Оглавление

§1 Тема: Політика Російської імперії щодо українських етнічних територій..............................................2

§2 Тема: Соціально-економічне становище. Села і міста............................................................................6

§3 Тема: Початок індустріальної революції................................................................................................10

§4 Тема: Початок українського національного відродження....................................................................14

§5 Тема: Кирило – Мефодіївське братство.................................................................................................17

§7 Тема: Масонство і декабристи в Україні. Соціальні протести...............................................................22

§9 Тема: Соціально-економічне становище українських земель у складі Австрійської імперії..............25

§10 Тема: Початок українського національного відродження. "Руська трійця".......................................29

§11 Тема: Національно-визвольний рух у період Європейських революцій 1848-1849 рр....................33

 Історія України §1,2,3,4,5,6,7

§1 Тема: Політика Російської імперії щодо українських етнічних

територій.
Вивчення нового матеріалу
Особливості розвитку українських земель на поч.19 ст.
 Відсутність власної державності спричинило те, що Наддніпрянщина стала
об’єктом у політичних комбінаціях інших держав
 Українські землі протягом першої половини XІХ ст. неодноразово привертали
увагу тих європейських політиків, які розробляли плани ослаблення Російської
імперії через відокремлення підпорядкованих нею територій
 Українцям доводилося брати участь у здійсненні амбітних планів російських
можновладців
 Висуваючи плани стосовно майбутньої зміни державної приналежності
Наддніпрянщини, європейські політики не передбачали можливості залучення
самих українців до вирішення своєї долі, що було однією з причин їх невдач.
Хронологія
Початок 80-х рр. XVIII ст. — 1828 р. — існування Задунайської Січі.
1788—1920 рр. — існування Чорноморського (від 1860 р. — Кубанського)
козацького війська.
1828—1868 рр. — існування Дунайського (від 1856 р. — Новоросійського)
козацького війська.
1832—1864 рр. — існування Азовського козацького війська.
Російсько-турецька війна 1806–1812 рр.
Хто розв’язав? Грудень 1806 Туреччина оголосила війну Росії
Причини -Росія, захопивши в результаті воєн проти Туреччини Причорномор'я
і Крим, не збиралася припиняти свою експансію.
-Туреччина не полишала сподівань повернути собі Північне
Причорномор’я і Крим
Привід Коли 1804 спалахнуло повстання в Сербії, яке поклало початок
національно-визвольний рух проти турецького панування на
Балканах, Росія вирішила втрутитися в ці події. Порушуючи свої
союзницькі зобов'язання, вона направила повстанцям кораблі зі
зброєю.
Як воєнні події Українські землі були безпосередньо наближені до головного театру
стосувалися воєнних дій у Молдавії, Валахії та Болгарії
українських земель?
Які українські У Чернігівській, Полтавській, Київській,
території відчули на Херсонській, Катеринославській та Харківській губерніях було
собі тягар війни проведено набір до ополчення. Кожна губернія відправляла по кілька
тисяч ополченців. На українські губернії ліг тягар продовольчого
забезпечення російської армії. З Лівобережжя на потреби армії було
реквізовано понад 1 тис. коней, близько 14 тис. волів і понад 6 тис.
возів у супроводі 4 тис. селян-погоничів
Чому війна була Українцям у складі російської армії довелося йти «брат на брата»,
братовбивчою? оскільки в турецький армії були підрозділи задунайських запорожців
результат За Бухарестським миром, підписаним у травні 1812 р., до Росії
відійшла Бессарабія. Більшість її населення складали молдавани, але в
трьох повітах (Хотинському, Акерманському та Ізмаїльському)
проживали українці

Російсько-французька війна 1812 року та Україна»

