Untitled

двох мов і не має на меті встановлення їх типологічних ознак.
Є
синхронічним.
Т и п о л о г і ч н и й м е т о д зорієнтований на виділення
загальних ознак і закономірностей мов світу та їх класифікацію;
на визначення мовного типу як сукупності відповідних ознак мов
або сукупності мов, що їх мають.
Поява та застосування методів зумовлені розвитком науки,
яка постійно ставить нові завдання. Методи не створюються «на
замовлення» або за бажанням дослідника. Іноді дослідник сам не
усвідомлю є, яким методом він користується. Лише розвиток
науки загалом згодом виявляє цілу систему застосованих методів,
які виникали із потреб суспільства у вивченні мови.
Запитання. Завдання
1. Як співвідносяться поняття «мовознавство» і «вступ до мово

знавства»?
2. Укажіть, чим відрізняється предмет вивчення від об'єкта ви
вчення у наукознавстві.
3. Чи є підстави називати мовознавство природничою наукою?
4. Розкрийте зв’язки мовознавства з природничими науками; з
гуманітарними.
5. Чим синхронічний спосіб дослідження мовних явищ відріз
няється від діахронічного?
6. Охарактеризуйте загальнонаукові методи дослідження.
7. Опишіть специфічні лінгвістичні методи.
2.
Письмо. Графіка. Орфографія
2.1. Значення письма в історії суспільства.

Передумови створення письма
Геніальне досягнення людського розуму в давні віки —
створення письма — зумовлене нагальною потребою суспільства
подолати дві основні перешкоди в усному спілкуванні: час і
простір. Отже, причини появи писемності однакові для всіх наро
дів, і період її виникнення у них один — формування держави. У
давніх переказах різних народів письмо називають дарунком
богів: давні єгиптяни вважали, що його створив бог Тот, індійці —
бог Брахма. Однак цілком зрозуміло, що письмо зароджувалося
не стихійно, а було свідомим актом людської діяльності.
Письмо розвинулося значно пізніш е, ніж звукова мова, і
стало її головним помічником та замісником у комунікативній
функції. Воно забезпечило послідовність еволюції цивілізації та
людського пізнання. Письмо ф іксує мовну систему і забезпечує
зв’ язок між поколіннями. Слід пам’ ятати, що звукова мова і
письмо — дві різні, хоч і п ов’ язані м іж собою системи, де мова є
иервинною, може існувати і без письма, а письмо як знакова
система ніколи не існує без мови, яку воно обслуговує. Це озна
чає, що досліджувати письмо народу відірвано від його мови
немож ливо: щ об деш иф рувати тек ст, написаний невідомим
письмом, треба не лише знати, для якої мови воно призначалося,
її й також точно встановити, яку мову воно зафіксувало (напри
клад, клинопис, створений для ш ум ерської мови, стали застосо
вувати до давньоперської, яка з нею навіть не споріднена, і тому
клинописний напис може фіксувати як ш ум ерську мову, так і
/2 3 / Значення письма в істо р ії суспільства. П ередум ови створення письма

давньоперську). Отже, без знання мови тексту його дешифруван
ня неможливе.
Письмо — система зображуваних на будь-якому матеріалі графічних
знаків, які слугують найбільш універсальним засобом фіксації
мовлення для передавання інформації на відстань і збережен
ня в часі.
Загальну теорію та історію письма нині називають г р а м а
т о л о г і є ю (грец. урсхццй — письмовий знак, риска, лінія і A,óyo^ —
слово, поняття, вчення). З нею пов’ язані декілька прикладних
дисциплін: е п і г р а ф і к а (грец. єтиурокргі— напис) — наука про
принципи дешифрування і тлумачення давніх написів, що були
вирізьблені, вигравірувані, викарбувані чи відштамповані на
твердому матеріалі (камені, металі або теракоті); п а л е о г р а ф і я
(грец. паХаїоС, — давній і урасрю — пишу), що вивчає зовнішній
вигляд (спосіб написання, форми літер, особливості матеріалу для
письма) давніх рукописів і книг з метою визначення часу та місця
їх створення; г р а ф о л о г і я (грец. урафсо — пишу і XóyoC, —
слово, поняття, вчення), що дослідж ує почерки.
Вивчення істор ії письма та його сучасного стану має
важливе теоретичне та практичне значення. Без історії письма
неможливо вивчати історію людства, без знання теорії письма —
створювати нові системи письма для безписемних мов.
2.2. Етапи розвитку письма

Розвиток письма в кож ного народу неодмінно долає чотири
стадії: 1) малюнкове письмо (піктографія); 2) ідеографія (логогра-
фія, ієрогліфіка); 3) силабографія (складове письмо); 4) фоногра
фія (буквене, абеткове письмо). Ж одне письмо не може початися
одразу зі складової чи абеткової стадії, якщ о воно не є прямим або
опосередкованим запозиченням. Так само не може бути розвитку
в протилежному напрямку: із абетки не може з’ явитися складове
письмо.
Створення письма сягає дуже давніх часів, і його історія
налічує кілька тисячоліть. На письмі можна зафіксувати різнома
нітні елементи мовлення та мовної системи: найпростіші речення
(синтаксеми), слова (лексеми), склади (силабеми) та звуки (фоне
ми). Виокремлення в мовній системі цих елементів є складним
лінгвістичним завданням, оскільки навіть сучасним науковцям
непросто відрізнити лексему від синтаксеми, морфему від лексе
ми, а фонему від морфеми.
/2 4 / Письмо. Графіка. Орфографія

Протописьмо
Створенню письма передувало протописьмо (предметне
письмо). Воно має два різновиди: 1) мнемонічне предметне письмо;
2) символічне предметне письмо. Обидва різновиди дотепер най
краще представлені в індіанців Північної Америки.
Мнемонічним чи символічним знаком може бути будь-
який предмет або декілька предметів і ритуальні дії з ними. У пів
нічноамериканських індіанців передавання топірця-томагавка
означало оголошення війни, а спільне викурювання люльки —
укладання миру. У європейців кинута супротивникові рукавичка
символізувала виклик на дуель. В українській традиції мовчазну
відмову дівчини вийти заміж символізував гарбуз, який підноси
ли хлопцеві. Однак деякі предмети вже самі по собі стали знаками
розвинутої складної системи. Найвідоміші з таких систем — вуз
ликове письмо інків кіпу та ірокезький BáMnyM. K i n y — грубий
мотузок або паличка з прикріпленими кольоровими шнурами і
нитками різної товщини, на яких вив’ язували різноманітні вуз
лики. Від кольору та довжини шнура, способу в’ язання вузликів,
їх порядку та кількості на кож ному шнурі залежав зміст переда
ної інформації. Ж овта нитка символізувала золото, біла — срібло,
червона — воїна, зелена — маїс (кукурудзу). Завдяки вузликам
індіанці вели складні підрахунки кількості посольств, відрядже
них до правителя, кількості дарів та навіть висловлених правите
лем думок. В ’ язати і прочитувати кіпу могли тільки спеціально
підготовлені люди.
В а м п у м ірокезів виконував подібну функцію. Це пасок із
ниток, на які нанизано черепашки, різні за кольором та формою.
Він міг налічувати ш ість-сім тисяч черепашок. Білі означали
щастя, здоров’ я, темні — горе, хворобу, ворожнечу або смерть.
Досі в Латинській Америці пастухи користуються лічильними
шнурами, схож ими на вампум.
Вітчизняні фольклористи дедалі частіше говорять про те,
що візерунки українських вишиванок могли також бути прото-
письмом. Гіпотеза цікава, однак потребує більш переконливого
обґрунтування: необхідно чітко встановити не лише символічні
значення окремих повторюваних елементів орнаменту (багато з
них добре відомі), а й ті нові значення, яких можуть набувати їх
сполучення.
Дешифроване письмо має відповідати двом умовам: ф іксу
вати усне мовлення і виконувати комунікативну функцію, тобто
передавати повідомлення у вигляді речення або тексту. Варте
уваги спостереження В. Скуратівського («Б ерегиня»): дуже спе
цифічна давня українська вишивка чорним із мінімальними
/2 5 / Етапи розвитку письма

вкрапленнями брунатно-червоного донедавна була поширена в
місцях давньої трагедії — помсти княгині Ольги древлянам у
946 р. в Коростені за смерть свого чоловіка. Письменник зазначав,
іцо найстійкіше традиції такої вишивки зберігалися в сусідніх із
Коростенем селах — Бехах, Васьковичах та Немирові. Тобто м іс
цева вишивка впродовж понад тисячі років передавала інформа
цію про трагедію і символізувала вічну скорботу древлянських
жінок.
Піктографія
Предметним письмом можна передати лише дуже прості,
елементарні повідомлення. Складнішим способом є п і к т о г р а
ф і я — малюнкове письмо. Це проміжний, перехідний етап від
власне малюнка до письма, що був не дуже зручний у користуван
ні: фіксувалося речення, яке не могло мати стандартне зображен
ня, тому що кожна людина створює свій малюнок і по-своєму
сприймає зображення, виконані іншими. Яскравим прикладом
піктографічного письма є лист індіанця з племені чейєнів (А ля
ска) до свого сина, написаний у середині X IX ст. (рис. 2.1).
Ім ’ я індіанця «Черепаха — супутник своєї друж ини»

зображено над його фігурою: велика черепаха слідує за меншою,
тобто дружиною. Одержувач листа — син на ймення Малюк (над
ним зображення маленького чоловічка). Лінії, що виходять із
рота батька, передають прохання: «Приїзди до м ен е». Маленький
чоловічок, зображений за рукою сина, рухається в напрямку до
батька. Це означає, що син повинен виконати батькове розпоря
дження. 53 кружечки — 53 долари, які батько надіслав синові.

Юридичний агент Малюка В.-Г. Мак-Гіллікадді в той самий день
одержав гроші поштою. Він легко розшифрував інформацію і зберіг
цей лист. Дослідники зауважують, що в піктографії індіанців уже
можна спостерігати вищий ступінь стандартизації зображених зна
ків порівняно, наприклад, з піктографією африканських племен.
У сучасних культурах піктографію використовую ть як
допоміжний засіб спілкування в дорожній сигналізації, а також у
спеціальних покаж чи ках, розрахованих на інозем ців, — у
готелях і на міжнародних спортивних заходах.
Ідеографія
Від піктографії слід відрізняти і д е о г р а ф і ю ( л о г о г р а -
ф і ю ) — письмо графічними знаками, які позначають поняття.
Логографічне письмо більш відоме в сучасному світі як ієроглі
фічне. Воно розвивається з піктографічного письма через існуван
ня потреби передати назви того, що зображенню не підлягає.
Справді, зобразити такі абстрактні поняття, як вічність, сила,
мудрість, складно. Упорядковані ідеографічні системи письма
виникли майже одночасно (IV— II тис. до н. е.) в Месопотамії,
Єгипті, Китаї. Значно пізніше (приблизно в перших століттях
нашої ери) воно сформувалося в індіанців майя. Стабілізації гра
фічних знаків сприяла державна регламентація письма. У Китаї
вже у VIII ст. до н. е. здійснено першу реформу письма, метою
якої було створення стандартних однотипних знаків. Позитивним
в ідеографії є економія часу і матеріалів та її інтернаціональний
характер, особливо важливий для спілкування в багатомовних
східних рабовласницьких імперіях (наприклад, у перській імперії
Ахеменідів). Однак для оволодіння цією системою письма з вели
чезною кількістю різнорідних за характером графічних знаків
було необхідне тривале навчання. Ідеографічне письмо втрачає
колишню загальнодоступність порівняно з піктографією і стає
надбанням нечисленної вищої касти — жерців, державних чинов
ників та професійних писарів.
Деякі народи донині користуються ієрогліфами, в інших
письм о еволю ціонувало від ієрогліф іки до абетки. Причина
розвитку різними шляхами полягає в тому, що переваги у вж и
ванні ієрогліфіки чи абетки зумовлені специфікою конкретної
мовної системи. Інакше кажучи, сама мова диктує людям, який
тип письма їм варто використати. Ідеографічне письмо, відобра
жаючи членування мовлення на слова та їх синтаксичні послідов
ності, значною мірою відповідає кореневим (ізолятивним) мовам і
менше — потребам мов аглютинативного типу. Тому китайська

ієрогліфіка збереглася протягом тисячоліть, а єгипетське письмо з
ієрогліфіки через стадію складового еволюціонувало до абеткового.
Ідеографічні письмові знаки часто використовують у сучас
них культурах, які розвинулися на основі фонографічного письма.
Так, в усьому світі добре відома ідеограма І v NY, яка є дуже вда
лою в іміджевому аспекті. Ідеограмами послуговуються євро
пейські математики (знаки +, - , % , <, > , V, °о тощ о), хіміки (Са,
С 02, Н20 ), біологи (9 , 6 ) і навіть філологи (§, @ ). Збереженню і
поширенню таких ідеограм сприяють їх лаконічність і міжнарод
ний характер.
Основною одиницею логографії (ідеографії) є л о г о г р а
м а — знак, який, на відміну від букв, позначає не фонему чи
силабему, а лексему або кореневу морфему. Семантичні логогра
ми генетично пов’ язані з піктограмами і графічно позначають
лише значення слова. Щ об позначити слова з абстрактним значен
ням або власні імена, були необхідні логограми, які могли б від
творити також звучання слова. Так розвинулися фонетичні лого
грами. У китайській мові є також морфемограми: оскільки в ній
багатоскладові слова утворюються шляхом складання односкла
дових, то логографічні знаки деяких односкладових слів стали
позначати окремі морфеми.
Однією з найдавніших логографічних систем письма було
єгипетське ієрогліфічне письмо, яке зародилося в IV тис. до н. е.
Прикладом раннього єгипетського письма може слугувати палет
ка фараона Нармёра (близько 3 000 років до н. е.) (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Палетка Нармера
На одній з її сторін зображено фараона в білій короні Верх

нього Єгипту. Він тримає за волосся підкореного ворога і зама-

хується на нього булавою. Унизу біжать від страху вороги. Компо
зицію у правій верхній частині можна витлумачити так: сокіл —
символ фараона, людська голова з протягнутою через верхню губу
мотузкою — полонений; ш ість стеблин лотоса — 6 тисяч, бо в єги
петській цифровій системі стеблина лотоса позначала тисячу;
знак остів — фонетична логограма країни, назва якої звучала так,
як давньоєгипетське слово зі значенням «о ст і»; розташовані у
прямокутнику хвилясті лінії — символ води (моря). Ця картина-
напис має приблизно такий зміст: «Фараон Верхнього Єгипту
Нармер підкорив приморську країну (вірогідно, Нижній Єгипет) і
вивів з неї 6 000 полонених». У палетці Нармера чітко простеж у
ється перехід від малюнкового письма до логографії з елементами
силабографії.
П отреби суспільства зумовили прискорення процесу
розвитку письма та спрощення графічної форми знаків, чому
сприяло і використання нового матеріалу — папірусу, який виго
товляли із серцевини нільської тростини. Поступово єгипетське
письмо втрачало яскраво виражений зображальний характер і
перетворювалося на і є р а т и ч н е (грец. Ієратіксх; — жрецький).
Значно скоротилася кількість знаків (з 5 000 до 600). На початках
це письмо застосовували лише для світських книг та листування.
Пізніше, з VIII—VII ст. до н. е., ієратичне письмо поступилося місцем
спрощеному, демотичному. У д е м о т и ч н о м у (грец. 8г|ЦОТІК(Х; —
народний) п и с ь м і , яке спочатку вживали лише для ділового
листування, графічна форма знаків остаточно втратила зображ у
вальний характер, сформувався фонетичний спосіб графічного
відтворення слів: на позначення звука використовували знак
слова, що починається із цього звука. Саме єгипетське письмо є
основою буквеного письма.
Дешифрування єгипетських ієрогліфів п ов’ язане з від
криттям експедицією Наполеона Бонапарта Розеттського каменя
та ім ’ ям французького вченого Ж ана-Ф рансуа Ш ампольйона
(1790— 1832). Улітку 1798 р. неподалік єгипетського міста Розет
та було знайдено невелику базальтову брилу, на якій трьома мова
ми викарбувано один і той самий текст — декрет жерців Мемфіса
на честь царя Птолемея V Єпифана. Легко прочитувався грецький
напис, другий було здійснено єгипетськими ієрогліфами, третій —
невідомою мовою. Уже пізніше з ’ ясувалося, щ о це був той самий
єгипетський текст, але написаний демотичним письмом. Завдяки
існуванню білінгви (напису одного повідомлення двома відомими
мовами і двома відомими типами письма) вдалося спочатку про
читати імена царя Птолемея і цариці Клеопатри, обведені оваль
ною рамкою (картуш ем ). Згодом, знаючи значення окремих

ієрогліфів, дослідники прочитали весь текст. З’ ясувалося, що
окремі ієрогліфи є логограмами, інші — силабограмами, були
серед них навіть фонографічні знаки.
На цьому картуші (рис. 2.3) можна помітити, що перший,
третій і четвертий знаки імені Птолемея (в єгипетській формі Pto-
lemees) збігаються з п ’ ятим, четвертим і другим знаками імені
Клеопатри.
Рис. 2.3. Картуші Птолемея і Клеопатри
Особлива логографічна система письма сформувалася в

М есопотамії — у межиріччі Тигру та Євфрату. Найдавнішими
мешканцями Дворіччя були шумери. Спочатку вони використову
вали письмо для господарського обліку. Зміст написів і техніка їх
нанесення зумовили порівняно раннє та швидке перетворення
піктограм на логограми. Матеріалом для письма стали глиняні
плитки, а знаряддям слугувала загострена паличка. Писар трохи
притискав паличку до вологої глини, і на ній залишався рівчачок.
Задля міцності глину обпалювали.
Завдяки структурним особливостям аглютинативної шумер
ської мови логограми застосовували як складові морфемні знаки. У
цій мові було дуже багато односкладових слів. Поступово знаки
таких слів стали вживати для передавання відповідних складів у
межах багатоскладового слова, на позначення омонімічних займен
ників, службових слів, а також афіксів.
У III тис. до н. е. шумери були підкорені аккадськими пле
менами, я кі говорили сем ітськи м и мовами і, запозичивш и
шумерське письмо, дещо трансформували його. Аккадські племе
на згодом поділилися на вавилонян та ассирійців. Вавилоняни
стали писати тригранною паличкою, яка при натисканні залиша
ла на глині клиноподібний відтиск — ш ирокий та заглиблений з
одного кінця і мілкий там, де паличка відтягувалася. Таке письмо
називають к л и н о п и с о м . Змінився і напрямок письма: шумери
писали у стовпчик згори донизу, вавилоняни — зліва направо.
Від вавилонян шумерське клинописне письмо вже в оно
вленому вигляді запозичили їхні північні сусіди ассирійці, а від
тих — перси, урарти та інші народи Близького Сходу та Закавказ

зя. Урарти не лише відтискали клинописні знаки на глині, а навіть
викарбовували на металі та вирізьблювали на камені, причому
користувалися клинописом паралельно з ієрогліфікою (рис. 2.4).
П?•ЧWї > - '
шЧ І '
glw-bM
Ё=ПГ>~$'
b-mmuMfft
Ч —.Ч <P4 TT*t
ISL^l
А 1 “*-і“1 П?Е>-#
Ex-t tMTIř'Rt*$
Рис. 2.4. Зразок семітського угаритського клинопису із Сирії
При розкопках Вавилону та Ніневії (давньої столиці А сси

рії) було знайдено багато різноманітних за змістом пам’ яток
писем н ості, зокрема велику бібліотеку асси рій ського царя
Ашшурбаніпала (VII ст. до н. е.), де містилося понад ЗО 000 глиня
них книж ок, чітко впорядкованих і каталогізованих. Ассиро-ва-
вилонський клинопис налічував до 900 знаків, із них 600 часто
вживаних. При цьому один знак позначав кілька різних слів чи
складів. Оволодіти такою складною грамотою можна було лише
при тривалому навчанні у спеціальних писарських школах. Із
цією метою було створено різноманітні підручники — граматики,
довідники, збірники орфографічних правил, а також шумеро-ва-
вилонські та ш умеро-вавилонсько-хетські словники. Клинопис
шумерів, вавилонян та ассирійців мав дуже складну структуру.
Деякі знаки, що позначали, наприклад, іменники, були ідеогра
мами, граматичні показники та служ бові слова передавалися
складовим письмом. Урарти вже наприкінці IX ст. до н. е. почали
пристосовувати деякі клиноподібні знаки для відтворення звуків.
А от давньоперський клинопис уж е був сум іш ш ю складового і
фонетичного письма, близького до абеткового. Перси запозичили
у вавилонян тільки форму писемних знаків — клин.
Отже, клинописом користувалися на великих просторах
від східного узбережжя Егейського та Середземного морів до Пер
ської затоки впродовж трьох тисячоліть.

Дешифрування клинописних текстів почалося з найпізні
ше сформованих систем. Першим клинописні написи давньопер
ською мовою дешифрував Георг-Ф рідріх Гротефенд (1775— 1853),
учитель з Геттінгена. Йому були відомі досягнення Шампольйо-
на, і вже у 1802 р. він зробив доповідь на засіданні Геттінгенського
наукового товариства. Однак Геттінгенські «Наукові записки»
одразу відмовилися друкувати текст доповіді, тому що Гротефенд
не мав спеціальної освіти орієнталіста і професорського звання. Цю
помилку було виправлено аж через дев’яносто років (у 1893 p.). Зав
дяки дешифруванню перського клинопису вдалося прочитати
також еламський клинопис, оскільки існували персько-еламські
написи-білінгви, подібні до Розеттського каменя, зокрема рельєф
на Бехістунській скелі на шляху між Керманшахом і Багдадом.
Еламський напис був логографічним, що дало змогу, маючи обме
жені відомості про структуру еламської мови, зрозуміти зміст напи
су. Частково його дешифрував англієць Генрі-Кресвік Раулінсон
(Ролінсон) (1810— 1895), який був британським консулом у Багдаді
та послом у Тегерані. Він відкрив цей напис для науки, а згодом
його працю продовжили інші дослідники. Ассиро-вавилонський
клинописний текст поеми про Гільгамеша дешифрував англієць
Джордж Сміт (1840— 1 87 6 )— простий робітник-гравер, який готу
вав кліше до наукових видань Британського музею. Він спочатку
дешифрував фрагменти поеми, які зберігалися на глиняних
табличках у Британському музеї, а потім поїхав на археологічні
розкопки до Ніневії, щоб знайти повний текст. Йому це вдалося,
але, захворівши в дорозі на холеру, Сміт помер. Він знайшов у
Ніневії також ассиро-вавилонсько-шумерські словники, що допо
могло дешифрувати найдавніший клинопис — шумерський.
З усіх систем найдавнішого логографічного письма до сьо
годні збереглося лише китайське ієрогліфічне письмо. Початок
його формування з китайської піктографії науковці датують пер
шими століттями II тис. до н. е.
З розвитком мови значно збільшувалася кількість логограм.
Щоправда, велика кількість омонімічних слів давала змогу викори
стовувати старі ієрогліфи в новому значенні. Так, ієрогліф «спис»
(во) пристосували на позначення особового займенника во «я»; ієро
гліф «стріла» (ши) — на позначення слова ши «знать»; ієрогліф
«права рука» (ю) — для графічної фіксації слова ю «зн ову».
Для розмежування значень логограм, що читаються одна
ково, створено складні ієрогліфи, зазвичай із двох елементів: один
(фонетичний показник) вказує на вимову, а другий («к л ю ч », або
детермінатив) розкриває зміст, підказуючи, до якої тематичної
групи належить позначене ієрогліфом слово. Фонетичні ієрогліфи

такого типу становлять до 80 % китайського письма. На позначен
ня слів з абстрактним або складним значенням використовують
також подвоєні та складені ієрогліфи. Наприклад, подвоєний
ієрогліф «дерево» (му) позначає «ліс» (лінь), а подвоєний ієрогліф
«людина» (жень) передає значення «усі, кож ний» (женьжень);
ієрогліф «людина» (жень) + ієрогліф «дерево» (му) = «відпочивати».
Тривале існування китайського морфемографічного письма
можна пояснити також специфікою історичного розвитку країни та
своєрідністю структури мови. Багатовікова економічна та політич
на роздрібненість країни спричинила різкі розбіжності діалектів. В
умовах, коли мешканці однієї провінції не розуміють співвітчизни
ків з інших провінцій, китайське письмо (за своєю суттю наддіа-
лектне) слугує єдиним повноцінним засобом спілкування, оскільки
значення більшості ієрогліфів однакове на всій території краї
ни попри різноманіття їх фонетичного прочитання. Китайським
письмом протягом декількох століть користувалися також корей
ці, в’ єтнамці, японці та інші народи Далекого Сходу і Південно-
Східної Азії, які розмовляють різними, не спорідненими мовами.
Щ об оволодіти китайським письмом і стати ієрогліфічно
освіченою людиною, треба довго і наполегливо працювати. Понад
60 000 графічних одиниць китайської ієрогліфіки не утворюють
стрункої системи. Освічене населення користується 8 — 10 тисяча
ми ієрогліфів, для читання газет, журналів та популярної літера
тури необхідно знати 6 — 7 тисяч, а випускник школи оволодіває
4— 5 тисячами знаків.
Силабографія
Труднощі в користуванні логографічним письмом, розш и
рення сфер його використання та ускладнення морфологічної
будови мов зумовили перетворення логограм на складові знаки
(силабограми) та звуко-буквені (фонограми). Уже в найдавніших
логографічних системах — шумерській та китайській — широко
використовували складові знаки. Однак чисто складові та звукові
системи письма були створені переважно народами, які вийшли
на історичну арену значно пізніше.
Відомо багато систем складового письма, які набули пош и
рення в А зії. Американський лінгвіст Ігнас-Джей Гельб (1907—
1985) зауважував, що всі ці системи були створені прийшлими
народами, які сприйняли чуж е для них письмо: якщ о семітські
народи, вавилоняни та ассирійці скористалися ш умерським
письмом без змін, то еламіти (про їхню мову дуже мало відомо),
хети, хуррити (за останніми даними, носії індоєвропейських мов)

та урарти (предки сучасних вірменів) вирішили, що це для них
занадто складно, і відкинули громіздкий логографічний апарат,
залишивши спрощений с и л а б а р і й — складове письмо. К іпріо
ти на основі егейської логографічної системи створили силабарій,
відмовивш ись від словесних знаків; японці також на основі
китайського логографічного письма сформували силабарій ката.
Він існує у двох різновидах: катакана та хірагана, однак японці про
довжують паралельно користуватися і китайською ієрогліфікою.
Силабічною у своїй основі є також система письма індіан
ців майя (рис. 2.5), яку досі традиційно називають ієрогліфічною.
Рис. 2.5. Зразок писемності майя
Насправді письмо майя має елементи логографії, силабо-

графії й навіть окремі фонографічні знаки. Дешифрував його
російський історик радянського періоду Юрій Кнорозов (1922—
1999), уродженець Харкова. У своїй роботі він послуговувався
книгою іспанського місіонера X V I ст. Дієго де ЛНнда «П овідо
млення про справи в Ю катані», а також книгами історичних хро
нік та міфологічних текстів «Чилам Балам», написаними мовою
майя, але латинськими літерами теж у XVI ст. Систему письма
майя Ю. Кнорозов визначив як морфемно-силабічну. У X X ст.
деякі авторитетні дослідники, зокрема англієць Ерік Томпсон
(1898— 1975), узагалі вважали письмо майя малюнковим. Замість
створення чіткої системи дешифрування Е. Томпсон зайнявся
вільним тлумаченням окремих знаків. Заслуга Ю. Кнорозова
полягає в чіткому визначенні, що таке лінгвістичне дешифруван
ня і чим воно відрізняється від запропонованої Е. Томпсоном
інтерпретації, яка є лише непевними здогадами і припущеннями
про значення та прочитання окремих знаків. Ю. Кнорозов де
шифрував дуже складну систему письма і переклав велику кіль
кість текстів майя. Наукові методи позиційної статистики та семі
отичного аналізу, застосовані ним, заклали підвалини дешифру
вання інш их систем письма.
Щ одо індійського письма f l e e a H á r a p i погляди лінгвіс
тів не збігаються: дехто вважає його яскравим зразком силабарію
(В. Перетрухін, М. Кочерган), а дехто (І. Гельб, Ю. Рождествен-

ський) — фонографічного (буквеного) письма. Деванагарі п ох о
дить від давньоіндійського письма б р а х м і та існує з VII ст.
Його використовую ть у книгодрукуванні для давніх санскри т
ськи х текстів і книг мовами гінді, маратхі, непалі, мунда, гонді
та ін. Деванагарі складається з 50 знаків: 13 для голосних і ди
ф тонгів, 33 складових знаків і 4 допом іж них. Основні графеми
в цій систем і позначають склади, утворені приголосним у сполу
ченні з коротким голосним [а]. Я кщ о замість к ороткого голосно
го [а] треба прочитати голосний [е], над графемою ставлять спе
ціальний знак; якщ о треба прочитати голосний [у], додатковий
знак ставлять уж е під графемою; якщ о слово закінчується на
приголосний, під відповідною силабограмою ставлять додатко
вий заборонний знак. Ю. Р ож дественськи й поясню вав, щ о
таким чином у деванагарі знаки на позначення голосних та
приголосних фонем проставлені на різних рядках, а письмо на
справді має фонографічну природу. Н ауковці припускають, що
від деванагарі походить ефіопське письмо, яке є більш гром ізд
ким і безсистемним: у ньому налічується понад 200 знаків без
урахування лігатур. І навіть у такому вигляді воно недостатньо
точно відображає фонетичну будову ц ієї мови. Ефіопське письмо
традиційно вважають складовим.
Фонографія
Переважна більшість мов світу послуговується фоногра
фічним (абетковим, буквеним) письмом. Невеликий набір знаків
(20— 40) уможливлює відтворення звучання і граматичних форм
слова. За складом і функціями графічних знаків розрізняють два
види фонографії: 1) консонантне письмо, де літери використо
вуються на позначення лише приголосних фонем; 2) фонемне
письмо, в якому окремими літерами позначають приголосні й
голосні фонеми.
Консонантне письмо. Розвинулося воно в народів, у мовах
яких корені слів складаються лише з приголосних фонем, а голос
ні використовуються у службовій функції для утворення грама
тичних форм. Перші літери на позначення приголосних з ’ явилися
вже у єгиптян, і саме єгипетське письмо стало основою буквеного
письма. Однак, як зазначав І. Гельб, творцями нової послідовної
системи письма стають народи, для яких воно є запозиченим.
Ідею фонографії в єгиптян запозичили фінікійці й на цій основі
створили новий тип західносемітського консонантного письма,
що поширився у Ф інікії та Палестині вже до середини II тис. н. е.
Знаки мали лінійну, просту та зручну для запам’ятовування і

написання форму. Кожна літера мала свою назву, пов’ язану з
предметом, графічний знак якого (ієрогліф) і визначав її форму.
Звукове значення літери відповідало першому звуку в її назві:
алеф — «би к », бет — «будинок», далед — «двері», йод — «рука».
Від фінікійців цей принцип запозичили давні євреї, які створили
єврейське квадратне письмо (кож ну літеру цього письма впису
ють у квадрат), наприклад:
N (алеф), і (бейт), "у(далед), П (гей), Э (хоф), О (мем).
Назви літер єврейського квадратного письма свідчать про
те, що фінікійці і давні євреї розмовляли спорідненими сем ітськи
ми мовами. Писали фінікійці горизонтально, справа наліво. Від
фінікійського письма походять усі відомі системи сучасного абет
кового письма, яке, крім сучасної латиниці, має ще чотири гілки.
Вони оф ормилися внаслідок пош ирення релігійних учень:
єврейська (іудаїзм); сирійська, або пальмірська (східне християн
ство; до неї належить і українська кирилиця); іранська, або пер
ська (зороастризм); арабська (іслам).
Фонетичне письмо. Створене давніми греками приблизно у
VI ст. до н. е. Структура грецької мови вимагала позначення на
письмі не лише приголосних фонем, а й голосних, для чого стали
використовувати «зайві» літери ф інікійської абетки — алеф, вав,
ге, йод, айн. Порядок і навіть назви літер єврейського квадратно
го письма греки зберегли, щоправда в дещо перекрученому вигля
ді: а (альфа), ß (бета), у (гамма). Можна помітити також , що
греки розвернули фінікійські літери в протилежному напрямку і
стали писати зліва направо. Цей процес тривав довго. Перехідним
був спосіб письма, названий б у с т р о ф е д о н («поворот бика»), за
якого писали навперемінно то справа наліво, то зліва направо,
подібно до рухів вола на ріллі (рис. 2.6).
Р ис . 2.6. Зразок бустрофедону (наскельний напис з о. Фери)
При вирізьблюванні масштабних написів на високих сте

лах, коли треба було пересувати на велику відстань драбину та

інструменти, такий спосіб був цілком доречним. Літери тоді спря
мовувалися у відповідний бік. У найдавніших грецьких написах
напрямок написання знаків непостійний, як і напрямок самого
письма: то справа наліво, то зліва направо, то бустрофедоном.
Остаточно оформився напрямок європейського письма аж у
V — VI ст. н. е., що було пов’ язано з переходом на нову техніку
написання літер рідким чорнилом на пергаменті: тоді писати
справа наліво стало незручно, оскільки кисть руки при написанні
спиралася на непросохлі літери.
У VII— VI ст. до н. е. на основі грецького письма сформува
лося латинське, а в IX ст. н. е. — слов’ янське. У слов’ ян кілька
століть існувало дві абетки: кирилична (рис. 2.7) і втрачена гла
голична (рис. 2.8).
*. cf X
Рис. 2.7. Зразок кирилиці Рис. 2.8. Зразок глаголиці
Якийсь час обома абетками користувалися паралельно.

Я ку з них створили сл ов’ янські просвітники Кирило і Мефодій,
досі не з ’ ясовано. Навіть те, що кирилиця названа на честь
Кирила, не доводить, що саме він її створив. Так її могли назва
ти пізніш е з пошани до просвітителя. Важливо те, що найдавні
ші сл ов’ янські тексти написані саме глаголицею і що знаходять
їх переважно в тих м ісцях, де проповідували Кирило і Мефодій.
Щ е один вагомий аргумент — існування п а л і м п с е с т і в —
пергаментів, де поверх зітертих або змитих старих текстів напи
сано нові. Пергамент, який виробляли зі шкір телят і ягнят, був
дуже дорогим матеріалом, тому старі або попсовані пергаментні
книги не викидали, а вичищали сторінки і писали на них щось
інше. Існує багато палімпсестів, де поверх глаголичних текстів
написані кириличні, що свідчить про давність глаголиці. Сама
форма глаголичних літер містить натяк на штучний характер і на
те, що вона створена саме для перекладів християнської Біблії:
перша літера глаголиці має форму хреста. Глаголиця існувала в
південних і західних слов’ ян-католиків Хорватії, Болгарії та
Моравії аж до XVIII ст.

Прихильники іншої теорії мають свої аргументи. Вони вва
ж ають, що за ж иття Кирила і Мефодія папа римський був змуш е
ний дозволити церковні відправи слов’янською мовою через непо
хитний авторитет просвітителів. Однак після смерті братів книги,
перекладені слов’ янською мовою, були заборонені Ватиканом, їх
знищували і спалювали. Тому учні Кирила і Мефодія переписали
тексти новим письмом, абсолютно не схож им на кирилицю, щоб
зберегти в такий спосіб працю своїх учителів.
Своєрідними фонографічними системами є вірменська та
грузинська абетки. їхній прямий зв’ язок із грецьким та фінікій
ським письмом не простеж ується. Відомо, що вірменську абетку
наприкінці IV — на початку V ст. н. е. створив на замовлення і за
підтримки очільника вірменської церкви католікоса CaáKa Партё-
ва лінгвіст Месроп Маштоц (362— 440), який з метою вивчення
досвіду інших народів відвідав Сирію, де на ті часи були найбагат-
ші бібліотеки. Винайдене ним письмо допомогло об ’ єднати народ,
розірваний тоді між двома могутніми ворогуючими країнами —
Персією Сасанідів та Візантією. Абетка Месропа Маштоца дуже
точно відображає фонетичну систему вірменської мови і за шість
століть, що минули з часу її створення, поповнилася лише двома
літерами. Сучасні дослідники вважають, що Месроп Маштоц знав
систему ефіопського письма, яке могло на нього вплинути.
2.3. Графіка
У мовознавстві для вивчення фонографічних знаків (літер),
якими записують звукове мовлення, існує спеціальний розділ —
графіка.
Графіка (грец. урафікл, від ypáqxo — пишу) — 1) сукупність усіх засобів
письма (літер і допоміжних знаків), призначених для відтворен
ня звукової мови; 2) розділ мовознавства, який вивчає форми
літер і їх співвідношення з фонемами мови.
Літери мови становлять її а л ф а в і т (грец. Atapaßr|xo, від
назв двох перших літер a і ß, у середньогрецькій вимові — альфа і
віта). Синонімічними йому є назви а з б у к а (від назв перших
літер кирилиці аз і буки) та а б е т к а (від назв перших букв укра
їнського алфавіту а і б).
Більшість населення Землі (75 % ) користується фоногра
фічним (абетковим) письмом. У світі існує чотири сім ’ ї алфавітів:
латинська (30 % від загальної кількості), слов’ янська (15 % ),
арабська (10 % ) та індійська (20 % ).

Засоби письма можна відтворювати рукописним і друкова
ним способами, що зумовлює розбіж ності у формі літер. Для стан
дартних рукописних знаків у грецькій, латинській та слов’ ян
ській графіці сформувалися три стилі виконання: 1) устав (повний
стиль зображення знаків); 2) скоропис (скорочений стиль зобра
ження знаків); 3) напівустав (середній між уставом та скорописом
стиль зображення знаків).
У с т а в — найдавніший стиль письма, яким писали най
більш урочисті та офіційні тексти. Уставні літери пишуться окре
мо одна від одної, завжди в повному рядку, без переносів; кожна
літера — це окремий каліграфічний твір; аркуш заповнюється
нещільно (рис. 2.9).
CA+řAKOKflíljb
СК ^ Ш А Н Т Ь Ц Д Ь
ТїШ ІАН Ж Н & Н Т
Рис. 2.9. Зразок уставу
Н а п і в у с т а в — стандартне написання літер, яке вклада

ється у три поверхи: власне рядок, надрядковий рівень і підрядко
вий рівень (рис. 2.10). Самі літери вписують у рядок, над ним і під
ним винесені надрядкові та підрядкові елементи: петлі, дужки
тощо. Усі вони мають бути однакової довжини. Написання напів-
уставом заповнює більшу поверхню, ніж уставне письмо, однак при
цьому літери розташовуються в рядку щільніше, ніж при написанні
уставом. Може спостерігатися незначне відхилення від стандарту.
гr yу Aл /лUє M - b C H A M Q l f f T p - b C TV* ЛЛ П
I Д Д И Л Л
Л-бТОПИН^Ь
ИЛП И СДІС М И М іЦ И
С'O' СЛ&о>
\ Л Л - r к Г) р ИІ И ч Т И -П р и к м л . а а
Л0 А лл f р іс /п Рі ц і и> И ^А лу
іс -biíi/є,-t л rwt м 'С а т о а р í
Гулл£м**ц, "Djtfy є’глллидаЇаа-
/2 » fC - IC Д.- « H A U K T A x f r .
i' t » n m f y T t T 6 K n n Г - Ъ I í n rr\
току д п м и в г л л л т в
Рис. 2.10. Зразок раннього напівуставу
/3 9 / Графіка
У с к о р о п и с і графічні знаки зливаються один з одним.
Як і в напівуставі, частини літер виносять за рядок і застосовують
різноманітні діакритики.
Графічний аспект письма вивчає допоміжна історико-філо-
логічна дисципліна — п а л е о г р а ф і я . За допомогою палеографії
можна точно встановити місце і час створення пам’ яток.
2.4. Орфографія. Принципи орфографії

Предметом особливої уваги мовознавців і всіх, хто займа
ється проблемами культури мовлення, є орфографія.
Орфографія (грец. óp0oypa<pía, від óp0w^ — правильний і ypátpco —
пишу) — правила написання значущих одиниць мови (морфем і
слів), а також письмового оформлення словосполучень і речень.
Правила орфографії ґрунтуються на правилах графіки та
передбачають наявність орфоепічних приписів (правил вимови та
прочитання).
Орфографія вибудувана на певних п р и н ц и п а х — зако
номірностях, які обумовлюють розроблення правил написання.
Основними принципами орфографії є фонетичний, морфологіч
ний, історичний (традиційний) і диференційний.
Ф о н е т и ч н и й п р и н ц и п о р ф о г р а ф і ї полягає в точ
ному записі звучання мови. За цим принципом в українській мові
пишуть префікси з-, с- відповідно до вимови: с- перед глухими при
голосними фонемами [к], [п], [т], [ф], [х] (склеїт и, спитати, ст у
лити, схопит и) і з- — перед іншими приголосними (збути,
злити, зробити, зшити). Фонетичний принцип переважає в біло
руській орфографії: пахадзіу (походив), вада (вода), а також
характерний для сербської та хорватської орфографій. Як заува
ж ує український мовознавець Михайло Кочерган, онтологічно
фонетичний принцип є першим для всіх мов.
М о р ф о л о г і ч н и й п р и н ц и п о р ф о г р а ф і ї передба
чає однакове написання морфем незалежно від їх вимови в окре
мих формах слова або споріднених словах. За цим принципом в
українській мові префікси роз- і без- пишуть з кінцевим з в усіх
випадках, навіть якщ о у вимові приголосний [з] приглушений:
розсміятися, безсмертний. Морфологічний принцип переважає в
російській орфографії: пишеться вода, водовоз, хоча [о] у ненаго-
лошеній позиції редукується і якісно, і кількісно.
Українська орфографія поєднує фонетичний і морфологіч
ний принципи.

Історичний (традиційний) принцип орфогра-
ф і ї полягає в написанні слова за традицією. В українській мові в
такий спосіб часто записують давно запозичені й засвоєні інш о
мовні слова: левада, але кишеня. Історичний принцип переважає
в англійській орфографії, яка закріпила дуже давню вимову слів:
knight [nait] — лицар.
Диференційний (смисловий, семантичний,
символічний, ідеографічний) принцип орфогра
ф і ї передбачає графічне розрізнення слів, що мають однакове
звучання, наприклад за допомогою великої літери: лев — Л ев,
орел — Орел, або написання разом та окремо: додому — до дому,
вгору — в гору, збоку — з боку.
2.5. Спеціалізовані системи письма

До спеціалізованих систем письма належать стенографія,
транскрипція і транслітерація.
Стенографія (грец. axevóq — вузький і урссфсо — пишу) — особлива
система письма, що має професійне призначення і спрямована
на прискорення процесу письмової фіксації живого мовлення.
Знаки стенографічного письма — це видозміни літер та їхніх
елементів. Існує система правил, які уможливлюють прискорення
запису усного мовлення в кілька разів. З розвитком технічних засо
бів аудіозапису стенографію майже перестали застосовувати.
Транскрипція (лат. transcriptio— переписування) — спеціальна систе
ма письма, яку використовують для точної фіксації звукового
складу мови.
Найчастіше застосовують фонетичний алфавіт М іжнарод
ної фонетичної асоціації (М ФА). Транскрипція необхідна також
при вивченні іноземних мов. Розрізняють три її види: фонетичну,
фонематичну та практичну. Ф о н е т и ч н а ( а л о ф о н е м н а )
т р а н с к р и п ц і я найбільш точно відтворює вимову. Її запису
ють у прямих квадратних дуж ках. Наприклад, вимову слів тут і
там у фонетичній транскрипції слід записати так: [т°ут], [там],
ураховуючи огублений варіант фонеми на початку слова тут.
У ф о н е м а т и ч н і й т р а н с к р и п ц і ї кож ну фонему, незалеж
но від її конкретної звукової реалізації, передають одним і тим
самим знаком. Її записують у скісних дуж ках: /т у т /, /т а м /.
П р а к т и ч н а т р а н с к р и п ц і я передбачає відтворення зву
чання слів (переважно іншомовних) не спеціальними знаками, а
/4 1 / Спеціалізовані системи письма

літерами абетки. Найчастіше так передають українською мовою
звучання слів, записаних іншими алфавітними системами, напри
клад власні назви з англійської, французької, іспанської (лати
ниця), перської, арабської (арабське письмо) мов, івриту тощо.
Від практичної транскрипції слід відрізняти транслітерацію.
Транслітерація (лат. trans — через і litera — буква) — відтворення
літер однієї абетки літерами іншої абетки.
Наприклад, англійська назва роману Вальтера Скотта
«Ivanhoe» у практичній транскрипції — Айвенго, у транслітера
ції — Іванхое. Іноді важко розмежувати практичну транскрипцію
і транслітерацію. Щ об застосувати практичну транскрипцію,
недостатньо володіти її правилами, треба добре знати звучання
слова. А от здійснити транслітерацію можна навіть не знаючи
мови і маючи перед собою лише перелік правил. Такі правила для
транслітерації власних імен людей украй необхідні для бібліогра
фів при каталогізації нових надходжень іноземної літератури.
1. Які історичні причини зумовили винайдення письма людством?

2. Укажіть, чим палеографія відрізняється від епіграфіки.
3. Наведіть приклади предметного письма в різних народів.
4. Назвіть основні етапи розвитку графічного письма.
5. Назвіть приклади піктографічного письма.
6. Чим відрізняється ідеографія від піктографії?
7. Які народи користуються ідеографічним письмом у XXI ст.?
Чому?
8. Які ідеограми і чому збереглися в мовах із фонографічним
письмом?
9. У чому сутність силабографії? У чому її' незручність?
10. Укажіть, чим буквене письмо відрізняється від складового.
11. У чому сутність бустрофедону?
12. Чим пояснити використання слов'янами різних абеток?
13. Щ о є предметом вивчення графіки?
14. Охарактеризуйте принципи орфографії.
15. Чим відрізняється транскрипція від транслітерації?
16. Опишіть типи транскрипції.
3.
Мова і мовлення
3.1. Співвідношення характеристик

мови й мовлення
Мова є засобом спілкування з ключовою комунікативною
функцією. Полягає вона в тому, що під час говоріння (передаван
ня інформації) та розуміння (сприймання інформації) за допомо
гою одиниць мови (коду) адресант передає (кодує), а адресат
сприймає (декодує) зміст повідомлюваного. Тобто під час спілку
вання одночасно задіяні мова і мовлення. Мова реалізує своє при
значення бути засобом комунікації тільки через мовлення.
Мова — спеціальна система звукових і графічних знаків та правил їх
використання, що слугує засобом комунікації.
Отже, мова є основою процесів говоріння, сприймання та
розуміння повідомлень під час спілкування і робить їх можливими,
а самі ці процеси становлять мовлення. До того ж мовлення значно
ширше за мову, оскільки під час спілкування передає важливу
екстралінгвістичну інформацію (ставлення мовців до повідомлюва
ного, їхні емоції, почуття, певні обставини комунікації тощо).
Мовлення — матеріалізація мови, конкретне втілення її одиниць, їх
сполучень, реалізація правил їх використання під час переда
вання та сприймання інформації.
Поняття «мовлення» охоплює усне висловлення вголос за
допомогою мовних засобів під час спілкування мовців (зовнішнє
мовлення) і промовляння висловлення про себе (внутріш нє
мовлення; формування думок, планування наступного висловлен
ня під час діалогу, полілогу, уявні діалоги з іншими особами
/4 3 / Співвідношення характеристик мови й мовлення

тощ о). Мовленням вважають також будь-які письмові тексти,
фіксовані за допомогою відповідної графічної системи.
Терміни «мова» і «мовлення», критерії їх розмежування та
їхній онтологічний статус донині не отримали однозначного тлума
чення. Так, JI. Щерба, Е. Косеріу, слідом за Ф. де Соссюром, тракту
вали мову як продукт, що виділяється з мовлення. Іншої думки до
тримувалися Т. Ломтєв та А. Супрун, які вважали, що мовлення є
похідним від мови об’єктивним явищем. На думку М. Кочергана,
мова, з одного боку, — це механізм, за допомогою якого породжу
ється й розуміється мовлення, а з іншого — система правил і набір
одиниць, які становлять узагальнені спеціалістами факти мовлен
ня. Отже, з історичного погляду мова вторинна, а мовлення первин
не (мова склалася з фактів мовлення), а із синхронного погляду
мова первинна, а мовлення вторинне: будь-який мовленнєвий
витвір вибудовується з уже наявних у мові елементів.
М ову і мовлення часто ототож н ю ю ть. Однак це різні
явища, між якими існує певне співвідношення. Мова — це засіб
спілкування, а мовлення — власне процес спілкування і продукт
або результат цього процесу. Мову можна вважати об’ єктом пси
хічним, пов’ язаним із роботою мозку, а мовлення — явище фізич
не й фізіологічне. Мова стабільна, пасивна і статична, а мовлення
варіантне, активне й динамічне. Одиниці мови організуються іє
рархічно, а для одиниць мовлення характерна лінійна організація
(послідовність слів, поєднаних у висловленні). Мова незалежна
від ситуації і умов спілкування, а мовлення контекстуально і
ситуаційно зумовлене. Мова є надбанням суспільства, в якому
відображається «картина світу» певного народу. Мовлення інди
відуальне й відображає досвід індивіда. Воно має такі суб’єктивні
характеристики, як темп, гучність, тривалість, ем оційність,
логічність, образність. Поняття «мова» й «мовлення» співвідно
сяться як загальне й окреме (часткове): загальне (мова) виража
ється в частковому (мовленні); часткове (мовлення) — одна з
багатьох конкретних форм загального (мови).
Отже, мова і мовлення — взаємопов’ язані і взаємозалежні
сутності. Мова є основою для мовлення, а мовлення існує завдяки
мові, ґрунтується на ній. Це різні аспекти одного явища, які зав
жди треба чітко розмежовувати та тлі їх взаємозв’ язків і взаємо-
залежностей, оскільки мова — це певна система одиниць та пра
вил їх сполучення, призначена для спілкування, а мовлення —
процеси використання мови під час комунікації та їх результат.
Через мовлення здійснюються зв’ язки між мовою і мисленням,
між мовою і поведінкою, діяльністю людини, бо воно дає змогу
матеріалізувати ці зв’ язки. Крім того, саме завдяки мовленню
/4 4 / Мова і мовлення
відбувається стильова диференціація мови. При цьому розмеж о
вують літературну мову з її різновидами (розмовний, науковий,
офіційно-діловий стилі), які характеризуються певною специфі
кою реалізації мовної норми на фонетичному і лексико-граматич-
ному рівнях, та інш і форми існування загальнонародної мови —
діалектну мову, просторіччя, жаргони, яким властива своя мовна
(проте вже не літературна) норма.
У середині X X ст. у вивченні співвідношення мови й мовлен
ня визначився аспект, що висвітлює психофізіологічну основу мов
ної діяльності. Цей аспект отримав назву «мовна здатність», яку
психолінгвіст Олексій Леонтьев (1936— 2004) визначив як сукуп
ність психологічних і фізіологічних умов, що забезпечують засвоєн
ня, вироблення, відтворення й адекватне сприйняття мовних знаків
членом певного мовного колективу. Отже, мовлення — це власне
процес говоріння (мовленнєва діяльність) і його результат (мовні
твори, що фіксуються у пам’ яті або на письмі); послідовність знако
вих одиниць спілкування в їх комунікативному використанні.
3.2. Основні опозиційні ознаки мови і мовлення

Диференціюючи поняття «мова» і «мовлення», дослідники
визначають їхні спільні та специфічні ознаки.
1. Мова — явище потенційне, загальне, абстрактне; мовлення —
реальне, актуальне, конкретне. Конкретність мовлення
виявляється в тому, що його можна чути, записувати,
бачити й читати (якщ о йдеться про текст). Мову ж безпосе
редньо спостерігати неможливо. Як абстрактна система
мова існує у вигляді специфічних одиниць, понять (конс-
труктів) та правил їх використання; у мовленні цим оди
ницям відповідають реальні, матеріальні одиниці. Так,
слова вікно, вони, вчитель, учив мають спільну одиницю
звукової будови української мови [в], яка в кож ному випад
ку реалізується конкретним мовленнєвим варіантом з пев
ними відтінками у звучанні (що виникають під впливом
сусідніх звукових одиниць або зумовлені позиційно). Ці
мовленнєві варіанти (алофони) не виходять за межі базових
акустико-артикуляційних параметрів звукової одиниці [в]
(з пом’ якшенням у першому слові, з додатковим огублен-
ням у другому, з наближенням до нескладового у в останніх
двох словах: перед наступним приголосним у слові вчитель
та в абсолютному кінці слова учив).
/4 5 / Основні опозиційні ознаки мови і мовлення

Мова як код для спілкування є потенційною, вона існує як
передумова передавання чи сприймання інформації люди
ною. Мовлення завжди актуальне і дає змогу (або вимагає)
використовувати саме мову як один із засобів реалізації
процесів мовленнєвої діяльності.
2. Мова — сутність, форма, конструкт. Вона складається з
абстрактних аналогів одиниць мовлення, що утворюються
їхніми розрізнювальними ознаками, тобто мова — явище
формальне, абстрактне. Мовлення — явище, субстанція,
об’ єкт, який можна спостерігати. Воно матеріальне, скла
дається з артикульованих знаків, що сприймаються орга
нами чуття (слухом, зором). Представлене мовлення певни
ми артикульованими звуками, їх фонетичною (звуковою)
або писемно-графічною послідовністю.
Мова як унормована система, призначена для цілей спілку
вання, організовує і регламентує мовлення своїми правила
ми та законами. Мовлення часто виходить за межі цих пра
вил для більш адекватного та економного передавання змі
сту повідомлення. До того ж мовлення як «функціонуюча
мова» може спричиняти певні зміни у мовній системі. Так,
слово пальто, запозичене українською мовою з французь
кої {paletot), набуло ознак невідмінюваного іменника, але
згодом у мовленні під впливом схож их за формою укра
їнських слів (свято, кермо, майно) його почали вживати як
відмінюване (пальта, пальті, пальтом, пальта тощ о).
3. Мова — явище психічне; вона існує у свідомості її носіїв як
набір відтворюваних одиниць і норм. Мовлення — психоф і
зичне явище, яке можна характеризувати за темпом, тем
бром, тривалістю, гучністю, акцентом тощ о.
4. Мова — явище соціальне, загальне, колективне, бо нале
жить всім членам суспільства, а мовлення — індивідуальне,
окреме, конкретне, що становить прояв мови, її реаліза
цію, використання конкретним мовцем за певних комуні
кативних обставин. Саме за мовленнєвими ознаками ви
значають певні соціально-психологічні характеристики
мовців. В одних мовлення зрозуміле, виразне і точне,
послідовне й образне, в інших — незрозуміле, йому бракує
виразності й образності. Йдеться лише про індивідуальний
аспект мовлення, оскільки воно завжди належить конкрет
ним людям. Мова — це певний код, шифр, відомий усім
представникам мовного колективу, незалежно від їхнього
віку, статі, тембру голосу або місця проживання. Загалом
же і мова, і мовлення — явища соціальні, адже основна
функція мови — комунікативна, а люди використовують
мовлення задля передавання інформації.
5. Мова — нелінійна, мовлення — лінійне. Слова в мовленні
вимовляють послідовно одне за одним. Щ об сказати якусь
фразу, необхідний певний час. Будь-який текст (навіть
величезний роман) можна уявити у вигляді одного (навіть
дуже довгого) рядка. Вимовляють звук за звуком, слово за
словом. У мовленнєвому ланцюжку (потоці) кожен його
елемент має щонайбільше два найближчі сусіди: зліва і
справа у записаному тексті або раніше і пізніше в усному
мовленні. У мові кількість їх значно більша, що зумовлено
певним структурним рівнем. Мова є ієрархічною системою,
у межах якої мовні одиниці утворюють рівні, щаблі, яруси,
стратуми (лат. stratum — шар), між якими встановлюють
ся відношення залежності й підпорядкування.
У системі кожної мови існує рівень елементарних, найпро
стіших одиниць, із яких утворюються більш складні одини
ці, що формують свої рівні. Так, з елементарних звукових
одиниць мови, позбавлених змісту, утворюються частини
слів (морфеми), що стають носіями певного змісту, а з них —
слова. Наприклад, слово студентський складається послі
довно з трьох компонентів-морфем (студент ськ ий), кожна
з яких є сталою послідовністю конкретних звуків, що набу
ли відповідного значення: коренева морфема студент має
значення «той, хто здобуває вищу освіту»; словотвірний
прикметниковий суфікс -ськ- має значення належності тому,
хто зазначений попередньою частиною; закінчення -ий є
показником кількох граматичних значень (прикметника
чоловічого роду, однини, називного відмінка). Кожна з цих
частин несамостійна, залежна і набуває своєї функції тільки
в складі проаналізованого слова, яке може стати компонен
том більшої мовної одиниці — словосполучення або речення.
Мовлення ж завжди є лінійним, вибудовується як лінійна
послідовність мовних одиниць, що належать різним мов
ним стратумам (студент ськ ий).
6. Через ієрархічність організації мовної системи мовні одини
ці, які можна представити у будь-якій мові списками струк
турних елементів (масив звукових одиниць — фонем; масив
частин слів — морфем (префікси, суфікси, закінчення-
флексії); масив слів — словник мови), набувають ознак
парадигматичності, тобто пов’ язані між собою парадиг
матичними відношеннями, утворюють парадигми (грец.
параЗіуца — зразок, взірець) — сукупності мовних одиниць
/4 7 / Основні опозиційні ознаки мови і мовлення

із спільними ознаками, які водночас протиставляються
(розрізнюються) за іншими, не спільними ознаками.
Мовленнєві одиниці через лінійність, поступовість і послі
довність їх розгортання у процесі спілкування набувають
ознак синтагм атичності (грец. crúvTcryfia — побудоване
разом, з ’ єднане), тобто пов’ язані між собою синтагматич
ними відношеннями в усному чи писемному мовленні з
метою передавання певного змісту, інформації. Отже, для
мови як системи одиниць, основним призначенням якої є
забезпечення процесу спілкування, характерні парадигма
тичні відношення між її елементами-одиницями, а для
мовлення — синтагматичні. У мовленні людина поступово,
одна за одною використовує мовні одиниці різних пара
дигм, створює висловлення, що становлять уже синтагму,
ланцюжок послідовно розгорнутих мовних одиниць.
7. Мова як ієрархічна система одиниць певною мірою обмеж е
на, кінцева щодо кількості одиниць та правил їх викори
стання (стала кількість фонем для кож ної мови, певний
обсяг словника — лексем, певна кількість типів синтаксич
них конструкцій у кожній мові тощ о). Отже, мова характе
ризується нехронотопністю, скінченністю, а мовлення —
хронотопністю, нескінченністю.
8. Мова — явище відносно стабільне, загальноприйняте, дов
говічне, консервативне (статичне й пасивне). У різні періо
ди розвитку у мовній системі відбуваються зміни, які не
руйнують і суттєво не трансформують усю систему (найча
стіше це стосується словникового складу мови).
Мовлення — явищ е динамічне (рухливе), випадкове,
унікальне. Унікальність його полягає у своєрідному вико
ристанні мовцем мовних засобів. Динамічність мовлення
може позначатися і на мовній системі. Так, у російському
мовленні дедалі частіше слово кофе під впливом запозиче
них слів кашне, пенсне, портмоне тощ о вживають не як
іменник чоловічого роду, щ о є мовною нормою, а як імен
ник середнього роду (*горячее, сладкое, ароматное кофе). І
тому сучасні словники російської мови вже фіксують таке
використання цього іменника, воно усвідомлюється як
допустиме, таке, що в майбутньому, ймовірно, вплине на
мовні параметри цієї лексичної одиниці.
9. Мова — відносно незмінна, стала, інваріантна; вона є озна
кою будь-якого суспільства. Через цю особливість мову
слід сприймати як таку, щ о існує, існувала й існуватиме
поза часом.
Мовлення є довільним, спорадичним, варіативним; виникає
тільки за потреби в обміні інформацією за допомогою засо
бів конкретної мови. У ньому використовуються всі можли
ві варіанти тієї самої мовної одиниці. Так, у сучасній укра
їнській мові форма граматичного значення родового відмін
ка іменників чоловічого роду однини II відміни у мовленні
варіює: -а(-я) ( дуба, учня) або -у(-ю ) ( степу, чаю), а форма
граматичного значення іменників чоловічого роду множи
ни у називному відмінку має такі варіанти: -и ( дуби, інжене
ри ), -і (-Ї) ( учні, водії), -а ( вуса, хлібп).
Наведеними опозиційними ознаками розмаїття співвідно
шень мови та мовлення не вичерпується.
3.3. Диференціація ознак мови

і мовлення в історії мовознавства
Розрізнення понять «мова» і «мовлення» сягає далекої
давнини. Однак проблему співвідношення мови й мовлення в лін
гвістичній науці було порушено лише в X IX ст. В. фон Гумбольд
том. Він вважав, щ о мова як сукупність її продуктів відрізняєть
ся від окремих актів мовленнєвої діяльності. Визначення ним
мови не тільки як продукту діяльності, а й як самої діяльності
свідчить саме про приховане (латентне) протиставлення мови й
мовлення.
Розмежування мови і мовлення, хоч і не завжди чітке та
послідовне, спостерігається в працях Г. Ш тейнталя, І. Бодуена де
Куртене, Г. фон дер Габеленца, Ф. Ф інка, Г. Пауля та ін. Поло
ження про те, що мова як система існує у свідом ості людини, а
ф ункціонує в мовленні, у висловленнях, у мовленнєвих актах,
обґрунтував у «К урсі загальної лінгвістики» Ф. де Соссюр. Він
запропонував розрізняти в м овленнєвій діяльності м ову як
систему знаків, що зберігається в м озку людини, й мовлення —
індивідуальне говоріння; упровадив поняття «мовленнєва діяль
н ість», яке трактував як основний об ’ єкт лінгвістики, що має
два аспекти — індивідуальний (мовлення) та соціальний (мова),
кож ен з яких корелює з іншим та є значущим лише завдяки
йому. Мова й мовлення взаємозалежні й передбачають одне
одного: мова необхідна для того, щоб мовлення було зрозумілим
і ефективним, а мовлення необхідне для того, щоб усталилася
мова; історично факт мовлення передує мові. Ф. де Соссюр про
тиставляв мову мовленню як явище соціальне явищ у індивіду
/4 9 / Диференціація ознак мови і мовлення в історії мовознавства

