувати", красиво

говорити про те, що він нібито робить:
«Ека, нероба.» «Як розписує! Дав же бог такий дар».

Антон Антонович ображає купців, загрожує і шантажує їх. Купці міста N

готові "лізти в петлю" від його "образ":
«Не губи, пане! Образи терпимо зовсім даремно. Так все від городничого
тутешнього». «Вже не знаємо, як і бути: просто хоч в петлю лізь». А спробуй
перечити, наведе до тебе в будинок цілий полк на постій. А якщо що, велить
замкнути двері. «Я тебе, - каже, - не буду, піддавати тілесному покаранню
або тортурами катувати - це, каже, заборонено законом, а ось ти в мене,
любий, з’їси оселедця!»

Городничий мріє бути генералом, хоча зовсім не заслуговує на це звання:

«Ось викине штуку, коли справді зробиться генералом! Ось вже кому
пристало генеральство, як корові сідло!

За городничим водиться багато грішків, але при цьому він ходить до церкви
щонеділі:
« О, ох, хо, хо, х! Грішний, багато в чому грішний." ". За тобою, як за всяким,
водяться грішки."
«Ви до церкви ніколи не ходите, а я, по крайній мері, в вірі твердий і
щонеділі буваю в церкві».
Городничий любить грати в карти, як і інші чиновники міста N:
« А у мене, падлюка, випонтірував вчора сто рублів». (Лука Лукич про те, що
городничий грає в карти).
Додаток2

ОБРАЗ І ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕМЛЯНИКИ В КОМЕДІЇ "РЕВІЗОР"

Зі слів автора Земляника : «піклувальник богоугодних закладів, дуже
товста, неповоротка і незграбна людина, але при всьому тому пронира і
шахрай. Дуже послужливий і метушливий…»
 Артемій Пилипович працює чиновником. Відповідає за всі богоугодні
заклади в місті: лікарні, притулки, навчальні заклади, богодільні. Одружений.
Багатодітний батько, який має п'ять різностатевих дітей.

Насправді за простакуватою зовнішністю Артемія Пилиповича ховається

хитра, лицемірна людина здатна на догоду власних інтересів без докорів
сумління підставити ближнього.

Недбалість. Як і більшість чиновників, він абсолютно байдужий до роботи. У

ввірених йому закладах твориться бог казна-що. Хворі в брудному одязі
гуляють по коридору. Запах тютюну перебиває всі інші. Над лікарняними
ліжками немає жодної таблички з прізвищем пацієнта. Ліки і ті не доходять до
хворих. 

Зарозумілий. Земляника високої думки про себе. Люди, що займають

становище в суспільстві нижче, ніж у нього, автоматично стають в його очах
неповноцінними. Пацієнти у ввірених йому закладах живуть своїм життям.
Нікому до них немає ніякого діла. З Християном Івановичем у них свій погляд
на простих смертних. «...чим ближче до натури, тим краще; ліків дорогих ми
не вживаємо. Людина проста: якщо помре, то так і помре; якщо одужає, то і
так одужає».

Брехун. Прикинутися, що він любить свою роботу і сумлінно виконує

обов'язки. «Можу сказати, що не шкодую нічого і ревно виконую службу…»
«З тих пір, як я прийняв начальство, - може бути, вам здасться навіть
неймовірним, - все як мухи одужують. Хворий не встигне увійти в лазарет, як
вже здоровий; і не стільки медикаментами, скільки чесністю та порядком…»

Мати такого друга, ворога не треба. Земляника заради кар'єрного росту

здатний зрадити і підставити тих, хто з ним пропрацював поруч пліч-о-пліч
не один рік. На його думку заради досягнення мети можна використовувати
всі засоби, як на війні. Бажаючи сподобатися Хлестакову, здав суддю,
поштмейстера, Луку Лукича з потрохами, та ще й ладен усе це викласти на
папері.

«Ось тутешній поштмейстер зовсім нічого не робить; всі справи зовсім

занедбані: посилки затримуються...
«Суддя теж… їздить тільки на зайців, в урядових приміщеннях держить собак,
і поводження, якщо признатися перед вами,— звісно, на користь вітчизні, я
повинен це зробити, хоч він мені рідня і приятель,— поводження най
пристойного».

«От і доглядач тутешньої школи... Я не знаю, як могло начальство довірити

йому таку посаду; він гірше, ніж якобінець, і такі подає юнацтву
неблагонадійні думки, що й висловити важко. Чи не скажете, я все це
викладу на папері»?