 України в російсько-турецькій війні 1828-1829 років.
Причини війни
• Невдоволення Туреччини результатами війни 1806–1812 років, прагнення
укріпитися на Чорному морі.
• Росія прагнула утвердити свій вплив на Балканах і на Кавказі.
Хід війни
• Воєнні дії розгортаються на Дунаї, Кавказі, західному узбережжі Чорного моря.
• В усіх бойових діях брали участь українці.
• Російська армія здобула ряд перемог і підійшла до Стамбула.
• Туреччина програє війну і підписує Адріанопольський мирний договір
Підсумки війни
• До Росії відходить Кавказьке узбережжя Чорного моря
На початку російсько-турецької війни 1828—1829 років сталася подія, яка
викликала бурхливу реакцію урядів Росії та Туреччини і вплинула на хід перших
військових операцій. Незважаючи на те, що більшість запорозького козацтва, що
мешкало за Дунаєм, не мало намірів повертатися на батьківщину, перехід
Задунайського Коша в межі російської держави все таки відбувся. З переходом
козаків до Росії Османська імперія втратила стратегічну ініціативу, а російська
держава підкріпила авторитет визволительки християнських народів проти
мусульманського світу, зміцнила позиції армії, укріпила кордони і головне —
позбулася Задунайської Січі, небезпечної для абсолютистської монархії у всіх
відношеннях.
Перегляньте відео: https://youtu.be/DKhPJleRKL4?si=jgXhrQv_o1Brk5OU
§2 Тема: Соціально-економічне становище. Села і міста.
Вивчення нового матеріалу
У соціально-економічній сфері пануючими продовжували залишатись феодально-
кріпосницькі відносини. Поміщикам належало 70% усіх земель.
Сільське господарство було малопродуктивним, оскільки базувалося на відсталій
системі землеробства, примітивних знаряддях праці. Середнім вважався урожай
сам-чотири. Поміщики намагалися збільшити свої прибутки за рахунок посилення
експлуатації селян і збільшення панщини, оброку, зменшення земельних наділів.
Усе це супроводжувалось повним безправ'ям селян, які цілковито залежали від волі
поміщиків.
Низька економічна ефективність феодально-кріпосницької системи призвела до її
кризи. Поступово відбувається процес товаризації сільського господарства (і в
поміщиків, і в селян). Одним з проявів цього були чумацькі промисли, тобто
торгово-візницька діяльність, пов'язана з продажем солі, в'яленої риби, дьогтю,
хліба тощо. У середині XIX ст. чумаки завозили на Україну більше 8 млн. пудів солі
щорічно, використовуючи для цього до 150 тис. возів. Чумакування сприяло
первісному нагромадженню капіталу і соціальній диференціації населення.
Робота з термінами й поняттями (запишіть)
Кріпосне право, кріпацтво — система правових норм, які встановлювали залежність
селянина від пана й право останнього володіти селянином-кріпаком як власністю.
Товаризація — процес, за якого продукти праці виробляються для потреб ринку.
Чумаки — українські візники, які в XVI— XIX ст. здійснювали торговельно-
візницький промисел.
У той час селяни України поділялися на три основні групи:
а) поміщицькі;
б) державні;
в) вільні і козаки.
На Правобережжі кріпосні (поміщицькі) селяни становили 58 % населення, на
Лівобережжі — 38 % , на Південній Україні — 25 % . У цілому селяни-кріпаки
складали 40 % населення України в 1838 р.
Робота зі схемою

На Лівобережній Україні (Полтавська, Харківська і Чернігівська губернії) поряд із

зерновими вирощували також тютюн, коноплі і частково цукровий буряк, на
Правобережжі (Київська, Волинська, Подільська губернії) спеціалізувалися на
вирощуванні озимої пшениці і цукрового буряків. На Південній Україні
(Катеринославська, Херсонська, Таврійська губернії) — пшениці на експорт і
тонкорунному вівчарстві.
Найрозвиненішими в першій половині XIX ст. були такі галузі промисловості:
• цукрова (перший цукровий завод в Україні збудували у 18
24 p., — після цього почалася «цукрова лихоманка»). У 1861 р. було вже 229
цукрових заводів, які давали великі прибутки, — значна частина тодішнього центру
Києва була збудована на «цукрові» гроші. Україна давала 3 млн. пудів цукру за
сезон або 80% загальноімперського виробництва. До 1824 р. 1 фунт цукру коштував
2 рублі і вироблявся з кубинської сировини, згодом його ціна впала до 13 коп. і він
став загальнодоступним. Колишні кріпаки українського по ходження — Яхненки,
Симиренки, козаки Терещенки — стають в один ряд з титулованими
цукрозаводчанами — графами Бобринськими, Потоцькими;
• ґуральництво (винокуріння). На горілку в Україні переганяли до третини
врожаю жита. З 1800 р. виробництво горілки зросло з 6 млн. відер до 40 млн.;
• суконна промисловість. У 1860 р. в Україні виробляли 2 млн. 200 тис. аршинів
сукна. її центрами були Дунаївці на Поділлі та Клинці на Чернігівщині. У 1805 р. в
Україні було 27 суконних заводів, а в 1859 р. — 160;
• кам'яновугільна промисловість — добували 6 млн. пудів вугілля на рік, що
становило 33% загальноімперського. Донбас вийшов на друге місце в імперії за
кількістю його видобутку, поступаючись лише Домбровському басейну (Польща).
Велику роль у торгівлі відігравали ярмарки. На Україну припадало 40 % всіх
ярмарків Росії. Значний товарообіг здійснювався на ярмарках у Харкові —
Хрещенському, Троїцькому, Успенському і Покровському. Промисловість і торгівля
в Україні були в руках росіян. Серед власників фабрик росіяни складали 44,6 % ,
українці — 28,7%, євреї — 17,4%, а залишок — інші національності.

