Гете Фауст 1

Джерела і історія створення. Цю трагедію Гете писав 60 років. Перші нотатки датуються в 1673 році
, А дописано воно було у 1831 році. Якщо говорити про джерела. Це німецька народна книга про
доктора Фауста, це джерело сюжету, але джерелом трагедії стала драма Крістофера про життя
доктора Фауста. Цей твір був джерелом лялькових спектаклів. Які з дитинства бачив Гете. І ці
дитячі враження, цільові спектаклі написані за мотивами твору Крістофера і саме він став основою.
Але була ще 1 основа біблійна, а саме повість Іов. Саме мотиви повісті іова, яка входить в частину
Біблії старого Заповіту, яка називається писання стало основою прологу. Ця трагедія вона увібрала
в себе його погляди різних періодів життя. Тому що погляд його змінювалися і він відповідно
наділяв цими Поглядами на життя і юного Фауста і Фауставже дорослого. І Фауста який розуміє що
життя його не є безкінечних. Тому ми бачимо різного Фауста. Тому що в різні періоди життя різним
буває людина і був сам Гете. Якщо говорити про дослідників творчості Гете і саме Фауста, то
найбільш ґрунтовними дослідженнями вітчизняних літературознавців є дослідження Бориса
Борисовича же Логінова. В нього є Кілька монографії присвячених саме Фауст у Гете. Фаусто
складається з 2 книг найбільш відомою є 1-е і І менш відому її 2-а. Як правило широка читацька
аудиторія з нею не знайомиться. Тому що вона побудована на суцільних алегорія. Там дуже мало
відбувається цікавих для читача подій. Прологи. Зміст пологів. Трагедія починається з 2 про логів. 1
пролог називається пролог театрів. В цьому пролозі Гете викладає свою естетичну програму, свій
погляд на мистецтво, його роль в житті людини, і на те яким це мистецтво мусить бути, що мусить
включати мистецтво для того щоб з 1 боку відповідати високим критерієм художності, а з іншого
боку щоб бути цікавим глядачам читачам. Але найбільш значним є пролог на небі. В цьому пролозі
діє 5 дійових осіб. Перші Архангели найбільш шановані в християнстві, які відносяться до
найвищого ангельського чину, це архіїл, Гавриїл, і Михаїл. Саме з їх слів і починається пролог. Вони
співають гімн Богу. Їм його творіння світу. Завершує слова кожного з них такий хор в якому вони
висловлюють своє ставлення до Бога. 2 інші герої це Господь і Мафестофель. Цікаво що
тлумачення цих образів дається за філософією Спінози який вважав що оскільки Бог вміщає в себе
все, то частиною природи божественної є зло, і боротьба добра і зла є рушійною силою світу. Саме
так і розглядає ці 2 образи в якійсь мірі і Гете. Пролог включає суперечку Бога і Мафестофоля. Сам
принцип цієї суперечки запозичений з старого Заповіту книги іова, але яка починається з
суперечки Бога і сатани. Слово сатана перекладається як той що суперечить. Тобто це не втілення
зла це просто той хто суперечить Богові. У даному випадку вони сперечаються з приводу того чи
можна назвати Йова праведником. Бо він в усьому слідує божими заповідями і за це Бог його
нагороджує сім’єю багатством. І сатана тому сумнівається в праведності іова бо говорить що
просто Йов купляє собі ці блага від Бога. І Господь дозволяє випробувати Йова і забрати у нього
все. Далі йде розповідь про те як сатана забирає у нього поступово все і залишається він бідним,
але вона просить у Бога дозволи забрати у Йова ще й здоров’я, і тільки після того як Бог забирає в
нього здоров’я Йов звертається до Бога з питанням за що. Чому світ влаштований несправедливо.
