Чумацькі пісні

Чумацькі пісні давнього походження, бо чумакування як суспільне явище виникло

приблизно в той же час, що і козацтво. Першим, хто виділив їх в окрему групу і
досліджував як своєрідний, зі специфічними рисами, пласт фольклору, був І.
Рудченко, який в 1874 р. видав у Києві книгу «Чумацкія народныя песни», що стала
першим окремим збірником чумацьких пісень. Уже з 15 ст. в Україні відомий
торговельний промисел чумаків, які волами їздили до берегів Чорного і Азовського
морів. Чумацький промисел в Україні був унікальним явищем, бо хоч і в інших
народів були подібні купецькі промисли, але ніде не відомо візництва на такі далекі
відстані (деякі валки їздили аж до Москви).

Збираючись у далеку дорогу (найчастіше в Крим), чумаки організовували свої «валки»

на зразок військових угрупувань. Валка йшла під проводом досвідченого отамана,
озброєна для оборони від татарських наваг та степових розбійників, які нападали з
метою грабунку. Запряжені парами волів мажі (великі вози) з товарами (по 30-40 у
кожній валці) охоронялися кінними дозорцями, двоє чи троє з яких ішли наперед
розвідати шлях, переконатись, чи нема поблизу татарських орд або розбійників. Коли
загрожувала якась небезпека, мажі ставили в коло, діставали шаблі, вогнепальну
зброю – часто доводилось вести справжню битву. Тому чумаки зверталися за
допомогою до запорізьких козаків, які проводили їх небезпечними відрізками шляху
чи супроводжували усю дорогу у воєнний час. Після зруйнування Січі велика
кількість козаків зайнялась чумакуванням. На той час цей незвичайний промисел
охопив усе Подніпров’я, Центральну та Лівобережну Україну; були відомі чумацькі
шляхи у Крим і Причорномор’я – Чорний, Царгородський, Харківський, Муравський.

Чумацькі пісні – це пісні, що співали про своє нелегке життя у дорозі самі чумаки, а
також ті, що складали їхні односельці хлібороби, які ставилися до них з повагою і
вдячністю, кожного разу чекали повернення чумака з дороги, бо він привозив життєво
необхідні товари (сіль, віск та ін.). Чумакування було нелегким, але водночас овіяно
романтикою далекої дороги, безмежного степу, моря. Про створення пісень чумаками
існувала легенда, що їх ніхто не складав, а «чумаки учинивши торг, перед зворотною
дорогою йшли до моря, ховалися на березі і чекали ночі. Як заяснить небо зорями і
замерехтить Чумацький шлях, – виходять грітися на місячне проміння русалки, возять
танки, співають. А чумаки слухають та вчаться тих пісень, а потому й розвозять їх по
всій Україні» («Чумацькі пісні»). Чумацький фольклор є своєрідним «пісенним
щоденником», «подорожніми нотатками» ліричного, а подеколи – епічного змісту».

Тематика чумацьких пісень

 Пісні про відхід у дорогу, приготування до довгої подорожі, прощання з
родиною.
  Найбільша група пісень про чумацьку долю присвячена дорожнім пригодам
чумаків.
 Загибель чумаків при обороні валки від татарських набігів.
 Тяжка зимівля «пізніх» чумаків – зима застає чумаків у дорозі, і вони вимушені
зупинитися в степу чи Великому Лузі у пониззі Дніпра. Затяжні морози і
хуртовини стають причиною хвороб чумаків.
 Дуже драматичні пісні про смерть чумака в дорозі далеко від дому; він просить
товаришів поховати його і наказує опікуватись його волами: вчасно напувати,
годувати, доглядати.
 Повернення чумаків додому, їхній вдалий торг на базарі.
 Жартівливі чумацькі пісні, в яких з гумором, подекуди іронічно оспівуються
перипетії чумакування, гуляння після повернення, застереження дівчатам не
закохуватись у чумаків, висміюється чумакова жінка, яка гуляє, поки чоловіка
нема вдома та ін..
 Окрему групу становлять чумацькі пісні баладного характеру. Вони об’єднані
типовим сюжетом: чумаки на привалі руйнують гніздо чайки, а малих чаєняток
варять у каші, подібним є сюжет про спалення чумаками солов’їного гнізда.
Чайка розмовляє з чумаками, просить їх віддати її діток, а коли бачить що слова
марні, – проклинає чумаків.
Приклад: «Ой, горе тій чайці».
 Серед другорядних образів чумацьких пісень важливе місце займають
персоніфіковані образи тварин. Але на відміну від козацьких пісень, де
найчастіше зустрічається архетип коня – вірного друга, бойового товариша, в
чумацьких піснях це місце відводиться волам. Загибель у дорозі вола – не
проста втрата, а трагедія для чумацької сім’ї.

