1

Семінар 6

1. Універсальні і регіональні стандарти у сфері прав людини, їх

співвідношення.
2. Міжнародна організація праці і її вплив на розвиток соціально-
трудових відносин.

Історія виникнення Міжнародної організації праці

Проблеми міжнародного регулювання трудових відносин виникли ще на
початку XIX століття. Ці проблеми загострювалися дедалі більше. Постала
необхідність прийняття міжнародного трудового законодавства до якої
підштовхнула промислова революція в Європі та Північній Америці. Ця ідея
була підтримана багатьма видатними промисловцями, в тому числі Робертом
Оуеном та Даніелем Леграном, а також рядом політичних діячів та
економістів. На користь прийняття міжнародних трудових норм було
висунуто три аргументи. Перший з них мав гуманітарне спрямування та
вказував на необхідність полегшити виснажливу працю трудівників. Другий
аргумент, більш політичний, підкреслював важливість зміцнення соціального
миру в промислово розвинених країнах з метою попередження суспільних
потрясінь. Третій аргумент мав економічний характер та вказував на те, що
міжнародне регулювання праці допоможе країнам з захисним трудовим
законодавством уникнути втрат, спричинених подібною соціальною
політикою для їх зовнішньої торгівлі. Тобто міжнародне регулювання
дозволило б вирівняти умови міжнародної конкурентноздатності.
У 1901 році в Базелі (Швейцарія) було створено Міжнародну асоціацію з
захисту трудящих. її виконавчим органом став Міжнародний трудовий офіс.
Головним завданням останнього було проведення порівняльного аналізу
національних законодавств, інформування держав, збирання й дослідження
документації з трудового права. Міжнародна асоціація з захисту трудящих
провела міжнародні конференції, де було вироблено дві конвенції - про нічну
працю жінок і про використання білого фосфору в сірниковій промисловості.
Слід зазначити, що вказані конвенції не отримали підтримки в
законодавствах держав. Діяльність Міжнародної асоціації по захисту
трудящих припинилася на початку Першої світової війни.
Основними причинами виникнення МОП були:
 - зростання чисельності та впливу робітничого класу, погіршення його
стану під час війни;
 - активні революційні й соціальні виступи у країнах Західної Європи
під впливом Жовтневого перевороту в Росії;
 - бурхливий розвиток світової торгівлі й міжнародної конкуренції.
Події, що відбулися на початку XX століття, потребували появи
міжнародної організації, яка захищала би права трудящих. Такою
організацією стала Міжнародна організація праці (МОП). Вона виникла як
автономна організація, тісно пов'язана з Лігою націй. Створення МОП було
задекларовано Паризькою мирною конференцією 11 квітня 1919 року; в її
 2
роботі взяли участь представники 41 країни. Кожну державу було
представлено двома делегатами від уряду та по одному - від підприємців і
профспілок.
Місцем розташування МОП було визначено Женеву. МОП діє за
принципами трипартизму, тобто в структурі всіх органів МОП закріплено
принцип: два представники від уряду і по одному - від підприємців і
профспілок.
Головною метою створення МОП було розроблення і прийняття
міжнародних трудових норм. У 1926 році Міжнародна конференція праці
ухвалила рішення про створення механізму контролю за дотриманням
міжнародних трудових норм. Було створено комітет незалежних експертів,
завданнями якого стали розгляд доповідей урядів і надання аналізу цих
доповідей генеральною конференцією МОП
Під час Другої світової війни ^Міжнародна конференція праці відбулася
двічі - 1941 року в Нью-Йорку та 1944 року у Філадельфії. На цих
конференціях МОП чітко висловилася на підтримку боротьби проти
гітлеризму. У Філадельфії було сформульовано основні принципи, цілі та
завдання МОП
Як основні принципи МОП було визначено таке:
 1) Міцний мир може бути встановлений тільки на основі соціальної
справедливості.
 2) Ненадання країною трудящим нормальних умов праці є перешкодою
для інших народів, які бажають поліпшити стан трудящих у своїх країнах.
 3) Свобода слова і свобода об'єднань - необхідні умови постійного
прогресу.
 4) Бідність у будь-якому місці є загрозою для загального добробуту.
 5) Всі люди незалежно від раси, віри, статі мають право на
матеріальний добробут і духовний розвиток в умовах незалежності й
гідності, економічної стійкості та рівних можливостей.
На заключному етапі Другої світової війни була створена Організація
Об'єднаних Націй, між нею і МОП було укладено угоду про встановлення
зв'язків. Таким чином, у 1946 р. МОП стала першим спеціалізованим
закладом ООН. У 1960 р. при МОП було створено Міжнародний інститут
соціально-трудових досліджень, а 1965р. - Міжнародний навчальний центр у
Турині. Сьогодні країнами-членами
МОП є 177 країн. Україна членом Міжнародної організації праці є з 1954
року.
Як бачимо, для реалізації цих принципів необхідні міжнародні зусилля.
Тому в основоположних документах МОП чітко сформульоване її намагання
співпрацювати з урядами країн, а також відповідними міжнародними
органами, на які покладена відповідальність за сприяння охороні здоров'я,
освіті, добробуту всіх народів. Головний зміст своєї діяльності, таким чином,
МОП вбачає в тому, щоб сприяти прийняттю державами світу таких програм,
що спрямовані на вирішення найактуальніших для людей проблем праці.
 3
Міжнародна організація праці здійснює технічну допомогу за такими
основними напрямами:
 - удосконалення управління (соціально-трудовий аспект);
 - професійне навчання і перепідготовка кадрів;
 - політика працевлаштування і управління працею;
 - трудове законодавство;
 - умови і охорона праці, виробнича гігієна;
 - статистика праці;
 - розвиток кооперативних форм;
 - соціальне забезпечення.
За останнє десятиліття щорічно виділялось в середньому біля 130
мільйонів доларів на проекти технічної співпраці.