альному, том у закликав розмежовувати лінгвістику мови й лін
гвістику мовлення.
Деякі науковці не визнають соссю рівської дихотомії, серед
них Г. Ш ухардт, В. Дорошевський, О. Єсперсен, А. Чикобава,
Д. Ферс, JI. Блумфілд, 3. Харріс, К. Пайк, О. Спіркін, Г. Кол-
шанський, О. Мельничук та ін.
Проблему мовленнєвої діяльності активно досліджували
упродовж X X ст. JI. Щерба розмежовував три аспекти мови:
1) мовленнєва діяльність (процес говоріння й розуміння); 2) мовна
система (словник і граматика); 3) мовний матеріал (сукупність
усього сказаного і сприйнятого).
З погляду прибічників теорії мовленнєвої діяльності
(О. Леонтьев, І. Зимняя), яка розвинулася в межах психолінгві
стики, мовленнєва діяльність є різновидом діяльності людини
загалом (поряд з трудовою, пізнавальною, ігровою тощ о). Проте
вона може поставати і як самостійна діяльність, елементами якої
є мовленнєві дії та мовленнєві операції, призначені для переда
вання певної інформації, того чи того змісту в мовній формі. При
цьому мовленнєві дії можуть супроводжувати невербальну діяль
ність людини. Мовленнєва діяльність має знаковий характер
внаслідок знакового характеру її складників — мови й мовлення.
Інакше кажучи, в сучасній психолінгвістиці мовленнєву діяль
ність трактують як сукупність мовленнєвих дій та мовленнєвих
операцій за будь-яких умов вербального спілкування.
З проблемою співвідношення мови й мовлення пов’ язане і
поняття «мовна компетенція», запропоноване Н. Хомським . Під
мовною компетенцією розуміють досконале володіння мовною
системою (її словником та граматикою), що є передумовою поро
дження, сприймання та розуміння реального мовлення.
Більшість сучасних учених (В. Адмоні, Р. Будагов, Л. Єльмс-
лев, Л. Зіндер, Е. Косеріу, Т. Ломтєв, 3. Попова, М. Черемісіна
та ін.), осмисливши проблему мови і мовлення, визнають наявність
глибокого діалектичного зв’ язку між цими явищами.
3.4. Мовлення як об'єкт вивчення

сучасних мовознавчих дисциплін
На сучасному етапі мовлення в усьому розмаїтті його ви
явів, реалізацій та складників — фізичного, ф ізіологічного,
психологічного, соціального, ситуативного тощ о — є об’ єктом
дослідження багатьох галузей мовознавства.
К о м у н і к а т и в н а л і н г в і с т и к а вивчає процеси спіл
кування людей з використанням «ж ивої» природної мови та всіх
необхідних компонентів спілкування. У полі її уваги не лише
закони вербального спілкування, а й специфіка такого спілкуван
ня залежно від різних факторів (соціальних, культурних, психо
логічних), структура мови (мовного коду) у процесах комунікації,
взаємодія мовних та позамовних засобів спілкування, етапи й
закономірності кодування і декодування інформації в різних
комунікативних умовах. Крім того, комунікативна лінгвістика
дослідж ує складники комунікативного коду, вербальні та невер-
бальні елементи, що супроводж ують спілкування, стратегії і так
тики спілкування тощ о. Увага дослідників при цьому зосереджу
ється і на м о в л е н н є в і й д е в і а ц і ї — комунікативній невдачі
або збою у спілкуванні, причиною яких може бути недостатня
мовна компетенція тих, хто спілкується. Йдеться про неточності,
обмовки, описки, порушення правил використання мовних оди
ниць тощ о. У межах комунікативної лінгвістики вивчають також
комунікативну поведінку та мовленнєвий етикет учасників спіл
кування.
До сучасних напрямів, що сфокусовані на вивченні мовлен
ня, належить д и с к у р с и в н а л і н г в і с т и к а ( д и с к у р с о л о -
г і я ) , яка має об ’ єктом свого дослідження дискурс. Єдиного
тлумачення його сутності в сучасній науці не існує. Часто послу
говуються визначенням, наведеним у «Лінгвістичному енцикло
педичному сл овн ику».
Дискурс (лат. discursus — розгалуження, розростання) — зв'язний текст
у його сукупності з екстралінгвістичними (прагматичними, соціо-
культурними, психолінгвістичними) та іншими факторами;
мовлення, що постає як цілеспрямована соціальна дія, компо
нент, задіяний у взаєминах людей та механізмах їхньої свідомо
сті (когнітивних процесах); мовлення, «занурене в життя».
Отже, дискурс — це не лише мовленнєвий акт, а все, що
безпосередньо його стосується, — адресат і адресант (учасники
комунікації), їхній вік, соціальний статус, поведінка, зміст пові
домлення, обставини та умови спілкування, мовні засоби, які при
цьому використовують, усе явне й приховане, що впливає на спіл
кування.
Із комунікативною лінгвістикою та дискурсологією безпо
середньо пов’ язана л і н г в і с т и к а т е к с т у , об ’ єктом вивчення
якої є правила побудови зв’язного тексту (структура, граматика
тексту, засоби когезії (зв’ язності) — повтори, синоніми, порядок
слів тощ о), а також його змістові категорії (автор, адресат (читач)
/5 1 / Мовлення як об'єкт вивчення сучасних мовознавчих дисциплін

із їхніми психологічними, ментальними, соціальними, культур
ними, етнічними й іншими властивостями; ситуація (хронотоп —
простір і час тексту); пресупозиція — фонові знання автора при
створенні тексту і читача при його сприйманні).
Н овою галуззю мовознавства, що досліджує особливості
мовлення, є і л і н г в о г е н д е р о л о г і я ( т е н д е р н а л і н г в і
с т и к а ) , яка вивчає характер мовленнєвого спілкування, його
стиль, стратегії, тактики, тональність і результативність залеж
но від тендерних або соціостатевих статусів комунікантів. Д о
слідники виокремлюють два типи мовлення — чоловічий та
ж іночий, кож ний з яких має свої параметри. Так, встановлено,
що чоловічом у стилю спілкування властиві більша предмет
ність, активність, категоричність, емоційна стриманість. Ж ін о
чий стиль мовлення вирізняється більш ою ем оційністю , довір
ливістю та інтерактивністю. У полі уваги тендерної лінгвістики
також особл и вості л ін гвісти ч н ого забезпечення цих стилів
мовлення. Мовний код чоловіків містить більшу кількість імен
ників і дієслів, мовці жіночої статі надають перевагу прикметни
кам і прислівникам. У мовленні ж інок більше засобів ввічливості,
менше згрубілих і лайливих засобів; жінки частіше вдаються до
використання евфемізмів — пом’ якшених висловлень, які замі
нюють недостатньо ввічливі слова та вирази, тощо.
Активно розвивається на сучасному етапі л і н г в і с т и ч н а
генологія (жанрологія, жанрознавство, генристи-
ка) — вчення про мовленнєві жанри.
Мовленнєвий жанр — тематично, композиційно і стилістично устале
ний тип висловлень, об'єднаних спільною метою спілкування;
типовий спосіб побудови мовлення, характерний для конкрет
ної ситуації.
До мовленнєвих жанрів належать повідомлення, привітан
ня, прохання, докір, похвала, а також комплексні жанри — бесі
да, суперечка, розповідь, дискусія, щоденник тощ о.
О собливості мовленнєвої діяльності людини дослідж ує і
п с и х о л і н г в і с т и к а , завданням якої є вивчення психофізіоло
гічної основи процесів породження та сприймання мовлення в їх
співвідношенні із системою мови. Значну увагу в психолінгвістиці
приділяють дослідженню мовної здатності людини в контексті її
психічних та інтелектуальних здібностей, зокрема тих психічних
механізмів, що задіяні при засвоєнні рідної та іноземних мов тощо.
П р а г м а л і н г в і с т и к а вивчає комплекс проблем, які
стосуються комунікативної ситуації і мовленнєвих актів (перфор-
мативів, директивів, експресивів, промісивів, констативів тощ о).
Свідченням того, щ о проблема співвіднош ення мови і
мовлення досі актуальна, є формування останнім часом нового лін
гвістичного напряму — м о в л е н н є з н а в с т в а , яке досліджує
організування мовлення, його інваріантних одиниць, особливості
різних сфер спілкування при «ж ивому» розмовному мовленні.
Серед галузей, безпосередньо пов’ язаних із дослідженням
мовлення в у сіх його виявах, — т е о р і я м о в л е н н є в о г о
впливу.
Мовленнєвий вплив — мовленнєва дія адресанта, спрямована на
зміну поведінки, стану, свідомості й оцінки дійсності адресата.
Засобами мовленнєвого впливу дослідники вважають масо
ву ком унікацію , форми інформаційної пропаганди, рекламу,
анонси тощо.
М овленнєвий вплив став о б ’ єктом дослідж ення таких
нових міжгалузевих прикладних мовознавчих напрямів, як суге
стивна лінгвістика і нейролінгвістичне програмування (НЛП).
С у г е с т и в н а л і н г в і с т и к а (лат. suggestio, від sugge-
го — навчаю, навіюю) вважає природну мову і всі її компоненти
потенційно сугестивними, тому що жодне повідомлення не є абсо
лютно нейтральним, а несе в собі певну порцію впливу на стан,
поведінку, рефлексії, наміри і подальші дії мовців. Воно не обме
ж ується лише встановленням вербальних засобів мовленнєвого
впливу (вимова, артикуляція, інтонування, лексика, структура
висловлень, їх настанова тощ о), а виокремлює і паравербальні
чинники — зовнішність комунікантів, їх стан, фізичну поведін
ку, ж ести, рухи, стиль спілкування, час спілкування тощ о.
Нейролінгвістичне програмування (НЛП)
зосереджене переважно на розробленні певних когнітивних стра
тегій, моделей, умінь і навичок ефективного спілкування, нави
чок вербального переконання мовців, мовленнєвого впливу тощ о.
Технології НЛП дають змогу запобігти поразці у мовленнєвих
діях, досягти взаєморозуміння у спілкуванні, знайти оптимальні
ресурси для цього, перейти до позитивного світосприйняття тих,
хто спілкується тощ о. Засновниками методик НЛП вважають
сучасних американських учених — програміста і лінгвіста Джона
Гриндера і психолога Річарда Бендлера, яким вдалося відкрити
«код ефективного спілкування» у вигляді набору доступних нави
чок і технік вербального спілкування.
Отже, сучасний етап розвитку мовознавства характеризу
ється появою нових мовознавчих наук (лінгвокомунікативістики,
дискурсології, психолінгвістики, соціолінгвістики, лінгвогенде-
рології, сугестивної лінгвістики тощ о) зі своїми предметами дослі
/5 3 / Мовлення як об’єкт вивчення сучасних мовознавчих дисциплін

дження і понятійно-термінологічним апаратом, у межах яких
учені намагаються пояснити природу, функції та сутність і при
родної мови, і мовлення.
1. Чи можна ототожнювати поняття «мова» і «мовлення». Чому?

2. Які аспекти мови виокремив Л. Щерба?
3. Розкрийте співвідношення характеристик мови й мовлення.
4. Чи можна вважати фактом мови слово, яке регулярно вжи
вається в мовленні однієїлю дини або вузької соціальної
групи (компанії друзів)?
5. Поясніть, чому запитання «Що виникло раніше — мова чи
мовлення?» є некоректним.
6. Охарактеризуйте основні ознаки мови та мовлення як опози
ційність сутності і явища, загального і конкретного,
потенційного й актуального, стабільного і динамічного,
соціального й індивідуального.
7. Чому мова характеризується нехронотопністю і скінченністю,
а мовлення — хронотопністю і нескінченністю?
8. Об’єктом вивчення яких сучасних мовознавчих дисциплін є
мовлення?
9. У чому полягає сутність дискурсу?
10. Розкрийте специфіку об'єкта вивчення лінгвістики тексту.
11. Поясніть сутність мовленнєвої девіації.
12. Охарактеризуйте проблематику сугестивної лінгвістики.
13. У чому полягають технології нейролінгвістичного програму
вання (НЛП)?
4.
Мова і суспільство
4.1. Суспільна природа мови і мовної діяльності

Проблема «мова і суспільство» належить до однієї з най
складніших у теорії мовознавства. Вплив суспільства на мову і
мови на суспільство вивчає с о ц і о л і н г в і с т и к а — галузь
мовознавства, що дослідж ує загальні закономірності функціону
вання мови в суспільстві, особливості розвитку мови в різних сус
пільних умовах, вплив соціальних факторів на мову. У полі уваги
соціолінгвістики такі проблеми: мова і нація; національна мова
як історична категорія; соціальна диференціація мови, зокрема
характер взаємозв’ язку між мовними та соціальними структура
ми; типологія мовних ситуацій, тобто розподіл функцій у суспіль
стві між різними мовами і діалектами, якими послуговуються
певні колективи мовців; закономірності взаємодії мов у різних
соціальних умовах; соціальні аспекти двомовності та багатомов
ності; мовна політика як одна з форм свідомого впливу суспіль
ства на мову тощ о.
У X IX — на початку X X ст. деякі лінгвісти трактували
мову як явище, притаманне людській природі — чи то біологічній
(А. Ш лейхер), чи то психічній (Г. Ш тейнталь). Зокрема, А . Шлей-
хер, який започаткував натуралістичний напрям у мовознавстві,
та його послідовник Макс Мюллер (1823— 1900) вважали мову
особливою фізіологічною функцією людини (як і вміння їсти,
ходити, спати), а життя мови як природного організму зближува
ли з органічним світом, де відбуваються закономірні процеси
народження, зростання, розквіту, згодом старіння, немічності і
загибелі. На переконання представників психологічного напряму
(В. фон Гумбольдта, Г. Ш тейнталя), мовна діяльність людей
/5 5 / Суспільна природа мови і мовної діяльності

визначається індивідуальною психікою особи, є проявом лише пси
хічних процесів, які відбуваються у свідомості індивіда. На думку
Г. Штейнталя, подібна фізична організація і подібні уявлення, що
вбираються ззовні, зумовлюють схож і почуття, нахили, бажання, а
ці, у свою чергу, — подібні думки й подібну мову. В. фон Гумбольдт
розглядав «мову як душу в усій її сукупності»; сама мова «розви
вається за законами духу», однак цей зв’язок мови з внутрішніми
духовними силами народу є нерозгаданою таємницею. Близькі
погляди висловлював і 0 . Потебня, який зазначав, що слово в
мовленні щоразу відповідає лише одному акту думки, а не кільком.
Німецькі мовознавці межі X IX — X X ст. Герман Пауль (1846—
1921), Карл Бругман (1849— 1919) та ін., яких назвали молодогра
матиками (звідси — молодограматичний напрям у мовознавстві, що
переважав в останній чверті X IX — на початку X X ст.), трактували
мову як продукт психофізичної діяльності (звуковий аспект слова є
фізичним явищем, а поняття, яке цими звуками виражається, —
психічним, духовним явищем), спрощено об’єднавши деякі поло
ження натуралістичного і психологічного розуміння мови.
Цікаві погляди на природу мови висловлював радянський
мовознавець Микола Марр (1864— 1934), який зараховував мову
до явищ надбудовного характеру разом із формами ідеологічного
й політичного ж иття, державного устрою, правовими, морально-
етичними, філософськими та релігійними поглядами. Однак мова
має свої особливості, вона обслуговує суспільство в усіх сферах
людської діяльності, дає змогу людям порозумітися незалежно від
їхніх переконань, матеріального стану чи расової належності.
Мова — явище суспільне вже за своїм походженням, вона
виникла в колективі людей для задоволення потреб порозуміння.
Істоті, що живе відокремлено, мова не потрібна, адже їй немає з
ким спілкуватися. Без мови людське спілкування неможливе, а
без спілкування неможливе й суспільство, яке творить людину.
Мова не успадковується. Діти, що з якихось причин опини
лися поза суспільством, стають безмовними, залишаючись на
рівні тварин. Науці відомо чимало прикладів, коли діти вироста
ли серед звірів. Вони не розмовляли, а повернувшись у людський
колектив, не могли спілкуватися навіть на примітивному рівні, з
часом освоювали лише кількадесят слів (за аналогією до героя
оповідань Р. Кіплінга їх стали називати дітьми-мауглі).
Як продукт суспільства мова існує та змінюється разом із
суспільством, відображаючи соціальні зрушення і залишаючись
засобом спілкування, обслуговуючи всі без винятку сфери життя
й діяльності людини. Розвиток і функціонування мови значною
мірою зумовлені станом суспільства (його соціально-класовою
/5 6 / Мова і суспільство
диференціацією, демографічними процесами, наявністю держав
ності, рівнем освіченості народу тощ о). Наприклад, у давньоіндо-
європейських мовах існував лише прикметник patrius — батьків
ський, але не було прикметника «материнський», оскільки володі
ти чим-небудь міг лише батько. У Давньому Римі батька називали
pater familias — «батько сім ’ ї » , мати ж (дружина) була несамостій
ною з правового погляду (разом з дітьми до їхнього повноліття та
рабами; вони всі були homines alieni juris — люди чуж ого права).
Французький лінгвіст Еміль Бенвеніст (1902— 1976) зауважував,
що відповідність між поняттями «мир» і «війна» в давнину була
іншою, ніж нині: стан війни тоді вважали звичайним, тоді як після
Другої світової війни (1939— 1945) і донині всі люди доброї волі
(homines bonae voluntatis) подібний стан сприймають як неприрод
ний. У давніх мовах синоніми, що передають поняття війни, були
численніші, ніж у мовах нашого часу, наприклад поняття «вбива
ти» в латинській мові виражалося цілим рядом дієслів: песаге,
trucidare, occiděre, interficěre.
Мова перестає існувати як спосіб повсякденних відносин за
умови зникнення суспільства — її носія. Латина, наприклад, є
мертвою мовою, бо нині не обслуговує жодне суспільство, незва
жаючи на те, що існують особи, які досконало володіють нею:
вона є державною мовою Ватикану; нею і зараз пишуть худож ні й
наукові (зрідка) твори, друкують часописи, час від часу здійсню
ють переклади із ж ивих національних мов.
Межі мов і рас не збігаються: чимало етнічних спільнот
зберегли свої расові особливості, але змінили свою колишню мову.
Наприклад, представники чорної (негроїдної) раси — нащадки
різних африканських народів, негри СІЛА — вільно розмовляють
англійською мовою в її американському варіанті. Представники
ж овтої раси (китайці, японці, корейці, монголи та ін.) користу
ються різними мовами. Американський антрополог Едвард Сепір
(1884— 1939) слушно зауважував, що раси, мови і культури не
розподілені паралельно, їхні зони поширення перехрещуються, а
історія розвивається окремими шляхами. Раси переміщуються
так, як не переміщуються мови. При цьому мови можуть пош ирю
ватися далеко за межі своєї первісної батьківщини, захоплюючи
території нових рас і нових культурних зон. Відомо, що діти емі
грантів зазвичай засвоюють мову того народу, серед якого вони
живуть, а мову батьків знають погано або взагалі не знають. Забез
печуючи безперервну, регулярну комунікацію, постійний обмін
думками, мова дає людям змогу спільно працювати, навчатись і
жити, передавати набутий досвід майбутнім поколінням. Продук
ти матеріальної та духовної діяльності людини набувають свого
/5 7 / Суспільна природа мови і мовної діяльності

значення передусім у процесі спілкування. Без мови неможливе
саме існування суспільства загалом і людини в ньому.
На будь-якому етапі свого розвитку мові як явищу суспіль
ному властиві конкретно-історичні норми. Певна міра унормова-
ності навіть для усної мови є доконечною умовою комунікативно
го акту. Щ е з часів Давнього Риму існує латинська приказка «Cae
sar non supra grammatTcos» — «Цезар не вище за граматиків»,
тобто навіть імператор мав підпорядковуватися мовним нормам.
Мовні норми — сукупність найбільш стійких, традиційних реалізацій
елементів мовної структури, колективно усвідомлених як пра
вильні, зразкові, відібрані та закріплені суспільством у процесі
мовної діяльності на певному етапі його розвитку.
Вирізняють такі властивості мовної норми:
1) вибірковість (селективність), яка полягає в тому, що кожна
мовна норма по-своєму реалізує можливості мови в кож но
му окремому випадку. Це особливо чітко виявляється в пра
вильності наголошування, що є однією з ознак культури
мовлення. Так, із двох варіантів беремо і берімо, бовтати і
6oemámu, босий і босий, ідемо й ідемо, імпірський й імперсь
кий, Полтйвщина і Полтавщина, фаховий і фаховий тощо у
сучасній українській літературній мові лише перший у кож
ному з наведених прикладів є нормативним. У сучасній
російській мові форми 3-ї особи однини теперішнього часу
дійсного способу дієслів махать, мурлыкать, плескать,
полоскать тощо мають подвійні варіанти (машет — махает,
мурлычет — мурлыкает, плещет — плескает, полощет —
полоскает), з яких перші властиві літературній мові, а
другі — розмовному мовленню. Мовний колектив відбирає з
багатьох можливостей, наданих йому мовною системою,
лише ті форми, які найбільше його задовольняють на дано
му етапі розвитку;
2) стійкість (традиційність, усталеність) мовної норми, що
передбачає збереження мовних традицій, унеможливлення
відхилень від них, обмеження хитань і варіантів. Напри
клад, у сучасній орфографії румунської мови назву країни
Румунія — Romania [Ромию'іа] та похідних слів від неї
román (румун), romänesc (румунський) і под. прийнято
писати саме так, щоб чітко було видно латинське п охо
дження румунської мови, її витоки з мови Давнього Риму
(латинською, як і сучасною італійською, Рим — Roma).
Чинну впродовж 1953— 1965 pp. форму написання Rominia
слуш но сприймали як анти істори чну, нетрадиційну,
штучну, через те швидко замінили традиційним написан
ням Romania;
3) обов’ язковість (правильність), яка породжена історичним
характером мовної норми і полягає в тому, що всі визнані
суспільством мовні форми є правильними і їх мають дотри
муватися мовці. Українською мовою можна сказати розво
дити когось або щось у різні боки; молоко чи горілку водою
тощ о, однак неправильно використовувати словосполучен
ня *розводит и кабачки, к ук урудзу тощ о (хоча у ЗМІ
помилково їх уживають), оскільки рослини вирощують
(через те правильні агентивні іменникові похідні — буря
ківник, кукурудзівник, садівник, оленяр, а не *оленевод
тощ о). Із правильністю норми пов’ язана естетична оцінка
мовних явищ (правильне — гарне, красиве; неправильне -—
погане, недоречне, незугарне). Дієслівна форма носить
(третя особа однини) є правильною, отж е, і гарною формою,
на противагу носе (як і сиджу — сидю), яка сприймається
як діалектизм, що часто трапляються в художній літерату
рі (форма сидю наявна, наприклад, у п’ єсах І. Карпенка-
Карого). Мовна норма є історичною, змінною категорією, і
те, що сто чи навіть п ’ ятдесят років тому вважали правиль
ним і гарним, тепер можуть сприймати як неправильне і
негарне, бо за цей час мовна норма частково змінилася: у
20— 30-ті роки X X ст. (частково і в повоєнний час) норма
тивним у слові простий було наголошування лише на пер
ш ому складі (простий; просте речення; 3 жестом суворим
і простим... Гордим, небаченим зростом... — рядки з поезії
М. Рильського 1932 p.); у другій половині X X ст. норматив
ною почали вважати форму простий (під впливом росій
ської мови). Тепер мовна літературна норма допускає пара
лельне наголошування і на першому, і на другому складі:
простий, хоча форма з наголосом на першому складі знову
починає переважати.
Норми властиві як літературному варіанту загальнонарод
ної мови, так і її діалектним різновидам.
4.2. Територіальна диференціація мови

Мова є загальнонародним явищем, оскільки нею користу
ється весь народ на всій території її поширення. Однак географіч
ні особливості розселення її носіїв та суспільно-історичні обставини
/5 9 / Територіальна диференціація мови

зумовлюють формування місцевих варіантів або форм існування
єдиної мови, які характеризуються відмінностями у вимові, слов
никовому складі та граматичній будові. Наприклад, не на всьому
масиві поширення української мови звукові [о] у відкритому
складі (ст оли, воли) відповідає звук [і] в закритому складі
(стіл, віл). В окремих північно-східних областях (Чернігівській,
Сумській) замість [і] чуються звуки [у], [и] (стул, вул, етил, вил).
У Західній Україні частка -ся не функціонує як афікс зворотного
дієслова, а існує окремо і ставиться перед дієсловом: ся сміяла
(сміялася). Локальні варіації (різновиди) мови зумовлюють її
територіальну диференціацію, основними одиницями якої у лін
гвістиці є говірки, говори (діалекти) та наріччя.
Найменшим територіальним різновидом мови є г о в і р к а ,
якою послуговуються в одному чи декількох населених пунктах.
Говірки формують т е р и т о р і а л ь н і д і а л е к т и (г о в о р и ) , а
вони— н а р і ч ч я .
Територіальні діалекти в системі національної мови — це
залишки попередніх мовних утворень, що відображають процеси
мовної диференціації періоду племінного ладу, епохи феодалізму
з її феодальною роздрібненістю або наслідки переміщення насе
лення; отж е, діалект — явище глибоко історичне. Основною при
чиною виникнення територіальних різновидів мови є утруднення
і послаблення зв’ язків між різними місцевими групами мовної
спільноти, що зумовлено географічними, економічними, політич
ними, релігійними, демографічними та іншими чинниками. Для
феодального суспільства це передусім територіальна одиниця,
оскільки певним діалектом говорить усе населення регіону — і
селяни, й феодали. За спостереж енням и В. Ж и рм ун ського,
Р. Будагова та інш их лінгвістів, в епоху капіталізму становище
істотно змінюється. Не втрачаючи територіального значення, діа
лект набуває яскравого соціального відтінку: ним спілкується
вже не все населення певної місцевості, а лише її неосвічені меш
канці (переважно селяни). Діалект стає своєрідним засобом класо
вої диференціації суспільства за мовною ознакою.
Критерії розмежування діалекту і національної мови різно
манітні: лінгвістичні, географічні і/а б о політичні, психокульту-
рологічні тощ о. Хоча діалектні відмінності, наприклад, сучасних
німецької, італійської чи китайської мов значні, ніхто не ставить
під сумнів наявність єдиних національних мов, оскільки їх носії
проживають в ареалі поширення відповідних мов, користуючись
їх літературними формами. Проте політичні фактори часто зво
дять нанівець об’ єктивну мовно-лінгвістичну реальність. Так,
єдина з лінгвістичного погляду сербохорватська мова (тільки
серби використовують кириличний алфавіт, а хорвати — латин
ський) з утворенням окремих самостійних держав Хорватії та Сербії
розпалася на дві — сербську й хорватську, бо саме так це розціню
ють самі мовці — громадяни різних країн. У Молдові розмовляють
насправді тією самою румунською мовою, що і в Румунії (незначні
діалектні відмінності наявні лише в лексиці й фонетиці), однак у
часи СРСР, частиною якого протягом 1940— 1991 pp. була Молдав
ська РСР, стверджували про існування окремішньої від румунської
т. зв. молдавської мови, що було зумовлено суто політичними чин
никами — обґрунтувати входження Молдови до Радянського Союзу.
В українській мові три наріччя: південно-східне, південно-
західне і північне (поліське). Діалекти північного (поліського)
наріччя характеризуються особливостями, які виразно відрізня
ють їх від південно-західного і південно-східного: на місці давньо
го «ятя» в ненаголошеній позиції вживається [е] — [река], а в
наголошеній — дифтонги [іе], [ие]: [died], [ліес]; наявне «акання»,
тобто ненаголошене [о] вимовляється як [a]: [eadáj; приголосні
[р], [с] не пом’ якш уються в будь-якій позиції: [бурак], [зара]\
наявне закінчення е в називному відмінку однини іменників дру
гої відміни середнього роду типу колоссе, життє, знаннє; втрача
ється звук [j] у закінченнях називного відмінка прикметників і
займенників чоловічого роду (під впливом білоруської мови):
магутні dyö, гарни хлопец тощ о.
Південно-західне наріччя української мови найбільш яскра
ве, його особливості помічають усі, хто потрапляє в Карпати чи
Закарпаття: сильне огублення ненаголошеного [о] і зближення його з
[у]: [гуріх] (горіх); вимова [ф] замість [хв]: [филя\, [фіст]; утрата
звука [j] між голосними й заміна звука [у] на нескладовий голосний в
орудному відмінку іменників першої відміни: [рукоу], [землеу] тощо.
Два наріччя має російська мова: північне («ок аю че», де
звук [о] вимовляється не лише під наголосом, а й у ненаголошених
складах: [пором] — паром, [öopoda] — літературна вимова [бърада]
і под.) і південне (ш ироко наявне «акання», що й стало мовною
нормою сучасної російської орфоепії), між якими пролягають
середньоросійські діалекти (говори).
У сучасній білоруській мові наявні два основні наріччя: пів
нічно-східне, що охоплю є полоцьку й вітебсько-могильовську
групи говорів, та південно-західне — гродненсько-барановицька і
слуцько-мозирська групи. У сучасній румунській мові розрізняють
діалекти: банатський, кришанський (прикордонні землі з Угорщи
ною), валаський, молдавський (діалект історичної області Молдови
з центром у Яссах), марамуреський (поблизу Закарпатської області
України). А в сучасній французькій мові діалектних відмінностей
/6 1 / Територіальна диференціація мови

практично немає, наявні лише регіональні модифікації загально-
французької мови, що пов’ язано з давнім завершенням формування
французької централізованої держави (кін. XV — поч. XVI ст.).
Мовні особливості діалектів називають д і а л е к т и з м а м и .
Вони бувають фонетичними (напр., твердий звук [р] у північному
українському наріччі: бурак, говору), морфологічними (сидю ,
носе — у південно-східному українському наріччі), синтаксични
ми, лексичними, фразеологічними (пор. у південно-західному
наріччі української мови: буду ходив, май добрий (добріший), мені
болить голова тощ о). У мові художньої літератури особливості
територіальних діалектів використовують з різним функціональ
но-стильовим призначенням, зокрема для типізації мови персона
жів. На різних етапах розвитку нової української літературної
мови (X IX — X X I ст.) роль діалектизмів неоднакова. Коли вона
тільки почала формуватися, діалектизмів у літературних творах
(І. К отляревського, Г. К вітки-О снов’ яненка, Ю. Ф едьковича,
М. Черемшини, В. Стефаника, раннього І. Франка та ін.) було дуже
багато. У поезіях Т. Шевченка їх порівняно менше: файда (довгий
гарапник), кошуля (сорочка), перетика (перелісок, лісосмуга).
Пізніше діалектизми в художній літературі відігравали роль сти
лістичних засобів (для передавання місцевого колориту, індивіду
алізації і типізації мови героїв, створення комічного ефекту тощо).
Нерідко мовні діалекти настільки відрізняються, що це
ускладнює взаєморозуміння між членами одномовного суспіль
ства. Наприклад, німцю, що розмовляє нижньонімецьким діалек
том, важко зрозуміти німця, який користується верхньонімець
ким, оскільки Німеччина аж до 1871 р. була роздрібненою (до
кінця XVIII ст. — на майже 300 земель, курфюрств, герцогств, а
після 1815 р. — на 38). Між діалектами китайської мови відмінно
стей більше, ніж , наприклад, між українською та білоруською
мовами. Діалектно строкатою є сучасна італійська мова, адже Іта
лія, як і Німеччина, до 1860 р. була поділена (Венеційська область
увійшла до складу Італії у 1866 p., Папська держава з Римом — у
1870 p., а місто-порт Трієст — у 1918 p.). В Італії у наш час відбу
вається своєрідна реактивізація діалектів: ними пишуть художні
твори, ставлять спектаклі, у зв’ язку з чим ведуть мову про «діа
лектний вибух» (esplosione dialettale). Зокрема, активно пропагує
сицилійський діалект італійської мови письменник, культурний і
громадський діяч Маріо Грассо (нар. 1932), ініціатор розширення
італ ій сько-україн ських культурних з в ’ язків, який переклав
«Заповіт» Т. Ш евченка сицилійським діалектом.
Межі між діалектами нечіткі, окремі мовні особливості
м ож уть бути пош ирені на різних тери торіях. Кордони м іж
діалектами, я кі в картограф ічних зображ еннях називають
і з о г л о с а м и (грец. ’íooq — рівний, однаковий і уХ&аоа — мова),
перетинаються, і лише приблизно можна встановити територію,
або ареал (лат. area — площа, простір), поширення певного діа
лектного явища, як і кордони самих діалектів. Часто виникають
труднощі окреслення ареалів поширення навіть окремих націо
нальних мов. Так, мовознавцям ніяк не вдається визначити чітку
межу між ареалом російської і білоруської мов, що зумовлено
історичними чинниками: у X IV — XVII ст. порубіжні землі (Смо
ленщина) поперемінно переходили від Великого князівства Литов
ського (Речі Посполитої з 1569 р.) до М осковської держави, і від
повідно сюди прибували то росіяни, то білоруси.
Під час визначення діалектних ареалів найбільшу увагу
звертають на ступінь стійкості фонетичних явищ, після них —
морфологічних, а лексичні ізоглоси найрозмитіші. Формування
націй веде до нівелювання діалектних особливостей і виникнення
національних мов. Зіставне вивчення діалектів у зв’ язку з їх гео
графічним поширенням є предметом лінгвістичної географії.
4.3. Соціальна диференціація мови

Якщо територіальна диференціація мови охоплює все насе
лення певної місцевості, то соціальна диференціація стосується його
окремих верств (класів, прошарків). Заперечуючи класовий харак
тер мови (про класовість мови писав М. Марр), не можна заперечува
ти класовий підхід до використання мови, яке істотно залежить від
соціальної належності її носіїв, віку, виховання, освіченості, профе
сії, причетності до різноманітних неформальних об’єднань та інших
чинників. Це зумовлює виникнення т. зв. соціальних діалектів.
Соціальний діалект (соціолект) — різновид мови, яким послуговують
ся для порозуміння особи, об'єднані фаховою або соціальною
спільністю.
У соціальній диференціації відмінності в мовленні пов’ яза
ні насамперед з лексичними явищами, оскільки звуковий склад і
граматична будова соціолектів визначаються загальнонародною
мовою, рідше її територіальними варіантами.
Практичний досвід мовців у певній галузі діяльності зму
шує їх створювати особливі слова на позначення понять, які неві
домі людям інш ої професії, — професійну (фахову) лексику.
Професійна лексика — специфічна лексика, яка характеризує мовлен
ня людей, об'єднаних однією професією, видом діяльності.
/6 3 / Соціальна диференціація мови

Це здебільшого розмовна чи просторічна лексика, що існує
поряд із нормативними літературними назвами спеціальних понять.
Інколи за допомогою такої лексики деталізують ці поняття. Так,
разом із назвами сітка, невід рибалки вживають низку назв для зна
рядь лову, які дещо відмінні за розміром, формою, будовою тощо:
бродяк, волок, волочок, галиця, дель, мережа, накидка, поріж та ін.
Професійна лексика дуже диференційована. Нерідко одно
му найменуванню предмета в загальнонародній мові відповідає
цілий набір професійних назв. Слово човен відоме всім, але тільки
рибалки розрізняють види човнів: дуб — великий човен, видовба
ний із суцільного дерева; байдак — великий човен для плавання
морем; шаланда — плоскодонний риболовецький вітрильник;
баркас — великий багатовесловий човен; переруб — невеликий
майданчик посеред човна тощ о.
До професійної лексики, що виникає стихійно, близька
створювана цілеспрямовано наукова й технічна термінологія. Від
мінність між ними полягає в тому, що наукова термінологія не
допускає існування регіональних варіантів, а професійна лексика
може набувати локального характеру.
Термін (лат. terminus — межа, кордон) — слово або словосполучення,
що є офіційно прийнятою назвою чітко окресленого поняття з
певної галузі науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичного
життя тощо.
Трапляються випадки співіснування терміна й професіона
лізму: друкарська помилка — ляп. Спортивний журналіст напи
ше: Суддя показав гравцю N... жовту картку, а друзям скаже:
Показав «гірчичник».
Класове і соціальне розшарування населення зумовлює
появу жаргонів.
Жаргон (франц. jargon, від галло-роман. gargone — базікання) —
соціальний діалект, що відрізняється від літературної мови спе
цифічною, здебільшого емоційно забарвленою лексикою та
особливостями вимови, але не має власної граматичної будо
ви, існуючи завжди на основі певної мови.
Паралельно на позначення цієї форми існування мови вжива
ють термін «сленг» (переважно в англомовній науковій літературі).
Розрізняють станові, корпоративні (групові) жаргони і
жаргони декласованих елементів. С т а н о в і ж а р г о н и власти
ві здебільшого панівній верхівці в соціальній стратифікації су с
пільства (дворянський, буржуазний жаргони). Так, в епоху, що
передувала Французькій буржуазній революції, французька ари
стократія створила свою особливу «салонну м ову», в якій певні
слова загальнонародної мови було замінено манірними описовими
висловами: замість les oreilles (вуха) вживали les portes de l’enten-
dement (букв.: ворота слуху).
Корпоративні жаргони характеризую ть мовну
діяльність людей, які пов’ язані між собою спільними інтересами,
умовами ж иття та праці (колекціонування, навчання в ш колі чи
виші, служба в армії тощ о). Основу таких жаргонів становлять
професійні жаргонізми. Наприклад, вишівський жаргон: пара —
заняття, шпори — шпаргалки, шеф (шефиня) — керівник диплом
ної чи курсової роботи, по діагоналі — дуже поверхово (читати
книж ку чи конспект), завалити — не скласти залік чи іспит (або
викладач зумисне не поставив залік чи екзамен). Існує також
молодіжний жаргон: бакси, зелені, капуста — долари, штука —
тисяча, лимон — мільйон, базар — розмови, пакет — наряд полі
ції, стрілочник — той, хто перекладає свою провину на іншого,
гнати — говорити неправду тощ о.
Від жаргонів треба відрізняти арготичне мовлення.
Арго (франц. argot — жаргон) — мова вузької соціальної чи професій
ної групи, переважно декласованих елементів (злодіїв, жебра
ків та інших антисоціальних угруповань), створена з метою
мовного відокремлення від решти мовців.
Відомі злодійське, картярське, лірницьке та жебрацьке
арго. Воно характеризується наявністю слів, незрозумілих для
сторонніх людей: на злодійському арго слово купити означає
вкрасти (приказка Купив та насилу втік), кинути — ошукати
(Банк нас кинув). У злодійському жаргоні царської Росії, який
називався «блатна м узика», існували такі специфічні арготизми:
скамейка — кінь, колёса — чоботи, мокрое дело — вбивство, царе
ва дача — в ’ язниця тощ о. Більшість арготизмів мають прямі від
повідники в загальнонародній мові.
Арготизми, як і жаргонізми, перебувають поза межами
літературної мови. Навіть художньо вмотивоване послуговування
ними знижує культуру письма і мовлення, спричинює духовну
деградацію особистості та суспільства.
4.4. Літературна мова і просторіччя

Офіційною формою існування загальнонародної мови є її
літературний варіант. Це мова публіцистичних творів, періодич
них видань, радіо, театру, науки, державних установ, школи
тощ о. Літературна мова є вищою формою загальнонародної, не
/6 5 / Літературна мова і просторіччя

збігається із жодним територіальним або соціальним діалектом,
значно багатша, розвинутіша, досконаліша за будь-який із них.
Літературна мова — унормована, відшліфована форма (варіант)
загальнонародної мови, що обслуговує основні сфери діяльно
сті певного народу, його культурні потреби.
Історично з ’ являючись пізніше за діалекти, літературна
мова в період становлення нації стає провідною формою мови й
починає видозмінювати, а згодом і витісняти діалекти. Норма літе
ратурної мови формується як результат сукупної дії кількох чинни
ків: територіального, мови авторитетних письменників, статистич
ного. Т е р и т о р і а л ь н и й ч и н н и к полягає в тому, що на певно
му етапі розвитку нації мовлення населення економічно, політично
чи культурно найрозвинутішого регіону починало сприйматись як
найбільш правильне, зразкове. В основі сучасної української літе
ратурної мови — середньонаддніпрянські говори; російська літера
турна мова сформувалася на ґрунті змішаних середньоросійських
говорів, білоруська — на основі мінсько-молодечненських говорів,
італійська — тосканського (флорентійського) діалекту.
Важливе значення у формуванні норми літературної мови
має м о в а а в т о р и т е т н и х п и с ь м е н н и к і в, які створюють
загальновизнані зразки. Алессандро Мандзоні (1785— 1873) пере
робкою свого роману «Заручені» здійснив глибинну демократич
ну революцію італійської мови, змусив «ж ити й дихати» істинно
народну мову, мову Данте, Петрарки і Боккаччо. Історія українсь
кої літературної мови невіддільна від мови творів Т. Шевченка,
російська сформувалася під потужним впливом прози і поезії
О. Пушкіна, без творів Янки Купали та Якуба Коласа неможливо
уявити білоруську літературну мову.
С т а т и с т и ч н и й ч и н н и к полягає в поширеності мовно
го явища, частоті його вживання. Основу літературної мови фор
мують переважно ті лексеми, фонетичні і граматичні особливості,
якими послуговується більшість носіїв загальнонародної мови.
Літературна мова як особлива форма існування загальнона
родної мови характеризується такими ознаками:
1) наявність писемності, писемної фіксації. Мова з ознаками
літературності може виникнути й без письма — у формі
заучуваних фольклорних або сакральних текстів (напри
клад, ведійська мова), однак її використання ф ункціо
нально обмежене, а саморозвиток украй затруднений;
2) унормованість (кодифікація), тобто фіксація норм у грама
тиках і словниках;
3) загальноприйнятість, що передбачає обов’ язковість дотри
мання норм усіма носіями мови;
4) поширення на всій мовній території, що зумовлює її над-
діалектний характер;
5) стилістична диференціація, яка полягає в особливостях
використання мови у різних сферах суспільного життя;
6) наявність двох різновидів — писемно-книжного та усно-
розмовного, що характеризуються сталими нормами, до
тримання яких робить літературну мову досконалим засо
бом передавання й отримання інформації. Писемна мова є
вторинною відносно усної, виникає на її ґрунті. Усна мова
порівняно з писемною характеризується більшою довільні
стю в дотриманні літературних норм, певними вільностями
в побудові висловлень. Писемна мова більш регламентова
на і менш терпима до будь-яких відхилень від норми.
Літературних мов незрівнянно менше, ніж узагалі мов у
світі, тому що багато мов (переважно з незначною кількістю носі
їв) не мають своєї писемності і, отже, літературної форми.
Поняття «літературна мова» і «мова художньої літератури»
не тотожні, бо до мови художньої літератури можуть потрап
ляти й діалектизми, жаргонізми та інші елементи, які перебувають
за межами літературної норми. До того ж літературна мова обслуго
вує не лише художню літературу, а й науку, техніку, виробництво,
юриспруденцію тощо. При цьому мова художньої літератури спи
рається на літературну мову, втілюючи в собі її досягнення.
В історії часто траплялося, що в галузі релігії, державного
врядування і навіть худож ньої літератури суспільство користува
лося чуж ою для нього літературною мовою: у Київській Русі дом і
нувала старослов’ янська мова як літературна (в її давньоруському
варіанті), у середньовічній Європі функцію загальнолітературної
виконувала латинська мова (нею написані пісні вагантів, зокрема
і «Gaudeam us», поема «Африка» Петрарки, «У топія» Томаса
Мора й «М істо сонця» Томазо Кампанелли тощ о). Латину як літе
ратурну мову певний час використовували і в Україні, особливо
наприкінці X V — на початку XVIII ст.; нею писали свої твори
українські поети Юрій Дрогобич, Павло Русин, Симон Пекалід.
Станіслав О ріховський — найвизначніша постать у сх ід н о
слов’ янській латиномовній літературі Відродження, відомий про
заїк і публіцист; саме йому належить вислів «Ruthenorum me esse
et libenter profiteor» — «Я з українців, про що заявляю охоче і з
гордістю» (Ruthenia — під такою назвою в середньовічній Захід
ній Європі була відома Україна). Подібні функції на Середньому
Сході виконувала арабська мова, іноді перська (фарсі).
Літературна мова характеризується функціонально-стилі
стичною диференціацією, що зумовлено потребами суспільства.
/6 7 / Літературна мова і просторіччя

Стиль — суспільно усвідомлена, внутрішньо об'єднана сукупність при
йомів добору, поєднання та вживання засобів мовного спілку
вання у сфері літературної мови.
У X X ст. в українській лінгвістиці виокремлювали такі
функціональні стилі: розмовно-побутовий, газетно-публіцистич-
ний, офіційно-діловий, науковий і стиль художньої літератури.
Нині замість терміна «газетно-публіцистичний стиль» застосову
ють термін «стиль ЗМІ». Кожен стиль має лексичні і граматичні
особливості. Так, яскравою ознакою наукового стилю є спеціальна
термінологія, офіційно-ділового — мовні штампи, стилю ЗМІ —
публіцистичні слова та вирази.
Від функціональних стилів треба відрізняти інший вид
стилістичної диференціації мови — експресивні стилі, які харак
теризуються певним забарвленням, емоційністю: урочистий (під
несений), риторичний, оф іційний (холодний), фамільярний,
інтимний, жартівливий (гумористичний), іронічний (насміш ку
ватий), сатиричний та ін.
Не досягли літературного рівня наддіалектні (чи інтердіа-
лектні) форми мови. їх прийнято називати койне.
Койне (грец. Koivrj — спільне) — мова, яка виникає на основі одного
(або кількох) діалектів, що поширені на певній території, і слу
гує засобом міждіалектного спілкування для її жителів.
До койне здавна вдавалися в економічних, торговельних,
політичних, воєнних центрах як до засобу порозуміння носіїв різ
них діалектів. Київське койне витворилося ще до появи писемності
у східних слов’ ян. Найпоширеніші форми койне можуть ставати
основою літературної мови. Так, англійська літературна мова сфор
мувалась переважно на основі лондонського койне. Форми койне,
які не зазнали писемної кодифікації, розвинулись у просторіччя.
Просторіччя — наддіалектний різновид загальнонародної мови, що
виник в епоху утворення національних мов.
До просторіч належать усі мовні явища, що не є діалектни
ми і водночас не є літературними. Вони охоплюють неправильні
форми з порушенням літературних норм, як-от укр. звиняйте,
транвай, рос. местов нет, много делов, ляж замість ляг; а також
форми згрубілі, знижені (варнякати, базікати, верзти, бовкну
ти, цвенькати, белькотати замість говорити, сказати). Яскра
вим зразком просторіччя є так звані «одесизми»: я с вас смеюсь,
слушай сюда, холодно в ноги тощ о, які іноді жартома іменуються
«одеською м овою », що утворилася переважно шляхом проникнен
ня в розмовну російську мову елементів української та інших мов.
4.5. Мовна політика
Суспільство може свідомо впливати на розвиток мови на
рівні культури, національної свідомості й державної політики.
Мовна політика — свідомий вплив суспільства на мову на рівні ціле
спрямованих урядових заходів.
Це насамперед набір певних ідеологічних догм, постулатів і
реальних дій, спрямованих на регулювання мовних відносин у краї
ні або на розвиток мовної системи в певному напрямі. У багатонаціо
нальних державах мовна політика є невід’ ємним складником націо-
нально-культурної політики, віддзеркалює її основоположні прин
ципи, відповідає панівній ідеології в суспільстві. Спрямування і
форми впровадження мовної політики зумовлені наявним суспіль
но-політичним ладом, режимом правління, міжетнічними (міжна
ціональними) відносинами в економіці, суспільно-політичному
житті, культурі, освіті, релігії тощо. Мовна політика може або
зафіксувати привілеї панівної мови, або ж сприяти залагодженню
міжнаціональних конфліктів у поліетнічному суспільстві підтрим
кою вивчення й розвитку мов національних меншин певної країни.
Від мовної політики залежить мовна ситуація в багатомов
ному суспільстві: влада може стимулювати розвиток багато
мовності в державі, стримувати і звужувати функціонування мов
недержавних націй, нерідко доводячи їх до повного вимирання,
як це було у Франції (з X V I ст.), Німеччині (внаслідок онімечен
ня у першій половині XVIII ст. зникла полабська мова — одна із
західнослов’ янських мов), СІЛА (зникло чимало індіанських
мов), царській Р осії (Валуєвський циркуляр 1863 р. та Емський
указ 1876 p ., які забороняли друкування книг українською
мовою). Мова завжди була, є і буде основою духовного єднання
людей у певну спільність. Інакше каж учи, в усвідомленні окре-
м іш н ості народу головну роль відіграє мова. Як зауваж ує
М. Кочерган, після самосвідомості (генетичного коду, генної
пам’ яті) важливе значення для утворення етносу має мовний код
(соціальна пам’ ять). І що вища форма організації спільноти, то
вагоміша роль мови в консолідації членів спільноти. Мова — най
важливіша етнічна ознака, тому дбайливе ставлення до рідної
мови дорівнює турботі про власну державу, власний етнос. При
кладами цього є боротьба французької централізованої влади за
поширення і вживання французької мови протягом X V I— X X ст.,
роль індонезійської мови в становленні індонезійської незалежної
держави, розвитку сучасної індонезійської культури (діяльність
першого Президента Індонезії Сукарно в 1945— 1965 pp.) тощ о.
/6 9 / Мовна політика
Питання мовної політики в Україні на законодавчому рівні
визначене Законом про мову в Україні і Конституцією України,
стаття 10 якої проголошує (редакція 1996 p.): «Державною мовою в
Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і
функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя
на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток,
використання і захист російської, інших мов національних меншин
України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкуван
ня. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України
та визначається законом ». Особливо активно на законодавчому рівні
питання мовної політики розробляли протягом століть у Франції;
так, останнім законом 1994 р. у ній заборонено рекламу англійською
мовою, невмотивоване вживання англіцизмів та ін.
Безумовним пріоритетом мовної політики в Україні мають
бути утвердження і всебічний розвиток української мови — голов
ної ознаки ідентичності української нації, яка історично і здавна
проживає на території України, становить абсолютну її більшість,
дала офіційну назву державі. Боротьба за українську мову — це
боротьба за Українську державу. Водночас не має бути жодних
перешкод розвитку мов національних меншин України у місцях
їх компактного проживання. У цьому питанні Україна дотриму
ється міжнародних правових зобов’ язань і впроваджує відповідні
акти й механізми Ради Європи.
1. Доведіть, що мова є суспільним, а не біологічним чи психічним

явищем.
2. Розкрийте поняття «мовна норма».
3. Охарактеризуйте форми загальнонародної мови.
4. У чому сутність територіальної диференціації мови; соціальної
диференціації мови?
5. Які наріччя (діалекти) виокремлюють у сучасній українській
мові? Чи характеризується діалектною строкатістю
англійська (німецька, французька, іспанська, італійська)
мова?
6. Які ознаки властиві літературній мові? Чим вона відрізняється
від загальнонародної мови? А від мови художньої літе
ратури?
7. У чому суть стилістичної диференціації літературної мови?
8. Розкрийте зв'язки мови із суспільством. Яку роль відіграє сус
пільство у формуванні й розвитку мови?
9. Які сфери охоплює мовна політика?
10. Які ви знаєте українські законодавчі акти, що стосуються
мови? Чи завжди послідовно їх виконують?
5.
Мова, мислення і свідомість
5.1. Взаємозв'язок мови, мислення

та свідомості
Проблема співвідношення мови та мислення впродовж сто
літь перебуває в полі уваги логіків, психологів, лінгвістів. Вона і
дотепер є однією з найскладніших у сучасному теоретичному
мовознавстві. Донині не з ’ ясовано механізми мисленнєвої та
мовленнєвої діяльності людини, природу пам’ яті, недостатньо
досліджено різні типи мислення.
Тривалий час вивчення нейропсихологічних механізмів
породження мови було обмеженим через брак методів безпосе
реднього аналізу цієї функції людського мозку. До винайдення
позитронно-емісійного томографа психологи та нейрофізіологи
могли вивчати мислення лише опосередковано, за мовними дани
ми. Перший томограф було створено у 1973 p., за що його винахід
ники англієць Г.-Н. Хаунсфілд та американець А . Кормак здо
були Нобелівську премію з медицини та фізіології. Сучасні прила
ди дають змогу зазирнути у функціонуючий мозок, який генерує
мову. Завдяки томографії та генетичному аналізу на молекуляр
ному рівні науковці висувають нові гіпотези щодо походження
людей і мов, якими вони користуються. Дослідник Т. Гамкрелідзе
наполягає на існуванні ізоморфізму (структурної подібності) між
генетичною та мовною інформаційними системами і зазначає
гіпотетичні причини виникнення цього явища.
Складність проблеми полягає ще й у труднощах визначен
ня взаємозв’ язку мислення та свідомості. Часто їх ототож нюють
/7 1 / Взаємозв'язок мови, мислення та свідомості

на тій підставі, що вони ґрунтуються на існуванні думок, розуму.
Однак доцільніше постулювати їх нетотожність. У науці існує два
основні погляди щодо взаємозв’язку цих феноменів: 1) мислення і
свідомість перебувають у відношеннях перетину; 2) мислення і
свідомість перебувають у відношеннях включення. Є дві модифі
кації другого погляду: а) мислення ширше за свідомість і охоплює
її як свій найвищий етап розвитку; б) поняття «свідомість» вклю
чає поняття «мислення».
Мислення — найвища форма відображення у психіці людини предме
тів і явищ навколишнього світу та їх зв'язків у вигляді понять,
суджень, умовиводів, теорій тощо; процес пізнавальної діяль
ності індивіда, який характеризується узагальненим та опосе
редкованим відображенням дійсності.
Поняття «мислення» нерозривно п ов’ язане з поняттям
«свідом ість». Мислення є ядерною частиною свідомості що сфор
мувалося на її основі.
Свідомість — сукупність усіх психічних процесів, які беруть участь в
осмисленні людиною навколишнього світу та власного існу
вання; найвищий рівень психічного відображення та саморе
гуляції, притаманний тільки людині як суспільно-історичній
істоті.
З огляду на це визначення свідомість постає ширшим за
мислення поняттям. Окрім логічних форм відображення дійсно
сті, вона охоплює ще емоційні, вольові, естетичні, конкретно-чут
тєві форми.
В історії мовознавства можна простежити різноманітні,
іноді діаметрально протилежні підходи до осмислення проблеми
взаємодії мови, мислення, свідомості та пізнання.
У межах психологізму мову ототожнювали з усім духовним
світом людини. В. фон Гумбольдт із цього приводу писав: «Попри
те що ми розрізнюємо інтелектуальну діяльність і мову, насправді
такого поділу немає... Мова народу є його дух, і дух народу є його
мова — важко уявити собі щось більш тотож не».
Ф. де Соссюр також розглядав мову і мислення як одне
ціле, хоча й припускав теоретичну можливість їх розмежування,
зауважуючи, що мову можна порівняти з аркушем паперу, де
думка є його лицьовим боком, а звук — зворотним; не можна роз
різати лицьовий бік, не розрізавши і зворотного. Так само й у
мові не можна відокремити думку від звуку, а звук від думки:
цього можна досягти лише ш ляхом абстрагування. Однак ото
тожнення мови й мислення не розв’ язує, а нівелює проблему їх
співвідношення.
/7 2 / Мова, мислення і свідомість

У радянський період розвитку мовознавства загальноприй
нятим був постулат про взаємозумовлену діалектичну єдність
мови та мислення. Цей погляд обстоювали В. Панфілов, Д. Горсь
кий, Г. К олш анський. З огляду на визначення мови класиками
м арксизм у (К. М аркс, Ф. Енгельс, «Н ім ецька ідеол огія ») як
«безпосередньої дійсності думки» вваж алося, що у мові завжди
відображ ається мислення людини. На підставі розвитку цього
положення було зроблено неправильний висновок про те, що
мислення людини завжди здійсню ється у мовних формах. Так,
в енциклопедії «Р усск и й язы к» (1979) зазначено, що мислення
людини може здійсню ватися тільки на базі мови і в ж одній
інш ій формі відбуватися не м ож е, оскільки абстрактні поняття,
що ф ормують основу лю дського мислення, м ож уть бути вира
ж ені тільки словами. Відповідно до такого визначення мову і
мислення трактували як діалектичну цілісність. Однак про те,
що мислення може здійсню ватися не тільки в мовних формах,
переконливо свідчать емпіричні дані п си хології, логіки, к он
кретні логіко-лінгвістичні експерименти. Н есловесне, невер-
бальне мислення — це реальність «чорного ящ ика» (так умовно
мож на позначити свідом ість). Отже, ідею про нерозривний зв’ я
зок мови та мислення нині можна вважати анахронізмом.
Якщ о існує позамовне мислення, котре може здійснювати
ся поза формами природної мови, тоді має право на існування й
погляд, згідно з яким мова і мислення є відносно незалежними
сутностями. Французький математик Ж ак Адамар у дослідженні,
присвяченому проблемам творчого мислення, зазначив, що слова
повністю відсутні тоді, коли він думає, а з’ являються знову, коли
дослідження добігає кінця.
Визнання мови і мислення відносно незалежними сутно
стями пов’ язане з гіпотезою про існування домовного мислення,
яке не було співвіднесене із суто мовними формами, передуючи
їм. Ц ю гіпотезу висунув радянський лінгвіст Борис Серебренни
ков (1915— 1989). На основі припущення, що взаємодіяти люди
почали раніше, ніж говорити, а процес взаємодії не може здійсню
ватися бездумно, він дійшов висновку, що люди почали вербально
спілкуватися, маючи порівняно розвинене мислення. Безперечно,
мислення людини не виникає на порожньому місці, і у вищ их тва
рин є зародки всіх видів розумової діяльності. Однак необхідно
розрізняти елементарне «ручне» мислення тварин і розвинуте
людське мислення як найвищу форму відображення навколиш
ньої дійсності.
Об’ єктивність існування домовного і позамовного мислен
ня підтверджена даними сучасної психології, яка виокремлює
/7 3 / Взаємозв'язок мови, мислення та свідомості

три типи мислення людини: поняттєве (вербальне), технічне та
образне. П оняттєве мислення спирається на мовні форми; тех
нічне й образне реалізуються поза ними. Наявність позамовних
форм мислення підтвердж ує вчення фізіолога І. Павлова про дві
сигнальні системи дійсності, а також дослідження нейроф ізіоло
гів у галузі функціональної асиметрії кори великих півкуль
головного м озку людини. Вивчаючи вищу нервову діяльність
людини і тварини, І. Павлов виявив істотні відмінності між
ними. Тварини одерж ую ть інформацію про довкілля за допом о
гою низки умовних рефлексів, які сформувалися у них на під
ставі вражень від середовища їх існування. Цю сукупність ум ов
них рефлексів учений назвав п е р ш о ю с и г н а л ь н о ю с и с т е
м о ю . Вона спільна у тварини й людини. Наприклад, запах тигра
сигналізує косулі про наближення небезпечного звіра, а запах
смаж еного м ’ яса з кухні дає зрозуміти людині, що скоро її запро
сять до столу. Д р у г а с и г н а л ь н а с и с т е м а вирізняє люди
ну з тваринного світу, оскільки вона пов’ язана із словом як си г
налом сигналу. Слово як єдність звучання і значення, діючи на
нервову систем у людини, виступає замісником конкретного
подразника. Так, якщ о голодній людині розповідати про смак
печеної качки з яблуками, вона мим охіть почне ковтати слину,
хоча ж одного подразника, окрім слова, не було. Друга сигнальна
система стала основою формування абстрактних понять, що
зумовило якісний стрибок при переході від психіки тварини до
психіки людини.
Вивчення п си хоф ізіол огічн ого з в ’ язку м іж м овою та
мисленням привело до відкриття функціональної асиметрії кори
великих півкуль головного мозку людини. Ідеться про наявність у
лівій півкулі зон Брока і Верніке — мовних центрів — і відсутність
таких центрів у правій півкулі. Ц е н т р Б р о к а є зоною поро
дження мовлення. Його названо на честь французького лікаря
Поля Брока, який у 1861 p., досліджуючи мозок пацієнта із пору
шеннями мовлення, помітив у лобній частці лівої півкулі уш ко
дження. Ц е н т р В е р н і к е названий на честь німецького дослід
ника Карла Верніке, який у 1874 р. з ’ ясував, що пошкодження
скроневої частки лівої півкулі спричинює порушення розуміння
мовлення: людина чує слова, однак не розуміє їх значення. Саме
ця півкуля відповідає за абстрактне мислення людини. Права пів
куля відає образним, конкретним мисленням.
Отже, є всі підстави вважати, що асиметрія функцій кори
великих півкуль головного мозку людини зумовлена наявністю
поняттєвого, вербального мислення та мови. У вищих тварин,
у т. ч. людиноподібних мавп, такої спеціалізації не існує.

5.2. Внутрішнє мовлення. Універсальний
предметний код як основа
інтернаціонального характеру
людського мислення
Питання про взаємозв’ язок мови і мовлення має ще один
аспект — внутрішнє мовлення та його мозкова організація. Три
валий час дослідники вважали, що внутрішнє мовлення аналогіч
не зовнішньому, однак без моторного завершення, тобто це мовлен
ня «для себе». Стверджували також, що внутрішнє мовлення зага
лом зберігає структуру зовнішнього, проте його функція залиша
лася нез’ ясованою.
Наприкінці 20-х років X X ст. було оприлюднено результа
ти дослідів психолога Льва Виготського (1896— 1934), які доко
рінно змінили уявлення про внутрішнє мовлення. Учений відсте-
жував мовленнєву поведінку дитини віком від 3 до 5 років у ситуа
ції, коли вона стикалася з труднощами при виконанні певного
завдання, наприклад перемалювати малюнок за допомогою каль
ки. Якщ о дитина не могла знайти кнопки, щоб прикріпити каль
ку до малюнка-основи (тобто виникала ситуація ускладнення),
вона починала розмовляти. Причому мовлення дитини не було
звернуте до сторонніх людей: вона розмовляла навіть тоді, коли у
кімнаті нікого не було. Відбувалося це приблизно так: «Щ о ж мені
робити? Папір ковзає, а кнопки немає. Як його прикріпити?
Може, приклеїти?». Дитина фактично описувала проблему, що
виникала, а потім планувала можливе її розв’ язання.
Таке «дитяче мовлення для себе» першим описав францу
зький психолог Ж ан Піаже (1896— 1980). За його спостереження
ми, спочатку це мовлення має розгорнутий характер. У дітей стар
ш ого віку воно скорочується, перетворюється на шепіт, а через
1— 2 роки зовнішнє мовлення цілком зникає: залишаються тіль
ки ледь помітні рухи губ, за якими можна здогадатися, що воно
«вросло» всередину, інтеріоризувалося, стало внутрішнім. Так
«егоцентричне», не звернуте до співбесідника мовлення створює
підґрунтя для виникнення внутрішнього мовлення, з появою
якого у дитини формується новий вид психічної діяльності —
інтелектуальний.
Експериментально російський психолог Олександр С око
лов (1 9 2 0 — 1996) остаточно довів з в ’ язок м іж внутріш нім
мовленням та рухами язика і гортані. За допомогою методу реє
страції прихованих рухів мовленнєвого апарату було встановле
но, що за умов виникнення ускладнень при розв’ язанні завдань у
/7 5 / Внутрішнє мовлення. Універсальний предметний код...

