Батьки та діти.

Думаю більшість з присутніх в класі хоч раз в житті замислювався

над тим чи іншим питанням стосовно своїх батьків. Так як ми
перебуваємо в віці коли бушує юнацький максималізм, коли
насправді друзі стають ріднішими за батьків і так далі. Ви всі
розумієте, що я маю на увазі. Всі через це проходили. Я й сама
дуже гарно відчула цей період. Але не це є моєю сьогоднішньою
темою.

Питання « Чому більшість батьків не розуміє своїх дітей?» висить

в моїй голові дуже давно. Мені в цьому плані дуже пощастило з
мамою, бо тільки вона розуміє мене та старається зрозуміти, але
всі інші представники моєї сім’ї навіть і не хочуть цього робити.

Але взявши сім’ї більшості дітей, розумієш, що їм не пощастило

мати хоч когось , хто буде їх розуміти. Тому, більшість дітей йде
до друзів та знаходять якісь компанії які або заміняють їм сім’ю в
гарному плані або несуть шкоду. Тут вже дві сторони медалі.
Також дві сторони медалі й в нерозумінні батьків.

Більшість батьків, це батьки старої школи, яким важливе тільки

навчання, те чи не «опозориш» їх перед людьми, чому ти не так
одягаєшся? Всі ви хоч раз чули це в свою сторону. І я, і ви, всі. І це
як ви вже зрозуміли, дуже не приємно. Більшість батьків навіть
готові ввикинути свою дитину зі свого життя через те, що вона не
традиційної орієнтації чи зробила не той вибір в професії. В цих
випадках, вони або не розуміють де не праві або їм просто
начхати. Так, завжди є причини для тої чи іншої поведінки
батьків, але таке оправдовувати я не буду. Зрозумійте та
запам’ятайте, що тільки ви творці свого життя. Вам вирішувати та
приймати остаточне рішення. Ви маєте право не спілкуватися з
батьками в майбутньому – це ваш вибір. Не руйнуйте себе та
свою індивідуальність через старі замашки батьків. Боріться до
останнього . Якщо ж батьки не розуміють та навіть не стараються..
то спитайте себе « чи варте воно вже того?»

Я підняла цю тему, бо ми тільки діти. Чому ми маємо відчувати

себе поганим через те, що не зробили те чого хотіло суспільство
чи батьки? Діти руйнують себе, своє психічне здоров’я та й зовсім
йдуть з життя, бо не виносять того, що найрідніші не приймають
їх такими, якими вони є..

(Я б багато чого ще додала, але це було б уже на справжньому

виступі. Колись хотілось би внести якийсь вклад в цю тему та
допомогти багатьом дітям та батькам.)