3. Генеральні, галузеві, регіональні угоди в різних країнах світу. Практика

їх підписання і виконання.
4. Роль та функції профспілки в соціальній відповідальності бізнесу в
різних країнах світу. Приклади.
Сьогодні Данія має одну з найстійкіших економічних систем в Європі. Це
країна, в якій майже немає безробіття. У Данії немає Трудового кодексу, все
регулюється колективними угодами та договорами між профспілками та
роботодавцями. В країні близько 3 млн працівників, з них близько 60 % –
члени профспілок. З 1990 року профспілки мають права, що закріплені в
Генеральній угоді між профспілками і роботодавцями. Система соціального
забезпечення є однією з найстабільніших. В Конституції Данії закріплене
право громадян об’єднуватися в профспілки з базовими правами та
гарантіями їх діяльності. Також діють базові законодавчі норми, якими
регулюються питання відпусток, страхування на випадок безробіття, умови
праці на робочому місці, арбітражного судового тлумачення угод та
договорів. Одночасно діють норми трудового законодавства Європейського
Союзу: тривалість робочого дня, трудові контракти. Промислові відносини
характеризуються відсутністю статутного регулювання і високим ступенем
корпоративності. Велику роль на ринку праці Данії відіграють професійні
спілки, що характеризуються високим рівнем профспілкової діяльності та
колективних переговорів.
Політична система Данії традиційно вважалася висококорпоративною – це
означає, що профспілки та асоціації роботодавців мали привілейований
доступ до впливу, розробки та впровадження політики, яка впливає на їх
членів та політичну економію в цілому. З 80-х рр. ХХ ст. послабився вплив
профспілок на формування економічної політики. Останнім часом
складнішими стають і тристоронні переговори щодо суперечливих питань.
У Данії є три різні національні об’єднання профспілок, які представляють:
1) академічний сектор; 2) працівників, які мають вищу освіту і працюють у
громадському секторі; 3) кваліфікованих і некваліфікованих робітників.
Найчисельніша з них – Конфедерація профспілок Данії LO. Вона об’єднує 17
профспілок (у тому числі 3F) і має понад 1 млн члені
 4

