1. Історичні передумови організації дистанційного навчання.

Дистанційне навчання —
сукупність інформаційних технологій та методик викладання, які передбачають здобуття
освіти без фізичної присутності здобувачів у навчальному закладі. Відмінністю
дистанційного навчання від заочного навчання є використання синхронного режиму — при
якому здобувачі освіти працюють разом із педагогічним персоналом[en] закладу наживо,
використовуючи засоби та технічні рішення зв'язку в реальному часі, дотримуючись
встановленого закладом освіти розкладу занять. Законодавчо, дистанційна освіта
регламентується окремими положеннями МОН про дистанційне навчання для вищих[1] та
середніх[2] закладів освіти, проте, широко використовується приватними структурами у
виду взаємної зручності. Основними рисами дистанційного навчання є інтерактивна
взаємодія у процесі навчання із виокремлення часу для самостійного освоєння матеріалу,
консультаційний супровід у процесі навчання. Дистанційна освіта має як багато переваг, так
і багато недоліків: дозволяє більш зручне використання інтерактивних технологій, вирішує
питання фактору відстані та транспорту, виключає фактори затримки у переміщені до
навчальних занять, дозволяє більш легко залучати у навчальний процес фізично віддалених
експертів, фахівців або замін викладачів, дозволяє краще використовувати принцип
наочності[en]. Недоліками дистанційної освіти є потреба у надійному технічному оснащенні,
переформатування окремих підходів та тем, покращення методичного забезпечення,
перенавчанні викладацького складу та оволодіння новими знаннями та навичками
педагогічної майстерності які будуть працювати у дистанційному режимі за умов
недостатньої чи відсутньої візуальної, емоційної та психологічної комунікації із учасниками
навчального процесу. У Європі в кінці XVIII століття, з появою регулярного і доступного
поштового зв'язку, виникло «кореспондентське навчання». Історично дистанційне навчання
скоріш за все у 1840 році, коли Ісаак Пітман запропонував навчання через поштовий зв'язок
для студентів Англії. У 1856 році Чарльз Тюссе та Густав Лангеншейдт розпочали
викладання мови заочною формою у Німеччині. Учні поштою отримували навчальні
матеріали, листувалися з педагогами та здавали іспити довіреній особі або підтверджували
рівень здобутої освіти у вигляді наукової роботи. Кінець XIX століття характеризується
бурхливим технологічним зростанням, наявністю телеграфу і телефону. Але достовірних
фактів про їх використання в навчанні немає. У той же час триває епоха
«кореспондентського навчання», велика кількість освітніх закладів у всьому світі вели і
ведуть його до сих пір. Поява радіо і телебачення внесло зміни в дистанційні методи
навчання. Це був значний прорив, аудиторія навчання зросла в сотні разів. Стали
популярними навчальні телепередачі, які йшли, починаючи з 1950-х років. Однак у
телебачення та радіо був істотний недолік — не було можливості забезпечити учня
зворотнім зв'язком у реальному часі. У 1969 році у Великій Британії було відкрито
університет дистанційної освіти — Відкритий університет. Він був так названий, щоб
показати його доступність за відносно невелику ціну та відсутність потреби часто
відвідувати аудиторні заняття. Інші відомі університети того періоду з програмами
дистанційного навчання: Університет Південної Африки[en] (статус закладу дистанційної
освіти з 1946-го), Гаґенський заочний університет (Німеччина, засновано у 1974-му), INTEC-
коледж[en] (Кейптаун, ПАР з 1972-го як філіал ICS — International Correspondence Schools),
Національний університет дистанційної освіти[es] (Іспанія, рік заснування 1972),
Національний технологічний університет[en] (США, рік заснування 1984, реалізовані
програми дистанційної освіти за інженерними спеціальностями). Наприкінці 1980-х поява
персональних комп'ютерів дала новий поштовх, пов'язаний зі спрощенням та автоматизацією
процесу навчання. Комп'ютерні навчальні програми з'явились на перших комп'ютерах у
формі ігор. У XXI столітті доступність комп'ютерів та Інтернету роблять поширення
дистанційного навчання ще простішим і швидшим. Інтернет став величезним проривом,
значно більшим, ніж радіо і телебачення. З'явилася можливість спілкуватися і отримувати
зворотний зв'язок від будь-якого учня, де б він не знаходився. Поширення «швидкого
інтернету» дало можливість використовувати «онлайн» семінари (вебінари) для навчання. 2.