дорослих і дітей можна зафіксувати слабко виражені реакції
мускулатури органів мовлення. Причому при розв’ язанні склад
них завдань моторно-мовленнєва імпульсація посилювалася, при
виконанні легких — послаблювалася. Якщ о при поясненні зав
дання використовували наочність, реакції мускулатури ставали
менш вираженими; у дітей вони були яскравіш ими, аніж у дорос
лих. У 1934 p. Е. Сепір зауважив, що при читанні складних тек
стів або тривалій розумовій напрузі люди зазвичай відчувають
певну втому гортані й загалом органів мовлення. Усе це свідчить
про те, що внутрішнє мовлення є проміж ною ланкою між мислен
ням, яке відбувається у мовленнєвих зонах мозку, та зовнішнім
усним чи писемним мовленням.
Сучасний російський лінгвіст Юрій Караулов виокремив
три структурні рівні мовної особистості: в е р б а л ь н о - с е м а н
т и ч н и й , який охоплює лексикон людини і фонд її граматичних
знань; л і н г в о к о г н і т и в н и й , у яком у ф іксується система
знань людини про навколиш ній світ; м о т и в а ц і й н и й , що
відображає систему установок, цілей і мотивів особистості. За
Ю. Карауловим, одиниці мислення, найімовірніше, є різнорідни
ми: серед них можуть бути і наукові поняття, і просто слова, що
набули статусу узагальнення, символи, образи, картини і «улам
ки» фраз, стереотипні судження, вербальні та інші формули.
Н амагаючись пояснити природу одиниць мови думки,
російський психолог Микола Ж инкін (1 8 93 — 1979) експеримен
тально довів, що механізм мислення людини є двоступінчатим —
складається з універсального п редм етно-схем ного (УП К ) та
моторно-мовленнєвого кодів. З огляду на це код лю дської думки
названо «зм іш аним ». Думка, що виникає нарівні п р е д м е т н о -
с х е м н о г о к о д у , ще не є готовою : це тільки намір, інтенція,
«план майбутнього висловлення». УПК можна тлумачити як
набір певних різноякісних «відбитків» навколиш нього світу у
свідомості людини. Внутрішнє мовлення має подвійну одночасну
спрямованість — до звукової мови та до інтелекту, щ о й визначає
його різнорідний характер («зм іш аний к од »). Завдяки цьому
воно виконує роль посередника між м овою та інтелектом, усною
та писемною м овою , а також між національними мовами. Вну
тріш нє мовлення на рівні м о т о р н о - м о в л е н н є в о г о к о д у є
редукованим, фрагментарним, у ньому підсилена предикатив
ність за рахунок опускання підмета. Спостерігаються фонетична
редукція переважно голосних фонем, висока «завантаж еність»
слів зм істом , розширення значення слів та речень, відсутність
грам атичн ої оф орм леності одиниць внутріш нього мовлення.

Воно має перерваний характер, що забезпечує «квантовіс
механізму мислення, який уможливлює одночасне розгорта
кількох думок, причому одна з них може контролювати ін
Попри зазначені відмінності зовніш нє мовлення залежить
внутріш нього і є похідним від нього.
Ю . Kanav.TTOR. уза га л ьн ю ю чи і си стем а ти зую чи типові с
порівняння) і метонімізації (набуття словом нових переносних
значень, які ф ормуються на підставі сум іж ності (часової, про
сторової) двох о б ’ єктів позначення).
5.3. Внутрішня форма

лексичних і фразеологічних одиниць
Слова, крім зовнішньої оболонки (звукове оформлення,
графічне відтворення), мають і внутрішню форму, яка може бути
морфологічно і семантично мотивованою. Внутрішня форма слова
проливає світло на витоки номінаційної діяльності людини, на ті
психічні асоціації, котрі виникають у людей за необхідності нада
ти найменування певній реалії.
Внутрішня форма слова (ВФС) — формально-семантична ознака реа
лії, яка є основою її найменування.
ВФС м отивує фонетичну оболонку слова, розкриваючи
причину вираження окремого значення конкретним сполученням
звуків. Вона вказує на певну особливість загального уявлення про
предмет або явище, реалізуючись як засіб вираження змісту
уявлюваного об’ єкта. Іноді асоціативна ознака, що мотивує позна
чення мовного словесного знака, ніби «лежить на поверхні». Так,
носії української і російської мов повністю усвідомлюють вну
тріш ню форму числівників: укр. двісті, триста, вісімдесят; рос.
пятьдесят, шестьдесят, семьдесят ; носії англійської мови легко
визначать внутрішню форму слів типу lifeguard — рятівник, half-
truth — напівправда, freeway — широка дорога, що забезпечує
високу швидкість руху. У китайській мові, де більшість слів є
двоскладовими біном ами, відш укування внутріш ньої форми
зазвичай не становить труднощів: waiguo — іноземна держава
(букв, «зовнішня країна»), houche — поїзд (букв, «вогнедишна
маш ина») тощ о. У цих прикладах внутрішня форма прозора, а
мотивування значення ясне, оскільки ВФС, задана структурним
складом слова, є морфологічно зумовленою.
Однак не завжди внутрішню форму слова можна виявити
через структурну співвіднесеність морфем (слів), які його утворю
ють, з іншими морфемами (словами) мови. Внаслідок істотних
змін, що відбуваються в мові, ВФС може бути затемненою або пов
ністю втраченою. У таких випадках необхідно спрямовувати
зусилля на відновлення внутрішньої форми слів, чим займаються
вчені-етимологи.

Матеріали етимологічних словників різних мов свідчать про
незбігання внутрішніх форм співвідносних лексичних одиниць.
Наприклад, нім. Stern і лат. Stella (зірка) походять з індоєвропейсь
кого дієслівного кореня *ster (розсипати, розповсюджувати), давньо-
інд. naksatram, найімовірніше, виникло з *nakt-ksatra (той, що
панує над ніччю); ненец, нумгы (зірка) утворене за ознакою «той,
що перебуває на небі». Рум. sat і алб. fshat (село) походять від лат.
fossatum (щось оточене ровом); нім. D orf (село) пов’ язане з гот.ßaurp
(оброблена земля, поле). Рос. деревня через посередництво слова
дерево пов’ язується зі словом драть; ознака, яка лежить в основі
найменування слова дерево, — «те, що видирається чи обдираєть
ся », отже, деревня — це місце, розчищене від дерев.
Причина такої різноманітності внутрішніх образів у слів-
відповідників різних мов криється в довільності ознаки, покладе
ної в основу номінації. Пізнаючи новий предмет або явище, люди
на вибирала з-поміж його ознак найхарактернішу (на її погляд),
яка вже мала в даній мові позначення, і використовувала її для
найменування нового предмета. Наприклад, зуб мудрост і в
російській, англійській, французькій і німецькій мовах співвідне
сений з ідеєю досвіду (мудрості), що приходить з роками (пор.:
рос. зуб мудрости-, англ. wisdom tooth-, франц. dent de la sagesse;
нім. W eisheitszahn), а в іспанській мові внутрішня форма цієї оди
ниці передає здатність міркувати про що-небудь: muela del juicio.
Вибір ознаки, що ставала основою номінації, не завжди був зумо
влений її важливістю чи розрізнювальною (дистинктивною) спро
можністю: спрямованість асоціації за своєю природою є випадко
вою, довільною, не заданою певними властивостями предмета або
явища. Отже, для номінації не важлива суттєвість ознаки: голов
не, щоб вона стосувалася класу позначуваних предметів чи явищ.
Саме тому внутрішні форми співвідносних слів неоднакові в різ
них мовах, а етимологія слів розкриває розмаїту картину і в
межах однієї мови, і для мовних сімей.
Внутріш ня форма слова виявляє національну специф іку
значення не лише на лексичном у рівні, а й на фразеологічному.
Більш ість фразеологізмів не можна буквально перекласти з
однієї мови інш ою . Наприклад, переклад китайською рос. соба
ку съест ь ж одною м ірою не відтворю є узагальненого значення
«мати великий досвід у якій-небудь сп раві», а лише виявляє
образну, внутріш ню форму. Узагальнене значення «мати вели
кий досвід» в англійській мові набуває ін ш ої образної форми: to
know the ropes (знати канати), а в китайській — Іао та shi tu
(старий кінь знає дорогу). Зіставлення деяких ідіом різних мов
подано в табл. 5.1.
/7 9 / Внутрішня форма лексичних і фразеологічних одиниць

Таблиця 5.1
Внутрішня форма фразеологізмів у зіставному аспекті
Ідіоми Дослівний переклад Загальний

(внутрішня форма) семантичний інваріант
Замилювати очі (укр.) «Обманювати,

обдурювати, вводити
в оману»
Втирать очки (рос.)
Gua yang tou mai gou rou Вивісивши голову барана,

(кит.) продавати собаче м ’ ясо
To draw the wool over Натягувати вовну кому-

someone's eyes (англ.) небудь на очі
Mener qn. en bateau Водити кого-небудь як

(франц.) човник
Darla con росо (icn.) Брати у кого-небудь

волосся
Ждать у моря погоды «Нічого не робити

(рос.) для досягнення своєї
мети, даремно
сподіватися»
Shou zhu dai tu (кит.) Чекати біля дерева, доки

заєць не розіб’ ється об
нього
То let the grass grow Дати траві вирости під

under one's feet (англ.) ногами
Attendre que les alouettes Чекати, доки смажені

vous tombent toutes roties жайворонки не впадуть до
(франц.) рота
Esperar que el olmo de Чекати, щоб на в’язі

peras (icn.) виросли груші
Коли на вербі виростуть «Ніколи»

груші (укр.)
Когда рак (на горе)

свистнет (рос.)
Tie shu kai hua (кит.) Коли саговник пониклий

зацвіте
When the moon turns Коли місяць стане зеленим

green cheese (англ.) сиром
Wenn die Hunde mit Коли собаки почнуть

dem Schwanz bellen (нім.) гавкати хвостами
Cuando la rana crie (tenga) Коли у жаби виросте

pelo (icn.) волосся

Очевидним є те, що ідіоми не так описують навколишній
світ, як інтерпретують його, виражаючи суб’ єктивне і здебільшо
го емоційне ставлення носія мови до дійсності. Для фразеологіч
них зворотів характерні два види ідіоматичності: 1) внутрішньо-
мовна, яка виявляється в неможливості виведення значення фра
зеологізму з прямих значень його лексичних елементів і значен
ня синтаксичної конструкції, що його оформлює; 2) міжмовна,
що полягає в неможливості буквального перекладу фразеологіз
му інш ою мовою.
Національна специф іка ви являється не тільки через
сам обутність внутріш ніх форм слів-відповідників різних мов
світу. Здатність слова до сем античного розви тк у зумовлю є
багатозначність (п олісем ію ), причому метафоризація і м етоні
мізація переносних значень сп іввідносни х полісем ічних оди
ниць часто набувають яскраво вираж еного національно-автен
тичного характеру. Так, нім. R atte (пацю к) переносно означає
гарну ж ін ку, а англ. rat — зрадника (пор. з рос. арготизмом
крысят ничат ь — доносити на св оїх). М етафоричне значення
нім. S ch a f (вівця) збігається з метафоричним значенням укр.
баран (дурень); англійський же відповідник, зоонім sheep, роз
виває метафоричне значення «боязка, невпевнена у собі лю ди
на». Ч ерепаха в українськом у та росій ськом у культурних аре
алах а соц ію ється з м лявою , повільною в усьом у, щ о вона
робить, лю диною : укр. іти (повзт и, р у х а т и ся ) черепахою,
п рудкий як черепаха-, р ос. идт и черепаш ьим ш агом. В
англійській мові черепаха ( tu rtle) поряд з оп осум ом ( possum ) і
страусом ( o strich ) співвіднесена з лю диною , яка намагається
чогось уни кнути , прикидаю чись непоінф ормованою : to play
turtle, to play possum , to play ostrich.
Слово кажан (рос. лет учая м ы ш ь) в українській та
російській мовах не має асоціативного потенціалу. В англійській
мові, навпаки, bat розвиває такі переносні значення: 1) відьма,
лайлива баба — old bat (про неприємну, стару жінку); 2) повія
(жарг.). Непрогнозований, безладний рух цих тварин, а також
звичка висіти головою донизу сприяли виникненню асоціації з
дивацтвами та неадекватністю в людській поведінці: to go bats (бути
в стані нервового збудження), to be flighty as a bat (букв, «божевіль
ний як летюча миша») — так кажуть про людину, що поводиться
дивно й нерозумно; bats in the belfry (букв, «кажани на дзвіниці») —
з’ їхати з глузду, збожеволіти, втратити розум. У китайському
культурно-мовному континуумі летюча миша — bian fu — є симво
лом удачі та щастя.
/8 1 / Внутрішня форма лексичних і фразеологічних одиниць

Наведені приклади ілюструють своєрідність асоціацій,
породж ених колективною мовною свідомістю різних етносів.
Вони відображають специфіку людського сприйняття й уяви,
пов’язаних з емпіричним та духовним досвідом народу.
1. Поясніть, чому питання про співвідношення мови, мислення та

свідомості є одним із найскладніших у теорії загального
мовознавства.
2. Дайте визначення мислення та свідомості.
3. Охарактеризуйте підходи до висвітлення проблеми співвідно
шення мови, мислення та свідомості у XIX та XX ст.
4. У чому суть гіпотези про домовне мислення?
5. Опишіть типи мислення, які виокремлюють у сучасній психо
логії.
6. Які теорії підтверджують наявність у людини позамовних
форм мислення?
7. На основі якого мовлення виникає внутрішнє мовлення?
8. У чому сутність універсального предметного коду?
9. Що забезпечує інтернаціональний характер людського мис
лення?
10. Наведіть приклади виявлення національнрї специфіки на лек
сичному і фразеологічному рівнях.
11. Поясніть зміст лінгвістичного поняття «внутрішня форма
слова».
12. Чому не збігаються за змістом співвідносні багатозначні слова
у різних мовах світу?
6 .
Знакова теорія мови
6.1. Семіотика. Сутність знака

Знаковий характер мовних одиниць цікавив дослідників
ще з античних часів. Давньогрецькі філософи-стоїки з ’ясували
умови, необхідні для функціонування знака: наявність предмета,
його уявного образу та звукового позначення.
Теорія мовного знака сформувалася у X IX —XX ст. на осно
ві ідей лінгвістів (В. фон Гумбольдта, О. Потебні, П. Фортунатова,
Ч. Огдена), логіків і філософів (Г.-В.-Ф. Гегеля, Ч. Пірса, Ч. Мор-
ріса, Е. Гуссерля), психологів (В. Вундта, Г. Гельмгольца), ф ізіо
логів (І. Сеченова, В. Бехтерева).
Ф. де Соссюр розглядав мовний знак як двосторонню пси
хічн у сутність, що пов’язує поняття і звучання (акустичний
образ), єдність «позначувального» і «позначуваного». Учений вва
жав, що мовний знак не відрізняється від безлічі інших знаків,
якими користуються люди, і тому його треба вивчати у структурі
спеціальної науки про знаки — семіології (семіотики). Засновни
ком семіотики вважають американського логіка і математика
Чарльза Пірса (1839— 1914), який сформулював її основні принци
пи і запропонував типологію знаків. Його ідеї розвинув філософ із
США Чарльз Морріс (1901— 1979), праця якого «Основи теорії зна
ків» (1938) стала першим систематизованим викладом семіотики.
Семіотика (грец. схгщєкоикгі, від огцаєю у — знак, ознака) — наука, яка
досліджує походження знаків і знакових систем, їх види, струк
туру та функціонування, знакову ситуацію.
У межах семіотики сформувалося кілька напрямів: б і о -
с е м і о т и к а , що вивчає сигнали тварин; е т н о с е м і о т и к а , що
/8 3 / Семіотика. Сутність знака

дослідж ує знаки-предмети й ритуали примітивних суспільств;
а б с т р а к т н а с е м і о т и к а — галузь математичної логіки і
ш тучних знакових систем; с е м і о т и к а л і т е р а т у р и , що ви
являє символіку літературних творів; л і н г в о с е м і о т и к а —
наука про специфіку мовного знака, а також п о л і т и ч н а с е м і о
т и к а , с е м і о т и к а т е а т р у тощо.
Відповідно до концепції знакової ситуації Ч. Морріса ви
окремлюють три основні розділи семіотики: 1) семантика, що вивчає
знакові системи як засіб вираження змісту; 2) синтактика, яка
дослідж ує внутрішню структуру знакових систем безвідносно до
виконуваних ними функцій (у лінгвістиці синтактиці відповіда
ють одночасно парадигматика (різноманітні опозиції позначува-
них і позначувальних) і синтагматика (лінійна сполучуваність
знаків), які є структурними вимірами мови); 3) прагматика, що
досліджує відношення знакових систем із тими, хто їх використо
вує. Німецький філософ Г. Клаус із першого розділу виокремив ще
с и г м а т и к у — відношення знака до відображуваного об’єкта.
Ключовим у семіотиці є поняття «знак».
Знак — матеріальний предмет (явище, подія), що є представником
якогось іншого предмета, певної його властивості чи відношен
ня між предметами і слугує для отримання, зберігання, опра
цювання й передавання повідомлень (інформації, знань).
Знак має такі особливості:
— піддається чуттєвому сприйманню, тобто є матеріальним;
— позначає щось, що перебуває поза ним (об’єкт, позначений
знаком, — д е н о т а т (лат. denotatus — позначений), або
р е ф е р е н т (лат. referens — той, що зіставляє) — об’єкт
позамовної дійсності, конкретний предмет, позначення у
висловлюванні мовЦя певним словом);
— не пов’язаний з позначуваним предметом природним або
причинним зв’язком, тобто має умовний характер;
— здатний нести певну інформацію і використовуватися з
комунікативною метою (інформативність);
— отримує своє значення лише за умови входження до певної
знакової системи (системність);
— має план вираження (людина піднялася) і план змісту
(демонстрація поваги);
■— плани (сторони) знака асиметричні (одна одиниця плану
вираження може відповідати кільком одиницям плану зм і
сту і навпаки).
Функція знака залежить від його місця в системі, співвід
ношення з іншими знаками (наприклад, у системі українських
/84/ Знакова теорія мови

кольоропозначень жалобу символізує чорний, а французьких —
білий; знак ! у дорожній знаковій системі означає «небезпечна
дорога», у грі в шахи — «цікавий хід», у пунктуації — «знак
оклику»). Не може бути системи, яка має тільки один знак, поза
системою знак неможливий. Отже, знаки, пов’язані спільною
функцією чи метою, утворюють знакові системи. Мова, будучи най
важливішим засобом спілкування, також є знаковою системою.
6.2. Типологія знаків

У семіотиці існує кілька класифікацій знаків. Загально
прийнятою є класифікація за типом відношень м іж матеріальною
формою знака і позначуваним об’єктом (Ч. Пірс, К. Бюллер). З гі
дно з нею розрізняють такі типи знаків:
1. Знаки-індекси (знаки-прикмети, знаки-симптоми), пов’я
зані з позначуваними предметами як дії зі своїми причина
ми (дим як знак вогню, низька температура на вулиці як
знак морозу тощо). Вони є вмотивованими і виконують
пізнавально-прагматичну функцію. Треба розрізняти при
родні (спостерігаються в природі) та умовні знаки, які фор
муються для передавання інформ ації. Природні знаки
(симптоми) не відповідають семіотичному визначенню
знака, адж е їх не усвідомлюють як знаки ті, хто їх створив,
а тлумачать як знаки лише ті, хто їх сприймає: стогін хво
рої людини, плач немовляти виникають мимохіть як наслі
док певних фізіологічних або патофізіологічних процесів.
Проте і хворі, і діти можуть свідомо стогнати й плакати, і в
такій ситуації ці стани можна кваліфікувати як усвідомле
ний знак вимоги.
2. Знаки-копії (іконічні знаки), що представляють відтворен
ня, репродукції, подібні до позначуваних предметів. Між
знаком і об’єктом, представленим цим знаком (денотатом)
має бути певна спільна властивість (властивості), а тому
знаки-копії є вмотивованими: фотографія, муляж, скульп
тура, сліди, відбитки тощо.
3. Знаки-символи, в яких зв’язок м іж знаком і денотатом є
умовним, а не вмотивованим. Вони виконують комуніка-
тивно-прагматичну функцію, адж е їх використовують для
передавання абстрактного змісту: тризуб як символ Украї
ни; голуб як символ миру; національно-специфічна симво
ліка кольорів, рослин, тварин тощо. Знаки-символи бувають
/8 5 / Типологія знаків
і вмотивованими, якщо зберігають з денотатами певну
структурну подібність, передаючи їх образ окремими еле
ментами позначення. Такі знаки орієнтовані на предмети і
матеріальний зміст, а тому виконують репрезентативну
функцію.
4. Знаки-сигнали, в яких позначення (екстероформа — зов
нішня матеріальна форма) і значення (інформа) не дифе
ренційовані, становлять єдине ціле. Знаки-сигнали потре
бують певних дій, реакцій: ракета як знак атаки, дзвінок
як знак початку чи закінчення заняття тощо. Сигнали
завж ди прив’язані до певної ситуації, ситуативно обм еж е
ні, через що їх часто не кваліфікують як знаки. Вони
ш тучні та умовні й виконують комунікативно-прагматич
ну, а також апелятивну ф ункції (звернені до адресата,
поведінку якого потрібно скерувати). Однак у природі
також існують сигнали, за допомогою яких спілкуються
тварини м іж собою. Саме тому С. Семчинський кваліфі
кував знаки-сигнали як такі, що залишаються незм інни
ми, адж е ті знаки, якими користуються лю ди, завжди
опосередковані й зм інні.
Знак-індекс і знак-копія можуть стати знаком-сигналом чи
знаком-символом, коли адресант і адресат домовляться про їх зна
чення: дим — знак вогню — наступ ворога (в часи козаччини).
У науці існують й інш і класифікації знаків. Так, польсь
кий учений Адам Шафф (1913— 2006) усі знаки поділяв на при
родні (симптоми) і штучні, виокремлюючи зі штучних словесні та
несловесні. Знаки також класифікують за способом сприйняття їх
людиною, тобто з погляду їх фізичної природи: акустичні (вокаль
ні, інструментальні, слухові); оптичні (зорові); дотикові (алфавіт
JI. Брайля для сліпих); нюхові (запах газу як застережний знак);
смакові («кисіль-розганяй» на П оліссі, «кава з копняком» на
Галичині — закінчення гостини; рос. «каша-разгонница» на Кур-
щині — закінчення весілля).
6.3. Специфіка і функції мовного знака.

Мова як особлива знакова система
Основоположником науки про мовну знакову систему —
лінгвосеміотику — є Ф. де Соссюр. На його переконання, мовні
знаки характеризуються такими особливостями, як д о в і л ь
н і с т ь ( у м о в н і с т ь ) , тобто відсутність м іж позначувальним і
/8 6 / Знакова теорія мови

позначуваним якогось природного зв’язку (ця ознака зближує
мовні знаки з немовними); л і н і й н і с т ь — звуки в слові вимовля
ються один за одним у часовій протяжності, а передані письмом
характеризуються і просторовою лінійністю; з м і н н і с т ь — по-
значувальне змінюється, а позначуване залишається незмінним і
навпаки. Однак, на думку багатьох мовознавців (А. Білецький,
М. Кочерган, С. Семчинський та ін.), цих властивостей для повної
характеристики мовного знака недостатньо.
Справді, мовні знаки переважно довільні (одні й ті самі
поняття в різних мовах передаються різними словами: укр. облич
чя, рос. лицо, англ. face; і навпаки — однакові слова позначають
різні поняття: укр. магазин — крамниця, англ. magazine — ж ур
нал). Проте в мові також існують вмотивовані знаки (наприклад,
звуконаслідувальні слова бам, ку-ку, хихикат и, ляп тощо, в яких
м іж природним звучанням і звуками мовлення існує об’єктивний
зв’язок). Таку мотивацію називають з о в н і ш н ь о ю ( а б с о л ю т
н о ю ). У мові існує і в н у т р і ш н я ( в і д н о с н а ) м о т и в а ц і я —
морфемна вмотивованість похідних, складних слів: укр. переко
типоле, пароплав, працездатний, вісімдесят тощо.
Лінійність мовного знака здебільшого виявляється в тек
сті, зафіксованому графічно за допомогою літер. Проте мовні
знаки існують насамперед як акустичні й утворюються не лише
послідовностями фонем, які називають сегментами мовного лан
цюга, а ще й т. зв. суперсегментними явищами, які «нашарову
ються» на сегментні, проникаючи у них.
Стосовно змінності мовного знака, то вона може спостеріга
тися не лише в діахронії (Ф. де Соссюр), а й у синхронії (варіюван
ня мовних знаків, як-от варіантні форми закінчень в іменниках і
числівниках української мови: Семену — Семенові, декану —
деканові, п ’яти — п ’ятьох).
Специфічними особливостями мовного знака є непаралель-
ність плану вираження і плану змісту (за термінологією російсь
кого лінгвіста Сергія Карцевського (1884— 1955) — асиметричний
дуалізм мовного знака), коли позначувальне може мати кілька
позначуваних (явища полісемії, синонімії, омонімії тощо: мово
знавст во — лінгвіст ика, башта — вежа)', автономність розвитку
позначувального і позначуваного, тобто змінюється лише план
вираження (бъчела — бджола) або план зм істу (міщанин —
«житель міста» — «назва соціального стану людей» — «людина з
обмеженими інтересами, обиватель»).
А. Білецький стверджував, що мовні знаки мають соціаль
ний, а не індивідуальний характер, а також є спеціальними —
існують у певній мові, а не в усіх мовах. На думку вченого, знаки
/8 7 / Специфіка і функції мовного знака. Мова як особлива знакова система

мови первинні для багатьох інш их систем, у більшості випадків
вони є звуками, а також можуть одночасно передавати логічну та
естетичну інформацію. Серед інших властивостей мовних знаків —
в і д т в о р ю в а н і с т ь (можна повторювати, не витрачаючи на
конструювання додаткових зусиль); з а м і н н і с т ь (різними сло
вами можна передати один і той самий зміст; акустичні мовні
знаки можна замінити графічними знаками на письмі); с т р у к
т у р н і с т ь (виокремлення складників мовного знака); з д а т
н і с т ь с п о л у ч а т и с я о д и н з о д н и м (з простих можна утво
рити складні мовні знаки); н е о д н о р і д н і с т ь , або б а г а т о -
к л а с о в і с т ь (у внутріш ніх системах і підсистемах мови функ
ціонують неоднорідні мовні знаки); д и ф у з н і с т ь (мовні знаки
не завжди можна чітко розмежувати, вони мають властивість
належати одночасно до різних класів).
Щ е однією особливістю мовних знаків є а б с т р а к т н і с т ь
з н а ч е н н я деяких із них і к о н к р е т и з а ц і я їх у висловлю
ванні. Абстрактний характер мовних знаків пояснюється тим, що
необхідність слугувати посередником м іж знаковими системами
вимагає від мови інтерпретації як «вічних» (з погляду життя
людини) знаків (наприклад, зображення), так і знаків, «знико-
мих» у момент створення і сприйняття (наприклад, музика), а
також знаків, поновлюваних при кожному застосуванні. Для реа
лізації цієї мети мові необхідні знаки із загальним характерним
(понятійним) значенням. Як зауважував Ю. Маслов, тільки влас
ні імена (Нева, Ельбрус, Саратов, Софокл) позначають (а отже,
віддзеркалюють у своєму змісті) індивідуальні предмети (певну
річку, конкретну гору тощо). Усі інш і мовні знаки позначають
класи предметів і явищ, і зміст цих знаків є узагальненим відобра
женням дійсності.
Ф ункції мовних знаків. Мова — найважливіший засіб спіл
кування і формування думки. Отже, мовні знаки виконують
комунікативну і пізнавальну функції. Додатковими функціями
мовного знака є номінативна (називання об’єктів фізичної і пси
хічної дійсності або їх властивості чи ознаки: ім. стіл, дієсл.
бігти, прикм. червоний, числ. шість, присл. повільно тощо), дейк-
тична (вказівка на об’єкт дійсності або на його орієнтацію в часі й
просторі: займ. той; присл. там), експресивна (передавання емо
ційного стану і ставлення адресанта до повідомлюваного: ім. пика),
імпресивна (можливість впливати на поведінку адресата: дієсл.
працюйте, йдіть тощо).
Мова як знакова система. Мова є особливою знаковою
системою. Вона формується природно, стихійно, поступово розви
ваючись у процесі функціонування, має динамічний характер.*Це

конкретно-історичне утворення, тому містить суперечливі явища.
Інші знакові системи є штучними, конвенціональними (виника
ють за домовленістю), статичними.
Мова первинна стосовно інш их знакових систем, які вини
кають на її базі. Будь-які немовні знаки існують як самостійні
предмети, явища, дії (форма, колір, звук і т. п.), а всі інш і знако
ві системи в генетичному плані є вторинними стосовно мови і
мають обмежені виражальні можливості та сферу застосування.
Система мовних знаків, яка спеціально створена для спілкуван
ня, здатна репрезентувати будь-яку ділянку людського досвіду.
Мові властива універсальність функцій, вона є поліфункціональ-
ною знаковою системою. Інші знакові системи однофункціональ-
ні (система морської си гн ал ізац ії, система дорож н іх знаків
тощо). Ж одній знаковій системі не властива така багатоярусність
і складність ієрархічних відношень, як мові: з невеликої кілько
сті елементарних знаків (морфем) вона може створити величезну
кількість складних знаків. Важливою особливістю мовної знако
вої системи є багатозначність її елементів. В інш их знакових
системах знак не може мати декілька значень (зелене світло світ
лофора має одне значення). Основна одиниця мови — слово — має
не тільки звучання, а й значення (декілька значень).
Сучасна лінгвосеміотика як самостійна галузь наукового
знання здебільшого орієнтована на вивчення семіотичної основи в
розвитку семантичних, граматичних і синтаксичних зв’язків у
мовах народів світу.
6.4.Теоріїзнака. Мовні одиниці як знаки

Існують різні теорії структури мовного знака. Прихильни
ки б і л а т е р а л ь н о ї ( д в о с т о р о н н ь о ї ) т е о р і ї (Ю. Степа
нов, В. Звегінцев, В. Кодухов), слідом за Ф. де Соссюром, вважа
ли, що знак складається з двох елементів: позначувального і
позначуваного, а значення — це відношення знака до предмета
позначення, тому воно включене в знак. Значення знака (його іде
альна сторона) є не безпосереднім відображенням об’єктивної
реальності у свідомості, а відношенням як до реальних предметів
чи явищ об’єктивної дійсності, так і до їх психічних відображень.
На думку білатералістів, поняття «знак» без значення втрачає
сенс, адже знак без значення не знак.
Інші вчені (В. Солнцев, О. Мельничук, 3. Попова та ін.)
стверджують, що не можна ототожнювати слово і знак, адже
/8 9 / теорії знака. Мовні одиниці як знаки

значення як факт свідомості, ідеальне відображення дійсності
існує у свідомості, а знак перебуває поза нею; значення не є склад
ником звукової оболонки слова. Звукові одиниці лише асоціюють
ся із психічним відображенням у свідомості мовців. Слова утво
рюються завдяки асоціативним зв’язкам м іж звучанням і значен
ням. Значення є невід’ємною частиною слова як цілого, але в слові
необхідно розрізняти знаковий бік, звучання (лексему) і незнако-
вий, значення (семему). Таку теорію називають у н і л а т е р а л ь -
н о ю ( о д н о с т о р о н н ь о ю ) . Відповідно до неї мова не може
бути визначена тільки як система знаків, оскільки в ній є ще
система уявних образів, значень. Цю теорію підтверджують дані
нейролінгвістики про те, що акустичний і значеннєвий коди
мозку закладені в різних його структурах.
Питання про типологію мовних знаків є дискусійним.
Е. Бенвеніст, В. Звегінцев, О. Смирницький вважають мовним
знаком тільки слово. Ф. де Соссюр, JI. Блумфілд, JI. Єльмслев,
В. Гак визнають знаками всі двосторонні одиниці мови, тобто мор
феми, слова, словосполучення, речення. Згідно з концепцією
Ю. Маслова, усім критеріям мовного знака відповідають лише
слово і морфема. Вирішення питання залежить від загальної тео
рії знака, якої дотримується вчений.
Загальновизнаним є визначення слова як основного знака
мови. Інші мовні одиниці вважають допом іж ними, т. зв. сигналь
ними знаками, напівзнаками. Така кваліфікація зумовлена тим,
що слово є двосторонньою одиницею, яка виконує всі функції
знака і несе в собі інформацію про позамовну об’єктивну реаль
ність. Слово, за визначенням С. Семчинського, — складна єдність
звучання і значення, що називає предмет чи явище об’єктивної
дійсності і в такий спосіб формує та представляє поняття. Воно
має обов’язкові загальні властивості знака: це матеріальний факт
(звуковий або письмовий), який заміню є поняття та сприймаєть
ся органами чуття. Слово — це довільне, умовне позначення (у
різних мовах ті самі предмети називаються по-різному). До того
ж йому властиві принципові відмінності від інш их знаків, адже
слово як мовний знак має власне значення та існує в системі; воно
не мотивоване властивостями речей, але мотивоване тією систе
мою, в якій формується (тобто за законами фонетики й грамати
ки кож ної мови).
Умовною, невмотивованою є, по суті, лише матеріальна
сторона слова (звучання), а ідеальна (значення) відображає об’єк
тивний світ і знання мовців. Отже, у семіотиці слово — це інфор
мативний і комунікативний знак, здатний узагальнено передава
/90/ Знакова теорія мови

ти результати пізнавальної діяльності людини, зберігати суспіль
но-історичний досвід людства.
Знаковість властива й іншим мовним одиницям.
Фонеми — односторонні одиниці. Як типові звуки мови
вони слугують для матеріального розрізнення знаків. Фонема має
лише план вираження, але не план змісту, не виконує функцій
мовного знака, є будівельним матеріалом для мовних знаків, тому
її не можна вважати знаком (Ю. Маслов, В. Солнцев, JI. Єльмс-
лев). Проте деякі науковці (О. Реформатський) зараховують фоне
ми до знаків мови. Потенційний зв’язок фонеми зі змістом реалі
зується у випадках, коли експонент морфеми або навіть слова
складається з однієї фонеми (наприклад, закінчення у різних фор
мах слова: ворона — вороні — ворони; прийменники у, з та ін .; спо
лучники і, а тощо).
Морфема є двосторонньою одиницею, тобто має і план вира
ження, і значення, яке реалізується не самостійно, а тільки в скла
ді цілого слова: у слові ног-а дві морфеми, корінь ног- вказує на ідею
ноги, а флексія -а має три граматичні значення: називний відмінок,
однина, жіночий рід. Самі по собі морфеми не є носіями інформації.
В. Кодухов пропонував називати морфему напівзнаком.
Суперечливими є думки вчених щодо знаковості речення
як мовної одиниці. Так, В. Кодухов пропонував розглядати його
як вищу знакову одиницю, в якій починають діяти всі знаки
мови. М. Кочерган не вважає речення знаком, оскільки воно скла
дається зі знаків (морфем, слів) і належить до рівня структур. З
погляду участі мовних одиниць у комунікативному акті повним
знаком слід вважати речення, а слово — лише частковим знаком,
морфему — напівзнаком, що бере участь у структурній організації
мовних знаків.
6.5. Невербальна семіотика

Мову, особливо усне спілкування, супроводжують невер-
бальні (немовні) знакові системи, які відіграють надважливу роль
у передаванні інформації. їх дослідж ую ть спеціальні науки.
Науку, предметом якої є невербальна поведінка і взаємодія кому-
нікантів, сучасний російський науковець Г. Крейдлін запропону
вав називати невербальною семіотикою.
Невербальна семіотика — наука про знаки невербальної поведінки
комунікантів.
/9 1 / Невербальна семіотика
У структурі невербально! семіотики виокремлюють взаємо
пов’язані галузі: о к у л е с и к у — науку про мову очей і візуаль
ну поведінку людей під час спілкування; а у с к у л ь т а ц і ю —
науку про слухове сприйняття звуків й аудіальну поведінку кому-
нікантів; г а п т и к у — науку про мову дотиків і тактильну ко
мунікацію; г а с т и к у — науку про знакові та комунікативні функ
ції їж і й напоїв, культурні й комунікативні функції частування;
о л ь ф а к ц і ю — науку про мову запахів та їх роль у комунікатив
ному процесі; п р о к с е м і к у — науку про простір комунікації,
його структуру і функції; х р о н е м і к у — науку про час комуні
кації, його структурні, семіотичні та культурні функції; с и с т е -
м о л о г і ю — науку про системи об’єктів, які оточують комуні-
кантів, функції і значення цих об’єктів у процесі спілкування.
Однак аускультація, гастика, ольфакція, хронеміка та системоло-
гія досі мало дослідж ені. Основними галузями невербальної се
міотики науковці вважають паралінгвістику і паракінесику.
Паралінгвістика (грец. тора— біля, поряд і лат. lingua — мова) — наука
про способи передавання інформації, які пов'язані зі звучанням
мовлення, його фонетичною стороною: акустичні характери
стики голосу (тембр, висота, гучність), паузи, інтонація, особли
вості вимови звуків мовлення тощо.
Фонаційні властивості мови та інтонація виконують над
звичайно важливу роль. Недарма існує думка: важливо не те, що
говорять, а як говорять. Англійський драматург Бернард Шоу за
значав: «Є 50 способів сказати “Так”, 500 способів сказати “Н і” і
лише один спосіб написати це слово». Саме завдяки можливості
різного прочитання, різного «озвучення» тексту існує мистецтво
декламації.
Паракінесика (грец. тора — біля, поряд і kíwigk; — рух) — наука про
міміку й рухи тіла в процесі спілкування, що слугують засобами
підвищення інформативності мовлення, сили його впливу.
Антропологи з ’ясували, що людське тіло може набувати до
тисячі стійких поз. Частина з них має чітке комунікативне при
значення. Особливу роль у системі спілкування відіграє жест. При
чому жестикуляція має яскравий національний характер, знання
якого необхідне для правильного розуміння співрозмовника.
Отже, жести супроводжують привітання, накази, прохан
ня, вибачення, згоду та інш і мовленнєві акти, реалізуючи такі
основні функції невербальних знаків, як регулювання вербальної
поведінки комунікантів та керування нею, переказування адреса
ту певної частини смислової інформації. Невербальні знаки уакож
виконують дейктичну функцію (наприклад, жестове уточнення

місця розташування), а також допомагають репрезентувати вну
трішній психологічний (емоційний) стан мовця чи його ставлення
до співрозмовника.
1. Як Ф. де Соссюр тлумачив природу знака?

2. Охарактеризуйте предмет семіотики.
3. Які елементи неодмінно має містити знак?
4. Скільки знаків містить найпростіша знакова система?
5. Розкрийте основні властивості знака.
6. Які функції виконує мовний знак?
7. У чому своєрідність мовної знакової системи? Чим вона відріз
няється від немовних систем?
8. У чому полягає асиметрія мовного знака?
9. Як визначають сутність знака в білатеральній та унілатераль-
ній концепції?
10. Охарактеризуйте типологію мовних знаків.
11. Які елементи мовної системи можна назвати знаками? Чому?
12. У чому полягає специфіка слова як знака?
13. Розкрийте основні типології знаків.
14. Чи є літера мовним знаком? Чому?
15. Що вивчають паралінгвістика і паракінесика?
7 .
Походження мови.
Генеалогічна класифікація мов світу
7.1. Проблема походження мови

Однією з найскладніших проблем світової науки є похо
дження мови. На сучасному етапі її розглядають комплексно, з
використанням, окрім мовного матеріалу і власне лінгвістичних
методів дослідження (переважно у сфері порівняльно-історичного
мовознавства й історичної типології), даних генетики, нейрофізіо
логії, етології, психолінгвістики, антропології, археології, палео-
неврології та ін. Новітні досягнення допомагають виявити досі не
відомі ланки глотогенезу.
Глотогенез (грец. уШ хт — мова і yéveou; — походження, народження) —
процес становлення людської природної звукової мови, відмінної
від інших знакових систем.
Протягом X X ст. теорію глотогенезу розробляли лінгвісти
А. Тромбетті, Б. Розенкранц, антропологи В. Бунак, Г.-В. Х ’юз,
Ф. Ліберман, палеоневролог В. Кочетков.
Питання про походження мови нерозривно пов’язане з
ширшою проблемою — а н т р о п о г е н е з о м (грец. avSpomo; —
людина і yevean; — походження, народження) — процесом виник
нення і розвитку людини, формування і становлення її трудової
діяльності, мови, суспільства. Методи антропології та суміж них
дисциплін дають підстави датувати виникнення природної звуко
вої мови в її членороздільній формі до періоду приблизно 100 тис.
років тому (між неандертальцями і першими людьми сучасного
типу). Під кутом зору даних п а л е о н е в р о л о г і ї (науки, що
/9 4 / Походження мови. Генеалогічна класифікація мов світу

реконструює особливості будови мозку за відбитками на черепах)
можна припустити формування мовленнєвих зон лівої півкулі у
ще більш ранній період — приблизно 500—400 тис. років тому.
Комунікативні системи тварин і людська мова

Перші етапи людського розвитку, як їх реконструює су
часна наука, у загальних рисах відображені в основних релігіях,
«язичницьких» уявленнях і міфології. Спочатку людину не виді
ляли з природного світу: у біблійних оповідях Адам у раю спілку
вався з тваринами. У давньогрецькому міфі про п ’ять епох люд
ства описано людей «золотого покоління», які жили у злагоді з
природним світом та живилися його плодами. Російський історик
і соціолог Борис Поршнєв вважає, що людина кам’яної доби не
могла забезпечувати собі сталу екологічну нішу шляхом мислив
ства і конкуренції з хижаками, оскільки мала занадто обмежені
фізичні можливості. Натомість розвинена нервова система, зокре
ма висока здатність до вокальної ім ітації, давала змогу безпечно
співіснувати з різними видами тварин і впливати на їхню поведін
ку (імітативно-інтердикційні механізми), що стало основою для
приручення численних видів тварин як важливого фактора ево
лю ції людини та однією з передумов формування людської мови.
Американський лінгвіст Чарльз Хоккет (1 9 1 6 — 2000),
зіставляючи людську мову з комунікативними системами тварин,
виокремив такі універсальні властивості мови:
1) семантичність — здатність комунікативної системи позна
чати певні сутності за допомогою сигналів, відділених від
цих сутностей. Із семантичністю пов’язана довільність
мовного знака — відсутність обов’язкового природного
зв’язку м іж позначувальним і позначуваним;
2) відкритість (продуктивність) — здатність за допомогою
обмеженої кількості одиниць створювати і розуміти необ
межену кількість повідомлень;
3) культурна спадковість — між поколіннєве передавання
мови ш ляхом навчання і наслідування. Хоча здатність здо
рового індивіда до оволодіння мовою є вродженою, фонети
ка, граматика, лексикон визначаються винятково мовною
традицією суспільства, в якому зростає мовець;
4) здатність до переміщення — можливість вести розповідь у
будь-якому дейксисі (часопросторовій локації), абстрагова
но від моменту «тут і зараз»;
5) ухильність — здатність до побудови хибних і беззмістовних
(з точки зору логіки) висловлень, що відкриває простір як
/95/ Проблема походження мови

для літературної творчості, так і для формулювання та
спростування наукових гіпотез;
6) рефлексивність — здатність мови до опису себе своїми ж
засобами; на цій здатності основані також механізми мов
ної гри;
7) подвійне членування мови — виокремлення у мовленнєво
му потоці найменших змістових одиниць (морфем та слів) і
фонем, які самі по собі не виражають значення, але слугу
ють будівельним матеріалом, а також смислорозрізнюваль-
ним засобом для значущ их одиниць мови;
8) ієрархічність мови — наявність у ній двох ієрархій, одна з
яких організовує значущі знакові одиниці: морфема — гра
матичне слово — словосполучення — речення — текст; а
інша — звуковий бік мови: фонема — склад — фонетичне
слово — фонетична синтагма — фонетичне речення.
Порівняльне вивчення комунікативних систем, якими
користуються тварини, зокрема людиноподібні мавпи, і людської
мови виявляє низку спільних ознак, що дає змогу пунктирно
окреслити еволюційний ш лях переходу людини від протомови до
власне людської мови. Сучасні вищі мавпи хоча й мають дуж е
обмежені артикуляційні можливості, однак спроможні засвоюва
ти зо 300 жестів і 1000 малюнків. Вони здатні до утворення склад
них понять, самоусвідомлення, спілкування м іж собою за допомо
гою вивчених знаків, навчання цих сигналів своїх дітей, форму
вання жартівливих та свідомо неправдивих повідомлень. Однак
здатність до оволодіння мовою у приматів обмежена.
Людська дитина у своєму когнітивному і мовленнєвому
розвитку проходить кілька етапів. Спочатку її світ є цілісним, а
мовлення нечленороздільним («лепет»). Згодом реальність постає
вже диференційовано, окремими ситуаціями, а мовлення стає
членороздільним («голофрази»). На наступному етапі розвитку
дитина починає сприймати кож ну ситуацію як сукупність склад
ників, окремих предметів («телеграфне мовлення»). У віці при
близно трьох років настає властивий саме людині етап когнітив-
ного розвитку, на якому предмети представлені як сукупність
своїх частин; дитина досягає якісно нового, глибшого розуміння
світу, що супроводжується активним розвитком мовлення. У при
матів когнітивний розвиток завершується рівнем окремих пред
метів, що обмежує їх розуміння світу і мовний потенціал.
Отже, комунікативна поведінка приматів є неспівмірною з
людською мовою. Водночас дослідження спілкування антропоїдів
дозволяє уявити, якою могла бути комунікативна система наших
пращурів-гоімінід на ранніх етапах антропогенезу.
/96/ Походження мови. Генеалогічна класифікація мов світу

Гіпотези походження мови
Проблема походж ення мови, причини її виникнення і
механізми розвитку здавна цікавили філософів і науковців. У
міфах народів світу існують численні сюжети про походження
мови і витоки багатомовності. Якщо первісна міфологія, а також
релігійні вчення осмислюють мову переважно у руслі к р е а ц і о
н і з м у — як результат творчого акту певного божества чи інш ої
надприродної сутності, то давньогрецькі філософи спробували по-
науковому осягнути проблему відповідності назв природним вла
стивостям предметів і явищ. Так, у діалозі Платона «Кратіл» пред
ставлено дискусію щодо двох конкуруючих теорій: ф ю с е й —
природного походження мови (об’єкти отримують назви відповід
но до їхн іх природних властивостей), і т е с е й — походження
мови за договором (імена, дані об’єктам, є умовними і ніяк не
пов’язані з їхньою сутністю).
Протягом XVII—X IX ст. з ’явилися численні гіпотези похо
дження мови, в яких її розглядали як відображення природних
ознак предметів та емоційних реакцій людини на довколишній
світ ( з в у к о н а с л і д у в а л ь н а , з в у к о с и м в о л і ч н а , в и г у к о -
в а г і п о т е з и ) або як результат суспільної домовленості, що
виникла внаслідок соціального способу життя людей та спільної
трудової діяльності ( г і п о т е з а с о ц і а л ь н о г о д о г о в о р у ,
г і п о т е з а т р у д о в и х в и г у к і в та ін.).
Ж е с т о в у г і п о т е з у походження мови обстоював радян
ський мовознавець М. Марр, на сучасному етапі — В ’яч. Іванов,
американський психолог Майкл Томаселло та ін. Так, новозелан
дський психолог Майкл Корбалліс вважає, що розвиток прямохо-
діння у пращурів людей і звільнення рук дали змогу жестикулю
вати і дивитися один одному в обличчя, внаслідок чого міміка
почала відігравати важливу роль у спілкуванні. Згодом жести і
мімічні рухи «змістилися всередину», перетворившись на артику
ляцію звуків. На думку М. Томаселло, комунікація почалася із
вказівних ж естів і пантоміми, які є зрозум ілим и для спів
розмовників, оскільки інтегровані з комунікативною ситуацією.
Вони ґрунтуються на схильності людини стежити за поглядом й
інтерпретувати поведінку оточення. Головними рушійними сила
ми появи людської мови дослідник вважає спільні цілі первісних
людських спільнот, прагнення до співпраці і взаємодопомоги, а
згодом необхідність пояснювати, передбачати і контролювати
поведінку одноплемінників. У процесі еволюції ж ести, які при
вертають увагу, були замінені вказівними, згодом рухи наміру
перетворилися на пантоміму, зрештою сформувався конвенцій
ний мовний знак, у якому місце пантоміми посіли повнозначні
/97/ Проблема походження мови

слова, а місце вказівних жестів — службові. Звукові сигнали спо
чатку були, ймовірно, лише емоційним доповненням до значущих
жестів, а власне перехід до комунікації на звуковій основі міг бути
пов’язаний з необхідністю спілкуватися на відстані.
Незважаючи на неспроможність ж одної з гіпотез похо
дження мови стати надійною теоретичною основою для пояснення
розвитку мови у філогенезі, численні припущення і спостережен
ня, висловлені у них, здобули наукове підтвердження. Комплекс
ні дані, отримані в результаті теоретичних і експериментальних
досліджень, у майбутньому, можливо, дадуть ґрунт для цілісної
концепції походження і розвитку людської мови. Справді, виник
ненню мови сприяв перехід до прямоходіння, а також зміна лісів
саванами, що зумовило зміни у способі життя первісних спільнот.
Необхідність переходити на далекі відстані у пошуках їж і спричи
нила появу нового індивідуального досвіду та потреби передати
цей досвід іншим одноплемінникам. Комунікативно навантажені
жести, вочевидь, передували звукам, адже жестикуляція і нині є
невід’ємним компонентом вербального спілкування, хоча й вико
нує допом іж ні функції, а ліва півкуля кори головного мозку, яка
переважно керує мовленнєвою діяльністю людини, також відпові
дає за рухи домінантної (правої у більшості людей) руки. Найдав
ніш им мовним матеріалом були звуконаслідування, емоційні
вигуки т а г о л о ф р а з и — синкретичні семантичні утворення на
кшталт «гайда!», «дзусь!», які генетично передували повнознач
ним словам. С у г е с т і я (вплив на поведінку інш их), вірогідно, є
однією з первинних функцій мови. Розвиток комунікативної
системи був нерозривно пов’язаний із соціальністю, а також з
об’єднанням мови і мислення в одну систему.
Існує дві принципово відмінні теорії походження мов світу:
теорія моногенезу і полігенезу.
Прихильники т е о р і ї м о н о г е н е з у — вчення про похо
дження людської мови з одного джерела — схиляються до думки,
що ареал виникнення людини і, відповідно, людської мови був
моноцентричним і охоплював територію Центральної Африки
(яка на той час ще не була пустелею). Згідно з цією теорією, при
близно ЗО—40 тис. років тому первісно єдина спільна мова внаслі
док розселення давніх людей з Африки по Євразійському конти
ненту і процесів дивергенції її діалектів дала початок прамовам
численних мовних сімей.
Теорія моногенезу здобула розвиток у працях Альфредо
Тромбетті та Моріса Сводеша, які вперше об’єднали сім ’ї мов у
великі групи, згодом названі м а к р о с і м ’ я м и , а також при
пустили існування зв’язків м іж цими групами.
/9 8 / Походження мови. Генеалогічна класифікація мов світу

На сучасному етапі теорію моногенезу вважають більш
умотивованою порівняно з т е о р і є ю п о л і г е н е з у , згідно з
якою людина і її мова виникли принаймні у двох місцях земної
кулі — у Східній Африці (ностратична мовна група) і в П івденній
А зії (сино-кавказька мовна група). Прихильником полігенезу,
зокрема, є російський лінгвіст Олександр Барулін. Проте навіть
якщо гіпотетично припустити існування двох або кількох центрів
мовної генези, цілком імовірно, що інші прамови вимерли або були
витіснені однією, яка зрештою дала початок усім мовам світу.
Порівняльно-історичне вивчення мов

Становлення порівняльно-історичного методу в мовознав
стві та вивчення ступеня спорідненості мов у межах мовних сімей
почалися у другій половині XVIII ст. — на початку XIX ст. і пов’я
зані з великими географічними відкриттями, освоєнням європей
цями нових земель. У середині XVIII ст. велика частина Індії опи
нилася в руках англійців. Британський (валлійський) юрист і
філолог В. Д ж оунз, працюючи верховним суддею у Калькутті,
доклав чимало зусиль для популяризації індійської культури та
невідомої раніше європейцям давньоіндійської мови — санскри
ту. Він першим звернув увагу наукової спільноти на дивовижну
схожість давньоіндійської мови із давніми й сучасними євро
пейськими мовами і припустив їх спорідненість, зумовлену похо
дженням від спільної прамови-основи.
Німецький мовознавець Ф рідріх Шлегель (1767— 1845) у
праці «Про мудрість та мову індійців» (1808), розмірковуючи про
санскрит, заявив про необхідність створення порівняльної грама
тики, яка б виявила ступінь спорідненості мов та об’єктивувала
порівняльні дослідження.
Інший німецький лінгвіст Ф. Бопп дослідив дієвідмінюван
ня основних дієслів у санскриті, давньогрецькій, латинській і гот
ській мовах, зіставляючи корені і флексії. Оскільки, на відміну
від коренів слів, система граматичних флексій не запозичується,
спільність граматичних елементів може слугувати гарантією пра
вильного визначення спорідненості мов. Результати багаторічних
досліджень було узагальнено у «Порівняльній граматиці індогер
манських мов» (1833).
Датський лінгвіст P .-К. Раск, спираючись на генетичну
тотож ність ф л ек сій , довів спорідненість м іж ісландськ ою ,
грецькою, латинською, балтійськими і слов’янськими мовами.
Однак те, що він не використовував санскрит, обмежило його
висновки.
/9 9 / Проблема походження мови

Російський мовознавець О. Востоков здійснював дослі
дження на матеріалі слов’янських мов, розкрив «загадку юсів»
( а , ж ): ц і букви позначали голосні носові звуки, у минулому
характерні для багатьох слов’янських мов, а нині збережені лише
в польській мові.
Німецький філолог Я. Грімм створив чотиритомну «Грама
тику німецької мови» (1819— 1837), яка об’єднала порівняльно-
історичні дослідження германських мов із залученням значного
мовного матеріалу, починаючи від найдавніших писемних пам’я
ток. Він виявив закономірності звукового розвитку германських
мов і сформулював поняття «фонетичний закон», яке було плідно
використане у порівняльно-історичних дослідж еннях наступного
покоління компаративістів.
А. Ш лейхер, представник натуралістичного напряму в
мовознавстві, дослідник балтійських та германських мов, обґрунту
вав гіпотезу родовідного дерева індоєвропейських мов і навіть зро
бив спробу відновити найдавнішу прамову в її гіпотетичних формах.
Значний внесок у розвиток порівняльно-історичного мето
ду зробили також А.-Ф . Потт, Ф. Д іц, Г. Курціус, Т. Бенфей,
Й.-К. Цойс, С. Старостін та ін. У сучасній лінгвістиці порівняльно-
історичні дослідження здійснюють Т. Гамкрелідзе, В ’яч. Іванов,
М. Маковський, В. Нерознак, С. Бурлак та ін.
На початку X X ст. накопичений мовний матеріал дав під
стави для висновку про можливість встановлення віддаленої гене
тичної спорідненості м іж певними групами мов. У 1903 р. дат
ський учений Хольгер Педерсен (1 8 6 7 — 1953) висунув гіпотезу
про наявність віддаленої спорідненості м іж великою групою мов,
поширених у Європі, Північній і Західній А зії та Північній Афри
ці. Ця гіпотетична мовна єдність була названа н о с т р а т и ч н о ю
(лат. noster — наш).
Подальш е обґрунтування ностратична концепція зд о
була в 60-ті роки X X ст. у працях російського лінгвіста укра
їнського п оходж енн я Владислава Ілліч-Світича (1 9 3 4 — 1966),
котрий значно розш ирив м еж і ностратичної м акросім ’ї, об’єд
навши в її складі індоєвр опейськ і, аф разійськ і, алтайські,
уральські, дравідські і картвельські мови на основі наявності у
них спільного корпусу споріднених кореневих і афіксальних
морфем. На сучасному етапі переважає думка, що афразійські
мови не належать до ностратичних, утворюючи окрему макро-
сім ’ю, генетичні зв ’язки якої із ностратичними мовами сто
суються більш ранніх етапів історичного розвитку мов світу.
Н аразі вивчають можливість включення до ностратичної макро
сім ’ї ескімосько-алеутських мов.
/1 0 0 / Походження мови. Генеалогічна класифікація мов світу

7.2. Генеалогічна класифікація мов світу
Результатом порівняльно-історичних досліджень стало ство
рення генеалогічної класифікації мов світу, у межах якої за спорід
неністю мови об’єднують у сім ’ї, сім ’ї поділяють на гілки (групи),
групи — на підгрупи, а вже у підгрупах розмежовують окремі мови.
На сьогодні виокремлюють приблизно 200 мовних сімей.
Індоєвропейська мовна сім'я

Індоєвропейська мовна сім ’я є найчисельнішою: об’єднує
понад 150 мов, якими спілкуються більше 2,9 млрд осіб. У її
меж ах розрізняють 12 груп: албанську, анатолійську, балтійську,
вірменську, германську, грецьку, індійську, іранську, кельтську,
романську, слов’янську, тохарську.
Ром анська група

Романська група мов постала як відгалуження і т а л ь -
с ь к о ї м о в н о ї г р у п и , що охоплює мертві мови народів, котрі
в минулому населяли південні і західні європейські території, —
латинську, фаліскську, оскську, умбрську та ін. До романської
групи належать мови, які генетично походять від латини, що за
часів Римської імперії виконувала функції мови міжнародного
спілкування, а в епоху Середньовіччя — літературно-писемної
мови у Європі. Безпосереднім джерелом романських мов стали
діалекти народної (вульгарної) латини, якими розмовляло рома
нізоване населення територій, що належали до Римської імперії.
Усі романські мови використовують латинський алфавіт як осно
ву писемності.
Італо-романська підгрупа. Вона об’єднує італійську і сар
динську мови.
І т а л і й с ь к а м о в а (прибл. 64 млн носіїв) — державна
мова Італії, Ватикану (поряд з латиною), республіки Сан-Марино
(прибл. 20 тис. носіїв), одна з офіційних мов Ш вейцарії (поряд з
німецькою, французькою, ретороманською; кількість носіїв —
прибл. 250 тис.). Нею також послуговуються у князівстві Монако,
в околицях м. Ніцца (Франція), на півострові Істрія (територія
сучасної Хорватії) та в окремих населених пунктах у Словенії. На
о. Корсика (Франція) поширений корсиканський діалект іта
лійської мови, який подекуди розглядають як окрему мову. На
о. Мальта італійську широко використовують як мову освіти і
/1 0 1 / Генеалогічна класифікація мов світу

культури. Вона також побутує в середовищі емігрантів з Італії,
значні групи яких проживають у СІЛА, Канаді, Австралії, Західній
Німеччині, Ф ранції, Аргентині, Бразилії. Літературна італійська
мова сформувалася на основі тосканського діалекту, взірцем
якого слугувала мова визначних італійських письменників доби
Ренесансу — Данте, Петрарки, Боккаччо, проте загальнонаціо
нальною вона стала лише після об’єднання Італії у 1861— 1876 pp.
Італійська мова має численні діалекти, які об’єднують у чотири
основні регіональні варіанти (північний, тосканський, римський,
південний), при цьому деякі з діалектів мають тривалу літератур
ну традицію. У другій половині X X ст. почала складатися загаль-
ноіталійська усна форма мови, дещо відмінна від літературної,
яку визначають як «стандартну італійську». Водночас у мовленні
більшості італійців навіть ця стандартизована мова виразно по
значена регіональними рисами.
С а р д и н с ь к у ( с а р д с ь к у ) м о в у використовують на ост
рові Сардинія (Італія) та прилеглих до нього островах. Загальна
кількість носіїв — прибл. 1,5 млн.
Галло-романська підгрупа. До неї належать французька й
окситанська мови.
Ф р а н ц у з ь к а м о в а (прибл. 76 млн носіїв) — державна
мова Франції та її заморських департаментів і територій (Францу
зька П олінезія, о. Нова Каледонія, о. Волліс і Футуна). Вона має
державний статус у князівстві Монако (ЗО тис. носіїв), Бельгії
(поряд з нідерландською, загальна кількість носіїв — прибл.
4 млн), Ш вейцарії (поряд з німецькою, італійською, реторомансь
кою, прибл. 1 млн 200 тис. носіїв), Люксембурзі (поряд з німець
кою і летцебургиш), Канаді, є офіційною мовою Андорри (поряд з
іспанською і каталонською), Гаїті (поряд з креольською), авто
номної області Італії Валь д ’Аоста (поряд з італійською мовою). В
Африці у колиш ніх французьких колоніях її широко використо
вують як мову освіти, культури, міжетнічного спілкування (Сене
гал, Бенін, Кот д ’Івуар, Габон, Конго, Нігер, Руанда, Чад, Ц ен
тральноафриканська республіка, А лж ир, Туніс, Марокко, Маври
танія, о. Маврикій (поряд з англійською), Коморські острови
(поряд з арабською), Сейшельські острови (поряд з англійською і
креольською), о. Мадагаскар).
Ф ранцузька мова належить до світових мов, є офіційною
й робочою мовою ООН і ЮНЕСКО. З XVII до перш ої половини
X IX ст. у Європі вона мала особливе значення як мова м іж н ац іо
нального спілкування, культури, науки, дипломатії, на сучасно
му етапі її численні м іж народні ф ункції перейш ли до англійсь
кої мови.

О к с и т а н с ь к а ( п р о в а н с а л ь с ь к а ) м о в а поширена
на півдні Ф ранції та у сум іж них районах Італії. У староокситансь-
кий період історії мови було створено надзвичайно багату літера
туру (поезія трубадурів). Загальна кількість носіїв сучасної окси-
танської мови, які проживають в ареалі її поширення, — прибл.
8 млн, водночас кількість осіб, які активно користуються нею,
значно менша (прибл. 1 млн).
Р е т о р о м а н с ь к а м о в а — сукупність територіальних
варіантів, їх писемних традицій (низки літературних діалектів) і
писемної наддіалектної норми під назвою «руманч гриж ун», які
поширені у кантоні Граубюнден на південному сході Ш вейцарії.
За конституцією Ш вейцарії, її визнано четвертою національною
(але не офіційною) мовою поряд з німецькою, французькою та іта
лійською мовами. Загальна кількість носіїв — прибл. 40 тис. Тради
ційно під назвою ретороманська мова об’єднувалися також типоло
гічно близькі до швейцарської ретороманської говори Південного
Тіролю в Італії — ладинська мова (прибл. 15 тис. носіїв), й італійсь
кої області Фріулі — фріульська мова (прибл. 700 тис. носіїв), лінгві
стичний статус яких залишається остаточно не з ’ясованим. Так само
не вирішеним є питання щодо місця ретороманської мови у класифі
каційних схемах романських мов, оскільки різні її варіанти виявля
ють ознаки галло-романської та італо-романської підгруп.
Іберо-романська підгрупа. У ній об’єднано іспанську, пор
тугальську, галісійську, каталанську мови.
І с п а н с ь к а м о в а (загальна кількість носіїв — прибл.
400 млн) — офіційна мова Королівства Іспанії, Андорри (поряд з
каталанською і французькою), Мексики, Гватемали, Гондурасу,
Нікарагуа, Панами, Домініканської Республіки, Куби, Пуерто-
Рико, Аргентини, Болівії, Венесуели, Колумбії, Перу, Еквадору,
Ч илі, Уругваю. Також поширена у південно-західній частині
США, в Африці — Екваторіальній Гвінеї і Західній Сахарі, на
Ф іліппінах. Основою літературної мови є кастильський діалект.
Перша літературна пам’ятка — «Пісня про мого Сіда» (прибл.
1140). Іспанська належить до світових мов, є офіційною й робочою
мовою ООН і ЮНЕСКО.
П о р т у г а л ь с ь к а м о в а (загальна кількість носіїв —
прибл. 203 млн) — державна мова Португалії і Бразилії, офіційна
мова Анголи, М озамбіку, Кабо-Верде, Сан-Томе і П ринсіпі, Гвінеї
Бісау (поряд з креольською мовою на основі португальської).
Також поширена в Макао (територія сучасного Китаю), на Ц ейло
ні, в Індії, на Тиморі (Малайський архіпелаг), на о. Ява. Літера
турна португальська мова існує у двох варіантах — португальсь
кому і бразильському.