Японія
Пропонуємо розглянути діяльність профспілки «Японська електротехнічна
електронна та інформаційна спілка» (Japanase Elektrical Elektronic &
Information Union), створеної у 1953 році у Токіо. У 1970 році чисельність
організації вже становила 500 тис. осіб, у 1994 – 870 тис. осіб. За 60 років у
процесі переговорів з роботодавцями розроблені та впроваджені різні
програми поліпшення умов праці, наприклад: «Створення центру
взаємодопомоги соціального забезпечення» (1987 р.); «Нова система
зайнятості та лікування» (1997 р.); перша, друга, третя, четверта, п’ята, шоста
«галузева політика»; перша, друга, третя, четверта, п’ята, шоста «політика в
галузі заробітної плати»; «політика в галузі гендерної рівності»; «екологічна
політика» та інше.
Кожного року профспілка бере участь у «Весняній боротьбі», під час якої
проводяться акції, демонстрації та переговори з питань поліпшення праці та
управління. Профспілки та їх національні організації вимагають підвищення
заробітної плати залежно від рівня зайнятості, скорочення робочого часу,
рівня життя. Результати переговорів з великими компаніями та домовленості
поширюються на малі та середні підприємства. Профспілка увійшла до
«Конфедерації профспілок Японії», яка була утворена у 1987 році.
До конфедерації загалом увійшли 78 організацій. В умовах економічних та
соціальних змін в Японії національне об’єднання бореться за підвищення
заробітної плати, стандартів щодо умов праці, пенсії, освіту, безпеку життя та
праці, медичне обслуговування, екологію. Наразі було створено 47
префектурних «місцевих асоціацій». Конфедерацією реалізуються ініціативи
на підтримку постраждалих від стихійного лиха та катастроф.
У процесі переговорів та боротьби з урядом розроблені керівні принципи
ініціативи з метою підвищення безпеки та гігієни праці. Так у відповідь на
«12-й План запобігання нещасним випадкам на робочому місці» розроблені
«Керівні принципи для ініціатив в галузі безпеки і гігієни праці в
профспілках (фінансові роки 2013–2017 рр.)». Для проведення профспілками
роботи з охорони праці та безпеки праці підготовлено посібник з
рекомендаціями щодо запобігання нещасним випадкам, а також зміцнення
психічного здоров’я працівників (1).
До рекомендацій з гігієни і безпеки праці у профспілках увійшли 7
напрямів, а саме:
1. Запобігання нещасним випадкам на виробництві
2. Зміцнення заходів у галузі психічного здоров’я.
3. Посилення заходів з перевантаження роботою.
4. Просування системи управління охороною здоров›я та інше.
5. Зміцнення системи безпеки і гігієни праці, розвиток людських ресурсів у
профспілці.
6. Поширення інформації, зміцнення мережі профспілок.
7. Заходи щодо протидії великим східно-японським землетрусам.
 5
Проаналізувавши діяльність профспілкових організацій, Японії можна
зробити висновки, що між профспілкою, урядом та роботодавцями
відбувається постійно діалог. Розроблені урядові програми запобігання
нещасним випадкам на робочому місці передбачають участь профспілок у
цій діяльності. Неабияке значення відіграє організоване навчання та
поширення інформації з охорони праці та охорони здоров’я
5. Сучасні проблеми в сфері соціальної внутрішньої відповідальності
компаній: гендерна нерівність, технологічне безробіття, дистанційна робота,
скорочення робочого часу.
6. Колективні і трудові договори в різних країнах світу. Переваги і
недоліки. Приклади.

У нормативно-правових актах Німеччини не існує легітимного поняття

«трудовий договір», проте у § 105 Закону про промисел (Gewerbeordnung)
вказано, що роботодавець і найманий працівник можуть вільно домовитися
про укладення, зміст і форму трудового договору [7]. Дана правова норма діє
за одним із фундаментальним принципом цивільного права ФРН –
принципом вільного договору. Л. Манферд зазначає, що згідно з НЦУ
трудовим договором є договір про надання послуг, які зазначені в § 611
цього ж закону, тобто робітник зобов’язується виконати встановлену для
нього роботу, а роботодавець – сплатити за неї винагороду [8]. У. Паллаш
визначає трудовий договір, як двосторонній, типовий економічний договір,
де надання послуг сторонами є правовою підставою [9]. Таким чином, можна
зробити висновок, що трудовий договір за німецьким законодавством – це
угода між працівником і роботодавцем про надання послуг, яка визначає
права та обов’язки кожної зі сторін та ґрунтується на чинних нормах
німецького прав
Трудові відносини за рівнем зайнятості поділяють на три основних види, в
основі яких три різні види трудового договору: Minijob, тобто оплата за таку
роботу не повинна перевищувати встановленого мінімуму, на разі це 450
євро; Teilzeitarbeitsvertrag, іншими словами це договір часткової зайнятості,
де кількість робочих годин на тиждень є меншою за встановлені значення;
Vollzeitarbeitsvertrag – договір про повну зайнятість, являється найкращою
формою трудового договору в Німеччині
Важливим фактором при виникненні трудових відносин є те, що при
укладенні трудового договору з працівником, роботодавець зобов’язаний
отримати згоду від союзу працівників, якщо він створений на підприємстві, в
установі чи організації. Під час вступу до трудових відносин на базі
трудового договору, роботодавець зобов’язаний протягом першого місяця
роботи надати працівникові документ, у якому містяться основні умови його
роботи, а саме початок і кінець робочого дня, основні трудові функції, розмір
заробітної плати, тривалість відпустки та розірвання трудового договору
відповідно до § 2 Закону про доведення умов зайнятості (Nachweisgesetz)
У Німеччині питання внутрішнього трудового розпорядку в трудових
відносинах вирішуються на рівні колективного та трудового договорів.
 6
Законодавство встановлює правила поведінки працівників та роботодавців
щодо дисципліни праці виключно як правові можливості сторін щодо
договірного регулювання питань організації праці, передбачаючи державні
стандарти з питань відповідальності учасників трудових відносин та
процедур захисту порушених трудових прав
У ФРН відсутній єдиний кодекс про працю, який регулював би питання
трудового договору, натомість є ряд законів, що здійснюють регламентацією
трудових правовідносин. Серед них є ті, положення яких варто було б
запозичити для національного трудового законодавства. Зокрема, це: Закон
про нормативні умови праці для закордонних працівників (Gesetz über
zwingende Arbeitsbedingungen für grenzüberschreitend entsandte und für
regelmäßig im Inland beschäftigte Arbeitnehmer und Arbeitnehmerinnen), Закон
про захист від необґрунтованого звільнення (Kündigungsschutzgesetz), Закон
про органи, що представляють працівників на підприємстві
(Betriebsverfassungsgesetz), Закон про захист материнства (Gesetz zum Schutz
der erwerbstätigen Mutter), Закон про промисел (Gewerbeordnung), Закон про
доказування істотних умов, що застосовуються до трудових правовідносин
(Gesetz über den Nachweis der für ein Arbeitsverhältnis geltenden wesentlichen
Bedingungen) тощо. За цими законами передбачається більш високий рівень
соціального захисту працівника, більш поважне ставлення до його ділової
репутації, честі і гідності, у порівнянні з чинним трудовим законодавством в
Україні
7. Кодекс законів про працю України, характеристика за розділами.
8. Соціальне забезпечення робітників в світі і в Україні.

