2.

Розмірковуючи над «Пролог на небі» ставиться одне з головних питань: на що здатний людський
розум?

Об’єктом суперечки в цій частині стає незвичайний учений на ім’я Фауст. Світлі сили
вірять, що він зможе пройти випробування спокусами і відшукати істину, а темна сила
впевнена, що Фауст – всього лише жалюгідна людина, яка не здатна зберегти свою
душу.

1. У «Пролозі на небі» намічено зав'язку твору, що, за зізнанням Ґете, нагадує

фрагмент біблійної оповіді про Іова, якого випробовував диявол, заклавшись із
самим Богом. Подібну угоду уклали Бог і Мефістофель, які побилися об заклад на
душу Фауста. Бог вірив у те, що врешті-решт Фауст залишиться вірним Йому, оскільки
вірив у світлий первень людини («В душі, що прагне потемки добра, // Є правого
шляху свідомість»). Однак Мефістофель був переконаний у протилежному, оскільки
людський рід він глибоко зневажав («я свідок лиш мізерності людської»). Власне, ця
суперечка двох сил і є концертом який криється за цією фантастичною картиною.