К а т а л а н с ь к а ( к а т а л о н с ь к а ) м о в а поширена в
Іспанії (К аталонія, В аленсія, Балеарські острови), Ф ранції
(департамент Східні Піренеї), в м. Альгеро на північно-західному
узбереж ж і о. Сардинія (Італія). Каталанська є офіційною мовою
Андорри (поряд з іспанською і французькою). Загальна кількість
носіїв — 6—8 млн осіб.
Г а л і с і й с ь к а м о в а поширена на північному заході Іспа
нії в автономній області Галісія (прибл. З млн носіїв), 1 млн галісій
ців проживає у США, Аргентині, Уругваї, Бразилії і на Кубі.
Балкано-романська підгрупа. Її утворює р у м у н с ь к а
м о в а (понад 25 млн носіїв), що сформувалася на основі народної
латини і мов корінного населення римської провінції Д акії.
Поширена на території Румунії, Молдови, Сербії, Болгарії, Укра
їни (Одеська, Чернівецька, Закарпатська і Кіровоградська обла
сті), Росії.
К е л ьтська група
У І тис. до н. е. і на початку нової ери кельтські мови були
поширені на значній території Центральної та Західної Європи.
Нині вони збереглися у Великій Британії (валлійська і шот
ландська), Ірландії (ірландська), Ф ранції (бретонська мова).
Точну кількість носіїв важко підрахувати, оскільки абсолютна їх
більшість є двомовною і використовує переважно англійську або
французьку як першу мову. Кількість мовців, які активно послу
говуються кельтськими мовами у повсякденному спілкуванні,
невпинно зменшується.
Бриттська підгрупа. До неї належать бретонська, валлій
ська і мертва корнська мови.
Б р е т о н с ь к а м о в а (прибл. 200 тис. носіїв) поширена у
західних і північно-західних департаментах Бретані (Франція),
не має статусу оф іційної мови, використовується переважно
сільським населенням у побуті.
В а л л і й с ь к а ( к і м р с ь к а , у е л ь с ь к а ) м о в а (прибл.
500 тис. носіїв) поширена в Уельсі (Велика Британія) і Аргентині
(декілька селищ у провінції Патагонія).
Корнська (корнійська, корнуельська, корні-
в а л і й с ь к а ) м о в а — мертва мова, якою говорили на території
графства Корнуолл (Корнуолльський півострів, південний захід
Великої Британії). Зникла на початку XIX ст., але у X X ст. зусил
лями ентузіастів було створено рух за її відродження.
Гойдельська підгрупа. Її становлять ірландська, шотланд
ська і мертва менська мови.

І р л а н д с ь к а м о в а (прибл. 1 млн носіїв) — перша дер
жавна й офіційна мова Ірландської Республіки (поряд з англійсь
кою), хоча фактично англійська мова обслуговує всі сфери життя
всередині країни. Також нею користуються у Північній Ірландії.
Шотландська (гаельська, гельська, ерська)
м о в а пош ирена в північн о-західн ій частині Ш отландії, на
Гебридських островах і в Канаді (провінція Нова Ш отландія). Р оз
винулася з діалекту ірландської мови у XIII ст. Загальна кількість
носіїв — прибл. 60 тис.
М е н с ь к а м о в а — мертва мова, яка до 70-х років XX ст.
була поширена на о. Мен (Велика Британія), що в Ірландському морі.
Галльська підгрупа. Її утворює одна г а л л ь с ь к а м о в а ,
якою розмовляли кельтські племена, що на м еж і старої і нової ер
населяли території сучасної Ф ранції, Північної Італії, Австрії,
Ш вейцарії, Південної і Центральної Німеччини, Бельгії, Ч ехії,
Угорщини, частини Сербії і Хорватії, а також проживали окреми
ми анклавами на території сучасної Румунії, Болгарії, України
(Закарпаття), у південній частині Польщі. На території Франції
галльська мова була витіснена латиною у V ст. н. е., в інш их райо
нах — дещо раніше. Найдавніші мовні свідчення (власні імена,
топоніми) трапляються у творах античних авторів з V ст. до н. е.,
тексти галльською мовою — з III ст. до н. е. до IV ст. н. е.
Герм анська група

У складі германської групи розрізняють західну, північну і
східну підгрупи.
Західногерманська підгрупа. Вона охоплює англійську,
німецьку, нідерландську, фламандську, фризьку, люксембурзь
ку, їдиш , африкаанс.
А н г л і й с ь к а м о в а є рідною для понад 335 млн носіїв,
загальна кількість людей, які певною мірою володіють нею, пере
вищує 1 млрд. Ареал поширення охоплює Велику Британію,
США, Австралію, Нову Зеландію, Канаду, Ірландію, а також
понад 50 країн А зії, Африки, Центральної та Південної Америки
й Океанії, зокрема Індію, Пакистан, Кенію, Судан, ПАР, Ф іліппі
ни, Мальту, Нігерію та ін. Основою літературної англійської мови
є лондонське койне, яке наприкінці XIV ст. протистояло числен
ним місцевим діалектам як мова економічного, політичного і
культурного центру країни, що відігравав провідну роль у форму
ванні англійської нації. Важливе значення у розвитку літератур
ної мови мали змішання діалектів і мовні контакти — прямі та
опосередковані (через переклади з латинської і французької мов).
/1 0 5 / Генеалогічна класифікація мовсвіту

Поширенню її сприяло книгодрукування, запроваджене в Англії
у XV ст. В. Кекстоном. Нині англійська належить до світових мов,
це мова міжнародного бізнесу, дипломатії, науки, засобів масової
інформації, останнім часом набула загальнопланетарного поши
рення через бурхливий розвиток інтернету.
Н і м е ц ь к а м о в а (прибл. 78 млн носіїв) поширена у низці
держав Європи: Федеративній Республіці Німеччина, Австрії,
Швейцарії, Люксембурзі, у частині Франції (Ельзас і Лотарингія),
а також деяких районах Бельгії й Італії (Південний Тіроль). Вона є
рідною або другою мовою німців та вихідців з німецькомовних
країн, які проживають у Росії, Казахстані, Румунії, Угорщині, а
також Канаді, Бразилії, Південно-Західній Африці, Австралії.
Н і д е р л а н д с ь к а м о в а (прибл. 22 млн носіїв) пош ире
на у Королівстві Нідерландів (прибл. 14 млн носіїв), є однією з
двох (поряд із французькою) офіційних мов Бельгії (6 млн носіїв),
оф іційною мовою Суринаму та Н ідерландських Антильських
островів, також поширена у Вест-Індії. Ф л а м а н д с ь к а м о в а —
традиційна назва південного варіанта нідерландської мови, яким
послуговуються у північних провінціях Бельгії (Західна і Східна
Фландрія, Брабант, Антверпен, Ліверпуль).
Ф р и з ь к а м о в а (прибл. 400 тис. мовців) поширена у
нідерландській провінції Ф рисляндії, а також у Німеччині —
область Затерланд (Нижня Саксонія), північний захід Шлезвіг-
Гольштейну (у т. ч. Північні Фризькі острови та острів Гельго
ланд). Використовується як розмовна мова переважно у побуті.
А ф р и к а а н с ( б у р с ь к а ) м о в а (понад 7 млн носіїв) —
наймолодша з мов германської групи. Поширена у П АР, а також
у Намібії і Ботсвані, де нею користуються нащадки голландських
переселенців у країни Африки.
ї д и ш (прибл. 1,5 млн носіїв) — мова німецьких за похо
дженням євреїв, що сформувалася внаслідок взаємодії німець
ких, семітських, слов’янських і романських мовних компонентів.
Л ю к с е м б у р з ь к а м о в а ( л е т ц е б у р г и ш ) є однією з
трьох офіційних мов Великого Герцогства Люксембург (поряд з
німецькою і французькою), також використовується у Бельгії
(район м. Арлон) і північно-східній частині Ф ранції, як побутова
вживається в сум іж них з Люксембургом районах Німеччини
(Айфель, населені пункти навколо міст Бітбург і Прюм). Загальна
кількість носіїв — прибл. 335 тис.
Північногерманська (скандинавська) підгрупа. До неї нале
жать датська, норвезька, шведська, фарерська, ісландська мови.
Д а т с ь к а ( д а н с ь к а ) м о в а (прибл. 5,5 млн носіїв) є
державною у Д анії, також має офіційний статус у Гренландії і на
Фарерських островах.

І с л а н д с ь к а м о в а (загальна чисельність мовців —
прибл. 300 тис.) поширена в державі Ісландія, а також серед
ісландських переселенців у Канаді і СІЛА.
Н о р в е з ь к а м о в а (прибл. 4 ,7 млн носіїв) є офіційною
мовою королівства Норвегія, нею користуються також вихідці з
Норвегії та їх нащадки у СІЛА, Канаді та інш их країнах. У Норве
гії немає єдиної літературної мови, оскільки з XIV ст. до початку
XIX ст. країна перебувала під владою Д анії, внаслідок чого дан-
ська мова витіснила норвезьку з усіх офіційних сфер. Нині у Норве
гії функціонують два юридично рівноправні варіанти норвезької
мови: б у к м о л ( р и к с м о л ) , який сформувався на базі данської
літературної мови, і «новонорвезька» л а н с м о л ( н ю н о р с к ) .
Ф а р е р с ь к а м о в а (прибл. 50 тис. носіїв) — офіційна
мова Фарерських островів — автономної області Данії.
Ш в е д с ь к а м о в а (прибл. 9 млн носіїв) є рідною для
переважної частини населення Ш веції, у т. ч. о. Готланд; пошире
на також у Ф інляндії у середовищі фінських шведів, які населя
ють територію Аландських островів, південного узбереж ж я і Бот-
нічної затоки.
Східногерманська підгрупа. Вона охоплює мертві готську,
бургундську, вандальську, гепідську, герульську мови, якими
розмовляли давньогерманські племена.
Г о т с ь к а м о в а — мова готських племен (остогів і вестго
тів), які мігрували зі Скандинавії, протягом III—VIII ст. н. е. засе
лили південне узбереж ж я Балтійського моря, територію Північ
ного Причорномор’я, Апеннінського півострова, Галлії, Іспанії.
Найвидатнішою писемною пам’яткою готської мови є переклад
Біблії єпископом Вульфілою (Ульфілою), який вважається авто
ром готського алфавіту. У Криму згадки про готську мову трапля
лися до XVIII ст.
Б а лтій ська група

До балтійської групи належать литовська, латиська, а
також мертва прусська мови.
Л и т о в с ь к а м о в а (прибл. З млн носіїв) є державною
мовою Литви. Поширена також у місцях компактного проживання
литовців у Польщі, Білорусі і Калінінградській області Росії, у се
редовищі литовських емігрантів у СІЛА, Канаді, Німеччині, Великій
Британії тощо. У ній виокремлюють два основні наріччя: жемайтсь-
ке (північно-західна частина Литви) і аукштайтське (південно-схід
ний регіон). Основоположником літературної мови вважають Марті-
наса Мажвідаса, який видав у 1547 р. в Кенігсберзі першу литовську

книгу — лютеранський Катехізис. Загальнонаціональна літератур
на мова сформувалася наприкінці XIX — на початку XX ст. на осно
ві південних говорів західних аукштайтів. У своїй структурі литов
ська мова зберегла низку архаїчних ознак, успадкованих від індо
європейської прамови. Писемність — на основі латиниці.
Л а т и с ь к а м о в а (понад 1,5 млн носіїв) поширена на
території Латвії (у 1988 р. їй було надано статус державної мови,
якого вона була позбавлена за радянських часів). Має три діалекти:
середньолатиський, лівонський і верхньолатиський. Сучасна літе
ратурна мова сформувалася на основі середньолатиського діалекту.
Використовує латинське письмо. Паралельно з виданнями літера
турною латиською мовою у Латвії виходять друковані видання на
верхньолатиському діалекті, який у Латгалі (Латгалії) називають
л а т г а л ь с ь к о ю мовою.
П р у с с ь к а м о в а була поширена у південно-східній При
балтиці, на схід від р. Вісла. Збереглися нечисленні писемні
пам’ятки нею, зокрема «Ельбінгський словник» (німецько-прус-
ський словник, який містить прибл. 800 слів, датований 1400 p.),
написаний готичним шрифтом. Зникла наприкінці XVII ст. вна
слідок онімечення її носіїв. Прусська мова мала багато спільних
ознак зі слов’янськими мовами.
Сло в'ян ська група

У складі слов’янської групи індоєвропейських мов розме
жовують східну, західну і південну підгрупи.
Східнослов’янська підгрупа. Вона охоплю є українську,
білоруську та російську мови, писемність яких сформована на
основі кирилиці.
У к р а ї н с ь к а м о в а — державна мова України. Пошире
на також у середовищі емігрантів, які проживають у Росії, К азах
стані, Польщі, Словаччині, Рум унії, Канаді, СІЛА, Австралії
тощо. Загальна кількість носіїв — понад 40 млн. Діалекти укра
їнської мови об’єднуються у три наріччя: до північного наріччя
належать західнополіський, середньополіський, східнополіський
діалекти; до південно-східного наріччя — середньонаддніпрянсь-
кий, слобожанський, степовий діалекти; до південно-західного
наріччя — лемківський, надсянський, закарпатський, покутсько-
буковинський, гуцульський, бойківський, наддністрянський,
волинський, подільський діалекти. Українські писемні пам’ятки
засвідчують існування староукраїнської літературної мови і нової
української літературної мови. Староукраїнською мовою (XIV —
середина XVIII ст.) створено численні юридичні документи, релі

гійну літературу, граматики і словники, літописи, різножанрові
худож ні твори: Пересопницьке Євангеліє (1556— 1561), «Слов
ник» і «Граматика» Лаврентія Зизанія, «Лексикон словенорось-
кий» Памви Беринди, твори М елетія Смотрицького, Івана
Вишенського, Транквіліона Ставровецького. Нова українська
літературна мова (з кінця XVIII ст.) сформувалася на середньонад-
дніпрянській діалектній основі, її основоположником вважають
І. Котляревського. У творах П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки,
Г. Квітки-Основ’яненка та інших українських письменників освоє
но зразки діалектного українського мовлення. Надзвичайно вагому
роль у розвитку літературної мови мала творчість Т. Шевченка.
Р о с і й с ь к а м о в а (прибл. 166 млн носіїв) — державна
мова Російської Ф едерації, друга державна мова Білорусі (поряд з
білоруською). За часів існування СРСР була державною в усіх
союзних республіках і виконувала функцію мови міжнаціональ
ного спілкування для мультиетнічного населення держави, а
також поза її межами — у країнах т. зв. «соцтабору» (Польща,
колишня Чехословаччина, колишня Югославія, Болгарія, Угор
щина, Румунія та ін.). Нині російською широко користуються у
Білорусі, Україні, Казахстані, Молдові, Киргизії, Латвії та інш их
пострадянських країнах, вона є однією з шести офіційних і робо
чих мов ООН. Літературна мова історично сформувалася на базі
московського та інш их говорів, згрупованих навколо Москви. На
її формування значний вплив справила творчість О. Пушкіна,
російських письменників і публіцистів X IX —X X ст. Сучасна
російська мова має два діалекти: північний, для якого типовим є
«окання», і південний, для якого характерне «акання».
Б і л о р у с ь к а м о в а (прибл. 8 млн носіїв) — державна
мова Білорусі. Має два діалекти — північно-східний і південно-за-
хідний, на стикові яких утворилися перехідні (середньобілоруські)
говірки, що стали основою сучасної літературної мови. У розвитку
літературної мови значну роль відіграла творчість Янки Купали та
Я. Коласа. Найдавніша писемна пам’ятка датована XIV ст.
Західнослов’янська підгрупа. До неї належать польська,
чеська, словацька, лужицька і мертва полабська мови. Вони вико
ристовують графіку на основі латиниці.
П о л ь с ь к а м о в а (прибл. 39 млн носіїв) — державна
мова Польщі, поширена також в Україні, Білорусі, Литві, Ч ехії,
Словаччині, Німеччині, Ф ранції, країнах Північної Америки у
місцях компактного розселення етнічних поляків. Основою літе
ратурної польської мови є великопольський, малопольський та
мазовецький діалекти. Найдавніша писемна пам’ятка — «Свєн-
токшиські проповіді» (XIV ст.). Діалектом польської мови вважа
ють і к а ш у б с ь к у м о в у .

Ч е с ь к а м о в а (понад 10 млн носіїв) — державна мова
Ч ехії, поширена також у Словаччині, Сербії, Австрії та інш их кра
їнах. Має чотири групи діалектів: власне чеські, ганацькі, ляські
(силезькі) і моравські. Основою літературної мови стали середньо-
чеські говори. Найдавніші писемні пам’ятки датовано XIII ст.
С л о в а ц ь к а м о в а (понад 5 млн носіїв) — державна мова
Словаччини. Її носії також проживають у Ч ехії, Сербії, Угорщині,
Румунії, Австрії, Хорватії, Україні тощо. Має три діалектні групи:
західні, східні і середні діалекти. До XVIII ст. літературною мовою
словаків була чеська. П ам’ятки власне словацької писемності
належать до XV—XVI ст. Літературна мова, близька до сучасного
варіанта, остаточно сформувалася у другій половині XIX ст.
Л у ж и ц ь к а ( с е р б о л у ж и ц ь к а ) м о в а (прибл. 6 0 тис.
носіїв) поширена у середовищі луж ицьких сербів у Саксонії і
Бранденбурзі (Німеччина). Має два варіанти — верхньолужиць-
кий і нижньолужицький. Писемні пам’ятки — з XVI ст.
П о л а б с ь к а м о в а була у вжитку на берегах річки Лаби
(Ельби) в Німеччині до XVIII ст. Зникла внаслідок асиміляції
полабських слов’ян німцями.
П івденнослов’янська підгрупа. До неї належать болгарсь
ка, македонська, сербська, хорватська, словенська і мертва старо
слов’янська мови.
Б о л г а р с ь к а м о в а (понад 7 млн мовців) є державною
мовою Болгарії, поширена також у Македонії, Україні (Одесь
ка обл.), Румунії, Сербії, Греції, Молдові, Албанії тощо. Має дві
групи діалектів: східні і західні. Літературна мова сформувалася в
середині XIX ст. на основі північно-східних діалектів. Найдавніші
писемні пам’ятки сягають X ст. Писемність — на основі кирилиці.
М а к е д о н с ь к а м о в а (прибл. 1,4 млн носіїв) є держав
ною мовою М акедонії. Літературна мова на основі західномаке-
донських діалектів була сформована у середині X X ст. Використо
вує кириличну графіку.
С е р б с ь к о ю м о в о ю (понад 8 млн носіїв) послуговують
ся у Сербії, Чорногорії, Боснії і Герцеговині. Алфавіт на основі
кирилиці.
Х о р в а т с ь к а м о в а (понад 5,5 млн носіїв) — державна
мова Хорватії, Боснії і Герцеговини (поряд з боснійською і серб
ською). Використовує графіку на основі латиниці. У лінгвістиці серб
ську і хорватську мови традиційно розглядали як єдину сербо
хорватську мову. Після розпаду Югославії та утворення на її теренах
самостійних держав унаслідок дії сукупності факторів — політично
го, географічного, історичного, етнічного — сербську і хорватську
вважають окремими мовами. Тенденцію до виокремлення у само
стійні мови мають такі національні варіанти сербохорватської мови,

як б о с н і й с ь к а м о в а (офіційна мова Боснії і Герцеговини),
ч о р н о г о р с ь к а м о в а (державна мова Чорногорії).
С л о в е н с ь к а м о в а (понад 2 млн носіїв) поширена у Сло
венії, Сербії, Хорватії, Австрії та Італії. Найдавніша писемна
пам’ятка належить до кінця X — початку XI ст. Сучасна літера
турна мова сформувалася в середині X IX ст. Використовує
латинську графіку.
С т а р о с л о в ’я н с ь ка ( с т а р о ц е р к о в н о с л о в ’я н с ь
к а , с т а р о б о л г а р с ь к а ) м о в а — найдавніша писемна і літе
ратурна мова слов’ян, створена на базі солунських говорів давньо-
болгарської мови братами-просвітниками Кирилом (827—869) і
Мефодієм (815—885) у IX ст. Спочатку її використовували як мову
християнського віровчення і богослужіння, згодом, із поширен
ням у слов’янському ареалі, вживали також в інш их писемних
сферах — у юридичних текстах, літописах. З появою національних
слов’янських мов нового часу сфера вжитку старослов’янської була
обмежена православним богослужінням. Пам’ятки старослов’янсь
кою мовою фіксують два типи письма: глаголицю (переважно
пам’ятки західного болгарсько-македонського походження) і кири
лицю (пам’ятки східнослов’янського походження). Глаголиця є,
очевидно, більш раннім письмом, створеним Кирилом.
Вірм енська група

До вірменської групи належить в і р м е н с ь к а м о в а ,
поширена у Вірменії та за її межами у місцях компактного прожи
вання вірменських спільнот: у Грузії, Азербайджані (Нагірний
Карабах), Лівані, А бхазії, Сирії, Йорданії, Іраку, СІЛА, країнах
Західної Європи. Загальна кількість мовців — прибл. 6 млн. Дав-
ньовірменська мова (грабар) сформувалася у III—IV ст., її літера
турна форма — у V ст. Оригінальне вірменське письмо було ство
рено наприкінці IV ст. просвітником Месропом Маштоцем. Су
часна літературна вірменська мова (ашхарабар) має два варіанти:
східновірменська (державна мова Вірменії і мова навчання у біль
шості вірменських спільнот) та західновірменська, якою користу
ються малоазійські вірмени — переважно емігранти з Туреччини.
Вірменська мова нараховує понад 40 діалектів.
Албанська група
До албанської групи належить а л б а н с ь к а м о в а , пош и
рена в Албанії, М акедонії, Косово (Сербія), Греції (Аттика, Бео-
тія, Пелопоннес, о-ви Евбея, Гідра, Порос та ін.), Італії (Калабрія,

А пулія, о. Сицилія). Загальна кількість носіїв — понад 5,3 млн.
Албанська мова існує у двох регіональних варіантах: гегському
(північному) і тоскському (південному). На основі цих варіантів
розвивалися два регіональні різновиди літературної мови.
Албанська мова зближується з палеобалканськими мовами (до
яких належать грецька, вірменська, низка мертвих мов — іллі
рійська, фракійська та ін.) і, можливо, є нащадком однієї зі старо
давніх палеобалканських мов. Найдавніші писемні пам’ятки на
основі латинського алфавіту датовано XV ст.
Грец ька група

До грецької групи входять сучасна грецька (новогрецька)
мова і мертві давньогрецька та середньогрецька (візантійська).
Н о в о г р е ц ь к а м о в а — офіційна мова Греції і грецької
частини о. Кіпр, поширена також в Албанії, Болгарії, Румунії,
Україні (Приазов’я). Загальна кількість носіїв становить понад
13 млн. Писемність — на основі оригінального грецького письма.
Д а в н ь о г р е ц ь к а м о в а існувала з кінця II тис. до н. е.
до IV ст. до н. е., коли розпочалось формування наддіалектної
форми мови — койне. Нею створено надзвичайно багату різнож ан
рову літературу — філософську, худож ню , риторичну, релігійну
(зокрема, Новий Завіт). Перші пам’ятки алфавітного грецького
письма належать до VIII ст. до н. е.
С е р е д н ь о г р е ц ь к а ( в і з а н т і й с ь к а ) м о в а — про
міжний етап м іж давньогрецькою мовою античності і сучасною
новогрецькою мовою (VII—XV ст. н. е.), офіційна й літературна
мова Візантійської держави.
А н а то л ій ська група
Анатолійську групу структурують генетично споріднені
вимерлі мови, якими говорила значна частина населення Анатолії
(сучасної Туреччини) з початку II тис. до н. е. до початку
І тис. н. е. До неї належать хетська, лувійська, палайська,
лікійська, лідійська, карійська, сидетська, иісідійська, фригійсь
ка мови. Більшість сучасних лінгвістів вважають, що анатолійсь-
кі мови разом з індоєвропейською прамовою об’єднувалися в індо-
хетську мовну спільноту, яка розпалася наприкінці V тис. до н. е.
Найкраще з-поміж анатолійських мов дослідж ена х е т
с ь к а м о в а , яка є найдавнішою письмово зафіксованою індо

європейською мовою. Вона була поширена у центральній частині
Анатолії у II тис. до н. е. Численні таблички з клинописним
письмом були віднайдені на початку X X ст. у Туреччині, а згодом
дешифровані.
Л у в і й с ь к а м о в а була поширена у центральних і пів
денних областях Анатолії, а також у Північно-Західній Сирії у
II тис. до н. е. — першій половині І тис. до н. е.
Л і д і й с ь к а м о в а зафіксована у написах VIII—II ст.
до н. е., віднайдених у Л ідії, в центрі і на заході Анатолії (терито
рії сучасних турецьких провінцій Маніса й Ізмір).
П а л а й с ь к о ю м о в о ю розмовляли палайці — народ,
який населяв частину Північної Анатолії у першій половині
II тис. до н. е.
К а р і й с ь к а м о в а була поширена в Карії (південний
захід М алої А зії). Н аписи, виконані особливим карійським
письмом, датовано VII—III ст. до н. е.
Л і к і й с ь к а м о в а — мова населення стародавньої Л ікії
(територія м іж сучасними турецькими містами Анталія і Ф етхіє)
не пізніш е І тис. до н. е. Збереглися тексти V—III ст. до н. е., запи
сані лікійським алфавітом, що належить до групи малоазійських
і ранніх грецьких алфавітів.
С и д е т с ь к а м о в а — мова нечисленних написів, що
походять з району м. Сиде (середземноморське узбереж ж я Туреч
чини на схід від Л ікії, територія давньої П амфілії), які датовано
IV—II ст. до н. е.
П і с і д і й с ь к а м о в а — мова текстів, які походять з
античної області П ісідія (Західна Туреччина) і датовані кінцем
І тис. до н. е. — початком нової ери.
Ф р и г і й с ь к а м о в а була поширена на території Західної
і Центральної Анатолії. Письмові джерела представлені нечислен
ними написами, які датовано періодом VIII ст. до н. е. — III ст. н. е.
То хар ська група

До тохарської групи належать мертві близькоспоріднені
мови, поширені у VI—VIII ст. у Східному Туркестані (провінція
Синьцзян, Китай). їх назва умовна, оскільки тохари говорили
однією зі східноіранських мов. Серед них вирізняють «тохарську
А» («східнотохарську») і «тохарську Б» («західнотохарську»), або
карашарсько-турфанську і агнео-кучанську (кучанську) за назва
ми міст, у яких було віднайдено письмові тексти. П ам’ятки тохар
ської мови (буддійські тексти) записані особливим різновидом
індійського письма брахмі.

Іранська група
До іранських належать понад 50 мов, діалектів і діалект
них груп, які об’єднують у кілька підгруп.
П івденно-західна підгрупа. Вона охоплює перську (фарсі),
таджицьку, дарі, татську мови, а також мертві давньоперську і
середньоперську (пехлеві).
П е р с ь к а ( ф а р с і ) м о в а (прибл. 47 млн носіїв) — дер
жавна мова Ісламської Республіки Іран; поширена також у місцях
компактного проживання переселенців-персів у А ф ганістані,
Пакистані, ОАЕ, А зербайдж ані, Узбекистані та інш их країнах
Закавказзя і Середньої А зії. Для представників інш их народів,
які населяють Іран (азербайджанці, курди, лури, бахтіяри, белу
д ж і, туркмени, каш кайці, вірмени, араби та ін .), фарсі є мовою
міжнаціонального спілкування.
Т а д ж и ц ь к а м о в а (7,86 млн носіїв) поширена в Таджи
кистані, Узбекистані, частково Киргизії, а також у Північному
Афганістані. Характеризується значним діалектним розмаїттям:
відомо понад 50 таджицьких говорів. Має спільну історію з мова
ми фарсі і дарі: вони походять від середньоперської і давньоперсь
кої мов. З IX ст. існувала писемність на основі арабської графіки,
у 1930 р. була переведена на латиницю, а з 1940 р. використову
ється кирилична графіка.
Дарі (фарсі-кабулі, Кабулі, афгансько-пер
с ь к а , к а б у л ь с ь к о - п е р с ь к а ) м о в а поширена у місцях
компактного розселення афганських таджиків — переважно у
центральних, північних та західни х провінціях Афганістану.
Загальна кількість носіїв — 9,6 млн. Разом з пашто (афганською
мовою) є офіційною мовою Афганістану. Так само, як сучасна пер
ська і таджицька мови, історично походить від мови класичної
персько-таджицької літератури (IX —XIV ст.) і розвинулася на її
основі. Писемність ґрунтується на арабській графіці.
Т а т с ь к а м о в а (28 тис. носіїв) поширена в окремих
районах Азербайджану, Дагестану, Кабардино-Балкарії, Північ
ної Осетії, Чечні. Ф ункціонує переважно як мова внутрішньо-
сімейного або внутрішньосільського спілкування. Писемність має
з 20-х років X X ст. (спочатку на основі латинської графіки, а з
1938 р. — на основі кириличної).
Д а в н ь о п е р с ь к а м о в а відома за клинописними напи
сами династії Ахеменідів, які правили у давній Персиді (південна
частина сучасного Ірану) у VI—IV ст. до н. е. Від давньоперської
мови походять середньоперська (пехлеві), сучасні перська,
таджицька мови, афганська мова дарі.
С е р е д н ь о п е р с ь к а м о в а ( п е х л е в і ) — безпосеред
ній нащадок давньоперської мови і пращур новоперської. Вихідна

територія поширення — провінція Фарс (давня Персида). За пра
вління Сасанідів (III— VII ст.) вона стала офіційною мовою Ірану і
поширилася далеко за м еж і Фарсу.
П івнічно-західна підгрупа. У ній об’єднано белуджську,
курдську, талиську, а також мертві мідійську і парфянську мови.
Б е л у д ж с ь к а м о в а ( б а л у ч і ) поширена у Пакистані,
Ірані, Туркменістані й Афганістані. Має прибл. 7,4 млн носіїв.
Використовує арабську графіку.
К у р д с ь к а м о в а функціонує на значній території Ірану,
Іраку (є другою офіційною поряд з арабською), у Туреччині, Сирії,
Лівані, Вірменії, А зербайдж ані, Туркменістані, Грузії. Загальна
кількість носіїв сягає ЗО млн. Перші літературні твори належать
до X — XI ст. Курдська мова використовує арабську графіку.
Т а л и с ь к а м о в а — безписемна мова талишів — однієї з
іранських народностей, які проживають у південних районах
Азербайджану та сум іж них районах Ірану.
П а р ф я н с ь к а м о в а була поширена у давній Парфії, яка
лежала на південний схід від Каспійського моря на території пів
денно-східних провінцій сучасного Ірану і південного заходу Турк-
меністану. Відома за писемними пам’ятками, створеними на осно
ві двох різновидів письма: парфянського (документи з Ніси І ст.
до н. е., сасанідські написи III —IV ст.) і маніхейського (III —IV ст.).
М і д і й с ь к а м о в а була поширена у давній М ідії (північ
но-західна частина сучасного Ірану). Збереглися лише окремі
мідійські слова, переважно власні назви, зафіксовані у давньопер
ських, ассирійських, арамейських і грецьких джерелах.
Східна підгрупа. До неї належать афганська, осетинська,
ягнобська мови, а також вимерлі авестійська, согдійська, скіфська.
А ф г а н с ь к а ( п у ш т у , п а ш т о , п а х т о ) м о в а лока
лізована у південних і західних провінціях Афганістану й у Паки
стані. Загальна кількість носіїв — прибл. 38 млн. Писемність на
основі арабської графіки.
Я г н о б с ь к а м о в а — безписемна мова мешканців долин
річок Ягноб і Варзоб у Таджикистані, нащадок согдійської мови.
Побутує як мова усного спілкування, точна кількість носіїв неві
дома; перебуває на м еж і зникнення.
О с е т и н с ь к а м о в а поширена у Північній Осетії — Ала-
нії (Росія), і Південній Осетії (Грузія). Загальна кількість носіїв —•
прибл. 570 тис. Походить від скіфсько-сарматської гілки іран
ських мов, якими спілкувалися численні племена Середньої А зії і
П івденної Росії. Писемність — на основі кирилиці.
А в е с т і й с ь к а м о в а — умовна назва мови «Авести» —
збірки священних текстів зороастризму (давньої релігії іранців).

Протягом тривалого часу «Авеста» існувала лише в усній тради
ції, її кодифікацію і запис було здійснено у IV—VI ст. Тексти запи
сані фонетичним письмом арамейського походження. Авестійсь
ка мова досі обмежено функціонує як мова богослужінь у зоро-
астрійських спільнотах Індії та Ірану.
Скіфська мова (ск іф с ь к о - с а р м а т с ь к і н а р і ч
ч я ) — загальна назва іранських діалектів, поширених на терито
рії Північного Причорномор’я з VIII ст. до н. е. до IV—V ст. н. е.
Писемні пам’ятки не зафіксовані. У творах античних авторів і
грецьких написах Причорномор’я та Приазов’я збереглися власні
імена, топоніми і племінні назви.
С о г д і й с ь к а м о в а була поширена з VI ст. до н. е. у Согді
(долина р. Зеравшан у Середній А зії з центром у Самарканді) і в
Уструшані (гірська область у верхів’ях р. Зеравшан). Збереглися
численні писемні пам’ятки, створені трьома різновидами ара
мейського письма. У новоіранський період безпосереднім нащад
ком согдійської мови стала ягнобська мова.
Х о р е з м і й с ь к о ю м о в о ю користувалися у давньому
Хорезмі (низовина р. А м удар’ї). Відома переважно за цитатами
(окремими словами, фразами і діалогами), які збереглися в
арабськомовних творах XIII—XIV ст.
Індійська група
До індійської (індоарійської) групи належить понад 100 мов,
якими спілкується 1 млрд людей. Ареал їх локалізації — країни
Південної А зії. Найпоширенішими мовами індійської групи є
гінді, урду, бенгалі, панджабі, маратхі, непалі, сингальська, орія,
кашмірі, циганська.
Г і н д і — одна з п ’яти найпоширеніших мов світу, кіль
кість мовців становить 260 млн, ще 120 млн використовують її як
другу мову. Це державна мова Індії (поряд з англійською), пош и
рена у штатах Уттар-Прадеш, М алх’я-Прадеш, Х ар’яна, Біхар,
Раджахстан, у Делі. Постала на основі мови гіндустані, яка сфор
мувалася у Середньовіччі (XII—XIII ст.) на базі діалекту кхарі
болі як мова міжрегіонального спілкування. Продовжуючи літе
ратурну традицію класичного санскриту, гінді використовує ори
гінальне індійське письмо деванагарі і значну кількість санскрит
ських елементів.
У р д у — державна мова Пакистану (поряд з англійсь
кою), одна з оф іційних мов Індії, поширена також у Непалі,
Афганістані, Бангладеш та ін. Це одна з двох (поряд з гінді) стан
дартизованих форм мови гіндустані. Виникнення урду пов*язане

з ісламізацією Північної Індії в X I—XIV ст. Наслідуючи арабську
і перську літературні традиції, урду використовувала арабсько-
перську графіку, що сприяло масовому проникненню в мову від
повідної лексики. Кількість мовців — 64 млн, ще для 94 млн урду
є другою мовою.
Б е н г а л і (189 млн носіїв) пош ирена в Бангладеш та Індії
(штат Західн а Бенгалія). Бенгальською мовою створена багата
література, нею писав, зокрема, лауреат Нобелівської премії
1913 р. Рабіндранат Тагор (1861 — 1941). Використовує власне
оригінальне письмо нагарі з X ст.
Р а д ж а с т х а н і — офіційна мова штату Раджастхан в
Індії. Загальна кількість носіїв — понад 12 млн. Найдавніші
писемні пам’ятки — з XIV ст. Писемність — на основі деванагарі.
Н е п а л і (прибл. 13 млн носіїв) — державна мова Непалу,
поширена також у Північній Індії, на півдні Бутану й у Брунеї.
Стандартизація літературної мови почалася у X X ст. Писемність
на основі деванагарі.
О р і я — офіційна мова індійського штату Орісса. Загальна
кількість носіїв — 32 млн. Літературна традиція має 800-річну
історію. Використовує власну писемність, для якої характерна
заміна верхньої горизонтальної риски літер півколом.
П а н д ж а б і ( П е н д ж а б і ) (понад 62 млн носіїв) пошире
на у Пакистані, також є офіційною мовою у штаті Пенджаб
(Індія), мовою сикхського богослужіння і ритуалу. У Пакистані
для запису текстів панджабі використовують арабський шрифт,
модифікований для урду, а в Індії — шрифт гурмукхі, іноді
також деванагарі.
С і н д х і (прибл. 42 млн носіїв) — офіційна мова провін
ц ії Сіндх (Пакистан), також використовується в Індії. П исем
ність — на основі арабського алфавіту, доповнена значною кіль
кістю нових знаків, в Індії використовують також писемність
деванагарі.
Г у д ж а р а т і (45,7 млн носіїв) — офіційна мова штату
Гуджарат на південному заході Індії. Одна з небагатьох індоарійсь-
ких мов з усталеним літературним стандартом. Мовою гуджараті
написав більшість своїх творів Махатма Ганді. З XVI ст. для
письма гуджараті використовує модифікований алфавіт деванага
рі (без верхньої риски і зі змінами деяких символів)
М а р а т X і (прибл. 72 млн носіїв) — офіційна мова індійсь
кого штату Махараштра, центром якого є м. Бомбей. Витоки літе
ратури мовою маратхі сягають м еж і І—II тис. н. е. Сучасна
маратхська література належить до найбільш багатих і розвину
тих в Індії. Використовує писемність деванагарі.

С и н г а л ь с ь к о ю м о в о ю спілкується населення о. Шрі-
Ланка (Цейлон) в Індійському океані (прибл. 16 млн носіїв). Вико
ристовує власну систему письма на основі брахмі, найдавніші
написи датовано III ст. до н. е.
Ц и г а н с ь к а м о в а — сукупність близькоспоріднених за
походж енням діалектів, пращ ури носіїв яких відірвалися у
І тис. н. е. від основного індоарійського ареалу, мігрували на
захід, на початку II тис. н. е. опинилися в зоні контактів з грець
кою мовою, а згодом розселилися по всій Європі і світу. Загальна
кількість носіїв — понад 4 млн, найчисельніші групи циган про
живають у Р ум ун ії, Болгарії, Угорщ ині, Словаччині, Сербії,
Туреччині, Ч ехії, Греції, США.
Алтайські мови
Алтайські мови — це умовна назва поширених переважно в
А зії, частково у східній Європі мов, які в генетичному аспекті
утворюють гіпотетичну мовну єдність.
Генетичний зв’язок мов цієї спільноти не є загальноприй
нятим, водночас їх типологічна й ареальна близькість не викли
кає сумнівів. Алтайські мови поділяють на дві підгрупи: одну з
них становлять тюркські, монгольські і тунгусо-манчжурські
мови, інш у — корейська і японська. Загальна кількість мовців —
до 300 млн.
Тю р кська мовна сім'я

Мови тюркської сім ’ї поширені у країнах Середньої А зії, на
Кавказі, у Причорномор’ї, Сибіру, на Уралі, в Україні, Білорусі,
на півдні Молдови. Загальна кількість мовців становить понад
170 млн осіб.
У сучасній лінгвістиці немає єдиної загальноприйнятої
класифікації тюркських мов. Узагальнена класифікація, запро
понована російським тюркологом О. Самойловичем на основі
фонетичних ознак, містить шість груп: булгарська (р-група),
уйгурська (д-група, або північно-східна), кипчацька (тау-група,
або північно-західна), чагатайська (таг-лик-група, або південно-
східна), кипчацько-туркменська (таг-ли-група), південно-західна
(ОЛ-група). Концепція М. Баскакова спирається на періодизацію
розвитку і формування тюркських мов, які дослідник поділив на
дві гілки: західногунську (булгарська, огузька, кипчацька^ кар-
лукська групи) і східногунську (уйгуро-огузька і киргизько-

кипчацька групи). Класифікації тюркських мов на різних осно
вах створили також І. Березін, В. Радлов, Ф. Корш, В. Богоро-
дицький, І. Бенцинг і К. Менес та ін.
Найпоширенішими тюркськими мовами є турецька, узбець
ка, азербайджанська, казахська, новоуйгурська, туркменська,
татарська, киргизька.
Т у р е ц ь к а м о в а (прибл. 71 млн носіїв) є офіційною
мовою Туреччини та Республіки Кіпр, також поширена в Сирії,
Греції, Румунії, Ірані, Іраку. Формування сучасної літературної
мови розпочалося з першої половини X IX ст. Писемність з 1928 р.
функціонує на основі латинської графіки.
У з б е ц ь к а м о в а (прибл. 27 млн носіїв) — офіційна мова
Узбекистану, також поширена в Таджикистані, Казахстані, Кир
гизії, Туркменістані, Афганістані. Формування літературної мови
розпочалося з XII ст., її розквіт і кодифікацію пов’язують із твор
чістю Аліш ера Навої (XV ст.). Починаючи з 1939 р. функціонува
ло кириличне письмо, у 1992 р. повернуто латинську графіку,
використовується також кирилиця.
А з е р б а й д ж а н с ь к а м о в а (24 млн мовців) — мова
Азербайджану, також поширена у Грузії, Ірані, Туреччині, Даге
стані, Іраку, Афганістані. З 1940 р. використовує кириличне
письмо.
К а з а х с ь к а м о в а (12,7 млн носіїв) поширена в К азах
стані, а також на сум іж них територіях Узбекистану, Росії, Турк-
меністану, Киргизії, частково у Китаї, Монголії, Ірані, Пакиста
ні, Туреччині. Формування літературної мови розпочалося з
X IX ст., з 1940 р. використовує графіку на основі кирилиці.
Н о в о у й г у р с ь к о ю ( у й г у р с ь к о ю ) м о в о ю (10,4м л н
мовців) послуговуються у Синьцзян-Уйгурському автономному
районі Китаю, у Казахстані, Узбекистані, Киргизстані, Туркмені
стані. Писемність у Китаї — на основі арабської графіки, у краї
нах Середньої А зії — на основі кирилиці.
Т у р к м е н с ь к а м о в а (6,6 млн носіїв) функціонує у
Туркменістані та на сум іж них територіях Узбекистану, Таджики
стану, Казахстану, Росії, Ірану, Іраку, Туреччини. Починаючи з
1940 р. використовувалася кирилиця, у 1996 р. писемність пере
ведена на латиницю. Туркмени країн Близького і Середнього
Сходу послуговуються арабським алфавітом.
Т а т а р с ь к а м о в а (5,1 млн носіїв) поширена у Татарсь
кій Автономній Республіці (Росія), Башкортостані та суміж них
регіонах Росії, Узбекистану, Казахстану. З 1938 р. письмо на
основі кирилиці.

К и р г и з ь к у м о в у (4,5 млн мовців) використовують у
К иргизстані, сусідн іх районах У збекистану, Тадж икистану,
Казахстану, Росії. Писемність — на основі кирилиці.
К р и м с ь к о т а т а р с ь к а м о в а (від 500 тис. до 1 млн
мовців) поширена в Автономній Республіці Крим (Україна), в
Узбекистані, Таджикистані, Азербайджані, Росії. Писемні пам’ят
ки відомі з XIII ст., сучасна літературна мова сформувалася у пер
шій половині X X ст. Починаючи з 1938 р. використовує кирилич
ну графіку.
Г а г а у з ь к а м о в а (590 тис. носіїв) — розмовна мова
гагаузів, які проживають на півдні Молдови, в Одеській області
України, у північно-східних районах Болгарії. Писемність було
створено в 1958 р. на основі кирилиці.
К а р а к а л п а ц ь к а м о в а (583 тис. носіїв) переважно
локалізована на території Республіки Каракалпакстан (Узбеки
стан), частково у Туркменістані, Казахстані, Астраханській обла
сті Росії, Афганістані. Використовує кириличну графіку.
К а р а ї м с ь к а м о в а — побутово-розмовна мова караї
мів, які проживають у Литві, Криму, Івано-Франківській області
У країни, П ольщ і. Використовує давньоєврейське квадратне
письмо, латиницю, кирилицю. На сучасному етапі мова перебуває
на м еж і зникнення.
На території Російської Ф едерації функціонують численні
тюркські мови: б а ш к и р с ь к а (1, 2 млн; Баш кортостан),
ч у в а с ь к а (прибл. 1 млн; Чуваська Республіка), к а р а ч а є в о -
б а л к а р с ь к а (311 тис.; Кабардино-Балкарська Республіка і
Кабардино-Черкеська Республіка), я к у т с ь к а (450 тис.; Респу
бліка Саха), к у м и ц ь к а (427 тис.; Дагестан), н о г а й с ь к а
(87 тис.; Ставропольський край), т у в и н с ь к а ( 283 тис.; Тувинсь
ка Автономна Республіка), а л т а й с ь к а ( о й р о т с ь к а ) (57 тис.;
Республіка Алтай), х а к а с ь к а (42 тис.; Республіка Хакасія),
ш о р с ь к а (2,8 тис.; Кемеровська обл.), д о л г а н с ь к а (1 тис.;
Красноярський край, Якутія). Усі вони послуговуються графікою
на основі кирилиці.
До мертвих тюркських мов належать булгарська, поло
вецька, хазарська,староуйгурська.
Булгарська м о в а існувала у В ели кій Б улгарії
до VII ст. Очевидно, стала основою сучасної чуваської мови.
М ігрувавш и за Д ун ай , частина булгар асим ілю валася зі
слов’янським населенням, а їхня мова увійш ла як субстрат до
болгарської мови.
П о л о в е ц ь к а м о в а — мова тюркських кочових племен
у південно-руських степах в X I—XIV ст.

Х а з а р с ь к а м о в а функціонувала в Хазарській державі
у VII—X ст. (територія сучасного Дагестану, Прикубання, степи
Приазов’я та Північного Причорномор’я, Крим). Відомості про
неї збереглися в арабських, візантійських, єврейських історичних
джерелах.
С т а р о у й г у р с ь к а м о в а — мертва літературна мова,
яка в IX —XIII ст. була офіційною мовою держави Кочо в Східно
му Туркестані (територія сучасного Китаю). Збереглися писемні
пам’ятки з VIII—XVIII ст.
М онгольські мови
Мови монгольської сім ’ї функціонують переважно на тери
торії Монголії, Китаю, Росії (Бурятія і Калмикія), в окремих
районах Афганістану. До них належать монгольська, бурятська,
калмицька, ойротська, могольська, дагурська мови та ін ., а також
мертві сяньбійська і кинданська мови. Монгольськими мовами
користуються прибл. 7,1 млн осіб.
М о н г о л ь с ь к а м о в а (прибл. 6 млн носіїв) — державна
мова Монголії, поширена також у Китаї (автономний район Вну
трішня Монголія). Писемність існує з XIII ст. (старомонгольське
письмо, яким досі користуються у Внутрішній Монголії). Су
часний монгольський алфавіт оснований на кирилиці.
Б у р я т с ь к а м о в а (280 тис. мовців) поширена у Бурятії,
Усть-Ординському окрузі Іркутської області і в Агінському окру
зі Читинської області Російської Ф едерації, а також у Монголії і
КНР. Сучасна бурятська писемність ґрунтується на кириличному
алфавіті.
К а л м и ц ь к а м о в а (прибл. 280 тис. носіїв) пош ирена в
К алмикії (Росія) та прилеглих до неї територіях. З XVII ст. кал
мики користувалися монгольським письмом. Старокалмиць-
кою літературною мовою 'було створено багату різнож анрову
літературу і численні переклади. З 1938 р. використовує кири
личне письмо.
Тун гусо -м ан ьчж урські мови

Тунгусо-маньчжурські мови поширені серед етнічних груп і
народностей, які проживають на території Сибіру і Далекого Сходу
Росії, у північно-східних районах Китаю і частково в Монголії. До
них належать маньчжурська, евенкійська (тунгуська), евенська
(ламутська), солонська мови, а також безписемні мови — удегейська,

нанайська (гольдська), орокська, орочська, ульчська мови. Кіль
кість носіїв тунгусо-маньчжурських мов становить прибл. 55 тис.
Численні мови цієї групи перебувають на межі зникнення.
К орейська мова
Кількість носіїв корейської мови становить 77 млн. Це мова
корейського народу, розселеного на території двох держав Корейсь
кого півострова — Корейської Народно-Демократичної Республіки
(Північної Кореї) і Республіки Корея (Південної Кореї); також
поширена в Китаї, на Гавайських островах (США), у Росії. У КНДР
користуються корейським фонетичним буквено-складовим пись
мом, у Республіці Корея — також китайською ієрогліфікою.
Я понська мова
Державною мовою Японії послуговується 129 млн мовців.
Її генетичні зв’язки остаточно не з ’ясовані. Крім спільних ознак
із алтайськими мовами, вона виявляє також подібність із аустро-
незійськими мовами. Сучасна літературна японська мова почала
формуватися у другій половині X IX ст. на основі старої літера
турної мови (бунго), яка існувала з IX —X ст. Писемність — ідео
графічно-силабічна: використовують дві складові абетки — ката-
кана і хірагана, а також китайське ідеографічне письмо.
Афразійська мовна сім'я

Мовна афразійська (афроазіатська, семіто-хамітська) сім ’я
поширена в північній частині Африки від Атлантичного узбереж
ж я і Канарських островів до узбереж ж я Червоного моря, а також
у Західній А зії та на острові Мальта. Загальна кількість мовців
становить понад 411 млн осіб.
Мови ц ієї сім ’ї об’єднують у п ’ять груп: семітську, єгипет
ську, берберо-лівійську, кушитську і чадську. Деякі дослідники у
межах кушитських мов виокремлюють омотську групу.
С е м ітська група
До семітських мов належать арабська, давньоєврейська
(іврит), аккадська, арамейська, фінікійська, мальтійська, ефіоп
ська мови; південноаравійські мови — м ехрі, ш ахрі, сокотрі;

абіссинські мови — амхарська, тигре, тигринья, харарі, гура-
ге, аргобба.
А р а б с ь к а м о в а (242 млн носіїв) поширена в Іраку,
Сирії, Лівані, Йорданії, Кувейті, Саудівській Аравії, Об’єднаних
Арабських Еміратах, Ємені, Єгипті, Судані, Л івії, Тунісі, А лж и
рі, Марокко, Мавританії, Західній Сахарі, Сомалі, Д ж ибуті, Рес
публіці Чад, на о. Мальта. Класичну арабську — мову Корану —
використовують у релігійних відправах послідовники ісламу в
усьому світі. Сучасна стандартна арабська мова — це наддіалект-
на форма арабської, яка виконує офіційні функції, є мовою освіти,
ділового спілкування, засобів масової інформації. При цьому в
побуті населення арабських країн користується її місцевими діа
лектами. Вона є однією з шести офіційних мов ООН. Використо
вує писемність на основі арабського алфавіту.
Д а в н ь о є в р е й с ь к а м о в а ( і в р и т ) зафіксована у тек
стах Старого Завіту Біблії, складених у X II—III ст. до н. е. Ф унк
ціонувала як жива мова до перших століть нової ери, згодом як
культова мова іудаїзму. Із створенням держави Ізраїль іврит був
відроджений і адаптований як офіційна й розмовна мова. Кіль
кість мовців становить прибл. 6 млн. Писемність ґрунтується на
квадратному давньоєврейському письмі.
А к к а д с ь к а ( а с с и р о - в а в и л о н с ь к а ) м о в а була
поширена на території давньої Месопотамії та Ассирії (сучасного
Іраку) із середини III тис. до н. е. до І ст. н. е. У II тис. до н. е. вона
стала єдиною офіційною мовою Вавилонії й Ассирії, витіснивши
ш умерську мову, також виконувала ф ун кції дипломатичної
і частково літературної мови усієї Передньої А зії. У середині
І тис. до н. е. її почала витісняти арамейська мова. Найдавніша
клинописна пам’ятка датована XXV ст. до н. е.
А р а м е й с ь к а м о в а — умовна назва групи споріднених
мов арамеїв, які населяли Верхню Месопотамію у XII—VII ст.
до н. е. В Ассирійській державі вона обслуговувала міжнародне
спілкування з VIII ст. до н. е. Згодом арамейська мова набула
поширення у західній частині давньоперської держави, включно з
Єгиптом і Малою А зією . Починаючи з VII ст. н. е. її поступово
витіснила арабська. Найдавніші писемні пам’ятки арамейською
датовано IX —VIII ст. до н. е., вони створені старофінікійським
письмом. Згодом розвинувся давньоарамейський алфавіт, який
дав початок давньоєврейському і сирійському письму. Арамейсь
кою написано окремі частини Біблії.
Ф і н і к і й с ь к а м о в а — мертва мова фінікійців, які
населяли середземноморське узбер еж ж я П івнічного Ханаану

(сучасні Ліван, Сирія, північ Ізраїлю). Внаслідок фінікійської
колонізації Західного Середземномор’я поширилася також у Пів
нічній Африці, Іспанії, Ф ранції, на островах Сицилія, Сардинія,
Мальта. Писемні пам’ятки — з кінця II тис. до н. е. до І ст. до н. е.
На основі фінікійського алфавіту було створено нові види алфавіт
ного письма, зокрема грецьке.
М а л ь т і й с ь к а м о в а (522 тис. носіїв) — офіційна мова
Республіки Мальта (поряд з англійською), використовується також
в Австралії у середовищі емігрантів з Мальти та їх нащадків.
Є ги п е тсь к а група
Група єгипетських мов охоплює мертву д а в н ь о є г и п е т
с ь к у м о в у , засвідчену писемними ієрогліфічними пам’ятками з
IV тис. до н. е., та її нащадка — к о п т с ь к у м о в у , яка функціо
нувала з III до XVIII ст. н. е. Нині коптську використовують як
культову мову єгиптяни-християни. Основу коптської писемності
становить грецький алфавіт.
Б ерб ер о-л івійська група

Група берберо-лівійських мов охоплює мови т а м а ш е к
( т у а р е з ь к у ) , поширену в центральній Сахарі та вздовж берегів
річки Нігер; т а ш е л ь х і т ( ш и л ь х ) у Мавританії і Марок
ко; т а м а з і г т і р и ф с ь к у м о в и в Марокко, к а б і л ь с ь к у ,
ш а у і а в А лж ирі.
К уш и тська група
Кушитська група охоплює мови б е д а у й є (Судан), с а х о -
а ф а р (Еритрея і Північно-Східна Ефіопія), о р о м о (Західна,
Центральна і Південна Ефіопія, Північна і Східна Кенія), с о м а л і
(Республіка Сомалі, Південно-Східна Ефіопія, Східна Кенія) та ін.
Ч ад ська група
Група чадських мов об’єднує зо 100 мов і діалектів, серед
яких мови X а у с а (Нігерія і частково Республіка Нігер), л о г о -
н е т о к о (Північний Камерун, Республіка Чад), с о м р а ї , м у б і
(Республіка Чад) та ін.

Уральська мовна макросім'я
Уральські мови поділяють на фінно-угорські і самодійські.
Загальна кількість носіїв — прибл. 20 млн.
Ф інно -уго рські мови

Сім’я фінно-угорських мов містить дві групи: фінську й
угорську.
Угорська група. Вона об’єднує угорську, хантийську і ман
сійську мови.
У г о р с ь к а м о в а (прибл. 12,6 млн носіїв) — державна
мова Угорщини, поширена також у Румунії, Словаччині, Ч ехії,
Сербії, Австрії, Україні (Закарпаття). Найдавніший писемний
текст датовано XII ст., формування сучасної літературної мови
почалося з кінця XVIII ст. Використовує латинську графіку.
Х а н т и й с ь к а (прибл. 9 тис. мовців) і м а н с і й с ь к а
(менше 1 тис.) м о в и поширені у Ханти-Мансійському та Ямало-
Ненецькому автономних округах Тюменської області Російської
Ф едерації. Використовуються переважно в побутовій сфері.
Фінська група. Групу фінських мов поділяють на прибал
тійсько-фінську, волзьку та пермську підгрупи.
Прибалтійсько-фінська підгрупа. До неї належать фінська,
естонська, карельська, вепська, ізжорська, водська і лідська мови.
Ф і н с ь к а м о в а (прибл. 5,6 млн носіїв) — офіційна мова
Фінляндської Республіки (поряд зі шведською), поширена також
у Ш веції, Норвегії, Росії (Санкт-Петербурзька, Новгородська,
Мурманська обл.). Використовує писемність на основі латиниці.
Літературна мова існує з другої половини XIX ст.
Е с т о н с ь к а м о в а (1,1 млн носіїв) — державна мова
Естонії, також використовується у Росії, Ш веції, Латвії. У XIX ст.
була сформована єдина літературно-писемна мова. Писемність —
на основі латиниці.
К а р е л ь с ь к а м о в а (прибл. 35 тис. носіїв) поширена в
Карелії (Росія) та суміж них областях. Використовується як
розмовно-побутова, писемність вийшла з ужитку із 40-х років XX ст.
В е п с ь к а (Карелія, Санкт-Петербурзька область Росії),
і з ж о р с ь к а (Санкт-Петербурзька область Р осії, Естонія),
в о д с ь к а (Санкт-Петербурзька область Росії), л і в с ь к а (Лат
вія) — розмовно-побутові, переважно безписемні мови, які перебу
вають на межі зникнення.
В олзька п ідгруп а. Вона об’єднує марійську та мордовські
мови.

М а р і й с ь к а ( ч е р е м и с ь к а ) м о в а (прибл. 5 0 0 тис. носі
їв) поширена у Республіці Марі, а також окремих районах уздовж
річок Уфи і Сил ви (Росія). На базі різних діалектів з кінця XIX —
початку XX ст. розвинулися гірська марійська літературна мова і
лугово-східна літературна мова. Використовує кириличну графіку.
Мордовськими (ерзянською і мокшанською)
м о в а м и (прибл. 120 тис. носіїв) послуговуються у Мордовії, а
також Башкирській, Татарській, Чуваській автономних республі
ках Російської Ф едерації. Писемність — на основі кирилиці.
П е р м с ь к а п ід г р у п а . До неї належать комі-зирянська,
комі-перм’яцька та удмуртська мови.
К о м і - з и р я н с ь к а м о в а (прибл. 155 тис. мовців)пош и
рена у Республіці Комі, на Кольському півострові та в Тюменській
області Російської Ф едерації. Мала оригінальну писемність із
XIV ст., яка в XVII ст. була витіснена кирилицею.
К о м і - п е р м ’ я ц ь к а м о в а (прибл. 63 тис. носіїв) пош и
рена у Пермському краї, Кіровській області, Сибіру (Російська
Ф едерація). Використовує кириличну графіку.
У дмуртською (вотською, вотяцькою) мовою
(прибл. 340 тис. носіїв) послуговуються в Удмуртській Республіці,
а також у Башкирській, Татарській, Марійській автономних рес
публіках Російської Федерації. Писемність — на основі кирилиці.
Сам од ій ські мови

Мови самодійської сім ’ї локалізовані в Архангельській,
Тюменській, Томській областях, а також у Таймирському авто
номному окрузі Красноярського краю Російської Ф едерації.
Найпоширенішою самодійською мовою є н е н е ц ь к а (прибл.
22 тис. носіїв), яка використовує писемність на основі кирилиці.
Енецька (юрако-самоїдська), нганасанська
(тавгійська, тавгійсько-самоїдська), селькупська
( о с т я к о - с а м о ї д с ь к а ) м о в и — побутово-розмовні, безпи
семні мови, що перебувають на м еж і зникнення.
Кавказька мовна сім’я

До кавказьких належать чотири десятки мов, пош ирених
на Північному Кавказі (Росія), у країнах Закавказзя і Туреччи
ні. Загальна кількість мовців становить понад 11 млн. Кавказь
кі мови традиційно поділяють на три групи — абхазо-адигську,
картвельську і нахсько-дагестанську, генетичні зв ’язки* м іж

якими остаточно не з ’ясовані. Д еякі лінгвісти об’єднують абхазо-
адигську і нахсько-дагестанську групи в північнокавказьку
мовну сім ’ю.
К ар твел ьська група

До картвельських мов належать грузинська, мегрельська,
лазька (чанська), сванська.
Г р у з и н с ь к а м о в а (прибл. 4 млн носіїв) — державна
мова Грузії, також поширена в Азербайджані, Росії, Туреччині,
Ірані. Використовує оригінальне грузинське письмо. Найдавніші
писемні пам’ятки датовано V ст., сучасний період розвитку літе
ратурної мови почався з кінця XVIII ст.
М е г р е л ь с ь к а м о в а (прибл. 500 тис. мовців) поширена
у північно-західній частині Грузії, л а з ь к а ( ч а н с ь к а ) м о в а
(прибл. 22 тис. носіїв) — у північно-східній частині Туреччини й
окремих населених пунктах Грузії. С в а н с ь к а м о в а (15 тис.
носіїв) функціонує в А бхазії та Местійському і Лентехському
районах Грузії. Ці мови не мають писемності і використовуються
переважно в побутовій сфері.
А б хазо -ад и гська група

Група абхазо-адигських мов об’єднує абхазьку, абазинсь
ку, адигейську, кабардинську та мертву убихську мови. Усі вони
послуговуються кириличним письмом.
А б х а з ь к а м о в а (прибл. 150 тис. носіїв) поширена в
Автономній Республіці А бхазія (Грузія), також у Туреччині і
Росії.
А б а з и н с ь к а м о в а (прибл. 48 тис. мовців) функціонує
у Карачаєво-Черкеській Республіці, Адигеї та Кабардино-Балка-
рії (Росія).
Адигейська (черкеська, кяхська, нижньо-ади
г е й с ь к а ) м о в а поширена у Республіці Адигея і Краснодарському
краї (Росія). Загальна кількість носіїв у країнах світу — 585 тис.
К а б а р д и н с ь к а ( к а б а р д и н о -ч е р к е с ьк а ) мова
(1,6 млн мовців) використовується у Кабардино-Балкарській Рес
публіці, Карачаєво-Черкеській Республіці, Краснодарському краї
(Росія).
У б и х с ь к а м о в а — з початку 90-х років X X ст. мертва,
раніше функціонувала на території Туреччини.