Японія
Закон щодо забезпечення рівних можливостей найму для чоловіків і жінок
формально створив юридичну базу для вирішення цього питання і
покращення соціального захисту жінок. В 1991 році був прийнятий закон про
відпуски по догляду за дітьми, в якому передбачалося надання такої
відпустки або батьку, або матері до досягнення дитиною одного року і
виплати в розмірі 25% заробітної плати. А з 1994 р. наймані робітники
звільнялися від внесків у страхові фонди на період відпустки по догляду за
дітьми, що складало 12 % загальної суми заробітної плати робітників.
Часто витрати на соціальне забезпечення обганяли темпи економічного
росту, проте Японія до сьогодні по даному індикатору відстає від інших
розвинених країн, що насамперед пов'язано з існуванням пенсійної системи в
її нинішньому вигляді порівняно недовго, і ось чому високі пенсії отримують
не так багато людей. Більше того, в Японії виплати на надання допомоги
людям старшого віку, дітям, по безробіттю, зважаючи на його незначний
рівень, значно нижча.
Фінансова база витрат на соціальне забезпечення складається із таких
компонентів: 60% - страхові внески найнятих робітників і підприємців, 20% -
державні кошти, 12%- доходів від активних фінансових операцій, та ін. Така
структура фінансових практично не змінилася за останні десять років, окрім
 7
збільшення доходів від активних фінансових операцій (за рахунок
збільшення пенсійного фонду) і зменшення частини коштів державного
бюджету. 88% загальної суми, яка виділяється на соціальний захист
населення, спрямовувалось на соціальне страхування, яке в себе включає
страхування здоров'я, страхування осіб похилого віку при повторному наймі,
пенсії (які за цей час збільшилися у декілька разів), страхування найманих
працівників і компенсації при нещасних випадках. Кошти, які залишаються,
використовують на виплати допомоги на дітей, програми тимчасового
забезпечення прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність,
допомоги жертвам війни та ін.
Пенсійний фонд найманих працівників приватного сектора складається з
таких компонентів: внесків самих працівників, відрахувань підприємств, і
доплат з державного бюджету. Пенсія складає близько 70% місячної
заробітної плати працівника. В цьому випадку дохід родинної пари
пенсіонерів складається з базових пенсій чоловіка і дружини плюс пенсія по
страхуванню найманого робітника. Пенсійні фонди працівників державних і
муніципальних підприємств і установ формуються із засобів об’єднань
взаємодопомоги, яка створюється за місцем роботи, а також виплат самих
підприємств і державних дотацій.
Для отримання основної пенсії у зв’язку зі старістю необхідно мати 25-
річний страховий стаж і 65-річний вік. Розмір такої пенсії може бути
скорочений до 58% встановленого рівня в разі виходу на пенсію в 60 років і
збільшений до 188% при виході на пенсію в 70 і більше років.
Другий елемент системи соціального забезпечення Японії - страхування
здоров'я. Існують шість альтернативних систем, які охоплюють все населення
країни: страхування здоров'я найманих робітників приватного сектора;
страхування моряків; асоціації взаємодопомоги по страхуванню працівників
державних підприємств і установ; асоціації взаємодопомоги по страхуванню
працівників муніципальних підприємств і установ; асоціації взаємодопомоги
по страхуванню вчителів і інших працівників приватних шкіл; національне
страхування здоров'я осіб, які зайняті індивідуальною працею, а також
непрацюючих, що здійснюється муніципалітетами.
https://m.korea.net/russian/AboutKorea/Society/Labor-Social-Welfare-System
9. Моделі взаємодії керівників бізнесу з працівниками в різних країнах
світу і в Україні. Приклади.
10. Управління охороною праці на підприємствах.