Хабарник. Хабарі для Земляники явище звичайне. Він звик за допомогою

готівки вирішувати багато проблем. Саме гроші допомагають закрити очі на
його грішки перед законом.
 Лестивий, послужливий. Він звик підлабузнюватися перед начальством,
жорстокий і розважливий, Земляника прекрасно знає чого хоче від життя і як
цього домогтися

Додаток3
ОБРАЗ І ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЯПКІНА-ТЯПКІНА В КОМЕДІЇ "РЕВІЗОР"
Прізвище даного персонажа повністю відповідає тому, як він ставиться до
своєї роботи. Аммос Федорович працює суддею. Носить чин колезького
радника. Рівно п'ятнадцять років віддано роботі.
«...вже п'ятнадцять років сиджу на суддівському стільці»

Стільки років, а толку немає. До своїх обов'язків він ставиться

безвідповідально. Більше створює видимість, що працює, а насправді нічого
не робить.
«...як загляну в доповідну записку – а! Тільки рукою махну…»

За таке безладне ставлення до службових обов'язків, він ще примудряється

отримувати нагороди. Питається, за які такі заслуги.
«За три триріччя представлений до Володимира 4-го ступеня за ухвалою з
боку начальства». 

В установах, які знаходяться під його контролем, абсолютно ніякого

порядку. У суді тримають гусей, немов у колгоспному сараї.
"...сторожа завели домашніх гусей з маленькими гусенятами, які так і
шастають під ногами. Воно, звичайно, домашнім господарством заводиться
всякому похвально, і чому ж сторожу не завесть його? Тільки, знаєте, в
такому місці непристойно…»

Всім в місті відомо, що Тяпкін-Ляпкін любитель брати хабарі. Він не

приховує від інших свою пристрасть. Причому бере не грошима, цуценятами
хортів. Щиро вважаючи, що в його вчинках немає нічого протизаконного.
«...говорю всім відкрито, що беру хабарі, але чим хабарі? Борзими
цуценятами…
Цуценятами бере, тому що є пристрасним шанувальником полювання.
«Суддя їздить тільки за зайцями…»
Великий любитель собак. За очі ті, хто знає його згубну пристрасть до
чотириногим друзям, між собою прозвали Тяпкіна-Ляпкіна «суддя-собачник».

У Тяпкіна-Ляпкіна завищена самооцінка. Він звик вважати себе

розумнішими за інших. Насправді все йде набагато інакше. Всі його знання
складають прочитані ним близько шести книг, але зате яка зарозумілість.
Звичайні люди для нього порожнє місце. Адже вони нічого з себе не
уявляють, навіщо їх брати до уваги.
"Ляпкін-Тяпкін, суддя, людина, яка прочитала п'ять або шість книг, і тому
дещо вільнодумний. Мисливець великий на здогадки, і тому кожному слову
своєму дає вагу».

У Ляпкіна- Тяпкіна погана репутація. Люди подейкують про таємний зв'язок

судді із заміжньою дамою, дружиною поміщика Добчинського. Адже не
випадково її діти вилита копія судді. «Є один поміщик, Добчинський, якого ви
бажали бачити; і як тільки Добчинський куди-небудь вийде з дому, то він там
і сидить у дружини його, я готовий присягнути...І навмисне подивіться на
дітей його: ні одне з них не схоже на Добчинського, але всі, навіть маленька
дівчинка, як вилитий суддя…»

На дозвіллі суддя любить віддаватися філософським роздумам на різні

життєві теми і не тільки. Його хвилює тема створення світу, вавилонське
стовпотворіння. « ...що не слово, то Цицерон з мови злетів...». «...ви не
тільки про собак, але і про стовпотворіння…»

Найкращий друг судді Земляника, за сумісництвом є йому родичем.

«Він мені рідня і приятель».

Неосвічений. Не спромігся вивчити французьку мову, якою повинні володіти

всі освічені дворяни.

Атеїст. Не вірить в бога і старанно обходить Церква стороною.

"Зате ви в бога не віруєте; ви в церкву ніколи не ходите…»

Образ Тяпкіна-Ляпкіна не є позитивним. Займаючи таку серйозну посаду, і

так ставиться до своїх посадових обов'язків не можна. Правосуддя для нього
не грає ніякої ролі і стоїть на останньому місці. Перші місця займає
хабарництво і підлабузництво перед начальством.

Додаток 4

ОБРАЗ І ХАРАКТЕРИСТИКА ХЛОПОВА В КОМЕДІЇ "РЕВІЗОР"

Хлопов займає посаду доглядача училищ, тобто він керує всіма училищами
міста N і відповідає за освіту населення:

Чин Хлопова - титулярний радник: «...Маю честь представитися: доглядач

училищ, титулярний радник Хлопов...» Цивільний чин IX классу, до нього
зверталися Ваше благородіє.

