Чумаки

Козаки обороняли нашу землю від ворожих нападів, кобзарі своєю піснею оживляли
духовне пробудження, а чумаки були економічним важелем.

Хто такі ці чумаки? «Чумак» з татарської це «перевізник». Чумаками називали категорію

населення України, яке займалося товарно-візницьким промислом в 16 — 19 ст. Раніше
людей, які возили сіль, називали «солениками».

Чумацтво займалося одним з поширених занять населення після хліборобів і скотарства.

Так як ще не знали про інші поклади солі, люди їздили на південь до Чорного і
Азовського морів за цим продуктом.

Саме цей промисел сприяв залученню більшої частини населення до торгівлі. Вже у 18–19
ст., в період його процвітання, в кожному селі були свої чумаки. Вони возили спочатку
сіль по всій Україні і в сусідні країни, а потім вже й інші товари.

У чумаків були свої звичаї і повір’я. При зустрічі в дорозі чумака з чумаком зупинялися,
закурювали люльку і розпитували про життя і буття, про різні новини. Один одному
допомагали. Вони вірили, що якщо по дорозі зустріти жінку, то це не до добра. Тому
жінки якщо бачили десь далеко чумаків намагалися сховатися.
Чумаки були людьми освіченими, вміли читати і писати, грали шахи, прикрашали вози,
співали пісні і розповідали казки.
Можна сказати, що чумацтво — це не професія, а спосіб життя.