632927887.

doc 1907 1

Оформлення цитат:
1) якщо цитата (або дослівний вираз) синтаксично пов’язується з авторським текстом,
утворюючи підрядну частину, або є членом речення, то вона береться в лапки і перше
слово цитати чи виразу пишеться з малої літери: Ні монументальність Ольжичеву, ні оту
його «прозору радість творчого спокою» не знайдемо в ліриці Олени Теліги (В. Державін);
2) якщо цитата, що стоїть після слів автора, оформлюється як пряма мова, то перед початком
і в кінці цитати ставляться лапки, а перше слово пишеться з великої букви; якщо цитатою
речення починається, а слова автора ідуть після неї, то цитата береться в лапки, перше
слово починається з великої букви, навіть якщо в цитованому джерелі воно пишеться
з малої букви (пропуск частини тексту позначається трьома крапками): «Правдивий
мислитель розвеселяє і покріпляє все»,— каже Ніцше в своїй студії про Шопенгауера.
І пише далі: «Нехай зміст буде такий страшний та суворий, як сама проблема існування»
(М. Євшан). «…І не Україні одній я належу. Я належу людству як художник, і йому
я служу»,— писав О. Довженко у своєму щоденнику;
3) якщо цитата наводиться не повністю, то пропуск позначається трьома крапками, які
можуть стояти і на початку, і в середині, і в кінці цитати (залежно від того, яку частину
пропущено): Велика ріка виникає перед ним [Сосюрою], коли поет змальовує сиву
минувшину: «…воїни суворі Святослава йдуть до човнів крилатих на Дніпрі»
(Ю. Мартич);
4) якщо цитата — уривок із поезії (байки, поеми тощо), то в написанні вона в лапки не
береться:
Не візьмеш плачу з собою —
я плакати буду пізніш!
Тобі ж подарую зброю:
цілунок гострий, як ніж.
(О. Теліга)
Якщо ж після цитати (у тому самому рядку) в дужках дається прізвище автора, якому належать
слова, або зазначається, з якого твору ці слова взято, то крапка ставиться не перед
дужками, а після них:
«Впали в око присадкуваті хати, крислаті сосни, кучмуваті дуби» (Ю. Збанацький).