Робота зі схемами
Через чорноморські й азовські порти вивозилося товарів на суму, що в 1825 р.
становила 11 % загальноросійського експорту, а в 1860 р. — 32,2 %, Головним
товаром експорту було українське зерно і сільгосппродукти. У 1853 р. експорт
пшениці досяг величезної цифри в 1 млн. 302 тис. тонн.
Перше парове судно в Україні було збудоване у 1823 р. Близько 1860 р. в Україні
діяло 40 тис. млинів, 18 макаронних підприємств, 100 салотопень, 254 шкіряні і 54
миловарні підприємства. За 1825-1860 pp. кількість промислових підприємств
збільшилася майже втроє.
Отже, наприкінці 50-х років XIX ст. українська промисловість досягла певних
успіхів. У деяких галузях (цукровій, кам'яновугільній, винокурній) вона набула
загальноімперського значення.
Перегляньте відео: https://youtu.be/zhErATp6Kt0?si=TdrRQOwwNuHKGN7W

Домашнє завдання:
1. Розгляньте картину І.Їжакевича «Кріпаків міняють на собак», складіть текс-
розповідь «Життя селян у XIX ст» (1 стор.)
 §3 Тема: Початок індустріальної революції.
Вивчення нового матеріалу
На початку XIX ст. основними формами розвитку промислового виробництва були:
• дрібне, переважно селянське, виробництво;
• мануфактура.
1818 р. Підтверджено дозвіл представникам усіх станів засновувати промислові
підприємства, що ґрунтуються на вільнонайманій праці.
Причини промислового перевороту
1. Занепад і криза феодально-кріпосницької системи.
2. Зародження та розвиток товарного виробництва, ринкових відносин.
Робота з термінами й поняттями (запишіть)
Промисловий переворот — перехід від мануфактури до фабрики, від ручної праці до
машинної.
Капітал (від латин, capitalis- головний) - головне майно, головна сума; у
XIX ст. - багатство (власність, гроші), що використовується для створення ще
більшого багатства.
Фабрика - велике підприємство, на якому продукція виготовляється за
допомогою системи машин, які керувалися і обслуговувалися найманими
робітниками.
Відбувався процес формування нових соціальних верств населення:
- підприємці
- наймані робітники
30—40-ві роки XIX ст.- початок промислового перевороту
60—70-ті роки XIX ст. - завершення промислового перевороту.
У 1825 р. налічувалося 650 промислових підприємств, а в 1860 р. їх було вже 1330.
На середину XIX ст. в Україні діяло:
40 тис. млинів, 18 макаронних підприємств, 100 салотопень, 254 шкіряні
підприємства, 54 миловарні.
За 1825 — 1860 pp. кількість промислових підприємств зросла втричі, а чисельність
зайнятих на них робітників — майже в 6 разів. На середину XIX ст. фабрично-
заводське виробництво утвердилося в металообробній, текстильній, тютюновій,
склодувній, паперовій та інших галузях.
Робота з схемою ( занотуйте в зошит)

В Україні розвивалися такі галузі виробництва:

1. Харчова.
У промисловому виробництві вела перед цукрова промисловість (забезпечувала 80%
виробництва цукру в Російській імперії).
2. Суконна промисловість, яка досягла значного розвитку. Суконних фабрик діяло
160, на яких працювало 10 тис. робітників.
3. Обробна промисловість, на підприємствах якої працювало 70 тис. робітників.
4. Металообробна.
Наприкінці 50-х років XIX ст. в Україні діяло 11 чавуноливарних і 32 залізоробних
заводи.
5. Вугільна.
З 1820 р. в Донбасі розпочалося добування кам’яного вугілля.
У 1860 р. видобуток вугілля становив 6 млн. пудів. Донбас за кількістю видобутого
вугілля посів друге місце в Російській імперії, поступаючись лише польській Сілезії.
6. Тютюнова (в Чернігівській та Херсонській губерніях).
7. Склодувна.
8. Паперова.
9. Військова.
В Україні діяли такі військові підприємства:
• завод “Арсенал” у Києві;
• Шостківський пороховий завод;
• Луганський чавуноливарний завод;
• канатний завод і корабельня в Миколаєві.
Наслідки промислового перевороту
1. Розпочався бурхливий розвиток ринкових відносин.
2. Утверджувалося фабрично-заводське виробництво.
3. Формувалися нові соціальні верстви населення — підприємці і наймані робітники.
4. Розвивалися і зростали міста.
5. Розвивалася внутрішня та зовнішня торгівлі.