Н а хсько -д а ге ста н ська група
Н айпош иреніш ими нахсько-дагестанськими мовами є
чеченська, лезгінська, аварська, даргінська, інгуська, лакська
мови. Писемність — на основі кирилиці.
Ч е ч е н с ь к а м о в а (прибл. 1,48 млн носіїв) поширена в
Чеченській Республіці, Інгуш етії, Дагестані (Росія), Грузії.
Л е з г і н с ь к а м о в а (прибл. 789 тис. носіїв) функціонує в
Дагестані (Росія) і північній частині Азербайджану.
А в а р с ь к о ю м о в о ю (прибл. 765 тис. носіїв) користу
ються у Дагестані (Росія), також Азербайджані, Грузії, Туреччи
ні. Найдавніші писемні пам’ятки — з XV ст.
Д а р г і н с ь к а (прибл. 4 9 5 тис. н осіїв)і л а к с ь к а (прибл.
153 тис. носіїв) м о в и поширені у Дагестані (Росія).
І н г у с ь к а м о в а (прибл. 322 тис. носіїв) функціонує в
Інгуській Республіці, Чечні, Північній Осетії (Росія).
До нахсько-дагестанської групи належить низка малочи-
сельних, безписемних, переважно одноаульних мов, серед яких
удинська, будуська, кризька, арчинська, цахурсь-
ка, а н д і й с ь к а , а г у л ь с ь к а т а ін .
Сино-тибетська мовна сім'я

Сім’я сино-тибетських мов містить дві групи: китайську
(синітську) і тибето-бірманську, до котрої належать до трьох сотень
мов, найпоширенішими з яких є тибетська і бірманська мови.
К и тай ська група

Групу китайських (синітських) мов утворюють власне
китайська, мова бай і дунганська мова.
К и т а й с ь к а м о в а (сукупність діалектів або спорідне
них мов) — найпоширеніша мова у світі, кількість її носіїв пере
вищує 1,3 млрд осіб. Нею користуються у Китайській Народній
Республіці, на Тайвані, у Сінгапурі, М алайзії та інш их країнах
Південно-Східної А зії. Китайська — одна із шести офіційних мов
ООН. Літературний варіант китайської мови — байхуа, а також
розмовна норма (у Китаї користуються путунхуа, в Гонконзі і на
Тайвані — гоюй, у Сінгапурі — хуаюй) спираються на північні
діалекти. Використовує ієрогліфічне китайське письмо, найдавні
ші писемні пам’ятки сягають II тис. до н. е.
М о в а б а й (прибл. 1,24 млн носіїв) поширена у Далі-
Байському автономному окрузі, а також у сум іж них районах про
вінцій Юньнань, Сичуань, Хунань, Гуйчжоу (Китай). Переважно

є мовою побутового спілкування. У середині XX ст. була розробле
на писемність на основі латинського алфавіту.
Д у н г а н с ь к а м о в а (прибл. 108 тис. мовців) функціонує
в окремих районах Киргизстану, Казахстану й Узбекистану. Л іте
ратурна мова розвивалася у відриві від китайської літературної
мови на основі живого діалектного мовлення. Писемність на су
часному етапі спирається на кириличну графіку.
Ти б ето -б ірм ан ська група

Т и б е т с ь к а м о в а (прибл. 4,35 млн носіїв) поширена у Ти
бетському автономному окрузі (Китай), Індії, Непалі, Бутані, Паки
стані. Найдавніші писемні пам’ятки датовано VII ст., тибетською
мовою написана багата різножанрова література. Графіка спирається
на тибетське письмо, створене на основі індійського письма брахмі.
Б і р м а н с ь к а м о в а (32 млн мовців) фукціонує у М’янмі,
також у Таїланді, Бангладеш, М алайзії, Лаосі, Сінгапурі, СІНА.
Писемні пам’ятки відомі з XII ст ., консервативна архаїчна літера
турна мова дуж е відрізняється від розмовного варіанта. Викори
стовує складове письмо на основі індійського письма брахмі.
Тайська мовна сім'я

Тайські мови поширені на півострові Індокитай та у приле
глих до нього регіонах. Ними розмовляють понад 80 млн осіб.
Найпоширеніші з них тайська, лаоська, шанська.
Т а й с ь к у ( с і а м с ь к у ) м о в у (20 млн носіїв) використо
вують у Таїланді. Має оригінальну писемність на основі давньо-
кхмерського письма. Найдавніші писемні пам’ятки — з XIII ст.
Л а о с ь к а ( л а о т я н с ь к а ) м о в а ( 3, 27 млн носіїв)
поширена у Лаосі і Таїланді. Писемні пам’ятки відомі з XV ст.,
використовує алфавіт південно-індійського походження.
Ш а н с ь к а м о в а (прибл. 3,3 млн носіїв) функціонує на
північному сході М’янми, в окремих районах Таїланду і Лаосу, в
китайській провінції Юньнань. Писемність існує з XI ст. у двох
різновидах — на основі індійських писемностей палі і деванагарі.
Палеоазійські мови
Палеоазійськими умовно називають генетично ізольовані
мови та невеликі мовні групи, об’єднані за географічною ознакою.
Серед них виокремлюють ескімосько-алеутську, чукотсько-кам-
* чатську, єнісейську, юкагіро-чуванську групи.

Ескімосько-алеутська група. Це найчисельніша (85 тис.
мовців) група палеоазійських мов, яка об’єднує е с к і м о с ь к у ,
а л е у тс ь к у, г р е н л а н д с ь к у , мови юпік, мови інуїтів,
пош ирені на півночі К анади, узб ер еж ж і А ляски (СШ А),
о. Гренландія (Данія), Чукотському півострові (Росія).
Чукотсько-камчатська група. Охоплює 6 тис. мовців, об’єд
нує ч у к о т с ь к у , к о р я ц ь к у , а л ю т о р с ь к у , к е р е ц ь к у ,
і т е л ь м е н с ь к у м о в и , поширені на Чукотському і Камчатсько
му півостровах (Росія).
Мови єнісейської групи ( к е т с ь к а , ю г с ь к а ) , юкагіро-
чуванської групи ( ю к а г і р с ь к а ) , локалізовані у Сибіру вздовж
річки Єнісей, у басейні річок Колима та Алазея (Росія), а також
ізольована н і в х с ь к а м о в а (о. Сахалін, пониззя річки Амур)
наразі перебувають на м еж і зникнення.
Аустронезійська мовна сім'я

Аустронезійські мови функціонують на Малайському архі
пелазі (Індонезія, Ф іліппіни), півострові Малакка, в окремих пів
денних районах Індокитаю, в Океанії, на островах Мадагаскар і
Тайвань. Ця сім ’я охоплює понад тисячу живих мов, якими кори
стуються більше 300 млн мовців.
Найпоширеніші з-поміж аустронезійських мов я в а н с ь
к а (84 млн носіїв), локалізована на острові Ява (Індонезія), та
і н д о н е з і й с ь к а (колиш ня назва — малайська мова), яка
поширена в Індонезії і є рідною для 23 млн осіб, ще 175 млн носі
їв користуються нею як другою мовою. М а л а й з і й с ь к а м о в а
(18 млн носіїв) функціонує в Малайзії; с у н д а н с ь к а м о в а
(34 млн носіїв) — в Індонезії (Західна Ява, острів Суматра);
м а д у р с ь к а (прибл. 6,7 млн мовців) — на острові Мадур, а
також на сході острова Ява; г а в а й с ь к а м о в а (25 тис. носіїв) —
на Гавайських островах.
Аустроазійська мовна сім'я

Аустроазійські мови поширені в Південно-Східній і Пів
денній А зії та на деяких островах Індійського океану. Загальна
кількість носіїв перевищує 102 млн осіб.
Найпоширенішими аустроазійськими мовами є в ’ є т н а м
с ь к а (прибл. 68 млн мовців), яка функціонує у В ’єтнамі, Камбо
дж і, Лаосі, Таїланді, Новій Каледонії, Франції, СІЛА; к х м е р с ь
к а (14,2 млн мовців), якою користуються в Камбоджі, В ’єтнамі,
Таїланді; с а н т а л і (6,2 млн носіїв), локалізована переважно в

Індії, а також у Бангладеш, Непалі і Бутані; к х а с і (840 тис. мов
ців), поширена в Індії та Бангладеш; н і к о б а р с ь к а (37 тис.
мовців), яка побутує на островах Нікобарського архіпелагу.
Австралійські мови
До австралійських належать дві сотні живих мов, ізольова
них, а також об’єднаних у численні мовні сім ’ї, якими спілкуєть
ся тубільне населення Австралії та прилеглих островів. Число
австралійських мов невпинно скорочується, кількість їх носіїв
становить прибл. 40 тис. осіб.
Папуаські мови
Папуаські мови — це загальна назва мовних груп та ізольо
ваних мов, поширених на Новій Гвінеї та деяких інш их островах
Тихого океану. За різними даними їх число становить від 750 до
1000, кількість носіїв — 4,6 млн. Генетичні зв’язки між папуаськи
ми мовами остаточно не з ’ясовані.
Індіанські мови
Індіанськими (америндськими) називають мови тубільного
населення Америки, об’єднані у численні мовні сім ’ї, а також гене
тично ізольовані.
У Південній Америці найпоширеніші америндські мови:
к е ч у а (8,9 млн носіїв, територія від Еквадору до Аргентини),
г у а р а н і (4,8 млн мовців у Парагваї, Аргентині, Бразилії, Болі
вії), а й м а р а (2,8 млн мовців, функціонує на центральному
нагір’ї Анд: Болівія, Перу, Чилі).
Найпош иреніш і індіанські мови Центральної Америки:
к і ч е (2,3 млн носіїв, Гватемала), н а г у а т л ь (1,4 млн мовців у
Мексиці й Сальвадорі), к е к ч і (823 тис. мовців, функціонує у
Гватемалі, Б елізі, Сальвадорі), ю к а т е ц ь к а м о в а (766 тис.
носіїв, локалізована на півострові Юкатан), м і ш т е ц ь к і м о в и
(550 тис. носіїв у Мексиці та Каліфорнії (США)), с а п о т е ц ь к і
(440 тис. носіїв) і т о т о н а ц ь к і (196 тис.) м о в и у М ексиці,
мови п у р е п е ч а (180 тис. носіїв, функціонує у Мексиці та США)
та м а с а у а (100 тис. мовців у мексиканському штаті М ехіко).
На Північноамериканському континенті найпоширеніші інді
анські м ови— н а в а х о (170 тис. носіїв, штат Аризона (СІЛА)), к р і
(87 тис. мовців, Канада), о д ж и б в е (92 тис. носіїв, Канада, СІЛА).

Дравідська мовна сім'я
Дравідські мови функціонують на території Південно-
азійського (Індійського) субконтиненту: у південних штатах Індії,
Пакистані, Південному Афганістані, Східному Ірані, частково у
країнах Південно-Східної А зії, на острові Ш рі-Ланка, у Південній
Африці, на островах Індійського і Тихого океанів. Загальна кіль
кість носіїв мов дравідської сім ’ї перевищує 227 млн.
Найпоширенішими з-поміж дравідських мов є: т ё л у г у
(74 млн носіїв), якою користуються у штаті Андхра-Прадеш
(Індія), на островах Ф ідж і, Маврикій; т а м і л ь с ь к а (68,8 млн
мовців), яка функціонує на острові Ш рі-Ланка, у Сінгапурі, пів
денній Індії; KáHHaf l a (38 млн мовців), локалізована у штаті
Карнатака (Індія); м а л а я л а м (33,6 млн носіїв), поширена в
індійському штаті Керала.
Африканські мови
До африканських належать численні мови тубільного насе
лення Африки, які об’єднують у три макросім’ї: н і г е р о - к о н -
г о л е з ь к у (прибл. 450 млн носіїв), яка функціонує у централь
них і східних регіонах Африканського континенту; н і л о - с а -
х а р с ь к у (прибл. 46 млн носіїв), поширену в південній частині
Сахари, долині Н ілу, регіоні Судан та прилеглих районах Ц ен
тральної, Західної і Східної Африки; к о й с а н с ь к у (прибл.
370 тис. мовців), локалізовану на півдні Африки й у Танзанії.
1. Які гіпотези походження мови вам відомі?

2. На основі якого методу сформувалася генеалогічна класифіка
ція мов?
3. Якими критеріями керуються лінгвісти при визначенні спорід
неності мов?
4. Назвіть усі групи індоєвропейської сім'ї мов.
5. Які мовні сім'ї функціонують у різних регіонах Азії?
6. Назвіть основні групи афразійської (семіто-хамітської) сім'ї
мов.
7. У яких регіонах поширені фінно-угорські мови?
8. Назвіть основні мовні сім'ї Європи.
9. До яких сімей та груп за генетичною класифікацією належать
мови населення України?
10. Що ви знаєте про мови тубільних народів Австралії та Океанії,
Америки, Африки?
8 .
Лінгвістична типологія
8.1. Витоки і становлення

типологічного мовознавства
Важливим аспектом лінгвістики є зіставне синхронічне
дослідження мов за типом їх будови (структурною організацією).
Це зумовило виокремлення цілого наукового напряму — типоло
гічного мовознавства, що займається класифікацією мов за їх
структурними ознаками.
Типологічне мовознавство — напрям лінгвістики, у межах якого до
сліджують ступінь структурної близькості або розбіжності мов
незалежно від наявності чи відсутності генетичних зв'язків між
ними.
Виникнення типологічних класифікацій мов було пов’яза
не з ідеєю порівняння їх граматичної будови. Одна з перших спроб
такої класифікації представлена у праці «Міркування про похо
дж ення мов» (1759) шотландського економіста Адама Сміта
(1723— 1790), який поділив мови на «примітивні» (прості й давні
за походженням) і «складні» (нові за часом виникнення, зразком
яких були європейські мови). Становлення типологічного вивчен
ня мов пов’язують з іменами німецьких філологів братів Шлегелів.
Ф рідріх Шлегель у праці «Про мову та мудрість індійців»
(1808) на основі порівняння мов, здійсненого В. Д жоунзом, зіста
вив санскрит з давньогрецькою мовою, латиною, тюркськими
мовами за наявністю чи відсутністю змін у корені; наявності афік
сів у флективних мовах мовознавець фактично не визнавав. Він
дійшов таких висновків:
/1 3 3 / Витоки і становлення типологічного мовознавства

1) мови можна поділити на два типи — флективні та афік
сальні;
2) будь-яка мова народжується і залишається в тому самому
типі;
3) флективним мовам властиві «багатство, стійкість і довго
вічність», афіксальним «не вистачає живого розвитку... їм
притаманні бідність та ш тучність».
Запропоновану Ф. Ш легелем класифікацію переробив і
доповнив Август-Вільгельм Шлегель (1757— 1845) у праці «Спо
стереження над провансальською мовою та літературою» (1818),
виокремивши такі мовні типи:
1) аморфні мови, тобто мови без граматичної будови (китайська);
2) мови з афіксами (які згодом було названо аглютинативними);
3) мови з «інфлексією» (флективні), які поділяються на син
тетичні (латинська) й аналітичні (французька).
Термін «аморфний» (букв, «без форми»), який А .-В . Ш ле
гель використав для опису китайської мови, згодом зазнав спра
ведливої критики, адже не існує мов без граматичних форм. Сло
возміна мовам такого типу справді не властива, проте граматич
ні значення реалізую ться за допомогою інш их граматичних
способів — порядку слів та інтонації.
Подальший розвиток лінгвістичної типології пов’язаний з
ім ’ям В. фон Гумбольдта. Він здійснив морфологічну класифіка
цію мов, яку згодом розвивали інш і мовознавці.
Залежно від мовного рівня, у м еж ах якого визначають
типологічні ознаки, розрізняю ть фонологічну, морфологічну,
синтаксичну і лексико-семантичну типології мов.
8.2. Морфологічна типологія мов

Найбільш розвинутою є морфологічна класифікація мов
світу, яку часто вважають синонімом власне типологічної кла
сифікації. Її детально розробив В. фон Гумбольдт, згодом розвину
ли інш і мовознавці XIX і X X ст.
Типологія мов В. фон Гумбольдта

У вступі до книги «Про мову каві на острові Ява» (1836—
1840) В. фон Гумбольдт розширив класифікацію мовних типів,
запропоновану попередниками. Окрім способів вираження реля-
ційних значень, при визначенні типів мов він враховував також
/1 3 4 / Лінгвістична типологія
звукову форму і спосіб утворення речень, на основі чого виокре
мив чотири типи мов: ізолюючі, флективні, аглютинативні та
інкорпоруючі.
Ізолюючі (кореневі) мови. В ізолюючих мовах основа пере
важно збігається з коренем (інш а назва таких мов — кореневі). їм
властиві такі ознаки, як відсутність форм словозміни, семантично
значущий складоподіл (склад як фонетична одиниця збігається із
семантичною одиницею — морфемою), граматична роль порядку
слів, наявність складових музичних тонів, здатність слова вико
нувати різні граматичні функції, тобто бути різними частинами
мови. До ізолю ю чих мов належить давньокитайська мова
веньянь, ознаки цього типу притаманні сучасній китайській мові
байхуавень, в’єтнамській мові (аустроазійська сім ’я), мові йоруба
(конго-кордофанська сім ’я).
Флективні мови. Одним із головних засобів вираження гра
матичних значень у флективних мовах є реляційні афікси —
ф л е к с і ї (наприклад, парадигми іменникової словозміни і д іє
відмінювання в українській мові: книг а, книг и, книз і, книг у;
чита ю, чит аєш , ч и т а є тощо). В н у т р і ш н я ф л е к с і я — це
здатність кореня виражати граматичне значення через чергуван
ня: англ. tooth (зуб) і teeth (зуби); нім. M u tte r (мати) і M ütter
(матері). За технікою поєднання морфем у слові флективні мови
називають також фузійними.
Фузія (лат. fusio — сплав) — поєднання морфем у межах слова, яке
характеризується їх взаємопроникненням і може приводити
до стирання м орфологічних меж, а також супроводжуватися
фонологічними змінами на морфемних швах.
Афікси у флективних мовах є нестандартними, тобто
постійно реалізують декілька значень, які належать до різних
граматичних категорій: наприклад, у слові книг а флексія -а
виражає три граматичні значення — жіночий рід, називний відмі
нок, однина. Разом з багатозначністю для афіксів у флективних
мовах характерна о м о с е м і я , тобто існування паралельних варі
антів для передавання тих самих граматичних значень: укр.
батьк у і батьк ові. Внаслідок «сплаву» морфем, які поєднуються
в м еж ах слова, у флективних мовах пош ирені морфологічні
явища спрощення, перерозкладу, поглинання цілих морфем або
їх сегментів сусідніми морфемами.
Аглютинативні мови. В аглютинативних мовах афіксація
також є головним способом вираження граматичних значень, вод
ночас техніка афіксації якісно відрізняється від ф узії у флектив
них мовах.
/1 3 5 / Морфологічна типологія мов

Аглютинація (лат. agglutinatio — приклеювання) — спосіб слово- і
формотворення, за якого до незмінюваних коренів приєдну
ються однозначні стандартні афікси.
А ф ікси-«приклейки» приєднуються у фіксованій послідов
ності, кожен афікс передає одне граматичне значення, м еж і мор
фем чітко виділяються. Наприклад, у турецькій мові: ev (буди
нок), ev-ier (будинки), ev-ier-in (твої будинки), ev-ler-in-de (у твоїх
будинках). На морфемних швах, як правило, не виникає фонетич
них змін, а фонетичні варіанти афіксів з ’являються як результат
д ії закону сингармонізму. Однозначність афіксів зумовлює стан-
дартизованість парадигм іменного відмінювання і дієвідмінюван
ня. Морфема в аглютинативних мовах наділена більшою семан
тичною самостійністю і психологічною реальністю для мовців
порівняно з флективними мовами, де часто важко виокремити
морфему через її тісний сплав з інш ими. До аглютинативного типу
належать тюркські, фінно-угорські мови, японська, корейська,
грузинська, мови банту та ін.
Афразійські мови (арабську, іврит, мертву єгипетську та ін.)
у XIX ст. лінгвісти помилково зараховували до флективних через
граматично навантажене чергування голосних у коренях слів: це
явище розглядали як співвідносне із внутрішньою флексією в
індоєвропейських мовах. Проте в афразійських мовах використо
вуються т р а н с ф і к с и — перервані морфеми з голосних звуків,
які вставляються у перерваний корінь, що складається з приголо
сних. Наприклад, арабський корінь К Т Б виражає ідею «письма»,
а за допомогою трансфіксів утворюються словоформи: К аТ аБ а
(написав), К уТ іБ а (був написаний), КаТіБу (який пише), КіТаБу
(книга). За способом поєднання морфем трансфіксація є аглюти
нативною технікою, тому афразійські мови належать до аглюти
нативних. Російський лінгвіст Пилип Фортунатов (1 8 4 8 — 1914)
вважав, що у семітських мовах форми слів утворюються за допо
могою флексії основ, водночас відношення між основою і афіксом
такі самі, як в аглютинативних мовах. На цій підставі у власній
класифікації він зараховував такі мови до флективно-аглютина
тивного типу.
Інкорпоруючі мови. Цей тип мов уперше виокремив і опи
сав В. фон Гумбольдт. До них належать мови індіанців Північної
Америки (дакота, пают та ін.), палеоазійські мови в А зії і на
Алясці (чукотська, коряцька та ін.). Речення у таких мовах буду
ються як складні слова, тобто неоформлені корені-слова синтезу
ються в єдиний комплекс, який оформлюється службовими еле
ментами. Так, у мексиканській мові нагуатль: ninakakwa (я їм
м ’ясо), де пі — я, naka — їсти, kwa — м ’ясо. Таке утворення нази
вають і н к о р п о р у ю ч и м (лат. incorporatio — об’єднання)
к о м п л е к с о м . Його характерною особливістю є включення до
складу дієслова-присудка інших членів речення, найчастіше — пря
мого додатка (пор. англ. babysit — доглядати дитину), при цьому
інкорпоровані основи можуть зазнавати морфонологічних змін.
Типології А. Шлейхера, Г. Штейнталя,

Ф. Містелі, Ф.-Н. Фінка
Н імецький лінгвіст, фундатор біологічного напряму в
мовознавстві А. Ш лейхер виокремлював три мовні типи — ізо
люючий, аглютинуючий і флективний — із поділом кожного типу
на синтетичні й аналітичні мови. Використовуючи ідеї натураліз
му й дарвінізму, він розглядав мову як організм, що народжуєть
ся, росте й помирає. Виходячи з діалектики німецького філософа-
ідеаліста Г.-В.-Ф. Гегеля, А. Ш лейхер шукав у становленні і
розвитку мовних типів послідовне втілення трьох стадій: тези,
антитези, синтезу — тріади, згідно з якою ідея (теза), розвиваю
чись, переходить у свою протилежність (антитезу), що на наступ
ному етапі знімається своєю протилежністю, примиряючи у собі
два попередні етапи (синтез). На думку А . Ш лейхера, у поступаль
ному розвитку мовних типів теза — це ізолюючі мови (китайська,
сіамська, лаоська), архаїчні за своєю будовою; антитеза — це мови
перехідного типу (урало-алтайські, дравідійські); стадії синтезу
відповідають семітські мови, давні флективні індоєвропейські
мови. Після стадії розвитку настає занепад, втрачається доскона
лість, розвивається аналітизм, як у більшості нових індоєвро
пейських мов.
Ідея стадіального розвитку мовних типів, відображена в
ранніх морфологічних класифікаціях, не знайшла підтвердження
у подальших лінгвістичних дослідж еннях і неодноразово зазнава
ла критики як упереджена, оскільки звеличує одні мови порівня
но з іншими.
Основоположник психологічного напряму в мовознавстві
Гейман Штейнталь (1823— 1899) розвивав морфологічну класифі
кацію В. фон Гумбольдта, використовуючи поняття «форма» як
щодо слова, так і стосовно речення. Критеріями типологізації він
обрав не лише морфологічні, а й формально-синтаксичні характе
ристики мовних одиниць. Окрім власне типологічних ознак,
Г. Штейнталь певною мірою спирався на географічний і генеало
гічний фактори.
Швейцарський лінгвіст Франц Містелі (1841— 1903) залу
чив до побудови морфологічної класифікації новітній для типоло

гічних досліджень емпіричний матеріал, зокрема аустроазійські
та африканські мови. Він упровадив поділ на коренеізолюючі
мови (китайська) та основоізолюючі мови (малайська). Полісинте
тичні мови класифікував як мови «без форми», тому що в них не
розрізняється слово і речення. Спираючись на будову слова як
центральної мовної одиниці, мовознавець виокремив: безслівні
мови (єгипетська, мови банту); мови з одиницями, схожими на
слова (тюркські, фінно-угорські); мови зі справжніми словами
(семітські, індоєвропейські).
Німецький лінгвіст Франц-Ніколаус Фінк (1 8 6 7 — 1916)
розрізняв вісім основних типів мов, кожен з яких ілюстрував
однією мовою: підпорядковуючий (турецька), інкорпоруючий
(гренландська), впорядковуючий (мова субія із сім’ї банту), корене-
ізолюючий (китайська), основоізолюючий (самоанська), коре-
нефлективний (арабська), основофлективний (грецька), групофлек-
тивний (грузинська). Основою класифікації стали «масивність»
(тобто морфологічна ускладненість, характерна для інкорпоруючих
мов) або «фрагментарність» будови слова, а також характер зв’я з
ків м іж членами речення, зокрема узгодження.
Типологія Е. Сепіра
Узагальнюючи досвід морфологічних класифікацій XIX ст.,
Е. Сепір зазначав, що, попри безперечну цінність кожної з них,
жодна не є цілком задовільною, адже «ці класифікації не так охоп
люють відомі нам мови, враховуючи їх особливості, як втискують
їх у свої вузькі негнучкі рамки». Виходячи з глибокого розуміння
мовної структури і знання багатьох мов, у т. ч. надзвичайно своє
рідних мов американських індіанців, він створив багатовимірну
типологічну класифікацію, яка підсумувала попередній розвиток
морфологічної типології.
Класифікація мов Е. Сепіра ґрунтується на таких критеріях:
1. Типи виражених значень. Використовуючи семантичний
принцип, Е. Сепір виокремив чотири типи значень: кон
кретні, дериваційні, конкретно-реляційні і чисто-реляцій-
ні. К о н к р е т н і з н а ч е н н я (предмети, дії, ознаки), які
виражаю ться кореневими морфемами, протиставлені
ч и с т о - р е л я ц і й н и м (граматичним значенням), які
спрямовані на встановлення зв’язків м іж конкретними зна
ченнями і синтаксичне оформлення висловлення. П роміж
ними є д е р и в а ц і й н і з н а ч е н н я , які модифікують кон
кретні значення, слугуючи засобами семантичної видозмі
ни коренів, і к о н к р е т н о - р е л я ц і й н і з н а ч е н н я , які
вказують на відношення поза межами слова, планом зна
чення якого вони виступають. Конкретні й абстрактні
значення універсальні і виражаються в усіх класифікова
них мовах, а виокремлення типів спирається, зокрема, на
наявність або відсутність проміжних граматичних значень.
2. Домінантна морфологічна техніка. Граматичні способи, за
допомогою яких передаються відношення у мовах, Е. Сепір
згрупував у чотири типи: ізоляція (спосіб службових слів,
порядку слів та інтонації), аглютинація, ф узія, символіза
ція (яка об’єднує внутрішню флексію, редуплікацію, сло
весний наголос).
3. Ступінь синтезування. На цій основі розрізняють аналітич
ні, синтетичні і полісинтетичні мови. В а н а л і т и ч н и х
м о в а х лексичне і граматичне значення мають тенденцію
до відокремленої реалізації. Лексичне значення виража
ється повнозначними словами, а граматичні значення — за
допомогою службових слів, а також порядку слів, інтонації.
Порівняно з мовами синтетичними афіксація в аналітичних
мовах використовується незначною мірою. До аналітичних
мов належать китайська, фарсі, романські мови, англій
ська, датська, новогрецька, серед слов’янських мов — бол
гарська. У с и н т е т и ч н и х м о в а х граматичне значення
синтезується з лексичним у межах слова. Такі мови широко
використовують афіксацію, а також інш і синтетичні засоби
вираження граматичних значень: внутрішню флексію ,
редуплікацію, суплетивізм, словесний наголос. До типових
синтетичних належать давні індоєвропейські мови — сан
скрит, давньогрецька, латинська, готська, старослов’ян
ська, також якутська, суахілі. Сучасні литовська мова, пере
важна більшість слов’янських мов тяжіють до синтетизму
(хоча і з численними ознаками аналітизму). П о л і с и н т е
т и ч н і м о в и — це різновид синтетичних мов, у яких усі
граматичні значення зазвичай виражені у складі слова за
допомогою послідовного нанизування афіксів. Найбільш
граматично навантажені у таких мовах дієслівні форми.
Вони містять суфіксальні та префіксальні морфеми, які
виражають граматичні значення особи, числа, способу дії,
часу тощо, котрі в інш их мовах виражаються у складі ім ен
них форм або за допомогою аналітичних форм. Наприклад,
в ескім оській мові: агуляк-сюг-ма-циц-сях^-т-а-ш-тын
(кажуть, що ти не хотів приїжджати), де агу л я ц ---- основа
зі значенням «приїж дж ати», -сюг- — суфікс модальності
бажання, -ма-----покажчик минулого часу, -циц- — суфікс

передачі чужого мовлення, -сях;---- суфікс дії, яка не при
звела до очікуваного результату, -т ---- покажчик фінітно
сті, -а-----покажчик індикативу, -ш------ 3 ос. одн. агенса,
-тын — 2 ос. одн. об’єкта. Полісинтетичними є інкорпору
ючі мови (ці терміни часто вживають як абсолютні синоніми,
хоча насправді інкорпорація присутня не у всіх полісинте
тичних мовах), а також ескімосько-алеутські, абхазо-адиг-
ські, тубільні мови Північної Америки, Нової Гвінеї, Океанії.
Результатом багатоаспектного підходу Е. Сепіра до морфо
логічної класифікації стало виокремлення й опис 21 типу мов.
Наприклад, китайську мову він кваліфікував як просту чисто-
реляційну ізолюючу аналітичну мову, турецьку — як складну
чисто-реляційну аглютинативну синтетичну мову, французьку —
як просту конкретно-реляційну фузійну аналітичну мову тощо.
Сам Е. Сепір не вважав свою класифікацію остаточною і дос
коналою, наполягаючи лише на принципах її гнучкості і багато-
аспектності критеріїв. За сторіччя, яке минуло з часу її створення,
значно розширилася емпірична база: було вивчено й ретельно опи
сано численні мови світу. Водночас ідеї Е. Сепіра окреслили перс
пективи для нового, сучасного етапу типологічних досліджень.
Американський лінгвіст Д жозеф Грінберг (1915— 2001),
розвиваючи ідеї Е. Сепіра і спираючись на квантитативні критерії,
запропонував і н д е к с с и н т е т и ч н о с т і — відношення кілько
сті морфем (М ) у певному тексті до кількості слів (W ): М/W . Якщо
індекс синтетичності мови становить від 1,00 до 1,99, то ця мова є
аналітичною: англійська — 1,68, в’єтнамська — 1,06. За індексу
від 2,00 до 2,99 мова синтетична (суахілі — 2,55, санскрит —
2,59). Індекс понад 3,00 мають полісинтетичні мови. Існують
мови і проміжного типу: німецька з індексом від 1,9 до 2,11 є про
міжною м іж синтетичними й аналітичними мовами.
8.3. Фонологічна типологія мов

Ф ундаторами фонологічної типології мов стали вчені
Празького лінгвістичного гуртка, зокрема М. Трубецькой, О. Іса-
ченко, а також Т. Мілевський, Ч. Хоккет та ін.
За типом мінімальних одиниць звукової будови мови поді
ляють на силабофонемні (складофонемні, складові) та фонемні. У
с и л а б о ф о н е м н и х м о в а х мінімальною одиницею, спромож
ною утворити план вираження морфеми, є склад, а не окрема
фонема, причому структура складу має значні обмеження. До них
належать переважно мови, наділені ознаками ізолюючого типу
(китайська, в’єтнамська та інш і мови Південно-Східної А зії).
У м о в а х ф о н е м н о г о т и п у фонема і морфема зазви
чай не збігаються (такими є більшість мов світу). Мови фонемної
будови поділяють на в о к а л і ч н і , в яких понад ЗО % фонемного
складу становлять голосні (французька, англійська, німецька,
данська мови), і к о н с о н а н т н і м о в и , в яких 70 % і більше
припадає на приголосні (українська, російська, польська, араб
ська, перська, більшість кавказьких мов).
На просодичному рівні фонетичної системи мови протиста
вляють за типом наголосу і поділяють на тонічні й атонічні.
Т о н і ч н і м о в и використовують тонічний (музичний, мелодич
ний) наголос, до них належать усі мови складової будови, а серед
фонемних — сербська, хорватська, давньогрецька, шведська, нор
везька та ін. А т о н і ч н і м о в и використовують динамічний
(експіраторний, силовий) наголос, зокрема українська, англійсь
ка, німецька, романські мови.
8.4. Синтаксична типологія мов

Принципи синтаксичної типології мов були закладені у пра
цях І. Мєщанінова, Г. Клімова, Дж. Грінберга, О. Кібрика, Р. Ван-
Валіна, В. Фолі та ін. Важливою типологічною ознакою у сфері син
таксису є оформлення основних синтаксичних зв’язків — відно
шень між дією, суб’єктом та об’єктом. За специфікою структури
речення розрізняють активний, класний, номінативний і ергатив
ний типи мов.
У м о в а х а к т и в н о ї б у д о в и (мовитубільного населен
ня Північної і Південної Америки) протиставляються дієслова дії
(динамічні) і стану (статичні); відповідно у синтаксисі розрізня
ють активну й неактивну конструкцію речення. У морфології про
тиставляються активні й неактивні відмінки, активні й неактивні
ряди особових афіксів.
У м о в а х к л а с н о ї б у д о в и (мови Центральної Африки,
зокрема сім’я банту) основні частини мови поділяють на численні
семантичні класи; дієслова — на дієслова ситуації і дієслова якості,
що визначає використання певних конструкцій речення.
М о в и н о м і н а т и в н о ї б у д о в и (найпоширеніші у світі)
у відмінковій парадигмі обов’язково мають називний і знахідний
відмінки як відмінки суб’єкта і об’єкта дії; характеризуються
протиставленням перехідних і неперехідних дієслів, номінатив
ною конструкцією речення.
/141/ Синтаксична типологія мов

У м о в а х е р г а т и в н о ї б у д о в и (кавказькі, баскська
шумерська) протиставляються агентивні (перехідні) і фактитивні
(неперехідні) дієслова, вживання яких у реченні визначає вибір
ергативного чи абсолютного відмінків для суб’єкта та об’єкта
висловлення. Наприклад, у грузинській мові: deda švilsa zrdis
(мати виховує сина) — deda (мати) вжито в абсолютному відмінку,
švilsa (сина) — у давальному. У минулому часі (аористі) у реченні
dedam svili ga-zarda (мати виростила сина) dedam (мати) вжито в
ергативному відмінку, švili (син) — в абсолютному.
Синтаксична класифікація може також ґрунтуватися на
протиставленні вільного або фіксованого порядку слів у реченні,
на опозиції «природного» або «синтаксичного» розгортання змі
сту у висловленні, на препозиції або постпозиції залежного ком
понента у синтагмах.
8.5. Основи лексико-семантичноїтипології

Лексико-семантична типологія є відносно новою галуззю
лінгвістичної типології, яка виникла у другій половині X X ст. і на
сучасному етапі перебуває у процесі формування. На становлення
її теоретичних засад вплинули праці Б. Городецького, М. Толсто
го, А. Супрун, В. Гака, роботи У. Вайнрайха і С. Ульмана, присвя
чені семантичним універсаліям, дослідження з контрастивної лін
гвістики.
Лексична система найбільша за обсягом мовних одиниць,
найдинамічніша і найвідкритіша, та водночас найменш вивчена
з-поміж усіх мовних систем. Порівняно з граматичною і фонетич
ною системами вона менш структурована й організована. Ці осо
бливості зумовлюють відсутність єдиної спільної методології
типологічних лексикологічних досліджень та чітко окреслених
засад типологізації лексики.
Традиційними типологічними критеріями в лексикології є
обсяг словникового фонду різних мов, ступінь стилістичної дифе
ренціації лексики, джерела нових позначень і порівняльна про
дуктивність різних засобів поповнення лексичного складу мови
та ін. Проблематика лексичної типології дотична до питань грама
тикалізації лексем у різних мовах, що пов’язано з процесами
д е с е м а н т и з а ц і ї — перетворення повнозначних слів на мор
феми або службові слова, яке репрезентує взаємодію граматичної
та лексичної систем у типологічному аспекті.
Багатий матеріал для лексичної типології надають праці з
контрастивної лексикології, присвячені зіставленню співвід
носних лексико-семантичних угруповань (семантичних полів, лек-
сико-семантичних груп, тематичних груп, синонімічних і антоні
мічних рядів) у різних мовах. Основи типологічного опису лексики
продемонстровано у класичній праці Б. Берліна і П. Кея, присвяче
ній семантиці кольоропозначень, яка засвідчила універсальність
колірної категоризації у мовах світу. У межах зіставних лексиколо
гічних досліджень було встановлено і ретельно описано системні від
повідності на міжмовному рівні для окремих лексичних груп — тер
мінів спорідненості, назв частин тіла, дієслів руху тощо. Проте своє
рідність лексичних систем мов світу, семантичні особливості
кожного лексичного угруповання фактично унеможливлюють уні
фікований підхід у їх дослідженні. Зіставне вивчення лексико-се
мантичних полів дає змогу виявити надзвичайно цінні для лекси-
ко-семантичної типології факти — квантитативні маркери певних
груп лексики у різних мовах, співвідношення універсального і
національно-специфічного у лексичній семантиці мов світу. Водно
час навіть у разі виявлення прямих лексичних відповідників при
зіставних дослідженнях виводити типологічні закономірності
досить складно, оскільки слова можуть різнитися на рівні окремих
семантичних компонентів (сем), які формально не співвідносяться
з планом вираження лексеми, або на рівні прототипних уявлень.
Активний розвиток семантичної теорії наприкінці X X —
на початку X XI ст. зумовив пошук нових підходів до лексичної
типології у нерозривному зв’язку із семантикою. Питанням лек-
сико-семантичної типології присвячена, зокрема, наукова діяль
ність австралійського лінгвіста Анни Вежбицької, яка вважає, що
кожне мовне значення в будь-якій мові можна описати засобами
цієї ж мови. Усі природні мови мають лексичне ядро зі слів з най
простішими значеннями (семантичних примітивів), зрозумілими
без додаткових пояснень пересічному мовцю, які становлять при
родну семантичну метамову і за допомогою яких можна перефра
зувати і витлумачити будь-яке мовне значення. До семантичних
примітивів Анна Вежбицька зараховує такі слова: «субстантиви»
я, ти, хтось, щось; «ментальні предикати» думати, хот іт и;
«детермінатори» цей, той, інший; «оцінки» хороший, поганий;
«дескриптори» великий, маленький тощо. На підставі ретельного
відбору одиниць, які можуть входити до такої метамови (їх виді
лено приблизно 60), та аналізу за їх допомогою різнорідного емпі
ричного матеріалу багатьох мов дослідниця намагається довести
універсальність цих елементів, встановлюючи типологічні відпо
відності у відношеннях між словами і мовними значеннями.
Перспективи для лексико-семантичної типології окреслю
ють роботи американського лінгвіста Чарльза Філлмора, з ідеями
/1 4 3 / Основи лексико-семантичної типології

якого співзвучні також дослідження Елеонори Рош — автора про-
тотипного методу в семантиці. Розглядаючи функціонування лек
сичної семантики у процесах комунікації крізь призму методич
ного апарату когнітивної лінгвістики (фрейм, сцена-прототип,
гештальт та ін.), Ч. Філлмор намагається встановити універсаль
ні типові конструкції, які структурують мовну свідомість і асо
ціюються з певними лексемами. Варіювання таких конструкцій у
різних мовах є основою для типологічного опису лексико-семан-
тичних систем. На концепцію Ч. Філлмора значною мірою спира
ються у своїх працях російські учені-типологи — О. Рахіліна,
В. Плунгян, Ю. Апресян.
1. Визначте предмет і завдання типологічного мовознавства.

Поясніть принципи типологічної класифікації мов.
2. Здійсніть критичний огляд перших морфологічних класифіка
цій мов.
3. З'ясуйте особливості типологічної класифікації мов В. фон Гум
больдта. У чому полягало її новаторство порівняно з
попередниками?
4. Чим зумовлена назва «ізолюючі» мови? Чому неправильно
називати кореневі мови аморфними?
5. Поясніть принципи розмежування флективних та аглютина
тивних мов. Які особливості має афікс в аглютинативних
мовах?
6. Яке явище протиставляється аглютинації? Як відбувається
формотворення на основі фузії і аглютинації?
7. Які значення передають корінь слова та афікси у флективних
мовах?
8. Назвіть граматичні ознаки інкорпоруючих мов. Наведіть при
клади мов цього типу. У яких географічних регіонах
вони поширені?
9. Як можна визначити ступінь аналітизму і синтетизму в мовах?
10. Якими ознаками вирізняються полісинтетичні мови?
11. Чи можна розуміти морфологічний тип мови як певний етап її
розвитку? Відповідь ілюструйте прикладами.
12. Поясніть принципи фонологічної типології мов.
13. Назвіть основні синтаксичні типи мов.
14. Які критерії можуть бути основою лексико-семантичної типо
логії?
9.
Специфіка розвитку
і функціонування мов
9.1. Чинники і закономірності мовного розвитку

Мова є категорією історичною. Живі мови людства ніколи не
зупиняються в процесі свого постійного й активного функціонуван
ня, повсякчасного вдосконалення. Усвідомлення людьми того,
що мова, якою вони послуговуються, повсякчас перебуває в русі,
зумовлювало давні помилкові судження про мову попередніх часів
як досконалу і про мову сьогодення як зіпсовану. Та якби мова зав
жди й дуже стрімко змінювалася, різні покоління людей, що
живуть разом, не могли б зрозуміти одне одного. Для того щоб вико
нувати свою основну функцію — комунікативну, мова має прагну
ти до сталості, до позбавлення від усього, що заважає й ускладнює
взаєморозуміння. Тому мова водночас поєднує два протилежні век
тори: незмінність і змінність, статичність і динамічність.
Розвиток мови відбувається поволі, так що впродовж
життя одного покоління він мало помітний. У якісь періоди істо
рії він прискорюється, проте ніколи не втрачає своєї принципової
еволюційності. Стрибкоподібних змін усієї мови загалом не тра
пляється. Темп розвитку різних рівнів мови неоднаковий: най
швидше змінюється лексика, оскільки саме вона безпосередньо
відображає об’ єктивну дійсність, її зміни та пізнання людством.
Мова зазнає змін під впливом різних чинників, які за харак
тером поділяють на позамовні і мовні (зовнішні та внутрішні).
Позамовні чинники мовного розвитку. До них належать
фактори поступу людського суспільства, його матеріальної і
духовної культури, розвиток продуктивних сил, науки, техніки
та ін. Від позамовних чинників залежать не тільки зміни в мові, а
/1 45 / Чинники і закономірності мовного розвитку

й саме її існування. Мова побутує доти, доки існує народ — її
носій, котрий може зникнути внаслідок утрати державної неза
лежності, асиміляції політично панівною нацією в багатомовній
державі чи фізичного винищення. Зокрема, на початку II тис.
до н. е. зникла шумерська мова (існувала на території сучасного
Іраку); в І ст. н. е. — вавилоно-ассирійська (аккадська) мова (Ме
сопотамія та Ассирія); на початку XVIII ст. — прусська (півден
ний схід Прибалтики, на схід від Вісли) і полабська (західно
слов’ янська мова, яка була поширена на лівому березі
Лаби/Ельби); упродовж X IX ст. — далматинська (романська мова
населення Далмації — сучасні Чорногорія та узбережжя Хорва
тії); у X X ст. — менська мова з кельтської групи (острів Мен в
Ірландському морі). Причиною їх відмирання стали позамовні
чинники — історичні події, пов’ язані з підкоренням і поступовою
асиміляцією їх носіїв іншими народами. Інтенсивний розвиток
деяких мов у певний період також пов’ язаний із позамовними
чинниками: звільненням від колоніальної залежності, прискоре
ним розвитком економіки та культури, політичним визнанням на
міжнародному рівні тощо.
Позамовні чинники впливають на зміни окремих структур
них елементів мови: появу нових слів, вимову звуків, виникнення
нових граматичних форм та ін. Так, поява в українській мові слів
брокер, ваучер, дилер, менеджмент, піарщик, пролонгація, мажо
ритарний (округ) тощо зумовлена виникненням нових явищ та
предметів. Унаслідок процесу урбанізації на тлі давніх фразеоло
гічних одиниць, що відображають сільське життя, з’ явилися
нові, але дотичні вже до нових міських реалій, пор.: брати на б у к
сир, зелена вулиця, переводити на рейки. В історії англійської
мови гортанний щілинний звук штучно відновлений у сильній
позиції через те, що його відсутність була кваліфікована як озна
ка «некультурної» вимови.
Прикладом змін у граматичній будові мови внаслідок дії
позамовних чинників може бути історія розвитку складних, зокре
ма складнопідрядних, речень в українській, російській і білорусь
кій мовах. Ще в X I—XII ст. такої багатої їх системи не було. Її
розвиткові у пізнішу добу сприяло використання загальнонарод
них мов у державних канцеляріях і судах, дипломатичних відноси
нах і торгівлі, науці й літературі. Писемна форма мови виробила
своєрідні розгорнуті конструкції із залежними реченнями. Так сус
пільно-політичний фактор сприяв розвиткові синтаксичної будови
мов. Подібні процеси відбулися і в історії німецької мови. Розвиток
писемності, який почався в XVI—XVII ст. після витіснення з ужит
ку латини внаслідок Реформації і проникнення німецької в усі
/1 4 6 / Специфіка розвитку і функціонування мов

сфери спілкування (науку, державні установи, шкільну освіту),
потребував створення нормативних граматик і словників, що зумо
вило значні зміни в синтаксичній структурі мови.
Однак позамовні чинники самі по собі не створюють нових
слів, не запроваджують нових фонетичних одиниць і не додають еле
ментів системи. Усі ці матеріалізовані зміни відбуваються в мові на
базі внутрішньомовних одиниць, її власного матеріалу та правил.
Мовні чинники розвитку мови. За характером їх поділяють
на зовнішні та внутрішні. Основним з о в н і ш н ь о м о в н и м
ч и н н и к о м є контактування мов — один із найпотужніших
рушіїв зміни і розвитку мови, що стимулює запозичення лексики
і фразеології, засвоєння іншомовної артикуляції, зміни в слово
творенні та граматичній будові.
Однак значна кількість змін не пов’язана із суспільними
процесами чи взаємодією мов, а зумовлена дією в н у т р і ш н і х
м о в н и х ч и н н и к і в — саморозвитком мови, її внутрішніми
запитами, інерцією її перманентного поступу. Під їх дією відбулися
занепад носових голосних о, зредукованих ъ і ь, поява чергування
[е] з [о] після шиплячих та [j], а також [о], [е] з [і] в українській мові.
Усі чинники мовного розвитку — позамовні, мовні (зовніш
ні і внутрішні) — взаємопов’ язані, тому зміни в мові нерідко є на
слідком їх взаємодії. Наприклад, позамовні чинники (досягнення
в галузі космонавтики другої половини X X ст.) привели до появи
дієслова примісячитися, однак при його утворенні діяли і вну
трішні мовні чинники (наявність морфем при-, місяць, -ти, -ся;
наявність моделі, як-от приземлитися, приш варт уват ися).
Сприяли народженню цього слова і зовнішні мовні чинники —
калькування російського прилуниться.
В історії розвитку конкретних мов відомі дві основні зако
номірності: диференціація (поділ) та інтеграція (злиття) мов.
Мовна диференціація (лат. differentia — розрізнення, розходження,
відмінність) — процес формування на основі однієї мови двох
або більше мов чи діалектів.
Диференціація відбувається тоді, коли єдиний мовний

колектив з певних причин (міграція, окупація, розселення на
значній території тощо) роз’ єднується і його частини починають
самостійне життя. Внаслідок цього у відокремлених колективах
створюються своєрідні умови для розвитку специфічних ознак
колись єдиної мови чи діалекту. Унаслідок диференціації пра
слов’ янської мови виникли всі сучасні слов’ янські мови, а з єди
ної сербохорватської мови останнім часом виникають дві нові
мови — сербська і хорватська.
/1 4 7 / Чинники і закономірності мовного розвитку

Мовна інтеграція (лат. integratio — поповнення, об'єднання) — утво
рення з кількох мов чи діалектів однієї мови чи одного діалекту.
Класичним виявом інтеграції є злиття різних діалектів у

Давній Греції в IV—II ст. до н. е. в одне койне. На сучасному етапі
цей процес найчастіше спостерігається при взаємодії діалектів
однієї мови, які під впливом літературної поступово уніфікуються.
9.2. Типи мовного впливу і його наслідки

Вплив зовнішніх мовних чинників реалізується під час
взаємодії мов. Основою мовних контактів є позамовні явища:
міграція населення (унаслідок воєн чи природних катаклізмів),
спільне проживання різних етносів на одній території, торгово-
економічні, суспільно-політичні, культурні й ідеологічно-
мистецькі взаємодії різних народів, завоювання, колонізація і
заселення нових територій та ін. Поступово відбувається вклю
чення структурних компонентів однієї мови до іншої. Наслідком
такого контактування стає запозичення слів, іноді морфологічних
елементів, зокрема словотвірних (пор. наявність в українській
мові запозичених суфіксів -ар, -яр, -іст, -ист, -ізм, -изм : секретар,
школяр, ут оп іст , марксист , ут опізм , марксизм; префіксів
анти-, ультра-, квазі-, архі -: антинародний, ультраправий, ква
зінауковий, архісерйозний), а то й словозмінних афіксів (які прак
тично не запозичуються), синтаксичних конструкцій: наприклад,
у старослов’ янській мові вживалася специфічна конструкція
«давальний самостійний», запозичена з грецької; під впливом
латини в німецькій мові виробилося правило постановки дієслова
в кінці фрази чи речення, яке через посередництво німецької на
тривалий час закріпилося в синтаксисі чеської та польської мов,
проявляючись у XVII—XVIII ст. також в українській і російській,
але лише в письмових формах їхнього існування.
За напрямом дії на рівень мовної системи розрізняють такі
типи мовного впливу:
1) однобічний вплив на одному рівні мовної системи (напри
клад, вплив латинської мови на українську: він реалізуєть
ся лише на рівні лексики і лише в одному напрямку —
вплив української мови на латинську виключається);
2) обопільний вплив на одному рівні (наприклад, російсько-
італійські мовні зв’язки обмежуються лише рівнем лекси
ки, при цьому і в російській мові є лексичні запозичення
італійського походження, і в італійській — російського);

3) однобічний вплив на різних рівнях однієї мови (вплив арабсь
кої мови на турецьку відчутний на різних рівнях її системи,
вплив же турецької на арабську майже не помітний);
4) обопільний вплив на різних рівнях (наприклад, наслідки
взаємодії мов східних романців і слов’ ян у період їх спів
життя засвідчені на всіх рівнях сучасної румунської мови,
а мова слов’ ян Дакії (Румунія) зазнала такого впливу, що
взагалі зникла; слов’ янські пам’ ятки, писані на території
румунських земель, засвідчують східнороманські впливи
на всіх рівнях).
Коли два народи через певні історичні події опиняються на
одній території, вони утворюють єдине суспільство і мусять спіл
куватися в широких масштабах. Наслідком цього стає розвиток
двомовності.
Двомовність, або білінгвізм (лат. bis — двічі і lingua — мова), — прак
тика позмінного користування двома мовами з метою спілку
вання, властива мовній діяльності однієї особи чи певного
колективу.
Білінгвізм, якщо він охоплює всіх носіїв хоч однієї з двох

мов, не може тривати нескінченно довго, бо коли дві мови збіга
ються у своїх функціях, то одна з них (чи місцева, чи прийшла)
рано чи пізно виходить з ужитку, оскільки однією мовою суспіль
ству користуватися зручніше, ніж двома. Так, певні процеси замі
щення російсько-української двомовності українською одномов-
ністю частково відбуваються в Україні після 1991 р.
Тимчасовістю та своїм поширенням переважно в усному
мовленні білінгвізм відрізняється від диглосії.
Диглосія (грец. 5ц — двічі і уЫ ооа — мова) — практика позмінного
використання двох варіантів однієї мови.
Це типово книжне, «культурологічне» явище, тривалість

якого може розтягуватися на кілька століть. Так, аж до початку
X IX ст. існували два літературно-писемні варіанти української
(староукраїнської) мови — «словенороська» (слов’яноукраїнсь-
ка), якою послуговувалися в церковно-релігійній сфері, а також
публіцистичній, науковій, художній (нею написані, зокрема,
паломницькі твори українського мандрівника XVIII ст. Василя
Григоровича-Барського), та книжна українська («проста мова»),
яка широко використовувала живе народне мовлення і застосову
валася в урядово-адміністративній, художній, літописно-ме
муарній, публіцистичній, науковій та інших сферах (нею створе
но чимало казань Феофана Прокоповича). Єдина українська
/1 4 9 / Типи мовного впливу і його наслідки

національна літературна мова, сформована на живомовній основі,
остаточно утвердилася завдяки І. Котляревському і Т. Шевченку.
Взаємодія мов — один із найважливіших чинників мовно
го розвитку, бо в цьому процесі найактивнішу участь беруть наро
ди — їх носії. Залежно від наслідків розрізняють мовні контакти
субстратного, суперстратного і адстратного типу.
Субстрат (лат. substratum — підкладка) — елем енти переможеної
мови автохтонного народу в мові-переможниці прийшлого
народу-завойовника.
Прикладами є кельтський субстрат в англійській мові,

галльський у французькій і дакський у румунській. У V—VI ст. з
континенту в Британію переселилися германські племена англів,
саксів і ютів. До цього тут жили кельти. Германська (англійська)
асимілювала кельтську, при цьому засвоївши чимало її елементів.
До VI—V ст. до н. е. вся територія Франції була заселена галлами.
Наприкінці II і в середині І ст. до н. е. Галлію завоювали римля
ни, перемогла романська мова, але в неї увійшло чимало елемен
тів галльської. Галльський субстрат, що характеризує французь
ку мову, істотно позначився на граматиці та фонетиці. У лексиці
ж він помітний найменшою мірою, оскільки при переході на
іншу мову слова засвоюються легше, ніж граматична й фонетич
на будова. У сучасній французькій мові залишилося близько
300 галльських слів.
Суперстрат (лат. superstratum — накладка) — елем енти переможеної
прийшлої мови народу-завойовника в мові-переможниці міс
цевого населення.
Прикладом суперстрату є тюркські (булгарські) елементи в

слов’ янській болгарській мові і германські (франкські) елементи
в романській французькій мові, а також французькі (норманські)
елементи в англійській і слов’ янські (частково і грецькі, угорські,
турецькі) — в румунській.
У VII ст. на Балканському півострові жили слов’ янські
племена. У 70-ті роки VII ст. його завоювали тюркські племена
протоболгар, які створили державу Болгарія. Однак вони піддали
ся впливу слов’янської культури, асимілювалися, втратили свою
мову, хоч деякі елементи тюркської (булгарської) мови ввійшли
до слов’ янської (болгарської) як суперстрат.
Подібний процес відбувся у французькій мові. У 497 р. гер
манці (франки — загальна назва групи західногерманських пле
мен) захопили Париж, а в середині VI ст. — усю територію сучас
ної Франції, дали їй свою назву (Франкська держава). З часом
франки асимілювалися з місцевим галло-римським населенням,

утратили свою мову, залишивши в романській французькій мові
деякі германські (франкські) сліди.
У 1066 р. носії французької мови нормани завоювали
Англію. Французька мова стала там панівною, але зрештою пере
могла англійська, проте до неї увійшло не менше 40 % (називають
навіть цифру до 60 % ) французьких слів, що вплинуло на зміни в
структурі англійської мови.
Адстрат (лат. adstratum — нашарування) — співіснування спільних ел е
ментів у мовах, що взаємодіють на суміжних територіях.
Наслідки адстратної взаємодії залишаються діалектними

явищами, бо сягають лише частини мовної території. Така взає
модія української та румунської мов спостерігається в південно-
західних районах України і на суміжній території Румунії.
Тривалі мовні контакти можуть охоплювати не лише дві, а
й більше мов, поширених в одному регіоні. Внаслідок такої взає
модії виникає м о в н и й с о ю з , мови якого хоч генетично не є
близькоспорідненими, проте у своїй структурі мають спільні еле
менти, моделі й категорії. Класичний приклад мовного союзу —
балканські мови (болгарська, македонська, румунська, албанська,
новогрецька), що виробили комплекс спільних граматичних ознак
(аналітизм іменного відмінювання, наявність постпозитивного
артикля, редукція відмінкових форм — збіг форм родового й
давального відмінків, однакове утворення майбутнього часу та ін.).
9.3. Піджини, креольські і штучні мови

Специфічним наслідком мовної взаємодії субстратного типу
є витворення особливих форм — піджинів та креольських мов.
Піджин (перекручене англ. business — бізнес, діло, торгівля) — ділова
мова з обмеженим лексичним складом і дуже спрощеною гра
матикою, що виникає на різномовних територіях для міжетніч
них відносин, переважно торговельних.
У піджині лексичний склад переважно взятий із прийшлої

мови (суперстратний шар), а граматика і частково фонетика — з
місцевої (субстратний шар). Спілкуються ним передусім носії цих
двох мов, використовуючи його як допоміжний засіб порозумін
ня. Піджин є завжди другою, спеціальною мовою, для жодної
етнічної групи він не рідний. Окремі ділові піджини іноді набува
ють значного поширення. Так, піджин-інгліш, що витворився в
поліетнічних містах Південного Китаю (лексика — перекручена
/1 5 1 / Піджини, креольські і штучні мови

англійська, граматика — спрощена китайська), поширився серед
населення значних територій Південно-Східної Азії. Піджини
фактично є своєрідними міжмовними жаргонами.
Здебільшого піджини недовговічні. Однак трапляються
випадки, коли така мова закріплюється надовго, стає єдиною (рід
ною) для певного колективу її носіїв. Таку мову називають
к р е о л ь с ь к о ю (icn. criollo — креол, людина мішаного похо
дження від батьків білої і кольорової рас). Креольські мови вини
кли в колишніх колоніях унаслідок контактів європейських мов з
мовами корінного населення чи переселенців. При їх утворенні
морфеми європейських мов зберігались, але спрощувалася їх
фонетика, а синтетичні конструкції в граматиці замінювались
аналітичними. На основі французької виникли креольські мови
населення островів Гаїті, Гваделупа, Мартініка, Маврикій та ін.;
на основі англійської — Гавайських, Багамських островів, Барба
доса, Ямайки та ін.; на основі португальської — островів Зеленого
Мису і Сан-Томе. Частина креольських мов після скасування раб
ства і розпаду світової колоніальної системи зникла (наприклад,
малайсько-іспанська на Філіппінах, індо-португальська в Індії
тощо), але окремі з них стали державними мовами в молодих кра
їнах, що розвиваються (наприклад, на Сейшельських островах).
Існують також ш т у ч н і м о в и , які не народжуються сти
хійно, у процесі практичної діяльності людей, а створюються
цілеспрямовано. Наприклад, польський лікар-окуліст Людвіг
Замменгоф (1859— 1917) у 1887 р. винайшов штучну мову еспе
ранто, яка набула найбільшого поширення у світі у своєму класі.
В есперанто проста графіка, граматика має лише 16 правил (без
винятків), лексика схожа з деякими європейськими мовами, фра
зеологічні засоби значною мірою інтернаціональні. Існує чимала
оригінальна і перекладна література цією мовою, у т. ч. перекла
ди творів Т. Шевченка. Значним недоліком есперанто є те, що
вона ґрунтується переважно на західноєвропейських мовах: її
легко вивчають ті, хто володіє італійською, французькою та
німецькою; важче вона дається тим, хто має за рідну одну зі
слов’ янських мов; і зовсім чужа вона для мовців, які говорять
тюркськими, фінно-угорськими, семіто-хамітськими та іншими
мовами. Крім того, есперанто значно бідніша за будь-яку націо
нальну мову. Усе це стоїть на заваді висуненню її на роль всесвіт
ньої мови. Тому малоймовірно, що в майбутньому людство обли
шить свої національні мови і перейде на якусь штучну.
Штучні мови вивчає спеціальний розділ мовознавства —
і н т е р л і н г в і с т и к а . У X X — на початку XXI ст. вона істотно
збагатилася завдяки стрімкому розвитку інформаційних техноло

гій. У зв’ язку з нестримним зростанням потоків інформації роз
робляють штучні мови для її опрацювання та формалізовані мови
для роботи з комп’ ютерами. З традиційними штучними мовами
вони мають дуже мало спільного.
9.4. Специфіка розвитку різних рівнів

мовної структури
Різні рівні мови у процесі її функціонування та розвитку
змінюються з неоднаковою швидкістю. Найчутливіша до всіх зру
шень у соціумі лексико-семантична система, яка постійно реагує
на будь-які суспільні перетворення, внаслідок чого з’являються
неологізми й архаїзми, переосмислюються значення багатьох слів
тощо. Лексичні і фразеологічні новотвори виникають щорічно.
Лексична система реагує навіть на нетривалі, тимчасові прояви
суспільного життя. Це спричиняється до того, що слово-неологізм,
проіснувавши незначний проміжок часу, може перетворитися на
архаїзм (найяскравіші приклади — слова перебудова і гласність
на позначення історичного періоду пізнього СРСР 1985— 1991 pp.).
Мова як найважливіший і незамінний засіб людського спіл
кування може виконувати комунікативну функцію лише в тому
разі, коли задовольнятиме потреби суспільства в усіх сферах його
життя на кожному, навіть нетривалому етапі розвитку. Тому поява
і зникнення слів неминучі. Однак темпи змін у різних групах лекси
ки неоднакові. Основний словниковий фонд мови, його ядро, зміню
ється дуже поволі (за деякими оцінками, за 1000 років — 20 %).
Значно повільніше за лексичну змінюється фонетична сис
тема. Її стійкість пояснюється тим, що звукова оболонка мови є
передусім засобом вираження таких мовних одиниць, як морфема і
слово, значення яких розпізнаються за звуковим розрізненням.
Звукове оформлення морфеми і слова із суспільно закріпленими
значеннями передається з покоління в покоління як загальнозрозу
міле кожному, хто користується цією мовою. Оскільки певний зву
ковий ряд мови задовольняє суспільство як засіб вираження, воно
не зацікавлене в раптовій заміні його на інші звукові одиниці.
Зміни вимови відбуваються впродовж не років, а десятиліть і навіть
сторіч. Так, у давньоукраїнській мові зникли носові голосні звуки
[0] і [q], зредуковані голосні звуки [ъ] і [ь], звук «ять» перейшов у
[1], стало діяти чергування [о], [е] з [і] у відкритому складі тощо.
Найстійкіша до змін граматика, особливо морфологія.
Однак і тут відбуваються поступові трансформації. Наприклад, у
/1 5 3 / Специфіка розвитку різних рівнів мовної структури

давньоукраїнській мові було значно більше часових форм дієсло
ва (лише минулого часу — чотири: аорист, імперфект, перфект і
плюсквамперфект, які згодом замінилися двома — минулим і дав
номинулим), не існувало дієприслівників, які з’ явились у XIV—
XV ст., приблизно в той самий період замість семи відмін іменни
ків усталилися чотири. В англійській граматиці значні зміни під
впливом масового запозичення французьких слів відбулися після
завоювання Англії норманами 1066 p., зокрема зникли граматич
ні категорії роду (у XII—XV ст.) та відмінка (до X ст. у давньоан-
глійській мові було п ’ ять відмінків, у XII ст. — чотири, у
XIV ст. — три, у XV ст. їх не стало зовсім).
Отже, у мові можуть змінюватися її елементи в системі, але
структура мови не піддається швидким трансформаціям, що
забезпечує її зрозумілість, стійкість і життєздатність.
9.5. Розвиток і функціонування мов

у різні історичні епохи
Розвиток конкретних мов певною мірою залежить від сус
пільно-економічного ладу. У процесі соціального виробництва і
відтворення матеріального життя між людьми поза їх свідомі
стю й незалежно від неї встановлюються певні суспільні відноси
ни, набір яких визначає характер суспільства. Воно постає вна
слідок виробничої діяльності людей, їхньої взаємодії з природою.
У процесі його розвитку виникають різні соціальні спільноти
людей (рід, плем’ я, племінний союз, народність, нація, міжна
ціональна спільність), яким відповідають певні соціальні типи
мов. Обслуговуючи ці спільноти, мова послідовно зазнає якісних
змін у функціонуванні і структурі, відображаючи розвиток
суспільства.
Для первіснообщинного суспільства характерні такі об’ єд
нання людей, як рід і плем’ я. Кожне плем’ я користувалося своїм
діалектом, а їх розпад призводив до роздрібнення цих діалектів
(мов). Племінні мови збереглися на деяких територіях Азії (Рес
публіка Дагестан у складі Російської Федерації, північ Азербай
джану), Африки, Америки, Австралії, Меланезії, Океанії. Інколи
племена об’ єднувалися в союзи племен, і так виникали споріднені
діалекти. Однак траплялися випадки, коли союз племен не мав
спільної мови.
Племінні діалекти і навіть мови племінних союзів були
обмежені лише побутовим функціонуванням. Порівняно із сучас

ними мовами вони мали менш систематизовану граматичну
структуру, ширший арсенал суплетивних форм (звідси — архаїч
ність суплетивізму як явища); різні афікси уточнювали конкретні
деталі, але не узагальнювали спільних ознак предметів і фактів,
які ще не були виокремлені людським мисленням; у словнику
були представлені численні назви конкретних предметів і явищ,
але ще не було слів для більш загальних понять.
Унаслідок зародження класового суспільства, яке супрово
джувалося формуванням перших рабовласницьких держав, на
основі племен і племінних союзів виникли народності. Мови сою
зів племен із часом перетворилися на мови народностей, а племін
ні діалекти поступово набували територіальних меж. Постала
потреба в державній мові. В одних державах виникала єдина дер
жавна мова (як-от латина у Давньому Римі), в інших — за функціо
нування багатьох мов одна з них ставала спільною лише на деякий
період. Суспільні функції мови народності значно ускладнилися
порівняно з племінною мовою. Вона обслуговувала і матеріальні, і
духовні потреби людей. Постали перші писемні мови, серед них
санскрит, яким написано численні твори релігійної, філософсь
кої, юридичної та наукової літератури Давньої Індії. Однак часто
інтеграційні процеси тривали лише доти, доки існувала єдина
рабовласницька держава. З її розпадом на кілька утворень знову
перемагала тенденція до диференціації мов. На руїнах Західної
Римської імперії у Середньовіччі на основі розмовної латини поча
ли виникати нові романські мови.
Феодалізм (настав у Європі після V—VI ст. н. е. і тривав до
X VI—XVIII ст.) характеризувався дрібним товарним виробни
цтвом і слаборозвинутим натуральним господарством. Унаслідок
цього постала політична роздрібненість, на основі якої у загально
му розвитку мови перемогли тенденції диференціації. Єдина рані
ше мова розгалужувалась на кілька мов, що ґрунтувалися на
територіальних діалектах (наріччях) нового утворення. У кількох
західноєвропейських країнах цей процес досягнув такого ступе
ня, що носії різних діалектів переставали розуміти один одного
(наприклад, в Італії та Німеччині, об’єднання яких у єдині держа
ви завершилося лише 1870 p.).
Мови народностей — це вже істотно розвинутіші системи
людського спілкування. їх розвиток мав не лише кількісний, а і
якісний характер. Поступ суспільних відносин, науки, техніки,
мистецтва зумовив появу багатьох нових слів на позначення нових
понять. Виникали різні термінологічні системи, численні абстракт
ні поняття й слова для них, упорядковувалась і вдосконалювалась
граматична структура мов. У цей час почалося становлення
/1 5 5 / Розвиток і функціонування мов у різні історичні епохи

відшліфованого варіанта єдиної загальнонародної мови — літера
турної мови, яка могла існувати в писемній та усній формах.
Однак літературна мова народності мала ще досить обмежене
функціонування. Інколи в галузі релігії, державного врядування,
наукової діяльності й навіть художньої літератури суспільство
користувалося чужою для себе або мертвою мовою: латинською
(в країнах Західної Європи до XVI—XVII ст.), старослов’ янською
(у Київській Русі), арабською (на Близькому і Середньому Сході),
давньоєврейською (мова іудейського богослужіння). Ці мови
переважно були незрозумілі широким народним масам, які про
довжували користуватися місцевими діалектами.
Період розпаду феодалізму характеризується активною
боротьбою за націоналізацію мов і культур. Вона була підготовле
на в окремих країнах постійною практикою використання місце
вих мов як літературних. Ще в X I—XIII ст. у Західній Європі
з’ явилося чимало творів провансальською, італійською, францу
зькою, а пізніше німецькою, англійською, румунською (з 1521 р.)
та іншими мовами. Це значно підняло статус живих народних
мов. У X V —XVI ст. відбулася перемога національних мов над
латиною, яка після падіння Західної Римської імперії 476 р. ще
тисячу років панувала в країнах Заходу як мова літературна.
Утворення націй сприяло повсюдному виникненню національ
них мов як дієвого засобу подолання феодальної роздрібненості,
формування єдиних національних держав. Першою європейсь
кою нацією вважають італійську. Із творчістю Данте Аліг’ єрі
(1265— 1321), який першим став використовувати у творчості не
латину, а живу народну мову, пов’ язане становлення італійської
національної мови.
Структурно мова нації і мова народності не мають істотних
відмінностей, хіба що в національний період мова народу завдяки
подальшому поступальному розвиткові літературної мови набуває
досконалішої граматичної будови і збагачується лексично. Мови
народності і нації різняться більшою роллю літературної мови в
житті суспільства: відбувається поступове зближення народнороз
мовної мови з літературно-писемною. Унаслідок дедалі більшого
впливу літературної мови в національний період поступово стира
лися відмінності між територіальними діалектами. Однак цей про
цес відбувався повільно, оскільки літературна мова була майже
недоступна широким народним масам через їх неосвіченість. Люм
пенізація населення і поява промислового пролетаріату зумовили
виникнення міських соціальних діалектів, елементів арго.
Відношення між мовами в суспільстві часто визначалися
політикою правлячих кіл. Іноді до влади приходили сили, які,

активно ратуючи за вільний усебічний розвиток мови своєї
нації, нетерпимо ставилися до інших націй і народностей, на які
прагнули поширити своє панування. Яскравими прикладами є
великодержавна політика багатонаціональних імперій —
Австрійської (з 1867 р. — Австро-Угорської, яка проіснувала до
1918 p.), Російської та ін., де виразно відчутними були шовіні
стичні тенденції панівних націй, недержавні нації — українці,
чехи, словаки, поляки, серби, хорвати, словени, румуни (у
Трансільванії) тощо — боролися за права своїх мов. У всіх коло
ніях державною мовою колонізатори завжди оголошували свою
мову; для спілкування з місцевим населенням використовува
ли піджини.
Сучасний світ переживає складні соціально-політичні про
цеси (передусім глобалізацію), які зумовлюють різноманітні
зміни в розвитку мов і їх суспільному функціонуванні. Внаслідок
інтенсифікації контактів у мовах збільшується кількість інтер-
націоналізмів, англіцизмів, виникають однакові форми, слово
твірні моделі, синтаксичні конструкції. На перший план вихо
дять не національні мови, а невелика кількість міжнародних
(світових) мов.
Міжнародна (світова) мова — окрема національна мова, яка завдяки
своєму функціонуванню в міждержавних відносинах і міжна
родних організаціях забезпечує спілкування між різними наро
дами і різними державами.
Такі мови характеризуються виконанням максимальної

кількості суспільних функцій у загальноєвропейському і загаль
носвітовому масштабах. Це зумовлено інтенсифікацією міждер
жавних і міжнародних контактів, культурного обміну, бороть
бою з тероризмом, продовженням науково-технічної революції,
розвитком засобів масової інформації, особливо інтернету й
супутникового зв’ язку. Своєрідну роль міжнародної мови вико
нували латина й арабська на середньовічному Сході, у
XVIII ст. — французька мова, у X IX ст. —- німецька, у другій
половині X X ст. під час «холодної війни» (1946— 1989) між над
державами США і СРСР — англійська та російська. На сучасному
етапі робочими мовами Організації Об’ єднаних Націй є англійсь
ка, французька, іспанська, російська, китайська й арабська,
оскільки це мови не лише значного поширення, а й інтенсивного
вивчення в різних країнах світу. Останнім часом помітно домінує
англійська, яка претендує на роль всесвітньої мови спілкування.
Не будучи світовими мовами, широко вживаними є італійська
(її вивчають у всіх музичних навчальних закладах), німецька,
/1 5 7 / Розвиток і функціонування мову різні історичні епохи

португальська, грецька (завдяки своїй тривалій культурній і нау
ковій традиції), японська.
Однак стрімка глобалізація породжує проблему збережен
ня органічної цілісності та самобутності національних мов.
1. У чому виявляються статика і динаміка мови?

