Professional Documents
Culture Documents
3 давня
3 давня
… велика смута постала в землі Руській. Зосталися ж два сини його, один,
[Данило], чотирьох літ, а другий, [Василько], двох літ.
Після звістки про смерть Романа його запеклий ворог Рюрик вийшов з
монастиря і всоюзі з чернігівськими Ольговичами та з половецькими ханами
вдерся на Галицьку землю. (Рюрик мав дочку Предславу, яка вийшла заміж
за Романа). Цей шлюб не виправдав надій. Замість підтримки тестя . котрий
боявся надмірного посилення Романа, у всьому шкодив йому.
У рік 6710 [1202]3 . Рюрик4 тим часом зібрав половців і русі багато і
прийшов на Галич5 , облишивши монаший чин, – бо його він прийняв був через
боязнь перед Романом. І коли він прийшов на Галич, то встріли його бояри
галицькі і володимирські коло [города] Микулина на ріці Сереті. І билися
вони одні з одними весь день через ріку Серет, і многі ранені були, і, не
видержавши, вернулися вони в [город] Галич.
Рюрик же, хоча прийшов у Галич, але не досягнув нічого, тому що по смерті
Романовій зустрічався був король [угорський Андрій] з ятрівкою6 своєю
[Анною] у [городі] Сяноці. Прийняв-бо він був Данила, як милого сина
свойого, і зоставив був у нього [в Галичі залогу, – [воєвод] Мок’я[на]
великого сліпоокого, і Корочюна, і Волпта, і сина його Вітомира, і [воєводу
Благиню, та інших угрів багато, – і через те не посміли галичани нічого
вчинити; було й інших багато угрів. Тоді ж два князі половецькі, Сутойовичі,
Котянь і Сомогур, ударили на піших воїв, та вбиті були коні під ними обома,
і замалим їх не схопили. Рюрик тоді вернувся до Києва.
Однак Володимир [Ігоревич] і безбожні галичани, які [йому] помагали, іще ж хотіли
викоренити плем’я Романове. Тому послав Володимир за радою галицьких бояр до
володимирців попа з погрозою, кажучи їм: “Не зостанеться города вашого, якщо ви мені
не видасте обох Романовичів [і] якщо не приймете брата мойого Святослава княжити у
Володимирі”. Володимирці ж хотіли вбити попа, [але бояри] Мстибог, і Мончюк, і
Микифор сказали: “Не подобає нам убити посла”, – бо вони мали обман у серці своєму,
тому що вони хотіли видати обох володарів своїх і город, – і спасли вони попа.
А назавтра княгиня [Анна], довідавшись [про це], вчинила раду з [воєводою] Мирославом,
із дядьком і на ніч утекли вони в Ляхи. При цім Данила узяв дядько перед себе [і] вийшов із
города, а Василька взяв піп Юрій з кормилицею [і] вийшов із города дірою городської
стіни.
гри вели себе у галицькій землі дуже нахабно, тому деякі галицькі бояри
знову звернулися до Ігоровичів і попросили їх повернутися. Ігоровичі так і
зробили, але почали розправлятися із галицькими боярами, які підтримували
угорську партію і виступали проти них. Були вбиті представники великих
боярських родів – Юрій Вітанович, Ілля Щепанович, Пилип і Владислав
Кормильчич. Деякі з бояр втекли в Угорщину, інші були перебиті
Ігоровичами (приблизно 500 бояр), а їхнє майно роздали своїм
прихильникам. Таким чином Ігоровичі провели дуже жорстоку політику
стосовно боярства, особливо постраждала проугорська партія.
У рік 6716 [1208 ]. Ігоревичі тим часом учинили змову проти бояр галицьких, щоб вибити
їх. [і] при нагоді вони були побиті. І був ото вбитий Юрій Вітанович, Ілля Щепанович [та
] інші великі бояри; убито ж було їх числом п’ятсот, а інші розбіглися.
Король посадив сина свого [Коломана] в Галичі, а Лестькові дав Перемишль, а Пакославу
– Любачів. Пакослав же був приятелем і Романовій княгині і дітям її, і за радою
Пакослава Лестько послав [посла] до Олександра [Всеволодовича], кажучи: “Дай
Володимир обом Романовичам, Данилові й Василькові. А як не даси – я піду на тебе з
обома Романовичами”. Але той не дав, і Лестько [силою] посадив обох Романовичів у
Володимирі.
У рік 6720 [1212]16 . Після цього ж, коли минув час, король [Андрій] одібрав
од Лестька Перемишль і Любачів. А Лестько образився за соромоту свою і
послав [посла] до Новгорода [Великого] по Мстислава [Мстиславича
Удатного]17 , кажучи: “Ти брат мені єси. Піди і сядь у Галичі”.