Висновок
За умов кріпосницького ладу промисловий переворот здійснювався дуже повільно.
Перегляньте відео: https://youtu.be/vOwudHdJb8w
§4 Тема: Початок українського національного відродження.
Вивчення нового матеріалу
Основні дати
1780 -1790 р.р. – існування гуртка «Патріотів рідного краю « у Новгород –
Сіверському.
1787 р. – В.Капніст очолив гурток автономістів.
1791 р. – місія В. Капніста до Берліна.
1798 р. – вихід у світ «Енеїди» І. Котляревського.
1805 р. – відкриття Харківського університету.
1816 – 1819 р.р. – видання « Українського вісника »
Кінець 1820- початок 30 – х р.р. – діяв гурток « Харківських романтиків »
1834 р. – видано « Малоросійські оповідання » Г. Квітки – Основ`яненка.
Січень 1846 – березень 1847 р.р. – діяльність Кирило – Мефодіївського братства.
Робота з термінами й поняттями (запишіть)
Суспільно-політичний рух- своєрідна форма вияву політичної активності людських
мас. Спільна діяльність людей, що різняться своїми ідейними засадами, цілями та
способами досягнення мети, кількістю та роллю у політичному житті.
Автономія- самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах,
передбачених загальним державним законом(Конституцією)
Українська національна ідея- усвідомлення українцями себе як окремої нації, народу
з власною історією, мовою, культурою, власними ідеями, поглядами на майбутнє
України.
Менталітет – внутрішній, інтелектуальний світ індивіда, його духовність;
характерний для суспільної групи, спосіб мислення, світосприйняття, психологія.
Панславізм – культурна і політична течія серед слов`янських народів, в основі якої
лежить уявлення про етнічну і мовну спорідненість слов`ян, необхідність їх
політичного об`єднання.
Політична партія – політична організація, яка виражає інтереси певної соціальної
групи, прагне досягнення певних цілей: оволодіти державною владою, впливати на
формування та політику державних органів.
Робота з схемою ( занотуйте в зошит)
Перегляньте відео: https://youtu.be/8BbscYYgTWk?si=T-K1xuCzjvtcKzI0
Домашнє завдання:
1. Запишіть діяльність В. Капніста, В. Каразина.
§5 Тема: Кирило – Мефодіївське братство.
Вивчення нового матеріалу
Робота з термінами й поняттями (запишіть)
Українська національна ідея – це усвідомлення самими українцями себе, як
окремого народу з власною історією, своїми політичними, економічними і
культурними запитами , власним поглядом на майбутнє України.
Національна ідея українців у XIX ст. не могла співпадати з національною ідеєю
росіян, австрійців чи поляків - надто різними було їхнє становище , історичне
минуле і уявлення про майбутнє. Ця ідея пройшла довгий шлях формування – від
думок і переконань окремих людей до масового її сприйняття широким народним
загалом.
Великий внесок у розвиток національної ідеї зробило Кирило – Мефодіївське
братство.
Вищим досягненням українського національно – визвольного руху першої
половини XIX ст. була організація і діяльність цього братства . Ця національна
патріотична організація виросла на традиціях українського суспільно-політичного
руху попередніх поколінь і відкрила новий етап у боротьбі українського народу за
своє національне і соціальне визволення.
На початку 1840-х рр. студенти і викладачі Київського університету організували
таємний гурток « Київська молодь» , що поставив перед собою завдання
національного відродження та пропаганди серед поміщиків необхідності звільнити
селян від кріпацької залежності. Проте вийти за межі гуртка у пропагандистській
діяльності члени « Київської молоді» не наважилися. Гурток припинила своє
існування. А його найактивніші діячі – Василь Бєлозерський, Микола Гулак,
Микола Костомаров - залучивши ще кількох гуртківців , створили на весні 1846
року першу нелегальну політичну організацію Кирило – Мефодіївське братство .
Братство було назване на честь відомих слов’янських просвітителів Кирила і
Мефодія.
Члени братства мали спеціальні знаки – персні ( каблучки) або ікона із зображенням
цих святих .
До складу братства ввійшло 12 чоловік. Ще близько 100 підтримували з братством
активні зв’язки.
3 березня 1847 року студент Київського університету Олексій Петров доніс
царським властям про це таємне товариство, яке він випадково виявив. Поліція зразу
ж арештувала провідних членів цієї групи й доставила їх до Петербургу.
У результаті посилених допитів власті дізналися про існування Кирило –
Мефодіївського товариства – першої в Україні організації політичного
спрямування.