2. Завдяки чому можливий розвиток мови?
3. Які чинники зумовлюють зміни в мові?
4. Поясніть сутність диференціації та інтеграції мов.
5. Чим різняться контакти мов, поширених на різних територіях і
на одній території?
6. Розкрийте суть двомовності і диглосії.
7. У чому полягають особливості мовних контактів субстратного,
суперстратного й адстратного типу?
8. Розкрийте спільні й відмінні ознаки піджинів та креольських
мов.
9. Чим відрізняються штучні мови від природних?
10. Чи з однаковою швидкістю змінюються різні рівні мовної
структури? Яка специфіка розвитку кожного з рівнів?
11. Розкрийте етапи та особливості розвитку мов під впливом сус
пільно-історичних змін.
12. Чим відрізняється національна мова від мови народності?
13. За яких умов суспільного і мовного розвитку виникає літера
турна мова?
14. Що вам відомо про політику глобалізації та її вплив на розви
ток національних мов?
10.
Мова як системно-структурне
утворення
10.1. Системний характер мови

Мова є складним багатоаспектним явищем. Вона суспіль
на, бо виникає тільки в соціумі та передається у спадок, і водно
час індивідуальна, тому що зберігається у свідомості кожного
мовця; матеріальна, бо функціонує лише у мовленні, й водночас
ідеальна, оскільки існує як система одиниць — власне мова;
фізіологічна, бо в її відтворенні задіяний артикуляційний апа
рат людини, і психічна, тому що породження і сприйняття
висловлювань забезпечують спеціалізовані ділянки кори пів
куль головного мозку.
Однак попри різноманітність і складність мови всю сукуп
ність мовознавчих проблем умовно можна звести до трьох найваж
ливіших: природа мови, її будова і функції. У їх розв’ язанні лін
гвісти розрізняють зовнішній і внутрішній аспекти дослідження.
З о в н і ш н і й а с п е к т передбачає вивчення природи і функцій
мови в контексті її місця серед інших явищ буття, зокрема сус
пільних, і відповідно — її призначення, ролі. У зв’ язку з цим мову
визначають як найважливіший засіб людського спілкування.
В н у т р і ш н і й а с п е к т в и в ч е н н я м о в и спрямова
ний насамперед на опис її внутрішньої будови — одиниць і відпо
відних конструктивних елементів. У такому контексті типовим є
визначення: мова — універсальна система знаків, яка природно
виникла у людському суспільстві для створення, зберігання і
передавання інформації — знань людини про дійсність. На
системному, впорядкованому характері мови наголошували відо
мі мовознавці, зокрема А. Білецький та О. Ахманова.
/1 5 9 / Системний характер мови

Як зауважував С. Семчинський, кожна система існує для
виконання певної функції. Мовна система існує як знаряддя спіл
кування і пізнання. Успішне функціонування мови забезпечується
її складною, але надійною структурою. Будь-яка сучасна мова є
складним утворенням, яке охоплює різні системи (фонетичну, мор
фологічну, лексичну, синтаксичну тощо). Отже, мова — це система
систем, системно-структурне утворення, однією з найвиразніших
властивостей якого є здатність до самоорганізації, самоналашту-
вання, забезпечення відносної рівноваги всіх її складників.
У мовознавчій науці усталилося таке визначення поняття
«система мови»:
Система (грец. стиаттціа — сполучення, ціле, з'єднання) мови — вну
трішньо організована сукупність елем ентів (одиниць) мови,
пов'язаних стійкими (інваріантними) відношеннями.
Наприклад, система консонантизму — сукупність приголо

сних фонем мови; відмінкова система іменника та інших іменних
частин мови; система дієслівного виду тощо.
Мова загалом характеризується варіативністю, що є однією
з умов її динамізму. Аналізуючи системи певних елементів, оди
ниць, явищ, їх поділяють за ступенем однорідності, одновимірно-
сті будови і функцій їхніх складників на системи г о м о г е н н і
(грец. 'оцоуєуг(<; — однорідний) і г е т е р о г е н н і (грец. ř:T£poy!:vrjc —
неоднорідний). Мова гетерогенна, оскільки є складною системою
відмінних за формою і функціями елементів, має ієрархічну будо
ву — в ній існують елементи нижчого і вищого рівнів, по-різному
співвідносні зі значенням. Одні конструктивні елементи мови
мають значення і форму його вираження, вони є знаками мови,
наприклад слова. Інші ж не мають значення в прямому сенсі цього
слова, а є будівельним матеріалом «тіл» знаків (наприклад,
звуки, які теж утворюють власну систему). Відповідно до гетеро
генних особливостей мова є багаторівневим утворенням, що має
власну структуру.
Структура (лат. structüra — будова) мови — сукупність закономірних
відношень між елем ентами (одиницями) мови, у яких вони
перебуваю ть чи в які вступаю ть відповідно до функцій у
мовленні.
Відповідно д о природи, будови і функцій мовних одиниць

виокремлюють такі основні рівні мовної структури:
1) фонетичний (фонологічний, фонемний) — рівень одиниць зву
кової будови мови (фонем, а також складів, явищ наголосу);
2) морфологічний (морфемний) — рівень одиниць словотвір
ної і словозмінної структури слова (морфем, які використо
/1 6 0 / Мова як системно-структурне утворення

вують для творення нових слів або граматичних форм пев
ного слова);
3) лексико-семантичний (лексемний, лексичний) — рівень
одиниць лексикону, тобто слів;
4) синтаксичний — рівень словосполучень та комунікатив
них одиниць мови (речень і текстів).
Зв’язки між одиницями одного рівня мови називають зв’ яз
ками по горизонталі, а різних рівнів — зв’ язками по вертикалі, або
ієрархічними. У горизонтальних структурних відношеннях пере
бувають фонеми з фонемами (напр., фонеми |о|та |е|польської мови
перебувають у відношеннях ототожнення як голосні на противагу
приголосним і водночас у відношеннях протиставлення як неносо-
ві голосні на противагу носовим — відповідно |о| та |о| або |е| та |е|).
Зв’ язкам одиниць різних рівнів властива ієрархічність: речення
утворюються зі слів, слова — з морфем, морфеми — з фонем.
Для детальнішого опису одиниць і елементів мови мово
знавці виокремлюють підрівні мови в межах відповідного рівня.
Наприклад, синтаксичний рівень мови існує у своєрідній ієрархії
структурних підрівнів: підрядне словосполучення —» структурна
група простого речення (групи підмета, присудка з відповідними
синтаксичними зв’ язками) —> просте речення (відношення між
групами підмета і присудка) -» 1) складне речення із сурядним
зв’ язком між його компонентами (відношення структурної рівно
правності); 2) складне речення із підрядним зв’ язком між його
компонентами (відношення структурної залежності підрядного
речення від головного) —> текст із формально-змістовими залежно
стями між реченнями, що його утворюють.
Отже, мова як системно-структурне утворення влаштована
так, що одиниці нижчих рівнів функціонально себе опосередкову
ють в одиницях вищих рівнів. Фонема як одиниця фонетичної
системи виявляє свої властивості і функції у складі морфем, мор
фема — у складі слова, слово — у складі речення, «перетворю
ючись» із частини мови на член речення, речення — у складі тексту.
Центральною одиницею мовної системи є слово, яке своєю
морфемною будовою і функцією називання позамовних явищ слу
гує стрижневим конструктивним елементом мови, об’ єднує всі її
рівні: слово складається з морфем, побудованих із фонем, самі ж
слова є компонентами речення, в якому з частин мови вони «пере
творюються» на члени речення.
Системно-структурна організація мови забезпечує їй відтво-
рюваність, стабільність, здатність до саморозвитку (динамізм),
універсалізм (використання її людським суспільством у всіх сфе
рах комунікативної, пізнавальної діяльності і буття загалом).
/1 6 1 / Системний характер мови

10.2. Мова як система систем
Однією з поширених моделей мови як системного утворення
є представлення її як сукупності основних, проміжних і супровід
них систем (підсистем). Перші два типи прийнято зображувати як
п’ ять перехрещуваних кілець, які демонструють єдність і суміж
ність відповідних систем (підсистем) та їхніх одиниць (рис. 10.1).
СИСТЕМ А
Семантична система
ОДИНИЦІ проміжні
опису системи
графічна система кінетична система супровідні

(граф ем а) (кінема) системи
ОДИНИЦІ 1) 0 Í2 ß... l)í (суплемен-
опису 2) А Б В... 2) «■ 4 тарна
і субститу-
3) Jq 3 )2 3 4 тивні)
4) ... 4)...
Рис. 1 0 .1 . Система мови
До о с н о в н и х с и с т е м м о в и належать ті, базові оди

ниці яких надаються до опису в межах самих систем і є для них
визначальними. Таких систем три: фонетична, семантична і син
таксична. П р о м і ж н і с и с т е м и — системи, одиниці яких
мають подвійну, дифузну природу. До них належать м о р ф о н о
л о г і ч н а та ф р а з е о л о г і ч н а . Морфонологія як розділ мовоз
навчих знань вивчає семантичну маркованість чергувань звуків у
межах однієї й тієї самої морфеми, отже, йдеться про явища фоне-
тико-морфологічного (проміжного) характеру. Одиниці фразеоло
гічної проміжної системи, з одного боку, належать до лексики, є

одиницями лексичної підсистеми семантичної системи, а з іншо
го — відтворюваними в мовленні сполуками слів, що мають кон
кретну синтаксичну будову, тобто є явищами і синтаксичної
системи мови. До с у п р о в і д н и х с и с т е м зараховують: 1) кіне
тичну, одиниці якої виконують роль допоміжних, суплементар-
них (лат. supplementum — доповнення; це жести, міміка тощо) або
субститутивних (лат. substitütio — заміна, заміщення), заміщу-
вальних щодо основних засобів усного спілкування (наприклад,
жестове мовлення глухих); 2) графічну, одиниці якої (графеми)
слугують засобом відтворення і збереження тексту в ситуації заоч
ного спілкування.
Попри всі відмінності між основними системами мови,
вони виявляють певний загальний принцип будови і характер від
ношень, тобто і з о м о р ф і з м (грец. їаод — однаковий і цорхрт) —
форма). Свідченням цього є те, що одиницю будь-якого рівня
можна формально описати з погляду її д и с т р и б у ц і ї
(лат. distribütio — розподіл, розчленування) — розподілу за тим
оточенням (формальним чи змістовим сусідством), у якому вона
відповідно до своєї функції та значення може опинитися в певно
му мовленнєвому контексті. Наприклад, суфіксальна морфема
української мови разом із флексією -ст в (о ) може стояти у постпо
зиції (лат. post-positTvus — ставлений у кінці) при творенні нових
слів від іменної основи із значенням збірності на зразок селянин —>
селянст во, робітник —> робіт ницт во, пт ах —» пт аст во, уч и
тель - » учит ельст во тощо, але список цих слів кінечний, тобто є
певні обмеження на подібне дистрибутивне пов’ язування частин у
таких, наприклад, теоретично можливих похідних квазісловах,
як дояр —» *доярст во, інженер —> *інж енерст во, співак —» *спі-
вацт во, вірянин —> *вірянст во тощо.
10.3. Рівні та одиниці мови.

Подвійне членування мови
Відношення між одиницями мовної системи існують як
однорівневі або як ієрархічні. Р і в е н ь м о в и становить сукуп
ність більш-менш однорідних одиниць однакового ступеня склад
ності, які виконують однакові внутрішньоструктурні функції.
Мовні одиниці належать до двох принципово відмінних
класів:
1) ті, що є носіями (виразниками) мовних значень, — морфе
ми, слова, словосполучення, речення. Наприклад, морфеми
/1 6 3 / Рівні та одиниці мови. Подвійне членування мови

української мови -ник, -ар, -ач, -тель, -ак та ін. слугують,
зокрема, для творення значення «особа за її фахом, харак
тером занять» (ливарник, шахтар, орач, учит ель, співак),
тобто мають словотвірне значення;
2) ті, що не мають самі по собі певного значення, — фонеми,
склади, які не є власне знаками мови.
З огляду на це всередині X X ст. французький мовознавець
Андре Мартіне (1908— 1999) запропонував т. зв. п о д в і й н е
ч л е н у в а н н я м о в и — поділ мовленнєвого потоку на одиниці
звукової будови, які не співвідносяться зі значенням, і семантич
ні одиниці, які більш чи менш узагальнено позначають усвідом
лювані дані пізнавально-відображального досвіду людини, її
знання про світ. Наприклад, лексему око можна розчленувати як
мовну одиницю в такі способи:
|0||к||о|
а) на одиниці звучання — фонеми (3 фонемовживання): 1 2 3 ,і
одиниці вимовляння — 2 склади: [ó(1) |?со(2)] (перший тип
членування);
б) на мінімальні семантичні (значеннєві) одиниці — морфе
ми: ок(1) - о(2) (відповідно корінь і суфікс); на лексико-се-
мантичні одиниці — слова (словоформи): [...] око(1) |e(2) |
о р га н у Ізору(4) [...]; на елементарні комунікативні одиниці —
речення: [...] ІВ ух о є орган с л у х у .(1) |Око є орган зору.(2) |Я к і
ще є органи чут т ів ?(3) |[...].
Необхідність членування на особливі одиниці на зразок
фонем випливає зі знакового характеру мови, а також відносної
обмеженості пам’ яті людини і можливостей її вимовно-слухово
го апарату. Виробляється порівняно невелика кількість фонем,
які, не будучи знаками, формують у різних комбінаціях мате
ріальні оболонки (плани вираження) надзвичайно великої кіль
кості знаків. Членування мови (її po3^áflHÍCTb на менші одини
ці) і навпаки — синтезування (складання з менших одиниць
більших), забезпечують у мові дію однієї з найважливіших засад
її будови — п р и н ц и п у е к о н о м і ї в и р а ж а л ь н и х з у с и л ь
і з а с о б і в . Елементи мовних систем підпадають під закономір
ність: що нижчі за своїм структурним рівнем і складністю будо
ви певні одиниці, то менша їх кількість і вища функціональна
частотність у мовленні, тобто вони використовуються «ефектив
ніше» . Інакше кажучи, неспівмірна кількість одиниць від систе
ми до системи зумовлена ступенем їхньої функціональної свобо
ди. Так, рахунок фонем у мовах світу іде лише на десятки оди
ниць, службових морфем (афіксів) — на сотні, а слів — на тисячі
і десятки тисяч. Кількість же можливих висловлювань у мові
безмежно велика.

Мова набагато складніша за моделі її опису, пропоновані
мовознавцями. Вона є не простим нашаруванням рівнів, а склад
ною багатовимірною сутністю, сформованою у свідомості людини
в результаті суспільного досвіду. Рівневе членування — основна
відмінність мови людей від мови тварин, у яких одиниці спілку
вання є дифузними (лат. diffüsio — взаємне проникнення), нероз-
клйдними, а тому кількість можливих повідомлень у кожного з
представників тваринного світу стала, генетично фіксована.
10.4. Відкритість, динамічність

і стійкість мовних систем
Основні системи мови з погляду ступеня їх відкритості
(закритості) та кількості типових одиниць дуже неоднорідні.
В і д к р и т і с т ь м о в н о ї с и с т е м и виявляється в її здатності
відповідно до потреб людського спілкування і пізнання приймати
нові елементи, ефективно їх вбудовувати в наявну сукупність мов
них одиниць певного рівня. Так, лексико-семантична підсистема
семантичної системи характеризується максимальною відкриті
стю — вона зазнає постійних змін і поповнення словникового
складу. Наприклад, протягом останніх років до української мови
увійшло багато нових слів із різних сфер людської діяльності:
ноут бук , металопластиковий, лізинг, роумінг, мерчендайзер,
ламінат, ріелтер, супервайзер, промоутер, візажист тощо. І хоч
не всі з цих слів уже потрапили до друкованих словників сучасної
української мови, вони успішно адаптувалися в ній. Ні для кого з
мовців не становить проблеми зарахування наведених слів до пев
ної частини мови, а в межах відповідних частин мови — до типу їх
відмінювання, утворення відповідних словоформ, похідних слів
від них, побудова з ними словосполучень і речень. Із розвитком
суспільства і його комунікативно-пізнавальних потреб одні слова
неминуче стають менш уживаними — відходять на периферію
словника, а нові — більш уживаними, переміщаються до функціо
нального ядра слововживання. Отже, окремі слова можуть мати
нисоку або низьку частотність у мовленні, але жодне з них не є в
кожний конкретний момент існування певної мови позасистем
ним чи позаструктурним.
Найзакритішою є морфологічна підсистема семантичної
системи. Історичні зміни в ній, інтенсивно відбувшись у певний
період розвитку мови, коли стабілізувалася загалом уся її систе
м і), особливо за умови к о д и ф і к а ц і ї — затвердження в
/1 6 5 / Відкритість, динамічність і стійкість мовних систем

офіційній формі основних норм та фіксації їх у правописі, словни
ках і граматиках, — нині майже не відбуваються. З часів Т. Шев
ченка інвентар морфем мало змінився, на відміну від інвентаря
слів, значна частина яких побудована з тих самих морфем, але в
інших їх комбінаціях.
Відносна закритість системи не виключає її д и н а м і ч н о
с т і — змінності, здатності до внутрішньої перебудови одиниць,
правил і алгоритмів (лат. algorithmus — сукупність послідовних
дій, які забезпечують розв’ язання певної задачі) відповідно до
внутрішніх законів мови. Динамізм мовної системи визначається
також протиставленням мовної традиції і живої мовної практики.
Так само й кількісна зміна в сукупності елементів певної системи
чи підсистеми мови приводить до перебудови структурних відно
шень у її межах, до звуження функціональних властивостей
одних елементів і розширення відповідних властивостей інших.
Серед найпродуктивніших внутрішніх законів — закон аналогії,
який регулює творення або перебудову мовних одиниць за пев
ним загальним правилом, зразком, еталоном. Усі пересічні мовці
його відтворюють (застосовують), навіть не усвідомлюючи: запо
зичене слово «морфологізують» — приписують йому властивості
певного словотвірного і словозмінного класу слів рідної мови.
Наприклад, французька лексема paletot (іменник чоловічого
роду) в російській та українській мовах ( пальто ) набула грама
тичних ознак іменника середнього роду за аналогією до слів із
закінченням -о (укр. люстро, віяло тощо), від неї утворилися
демінутиви — зменшувально-пестливі форми (рос. пальтецо,
пальт иш ко-, укр. пальт ечко), а в українській мові лексема
пальто стала відмінюваною.
Принцип «самоорганізації» нових одиниць мовної будови
чітко простежується у дитячому мовленні. Дитина лише за
2—3 роки від народження осягає всю внутрішню будову мови саме
завдяки аналогійній алгоритмізації сприйняття, відтворення і
«конструювання» слів, словоформ тощо. Однак дитині не завжди
вдається збагнути, що всередині певної системи (підсистеми) оди
ниці мови розподіляються на формальні класи і підкласи, кожний
з яких має свої відмінності, тому вона поширює правила побудови
одиниць якогось кількісно найбільшого, найчастотнішого класу
на решту подібних за призначенням одиниць, «виправляє» мову.
Наприклад, плакати —> плакаю замість плачу (за зразком чита
ти —» читаю).
Жодна система не змогла б існувати без ключової властиво
сті — с т і й к о с т і , або р е з и с т е н т н о с т і (лат. resistentia —
опір, протидія), яка забезпечує її стабільність і зрозумілість. Так,

спроби «проникнення» до системи приголосних чужорідної
фонеми |ф| призвели до своєрідного опору системи у низці мов:
укр. розм. Х ведір замість Федір, хва кт замість факт-, естон.
prantsu.se (французький), kompvek (цукерка) (з італ. confetto),
kohvik (кафе).
Отже, відкритість, динамічність і стійкість мови як систе
ми систем забезпечують їй унікальну характеристику: вона зав
жди готова до виконання двох базових своїх функцій — комуніка
тивної і пізнавально-відображальної, яка реалізується у єдності з
мисленням. Мова розвивається еволюційно, постійно перебува
ючи у стані функціональної стабільності, на відміну від суспіль
ства, яке часто трансформується внаслідок революційних змін.
10.5. Парадигматичний і синтагматичний

аспекти вивчення мови
Мову вивчають різними методами, методиками і дослід
ницькими процедурами відповідно до того, що аналізують — рівні
мови, її одиниці, характер структурних відношень між ними чи й
те, й інше. Системно-структурні властивості певної мови доцільно
вивчати у синхронії. На їх дослідження спрямовані парадигма
тичний і синтагматичний аспекти.
Парадигматика (грец. л:ара8іуцос — зразок, приклад) — аспект вивчен
ня мови, який передбачає виділення та опис сукупностей усіх
можливих форм і проявів певної мовної категорії.
її завдання — поділ слів за типами відмінювання і дієвідмі

нювання зі складанням таблиці (парадигми) на засадах аналогій
ного утворення відповідних форм, віднаходження сукупностей
одиниць мови, що об’єднуються у класи на засадах відношень ото
тожнення і протиставлення (парадигматичних).
Синтагматика (грец. сіЗутосуцос — разом збудоване, поєднане, з'єдна
не) — аспект вивчення мови, який полягає у з'ясуванні законів
і правил внутрірівневої і міжрівневої сполучуваності мовних
одиниць.
У фонетиці синтагматичною сполучуваністю спричинені

асиміляція, дисиміляція, акомодація звуків тощо; у словотворі
існує певна закономірність у поєднанні морфем (так, в українсь
кій мові віддієслівні назви особи-діяча утворюються за допомогою
суфіксів -тель, -ар, -ач, (л ь)н ик, -ій, ак тощо: учитель, лікар,
/1 6 7 / Парадигматичний і синтагматичний аспекти вивчення мови

ткач, будівельник, водій, сп івак). У лексиці синтагматичні відно
шення виявляються, зокрема, у вибірковій сполучуваності лек
сем, як-от слова з одиничною сполучуваністю: укр. скалити
( зуб и ), розтринькати ( грош і)•, рос. трескучий ( мороз), закадыч
ный ( др уг).
Іноді парадигматику і синтагматику протиставляють як
аспект системи й аспект тексту. Парадигму становить сукупність
усіх проявів певної мовної одиниці. Наприклад, відмінково-чи
слова парадигма слова верба в українській мові має такий вигляд:
Н. верба вёрби
Р. верби верб
Д. вербі вербам
3. вербу верба
О. вербою вербалш
М. (на) вербі (на) вербах
Кл. вербо верба
Кожна із наведеної сукупності словоформ (усього їх 14 —
по 7 для форм однини і множини) попри те, що вони є проявами
одних і тих самих категорій, що об’ єднує їх у парадигму, водночас
не може бути в мовленні замінена на іншу із збереженням її зна
чення і функції, тобто вона унікальна. Отже, кожна із цих форм
має й диференційну (лат. differěns — відмінність) ознаку. Кіль
кісний склад елементів парадигми відповідає особливостям будо
ви конкретної мови.
Парадигма як клас мовних одиниць будується на відно
шеннях інтегральності й диференційності. У парадигми слова
об’ єднуються не лише за формальним (граматичним) критерієм, а
й власне лексико-семантичним. Так, лексеми горіх, яблуня, слива,
вишня тощо утворюють парадигматичну сукупність одиниць, яка
будується на тих самих засадах, що й відмінково-числові форми
слова верба, однак протиставлені йому тим, що називають плодо
ві дерева (клас відповідних лексико-семантичних одиниць).
Водночас жодне з них не може вживатися із значенням іншого.
Парадигми бувають повні і неповні, т. зв. дефектні — з
неповністю заповненою матрицею теоретично можливих форм.
Наприклад, в українській мові немає в парадигмі особових форм
теперішнього часу недоконаного виду дієслова придбати форми
1-ї особи; так само в російській мові у дієслова очутиться. Не всі
дієслова утворюють видові пари, не всі іменники мають форми
множини (однини) тощо.
У мові існують різнорівневі парадигми: фонетичні, морфо
логічні, словотвірні, лексичні, синтаксичні. Синтаксичні пара
дигми утворюють різні типи словосполучень і речень, зв’ язаних

семантично. Крім того, у синтаксисі є можливість висловити одну
й ту саму думку синтаксично по-різному (особовим чи безособовим
реченням, складним із сурядним або підрядним зв’язком тощо).
Зазначені аспекти передбачають дослідження мови не
лише з погляду власне системи (групування) певних одиниць на
основі опозицій (протиставлення) їх функцій чи значень, а й з
погляду тих відношень і правил, за якими ці одиниці на основі
лінійної сполучуваності утворюють текст як одиницю мовлення.
1. У чому полягає багатоаспектність реальних втілень мови як

об'єкта дослідження?
2. Дайте визначення понять «система» і «структура» стосовно
мови.
3. Схарактеризуйте рівні мови та відповідні основні одиниці.
4. Розкрийте суть подвійного членування мови.
5. Чому мову називають системою систем?
6. Схарактеризуйте основні та проміжні системи мови, їх базові
одиниці.
7. Які підсистеми мовної системи є проміжними?
8. Чи всі мови мають однакову системну організацію? структурну
організацію? Чому?
9. Що розуміють під ступенем відкритості систем мови?
10. У чому виявляється динамізм мови як системно-структурного
утворення?
11. Чи існує залежність між кількістю одиниць певної системи та
їхнім функціональним навантаженням і продуктивністю?
12. Наведіть докази ізоморфічності будови мовних одиниць різ
них рівнів її організації.
13. Розтлумачте поняття «дистрибуція» стосовно одиниць усіх рів
нів мови.
14. Які відношення між мовними одиницями називають парадиг
матичними?
15. Охарактеризуйте синтагматичні відношення між елементами
в системі мови.
11.
Фонетична система мови
11.1. Фонетика як наука

Мова як матеріальне явище має звукову природу, чим
забезпечується можливість звукової комунікації відповідної мов
ної спільноти. Цей аспект мови вивчає фонетика.
Фонетика (грец. qxovriTiKÓc — звуковий) — розділ мовознавства, який
досліджує звукову будову мови: звукові одиниці, закономірно
сті їх поєднання, фонетичні процеси, природу і структуру скла
ду, наголос та інтонацію.
Залежно від того, в якому аспекті досліджують фонетичні

явища, фонетику розмежовують на кілька підрозділів:
1. За предметом вивчення:
— загальна фонетика, яка охоплює загальнотеоретичні аспек
ти звукової будови людської мови, у т. ч. фонетичні універ
сали — спільні для всіх мов світу звукові властивості, озна
ки, характеристики;
— окрема фонетика, яка описує фонетичну систему конкрет
ної мови з урахуванням специфіки фонетичних одиниць,
що реалізуються не лише в літературному різновиді загаль
нонародної (етнічної) мови, а й у її територіальних (діалек
ти) та соціальних (соціальні діалекти, регіональні варіанти
окремої мови тощо) різновидах;
— порівняльна (зіставна) фонетика, яка здійснює порівняль
не дослідження звукової будови різних мов у теоретичному
аспекті (з’ ясування універсальних властивостей звукових
одиниць у мовах світу) і з лінгводидактичною метою — для
/1 7 0 / Фонетична система мови

вибору оптимальних методик навчання іноземної мови з
урахуванням неминучих відмінностей у звуковому складі
порівняно з рідною.
2. За часовим аспектом:
— описова фонетика, яка має завданням аналіз фонетичної
системи певної мови в синхронічному аспекті;
— історична (діахронічна) фонетика, що передбачає з’ ясуван
ня причин, характеру і динаміки змін в інвентарі фонетич
них одиниць мови впродовж певного історичного періоду.
3. За методами дослідження:
— теоретична фонетика, яка застосовує теоретичні методи;
— експериментальна фонетика, яка послуговується емпірич
ними методиками і прийомами, зокрема слуховим аналі
зом, до якого залучають фахівців-фонетистів з особливим
тренованим фонетичним «слухом». У межах експеримен
тальної існує інструментальна фонетика, що вивчає об’ єк
тивні властивості звукових одиниць з використанням спе
ціальних приладів, які забезпечують з’ ясування тих об’ єк
тивних акустико-артикуляційних параметрів фонетичних
одиниць, які звичайним слуховим аналізом встановити
неможливо.
Фонетика, отже, є наукою про одиниці базового матеріаль
ного рівня мови. Знання про природу, будову і функції цих оди
ниць забезпечують правильне розуміння сутності всіх інших мов
них явищ і одиниць вищих рівнів мови у їх зв’ язках і взаємодії.
11.2. Одиниці і підсистеми фонетичної системи

Фонетичну систему кожної мови утворюють одиниці двох
типів: сегментні і несегментні, які вирізняють за можливістю ви-
членувати їх у звуковому потоці. С е г м е н т н і (лат. segmentům —
виокремлена частина, відрізок) о д и н и ц і можна вичленувати в
мовному потоці як дискретні (лат. discrětus — окремий, відокре
млений) і проаналізувати поза їхнім зв’ язком з іншими подібними
одиницями. З матеріального погляду вони є відрізками звучання.
До них належать фонеми, склади, т. зв. фонетичні слова.
Несегментні (надсегментні, супрасегментні)
о д и н и ц і не можуть матеріально реалізуватися поза межами
сегментних одиниць. їх неможливо вичленувати, однак можна
описати і класифікувати відповідно до їхніх акустичних характе
ристик і форм вияву у складі, слові, словосполученні, реченні.
/1 7 1 / Одиниці і підсистеми фонетичної системи

До несегментних одиниць звукової будови мови належать наголос
та мелодика (грец. цєХсобоа — співучий) в усіх її проявах.
Відповідно до одиниць аналізу у фонетичній системі ви
окремлюють кілька підсистем:
1) фонічна підсистема, яку утворюють сукупність фонем
окремої мови, а також типових складів. Для деяких мов
склад є базовою одиницею фонетичної системи, наприклад
для китайської, у якій не існує морфем, які б за звуковою
будовою були менші за склад, на відміну від української, де
є морфеми, що не становлять складу і містять лише одну
фонему — приголосну;
2) просодична (грец. лроаюбіоскод — стосовний наголосу) підси
стема, яка охоплює надсегментні явища (наголос, мелоди
ку, висоту тону, гучність, тембр, тривалість тощо). Інакше
кажучи, це підсистема фонетичних засобів (акцентуацій
них, висотних, силових, тривалісних, тембральних, тональ
них, ритмових тощо), які реалізуються в мовленнєвих сег
ментах (складі, слові, словосполученні, синтагмі, фразі,
надфразній єдності, тексті) і виконують конструктивно-
смислорозрізнювальну роль;
3) силабічна підсистема, що становить у кожній мові сукуп
ність типових складів і їх комбінацій.
У кожній із підсистем фонетичної системи мови мовознав
ці визначають типові для неї одиниці аналізу, послуговуючись
при їх описі відповідними поняттями і термінами, однак лише в
сукупності всіх зазначених характеристик можна отримати ви
черпну фонетичну характеристику окремої мови чи їх сукупності
відповідно до мети і завдань досліджень.
11.3. Аспекти вивчення

одиниць звукової будови
Одиниці звукової будови мови є складними, різнобічними
явищами, які вивчають у різних аспектах відповідно до їхньої
матеріальної природи і потреби з’ ясувати конкретні властивості
та характеристики. Описуючи фонетичну систему мови, обов’ яз
ково визначають природу, будову і функції фонетичних одиниць,
які вони реалізують у відповідних відрізках мовлення (тексту) чи
у мові загалом. Основними аспектами вивчення звукової будови
мови є фізичний (акустичний), фізіологічний (артикуляційний)
та власне лінгвістичний (функціональний, фонологічний).

Фізичний аспект вивчення звуків мови
та їх акустична класифікація
Звук мови, як і будь-який інший, є акустичним яви
щем, яке досліджує спеціальний розділ фізики — а к у с т и к а
(грец. акогхгакоо — слуховий). Відповідно цей аспект вивчення
мовлення називають акустичним, або фізичним.
Звук виникає внаслідок коливання пружного середови
ща — повітря, води тощо. Мовний апарат людини здатен продуку
вати два основні різновиди звуків: тони і шуми. Тон (лат. tonus —
звук) є сукупністю багатьох простих періодичних коливань певної
частоти, які називають гармоніками. Прикладом тону може бути,
зокрема, звучання гітарної струни. Шум — коливання неперіо
дичного, негармонізованого характеру. Тони і шуми, а також їх
поєднання у кожній з мов світу представлені відповідними типа
ми звукових одиниць у певному кількісному співвідношенні,
основними серед яких є голосні, що творяться тільки тоном, і при
голосні, утворювані тонами і шумами в різному співвідношенні.
Як матеріальне явище звук мови має сукупність акустич
них властивостей-характеристик, які є універсальними для зву
кових одиниць усіх мов світу і відрізняють їх від будь-яких
інших звукових утворень, наявних у звуковій картині навколиш
ньої дійсності. Властивості звуків поділяють на якісні (висота
звука, його сила (інтенсивність, гучність) і тембр) та кількісні
(тривалість звука).
В и с о т а з в у к а залежить від частоти коливання колив
ного тіла, наприклад гітарної струни, голосових зв’ язок людини
тощо. Одиницею вимірювання частоти коливання є Герц (Гц).
Між висотою звука і частотою коливання існує прямо пропорцій
на залежність: що більша частота коливань, то більша висота
звука. Людина завдяки слуховому аналізатору здатна розрізняти
звуки у діапазоні від 16 до 22 тис. Гц. Оптимальний для її слухо
вого сприйняття частотний діапазон звуків становить 1000—
3000 Гц, однак це не означає, що середні частотні показники
людського голосу перебувають саме у таких межах. Зазвичай цей
показник не перевищує 1300 Гц (показник для сопрано — найви
щого жіночого співочого голосу).
С и л а з в у к а залежить від амплітуди (лат. amplitudo —
величина, розмах, широчінь) коливання — найбільшого відхи
лення коливної від певного значення, умовно прийнятого за
нульове. Звуковою реалізацією певної амплітуди є гучність
(інтенсивність), яку вимірюють у децибелах (дБ). Що більша
амплітуда, то більшою є гучність. Слуховий апарат людини ефектив
но працює на сприйняття звукових утворень, коли їх інтенсивність
/1 7 3 / Аспекти вивчення одиниць звукової будови

(сила) не перевищує поріг прийнятної для неї гучності, який ста
новить 130— 150 дБ. За тривалої дії звуку з вищим показником
спостерігається поступове погіршення слуху.
Т е м б р (франц. timbre — дзвоник) — це специфічне забарв
лення звука, яке залежить від положення формант у його частот
ному спектрі. Ф о р м а н т о ю (лат. formans — твірний)називають
ділянку посилення енергії у спектрі звука (позначають літерою F
із порядковим індексом: F0, Fj, F2, F3). Саме завдяки характерно
му тембру, який «творить» неповторну якість звука, людина
може розрізняти звуки однакової висоти, різні за джерелом тво
рення (голоси людей, звучання музичних інструментів тощо).
Тембр залежить від того, які обертони (нім. Oberton — тон над
основним) супроводжують основний тон, яка їх інтенсивність і в
яких ділянках звукових частот утворюються їх скупчення (фор
манти). Акустичним корелятом (відповідником) тембру є спек
тральні характеристики звуків: дзвінкість, звучність голосу,
зокрема його «чистота», яскравість звучання тощо.
Т р и в а л і с т ь з в у к а — це кількісна характеристика
його звучання в одиницях часу. Так, приголосні звуки поступа
ються за тривалістю голосним, короткі голосні — довгим, ненаго-
лошені голосні — наголошеним тощо. Одиницею вимірювання
тривалості звука є тисячна частка секунди — мілісекунда (мс).
Пов’язаність висоти, сили і тривалості звука зумовлює
різні типи словесного наголосу в мовах світу (силовий, тонічний
(музичний, висотний) і довготний).
Акустичну природу мови досліджують за допомогою різ
них типових прийомів, основними серед яких є:
1) кімографічний прийом, який ґрунтується на застосуванні
кімографа — приладу для вимірювання сили тиску повітря
при вимовлянні певного звука;
2) електроакустичні прийоми:
— осцилографічний, що передбачає застосування осцилогра
фа для визначення характеру звукової хвилі (її частоти,
інтенсивності, тривалості);
— спектрографічний, за якого отримують спектрограму,
тобто запис (фіксацію) спектра, що відображає частоту гар
монік (у Гц), інтенсивність (у дБ) і час звучання аналізова
ного сегмента (у мс). Це дає змогу проаналізувати форман
ти, які мають вигляд смуг різної локалізації.
Комплексне застосування зазначених прийомів забезпечу
ють сучасні комп’ ютерні програми-аналізатори, які іноді назива
ють «видимим мовленням» (англ. visible speech), наприклад
Sound Forge та ін.

Американські мовознавці Роман Якобсон, Морріс Галле і
Гуннар Фант у 50-ті роки X X ст. опрацювали модель акустичних
диференційних ознак фонем з використанням найновішого на той
час звукового спектрографа. Ці ознаки вони згрупували у 12 бінар
них (лат. blnarius — подвійний, двочастинний) протиставлень фонем
з урахуванням характеру звучності і тону: 1) голосність/неголос-
ність (вокальність/невокальність) — у голосних чітка формантна
структура; 2) приголосність/неприголосність — приголосні харак
теризуються низьким рівнем артикуляційної енергії; 3) перер-
вність/неперервність — переривчастими є зімкнені і дрижачі приго
лосні, які характеризуються різкими початком і розімкненням;
4) глоталізованість (грец. уШкга — гортань)/неглоталізованість —
тоталізовані приголосні вимовляються з додатковим зімкненням у
гортані; 5) різкість/нерізкість — різкі приголосні характеризуються
більшим показником шуму; 6) дзвінкість/глухість; 7) компакт-
ність/дифузність — компактні (і голосні, і приголосні) характеризу
ються концентрацією енергії в центральній частині спектра; 8) низь
кість/високість — для низьких характерне переважання концентра
ції енергії в нижніх зонах спектра, що супроводжується більшим
об’ємом ротового резонатора; 9) бемольність (франц. bémol — зни
ження звука на півтону)/небемольність — пониження формант
спектра, характерне, наприклад, для огублених голосних; 10) дієз-
ність (франц. diese — підвищення звука на півтону)/недієзність —
посилення високих формант спектра, характерне для м’яких і
пом’якшених приголосних; 11) напруженість/ненапруженість —
для напружених характерний більший звуковий тиск, зумовлений
більшим напруженням стінок голосового апарату; 12) носо-
вість/неносовість (ротовість) — носові акустичні характеристики
мають носові (назалізовані) голосні (q, о) та приголосні (|т|, |п|).
У всій сукупності ці акустичні характеристики не трапля
ються в жодній мові, є «індивідуальними» наборами для кожної
окремої мови. Однак вони не вичерпують усієї різноманітності
реальних параметрів звуків людської мови.
Фізіологічний (артикуляційний) аспект

вивчення звуків мови
Фонеми та склади хоч і є найменшими одиницями мови,
проте мають доволі складну природу і будову — з погляду не лише
власне акустичних характеристик, а й особливостей їх продукуван
ня — вимовляння, що є результатом роботи мовного апарату людини.
Мовний апарат людини. Звуки мови утворюються завдяки
роботі м о в н о г о а п а р а т у — сукупності спеціальних органів,
що має центральну і периферійну частини.

4
Рис. 11.1. Мовні зони головного мозку (1 — Broca’s area,
2 — motor cortex, 3 — arcuate fasciculus, 4 — Wernicke’s area)
Ц е н т р а л ь н и й м о в н и й а п а р а т утворюють спеціалі
зовані ділянки кори півкуль головного мозку, що відповідають за
мовно-мисленнєву діяльність, під дією нервових імпульсів якої
виникає усвідомлювана м’ язова активність, — зона Брокй і зона
Верніке (рис. 11.1). Він ініціює, координує і контролює складні біо
фізичні та біохімічні процеси перетворення електричної енергії на
механічну (породження мовлення) і навпаки (його сприйняття).
П е р и ф е р і й н и й м о в н и й а п а р а т утворюють голосо
ві зв’ язки, а також органи і частини людського організму, що
мають фізіологічні функції, безпосередньо не пов’ язані з мовлен
ням: язик, зуби, піднебіння, язичок, гортань, глотка та ін. У
ньому виокремлюють дихальний апарат і власне мовний апарат.
Д и х а л ь н и й а п а р а т становлять: 1) діафрагма — перегород
ка, яка відділяє грудну порожнину від черевної і забезпечує над
лишковий тиск повітря, що сприяє мовленнєвому диханню, на
відміну від фізіологічного; 2) легені, що слугують резервуаром
для економного витрачання повітря при мовленні; 3) бронхи —
розгалуження дихального горла; 4) трахея, або дихальне горло
(трубка), розташоване між гортанню і бронхами. В л а с н е м о в
н и й а п а р а т становлять чотири порожнини: 1) гортань —
складне м’ язово-хрящове утворення, в якому виникає голос завдя
ки м’язовому скороченню спеціальних волокнистих складок, що в
ньому містяться (по парі з кожного боку — нижня і верхня), —
голосових зв’язок, які при творенні голосу натягуються і зближу
ються, утворюючи голосову щілину; 2) глотка — трубка, яка пере
ходить у носоглотку; 3) порожнина рота; 4) носова порожнина.
Між носовою і ротовою порожнинами міститься піднебіння, яке
має тверду і м’ яку (м’ язисту) частини, що утворюють т. зв. підне
бінну завісу. М’ яке піднебіння завершується конусоподібним
відростком — піднебінним «язичком», або увулою (лат. Ova —

виноградне ґроно), що бере участь у творенні деяких приго
лосних звуків.
У порожнині рота, крім піднебіння і язика як найактивні
шого органа, що визначає своїм положенням якість голосних і
значною мірою приголосних звуків, є також зуби, ясна, зокрема
альвеоли (лат. alveolus — жолобок, виїмка, дупло) — горбики з
внутрішнього боку ясен, за якими містяться корені зубів і до яких
при вимовлянні певних приголосних звуків доторкається передня
третина язика. Губи також беруть участь у творенні звуків людсь
кого мовлення.
Усі органи периферійного мовного апарату залежно від
їхньої здатності змінювати свою форму чи положення при артику
ляції звука поділяють на активні (голосові зв’ язки, язик, глотка
(задня її частина), м’ яке піднебіння, губи, язичок) і пасивні (твер
де піднебіння, зуби, альвеоли).
Артикуляція звуків. Периферійний мовний апарат людини
під впливом нервових імпульсів, що надходять із мовних центрів
мозку, виконує сукупність дій для творення певного звукового
сегмента (фонеми), тобто здійснює артикуляцію звуків.
Артикуляція (лат. articulätio — розчленування, виразне вимовлян
ня) — робота мовного апарату, спрямована на творення звуків
мови.
Артикуляція окремого звука охоплює три фази: 1) екскур

сія (лат. excursio — виступ, наступ) — перехід мовних органів від
стану спокою до готовності артикулювати звук; 2) витримка — сам
процес вимовляння звука; 3) рекурсія (лат. recursus — повернен
ня) — повернення органів артикуляції у попередній (початко
вий) стан.
Сукупність усіх артикуляцій, властивих певній етнічній
мові, становить її артикуляційну базу. Саме нетотожністю арти
куляційних баз двох мов, навіть близькоспоріднених, пояснюєть
ся наявність т. зв. іноземного акценту. Іноземець або необґрунто-
вано ототожнює близькі за звучанням фонеми двох мов, або ж нав
паки — надто докладно вимовляє звуки нерідної мови, що
викликає у слухача ефект неприродності, надмірної «старанно
сті». Цей ефект пояснюється недостатньою сформованістю арти
куляційних автоматизмів, що характеризує мовлення особи рід
ною мовою.
Дослідження фізіології звукового мовлення. Роботу мовно
го апарату, тобто фізіологію мовлення, досліджують за допомогою
низки типових інструментальних прийомів, які називають ще
соматичними:

1) палатографування (лат. palätum — піднебіння), яке поля
гає в отриманні палатограми — відбитка язика на піднебін
ні при вимовлянні звука, що дає змогу зробити висновок
про взаємодію частин мовного апарату при артикуляції
приголосних і частково голосних. За непрямого палатогра
фування використовують штучне піднебіння — посипану
тальком вкладку з пластичного матеріалу, яка повністю
повторює зовнішню поверхню піднебіння людини і на якій
при артикуляції звука залишаються сліди від контакту з
нею язика. Таку саму процедуру, але без штучного підне
біння, називають прямим палатографуванням;
2) рентгенографування, що передбачає отримання рентгенів
ських знімків, які фіксують положення органів артикуля
ції на певному її етапі (статичний аспект, порівняння серії
знімків, розглядуваних у часовій послідовності фіксації
роботи периферійного мовного апарату людини);
3) кінорентгенографування — прийом, який дає змогу спосте
рігати у вигляді рентген-фільму артикуляційні рухи мов
ного апарату в їх динаміці;
4) кінофотознімання, що фіксує у вигляді позитивного фото-
зображення або короткотривалого фільму вигляд органів
артикуляції насамперед зовні — положення губ, рух щеле
пи (підборіддя), форму язика при вимовлянні голосних чи
приголосних, зокрема щілинних, тощо.
Артикуляційний аспект вивчення звукової будови мови,
крім власне теоретичного, має незаперечне прикладне значення —
спираючись на опис відповідних артикуляцій, мовознавці створю
ють посібники і підручники для вивчення певної мови іноземця
ми, методики подолання типових вад у вимовлянні певних звуків
чи їх комбінацій (цим займаються фахівці-логопеди).
Власне лінгвістичний (фонологічний) аспект

дослідження звукової будови мови
Акустичний, артикуляційний, частково перцептивний
(пов’язаний з механізмами сприймання мовлення) аспекти дослі
дження звукової будови мови своїм спрямуванням на вивчення
об’ єктивних матеріальних сторін звукових одиниць формують
своєрідне уявлення про нібито певну автономність фонетичної
системи мови. Проте всі визначені ними характеристики є лише
тими необхідними параметрами, що забезпечують виконання
цими одиницями важливих функцій у системі всієї мови загалом,
які досліджує фонологія.