Визначення позитивних і негативних аспектів дистанційного навчання на території України.
В Україні датою офіційного початку запровадження дистанційного навчання можна вважати
21 січня 2004 року, коли наказом № 40 Міністерства освіти і науки України було
затверджено «Положення про дистанційне навчання», яке поклало початок запровадженню
нових технологій у галузі освіти. Одним з перших великих центрів дистанційного навчання,
що поширював свої матеріали через мережу інтернет стала Хан-Академія. ЇЇ автор Салман
Хан почав викладати у вільний доступ в мережі власні відео-уроки, що створював для своєї
кузени. Згодом, коли уроки отримали неабияку популярність і мільйони переглядів в мережі
YouTube Хан створив окремий навчальний центр. В Україні є декілька прикладів великих
навчальних центрів з дистанційною формою навчання, що спеціалізуються на підготовці
учнів до ЗНО та університетських курсах. Одним з найбільших є Prometheus — проект
масових відкритих онлайн-курсів. У 2007 році була відкрита перша в Україні державна
Міжнародна українська школа, яка дає можливість учням, які проживають за межами
України, здобути початкову, базову та повну середню освіту і офіційні документи
державного зразка, які підтверджують освітні рівні, здобуті як дистанційно, так і екстерном.
Окрім цього, в Україні функціонують декілька приватних шкіл із дистанційною формою
навчання та екстернатом, у яких можуть навчатися і ті діти, які проживають в Україні, але
через певні обставини не мають змоги відвідувати звичайні школи. В Україні дистанційна
форма освіти впроваджується вже понад десять років. Відправною точкою можна вважати
2002 рік, коли Міністерством освіти і науки України був запроваджений експеримент з
дистанційного навчання. Однією з можливостей, яку відкрила перед системою освіти і
суспільством загалом впровадження дистанційної освіти була перша затверджена Кабінетом
Міністрів України Програма розвитку системи дистанційного навчання 2004-2006 р.
(постанова КМУ від 23.09.2003 р. № 1494.). На виконання програми було розроблене перше
Положення про дистанційне навчання, затверджене наказом Міністерства освіти і науки
України від 21.01.2004 № 40. З розвитком технологій у 2013 році затверджується нове
Положення про дистанційне навчання. Перший заклад загальної середньої освіти в Україні,
який отримав ліцензію на провадження освітньої діяльності без очного формату став Центр
освіти «Дистанційна школа «Оптіма». Першим закладом позашкільної освіти, який почав
офіційно надавати дистанційні послуги з навчання мистецьким дисциплінам (вокал, гра на
музичних інструментах, акторська і ораторська майстерність) стала приватна школа
мистецтв "Соломрія" (м. Київ), що видає випускникам Свідоцтво про позашкільну освіту
державного зразка. Також студенти віддаленої форми навчання мають можливість брати
участь в онлайн-концертах, які транслюються в прямому інтерактивному ефірі на YouTube.
На сьогодні порядок організації та запровадження дистанційного навчання визначено
Положенням про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти,
затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 08.09.2020 № 1115. У 2019-
2020 навчальному році функціонувало 182 школи, в яких, зокрема, були учні на дистанційній
формі навчання. На тепер за оперативною інформацією місцевих органів у сфері освіти таких
шкіл уже 233. Серед них – 185 закладів загальної середньої освіти комунальної форми
власності та 48 – приватної. 19 шкіл приватної форми власності здійснюють навчання тільки
за дистанційною формою. 3. Перелік освітніх платформ, рекомендованих для роботи в
загальноосвітніх навчальних закладах. Соціальні мережі, служби обміну миттєвими
повідомленнями та мобільні застосунки на кшталт Viber дозволяють створювати закриті
групи, спільноти, чати, вести обговорення тем, завдань, проблем, інформації. Поширені веб-
ресурси для дистанційного навчання Платформа Moodle (https://moodle.org/) — безкоштовна
відкрита система управління дистанційним навчанням. Дозволяє використовувати широкий
набір інструментів для освітньої взаємодії вчителя/вчительки, учнів та адміністрації закладу
освіти. Зокрема, надає можливість подавати навчальний матеріал у різних форматах (текст,
презентація, відеоматеріал, веб-сторінка; урок як сукупність веб-сторінок з можливим
проміжним виконанням тестових завдань); здійснювати тестування та опитування школярів з
використанням питань закритого (множинний вибір правильної відповіді та зіставлення) і
відкритого типів; учні можуть виконувати завдання з можливістю пересилати відповідні
файли. Крім того, система має широкий спектр інструментів моніторингу навчальної
діяльності учнів, на- приклад: щодо загального часу роботи учня/учениці з конкретним
навчальним предметом, відповідними темами або складниками навчального матеріалу,
загальної успішності учня/учениці або класу в процесі виконання тестових завдань тощо.