Запишіть учасників товариства

До групи входили молоді представники української інтелігенції на чолі з :
- Микола Костомаров – історик , професор Київського університету;
- Василь Білозерський – полтавський учитель;
- Микола Гулак – дослідник історії права.
Згодом до них приєдналися :
- Пантелеймон Куліш – письменник;
- Панас Маркович – етнограф і фольклорист;
- Іван Посяда – педагог;
- Георгій Андрузький – поет і публіцист;
- Микола Савич – педагог і журналіст;
- Олександр Навроцький – поет – перекладач;
- Олександр Тулуб –педагог;
- Дмитро Пильчиков – педагог;
- Тарас Шевченко – поет і художник.

Робота з таблицею
Основні програмні документи положення організації Кирило – Мефодіївського
товариства сформульовані у « Книзі буття українського народу» і « Статуті
слов’янського братства Святого Кирила і Мефодія».
Заповніть таблицю

« Книга буття українського народу», « Статут слов’янського братства св.

або « Закон Божий» Кирила і Мефодія»
- Складається з 109 статей Статут складався з двох частин :
релігійно – повчального І. « Головні ідеї» :
характеру; - необхідність об’єднання слов’янських
- Показані основні події світової народів в одну федеративну державу, в
історії з найдавніших часів до якій на принципах добровільності і
середини XIX ст.( про визвольну виборності кожний народ зберігав би
боротьбу українського козацтва і свою волю і самостійність;
розвиток деспотичного - місто Київ – столиця федерації, де
самодержавства в Росії, збирався б спільний Сейм ( один раз на
французьку революцію , виступи чотири роки);
декабристів, розділи Речі - досягнення Україною державної
Посполитої та ін.) ; незалежності з демократичним ладом за
- Український народ був зразком США або Французької
охарактеризований як республіки;
демократичний , історичне - кожна слов’янська держава має
покликання якого полягає в тому ,представляти в цій федерації штат або
щоб підняти інших слов’ян на поділялася б на декілька штатів;
боротьбу за національне Для захисту федерації від зовнішніх
звільнення і створити федерацію ворогів передбачалося мати невелику
вільних слов’янських народів; регулярну армію;
- Вказувалося на необхідність - кожний штат , крім того , мав би і
ліквідації кріпосного права і свої збройні сили.
самодержавства; ІІ. « Головні правила» ( їх 11) :
- Задача братства – перебудова - визначалися організаційні
 суспільства на принципах принципи діяльності товариства,
християнства, поступове статутні права та обов’язки його
поширення створеного членів;
християнського порядку на увесь Указувалися цілі ,головна – поширення
світ. ідей товариства шляхом виховання
юнацтва, використовуючи при цьому
вплив літератури.

Перегляньте відео: https://youtu.be/Kb0vTE9LWcU?si=x_ft8zmc8Cx_4hU3

Домашнє завдання:
1. Запишіть учасників, програмні документи, значення Кирило-Мефодіївського
братства.

§7 Тема: Масонство і декабристи в Україні. Соціальні протести.