Фонологія — розділ фонетичної науки, який вивчає функціональні
характеристики одиниць звукової будови мови.
Одиниці звукової будови мови, насамперед фонеми, є тими

елементами, з яких конструюються «тіла» мовних знаків (мор
фем, слів, словосполук тощо). Фонологія досліджує функції
фонем, варіанти їх реалізації в живому мовленні, взаємовпливи у
потоці мовлення та ін.
11.4. Класифікація звуків людської мови

За артикуляційними та акустичними особливостями, спів
відношенням голосу і шуму звуки мови поділяють на голосні і
приголосні. Загальною особливістю г о л о с н и х з в у к і в є «роз-
литість» їх артикуляції, тобто відсутність концентрації напруже
ності мовного апарату в певній його ділянці: усі його частини від
носно рівномірно напружені, оскільки видихуване повітря не на
трапляє на особливі перешкоди на своєму шляху, голосові зв’язки
коливаються гармонійно.
П р и г о л о с н і з в у к и характеризуються фокусованою
артикуляцією, коли напруження мовного апарату концентруєть
ся в певній його ділянці завдяки сфокусованому зімкненню чи
зближенню активних і/або пасивних органів артикуляції.
Класифікація голосних звуків. Голосні характеризують за
такими критеріями: 1) ряд, який визначає положення язика в
горизонтальній площині при вимовлянні певного звука; 2) під
няття язика у вертикальній площині; 3) участь/неучасть губ в
артикуляції (огублені (лабіалізовані) і неогублені голосні);
4) участь/неучасть носового резонатора (носові (назалізовані) і
неназалізовані голосні) (табл. 11.1).
Таблиця 11.1
Голосні української, російської і польської мов*
Підняття Ряд
Передній Середній Задній
Високе і, Ы У
и (укр.) (рос.)
Середнє е, е“ о, о"
(польськ.) (польськ.)
Низьке а а
(рос.) (укр.)
*Курсивом позначено назалізовані голосні, півж ирним ш рифтом —

лабіалізовані.
/1 7 9 / Класифікація звуків людської мови

Існують мови, де голосні розрізняють також за тонами,
тому такі мови називають тональними. Типовим прикладом є
китайська, де один і той самий голосний може вимовлятися
чотирма різними тонами (|ä|, |á|, |ä|, |ä|), які здатні протистояти одне
одному у фонетичній системі мови так само, як протистоять,
наприклад, пара нетонованих |а| і |о| у котрійсь із європейських
мов. У в’єтнамській мові розрізняють аж шість тонів.
Крім звичайних голосних, які ще називають м о н о ф т о н г а
ми (грец. |іоуоф0оууос; — один звук), існують також голосні складні
шої артикуляції — д и ф т о н г и (грец. 5іф9оууо<; — двозвук), що є
сполуками двох голосних звуків, які вимовляються як один склад.
Зазвичай у дифтонга один з його складників — вершина складу, а
інший (його ще називають напівголосним, або глайдом) — його пери
ферія. Якщо вершину складу становить перший елемент, дифтонг
називають н и з х і д н и м , якщо другий — в и с х і д н и м .
Від дифтонгів слід відрізняти безпосереднє сусідство двох
голосних, які належать до різних складів, пор. укр. поет (по-ет),
оазис (о-а-зис) — таке явище має назву з я я н н я .
Класифікація приголосних звуків. Відповідно до основної
артикуляційної ознаки приголосних — наявності перешкоди на
шляху видихуваного повітря в певній частині мовленнєвого трак
ту, їх класифікують за такими критеріями (артикуляційними
ознаками):
1. За місцем творення (активним органом):
а) губні, серед яких:
— губно-губні (|б|, |п|,|в|, |м|);
— губно-зубні (|ф|);
б) язикові, до яких належить три чверті всіх приголосних у
мовах світу. Серед них розрізняють:
— передньоязикові: дорсальні (лат. dorsum — спина, опу
клість), у творенні яких задіяна вся передня частина спинки
язика з опусканням його кінчика (укр., рос. |т|, |д|, |з|, |з'|,|н|, |л|
тощо); апікальні (лат. apex — верхівка, кінчик), при вимові
яких активним органом є кінчик язика (укр., рос. |т'|,
|д'|, |ш|, |л'|та ін.); какумінальні (лат. cacümen — гострий, коніч
ний кінець), або церебральні, що творяться за допомогою за
гнутого догори всього переднього краю язика (укр., рос. |р|,
Ір'І); ретрофлексні (лат. retrö-flecto — загинати, повертати
назад), активним органом артикуляції яких є загнутий назад
кінчик язика (характерні для мов, поширених в Індії, на Гін
дукуші, Памірі, Гімалаях звуки |r|J, ||j, |dL|, |g|, |z| та ін.);
— середньоязикові (укр., рос. |й|, нім. |j|, ісп. |Л|);
— задньоязикові (укр.|ґ| (рос. |г|), укр., рос., блр. |к|, |х|, англ.,
нім. |k|, |g|, ІОІ;

в) увулярні, або язичкові, які творяться завдяки зближенню
увули з коренем язика (нім. [R], т. зв. «ach-Laut» [xl;
франц. [к] та ін.);
г) фарингальні (грец. фариу£, — глотка): укр. |г|;
ґ) гортанні, наприклад приголосний арабської мови (познача
ється графемою (■), що твориться зімкненням стінок горта
ні, т. зв. «гамза» |?|.
2. За способом артикуляції:
а) зімкнені (проривні, вибухові), які творяться «вибухом»
при різкому подоланні струменем повітря зімкнених орга
нів вимовляння: укр. |б|, |д|, |т'|, |н|, |н'| тощо;
б) щілинні (фрикативні, від лат. fricätus — тертя), що вини
кають під час тертя повітря об зближені до форми щілини
органи вимовляння: укр. |ж|, |с|, |й|, |х|, |г|;
в) зімкнено-щілинні (африкати, від лат. affrico — притираю):
англ. |«±5 І, |tj|; укр. |дж|, |ч|, |дз|, |ц|, |дз'|, |ц'|;
г) дрижачі, які утворюються внаслідок дрижання кінчика
язика: укр. |р|, італ. |г|.
До екзотичних, рідкісних за способом творення приго
лосних належать к л і к с и (англ. click — клацання) — особ
ливі клацаючі звуки в деяких мовах Південної Африки.
3. За співвідношенням тону і шуму:
1) сонорні (лат. sonörus — дзвінкий, гучний), або сонанти
(лат. sonäns — повнозвучний), утворювані тоном і шумом з
переважанням тону: |р|, л|, |м|, |н|, |j|;
2) шумні, які поділяють на:
а) дзвінкі, у творенні яких шум переважає над тоном: |д|, |з|,
|в|, |г|, |б|та ін.;
б) глухі, утворювані тільки шумом: |к|, |п|, |т|, |ф|, |х|.
4. За твердістю/м’ якістю. Цей критерій класифікації теж
можливий при описі тих мов, у яких твердий і м ’ який при
голосні — окремі фонеми, які утворюють корелятивну
пару: |м| — |м'|, |з| — |з'|, |дз| — |дз'| та ін.
Кожна мова характеризується власним набором звукових
одиниць, сукупність яких кількісно ніколи не перевищує їх за
гальний «перелік», відомий загальномовознавчій науці.
11.5. Склад. Типологія складу

Склад є артикуляційним комплексом, єдністю психомотор
них (центральний мовний апарат) і власне фізіологічних (перифе
рійний мовний апарат) дій мовця.
/1 8 1 / Склад. Типологія складу

Склад — мінімальна одиниця вимовляння, найменший вимовлюва-
ний звуковий сегмент.
У складі виокремлюють його в е р шин у ( цент р, ядро) —

певний голосний звук, який називають складотворчим, і п е р и
ф е р і ю — приголосні, що супроводжують це ядро: укр. чов\ник,
англ. hel\per, франц. a\e\ro\port, лат. gu\ber\nä\cu\lum (кермо). Скла
дотворними є всі різновиди голосних — і монофтонги, і дифтонги.
У дифтонгах розрізняють нескладові (периферійні) голосні — ті
компоненти, які спеціально не наголошуються. Наприклад, у
рум. vi\oá\ra (скрипка) склад |oá| характеризується нескладотвор-
чим характером голосного о.
Складотворну функцію у деяких мовах світу здатні викону
вати сонорні приголосні, наприклад: чеськ. vr\ba (верба), vlk
(вовк), серб. цр\вен (червоний), трг (ринок).
Визначаючи структуру складу, застосовують два умовні
позначення за першими літерами латинських назв відповідних
звуків: С — приголосний, V — голосний. Для багатьох мов світу
типовими є такі складові структури: CV (1): укр. м о(л ок о) , VC (2):
от (ж е), CCV(3): про(даж ), CVC (4): в ід (г у к ), VCC (5): рос. ( по)иск
тощо. Склад, який починається з приголосного, називають при
критим (1, 3, 4), з голосного — неприкритим (2, 5); склад, який
закінчується приголосним, — закритим (2, 4, 5), голосним — від
критим (1, 3). Для кожної мови характерний власний набір
можливих поєднань складотворних і нескладотворчих звуків у
межах складу. Наприклад, у польській і російській мовах, на від
міну від української, кінцевий склад слова не може закінчуватись
дзвінким приголосним, а лише глухим: пор. польськ. krew [kref],
рос. кровь [кроф'] та укр. кров [кроу].
Для більшості мов світу найхарактернішим типом складу
є CY; у деякі періоди їх розвитку навіть діяв закон відкритого
складу, внаслідок чого склади протягом тривалого часу зберігали
свою «відкритість». Наприклад, лексема сучасної української
мови сон, яка становить один склад, своїм історичним поперед
ником має двоскладове слово со|нъ, обидва склади якого мали
відкритий характер — CV (у другому складі літера ъ позначає
голосний). Серед сучасних мов японська характеризується пов
ним переважанням у своєму арсеналі складів відкритого типу. У
сучасних слов’ янських мовах відкритих складів більше, ніж
закритих.
Межі складу і морфеми в більшості мов не збігаються (пор.
лат. o\cu\lus (око) — за складами і oc-uLus — за морфемами;
укр. о\ко і о/с-о; блр. дзе\ці (діти) і дзец-і). Проте в китайській і
багатьох інших мовах південно-східної Азії склад, як правило,

дорівнює за сукупністю об’єднуваних у ньому звуків морфемі.
Такі мови називають складовими, бо основною фонологічною
(функціональною) одиницею їх звукової будови є не фонема, а
склад, який називають також складофонемою, складоморфемою
(морфосилабемою).
Існує декілька підходів до вивчення складу, основними
серед яких є с о н о р н а т е о р і я, що акцентує на акустичній при
роді складу (О. Єсперсен; Р. Аванесов та ін.), і т е о р і я м ’ я з о
в о г о н а п р у ж е н н я , зосереджена на його фізіологічній природі
(М. Граммон; JI. Щерба та ін.). Зазначені теорії загалом не супере
чать одна одній, пояснюючи критерії сегментування мовцем пото
ку мовлення на склади з урахуванням тих або тих характеристик
звуків. За акустичного підходу межу між складами проводять у
місці мінімальної звучності двох сусідніх звуків, які «супрово
джують» відповідний складотворний звук (вершину) в межах
свого складу. Природно, що всі звуки окремої мови характеризу
ються різним ступенем сонорності (звучності) або ж її майже пов-
ною відсутністю. Тому їх можна представити як ряд, у якому
звуки розташовані за спадним принципом (від найсонорніших до
зовсім позбавлених сонорності). Відповідно, у кожній мові звуки
такого ряду поділяються на «ядерні» і «периферійні». У табли
ці 11.2 наведено параметри сонорності (за рангами) для деяких
звуків, наявних у більшості мов.
Таблиця 1 1 .2
Ступінь сонорності окремих звуків мови (за рангами)
Голосні Сонорні приголосні Шумні приголосні

Ранг
(сонанти) щілинні зімкнені

дзвінкі глухі дзвінкі глухі
1 |а| •
2 N , |о| •
3 N. іуі •
4 ірі •
5 |л| •
6 |м|, |н| •
7 |з| •
8 |с| •
9 їді •
10 |т| •
Здатні бути ядром складу Виступають у ролі периферії
За теорією м ’ язового напруження, склад є відрізком зву

чання, що вимовляється одним імпульсом м’ язового напруження
/1 8 3 / Склад. Типологія складу

відповідних частин периферійного мовного апарату. При вимо
влянні певного складу напруженість зростає, досягає свого макси
муму і спадає. Отже, складовимовляння має характер пульсації,
причому пік наростання звучності в межах складу скоординовано
збігається з піком м ’ язового напруження.
Ступінь сонорності, здавалося б, одних і тих самих звуків
та характер м ’ язового напруження при вимовлянні відповідних
складів від мови до мови все ж має певні відмінності, що легко
спостерегти у мовленні особи, яка говорить нерідною (інозем
ною) мовою.
11.6. Фонема як функціональна

О Д И Н И Ц Я Л Ю Д С Ь К О Ї М ОВИ
Усі акустичні й артикуляційні характеристики звукових
одиниць мови є необхідними параметрами, які забезпечують
виконання ними важливих функцій у системі мови загалом. Саме
фонеми постають тими елементами, з яких конструюються «тіла»
мовних знаків, і завдяки унікальності кожної з них вони розріз
няються мовцями відповідно до відмінності у значеннях, тобто у
семантиці.
Фонема (давньогрец. фюугща — звук) — мінімальна одиниця звуко
вої будови мови, яка слугує для побудови сем античних оди
ниць (морфем, слів) і має здатність розрізню вати їх значення.
Як одиниця мови фонема є абстрактною величиною, уза

гальненим звукотипом, акустичний і артикуляційний образи
якого існують у свідомості мовців. Це категорія мови, яка реалізу
ється, набуває матеріальних форм втілення в мовленні.
У мові фонеми виконують такі функції:
1. Будівельну, або конститутивну (лат. cönstitütio — будова)
функцію. Це властива фонемі здатність бути будівельним
елементом морфеми, слова. Усі семантичні одиниці мови
«збудовані» з фонем, їх сполук. Наприклад, англ. cake
[keik] (торт, тістечко) складається з трьох фонемовживань
у фіксованій послідовності — [ k |еі| k ], а фонемний «інвен
тар» цього слова становлять лише дві фонеми: |к|та |еі|, одна
з яких використана двічі.
2. Смислорозрізнювальну, або дистинктивну (лат. distínctio —
розрізнення, розпізнавання) функція. Вона полягає у здат
ності фонем завдяки їх акустико-артикуляційній унікаль
ності розрізняти значення слів, їх словоформ, а також мор

фем. Відмінності між словами лише за однією фонемою
цілком достатньо, щоб розрізнити їхні лексико-семантичні
і граматичні значення. Наприклад, англ. bake fbeik]
(пекти), fake [feik] (фальшивий), hake [heik] (хек, мерлуза),
Jake [djeik] (чоловіче ім’ я Джейк), lake [leik] (озеро), make
[meik] (робити, створювати), shake fjeik] (трясти) мають
зовсім відмінні значення, належать до різних частин мови,
при цьому різняться тільки однією фонемою.
3. Розпізнавальну, або перцептивну (лат. perceptio — сприй
мання, осягнення, пізнавання) функцію. Її суть полягає в
тому, що людина завдяки психофізіологічним механізмам
сприйняття і ототожнення вичленовує з мовленнєвого
потоку звуки, узагальнює їх як вияв певних фонем, окремі
звукотипи, завдяки чому розрізняє звуки і слова.
На засадах розрізнювальної функції ґрунтується виокре
млення фонем, тобто доведення їх фонологічного (функціонально
го, смислорозрізнювального) статусу в певній мові. Виокремити
фонему означає довести, що жодна інша звукова одиниця не може
розрізнити саме це конкретне значення морфеми, слова. Пробле
ма визначення фонем у певній мові зумовлена тим, що кожний
носій мови артикулює у процесі мовлення набагато більше різно
манітних звуків, ніж є фонем у цій мові.
Фонеми виокремлюють за такими основними критеріями:
1) фонема-«слово». У кожній мові є слова, які у плані вира
ження складаються лише з одного звука, тому якщо
якийсь інший звук у плані вираження знака не може спів
відноситися у свідомості мовців як єдино можливий звуко
вий елемент саме цього знака, то саме цей звук аналізова
ного мовного знака є окремою фонемою у цій мові. У такий
спосіб можна довести існування низки фонем у відповідних
мовах світу. Напр. укр. а —> |а|, і - » |і|(сполучники); о —» |о|,
у -» |у|, з —» |з|, в -» |в| (прийменники) тощо; англ. а -» |э|
(неозначений артикль); о - » |эи| (вигук); франц. еаи —> |о|
(вода); оіі —> |u| (де, куди); польськ. г —> |z| (з), ш —> |v| (в);
тур. о —> |о|(він, вона, воно) тощо;
2) фонема-«морфема». У кожній мові є морфеми, які склада
ються лише з одного звука, тому якщо якийсь інший звук
не може співвідноситися у свідомості мовців з цим самим
знаком, то звук аналізованої морфеми є окремою фонемою
цієї мови. Наприклад: укр. несу — несе (фонеми |у| та |е| є
єдиними матеріальними виразниками відповідних двох
різних ф лексій-----у та -е); рум. vin (з нульовим закінчен
ням) (приходжу) — vine (приходить) (фонема |е|); англ. steps
[steps] (кроки, сліди) — stepped [stept] (ступінчастий; ярус-
7185/ Фонема як функціональна одиниця людської мови

ний) (фонеми |s|і |t|є єдино можливими тут звуковими коре
лятами відповідних морфем англійської мови -S та - e d ) ;
3) фонема — розрізнювач лексичних значень слів. У кожній
мові завдяки дії загального закону економії виражальних
зусиль і засобів велика кількість слів різниться мінімаль
но за своїм звуковим складом — часто лише однією фоне
мою кореня. Тому, порівнюючи такі слова, можна ствер
джувати, що пара звуків, якими різняться два подібні за
звучанням слова, мають фонологічний статус, тобто є
фонемами.
Фонема як функціональна одиниця матеріалізується у зву
ках. Різняться вони такими ключовими відмінностями:
1) фонема — явище соціальне, адже існує у свідомості всіх
носіїв мови і розпізнається ними; звук — явище індивіду
альне, бо в мовленні кожного носія реалізується під впли
вом його артикуляційних особливостей;
2) фонема — одиниця мови, її виокремлюють теоретично;
звук — одиниця мовлення, бо виникає тільки в мовленні
кожного конкретного носія;
3) фонема — абстрактна одиниця, існує як певний звукотип;
звук — конкретна одиниця, бо щоразу твориться наново;
4) фонема — величина стала, незмінна; звук — величина мін
лива (залежна), щоразу реалізується з новим відтінком.
Функціональний (фонологічний) аспект вивчення звукової
будови мови знімає в мовознавчій науці певну відокремленість
акустичного й артикуляційного, оскільки із з’ ясуванням функ
ціональної навантаженості фонеми визначається її місце в мові як
системі систем.
Диференційні і недиференційні ознаки фонем.

Типи фонетичних опозицій
Виконання фонемою дистинктивної функції забезпечуєть
ся її д и ф е р е н ц і й н и м и о з н а к а м и ( ДО ) — сукупністю
унікальних акустико-артикуляційних характеристик, за якими
вона протиставляється іншим фонемам свого класу. За ними
мовець здатен адекватно «розпізнати» її. Тому про фонему
кажуть, що вона становить собою сукупність диференційних
ознак. Наприклад, фонема |д| має такий їх набір: приголосна (на
противагу голосним), язикова (на відміну від губних чи фарин
гальних), передньоязикова (на відміну від середньоязикових чи
задньоязикових), зімкнена (на відміну від щілинних), шумна (на
відміну від сонорних), дзвінка (на відміну від глухих), тверда (на

відміну від м’ яких). Але крім своїх диференційних ознак, яких в
однієї фонеми стосовно іншої може бути декілька, у неї так само
може бути кілька інтегральних ознак (10). Отже, окрема фонема
кожної мови одночасно перебуває в опозитивних (лат. oppositio —
протиставлення) відношеннях і у відношеннях об’ єднання. На
рис. 11.2 подано фрагмент опозитивної структури приголосних
фонем української мови, серед яких найближчі по горизонталі і
вертикалі утворюють т. зв. мінімальні пари (бінарні опозиції), що
різняться лише однією ДО, а по уявних діагональних лініях уже
двома ДО (наприклад, |с|і |с'| різняться лише твердістю/м’ якістю,
а |т| і |с'| — твердістю/м’якістю і способом творення — зімкне
на/щілинна). Конкретні ДО та 10 не є універсалією для звуків усіх
мов світу, оскільки навіть у близькоспоріднених мовах їх «набо
ри» не збігаються. На відміну від української мови, опозиція за
твердістю/м’ якістю африкат |тс| і |тс'| для російської мови не є
релевантною (істотною), в той час як для української неістотною,
а тому і нефонологічною є типова для польської мови опозиція за
твердістю/м’якістю африкат |тш| і |тш'|. Так само: ук р ./р ос./ блр.
голосні |е|, |о| — чисті, неносові, але це не відрізняє їх від інших
голосних, тому що носових у цих мовах, як і в решті слов’ янських
мов, крім польської, немає. Для польської ж назалізованість/не-
назалізованість — релевантна опозиція, наприклад: z iem io
(земле) — ziem iq (землею) (о |о| % |on|; ch ce (хоче) — eh eє
(хочу) (е |е|<-» q |еп|).
Ť т
Ідз'І <-> |тс'| >...
г í
|дз| <-> |тс| ->...
г г
|дж| <-> |тч| —>...
г $
■
■■<- |д| <->|т| |с| ->...
І t X
Ід'І |т'| <->|с'| ->...
І Y І
Рис. 11.2. Фрагмент опозитивної структури
приголосних фонем української мови
Існують фонологічні опозиції двох типів:

1) корелятивні, коли фонеми різняться лише однією диферен-
ційною ознакою (|b| : |р|; |d| : |ďl; |d| : |t|); це мінімальні пари,
або бінарні опозиції, які ще називають привативними (лат.
pnvátus — особистий), бо один з їх членів не має ознаки,
характерної для іншого. Наприклад, в опозиції |Ь| : |р| пер
/1 8 7 / Фонема як функціональна одиниця людської мови

ший елемент має ознаку дзвінкості — це маркований
(франц. marquer — позначати, ставити марку) член опози
ції, а другий — немаркований. У табл. 11.3 подано бінарні
опозиції приголосних фонем української мови за двома
найтиповішими критеріями;
2) некорелятивні, коли фонеми різняться більш ніж однією
ознакою (|б|: |с'| — 1) губний : передньоязиковий; 2) зімкне
ний : щілинний; 3) дзвінкий : глухий; 4) твердий : м’ який).
Коли йдеться про опозицію цілого класу фонем, це групова
опозиція, наприклад голосні : приголосні.
Таблиця 11.3
Бінарні опозиції приголосних фонем української мови

за критеріями твердість/м ’якість, глухість/дзвінкість
Парні фонеми Непарні
фонеми
твердість
б в г ґ дж ж дз 3 к л м н п р с т Ц Ф X Ц ч ш
м’якість
- - - - - - + + - + - + - + + + + - - + - -
глухість/дзвінкість
+ + - + + + + + + - - - + - + + + + - + + +
Парам протистоять ряди — ситуація, коли опозиція за

одним і тим самим критерієм нараховує більш ніж два її члени
(наприклад, ряд тернарної (лат. ternärius — потрійний) опозиції
за ступенем підняття для голосного — |і|: |е|: |а|); це г р а д у а л ь н і
(лат. gradus — ступінь) о п о з и ц і ї . Е к в і п о л е н т н і (лат. aequi-
pollens — рівносильний) о п о з и ц і ї не передбачають відсутності
чи наявності якоїсь ознаки у фонем, які їх утворюють, так само як
і ступеня вияву такої ознаки. Наприклад, опозиція за активним
мовним органом (місцем творення) приголосних в українській
мові: |б|— |д|— |й|— |ґ|— |г|(губна — передньоязикова — середньо
язикова — задньоязикова — фарингальна). У цьому ряду |б| і |д|

перебувають в опозиції одне до одного, але це не означає, що |д|
«позбавлена» губності (вона її за умовчанням не може мати), так
само як і передньоязиковість |д|не можна тлумачити як мінімаль
ний ступінь вияву ознаки губності, якою характеризується |б|.
Позиція і дистрибуція фонем

Вияв фонеми в мовленні — її алофон — залежить від звуко
вого оточення і місця цієї фонеми, тобто її позиції.
Позиція фонеми — місце фонеми у звуковому відрізку, що визначає її
алофонні акустико-артикуляційні характеристики.
Розрізняють сильні і слабкі позиції фонем у складі відпо

відних одиниць мови. Сильною позицією є та, у якій алофон ви
являє себе як найближче до еталонного звукове утворення. Це
можливо за умови мінімального впливу контекстуальних чинни
ків на його якість. Для голосної фонеми сильними є такі позиції:
ізольована (укр. а [а] — сполучник), під наголосом (рос. мйлый
[а]), між сонорними або дзвінкими приголосними (укр. мавпеня
[MaýneHH'á]); слабкими — відповідно: ненаголошена (рос. малыш
[мллыш]; укр. село [сеило]), в кінці слова (рос. бочка [бочкъ]).
Сильними для приголосної є позиції: перед голосним (рос. дата),
перед сонорним приголосним (укр. враз), між голосними
(укр. озеро); слабкими — в кінці слова (рос. сад [сат]), перед
іншим приголосним (рос. сказка [скйскъ]).
Багатьом мовам властива нейтралізація фонемних проти
ставлень у потоці мовлення.
Нейтралізація (лат. neuträlis — середній; ні той, ні інший) фонетичних
опозицій — явище зняття фонетичної опозиції у парі близьких
за акустико-артикуляційними параметрами фонем, зумовлене
втратою однією з них диференційної ознаки у слабкій позиції.
Така особливість спостерігається, наприклад, у білорусь

кій та російській мовах, де в слабкій (ненаголошеній) позиції опо
зиція |о| — |а| нейтралізована, на відміну від української, де така
опозиція зберігається завжди: блр. гаварьіць (говорити) —
пагавора (поговорить) — говар (говір); у рос. под і пот, на відміну
від укр. під і піт (де за нормами української орфоепії оглушення
(нейтралізації) кінцевої |д|до її глухого корелята |т| не відбуваєть
ся), у позиції абсолютного кінця слова вимовляється один і той
самий приголосний — |т|. В українській мові теж спостерігаєть
ся нейтралізація деяких фонемних протиставлень, зокрема
|е|— |и| в ненаголошеній позиції.

Кожна фонема у мові характеризується своєю дистрибу
цією — сукупністю тих позицій у слові, в яких вона може бути
вжита.
Дистрибуція фонем (лат. distributio — розповсюдження) — розподіл
фонем мови за тими позиціями у відрізку звучання (складі,
слові), в яких вони можуть траплятися у певній мові.
Існують певні дистрибутивні обмеження. Фонема, яка

може бути вжита в усіх можливих позиціях, має п о в н у
( в и ч е р п н у ) д и с т р и б у ц і ю . Наприклад, голосна |у| в укра
їнській мові може стояти на початку слова (учи), всередині і в
кінці слова (буду), між твердими приголосними (дуб), між м’ яки
ми (люлька [л'ул'ка]), в ізольованій позиції (прийменник у) тощо.
Коли фонеми здатні виступати в однаковому звуковому оточенні,
вони характеризуються к о н т р а с т и в н о ю д и с т р и б у ц і є ю ,
оскільки розрізнюють значення (роздерти і розтерти, рук а і
ріка). Голосна |и|української мови має дистрибутивні обмеження:
вона не вживається в позиціях на початку слова, після м ’якого
приголосного, між м’ якими приголосними.
Фонема в мовленні. Алофон

Усі одиниці мови у вужчому сенсі існують як певні ідеаль
ні, абстрактні, типізовані сутності у свідомості мовців, а в мовлен
ні виступають як їх мовленнєві відповідники. У живому мовленні
фонема реалізується як конкретна матеріальна, звукова сутність,
яку називають алофоном.
Алофон (грец. áXXoC, — інший і фсоигі — звук) — мовленнєвий корелят
фонеми, її звукова реалізація у певній комбінаторно чи пози
ційно зумовленій ситуації.
Характер матеріального вияву фонеми у вигляді алофона

залежить від умов вимовляння, що визначаються тією фонетич
ною позицією, в якій опиняється алофон у звуковому відрізку.
Розуміння фонемно-алофонної організації зв’ язків між власне
мовною і мовленнєвою формами буття мови співвідносне з універ
сальною інваріантно-варіантною організацією одиниць усієї мови
загалом. Фонема є інваріантом (лат. invariant — незмінюваний),
якому властиво реалізуватися в мовленнєвому потоці у вигляді
одного з можливих позиційно зумовлених її варіантів.
За умовами і характером прояву виокремлюють такі види
алофонів:

1) обов’ язкові алофони, які не можуть видозмінюватися
(замінюватися іншими) за умов традиційно усталеної вимо
ви. Серед них розрізняють:
а) основні — мінімально залежні від свого місця і/або впливу
інших звуків (алофонів) у складі певного звукового відріз
ка (напр., алофон [т] у позиції перед нелабіалізованим голо
сним (укр. там [там])) або ті, які виступають у словах, що
складаються лише з однієї фонеми (а [а]);
б) специфічні, які поділяють на:
— комбінаторні (лат. com-bono — з’ єдную, поєдную), зумо
влені впливом сусідніх звуків (глухих, м’ яких, носових,
лабіалізованих тощо);
— позиційні, зумовлені позицією (сильною чи слабкою) ало
фона у звуковому відрізку;
2) факультативні алофони, які співіснують з обов’ язковими;
наприклад, у німецькій мові фонема |г| поряд з увулярним
алофоном [R ]l може виступати і як щілинний задньоязико
вий [г]2, і як дрижачий передньоязиковий [г]3.
Обов’ язкові алофони однієї фонеми перебувають між собою
у неперехрещуваній, доповнювальній дистрибу-
ц і ї, тобто за кожним із них «закріплено» ту позицію, в якій може
реалізуватися у мовленні тільки він. Усією сукупністю таких ало
фонів вичерпуються всі позиції, в яких у конкретній мові тра
пляється ця фонема. Схематично доповнювальну (алофонну)
дистрибуцію можна представити у вигляді круга, що охоплює всю
сукупність можливих алофонів певної фонеми, а кожен сектор
представляє окремий її алофон, за яким «закріплена» у мовленні
відповідна позиція. Наприклад, у позиції перед нелабіалізовани-
ми голосними фонема |т| виступає у вигляді алофона [т]. Його
умовно можна назвати максимально близьким до еталонної реалі
зації цієї фонеми, оскільки він не зазнає відчутного впливу
наступного неогубленого голосного (укр. там [там], рум. tac [tak] —
мовчу). Перед лабіалізованим голосним алофон [т°] характеризу
ється огубленою артикуляцією (укр. тур [т°ур], рум. tun [t°un] —
гармата). Позиція ж абсолютного кінця слова представлена ало
фоном [ть], тобто вимовлянням приголосного з придиханням (укр.
кут [кут11], рум. mut [m uť1] — німий).
Алофонний статус звука — категорія історична і мінлива
від мови до мови. Так, в українській звуки [л] і [р] є окремими
фонемами, тоді як у деяких мовах вони перебувають у відношен
нях доповнювальної дистрибуції, наприклад у японській [л] і [р]
ніколи самостійно слів не розрізняють і, отже, є різновидами
однієї фонеми.

11.7. Зміни звуківу потоці мовлення.
Чергування фонем і їх алофонів
У багатьох мовах світу в межах однієї й тієї самої морфеми
(кореня чи префікса, суфікса тощо) спостерігається чергування
звуків, що мають фонемний статус, яке треба відрізняти від чергу
вання алофонів однієї фонеми (доповнювальної дистрибуції).
Чергування фонем — поява на місці однієї фонеми іншої в межах однієї
й тієї самої морфеми в іншій граматичній формі одного й того
самого слова або у спільнокореневому слові.
Розрізняють історичні та фонетичні чергування.

Історичні чергування. Вони реалізуються як обов’язкові,
позиційно не зумовлені в сучасному стані мови, оскільки мають
характер звукових (фонетичних) законів. Напр., укр. носити —
ношу; віл — вола; пор. чергування дифтонга з монофтонгом у
румунській мові: vioarä — viori (скрипка — скрипки (мн.), а також
один з багатьох складних «ланцюгів» чергувань фонем і їх сполук у
дієслівній парадигмі української мови: їздити — їжджу — їздять
(|зд| — |ждж| — |зд'|).
Фонетичні чергування. Зміни цього типу зумовлені пози
цією, у якій опиняється певна фонема, або її сусідством, взаємоді
єю з іншими фонемами. Вони мають пристосувальну природу,
гармонізують мовлення і є виявом дії закону економії виражаль
них (артикуляційних) зусиль. Тому такі чергування називають
ще «живими», вони залежать від артикуляційних навичок мов
ців. Пор. рос. шуба [шуба] — ш убка [шу'пкъ] — ш убок [шу'бък]
мають різні фонеми в межах однієї й тієї самої (кореневої) морфе
ми (|б| : |п| : |б|). У кожній мові своя кількість типових живих фоне
тичних чергувань, хоча значна їх частина характерна і для інших
мов світу. Доказом конкретно-мовної специфіки чергування
фонем є, наприклад, той факт, що в українській мові порівняно з
такою ж східнослов’ янською російською чергування фонем |б| : |п|
у подібних фонетичних умовах не відбувається: ш уба — шубка
[шу'бка]. Особливий різновид — чергування фонеми з «нулем»
звука, що приводить до ситуативного («ж ивого») спрощення зву
кової будови морфеми: пор. укр. виїзд — виїзний (|д| : |о|).
Залежно від артикуляційних чинників живі чергування
поділяють на комбінаторні та позиційні.
Комбінаторні чергування. Вони зумовлені сусідством (ком
бінаторикою) фонем, характерні і для приголосних (найбільшою
мірою), і для голосних. До комбінаторних чергувань належать:

1) асиміляція (лат. assimilis — схожий, подібний), або уподіб
нення, за якого артикуляція одного приголосного впливає
на артикуляцію іншого (або голосного на голосний), унаслі
док чого відбувається заміна фонеми чи алофона на фоне
тично ближчий за певною артикуляційною ознакою або
навіть тотожний: рос. сказка [садскъ], польськ. lodówka
(холодильник) [1'odúfka]. Характеризуючи асимілятивне
явище, визначають певні його параметри:
а) якість — асиміляція за глухістю, за м’ якістю тощо;
б) напрям взаємодії — прогресивна асиміляція (попередній
звук впливає на наступний), регресивна (наступний звук
впливає на попередній);
в) ступінь повноти — повна асиміляція (поява такого самого
звука, що й той, який справляє свою асиміляційну дію),
неповна асиміляція (поява звука, подібного за певними
якостями до того, який справляє асиміляційну дію);
г) графічне відображення — відображена на письмі асиміля
ція і не відображена;
2) дисиміляція (лат. dissimilis — несхожий, неподібний), або
розподібнення звуків, за якого відбувається їх акустико-
артикуляційне віддалення, зумовлене насамперед прагнен
ням мовців полегшити умови вимовляння, заощадити
артикуляційні зусилля: укр. соняшник <—сонячник;
3) акомодація (лат. accommodätio — пристосування), або при
стосування, звуків, що належать до протилежних артику
ляційних груп (голосних до сусідніх приголосних або нав
паки): рос. день, эти [aŤ] — шест, эта [a j, де залежно від
м’ якості чи твердості попереднього (наступного) приголосно
го голосний |з|зазнає підвищення чи відповідно зниження;
4) дієреза (грец. біаірєсті^ — розділення) — випадіння звука
(приголосного чи голосного), різновид спрощення: укр. чес
ний <—честний, серце <—сердце-,
5) гаплологія (грец. ánXóoC, — простий і Хоуо^ — слово) — осо
бливий різновид дієрези, що полягає у випадінні складу
або його частини при збігу подібних складів: рос. знамено
сцы <—знаменоносцы-, укр. мінералогія <— мінералологія;
6) епентеза (грец. єлєубєсті^ — вставка) — вставлення додатко
вого, етимологічно не мотивованого звука всередині слова з
метою полегшення його вимовляння: укр. сплю, ловлю;
хорв. dijalekata (діалектів); польськ. specjalny (з лат. spe
cialis) (спеціальний);
7) протеза (грец. лробєот^ — приєднання, приставляння спе
реду) — вставлення додаткового звука на початку слова
(приголосного перед голосним або голосного перед приго-
/1 9 3 / Зміни звуків у потоці мовлення. Чергування фонем і їх алофонів

лосним): укр. вулиця, горіх; блр. в ух а (вухо), гэт ы (цей);
ісп. estudiante (студент), франц. étudiant; тур. istasyon
(станція), istearin (стеарин), ispirto (спирт); укр. іржати,
імла тощо;
8) метатеза (грец. цєгабеаі^ — перестановка, переміщення) —
переставляння складів чи окремих фонем: нім. Taller і
запозичене укр. таріль, де відбулося переставляння сонор
них приголосних |1|і |г|;
9) елізія (лат. ellsio — виштовхування, опущення) — опущен
ня звука, переважно голосного, зокрема й для уникнення
комбінаторного зяяння: франц. la usage —» l'usage, італ. la
unitä —> l'unitä.
Позиційні чергування. Такі зміни зумовлені позицією
фонеми у структурі відрізка мовлення. До них належать:
1) редукція (лат. reductio — повернення, відновлення) звуків,
тобто їх кількісне і/або якісне ослаблення. Наприклад, у
російській мові |у|, |и|, |ы| зазнають кількісної редукції, а |о|,
2
|а|, |э| — якісної: рос. хорошо [хъ| — |рд| — |шо], паровоз
0
[пъ| — |рд| — і|вос]
2 і і1 і •
(ступінь редукції зростає при віддаленні
від наголошеного складу). Повний ступінь редукції квалі
фікують як повне зникнення голосного у відповідній пози
ції (в ненаголошеному складі);
2) апокопа (грец. áтіоколі] — відсікання) — зникнення (відпадін
ня) звуків у кінці слова: укр. жо'<—може (можливо, мабуть);
3) синкопа (грец. стууколп — обрубання, скорочення), або спро
щення, — зникнення (відпадіння) голосного всередині
слова (часто разом з приголосним);
4) оглушення дзвінкого приголосного в кінцевій позиції: рос.
вновь [вноф'], польськ. teraz (зараз) ['teras].
Кожна мова характеризується власним набором типових
змін звуків у потоці мовлення — чергуванням фонем чи алофонів
однієї й тієї самої фонеми. Такі чергування можуть відповідно до
традиції і орфографічних правил як відображатися, так і не відоб
ражатися на письмі.
11.8. Просодичні явища. Наголос.

Фонетичне слово
Потік живого мовлення має свої закони структурування
звукових відрізків різної довжини, які зараховують до просодич
них особливостей.

Просодія (грец. irpoacpSía) — сукупність надсегментних фонетичних
явищ у звуковій будові мови: тональних, тембральних, сило
вих, акцентуаційних, тривалісних, ритмових тощо, які реалізу
ються в мовленнєвих сегм ентах (складі, слові, реченні).
Мовам світу властиве наголошування окремих звукових

сегментів, довших за один склад, тому одним із найважливіших
просодичних явищ вважають наголос.
Наголос, або акцент (лат. accentus — звучання, посилення голосу,
загострення), — виділення фонетичними засобами певної мов
ної одиниці (звукового відрізка) з-поміж однорідних.
Це явище суперсегментного рівня. Залежно від структур

ної довжини розрізняють словесний наголос, синтагматичний і
логічний. Для мов складового типу (таких як китайська) визнача
ють як окремий тип складовий наголос.
Словесний наголос. Він виникає у словах із більш як одним
складом. За способом реалізації розрізняють такі види словесного
наголосу:
1) динамічний, або експіраторний (лат. exspTrätio — видихан
ня, виривання назовні), наголос, який виникає завдяки
підвищенню інтенсивності звучання: через динамічне скоро
чення відповідних м’язів зростає сила видиху (українська,
російська, румунська, німецька, французька та інші мови);
2) музичний наголос, що характеризується підвищенням/зни
женням тону; властивий сербській, хорватській, шведсь
кій, литовській та іншим мовам;
3) кількісний, або квантитативний (лат. quantitäs — кіль
кість), наголос, що виникає завдяки збільшенню тривало
сті наголошуваного голосного; характерний, наприклад,
для новогрецької мови.
Відповідно до місця у слові наголос може бути зв’ язаним
(фіксованим) або вільним. З в ’ я з а н и й н а г о л о с завжди при
падає на певний (перший, останній, передостанній тощо) склад
слова у мові. Так, у польській наголос завжди припадає на перед
останній склад від кінця слова; у французькій — на останній
склад; у чеській, естонській, латиській та багатьох інших мовах —
на перший від початку слова склад. З морфологічного погляду при
словозміні і словотворенні наголос переміщується з кореня на
іншу частину слова — суфікс, закінчення тощо.
В і л ь н и й н а г о л о с може припадати на будь-який склад
слова. Він характерний для української, російської, литовської,
німецької та багатьох інших мов: укр. дерево, погода, гол ові,
рос. дорога, dopozá (ці приклади засвідчують певну фонологічну
/1 9 5 / Просодичні явища. Наголос. Фонетичне слово

(дистинктивну) роль наголосу в мовах з вільним наголосом);
лит. bútelis (пляшка), gražumas (краса), dováná (подарунок). Віль
ний наголос у сукупності всіх форм певного слова чи в сукупності
спільнокореневих похідних слів може бути рухомим — коли він
переміщується, наприклад, з кореневої морфеми на службову
(префікс, суфікс, закінчення), або нерухомим — коли при слово
зміні чи словотворенні наголос припадає на одну й ту саму морфе
му. Отже, зв’ язаний (фіксований) наголос, який мусить припада
ти на певний за ліком склад, водночас може характеризуватися
рухомістю за морфологічним критерієм — припадати то на
корінь, то на суфікс, то на закінчення: польськ. chódnik — chodní-
ki — chodnikámi (тротуар — тротуари — тротуарами). Це властиво
й мовам із типовим вільним наголосом: рос. головй — головы —
голов. Нерухомим наголосом характеризуються ті мови, фіксований
акцент у яких припадає на перший (кореневий) склад, якому при
словозміні чи словотворенні не може передувати префікс (естонська
та інші мови з редукованою системою засобів префіксації).
Багатоскладовим словам (найчастіше це складні слова, або
композити (лат. compositus — складений, складний)) часто вла
стиве подвійне наголошування. Один наголос у них основний, а
інший — побічний: укр. багйтомовний.
Односкладові (ненаголошувані) слова зазвичай об’єднують
ся в потоці мовлення із багатоскладовими в єдиний звуковий ком
плекс — фонетичне слово, або синтагму, фонетичну фразу.
Фонетичне слово — акустико-артикуляційна єдність із двох і більше
слів мови, об'єднаних спільністю наголосу.
Існує два різновиди акустично-артикуляційного об’ єднання:

1) енклітика (давньогрец. єукАлтікої^, від єукАлисо — схиляю) —
приєднання односкладового, ненаголошуваного слова,
насамперед службової частини мови (артикль, приймен
ник, сполучник, частка, займенник тощо), до наголошува
ного ззаду з утворенням цілісної одиниці: укр. приніс би
[прин'ізби8]. Часто енклітична частина стає наголошуваним
складом синтагми: англ. соте up [кдт'др] (підійдіть). У
деяких мовах енклітичні одиниці виступають як спеціальні
(короткі) форми, що поза акцентним словом не вживають
ся у такому вигляді: рум. am dat-o [amdáto] (ми її віддали),
де -о — коротка, енклітизована форма займенника еа (вона)
у формі знахідного відмінка;
2) проклітика ( давньогрец. лрок^ткоу, від 7грокАду(о — нахи
ляю вперед) — приєднання односкладового слова спереду
до багатоскладового з утворенням фонетичного слова: укр.

на руці [наруц'і], англ. an apple [агп'агрі] (яблуко) (ага — не
означений артикль), чеськ. za mostem [zámostem] (за мостом).
Синтагматичний наголос. Він пов’ язаний з інтонаційно-
змістовою єдністю певного відрізка висловлювання — с и н т а г
м о ю , всередині якої немає пауз між словами. Одне зі слів харак
теризується найбільшим ступенем наголошеності (найчастіше —
останнє). Так, висловлювання І дощ змиває всі сліди у відповід
них комунікативних контекстах може по-різному розпадатися на
синтагми залежно від наміру мовця, щоразу виявляючи імпліцит-
ні, потенційні смисли, наприклад: І дощ \ змиває всі сліди;
2) І дощ змиває \всі сліди; 3) І дощ змиває всі \сліди. У кожному з
цих висловлень містяться по дві відділені паузами синтагми з
лише одним максимально наголошеним словом.
Логічний наголос. Він виникає при актуальному членуван
ні речення — виділенні логічного предиката, або реми («нового»),
на противагу темі («даному»). З акустико-артикуляційного погля
ду член речення, який мовець акцентує як логічний предикат,
характеризується підсиленням звичайного словесного наголосу за
рахунок сили, тривалості, інших інтонаційних характеристик.
Наприклад, у реченні Вони приїдуть сьогодні, а не завтра логіч
ним предикатом є обставина, виражена прислівником сьогодні, а
наголошений склад |го| вимовляється подовжено і вищим, ніж
зазвичай, тоном. Логічний наголос відповідно до комунікативних
намірів мовця часом може припадати на службове слово (навіть
односкладове), яке за інших умов було б частиною фонетичного
слова, наприклад: пор. Д о обіду [дообіду] ще не кликали і П о дзво
ни мені до обіду [до \обіду].
Крім логічного наголосу, речення характеризується таки
ми просодичними особливостями, як інтонація і темп.
Залежно від комунікативної настанови мовець надає речен
ню відповідної і н т о н а ц і ї (лат. intono — голосно (оглушливо)
вимовляю) — повідомлення, ствердження, заперечення, запитання,
спонукання, перепитування, уточнення, перелічування тощо.
Характеризуючи речення за його типовими просодичними характе
ристиками, з’ясовують інтонаційні контури, які відображають дина
міку руху голосу на всьому відрізку звучання речення як цілісної
структури. Інтонація охоплює: мелодику, яку визначає рух основно
го тону голосу, інтенсивність (її динаміку), темп, паузи, тембр.
У мелодичній організації кожної конкретної мови є влас
ний набір інтонаційних одиниць — інтонем, інтонаційних кон
струкцій. їх виявлення і вивчення є актуальним завданням су
часної лінгвістики. Інтонація — одна з найбільш характерних
фонетичних ознак мови. Проте основні модальні значення (питан -
/1 9 7 / Просодичні явища. Наголос. Фонетичне слово

ня, заперечення, наказ, прохання, сумнів тощо), а також сильні
емоційні значення (радість, гнів, страх тощо) у різних мовах
мають спільні ознаки в їх інтонаційному малюнку.
Т е м п (лат. tempus — час, проміжок часу) — відносна швид
кість вимовляння окремих слів у синтагмі або однієї синтагми порів
няно з іншою. Його визначають також за кількістю складів, вимо
влених за 1 секунду (швидкий, помірний, повільний). Темп зумовле
ний комунікативними і стилістичними настановами мовця й
мотивований змістом повідомлюваного. Пришвидшення темпу
мовлення характерне, наприклад, для виголошення не надто
важливої (фонової) або загальновідомої інформації. Сповільнення
темпу часто застосовують, щоб наголосити на важливості інформації
чи завершити висловлення. Природно, що окремим мовцям прита
манний усталений, звичний для них «типізований» темп мовлення.
11.9. Динаміка живого мовлення.

Фонетична норма
Живе мовлення характеризується динамізмом перебігу зву
кових явищ і процесів, що відображається у мінливості фонетич
них одиниць, зумовленій сукупністю артикуляційних чинників.
Серед них найважливіший — к о а р т и к у л я ц і я , яка є наслідком
артикуляційної взаємодії сусідніх звуків, своєрідним накладанням
артикуляції наступного звука на артикуляцію попереднього і нав
паки. Завдяки цьому людське мовлення акустично сприймається
як плавне, часто з майже невловимими переходами від одного звука
до іншого (екскурсія наступного «поглинає» рекурсію попередньо
го). Коартикуляція забезпечується взаємодією голосових зв’ язок,
піднебінної завіси, язика, губ та інших органів.
У живому мовленні також проявляється ф о н е т и ч н и й
с т и л ь — типова індивідуальна манера вимовляння звуків.
Розрізняють повний і розмовний стилі, особливості яких зумовле
ні ситуацією мовлення (лекція, виступ, диктування, спонтанне,
побутове мовлення тощо) та визначають характер і ступінь мінли
вості (варіативності) у мовленнєвому потоці звукових сегментів
різної довжини — від фонем чи їх сполук до речення чи тексту.
Основним параметром фонетичного стилю є темп мовлення, який
обчислюється кількістю мовних одиниць, вимовлених за оди
ницю часу. П о в н о м у с т и л ю властиві повільніший темп, чіт
кіша і більш правильна артикуляція, тоді як р о з м о в н о м у —
часто швидкий темп, нечітке вимовляння, коартикуляція, біль
ший вияв індивідуальних особливостей мовлення.

Важливим компонентом правильності мовлення є фонетич
на норма.
Фонетична норма — дотримання усталених способів вимовляння всіх
сегментних одиниць мови (фонем, складів, фонетичних слів,
фонетичних синтагм, речень) у єдності з несегментними їх харак
теристиками (наголосом, інтонацією, темпом, стилем тощо).
Дотримання всіх параметрів норми забезпечується насам

перед за умови володіння мовцем нормами орфоепії (грец. ор0о<^ —
правильний і єяо<^ — мова, мовлення). Орфоепічна нормативність
не лише свідчить про культуру мовлення особи, а й сприяє реалі
зації такої важливої функції мови, як комунікативна з усіма її
різновидами — контактовстановлювальною, волюнтативною
(вплив на співрозмовника), естетичною тощо.
1. Схарактеризуйте основні одиниці фонетичної системи мови

(сегментні і несегментні), наведіть приклади з мов, які
ви вивчаєте.
2. Сформулюйте основні завдання відповідних розділів фонети
ки — загальної і окремої, описової, історичної, зіставної,
експериментальної.
3. Схарактеризуйте етапи артикуляції.
4. Опишіть загальні умови творення голосних, критеріїїх артику
ляційної класифікації, навівши відповідні приклади з
відомих вам мов світу.
5. Схарактеризуйте загальні умови творення приголосних і кри
теріїїх артикуляційної класифікації.
6. Опишіть структуру складу, наведіть приклади типових за будо
вою складів у тих мовах, які ви вивчаєте.
7. Сформулюйте визначення фонеми. Які функції вона виконує?
8. Назвіть відомі вам критерії класифікації фонем.
9. Що таке диференційна ознака фонеми?
10. З'ясуйте суть дистрибуції фонем.
11. Схарактеризуйте явище нейтралізації фонетичних опозицій,
наведіть приклади, поясніть причини.
12. З’ясуйте фонетичний зміст поняття «алофон».
13. Чому дистрибуцію алофонів називають доповнювальною?
14. Назвіть різновиди чергувань звуків. Наведіть відповідні приклади.
15. Укажіть різновиди «живих» чергувань фонем і проілюструйте
прикладами.
16. Схарактеризуйте типи словесного наголосу, наведіть приклади.
17. Розтлумачте суть поняття «фонетичне слово». Наведіть при
клади енклітики і проклітики із мов, які ви вивчаєте.
12.
Морфонологічна система мови
12.1. Морфонологія як наука

Унаслідок взаємодії основних мовних рівнів (фонетичного,
морфологічного, лексичного, синтаксичного) на їхньому стикові
виникають проміжні рівні мови — морфонологічний, словотвір
ний і фразеологічний. Основною одиницею м о р ф о н о л о г і ч н о
г о р і в н я — проміжного між фонетичним і морфологічним — є
м о р ф о н о л о г і ч н е я в и щ е , або м о р ф о н е м а , що виникає на
стику фонем і морфем.
Морфонологія — розділ мовознавства, який досліджує фонологічну
структуру морфем і використання фонологічних відмінностей
із морфологічною метою.
Сучасні мовознавці вважають, що о б ’ є к т о м в и в ч е н н я

м о р ф о н о л о г і ї як розділу лінгвістики є слово і морфема, а
п р е д м е т о м у широкому розумінні — їхня фонетична структу
ра як наслідок комбінації морфем.
Передумови виникнення морфонології. Перші кроки в до
слідженні звукової структури кореня зробили ще давньоіндійські
граматики. Мовознавство в індусів сягало виняткової висоти, якої
в Європі ця наука досягла аж у X IX ст. Вони першими звернули
увагу на т. зв. сандхі та гун, які й нині наявні в індоєвропейських
мовах. Так, Ш ніні (IV ст. до н. е.) у «Восьмикнижжі» описав чер
гування у коренях мови Вед, причому не просто зафіксував, а сха
рактеризував з опорою на зміст слова (це є одним з аспектів сучасної
морфонологічної науки). Опис морфонологічних явищ у лінгвістич
них працях X IX —X X ст. став можливим також завдяки тому, що
європейські мовознавці запозичили з праць індійських граматистів
/2 00 / Морфонологічна система мови

учення про явища сандхі, гун та врддхі. Античні європейські гра
матисти мало уваги приділяли морфонологічним явищам.
Витоки морфонології як окремої науки в сучасному її розу
мінні пов’ язані насамперед із зародженням фонології та вченням
про фонему. Поштовхом стали праці компаративістів, оскільки
вони вивчали субстанцію мови як один із важливих чинників вия
влення мовної спорідненості і реконструкції праформ. Як ствер
джував російський лінгвіст Лев Зіндер (1903— 1995), фонетику
цього періоду можна схарактеризувати як дофонематичну, яка
стихійно оперувала фонемами; їй був властивий емпіричний
(практичний) характер, і звуковий бік не був предметом окремого
дослідження.
У період дофонематичної фонетики у європейському мово
знавстві всебічної інтерпретації звукових чергувань фактично не
було. Більше того, у молодограматиків зародилась ідея відокре
млення звукового аспекту від психічних елементів. Так, Г. Пауль,
намагаючись звести «китайську стіну» між звуками і «психічни
ми елементами», розрізняв процеси, які стосуються тільки звуків
без будь-якого зв’ язку зі значенням, і процеси, що стосуються зна
чення незалежно від звуків. Морфонологічним явищам приділив
увагу Ф. де Соссюр, який першим показав, що за видимою хаотич
ністю в організації індоєвропейських коренів криється, хоча й
замаскована різними історичними нашаруваннями, чітка система
будови. В усіх чергуваннях він помітив загальне морфонологічне
правило: у будь-якому індоєвропейському корені обов’ язково
наявний голосний \е\, за яким обов’язково з’ являється сонантний
коефіцієнт (/, и, r, І, т, п). У деяких випадках це \е\ замінювалося
голосним |о|, в інших — зовсім випадало. Якщо корінь не містив
жодного сонантного коефіцієнта і \е\ випадало, то він залишався
без голосного. Коли корінь містив сонантний коефіцієнт, то при
випадінні |е| цей коефіцієнт автоматично перетворювався на
сонант. Сонантні коефіцієнти, на думку Ф. де Соссюра, так само,
як плавні й носові приголосні, підтримували вокалізм кореня.
Морфонологічні перетворення кореня цікавили його безвідносно
до змін у плані змісту.
Змістова інтерпретація варіантів одного кореня у той період
була неможлива, бо не існувало самого поняття «варіант кореня».
Будь-яку звукову послідовність (за винятком службових морфем)
вважали коренем, а не аломорфемою (аломорфом) кореня.
Основи морфонології в сучасному її розумінні розробив
І. Бодуен де Куртене, якого вважають «батьком» морфонології. Він
намагався насамперед проникнути в сутність морфонологічних змін
та знайти причини виникнення морфонологічних явищ. Дослідник
/2 0 1 / Морфонологія як наука
упритул підійшов до проблеми віднайдення кореляцій між змістом і
найменшими звуковими змінами у плані вираження мовних оди
ниць, цілісно й багатоаспектно розглядав морфонологічні явища.
Морфонологічну проблематику І. Бодуен де Куртене вивчав
у межах теорії альтернацій, яку він протиставив застарілій тео
рії звукових «переходів». У праці «Деякі розділи граматики
слов’ янських мов» першим подав класифікацію звукових змін:
д и в е р г е н т н і (видозміни одного й того самого звука, зумовлені
фонетичними законами) і к о р е л я т и в н і (зміни звуків, які не
можна пояснити сучасними морфологічними і фонетичними умова
ми). Така дихотомія була прообразом майбутньої класифікації
звукових змін на фонетично зумовлені і фонетично незумовлені.
Фонетично незумовлені зміни («корелятиви») І. Бодуен де Куртене
класифікував із семантичного погляду, розмежовуючи корелятиви,
які не пов’язані з вираженням різних морфологічних функцій, і
корелятиви, розмаїття яких відповідає варіативності певних морфо
логічних категорій. У праці «Досвід теорії фонетичних альтерна
цій» він подав детальну класифікацію альтернацій на основі різних
критеріїв: причинності, колізії різних прагнень, генезису, етимоло
гічної спорідненості, простоти і труднощів зіставлень, традиції та ін.
Програмна праця «Фонетичні закони» І. Бодуена де Курте
не містить твердження про те, що факультативність чи обов’ язко
вість фонетичних змін є функцією від ступеня їх семантизації,
тобто змістової наповненості. Ті, що більшою мірою семантизова-
ні, мають більшу соціальну цінність і зберігаються впродовж три
валого часу. Важливий для морфонології постулат дослідника про
послідовність звукових переходів через зміни мікроскопічного
порядку, який випередив теорію економії звукових змін, висуну
ту французьким мовознавцем А. Мартіне. На думку І. Бодуена де
Куртене, між зародком певного фонетичного явища і його кінце
вою точкою розвитку — великий проміжок часу, так що ідея
фонетичного закону може існувати лише завдяки непомітним
мікроскопічним коливанням і змінам.
Концептуально важливою для морфонології є праця «Про
зв’ язок фонетичних уявлень з уявленнями морфологічними, син
таксичними і семасіологічними», в якій де І. Бодуен де Куртене
вперше в європейському мовознавстві порушив проблему семантич
ної оцінки звукових змін, однак обмежився загальним тверджен
ням, що деякі чергування в корені, котрі виступають поряд з афікса
цією, семантизовані. Ця семантизованість полягає у підтримці
морфологічних (морфемних) відмінностей словоформ. Отже, сема
сіологічну функцію чергувань він визначав лише стосовно слова, а
не кореневої морфеми. Його твердження про те, що чергування
/2 0 2 / Морфонологічна система мови

виконують у слові функцію підтримання морфемних відмінностей,
згодом почали поділяти українські та зарубіжні морфонологи.
Вагомий внесок у розвиток морфонології зробили учні
І. Бодуена де Куртене. Польський мовознавець Микола Крушев-
ський (1851— 1887) у своїх працях «До питання про гуна» та
«Нарис науки про мову» висловив твердження про морфонологіч
ну структуру слов’янських морфем. На його думку, зростання
варіативності у корені відбувається у напрямі від його початку до
кінця: у початкових звуках кореня фонетична варіація незначна,
у середніх — більш значна, а в кінцевих — найзначніша. Корінь
вирізняється найбагатшою варіацією, а також найбільшою відпо
відністю зовнішніх відмінностей внутрішнім. Характеризуючи
структуру суфіксів, М. Крушевський наголошував, що їхня здат
ність поєднуватися один з одним значно вища, ніж у префіксів;
що для суфікса характерна переважно варіація морфологічна, для
префікса — фонетична. Щодо змістового аспекту морфем дослід
ник зазначав, що семантика суфікса різноманітна і невизначена,
тоді як для префікса характерне одне чітке й усталене значення;
суфікс має здатність приєднуватися тільки до слів визначеної
категорії, а більшість префіксів аглютинується до слів різних
категорій.
Цікаві думки висловив у праці «Співвідношення фонетики
та морфології» Євгеній Поліванов (1891 — 1938), який вважав, що
фонетика і морфологія не просто співіснують, а тісно пов’ язані та
узгоджені: будь-яка морфологічна структура слова передба
чає та зумовлює визначену фонологічну структуру його морфем і
навпаки.
Роль чергувань як важливого словотвірного і словозмінно
го засобу вивчав Антуан Мейє (1866— 1936). Чергування він вва
жав морфологічним засобом, що бере свій початок в індоєвро
пейській мові. У слов’ янських мовах, на його думку, певне грама
тичне значення майже ніколи не виражається лише відповідними
морфемами, а завжди супроводжується визначеними чергування
ми. Ця думка співзвучна твердженню І. Бодуена де Куртене про
те, що семантична функція чергувань полягає у підтриманні мор
фемних відмінностей.
Морфонологічні міркування зазначених авторів мають
фрагментарний характер, але без їхніх досліджень навряд чи
М. Трубецькой спромігся б створити свою морфонологічну кон
цепцію, яка обґрунтувала морфонологію як спеціальну лінгві
стичну дисципліну.
Морфонологічна концепція М. Трубецького. У 1929—
1934 pp. російський філолог Микола Трубецькой (1890— 1938)
опублікував різними мовами низку програмних статей («Деякі
міркування стосовно морфонології», «Das morphonologische
System der russischen Sprache» («Морфонологічна система
російської мови»), «Sur la morphonologie» («Про морфонологію»);
«Projet de terminologie phonologique standardisée» («Проект стан
дартизованої фонологічної термінології»)), у яких впровадив у
науковий обіг поняття «морфонологія» і «морфонема». Морфоно
логія як розділ мовознавства, за М. Трубецьким, мала досліджу
вати: фонологічну структуру морфем; чергування фонем, які
виникають унаслідок поєднання морфем. Дослідник у різних
своїх працях по-різному визначав статус морфонології: то як роз
діл граматики, який вивчає використання фонологічних засобів у
морфологічних цілях, то як фонологію слова, то як певну проміж
ну дисципліну між фонологією і морфологією. Формулювання
предмета дослідження морфонології М. Трубецьким і його розу
міння статусу морфонології інспірували морфонологічну диску
сію на Першому міжнародному з’їзді фонологів (серпень-вересень
1996 p.), який відбувся у Відні.
У 70-ті роки X X ст. у радянському мовознавстві точилася
гостра дискусія стосовно такого «потрійного» трактування морфо
нології. О. Реформатський у статті «Ще раз про статус морфоноло
гії» зазначав, що кожен із цих пунктів морфонології може бути
аргументований, проте всі разом вони є суперечливими. Особливо
значна полеміка виникла з приводу другого і третього пунктів
морфонологічної програми М. Трубецького. У другому пункті він
не уточнив, що саме має на увазі під «комбінаторними змінами».
Радянські мовознавці Е. Макаєв, О. Кубрякова у спільній статті
«Про статус морфонології та одиниці її опису» та О. Реформат
ський у статті «Про співвідношення фонетики і граматики (мор
фології)» зазначали, що такі зміни — це компетенція фонології, а
тому другий пункт морфонологічної програми М. Трубецького
потрібно повернути фонології.
Із питанням ідентифікації фонеми і морфеми тісно пов’яза
ний термін «морфонема», впроваджений М. Трубецьким. Це свого
роду надфонема, що не має матеріальної субстанції, а є свідоміс-
ною абстракцією. Так, у рос. слові ход фонема |д| є членом мор
фонеми [д — т].
На думку О. Реформатського, явища морфонології вже не
належать до фонології і ще не належать до граматики. Незважаю
чи на деякі суперечності, морфонологічна концепція М. Трубець
кого достатньо цілісна і синергетична, адже морфонологія поста
ла на перехресті фонетичних та морфологічних студій, предметом

вивчення яких є механізм і сутність зв’ язків між фонетичними та
морфологічними феноменами.
Морфонологічна концепція П. Кузнецова. Російський лінг
віст Петро Кузнецов (1899— 1968) розглядав морфонологічні
явища винятково в діахронічному аспекті. У його працях висвіт
лено природу виникнення чергувань, їх еволюцію від «фонетично
зумовлених» до фонетично незумовлених (історичних). Дослід
ник акцентував увагу на труднощах виявлення того періоду в істо
рії мови, коли варіант фонеми стає самостійною фонемою, а чергу
вання варіантів фонеми переходять у чергування самих фонем. У
своїй праці «Чергування у спільнослов’ янській мові-основі» він
зазначав, що чергування голосних — найдавніший тип чергувань,
який бере початок у «загальноєвропейській мові-основі». Ця теза
проілюстрована на великому матеріалі слов’ янських мов із залу
ченням прикладів з грецької та латини.
Досліджуючи співвідношення «ступенів» чергувань, П. Куз
нецов торкнувся питання про семантичні функції цих ступенів.
Наприклад, він зазначав, що в російській мові ступінь о «виступає
в корені віддієслівних іменників, що утворилися від дієслів, які
містять кореневе е » , й ілюстрував це такими прикладами: рос.
везт и — возъ, гребти — гробъ, нести — ноша та ін. Дослідник
вказував на семантичну функцію чергувань стосовно слова, а не
кореневої морфеми, і констатував, що протягом століть чергуван
ня завжди відігравали допоміжну роль при інших граматичних
засобах.
Внесок у морфонологію Ю. Маслова. Морфонологічна кон
цепція російського мовознавця Юрія Маслова (1914— 1990) ґрун
тується на ідеях М. Трубецького та І. Бодуена де Куртене. У своїй
праці «Про типологію чергувань» він визначав морфонологію як
спеціальну науку, предметом якої є дослідження чергувань (у
широкому бодуенівському розумінні) або деяких їх типів поряд із
вивченням інших явищ.
Ю. Маслов узагальнив і певною мірою розвинув зроблене
його попередниками. Його заслуга полягає в тому, що він першим
запропонував семантичну класифікацію чергувань, ідею визна
чення семантизації чергувань стосовно самої кореневої морфеми,
без урахування службових морфем. Наприклад, він порівнював
обсяг планів змісту двох кореневих аломорфем пек- і печ- шляхом
підрахунку граматичних сем, на які можуть вказувати ці аломор-
феми ще до приєднання службових морфем. Ця ідея дає ключ для
низначення семантизації чергування у кожному конкретному
випадку, без апеляції до їх функцій як маркерів афіксації. Проте
її досі не використовують стосовно жодного конкретного мовного
матеріалу. Однією з причин цього є прямий чи опосередкований
вплив концепції асемантичності супутніх флексії чергувань,
висловленої Є. Куриловичем і підтриманої О. Реформатським.
Є. Клобуков запропонував трактувати морфонологію як
«парадигматичну морфеміку». На його думку, чергування для
морфеми як особливої одиниці мови, безумовно, є парадигматич
ними, оскільки вони символізують парадигматичні протиставлен
ня аломорфів однієї й тієї самої морфеми. Увагу морфонологічній
проблематиці приділяли також українські мовознавці П. Тимо
шенко, Н. Клименко, Є. Карпіловська та ін.
12.2. Причини і закономірності виникнення

морфонологічних змін
Більшість учених-морфонологів лише описували звукові
зміни у слові та морфемі, інвентаризували їх, співвідносили зі
змінами у плані змісту, але не зупинялися на причинах їх ви
никнення.
Найближче до розуміння природи фонетичних і морфоно
логічних змін та з’ясування їх причин підійшов І. Бодуен де Кур
тене у вже згадуваній роботі «Про зв’ язок фонетичних уявлень з
уявленнями морфологічними, синтаксичними і семасіологічни
ми», де він запропонував психофонетичну теорію альтернацій;
довів, що зміни у звуковій будові слова відбуваються через замі
щення намірів реальним їх виконанням; що при утворенні одного
звука від іншого виникає низка непомітних мікроскопічних коли
вань і змін; що звукові зміни у слові певним чином співвідносять
ся із семасіологічними (психічними) змінами.
Зрозуміти механізм «заміщення намірів реальним їх вико
нанням» допомагає трикутник голосних, запропонований німець
ким ученим X. Хелвагом у 1781 p., модифікований А. Беллом у
1894 p., а в 1937 р. удосконалений JI. Щербою («Фонетика фран
цузької мови») (рис. 12.1).
Iv .....
............. Ы
" " .....................v U
е\
/о
\А /
Рис. 12.1. «Трикутник» голосних р осій сько ї мови

Схематично трикутник відтворює ротову порожнину
мовця, а місця розміщення голосних фонем у ньому вказують на
їх локацію у ротовій порожнині, тому за місцем утворення голосні
І, е називають голосними переднього ряду, U, о — заднього ряду,
А , ьі — середнього ряду. Відповідно за висотою підйому язика
голосні І, Ы , U є голосними верхнього підняття, А — нижнього, е,
о — середнього.
JI. Зіндер запропонував крайні фонеми I, U, А у трикутнику
кваліфікувати як основні, а решту — як проміжні чи «перехідні».
У різних мовах може бути різна їх кількість — до 20, але всі вони
розміщуються градуально (суміжно) у зоні трикутника.
Спостереження за змінами голосних у корені різних мов
дає підстави для такої формули відносної соціально-статистичної
хронології переходів:
t і—»а = t і—>е + t е—>а,
або
t a-»u = t а—ю + t о—»u,
де t — час формування чергування.
Формулу слід читати так: установлення чергування і/а ста
тистично та геоісторично обов’ язково відбувалося через уста
новлення чергувань суміжних і /е та е /а , які існували певний час;
або: чергування крайніх фонем у трикутнику Хелвага виникає
пізніше і лише через чергування суміжних голосних, яке виникло
раніше.
Із формули випливають такі правила:
1. Якщо у якійсь індоєвропейській мові існує у синхронії
чергування крайніх (основних) фонем трикутника у
межах одного кореня, то обов’ язково мав існувати або
існує варіант із середньою (перехідною) фонемою, сліди
якого потрібно шукати у діахронії, у споріднених мовах
чи діалектах або ж у неспоріднених мовах, які запозичи
ли цей корінь.
2. Якщо чергування крайніх фонем у межах одного кореня не
відбувається, то первинна голосна фонема перебуває лише
на початковій стадії своєї варіативності і її основний ало
фон вступає у чергування поки що тільки з іншими її ало
фонами або відтінками чи із суміжними (сусідніми) фоне
мами трикутника.
Бодуенівський принцип «заміщення намірів реальним їх
виконанням» тут проявляється у несвідомій руховій помилці
при виборі цілі так само, як під час гри в дартс, коли, кидаючи
дротики у мішень, другим і третім дротиком малоймовірно вці
/207 / Причини і закономірності виникнення морфонологічних змін

лити в ту саму точку, в яку влучили першим, натомість черговий
дротик потрапляє в суміжну точку. Мовлення — це продукуван
ня звуків, яке становить серію рухів артикуляторних органів.
Основа цих рухів, як і рухів іншими частинами тіла, — єдині
нейрофізіологічні закони, однією з особливостей яких є неточ
ність вибору цілі.
Неточність вибору цілі на початкових стадіях зародження
звукової зміни зумовлює несвідому похибку. За словами класика
теорії рухів М. Бернштейна, спочатку, за відсутності автоматиз
му, кожен рух до цілі здійснюється незграбно і супроводжується
низкою смислових та сенсорних корекцій. Перехід одного звука в
інший, наприклад А —> U, очевидно, відбувався шляхом такого
ланцюга перетворень:
А - » А о —> ао—> Оа -» О —> Ои —» ои —> Uo —» U і т. д.
Основою зародження такого переходу є спочатку несвідо

ма артикуляторно-рухова помилка, а відтак свідома субституція.
Помилковий вибір цілі ймовірніший тоді, коли менша різниця
(відстань) між двома цілями. Очевидно, що і смислові корекції
співвідносні із сенсорно-руховими корекціями. Вони теж спочат
ку «незграбні», неточні, допоки не стануть автоматичними і точ
ними. При зміні морфологічного оточення кореня певною мірою
змінюється кожен його звук. Мікронного зсуву в положенні арти
куляторних органів достатньо для рухової помилки, а відтак і
для продукування іншого (нового) звука, появи варіанта, який
згодом, будучи повторюваним, закріплюється і може стати (і
таки стає) нормою мови. Те саме відбувається і при сприйнятті
звуків слухачем — виділяється неправильна (або просто інша)
акустична фігура у звуковому образі і наступна неправильна або
просто інша її артикуляція. Отже, знання законів морфонологіч
них змін може слугувати надійним ключем для адекватного ети
мологічного аналізу.
Здатність звуків перетікати з одного в інший створює
необхідну міру гнучкості мовної системи, варіативність форми,
що забезпечує історичну стійкість і виживання мови. Якби зву
кам не була притаманна здатність до взаємопереходу, припинився
б розвиток мови, втратився б генетичний семантичний зв’ язок
між історичними рефлексами.
Системі мови доводиться витримувати неабиякі інформа
тивні, сенсорно-когнітивні, загалом рефлекторні навантаження
(вона має бути здатною виразити, відобразити все), тому вона
повинна мати тяглість і бути надзвичайно гнучкою. Частину гнуч
кості забезпечує здатність звуків до взаємної субституції. Така