Moodle має у своєму інструментарії: форми здавання завдань; дискусійні форуми;
завантаження файлів; журнал оцінювання; обмін повідомленнями; календар подій; новини та
анонси; онлайн-тестування; Вікі-ресурси. Платформа Google Classroom
(https://classroom.google. com) — це сервіс, що пов’язує Google Docs, Google Drive і Gmail,
дозволяє організувати онлайн-навчання, використовуючи відео-, текстову та графічну
інформацію. Учитель/ка має змогу проводити тестування, контролювати, систематизувати,
оцінювати діяльність, переглядати результати виконання вправ, застосовувати різні форми
оцінювання, коментувати й організовувати ефективне спілкування з учнями в режимі
реального часу. Основним елементом Google Classroom є групи. Функціонально групи
нагадують структурою фору- ми, оскільки вони дозволяють користувачам легко відправляти
повідомлення іншим користувачам. Завдяки сервісу для спілкування Hangouts учні та
вчитель/ка мають змогу вести онлайн-бесіди в режимі реального часу з комп’ютера або
мобільного пристрою, учасники/учасниці команди можуть показувати свої екрани, дивитись
і працювати разом над усім. Така трансляція автоматично публікуватиметься на YouTube-
каналі. Також платформа дозволяє за допомогою Google-форм збирати відповіді учнів і
потім про- водити автоматичне оцінювання результатів тестування. Zoom (zoom.us/download)
— сервіс для проведення відео- конференцій та онлайн-зустрічей. Для цього потрібно
створити обліковий запис. Безкоштовна версія програми дозволяє проводити
відеоконференцію тривалістю 40 хвилин, однак на період пандемії сервіс зняв це обмеження.
Zoom підходить для індивідуальних та групових занять. Користувачі можуть
використовувати додаток як на комп’ютері, так і на планшеті чи смартфоні. До
відеоконференції може підключитися будь-який(а) користувач/ка за посиланням або
ідентифікатором конференції. Заняття можна запланувати заздалегідь, а також зробити
посилання для постійних зустрічей у певний час. У платформу вбудована інтерактивна
дошка, яку можна демонструвати учням. Крім того, є можливість легко й швидко
перемикатися з демонстрації екрана на інтерактивну дошку. Завантажити програму можна на
офіційному сайті Zoom. Платформа доступна для операційних систем Windows, MacOS,
Android та iOS і має плагін, який дозволяє використовувати Zoom прямо в браузерах Google
Chrome та Mozilla Firefox. Під час карантину на сервіс Zoom були нарікання через низький
рівень безпеки й захищеності, випадки підключення до конференцій сторонніх осіб. Для
уникнення цього рекомендуємо дозволяти приєднання лише зареєстрованим користувачам,
користуватися налаштуванням “кімната очікування” (тоді організатор конференції
підтверджує кож- ного учасника для приєднання), не розміщувати посилання на zoom-
конференції на загальнодоступних ресурсах. Відеоконференції можна проводити також за
допомогою Microsoft Teams, Google Meet, Skype тощо ClassDojo
(https://www.classdojo.com/uk-ua/signup/) — простий інструмент для оцінювання роботи
класу в режимі реального часу. Тут створена комфортна система заохочення з різними
ролями та рівнями доступу. У ClassDojo реєстру- ється вчитель/ка й реєструє учнів свого
класу. Персональний код для доступу до власного профілю висилається учням; батьки також
отримують доступ до профілю дитини. Є можливість спілкування учнів на сторінці класу:
після того як учитель/ка створив(ла) пост, школярі можуть його коментувати. Кожен
учень/учениця отримує аватарку у вигляді монстрика. Завдання монстрика — збирати бали
за завдання. За кожне завдання вчитель/ка присвоює учням певну кількість балів. Батьки
можуть спостерігати успішність учнів з окремих предметів, а також бачити поступ у
соціальних та м’яких навичках дитини. Classtime (https://www.classtime.com/uk/) —
платформа для створення інтерактивних навчальних додатків, яка дозволяє вести аналітику
навчального процесу і реалізовувати стратегії індивідуального підходу. Є бібліотека
ресурсів, а також можливість створювати запитання. Принцип роботи такий: учитель/ка
розробляє інтерактивний навчальний матеріал з певної теми (можна використовувати
матеріали з бібліотеки), учні отримують доступ до навчального матеріалу і розпочинають
роботу, вчитель/ка у режимі реального часу відслідковує прогрес кожного учня/учениці.