Вивчення нового матеріалу
Масонство. В Україну через Росію і Польщу в кінці XVIII ст. прийшов ще один
різновид суспільного руху — масонство. Воно мало багатовікову історію.
Робота з термінами й поняттями (запишіть)
Масони — це члени духовно-етичних організацій «вільних каменярів». Члени
Ордену масонів сповідували ідею Бога - Великого Майстра Всесвіту, про єдину
людську спільноту: «Весь світ - це одна велика республіка, де всі народи - одна
сім’я». Основне масонське гасло - «Свобода, Рівність, Братерство». Наприкінці
XVIII ст. ложі (гуртки) масонів діяли в Житомирі, Одесі, Харкові, Полтаві,
Львові, Самборі та інших містах. Центром масонського руху в Україні
останньої чверті XVIII ст. став Київ. Після наполеонівських воєн рух значно
активізувався. Членами лож стали лікарі, архітектори, літератори, купці тощо.
Серед масонів України було багато представників старшинсько-шляхетських
родин. Зрозуміло, що гасла масонства приваблювали в його ряди
незадоволених кріпацтвом. Хоча масонство заперечувало національні кордони,
але дух вільнодумства в умовах України не міг не формувати протесту проти
національного гніту. Тому серед українських масонів поширювались й ідеї
слов’янської федерації, у якій українці були б рівними серед рівних, і навіть
державності України. Місяць у верхньому куті знака - символ Христа та істини;
всевидяче око символізує розумовий і духовний розвиток. Циркуль біля основи
знака - символ вищого розуму і нагадування про зобов’язання перед ложею
вести обдумане життя відповідно до принципу істинної любові (сердечко)
Основний наголос на національні проблеми України робила полтавська ложа
«Любов до істини» (1818-1819). До цієї ложі належало 20 осіб, у тому числі І.
Котляревський. Чутки про цю організацію дійшли до Петербурга, і цар закрив її
особистим указом. Поступово деякі масони переходили від пасивної до дієвої
опозиції царизму. Так, зокрема, зробила частина членів Полтавської ложі. На її
базі в 1821 р. утворилося таємне «Малоросійське товариство», душею якого був
предводитель дворянства Переяславського повіту Полтавської губернії Василь
Лукашевич (бл. 1783-1866). Товариство діяло в умовах посиленої активності
поліцейських властей після виходу царського указу 1822 р. про закриття всіх
масонських організацій на території Російської імперії. В. Лукашевич і його
однодумці відстоювали ідеї державної незалежності України як головної
передумови вільного розвитку національної культури, скасування кріпацтва й
запровадження європейської форми державного устрою. Малоросійське
товариство справило помітний вплив на пробудження національної свідомості
української інтелігенції.
Діяльність декабристів. Важлива сторінка суспільно-політичного руху в
Наддніпрянській Україні пов’язана зі спробою офіцерів російської армії
збройною силою встановити в Росії конституційний лад.
У 1816 р. в Петербурзі виникла офіцерська таємна організація «Союз
порятунку» (з 1818 р. «Союз благоденства»). Її очолювала Корінна управа,
якій підпорядковувалися місцеві управи в гарнізонних містах. В Україні вони
були в Тульчині і Полтаві. Особливо активно діяла Тульчинська управа, яку
очолював полковник Павло Пестель. У 1821 р. «Союз благоденства» розпався.
Члени Тульчинської управи проголосили створення Південного товариства.
Провідна роль у товаристві належала П. Пестелю. Утворилося й Північне
товариство із центром у Петербурзі. Обидва товариства мали спільну мету —
шляхом військового перевороту повалити самодержавний лад і ліквідувати
кріпосне право. Але щодо майбутнього устрою держави погляди
революціонерів розділилися. Це чітко виявилося в їх програмних документах.
Учасники Київського з’їзду Південного товариства схвалили написану П.
Пестелем програму - «Руську правду», яка передбачала скасування кріпацтва,
перетворення всіх селян на рівноправних громадян, недоторканність приватної
власності. Росія мала стати республікою. Однак програма містила
дискримінаційні щодо українців положення. Вона визнавала право на
самовизначення лише для поляків і відмовляла в ньому українському та іншим
народам Російської імперії. Проголошувалася провідна роль росіян у співжитті
з іншими народами в межах однієї держави. Дещо інший підхід до розв’язання
національних проблем мала таємна організація Товариство об’єднаних
слов’ян, утворена в 1823 р. у Новограді-Волинському братами-офіцерами
Андрієм і Петром Борисовими (1798-1854; 1800-1854). У документах
Товариства ставилася мета боротися проти самодержавства і кріпацтва.
Передбачалося визволення слов’янських народів і створення їх федеративного
союзу. Проте Україна в планах товариства не фігурувала як член федерації
народів. Із часом Товариство об’єднаних слов’ян злилося з Південним.
За програмними документами Південного товариства щодо майбутнього
Російської імперії передбачалось встановлення конституційної монархії і
федеративного устрою майбутньої держави.
У проект Конституції Північного товариства (автор Микита Муравйов) було
включено положення, які передбачали часткове відновлення прав українського
народу на власну державу. Планувалося утворити Українську, Чорноморську й
Бузьку держави із центрами у Харкові, Одесі й Києві. Однак ці положення не
задовольняли членів товариства, і проект Конституції не затвердили.
Місцем державного перевороту обрали Україну. Члени Південного товариства
планували заарештувати Олександра І влітку 1826 р. під час військових
маневрів в Україні. Але царю не судилося дожити до того часу. У листопаді
1825 р. він несподівано помер у Таганрозі. Довелося спішно міняти плани й
виступати негайно.
Повстання відбулося 14 грудня 1825 р. у Петербурзі й закінчилося поразкою.
Незважаючи на це, 29 грудня все ж піднявся Чернігівський полк, що
розташовувався на Київщині, але і його виступ 3 січня 1826 р. придушили. Рух
за переворот отримав назву «декабристський», від російської назви місяця —
«декабрь».
Перегляньте відео: https://youtu.be/BAcHivClC3g
Домашнє завдання:
1. Охарактеризуйте причини, мету, основні форми боротьби селянських
виступів поч. XIX ст. – письмово.
§9 Тема: Соціально-економічне становище українських земель у
складі Австрійської імперії.
Вивчення нового матеріалу
Хронологічний ланцюжок (запишіть дати)