Мелодика
Мелос чумацьких пісень, як і лірики загалом, складається з кантиленних, моторних та
речитативно-декламаційних наспівів. Менш поширена моторна мелодика. Це пісні
гумористичні, деякі – танцювальні. Виникли вони в пору, коли зросло майнове
розшарування і з’явилася категорія чумаків-наймитів та бурлаків. Народ в іронічно-
гумористичних тонах і в той же час доброзичливо зображає таких чумаків у піснях
«Ой вже ж чумак дочумакувався», «У Києві на риночку», «Над річкою бережком».

Лад і багатоголосся
Для чумацьких пісень зовсім не властиві архаїчні, вузькоамбітусні наспіви. Типовим
для чумацьких пісень є наспіви широкого діапазону (октава і більше). Причому, це
однаково показово для усіх типів ритмомелодики – кантиленної, речитативної,
моторної. Все це є доказом того, що у своїй основі чумацька пісенність належить до
високо розвинутої культури сольного, насамперед чоловічого співу. Найвищого
розвитку цей стиль досягає у 18 ст. – першій половині 19 ст.

Приклад: «Ой, не стелися хрещатий барвінку». Це не просто сплав,а вже складна

комбінована система. Це – переплетення благально-автентичних основ і нашарувань
мажоро-мінору (крім вказаного натурального мінору,в наспіві є елементи хроматизації
у першій половині пісні та паралельна змінність у другій). В чумацьких піснях
вживається також ладова змінність: кварто-квінтова, паралельна, рідше –
великосекундова.

Багатоголосся в чумацьких піснях – явище досить пізнє. Найбільше багатоголосних

зразків трапляється у таких групах варіантів, як «Ой горе тій чайці», «Їхали чумаки з
України», «Ой ходив чумак сім год по Дону», «Їхав, Їхав та чумак Макара». Майже усі
відомі пісні створено у підголосково-поліфонічній фактурі.

Чумацькі пісні на Житомирщині

Чумацькі пісні зафіксовані майже на всій території Житомирщини, але найбільше у її
південних, східних та центральних районах. Наш регіон «залишив» значну кількість
варіантів чумацької балади «Ой ходив чумак сім літ по Дону» про загибель чумака у
дорозі (записи А. Міщенка, М. Гайдая, А. Лиходія, В. Уманця). Відомі якнайменше
три варіанти чумацької пісні «Ой із-за гори, ох із-за кручі» (чумак висипає сіль і
продає її зневажаючи дівчину). Цю пісню зафіксували на Житомирщині К. Квітка та
А. Путь. Ми ж подаємо цю пісню у обробці Лисенка для голосу з фортепіано. Діапазон
наспіву охоплює мінорний пентахорд, а вірш має 6-сегментну строфу: 5+5+7 складів із
повторенням.

Дослідження чумацьких пісень

Деякі чумацькі пісні виникли щонайменше п’ять століть тому, й увійшли до
репертуару кобзарів та лірників. Частково вони були записані в рукописних
співаниках першої половини XVIII століття, а в друку з’явилися на початку XIX
століття. Першу музичну публікацію чумацьких пісень здійснив М. Максимович
(1834). Алоїз Єдлічка (1821-1894) видав збірку «100 малороссийских народных
песен» у 1861-69 рр. Серед його обробок українських народних пісень ̶ жартівливі
чумацькі «Ой я нещасливий чумак», «Ой чумаче, чумаче». Антон Коціпінський (1816-
1866), як і Єдлічка, жив в Україні і видав збірку обробок «Пісні, думки і шумки
руського народу на Поділлі, Україні і в Малоросії» (1861-62 рр.). До цієї збірки
увійшла «Ой пішов чумак в дорогу». Петро Сокальський (1832-1887) створює музичну
картину для фортепіано «Чумаки» (1866 р.). А перший систематизований збірник
чумацьких пісень опублікував І. Рудченко (1874 р.). Чумацькі пісні обробляли
композитори М. Лисенко, К. Стеценко, Я. Степовий, О. Кошиць, М. Леонтович, Ф.
Колесса, Л. Ревуцький та інші.
Висновок
Пісенна поезія чумаків – унікальне явище в історії світової культури, з неповторними
сюжетами і мотивами. Вона є предметом національної гордості українського народу.
Чумаки залишилися в минулому, але їхня творчість ще й нині сіє в наші душі зерна
гуманізму, доброти, справедливості та засіватиме їх у серця і души наших потомків.