Специфіка дистанційного навчання, що базується на телекомунікаційних технологіях,
інтернет-ресурсах і послугах, впливає на способи відбору і структуризації змісту, способи
реалізації тих чи інших методів і організаційних форм навчання, що суттєво впливає на
функціонування всієї системи. LearningApps.org (LearningApps.org) — онлайн-сервіс, який
дозволяє створювати інтерактивні вправи. Їх можна використовувати в роботі з
інтерактивною дошкою або як індивідуальні вправи для учнів. Дозволяє створювати вправи
різних типів на різні теми. Цей сервіс є додатком Web 2.0 для підтримки освітніх процесів.
Конструктор LearningApps. org призначений для розробки, зберігання та використання
інтерактивних завдань з різних предметів. Тут можна створювати вправи для використання з
інтерактивною дошкою. 4. Специфіка організації дистанційного навчання в загальноосвітніх
навчальних закладах. Державна служба якості освіти завершила вивчення організації
дистанційного навчання у школах, що тривало з 11 до 22 жовтня 2021 року. Згідно з
результатами дослідження, проведеного Державною службою якості освіти, у всіх областях
України спостерігається високий рівень цифрової грамотності педагогів, а під час
дистанційного навчання школи здебільшого використовують поєднання синхронного та
асинхронного режимів. У період, що досліджувався, навчання за дистанційною формою було
організовано у 1284 закладах загальної середньої освіти (9% від їх загальної кількості), з них
у 633 (49%) закладах освіти – з причин низького відсотка вакцинованих педагогічних
працівників. Найбільше таких закладів – у Івано-Франківській (119), Одеській (100),
Волинській (79), Запорізькій (55) областях, найменше – у Сумській, Харківській,
Житомирській, Черкаській, Полтавській, Закарпатській, Кіровоградській, Львівській (від 1 до
12). Не переходили на дистанційну форму навчання заклади освіти Донецької області та м.
Києва. Крім того, заклади освіти переходили на дистанційне навчання і з інших причин,
зокрема у зв’язку з високим рівнем захворюваності серед учасників освітнього процесу та
невідповідного температурного режиму. Більшість таких шкіл – у Луганській, Херсонській,
Вінницькій, Одеській, Запорізькій областях. Водночас у Дніпропетровській області було
найбільше таких закладів – 362. Загальна кількість учнів, які навчалися дистанційно, – 277
961, з них 68 236 – учні 1-4 класів. Кількість педагогічних працівників, які працювали у
режимі дистанційного навчання, – 28 368 осіб. У ході вивчення встановлено, що майже
кожен другий заклад освіти (44% від загальної кількості, що працюють дистанційно)
розміщує на власних сайтах всю необхідну інформацію про організацію освітнього процесу
під час дистанційної форми навчання. Найбільше таких закладів у Запорізькій, Івано-
Франківській, Одеській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Волинській,
Рівненській, Київській областях. Майже в усіх закладах освіти дистанційне навчання
організовано з поєднанням синхронного та асинхронного режимів. Асинхронний режим
навчання використовують лише 7% закладів освіти, найбільше таких у Тернопільській та
Волинській областях (93% та 37% відповідно). Працівниками територіальних органів
Служби відвідано 1078 онлайн-уроків. Під час дистанційного навчання у всіх областях
переважна більшість закладів освіти використовують інформаційно-комунікаційні системи,
зокрема електронні освітні платформи: ресурс для змішаного та дистанційного навчання
«Всеукраїнська школа онлайн»; українську електронну освітню систему «Мій Клас»; хмарні
сервіси Google (G Suite, Classroom, Google Meet, Class Time); онлайн-сервіси та інструменти
для проведення відеоконференцій та онлайн-зустрічей за допомогою програмних застосунків
Zoom та Skype. Для системної організації роботи під час дистанційного навчання кожен
заклад освіти у більшості випадків обирає єдину платформу. На інтернет-платформах вчителі
розміщують матеріали для самостійного опрацювання й виконання, зокрема навчальну
інформацію, відеоролики, презентації, активні посилання на виконання контрольних
тестових завдань («На урок», «Всеосвіта») та інтерактивних вправ («LearningApps»). Під час
онлайн-уроків вчителі використовують різноманітні форми організації роботи: усні
опитування; консультації в режимі запитання-відповідь; лекції (евристичні бесіди);
самостійну роботу учнів; виконання практичних/лабораторних робіт тощо. Також під час
проведення онлайн-уроків більшість вчителів застосовують інструменти підвищення
пізнавальної активності учнів: презентації, інтерактивні вправи, демонстрації, зокрема відео
та анімаційні. В усіх областях відзначається високий рівень цифрової грамотності та
використання педагогічними працівниками технологій дистанційного навчання. Серед
проблемних питань, які виявлено під час дослідження: якість інтернет-зв’язку; участь в
синхронному режимі навчання не всіх учнів з класу; оперативність появи актуальної
інформації про організацію дистанційного навчання на сайтах закладів освіти. 5. Форми
організації дистанційного навчання у методиці викладання іноземних мов. Основні форми
онлайн-комунікації Відеоконференція — це конференція в режимі реального часу онлайн.