Робота з таблицею
Опрацюйте зміст таблиці й охарактеризуйте чисельність та етнічний склад населення на українських
землях у складі Австрійської імперії.
 Східна Галичина Буковина Закарпаття
• 65 % населення — українці • 75 % українці, • Більшість населення становили
(селяни, духовенство, переважно українці (селяни);
інтелігенція); селяни;
• панівне становище посідають угорці
• 20 % — поляки (шляхта ); • румуни, євреї, (поміщики, ремісники);
німці
• 10 % — євреї (купці, • також проживали румуни, словаки
ремісники, лихварі); (купці, ремісники, службовці), німці
(чиновники, службовці)
• 5 % — інші національності
Усього в Західній Україні проживало 3,5 млн осіб, з них українців — 2 млн осіб
В адміністративній структурі імперії Галичину разом з частиною етнічних
польських земель (так званою Малопольщею) було виокремлено у коронний
край, який дістав офіційну назву «Королівство Галіції й Лодомерії»
(латинізована назва Волині), або Галичина (німецькою «Galizien») з центром у
Львові.

Робота зі схемою (запишіть)

На соціально-економічне й культурне становище західних українців позитивно
вплинули реформи імператорів Марії Терези та Йосифа II (1780 — 1790).

Адміністративно-територіальний устрій, запроваджений австрійською владою,

мав на меті привести західноукраїнські землі у відповідність до інших імперських
провінцій, уникаючи при цьому рішучих змін, які могли викликати незадоволення
місцевої еліти.
Західні українці перебували в досить тяжкому національному й соціальному
становищі, що проявлялося в загрозі денаціоналізації та соціальному гнобленні.
Реформи Марії Терезії та Йосифа II, здійснені на західноукраїнських землях, у
цілому позитивно вплинули на розвиток краю, сприяли поширенню серед русинів
прихильного ставлення до Габсбургів.
Господарство західноукраїнських земель розвивалося дуже повільно. В економіці
краю переважало сільське господарство, що базувалося на залишках
кріпосницьких відносин. Місцева промисловість перебувала на мануфактурному
рівні й не могла конкурувати із центральними провінціями імперії.
Західноукраїнські міста й містечка зберігали традиційну роль ремісничих,
торговельних і мануфактурних центрів.

Робота зі схемою (запишіть)

Перегляньте відео: https://youtu.be/oUOPeUdCkKg
Домашнє завдання:
 прочитати § 9
 запишіть схему «Адміністративно-територіальний устрій
Західноукраїнських земель на поч. XIX ст», реформи Марії-Терезії та
Йосифа II.

§10 Тема: Початок українського національного відродження.

"Руська трійця".

Вивчення нового матеріалу

Наприкінці XVIII — у першій третині XIX ст. на західноукраїнських землях,
як і у Наддніпрянщині, розпочалося українське національне відродження. Цей
процес започаткований на Закарпатті, а в перші десятиліття XIX ст. поширився у
Східній Галичині. В обох регіонах він був пов’язаний із просвітницькою діяльністю
місцевого греко-католицького духівництва. У Північній Буковині українське
національне відродження розпочалося у другій половині XIX ст. Діячів
національного відродження на західноукраїнських землях прийнято називати
будителями.

Робота з термінами (запишіть)

Будителі (чеськ. buditele, словац. buditelia, словен. buditelj, болг. будители,
буквально — «ті, хто пробуджують», «пробудильники») — діячі національного
відродження слов’янських народів, національно свідома інтелігенція у болгарських,
чеських, словацьких, словенських і західноукраїнських землях.

На Закарпатті наприкінці XVIII ст. центром русинського національного відродження

стала Мукачівська греко-католицька єпархія. Такої ролі вона набула за часів
діяльності єпископа Андрія Бачинського (1772-1809 рр.).
Проявами національного пробудження Закарпаття стало зростання потягу до знань.
У той час у краї при церковних громадах було створено приблизно 300 початкових
шкіл. Найталановитіші представники закарпатської молоді здобули освіту у
провідних європейських університетах і стали відомими вченими. Серед них були
Петро Лодій, Іван Орлай, Михайло Поп-Лучкай та ін. Поява цієї плеяди стала
свідченням потенційних можливостей карпатських русинів, які завдяки доволі
сприятливим умовам національно-культурного відродження дали стільки талантів.
У 30-40-ві рр. XIX ст. українське національне відродження у Західній Україні
почало переходити від фольклорно-етнографічного до культурницько-літературного
етапу. Центром нового етапу стає Львів. Його уособленням стала діяльність
«Руської трійці» — утвореного у Львові культурно-просвітницького угруповання зі
студентів семінарії та університету, що діяло в 1833-1837 рр.