Лука Лукич Хлопов одружений. Його дружина кличе його ласкаво

Луканчиком

Хлопов погано виконує свою роботу, як і інші чиновники міста N: «...Ось і

доглядач тутешнього училища ... Я не знаю, як могло начальство повірити
йому таку посаду: він гірше, ніж якобінець, і такі вселяє юнацтву
несприятливі правила, що навіть висловити важко...».

У навчальних закладах міста N немає порядку, і в цьому винен Хлопов:

«...А ось вам, Лука Лукич, так, як доглядачеві навчальних закладів, потрібно
подбати особливо щодо вчителів. Вони люди, звичайно, вчені і виховувалися
в різних колегіях, але мають дуже дивні вчинки., натурально несумісні з
вченим званням...».
На відміну від них Лука Лукич – самий справжній боягуз, не здатний
боротися за власні права. Це характеризують і його улюблені фрази, які він
регулярно вимовляє: «Авось пронесе і як би нічого не сталося». Він боїться
людей, які вище його чином: «...Не можу, не можу, панове. Я, зізнаюся, так
вихований, що, заговори зі мною одним чином хто-небудь вище, у мене
просто і душі немає…»

Хлопов любить грати в карти, як і інші чиновники міста N: «...А у мене,

негідник, випонтував вчора сто рублів...»

Від Хлопова весь час смердить цибулею: «...Доглядач училищ протухнув

наскрізь цибулею...».

Він типовий представник того суспільства, в якому людина не звикла

сміливо висловлювати власну думку і взагалі мати її.

Додаток5
ОБРАЗ І ХАРАКТЕРИСТИКА ПОШТМЕЙСТЕРА В КОМЕДІЇ "РЕВІЗОР"

Іван Кузьмич Шпекін займає посаду поштмейстера в місті N. Він надвірний

радник: чин VІІІ класу в Табелі про ранги. До нього зверталися Ваше
благородіє.
«...Маю честь представитися: поштмейстер, надвірний радник Шпекін...»

Прізвище цього героя утворене від слова «шпик», що означає таємного

агента або сищика.

Почмейстр відповідає за пересилання листів, а також керує поштовими

станціями, кіньми та доглядачами і т. д. Він грамотна і вихована людина, що
підкоряється начальству і своїй роботі.

Про зовнішність поштмейстера відомо наступне: «...почтмейстер, входить

витягнувшись, в мундирі, притримуючи шпагу...».
« ...Почтмейстер вилитий департаментський сторож Міхєєв; мабуть, також,
негідник, п'є гірку...» (поштмейстер схожий на сторожа-п'яницю)

Поштмейстер нічого не робить, тому на місцевій пошті справи йдуть погано:

"...Ось тутешній поштмейстер абсолютно нічого не робить: всі справи у
великому запущенні, посилки затримуються... будьте ласкаві самі навмисне
розшукати..."

Поштмейстер розкриває і читає чужі листи, користуючись службовим

становищем. Він робить це не з обережності, а з цікавості: «...Знаю, знаю...
Цього не вчіть, це я роблю не те щоб з обережності, а більше з цікавості:
смерть люблю дізнатися, що є нового на світі. Я вам скажу, що це прецікаве
читання. Інший лист з насолодою прочитаєш – так описуються різні пасажі...
а повчальність яка... краще, ніж в «Московських відомостях»!
 Шпекін іноді залишає собі чужі листи, якщо вони йому особливо
подобаються. В результаті такі листи, звичайно, не доходять до адресата:
«...Шкода, однак ж, що ви не читаєте листів: є прекрасні місця. Ось
нещодавно один поручик пише до приятеля <...> Я навмисне залишив його у
себе. Хочете, прочитаю?..»

Наприкінці п'єси саме поштмейстер викриває Хлестакова, роздрукувавши

його лист другу в Петербург: «...Поштмейстер, мені здається, теж дуже
хороша людина. Принаймні, послужливий...».

Тільки Шпекін запитує у Хлєстакова про претензії до його роботи. На всі

питання він відповідав швидко і стримано. Коли поштмейстер давав хабар
уявному ревізорові, то, радіючи , повідомив, що з його роботою все гаразд і
немає проблем. Крім того, саме Шпекін дав Хлестакову одну з кращих трійок
коней, для того, щоб той комфортно і з приємними враженнями виїхав з
міста.