Вона проводиться у визначений день і час. Відеоконференція — один із сучасних способів
зв’язку, що дозволяє проводити заняття у «віддалених класах», коли учні і вчитель/ка
перебувають на відстані. Отже, обговорення й ухвалення рішень, дискусії, захист проєктів
відбуваються в режимі реального часу. Учитель/ка й учні можуть бачити одне одного,
учитель/ка має можливість супроводжувати лекцію наочним матеріалом. Форум —
найпоширеніша форма спілкування вчителя/ вчительки й учнів у дистанційному навчанні.
Кожний форум присвячений певній проблемі або темі. Модератор/ка форуму реалізує
обговорення, стимулюючи питаннями, повідомленнями, новою цікавою інформацією.
Програмне забезпечення форумів дозволяє приєднати різні файли певного розміру. Кілька
форумів можна об’єднати в один великий. Наприклад, під час роботи малої групи учнів над
проєктом створюються форуми для кожної окремої групи з метою спілкуватися під час
дослідження щодо поставленого для групи завдання, потім — обговорити загальну проблему
проєкту спільно, з залученням усіх учасників ос- вітнього процесу (веб-конференція). Чат —
спілкування користувачів мережі в режимі реального часу, засіб оперативної комунікації
людей через інтернет. Є кілька різновидів чатів: текстовий, голосовий, аудіо-, відеочат.
Найбільш поширений — текстовий чат. Голосовий чат дозволяє спілкуватися за допомогою
голосу, що під час вивчення іноземної мови в дистанційній формі є важливим моментом. З
освітньою метою у разі необхідності можна ор-ганізувати спілкування в чатах з носіями
мови. Це реальна можливість мовної практики, яка проводиться в рамках запропонованої для
дискусії проблеми, сумісної проєктної діяльності, обміну інформацією. Блог — це форма
спілкування, яка нагадує форум, де право на публікацію належить одній особі чи групі
людей. Автор (учитель/ка, один учень/учениця чи їх група) розміщує на сайті свого
мережевого щоденника (блогу) допис (твір, есе) і надає можливість іншим учням прочитати
й прокоментува- ти розміщений матеріал. В учнів з’являється можливість об- говорити й
оцінити якість публікації, зокрема й іноземною мовою, що сприяє розвиткові мовленнєвих
навичок. Електронна пошта — це стандартний сервіс інтернету, що забезпечує передавання
повідомлень як у формі звичайних текстів, так і в інших формах (графічній, звуковій, відео)
у відкритому чи зашифрованому вигляді. У системі освіти електронна пошта
використовується для організації спілкування викладача/викладачки й учня/учениці, а також
учнів між собою. Анкетування — для поточного контролю в ході дистанційного навчання
зручно використовувати різноманітні анкети. Анкета є достатньо гнучким інструментом,
оскільки питання можна ставити безліччю різних способів. У дистанційному навчанні після
засвоєння кожної теми можна використовувати анкети, в яких учень/учениця може зробити
самооцінку результатів навчання за такими показниками: зрозумів/ зрозуміла, можу
розв’язати самостійно; зрозумів/зрозуміла, можу розв’язати з підказкою; не зрозумів/не
зрозуміла, не можу розв’язати.