Робота з візуальними джерелами

«Руською трійцею» семінаристи називали трьох друзів, об’єднаних спільними

поглядами, — Маркіяна Шашкевича (1811-1843), Івана Вагилевича (1811—
1866) та Якова Головацького (1814-1888). Натхненником і душею цього гурту
був М. Шашкевич. На другому році навчання у семінарії він заприятелював із І.
Вагилевичем та М. Головацьким. Поступово навколо них об’єдналося близько
20-ти однодумців. Основну увагу «трійчани» приділяли творенню на базі
русинської народної мови літературної української.
У 1836 р. М. Шашкевич, аби довести, що українською мовою можна
проголошувати богословські ідеї, уперше в історії Східної Галичини виступив
нею із промовою в музеї семінарії перед духівництвом і гостями. Відтоді
вживання української мови у публічному спілкуванні, виступах стало
здобувати дедалі більше прихильників.
Проголосивши ці ідеї, члени «Руської трійці» за короткий історичний термін
зуміли перейти від популяризації української мови до спроб сформулювати
нові орієнтири для боротьби за національне визволення галицьких русинів.
Видання альманаху було заборонено цензурою. Діяльністю гуртка зацікавилася
поліція. Проте «трійчани» не припинили своєї діяльності. Вони вилучили зі
збірки «Зоря» твори, які дратували цензорів, змінили її назву на «Русалка
Дністровая» і знову спробували видати.
Робота зі схемою ( занотуйте в зошит)

Яків Головацький домовився зі своїми друзями, прибічниками слов’янського

відродження (хорватами, чехами, словаками, сербами), про видання «Русалки
Дністрової» в Буді (столиці тодішньої Угорщини, що входила до складу
Австрійської імперії) накладом 1 тис. примірників. У 1836 р. альманах було
видано. Проте влада заборонила його поширювати. Увесь наклад «Русалки
Дністрової» було конфісковано. Врятувати пощастило лише 200 примірників,
які «трійчани» встигли розпродати, подарувати друзям або залишити собі.
Упорядників та авторів альманаху влада притягла до відповідальності за
небезпечну для держави діяльність. Гурток «Руська трійця» саморозпустився.
Робота з підручником (стор. 80)
Яку збірку видали учасники «Руської трійці»?
Яке значення мала діяльність «Руської трійці»?
Перегляньте відео: https://youtu.be/BAcHivClC3g
Домашнє завдання:
1. Прочитати § 10.
2. Запишіть поняття, схеми з конспекту.

§11 Тема: Національно-визвольний рух у період Європейських

революцій 1848-1849 рр.

Вивчення нового матеріалу

Хронологічний ланцюжок (запишіть дати)

Революційна хвиля охопила країни Європи, народи яких повстали проти

монархічної влади і вимагали демократичних перетворень, проголошення
рівноправності і демократичних свобод. Національно-визвольний рух на
західноукраїнських землях під час революції 1848-1849 рр. в Австрійській
імперії передбачав відродження української державності. Ця революція
увійшла в історію під назвою «весна народів».
Робота зі схемою «Хід революції» (запишіть)
INCLUDEPICTURE
"https://thepresentation.ru/img/tmb/1/7536/28d95f4361a5dfca707a751501997ad4-
800x.jpg" \* MERGEFORMATINET
Робота з першоджерелами
Уривок з народного переказу про Лук’яна Кобилицю
«Обрали гуцули Кобилицю послом до Відня. Він їздив за цісарською правдою та
привіз одне розчарування. «Не в цісаря, — говорив, — а у власних руках наша
вірна правда, мужицька доля».
Відтоді народ ще більше повірив Кобилиці, потоком поплив до Карпатського
Беркута, несучи свої жалоби на панів, на гірку долю. Ватажок муси податися в
ліс. Через Василя Берлама передавав листи до сейму, що після скасування
панщини пани по-старому збиткуються над людьми. Листів було багато, але ніхто
жодної уваги не звертав. Цісарський уряд був наче німий...
Застукали-таки пани Кобилицю. Арештували, кинули до тюрми, тішилися. Та,
опріч смерті, нічого не домоглися. Мученицькою смертю погиб Лук’ян Кобилиця.
Погиб, та пам’ять про нього вічно живою лишилася в народі». (Сарбей В. Г.
Історія України XIX — поч. XX ст.— К.: Ґенеза, 1996. — С. 79)
Завдання (усно)
1. Як документ характеризує ставлення простого народу та панів до Лук’яна
Кобилиці?
2. Чому пам’ять про Лук’яна Кобилицю залишилися жити в народних піснях
та переказах?

Перегляньте відео: https://youtu.be/aH0xkm68lJg

Домашнє завдання:
 прочитати § 11
 Запишіть та вивчіть дати, визначення, схеми з конспекту.