Чому люди які не шанують Бога чинять злочини процвітають живуть щасливо до самої смерті, бо
старий завіт не знає поняття загробного світу. Після того як Бог відповідає йому питанням на
питання, а чи знаєш ти чому ріки входять моря моря не переповнюється, чому в певний час все
розквітає, чому в певний час народжується у тварин діти, чому встає сонце чому воно заходить,
Йов не можу на це відповісти. Раніше вважалися якщо хтось задає таке питання на яке ніхто не
може відповісти то ця людина є най мудрішою. Отже виїв і прояв мудрості мені задати таке
питання на які ніхто відповісти не може. Бо вважалося що ти задаєш запитання відповідь на нього
ти знаєш. І це питання на яке питання не можу відповісти Йов приміряє його з Богом і Бог йому
повертає збільшенні кількості за те що він втратив. Але у Гете Бог і Мефістофель Сперечаються з
іншого приводу. Вони сперечаються з приводу сутності людини. 1-м своє слово і своє слово він
завершує цей пролог висловлюється Мефістофель. Він називає людину маленьким смішним
божком землі. Він говорить про те що людина нікчемна, схоже на хробака, а Господь за перечи
йому, і говорить про те що є люди які суперечить цьому Тлумаченню. І називає Господь Фауста. І
коли Мефістофель питає Він лікар, на це Господь відповідає, фразу яку до цього часу по-різному
тлумачить дослідники. Він мій раб. Але в контексті твору ми розуміємо що поняття раз не означає
бездомного підкорення. Він грав у тому сенсі що він духовний, що в ньому живе божественний
початок, в ньому живе розум і що він є робо у тої сутності своєї божественної, яка зближує його з
Богом. Тут дається 1-е характеристика Фауста із ці характеристики ми розуміємо що Фауст людина
яка знаходиться у постійному пошуці. Він весь час розмірковує над життя. Господь дозволяє йому
провести експеримент. Спробувати спокусити Фауста. І він вважає що йому це вдасться. Тому що
він дуже однобічно розуміє сутність людини для нього людина це перш за все тілесне земна
істота, для якої головне задоволення своїх земних а не духовних потреб. І тому він вважає що
діючи на сутність Фауста він зможе підкорити його. Образ Фауста та проблеми пізнання. 1-е ми
бачимо Фауста в замкненому просторі його кабінету. Який заставлений книжками і з його слів ми
дізнаємося про те що йому притаманне почуття незадоволення собою. Це людина не спокійна
людина яка знаходиться в постійному пошуці. І мета цього пошуку пізнання істини. Він вивчив
багато книжок але істина так і не відкрив. Він зрозумів що тільки з Книжок дізнатися про сутність
істини неможливо. І тому він говорить про те що він намагається звернутися вже йду магії. І за
допомогою магічного знаку макро космос, він викликає дух землі. Він просить нього відкрити
йому істину. Дух землі це дух стихій всього що Живе на землі. Дух йому відповідають ти близький
лише тому кого ти знаєш. Отже Фауст дух землі не розуміє. Тому що він не прожив життя звичайної
земної людини і він не пізнав знання з життя. Для того щоб зрозуміти наскільки точка зору Фауста
відрізняється від точки зору інших вчених виводить в цій трагедії Гете ще 1 персонажа це Вагнер.
Вагнер пізнає істину тільки через істину. І коли Вагнер говоритиму про те що він багато знає і він і
Фауст як йому здається, Фауст відповідає що ти тільки мертві знання засвоїв ти не знаєш життя. Він
говорить про те що до землі нагадав йому про його нікчемність, про те що він із дуже знаю мало.
Фауста людина думаючи. З його монологів ми дізнаємося про те що він розуміє яким є світ якою
людина, про те що в світі панує страждання, що потреба задовольняти зимні потреби заважають
людині пізнати прекрасно. Він визнає що людині все не підвладне. Що її високим наміром не
дають можливість здійснитися турботи. Турботами він називає інтереси якими живуть звичайні
люди. В фіналі в другій частині останнім цілого Фаусто буде діалог саме персоніфікований
турботою. Яка бути уособлювати погляд на світ людини інтереси якої обмежується лише з 1 світом.
Все це призводить Фауста до думки що не варто, бо мета його пізнати істину, оскільки це його
мета є на його думку не здійснено якому він вирішує покінчити життя самогубством і випити
отруту з чаші, яка дісталася йому від його дідів та прадідів. Цю чашу в традиціях по-грецьки він
називає Фіал, тобто чаша. Але раптом він чує церковні дзвони. Ці церковні дзвони сповіщають що
Воскрес Христос це Пасха. І цей факт примушує його відмовитися від самогубства. Не випадково це
відбувається з Фаустом ,стю починається власне його нове життя, від бувається на день Пасхи,
тому що тут своєрідна паралель. Якщо Христос Воскрес духовно, То Фауст воскресати для земного
життя, якого він не знає. І почувши звук дзвонів, і пісню янголів Христос Воскрес, Він виходить і
далі йде знаменита Масова сцена біля воріт, біля міської брами. Він чує діалоги монологи різних
людей які радіють весні, які радіють воскресінню Божого сина. І радіє побачивши як відновлюється
природа і він. Цікаво що він захоплюється природи і вона народжує в ньому почуття оптимістичні,
Надії, радість. Тобто він бачу що Є в природі смерть і є відродження. Ось з цієї сцени ми бачимо як
до Фауста ставляться люди. Вони його шанують вони йому дякую за все що він для них зробив. Він
займався не тільки книжками він допомагав людям як тільки міг. Люди йому дякують за це і він
розмовляє з ними як з рівними, він не ставиться до народу з верхню, на відміну від Варвара. Тобто
Фауст це людина дуже достойна це людина незважаючи на свої знання не ставиться зверхньо до
тих хто цих знань немає.