гнучкість зумовлена психо(фізіо)логією людини: неминучими
руховими помилками і здатністю нервової системи до адаптації,
саморегулювання.
1. Який вн есок у м ор ф о но ло гію зд ій сни л и д авн ьо інд ій ські гра

м ати сти ?
2. Н азвіть завданн я м орф онології.
3. У чому сутн ість ко м б ін ато р н и х чергувань?
4. С хар акте р и зуй те п огляди О. Р е ф о р м атсько го на м ор ф о но
логію .
5. Який вн есок П. К узнецова та Ю. М аслова у м ор ф о но ло гію ?
6. Яка о б ’єкти вн а н ео бхід н ість о бґрунто вуванн я п евно го розділу
науки? Чи мож на ад е кв а тн о опи сати мовні явищ а поза
меж ами м о р ф о н о л о гії л и ш е в тер м ін а х ф о н ети к и і м ор
ф ол огії?
7. Д ай те м ор ф о но ло гічн е тл ум ач ен н я явищ ам асим іляц ії і д и си
міляції.
8. П оясніть тер м ін «м орф онем а».
9. Щ о та к е тр и к утн и к го ло сн и х?
10. У чому п ол ягаю ть причини звукових зм ін?
11. Н авед іть ф орм улу, яка відображ ає закон о м ір н ості п ер ехо д ів
голосни х. П р о д ем о н стр уй те це на прикладах.
13 .
Морфологічна система мови
13.1. Предмет і розділи граматики

Граматика як мовознавча наука досліджує творення слів,
їхні граматичні значення та форми й наявні у мові засоби поєд
нання їх у речення для вираження думки.
Граматика (грец. ураццатікгі — учення про письмо й читання, від
урацца — літера) — розділ мовознавства, який вивчає форми
слів та наявні в мовах засоби поєднання їх у речення.
Одиницею граматики є форма слова, яка тісно пов’ язана з

його значенням. Граматика набагато абстрактніша порівняно з
лексикологією, виражає найзагальніше значення, властиве вели
ким групам слів.
Складність завдань граматики спричинила поділ її на два
розділи: морфологію і синтаксис.
Морфологія (грец. цорфг) — форма і A,óyoС, — слово, вчення) — розділ
граматики, що вивчає граматичні властивості слова, зміну
форм слів і пов'язаних із ними граматичних значень; учення
про частини мови як лексико-граматичні класи слів.
На відміну від морфології, зосередженої на формах слів, син

таксис вивчає способи поєднання цих форм у структурі висловлень.
Поділ граматики на морфологію та синтаксис умовний,
оскільки граматичні значення слів повністю розкриваються тіль
ки в реченні, а значення такого поділу для кожної конкретної
мови залежить від типу її будови: для мов із бідною морфологією
(англійської, французької, італійської, індонезійської, багатьох
тибето-бірманських тощо) морфологія відходить на задній план, а
/2 1 0 / Морфологічна система мови

для тайських, китайської, в’ єтнамської не має жодної цінності, бо
там її практично не існує. Демаркаційна лінія між морфологією і
синтаксисом проходить там, де проходять межі слова. Словесна
частина граматичної будови мови належить морфології, а та її
частина, що виходить за межі одного слова, є цариною синтакси
су. При цьому різні аналітичні форми типу буду робити, читав би
становлять об’ єкт морфології, а деякі групи службових слів, особ
ливо сполучники (укр. і, а, бо, щоб, англ. and, but, because), будучи
окремими словами, стосуються більшою мірою синтаксису.
Деякі мовознавці частиною морфології вважають слово
твір, однак це безпідставно, бо словотвір стосується не граматич
них властивостей наявних слів, а творення нових.
У структурі мови граматиці традиційно відводять цен
тральне місце, а фонетиці й лексиці — периферійне (фонетика —
це матеріальна периферія, а лексика — смислова). Оскільки гра
матика має узагальнювальний характер, то в ній найяскравіше
виявляються найсуттєвіші особливості структури мови, що є
додатковим свідченням належності граматики до центральної
частини лінгвістики. Кожна мова має специфічну граматичну
будову. Проте в граматиках різних мов існує і спільне. З’ ясування
спільного дає змогу виробити загальні принципи підходу до аналі
зу граматичних систем мов. На їх основі вибудувана теорія грама
тики (загальна граматика).
Проблеми граматики розробляли ще в глибоку давнину в
Індії (граматичний трактат Паніні, V—IV ст. до н. е.), Греції (Арі-
стотель, школа стоїків), Римі. Два варіанти граматики латинської
мови «Ars major» і «Ars minor» (розширений і скорочений) Елія
Доната (IV ст. н. е.) та найповніша латинська граматика «Institu-
tiones grammaticae» («Граматичні настанови») Прісціана (VI ст.)
завдяки своїй майстерності й доступності були зразками в Європі
для створення інших граматик понад тисячу років (аж до Ренесан
су): за їхнім взірцем за доби Відродження створювали перші гра
матики живих європейських мов — іспанської (1492), бретонської
(1499), німецької (1527), італійської (1529), французької (1531),
португальської (1536), англійської (1538) та ін. Першою спробою
побудувати всеосяжну граматичну систему на основі узагальнення
фактів конкретних мов (давньогрецької, латинської, давньоєврейсь
кої, французької, італійської, іспанської, англійської, німецької)
стала «Grammaire générale et raisonnée...» («Загальна й раціональна
граматика», 1660), відома як граматика Пор-Рояля (від назви мона
стиря) французьких філософа й логіка Антуана Арно (1612— 1694) і
граматиста, логіка Клода Ласло (1615— 1695), дуже близька до
трансформаційної граматики Н. Хомського.
/2 1 1 / Предметі розділи граматики

В Україні найдавніші граматики старослов’ янської мови
почали з’ являтися наприкінці XVI ст.: першою власне граматич
ною слов’ яномовною розробкою став короткий трактат «Про вісім
частин мови», що ґрунтувався на перекладних грецьких джере
лах. 1596 р. у м. Вільно (сучасний Вільнюс) опубліковано «Грама
тику словенську» Лаврентія Зизанія — першу граматику схід
них слов’ ян, а 1619 р. у м. Ев’ї (поблизу Вільна) вийшла друком
«Граматики слов’ янської правильна синтагма» Мелетія Смо-
трицького — найвизначніша граматична праця українського
середньовіччя, яка майже 200 років слугувала підручником ста
рослов’янської мови для східних і південних слов’ ян та румунів.
Першою відомою граматикою староукраїнської літературної мови
стала «Граматика слов’ янська» Івана Ужевича (сер. XVII ст.), яка
дійшла у двох чистових рукописних варіантах 1643 і 1645 pp., що
зберігаються у Франції; 1970 р. її було опубліковано в Києві. Пер
шою граматикою української народно-розмовної мови є «Грамати
ка малоросійського наріччя» Олексія Павловського (видана 1818).
13.2. Граматичні значення, форми,

категорії і розряди
Незважаючи на тривалість граматичної традиції лінгві
стичного опису, метамову цієї галузі не було належним чином роз
роблено, і лише впродовж X X ст. були чітко сформульовані її клю
чові поняття: «граматичне значення», «граматична форма», «гра
матична категорія» і «граматичний розряд».
Гоаматичне значення і його типи

Для граматики загалом найважливішим поняттям є «гра
матичне значення слова».
Граматичне значення слова — абстрагований мовний зміст граматич
ної одиниці, узагальнене (абстрактне) мовне значення, яке вла
стиве низці слів, словоформ, синтаксичних конструкцій і має в
мові регулярне (стандартне) вираження.
Граматичне значення є не індивідуальним, а загальним,

спільним для багатьох різних за лексичним значенням слів, хоча
певні граматичні значення закріплені за конкретною частиною
мови і залежні від її лексичного значення: в українській мові клас

слів, що означає предмет (іменник), наділений граматичними зна
ченнями роду, числа й відмінка, незалежними від інших слів. У
слові граматичне значення не є визначальним, головним, а слугує
для позначення і певних зовнішніх зв’язків предмета чи явища, і
найзагальніших властивостей буття. Так, слова ліжко, весло,
яблуко різні за семантичними ознаками, але їх об’єднує граматич
не значення одиничності. Множинність виражають форми цих же
слів ліжка, вёсла, яблука. Розрізнення більшої чи найбільшої
порівняно з іншими предметами якості, вираженої формами сту
пенів порівняння, також є одним із граматичних значень слів, що
супроводжує основний їх зміст.
Розвинулися граматичні значення як узагальнені відобра
ження найтиповіших ознак і властивостей об’ єктивної дійсності:
значення іменника, прикметника, дієслова та інших частин мови
сформувалися тому, що реальний навколишній світ складається з
предметів, ознак, процесів тощо.
Крім значень одиничності та множинності, вищого і найви
щого ступенів порівняння прикметників (і прислівників), в укра
їнській мові, наприклад, виокремлюють ще граматичні значення
родів, відмінків, особи, виду, часу, способу, стану. Граматичні
значення встановлюють на основі співвідношень, протиставлень
(опозицій), які їх виявляють. Наприклад, в українській мові гра
матичне значення роду іменників виявляють на тій підставі, що в
конкретних випадках уживання іменники вимагають від узго
джуваних із ними слів певних родових форм: смачний квас,
яскрава зірка, голубе море. За формальними показниками перша
група слів пов’язана з чоловічим родом, друга — з жіночим, третя —
із середнім. Це зіставлення дало ряди співвідношень, які є осно
вою розрізнення граматичних значень роду іменників. Оскільки в
англійській мові подібного формального протиставлення іменни
ків немає, то й граматичного значення роду в ній не виокремлю
ють. Позбавлені його індоєвропейська вірменська, а також фінно-
угорські, тюркські, японська мови. Значень відмінків, звичних
для української, білоруської та російської мов, немає в спорідне
них болгарській і македонській мовах, оскільки іменники в них
не змінюються за відмінками.
Отже, граматичні значення не універсальні для мов світу: в
одних мовах вони є, в інших їх немає. Вони виводяться з матерії
(будови) і форм конкретної мови, а тому й виявляють специфіку в
кожній із них. В українській мові (а також у російській, білорусь
кій, латинській, румунській), наприклад, розрізняють три роди, а
у французькій, іспанській, італійській — два; в українській мові
існує сім відмінків, у російській, білоруській, латинській —
/2 1 3 / Граматичні значення, форми, категорій розряди

шість, у румунській — п ять, у німецькій — чотири; в сучасній
російській мові функціонує одна форма минулого часу, в укра
їнській — дві, у латинській — три форми минулих часів дійсного
способу, у німецькій — теж три, у румунській мові — чотири, в
сучасній італійській — п’ ять.
Гоаматична форма
Граматичне значення є стороною мовного знака, невідділь
ною від граматичної форми: не може бути граматичного значення,
яке б не виражалося граматичною формою, і навпаки — немає
таких граматичних форм, які не виражали б певного граматично
го значення.
Граматична форма слова — засіб матеріального вираження граматич
них значень як абстрактних понять.
У реченні змінні слова функціонують лише у вигляді пев

них словоформ. Так, граматичною формою слова зелену є форма
знахідного відмінка однини якісного прикметника жіночого роду;
граматичною формою слова зробили є форма минулого часу мно
жини дієслова доконаного виду. Отже, с л о в о ф о р м а — це вияв
слова в граматичній формі. Один і той самий показник граматич
ної форми може бути носієм кількох граматичних значень, і нав
паки, одне й те саме граматичне значення може виражатися кіль
кома різними граматичними формами: граматичне значення
родового відмінка однини в іменниках сел-á, крй-ю [K p a j-y ],
М и кол и виражають різні закінчення ( а, -у, -и). Сукупність форм
слова становлять його парадигму, наприклад: писати, пишу,
пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть, писав, писала, писало,
писали, писатиму, писатимеш, писатиме, буду писати, будеш
писати, писав би, писала б, писало б, писали б, пиши, пишімо,
пишіть, хай пише, хай пишуть, пишучи, писаний, писано, писавши.
Залежно від структури розрізняють синтетичні (прості) й ана
літичні (складні) форми слова. У с и н т е т и ч н и х (грец. aovOeaič, —
поєднання) ф о р м а х граматичне значення виражене в межах
слова, тобто лексичне й граматичне значення синтезовані в одній
формі. Наприклад: укр. земля (граматичне значення називного
відмінка однини жіночого роду виражене закінченням слова а),
справедливіший (граматичне значення вищого ступеня виражене
в межах слова за допомогою суфікса іш -); англ. foot (нога) — feet
(ноги) (граматичні значення однини і множини виражені в межах
слова за допомогою чергування звуків [и] й [і:]); нім. die Tochter
(дочка) — die Töchter (дочки); італ. атегеі (кохав би; 1-ша особа

однини теперішнього часу умовного способу): рум. iubeai (ти
кохав; 2-га особа однини імперфекта).
В а н а л і т и ч н и х (грец. avaXvaiC, — розкладання) ф о р
м а х лексичне і граматичне значення виражені різними словами:
лексичне — самостійним словом, а граматичне — службовим.
Наприклад: буду читати (лексичне значення виражене словом
читати, а граматичне значення першої особи однини майбутньо
го часу — службовим дієсловом буду); читав би (лексичне значен
ня виражене дієсловом читав, а граматичне значення умовного
способу — за допомогою частки би); нім. Ich werde schreiben (я
буду писати); англ. I shall write (я буду писати), I am writing
(я пишу (в цей момент)), I was writing (я писав); англ. more d iffi
cult (складніший) тощо.
Залежно від кількості словоформ розрізняють слова одно-
формені (сьогодні , під, знову, вчасно тощо) і багатоформені (іти,
іду, ітимеш, хай іде тощо). У багатоформеному слові виділяють
його постійну частину, яку називають о с н о в о ю с л о в а , і змін
ну частину — ф о р м а н т (лат. formans — створюючий):
зеле-н-ий, зелен ого, зелен і (зелен -----основа, -ий, -ого, -і — фор
манти). Деяким багатоформеним словам властивий с у п л е т и
в і з м (лат. suppletivus — доповнювальний) — утворення грама
тичних форм одного й того самого слова від різних основ або коре
нів: укр. іде — йшов, я — мене, поганий — гірший; блр. чалавек —
людзі, вялікі — болъшы, малы — меншы, добры — лепшы; англ.
good (хороший) — better (кращий); нім. du (ти) — dich (тебе);
франц. bon (хороший)— meilleur (кращий), je (я) — те (мені,
мене); італ. cattivo (поганий) — peggiore (гірший).
Граматична категорія
У граматичних значеннях слів, утілених у певних формах,
реалізуються граматичні категорії.
Граматична категорія (грец. катгіуоріа — ознака) — єдність співвід
носних граматичних значень, виражених певною системою гра
матичних форм.
Наприклад, у словах батько, веселка, море значення чоло

вічого, жіночого і середнього роду, виражені закінченнями -о, -а,
-е, об’єднуються в категорію роду; у словах р ук а , руки значення
однини та множини, передані формальними показниками а, -и, —
в категорію числа; у словах бригада, бригади, бригаді, бригаду зна
чення відмінків, виражені відповідними формальними показни
ками ( а, -и, -і, -у), — в категорію відмінка.

Граматична категорія ґрунтується на двох і більше грама
тичних значеннях. Так, категорію числа, яка виражає кількісні
відношення, у більшості сучасних мов становлять співвідносні
граматичні значення однини і множини. Категорія відмінка
об’ єднує всі значення окремих відмінків, кількість яких у різних
мовах неоднакова. Категорія часу об’ єднує значення окремих
форм часу дієслова і т. д. Отже, граматичне значення є частковим
виявом граматичної категорії.
Граматичній категорії властива єдність змістового і фор
мального планів: якщо якийсь із них відсутній, то це явище вже
не є граматичною категорією. Оскільки протиставлення власних
назв загальним не знаходить послідовного формального вираження,
то немає підстав уважати його граматичною категорією. Не є катего
рією і протиставлення дієслівних дієвідмін через те, що чіткі фор
мальні показники (закінчення) дієвідмін не виражають яких-небудь
смислових відмінностей між дієсловами, що до них належать.
У мовах світу найпоширенішими є граматичні категорії
роду, числа, відмінка, часу, способу, особи та ін.
Рід властивий більшості сучасних індоєвропейських мов.
Рід — граматична категорія, що полягає в розподілі слів або форм за
двома/трьома класами, переважно співвідносними з ознаками
наявності/відсутності статі.
Розрізняють т р и р о д о в у с и с т е м у (чоловічий, жіночий

і середній роди), що притаманна слов’ янським мовам, німецькій,
а також деяким давнім мертвим мовам (авестійській, санскриту,
давньогрецькій, латинській), та д в о р о д о в у с и с т е м у (чолові
чий і жіночий роди), властиву романським та іранським мовам. У
сучасній румунській мові, що є романською, іменники середнього
роду в однині мають форму чоловічого, а у множині — форму
жіночого роду: ип scaun [ун скаун] (стілець) — douä scaune [доуе
скауне] (стільці), ип Іисги (річ) — douä lucruri (речі) і под. Загалом
середній рід почав занепадати ще в класичній латині і зник в усіх
сучасних романських мовах, проте в румунській залишилися
форми «подвійного (обопільного) роду» іменників і прикметни
ків, куди перейшла більшість латинських відповідників середньо
го роду: рум. fier, fiere < лат. ferrum (залізо), рум. val, valuri <
лат. vallum (вал) та ін. Припускають, що середній (подвійний) рід
зберігся в сучасній румунській мові і під слов’янським впливом.
Проте і в сучасній італійській мові (яка не зазнавала слов’янсько
го впливу) існує закрита непродуктивна група імен, які мають дві
форми множини, різні за родом і значенням: braccio (т ) — le brae
сіа (руки від плеча до зап’ ястя) — і bracci ( di ип fiu m e) (рукави,

розтоки річки); cervello ( т ) — le cervella (мізки) — і cervelli
(розумні люди, голови) та деякі інші. Два роди було і в мертвій
хетській мові — спільний (істоти) і середній, що тлумачать як
більш давній стан мови.
Відсутня граматична категорія роду в англійській, китайсь
кій, японській, тюркських і фінно-угорських мовах. Зокрема,
розвиток аналітизму в англійській мові призвів до руйнування сло
возміни і втрати родових протиставлень в іменах; рід в англійській
мові можна визначити лише за допомогою займенників he, she, it
(він, вона, воно). На думку Ю. Карпенка, формальні, не наповнені
змістом граматичні категорії, зокрема категорія роду, втрачають
цінність для мови і виявляють тенденцію до зникнення.
Число — граматична категорія, що виражає кількісні характеристики
предметів думки.
Сучасним мовам притаманне протиставлення двох чисел —

о д н и н и , що виражає одиничність предмета, і м н о ж и н и (два і
більше предметів). У давніх індоєвропейських мовах — санскриті,
давньогрецькій, давньогерманських, старослов’ янській — було
три числа: однина, двоїна і множина. Д в о ї н а , що означає пар
ність предметів, існувала і в давньоукраїнській мові, її залишки
збереглися в діалектах і просторіччі: укр. дві відрі, дві руці, дві
нозі, дві слові; блр. дзве назе, дзве руцэ та под. Із давніх форм дво
їни походять деякі літературні форми: укр. плечима, очима, две
рима; блр. плячыма, вачыма, дзвярыма поряд з плячамі, вачамі,
дзвярамі. У деяких папуаських мовах на острові Нова Гвінея існує
форма троїни.
Відмінок — граматична категорія імені, що виражає його синтаксичні
відношення до решти слів у висловленні.
Ця категорія об’ єднує в собі всі значення окремих відмін

ків. У різних мовах їх кількість неоднакова: в українській — 7,
російській — 6, японській — 11, естонській — 15, угорській — 21.
Є мови, в яких відмінків зовсім немає (болгарська, македонська,
французька, італійська, іспанська, португальська, практично й
англійська (за винятком родового присвійності — the possessive
case), таджицька, абхазька тощо).
Означеність/неозначеність — граматична категорія, що вказує на те,
усвідомлено ім'я предмета як єдине в описуваній ситуації (озна
ченість) або як таке, що належить до розряду подібних до
нього феноменів (неозначеність).
Вона виражається за допомогою артиклів. Характерна для

германських, романських, болгарської, македонської та деяких
/2 1 7 / Граматичні значення, форми, категорії і розряди

інших мов, причому в болгарській, македонській, румунській і
скандинавських мовах існують постпозитивні означені артиклі,
які стоять після слова, приєднуючись до нього: рум. Іир-и-1 (вовк),
mas-a (стіл) та ін. У романських мовах неозначений артикль роз
винувся з латинського числівника unus (один): франц. ип garqon
(хлопчик), італ. ип tavolo (стіл), icn. ип coche (машина), рум. ип
bärbat (чоловік); а означений артикль — із вказівного займенника
ille (той), який у румунській мові, на відміну від решти романсь
ких, ставився у постпозиції та злився з іменником в одне слово:
лат. ille homo bonus (та добра людина) > франц. I’homme bon,
італ. Vйото buono, але рум. omul bun.
Ступені порівняння — граматична категорія, що виражає ступінь
вияву якості, властивий предмету або дії.
Ця граматична категорія властива переважно якісним

прикметникам і утвореним від них прислівникам та виражає
кількісну характеристику якості предмета чи дії. Розрізняють
три ступені порівняння: звичайний, вищий і найвищий. З в и
ч а й н и й ( н у л ь о в и й ) с т у п і н ь — це початкова форма якіс
ного прикметника чи прислівника, що вказує на якість предмета
або процесу без зіставлення, безвідносно до його прояву в інших
предметах. В и щ и й ( п е р ш и й ) с т у п і н ь указує на наявність
в об’ єкті якоїсь якості більше, ніж в іншому, а н а й в и щ и й
( д р у г и й ) с т у п і н ь — більше, ніж у решти об’ єктів. У деяких
мовах є лише два ступені порівняння — звичайний і елатив, який
поєднує значення вищого і найвищого ступенів.
Ступені порівняння виражаються афіксами (укр. справед
ливий — справедливіший — найсправедливіший; рос. милый —
милее — милейший; блр. дужы — дужэйшы — найдуж эйшы;
англ. cold (холодний) — colder (холодніший) — the coldest (найхо-
лодніший); італ. bella (красива) — bellissima (найкрасивіша)) й
аналітично (укр. справедливий — більш ( м ен ш ) справедливий —
найбільш ( найм енш ) справедливий; англ. dangerous (небезпеч
ний) — m ore dangerous (більш небезпечний) — the m ost dangerous
(найбільш небезпечний); лат. necessarius (необхідний) — m agis
(p lu s ) necessarius (більш необхідний) — m axim ě necessarius (най
більш необхідний)). У слов’ янських, германських та романських
мовах є кілька співвідносних за значенням прикметників та при
слівників, які утворюють ступені порівняння від інших основ
(суплетивно): укр. добрий — кращий — найкращий; рос. хоро
ший — лучший — наилучший; блр. вялікі — большы — найвялікшьі
і найбольшы; англ. good — betteі— the best; лат. bonus — melioi—
optimus; франц. bon — meillew — le meilleur; італ. buono — miglio-
re — il migliore (o ttim o ); icn. bueno — mejor.

Час — граматична категорія дієслова, що виражає відношення дії або
стану до моменту мовлення, який беруть за точку відліку.
Ця категорія вказує на одночасність, передування чи

наступність події щодо реального моменту мовлення. Здебільшого
розрізняють три основні (абсолютні) часи дієслів: теперішній,
минулий і майбутній. Крім них, у деяких мовах є спеціальні «від
носні» часи, які позначають події відносно певної точки відліку,
яку визначають відносно моменту мовлення: передминулий (дав
номинулий) час, передмайбутній час, перфект, майбутній у мину
лому тощо. Час, як і решта граматичних категорій, — поняття
історичне. Системою часових форм давньоруська мова передпи-
семної епохи майже не відрізнялася від старослов’ янської, але
порівняно із сучасною українською мовою в ній помітні істотні
відмінності. У давньоруській (староукраїнській мові X I—XIII ст.)
було більше часових форм, ніж тепер у східнослов’ янських мовах:
чотири форми минулого часу (аорист, імперфект, перфект, плюск
вамперфект), одна форма теперішнього і три — майбутнього часу.
Така розгалуженість форм часу пояснюється тим, що категорія
часу і категорія виду генетично між собою пов’ язані, в процесі
історичного розвитку слов’янських мов перебували у складних
взаємозв’ язках, доповнюючи одна одну, а в спільнослов’ янській
мові, коли давня категорія виду занепадала, часові форми слугу
вали допоміжним засобом вираження окремих видових категорій.
Із появою категорії виду категорія часу набувала більш узагальне
ного характеру, що зумовило поступове формування у східно
слов’ янських мовах сучасного граматичного часу дієслів із більш
загальним поділом форм, які вже не диференціюються за видови
ми відтінками і мають лише часове значення.
Специфічним є переносне, метафоричне вживання часів,
коли мовець подумки переноситься в інший часовий план. Так, у
латинській мові, як і в сучасній українській (та інших мовах),
теперішній час функціонував у значенні минулого (praesens histo-
ricum) для надання оповіді більшої жвавості й конкретності
викладу: Pugnam heri in somnis vidi: tubae canunt, terra consonat,
equi currunt, gladii fulgent (Учора вві сні я бачив битву: звучать
труби, відгукується земля, скачуть коні, блищать мечі). Посилює
емоційність оповіді й infinitivus historicus: Catilina in prima acie
versari, laborantibus succurrere, omnia providere, multum ipse pug
nare, saepe hostem ferire (Катиліна перебував у першій шерензі,
приходив на допомогу відступаючим, усе передбачав, багато і сам
бився, часто вражав супротивника). У російській мові XIX ст.
інфінітив у такій функції траплявся у мові байок і казок: И цари-

ца хохотать, и плечами пожимать, и подмигивать глазами, и
прищёлкивать перстами, и вертеться подбочасъ гордо в зеркаль
це глядясь (О. Пушкін). Особливий випадок уживання в сучасній
українській мові становлять своєрідні випадки «минулого в май
бутньому»: Отож, ми пішли; Завтра ми загинули і под.
Вид — граматична категорія дієслова, яка виражає відношення дії до її
внутрішньої межі чи результату.
Ця граматична категорія наявна у слов’ янських мовах,

передає дію як постійну чи в процесі її розгортання, становлення
(дієслова недоконаного виду) або як повністю реалізовану чи спря
мовану на реалізацію (дієслова доконаного виду). Вид тісно пов’ я
заний з категорією часу: недоконаний вид співвідноситься з мину
лим, теперішнім і майбутнім часом (співав, співаю, співатиму,
буду співати), доконаний — тільки з минулим і майбутнім часом
( заспівав, заспіваю). У романських і германських мовах грама
тичної категорії виду немає, бо відсутні формальні морфологічні
засоби (спеціальні префікси, суфікси, чергування голосних і при
голосних, зміна наголосу) її вираження, представлені у слов’ янсь
ких мовах: укр. горіти — згоріти, ст укат и — ст ук н ут и , скака
ти — скочит и, виносити — виносити; рос. делать — сделать,
выбелить — выбеливать, пускать — пуст ит ь, разрезйть — раз
резат ь ; блр. рэзаць — адрэзаць, грукаць — грукнуць, адабраць —
адбіраць, абкідаць — абкідаць.
Стан — граматична категорія дієслова, що виражає відношення між

дією, її суб'єктом та об'єктом.
Хоча загальновизнаної дефініції категорії стану в мово

знавстві немає, однак в усіх класифікаціях розрізняють а к т и в
н и й (дія суб’ єкта-підмета спрямована на об’ єкт-додаток) і
п а с и в н и й (носій дієслівної ознаки відповідає об’єкту) с т а н и :
лат. Am ici vitam ornant (Друзі прикрашають життя) — Vita ab
amicis ornatur (Життя друзями прикрашається). Для сучасних
західноєвропейських мов характерне вживання спеціального
прийменника перед позначенням носія дії при пасивній конструк
ції: нім. von (на відміну від durch або mit при знарядді дії), англ.
by (на відміну від with), франц. par (на відміну від de). У російсь
кій мові подібне значення мав прийменник от , який уживали ще
у XVIII—X IX ст.: побеждён от Александра (М. Ломоносов);
исполнен долг, завещанный от бога; облечённый властию от
самозванца (О. Пушкін).
Спосіб — граматична категорія дієслова, яка виражає відношення на

званої дієсловом дії до дійсності з погляду мовця.

Ця категорія втілює оцінку мовцем дії як реальної або ірре
альної (бажаної, можливої, передбачуваної) тощо. Різні мови
мають різний набір форм способу. В усіх мовах є дійсний (індика
тив), умовний (кон’ юнктив) і наказовий (імператив) способи, а
західноєвропейські мови, крім того, витворили особливі форми
к о н д и ц і о н а л а на позначення зумовленості дій і для виражен
ня припущення, можливості, бажаності: франц. N e pourriez-vous
pas venir chez nous? (Чи не могли б ви прийти до нас?); італ. Secon-
do те, si potrebbe accettare questa proposta (По-моєму, можна [було
б] погодитися з цією пропозицією); icn. M e gustaria verla de nuevo
(Мені б хотілося знову її побачити). У румунській, болгарській
мовах є ще переповідний спосіб (рум. modul prezumtiv), що вира
жає дію, яку мовець безпосередньо не спостерігав, а переказує її з
уст інших; цим способом передають відтінок недовіри, сумніву:
рум. se spune ca ar fi §tiind (кажуть, що він (вона) знає). В аглюти
нативних мовах (наприклад, тюркських) налічують від чотирьох
до дванадцяти способів, які виражають повинність, підтверджен
ня, намір, згоду тощо та ін.
Особа — граматична категорія дієслова, що позначає відношення
суб'єкта дії до мовця.
Вона характеризує займенник та дієслово і виражає взає

мозв’ язок між суб’ єктом дії та учасниками мовленнєвого акту. На
цій основі розрізняють три особи: 1-ша особа у формі однини
пов’язує дію із самим мовцем, у формі множини — з групою осіб,
до якої мовець зараховує і себе; 2-га особа пов’язує дію зі співроз
мовником чи співрозмовниками, до яких мовець звертається, про
тиставляючи їх собі; 3-тя особа — з будь-якою людиною чи пред
метом, які не задіяні в розмові. В українській мові ці значення
виражаються особовими закінченнями дієслова у формах тепе
рішнього і майбутнього часу (пииі у, пиш-еш, пиш е і т. д.), а
також особовими займенниками. У латинській мові не було особо
вого займенника 3-ї особи він, його функцію виконували вказівні
займенники (як і в спільнослов’ янській мові), що різнилися пев
ними відтінками значення: hie, haec, hoc (той, та, те) (вказує на
найближчий предмет); iste, ista, istud (цей, ця, це, той, та, те) (вка
зує на предмет, пов’ язаний із другою особою); ille, ilia, illud (той,
та, те) (зазвичай вказує на найвіддаленіший предмет); is, еа, id
(цей, ця, це, той, та, те) (має найбільш узагальнене значення). У
східнослов’янських мовах особові займенники 3-ї особи він, вона,
воно (рос. он, она, оно; блр. ён, янп, яно) — теж вказівні за похо
дженням, про що свідчить вислів «во врем’я оно» (того давнього
часу, колись, давно). В українській книжній мові членні форми
/2 2 1 / Граматичні значення, форми, категорії і розряди

опий, оная, оное у функції вказівного займенника трапляються аж
до XVIII ст., проте в живій мові вони зникли, на думку фахівців,
десь уже в XIII—XIV ст.
Дієслівні форми поділяють на особові й неособові (вербо-
їди). Особові форми трапляються в мовленні частіше. До неособо-
вих належать форми інфінітива, дієприкметника, дієприслівни
ка, герундія і супіна.
У японській, китайсько-тибетських, в’ єтнамській, індоне
зійській та деяких інших мовах категорія особи загалом не вира
жена. Ідея числа у цих мовах виражається лексично — переважно
спеціальними рахунковими словами.
Протягом історії розвитку мови граматичні категорії змі
нюються, але ці зміни є найвагомішими, наймасштабнішими,
тому відбуваються дуже рідко. В українській, як і в більшості
інших слов’ янських мов, зникла двоїна, змінилася видо-часова
система дієслова, скоротилася кількість відмін іменників, втрати
лася категорія роду у формах множини іменників і прикметників.
В історії англійського іменника за півтори тисячі років з’ явилась
одна граматична категорія — означеності/неозначеності, а зни
кло дві — роду (у XII—XV ст.) та відмінка (до X ст. було п’ ять від
мінків, у XII ст. — чотири, у XIV ст. — три, у XV ст. вони цілком
зникли).
Лексико-граматичні розряди (категорії)

Від граматичних категорій слід відрізняти л е к с и к о -
г р а м а т и ч н і р о з р я д и ( к а т е г о р і ї ) , які передають лексичне
значення за допомогою граматичних форм: категорії істот/неіс
тот, власних/загальних назв, конкретності/абстрактності, збірно
сті/одиничності тощо.
Мовні розряди істот і неістот далеко не завжди відповіда
ють науковому розрізненню живої та неживої природи: усі назви
живої органічної природи (дерев, рослин) належать до розряду
неістот, наприклад блр. дрэва, бяроза, трава, квет ка, чарніци,
назви таких неживих істот, як укр. покійник, мрець, небіжчик, а
також назви міфічних персонажів (З евс, Л ісо ви к , Р усал ка ,
матрьошка), фігур у деяких іграх (ферзь, т уз, валет) мають гра
матичні ознаки назв живих істот — у назвах істот форма знахідно
го відмінка множини збігається з формою родового, у назвах неіс
тот — з формою називного (в тих мовах, де наявна граматична
категорія відмінка).
Так само немає чіткої межі між власними і загальними на
звами. Деякі власні назви можуть переходити в загальні, коли

назви предметів пов’ язані з носієм власної назви: ловелас, дон
жуан, ампер, ом, вольт , рент ген, бостон. Чимало власних імен
античної міфології стали загальними назвами: фортуна (Ф орт у
на — римська богиня щастя й удачі, талану), гігієна (Гігіея —
богиня здоров’ я). Частина іменників може функціонувати то як
власні, то як загальні назви: Сонце (астрономічна назва) — сонце
(ясна погода; гімнастична вправа), Земля (планета) — земля
(ґрунт), М ісяць (супутник Землі) — місяць (дванадцята частинка
року), Орел (місто в Росії) — орел (птах).
13.3. Частини мови

Термін «частини мови» є калькою з латинського сполучен
ня partes orationis (що, у свою чергу, теж калька з давньогрець
кої), у якому partes означає частини, а oratio — «мова, висловлен
ня, словесний вираз або речення». Спочатку «частини мови»,
«частини висловлення», «частини речення» означали те, що в
сучасній граматиці іменують «членами речення». Пізніше поряд
із цим значенням вираз «частини мови» античні філологи почали
вживати на позначення певного розряду або класу слів. Був
період, коли поняття «частини мови» і «частини речення» пере
плітались, а то й ототожнювалися. У сучасному мовознавстві під
частинами мови розуміють певні класи слів, які виокремлюють за
певними ознаками.
Частини мови — великі лексико-граматичні класи слів, об'єднані
спільністю загального граматичного значення і його формаль
них показників.
Єдиного погляду на поділ слів за частинами мови немає.

Одні мовознавці визнають частинами мови лише повнозначні
слова і незаперечно виокремлюють іменник, дієслово, прикмет
ник і прислівник. Інші під частинами мови об’єднують і повно
значні, і службові слова. Треті за повнозначними словами зали
шають термін «частини мови», службові іменують «частками
мови» (рос. «частицами речи»). Однак класифікація за кількома
ознаками водночас — річ неможлива, вона не може бути правиль
ною. Тому в лінгвістиці були спроби побудувати класифікацію
частин мови на суто формальній основі. Російський мовознавець
Пилип Фортунатов (1848— 1914) та його учні, представники
Московської лінгвістичної школи, вважали, що частини мови
мають морфологічний характер, тому виокремлювати їх слід на
основі морфологічних (формальних) ознак. До одного розряду
/2 2 3 / Частини мови
П. Фортунатов зараховував слова писал (дієслово у формі чолові
чого роду минулого часу недоконаного виду) і зелен (коротка
форма прикметника), оскільки вони змінюються за родами, але
не за відмінками, а слова депо, читать, плохо, ах об’ єднував в
один клас як такі, що не змінюються, не мають форм ні словотво
ру, ні словозміни. Так само за його класифікацією займенники і
числівники не були окремими частинами мови, дієприкметник
залучали до прикметника, а не до дієслова.
Однак у традиційному мовознавстві переважає думка, що
частини мови відрізняються одна від одної за трьома ознаками:
1) лексичним значенням (зв’ язок частин мови з реаліями
об’єктивної дійсності);
2) граматичними (морфологічними) ознаками (своєрідністю
змінювання слів, тобто інвентарем їх граматичних форм
і парадигм, які є виразниками певних граматичних кате
горій);
3) синтаксичною роллю в реченні (до однієї частини мови
зараховують слова, здатні стояти в реченні в однакових
синтаксичних позиціях і виконувати однакові синтаксичні
функції).
Наприклад, в українській мові (як і в російській, білорусь
кій, польській) іменник відрізняється від дієслова за такими озна
ками: означає предметність ( кімната, ненависть); має рід, як
правило, змінюється за відмінками і числами; у реченні найчасті
ше є підметом (у називному відмінку; деякі мовознавці вважають,
що і в кличному відмінку іменник слід кваліфікувати як підмет) і
додатком (у непрямих відмінках); дієслово означає дію або стан як
процес (співає, хоче); має вид, перехідність і неперехідність, спо
сіб, час, змінюється за особами; у реченні найчастіше є присуд
ком. Але на цьому зазвичай граматики закінчують ілюстрацію
застосування триєдиного критерію, адже для виокремлення за
йменника і числівника, наприклад, визначальною є лише семан
тика, а т. зв. службові частини мови (прийменник, сполучник,
частка) не мають ні лексичних значень, ні морфологічних ознак,
не виступають членом речення. Однак кращого підходу за триєди
ний критерій поки що немає.
Вибудувати одну ієрархічну схему критеріїв класифікації
слів на частини мови для всіх мов світу неможливо. У кожному
конкретному випадку слід враховувати специфіку мови. Так, мор
фологічний критерій придатний для тих мов, які мають закінчен
ня й суфікси; синтаксичний — де немає чіткої системи морфоло
гічно виражених граматичних категорій, зокрема для китайської,
а також для аналітичних мов — англійської, французької,
іспанської, італійської тощо.

Майже всі сучасні граматичні концепції частин мови
беруть початок з античної (давньогрецької). Уперше частини мови
виокремили давньоіндійські граматисти (зокрема, Паніні), які
розрізняли в санскриті ім’я, дієслово, прийменник, сполучник і
частку. Однак у Європі давньоіндійська теорія не була відома. Пер
ший поділ слів на частини мови — ім’я і дієслово — пов’язаний з
давньогрецькими філософами Демокрітом (460—370 до н. е.) і
Платоном (427—347 до н. е.). Європейська теорія частин мови йде
від Арістотеля (384—322 до н. е.), який виокремив чотири части
ни мови: ім’ я, дієслово, член (артикль) і сполучник. Остаточно
вчення про частини мови сформувалося в Александрійській школі
(II ст. до н. е.). Арістарх Самофракійський (217— 145 до н. е.) і його
учень Діонісій Фракійський (170—90 до н.е.) уперше назвали
вісім частин мови, класифікація набула завершеного вигляду:
ім ’ я, дієслово, прислівник, артикль, займенник, прийменник,
дієприкметник, сполучник. Прикметник був об’єднаний з імен
ником в одній частині мови, бо в давньогрецькій (як згодом і в
латинській) вони мали спільну систему відмінювання. За основу
класифікації слів на частини мови було взято два принципи: мор
фологічний ( «і м’ я є відмінюваною частиною мови») і семантич
ний ( «що означає тіло або річ»).
Ця система частин мови була запозичена римськими вчени
ми, які внесли до неї незначні зміни: з числа частин мови Квінт
Реммій Палемон (І ст. до н. е.) усунув артикль, якого немає в
латинській мові, а додав вигук. Поділ слів за частинами мови
набув такого вигляду: ім ’ я (nomen), дієслово (verbum), займенник
(pronomen), дієприкметник (participium), прислівник (adver-
bium), прийменник (praepositio), сполучник (coniunctio), вигук
(interiectio). Пізніше завдяки граматикам Доната і Прісціана він
поширився на всі європейські, а згодом і на інші мови. Так витво
рилася класифікація частин мови, яку прийнято називати шкіль
ною і яка по суті стала універсальною. У X II—XIII ст. з іменників
було виокремлено прикметник (adiectivum).
Українська лінгвістична традиція розмежування частин
мови теж тривалий час перебувала під впливом античних грама
тистів у їх ренесансному варіанті (у XIII — першій половині
XIV ст. представники логіко-граматичної школи модистів намага
лися на основі латини класифікувати слова за частинами мови за
однією ознакою — modus significandi (спосіб позначення), про що
забули аж до кінця X IX — середини X X ст.). Трактат «Про вісім
частин слова» (1586) подавав стислі відомості про ті самі вісім
частин мови, виокремлені Діонісієм Фракійським: им А , р'кчь
(дієслово), м"Ьсто имени, причастіе (дієприкметник), нар'Ьчіе
(прислівник), предлогъ (прийменник), союзъ (сполучник), раз-
личїє (артикль). Мелетій Смотрицький вилучив із них различїє як
невластиве словенороській (церковнослов’ янській) мові і запрова
див натомість мє(ж)домєтїє (вигук), очевидно, за латинськими
граматичними взірцями.
У російському мовознавстві ідея можливості опису націо
нальної мови через власну граматичну систему стала домінантною
тільки після праць О. Востокова «Російська граматика» (1831) та
Федора Буслаева (1818— 1898) «Дослід історичної граматики
російської мови» (1858). О. Востоков вилучив зі складу частин
мови дієприкметник, розподілив імена за їх значенням та форма
ми і виокремив прикметник як частину мови, а Ф. Буслаєв відо
кремив від імені числівник, обґрунтувавши виявлення й опис
національної специфіки мови через притаманні їй граматичні
форми та граматичні категорії. В українських граматиках термін
«прикметник» стали вживати з 1893 р.
Широко відома також класифікація слів за частинами
мови В. Виноградова, який вважав, що частинами мови є тільки
повнозначні слова. Він виокремлював чотири категорії слів: части
ни мови, модальні слова, частки мови і вигуки. До частин мови
В. Виноградов зараховував імена (іменник, прикметник, числів
ник), займенник, дієслово, прислівник і слова категорії стану
(т ихо; стало веселіше і под.; блр. Ціха і маукліва было у хаце
старога варт ауніка); до часток — власне частки, зв’ язки (діє
слово бут и і под.), прийменники і сполучники. Не всі мовознав
ці визнають існування категорії стану як окремого лексико-гра
матичного розряду слів, в академічному курсі морфології су
часної української літературної мови (1969) їх розглядають у
розділі «Прислівник».
За традиційною класифікацією виокремлюють десять
частин мови, які за синтаксичною функцією поділяють на само
стійні (ті, що можуть бути членами речення) і службові (ті, що
виражають відношення між словами в реченні). Проміжну групу
між повнозначними і службовими частинами мови становлять
модальні слова. Осібно виділяють вигуки, які не можуть бути чле
нами речення, але можуть самі утворювати речення.
Самостійні частини мови. До них належать іменник, при
кметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник.
Іменник. Має граматичне значення предметності, визна
чає предмет у найширшому розумінні слова. Поняття «предмет
ність» (назви людей, тварин, конкретних предметів та речей,
явищ природи, установ, підприємств, організацій, абстракт

них понять — якостей, властивостей, дій, станів) реалізується в
категоріях роду, числа та відмінка (за наявності їх у мові). У де
яких мовах (романських, германських, болгарській, македонсь
кій та ін.) іменнику притаманна граматична категорія означено
сті/неозначеності. Іменники здатні приєднувати прикметники і
дієслова. Співвідносяться із займенниками хт о або що. У реченні
уживаються в різних синтаксичних функціях, серед яких найти-
повішими є функції підмета й додатка.
П ри км ет н и к . Позначає узагальнені ознаки і властивості
предметів, явищ. Граматично залежить від іменника (ознаки
завжди стосуються якогось предмета). Іменник може бути без
означення, а прикметник тільки з іменником; він звужує, кон
кретизує зміст вираженого іменником поняття: ліс — хвойний
ліс, листяний ліс ; завод — мотоциклетний завод, тракторний
завод, авіаційний завод. Залежність прикметника від іменника
реалізується у формі узгодження з ним або, як в англійській
мові, позиційно. Категорії роду, числа і відмінка прикметника
не є самостійними, а визначаються родом, числом і відмінком
іменника, з яким він узгоджується, що засвідчує граматичну
підпорядкованість прикметника іменнику. Прикметник має
супутні ознаки якісності/відносності (існують також присвійні
прикметники, що виражають постійні ознаки предмета за
належністю його особі або істоті) і ступенів порівняння, які
дають кількісну характеристику якості предмета через зіста
влення з такою самою якістю в іншому предметі. У деяких мовах
(англійська, німецька, французька, латинська та ін.) прикмет
ник формально мало відрізняється від іменника. Його первинна
синтаксична функція — означення або іменна частина складено
го іменного присудка.
Д іє с л о в о . Характеризується граматичним значенням
динамічного процесу (дії або стану) і наявністю граматичних кате
горій особи, числа, часу, способу, виду і стану, а в окремих формах
певних мов — і роду. Первинна синтаксична функція дієслова —
присудок.
Крім власне дієслів, існують ще в е р б о ї д и (лат. verbum —
дієслово) — гібридні слова, які мають ознаки дієслова та інших
частин мови. До них належать:
1) інфінітив; у деяких мовах розрізняють часові форми інфі
нітива, зокрема теперішнього і минулого часу, пор. інфіні
тив робити в деяких мовах: франц. faire (inf. présent) і
avoir fait (inf. passé); нім. machen (Inf. Präs.) і gemacht
haben (Inf. Perf.); англ. to make (Inf. Indef. Act.) і to have
made (Inf. Perf. Act.);
2) супін (supinum) — віддієслівний іменник; був у латинській
(venio ornátům (я приходжу, щоб прикрашати), labor facilis
factu (легка для виконання робота)) і старослов’янській
мовах, тепер наявний у румунській, де має ту саму форму,
що й дієприкметник, але не змінюється і передбачає перед
собою прийменник: е mult de mers (треба ще чимало прой
ти), е greu de spus (важко сказати);
3) герундій (в англійській, латинській та сучасних романсь
ких мовах) — віддієслівний іменник, що позначає дію як
процес, поєднує властивості дієслова та іменника: англ. І
like reading books (Я люблю читати книжки), They continu
ed listening attentively (Вони продовжували уважно слуха
ти); лат. ars amandi (наука (мистецтво) кохання), homo ad
intellegendum et agendum natus est (людина народжена
для мислення і для дії), docendo discimus (навчаючи інших,
ми самі вчимося);
4) дієприкметник, який має властивості дієслова (стан, вид,
час; у давньогрецькій і латинській мовах існували майбут
ні часи дієприкметника: лат. populus defensurus (народ,
який має намір захищати), puella amanda (дівчина, яку
будуть кохати)) та прикметника (рід, відмінок);
5) дієприслівник, у якому поєднані властивості дієслова (вид,
стан) і прислівника (виражає дію як ознаку іншої ознаки):
блр. Апранууш ыся і патушыушы святло, ён выйшау на
двор (Одягнувшись і вимкнувши світло, він вийшов на
двір);
6) недієслівні предикативи (слова категорії стану), які омоні
мічні з прислівниками (весело, холодно, страшно), іменни
ками (рос. пора, лень, охот а, грех та ін., напр.: нам пора
уходит ь; им охота читать), прикметниками ( веселий ,
радий, пор. блр. М о уч к і я стаю у цішш, і так лёгка на
душ ы , і так светла), але на відміну від них виражають
стан людини (мають граматичне значення стану), характе
ризуються категоріями часу та способу, поєднуються з
іменниками та займенниками у формі давального відмінка
і виконують у реченні роль присудків, напр.: укр. йому
було ( є , биде) холодно; йому було б радісно; солодко сл уха
ти йому цю одвічну м узику ст епу.
Прислівник. Має граматичне значення ознаки дії, стану
або ступеня чи міри вияву іншої ознаки (дуже веселий, зовні сум
ний, іти повільно, дедалі більше), не змінюється і не має грама
тичних категорій, крім ступеня порівняння в якісних прислівни
ків, утворених від якісних прикметників. Функціонує в реченні

як обставина, зрідка — як неузгоджене означення: Коло порога
стояло кілька ослонів для сидіння по-католицькому (І. Нечуй-
Левицький); блр. Дарога дамоу заусёды карацейшая, чым з дому.
Від прислівника може залежати лише прислівник (дуже тепло,
надто повільно, дедалі краще).
Ч и слівни к. Характеризується граматичним значенням
кількості або порядку (місця в ряді). Сполучається з іменниками і
співвідноситься з ними (три, десять, сто, восьмеро), а ще із за
йменниками (багато, мало, декілька), прикметниками (перший,
тридцятий, сотий), тому порядкові числівники часто зарахову
ють до прикметників.
З а йм ен ни к. Як частину мови його виокремлюють за
семантичним критерієм. Займенники не мають свого постійного
лексичного значення (сигніфіката), утворюють особливу систе
му, паралельну системі іменних частин мови, і по-своєму дублю
ють її: я, ти, він, хт о, що, ніхт о, щось — уживаються замість
іменників; мій, твій, наш, ваш, такий, який, якийсь, чий —
замість прикметників; стільки, скільки — замість числівників.
Використовують їх передусім для того, щоб уникнути повторен
ня тих самих слів.
Службові частини мови. До них належать прийменники (в
деяких мовах їм відповідають післяйменники), артиклі, сполуч
ники і частки.
П рийм енник. Це службова частина мови, яка разом із від
мінковими закінченнями іменників (чи займенників, числівни
ків, субстантивованих прикметників) виражає відношення між
словами у реченні. Прийменники не вживаються окремо від
інших повнозначних слів, тільки уточнюють їхні відмінкові
форми, вносять у них додаткові смислові відтінки. Прийменники
не мають самостійного лексичного значення (хоча деякі мовознав
ці, зокрема Ілля Кучеренко, вважають його надабстрактним),
тому членами речення не виступають. Прийменники сформували
ся за рахунок інших лексико-граматичних розрядів, і цим зумо
влено їхню неоднорідність (первинні і вторинні прийменники). У
французькій та італійській мовах можливі численні злиття при
йменників з артиклями: франц. de+le=du, ä+le=au ; італ. di+il=del,
a+il=al тощо.
А рт и кл ь (франц. article, від лат. articulus — член). Він є
службовим словом у деяких мовах (германських, романських,
болгарській та македонській, арабській) для вираження роду,
числа, відмінка (зрідка), означеності чи неозначеності іменника.
С п ол учн и к. Це службова частина мови, за допомогою
якої здійснюється зв ’ язок між синтаксичними одиницями
(членами речення і членами складного речення) і виражаються
смислові відношення між ними. Сполучники не пов’ язані з гра
матичними формами слів, словосполучень чи частин складного
речення, що поєднуються за їхньою допомогою. Класифікація
сполучників за синтаксичними функціями (сурядні й підрядні),
морфологічною структурою (непохідні та похідні, тобто складні
та складені), способом уживання (одиничні, повторювані,
парні) типова для багатьох мов і своїм корінням сягає граматик
класичних мов.
Част ки. Вони належать до розряду службових слів, які
надають членам речення чи реченням додаткових смислових,
емоційно-експресивних чи модальних відтінків, а також беруть
участь у творенні морфологічних форм і нових слів. Частку як
окрему частину мови в українській лінгвістичній традиції ви
окремили лише в 20-ті роки X X ст. Є мови, бідні на частки (фран
цузька, румунська), є — багаті (слов’ янські, німецька). У фран
цузькій лінгвістичній традиції частки зазвичай не виділяють,
лише в окремих традиційних граматиках французької мови до
часток зараховують форманти -сі і -lá: celui-ci (цей), се garcon-lä
(той хлопець).
Модальні слова. Вони співвідносні з іменниками, прислів
никами прикметникового походження, безособово-предикативни
ми словами (словами категорії стану), різними дієслівними фор
мами: укр. правда, факт, безперечно, мабуть, певне, справді, біль
ше того, ледве чи, видно, чутно, здається, може бут и тощо; рос.
видимо, наверно, может быть, само собою; блр. безумовна, можа,
значьщца. Виражають ставлення мовця до висловленої думки
(здебільшого оцінку достовірності факту). У реченні їх використо
вують як вставні слова.
Вигуки. Це слова, які слугують для вираження емоцій
(ай, ой, о, фу, тьфу, гм) або є сигналами вольових спонукань
(алло, годі, шабаш, т п р у). Для них характерна синтаксична
відокремленість: вони можуть функціонувати як еквіваленти
речень або вводитися в речення як своєрідні сторонні вкраплен
ня. В українській лінгвістичній традиції вигуки як окрему
частину мови вперше вичленував Мелетій Смотрицький, а сам
термін «вигук» уперше зафіксовано «Українською граматикою»
Євгена Тимченка (1907).
Завдання мовознавців нині полягає в уточненні класифіка
цій частин мови у кожній конкретній мові, а також розробленні
визначальних критеріїв, на основі яких можна було б здійснити
класифікацію слів будь-якої мови, враховуючи їх специфіку в
кожному конкретному випадку.

13.4. Морфеміка і словотвір
Граматична будова слова передбачає визначення складни
ків морфологічних компонентів. І. Бодуен де Куртене назвав їх
морфемами.
Морфема (грец. цорфті — форма) — найменша неподільна значуща
одиниця мови, виражена однією фонемою чи їх сполученням,
яка здебільш ого реалізується у межах слова.
Водночас морфема є найменшою значеннєвою одиницею

мови, за допомогою якої формуються лексичне і граматичні зна
чення слова. Поділ її на менші значущі елементи неможливий.
Морфему можна поділити на фонеми, але вони належать до іншо
го мовного рівня, який має план вираження і не має плану змісту.
Морфема — значущий компонент слова, фонема — лише звукове,
матеріальне його втілення. У слові вік, наприклад, елемент в ста
новить фонему, здатну робити його відмінним від інших лексем,
таких як бік, лік, пік, рік, сік, тік. Конкретного ж значення цей
звук у слові вік не має, як і не мають його фонеми б, л, п, р, с, т у
словах бік, лік, пік, рік, сік, тік. Зовсім іншу роль виконує звук в
у слові вписати, у якому він не тільки фонема, а й морфема, що
позначає спрямованість дії всередину: вдовбати, вклеіти, влет і
ти, внест и, вскочити. Як значуща частина слова морфема ви
являє свою якість лише у сполученні з іншими морфемами, тому
її і виділяють лише на основі зіставлення різних слів. Навіть у
словах із т. зв. чистою основою на кшталт стіл, віл, ніс, кінь, гай,
а також р ук , вод, земель, вишень, гривень (родовий відмінок мно
жини) виділяють дві морфеми: наявну і нульову (не виражену
фонемно; нульовими можуть бути лише словозмінні морфеми —
флексії, при цьому нульова флексія є такою самою реальною вели
чиною, як і матеріально виражена флексія).
Морфеми можуть виражати різні види значень: 1) основне,
речове (лексичне) значення (ліс); 2) дериваційне значення, яке
доповнює речове, уточнює, конкретизує його, надаючи нового
значення (ліс-ов-ий ) або семантичного відтінку (ліс-ок); 3) реля-
ційне значення — суто граматичне значення, яке вказує на відно
шення між словами в реченні чи граматичні ознаки слова в сполу
ченні з іншими морфемами (ліс у , ліс-ом).
Виокремлення морфем ґрунтується на зіставленні спорід
нених за значенням слів та їх форм і виділенні тих морфологічних
елементів, які не повторюються у порівнюваних лексичних оди
ницях, і тих, що повторюються, але не піддаються подальшому
поділу. Воно передбачає:
/2 3 1 / Морфеміка і словотвір
1) обов’язковість щонайменше двох спільноморфемних спорід
нених за значенням слів; при цьому зіставляють і форми сло
вотворення (ліс, лісок, лісний, лісник, перелісок), і форми
словозміни (лісу, лісі, ліси; лісок, ліска; лісного, лісному; ліс
ника, лісникові, лісником; переліска, переліском), виділяю
чи певні морфологічні частини слова, серед них і повторюва
ну, семантично стрижневу в споріднених словах частину;
2) наявність спільноморфемних не споріднених за значен
ням слів (лісу, дому, ст олу; лісок, гайок, садок та ін.;
блр. настаунік, заваёуш к, будаунік), на ґрунті яких вста
новлюють значеннєву роль повторюваної у неспоріднених
словах морфеми.
У більшості мов морфема не збігається зі складом: так, у
слові золотий є дві морфеми ( золот- і -ий) і три склади (зо-ло-
тий). Повний збіг морфеми та складу, кореня і слова характерний
для китайської (особливо писемної давньокитайської), тибетсь
кої, в’ єтнамської, малайської, яванської та деяких інших корене
вих (ізолюючих) мов, у яких цю одиницю називають м о р ф о с и -
л а б е м о ю , або с и л а б о м о р ф е м о ю .
Залежно від семантичної і граматичної ролі в слові морфе
ми поділяють на два види: корінь і афікси.
Корінь — основна смислова частина слова, що несе в собі лексичне зна
чення і є стрижневою у споріднених (однокореневих) словах.
Наприклад, у групі слів вода, водичка, водний, водяний,

водяник, водянка, водянистий, водень, водневий, підводний, без
воддя, у яких повторюється частина -вод-, стрижневим значенням
є «вода», і саме воно визначає основну семантику кожного з цих
слів. Корінь може утворювати слово без поєднання з іншими мате
ріально вираженими морфемами (наприклад, слон, вовк, ліс) і
передавати відповідні граматичні значення (роду, числа, відмін
ка). Він може змінюватися відповідно до фонетичних законів:
укр. гонит и — ганяти — гнати — жену — перегін, брід — бр о
дити — бродж у — брест и — б р еду; блр. слесар — слясйрьщь,
шэлест — шалясцець; нім. V o g el (птах) — Vögel (птахи). Такі
фонетичні видозміни однієї морфеми називають в а р і а н т а м и
м о р ф е м , або а л о м о р ф а м и . У мовах світу наявні й корені-омо-
німи, як-от: вод- (в іменнику вода) і вод- (у дієслові водити).
Корінь обов’язково є у кожному слові, тому вони кількісно не
обмежені (кількість коренів постійно збільшується у зв’ язку з
появою нових слів). Слово може мати у своєму складі два і більше
коренів: укр. сн ігоп а д, далекосяж ний; рос. м н огозн ачны й ;
блр. вагонапаравозабудауніцт ва; англ. blackboard (дошка, букв.

«чорна дошка»); нім. W örterbuch (словник, букв, «словникова
книжка»).
Афікс (лат. affixus — прикріплений) — службова морфема, що прикрі
плена до кореня або вставляється в нього і видозмінює його.
Не будучи самостійними одиницями, афікси завжди

пов’ язані з коренем і виконують словотвірну або словозмінну
роль. Вони мають значно абстрактніше значення, ніж корені, і на
відміну від них кількісно обмежені. Залежно від позиції щодо
кореня афікси поділяють на префікси, суфікси, флексії (закін
чення), постфікси, інтерфікси, інфікси, циркумфікси (конфік-
си), трансфікси.
1. Префікс (лат. praefixus — прикріплений спереду) — афікс,
який стоїть перед коренем: укр. принест и, занести, відн е
ст и, піднест и, знест и, розн ест и , понест и, донест и,
перенест и, нанести, наднест и, обнест и ; англ. impossible
(неможливий), unknown (невідомий); нім. auf gehen (сходи
ти, підніматися), angehen (починати), abgehen (відставати),
um gehen (обходити). Багаті на префікси українська,
російська, білоруська, німецька мови, також англійська,
французька, іспанська, італійська, румунська та деякі
інші. Відсутні префікси у фінно-угорських (фінська, угор
ська, естонська та деякі інші мови), тюркських (турецька,
татарська, туркменська, казахська, якутська та ін.), мон
гольських, тунгусо-маньчжурських, корейській, іран
ській, ескімоській мовах.
2. Суфікс (лат. suffixus — прикріплений, прибитий) — слово
твірний (рідше — словозмінний) афікс, що розташовується
після кореня або після іншого суфікса перед закінченням:
укр. синій — синенький, синіший, синюват ий; синява,
синька, синіт и; рос. солистка, глазной, чтец, сосновый,
бет онироват ь; англ. teacher (учитель), eatable (їстівний),
beautiful (прекрасний); італ. orsacchiotto (ведмежатко),
biancastro (білуватий) тощо.
3. Флексія (лат. flexio — згинання, відхилення), або закін
чення, — змінний афікс, що стоїть у кінці слова і виражає
синтаксичні відношення між словами у словосполученні й
реченні: укр. парта, море, синій, перший, того; рос. друга —
д р у гу , м олодой — м олодого, у ч у — уч и ш ь — уч и т ;
англ. reads (читає); франц. je parle (говорю), tu paries (гово
риш), il parle (говорить), nousparlons (говоримо), vou sparlez
(говорите), ils parlent (говорять). Флексію не можна усунути
зі складу слова без руйнування його цільнооформленості.
4. Постфікс (лат. post — після і fixus — прикріплений) —
афікс, розташований після закінчення: укр. сміюсь, смієш
ся, сміється-, нім. Kinderchen (діточки). Чимало постфік
сів має сучасна білоруська мова: -ся ( ц а , -цца), -це, -сьці
( с ь ) , -небудзь: збіраюся, збірацца, збірнецца, збірайце,
штосьці, штось, ш т о-небудзь.
5. Інтерфікс (лат. inter — між і fixus — прикріплений) —
афікс, що стоїть між двома коренями і слугує для зв’ язку
їх в одному складному слові: укр. суходіл, землетрус-,
рос. верт олёт , нефтепровод-, блр. горадабудауніцт ва,
двухскладовьг, нім. Geburtstag (день народження), Arbeits
tag (робочий день). За своєю функцією інтерфікси нагаду
ють сполучники, тільки з’єднують вони не слова чи слово
сполучення, а частини слів.
6. Інфікс (лат. infixus — вставлений) — афікс, що вставляєть
ся в середину кореня. Інфікси відомі в давньогрецькій мові,
латинській: vincěre (перемагати), vinco (перемагаю) — vici
(переміг); iugum (ярмо, хомут, упряж биків і коней) — іип-
gěre (поєднувати, пов’ язувати, сполучати) (в обох випад
ках наявний дієслівний носовий інфікс -п-); англ. stood
(стояв) — stand (стояти). Українській і російській мовам
інфікси не властиві.
7. Циркумфікс (лат. circum — навколо), або конфікс (лат. соп-
fixus — разом узятий) — перерваний афікс, який охоплює
з обох боків корінь. Прикладом такої морфеми є нім. ge t,
ge-en, які утворюють форми пасивного дієприкметника
(Partizip II): gem acht (зроблений), gelesen (прочитаний);
наявні циркумфікси (конфікси) і в румунській мові. Деякі
вчені до циркумфіксів зараховують усі випадки префік
сально-суфіксального словотворення: укр. пасинок; рос.
затылок.
8. Трансфікс (лат. trans — через, крізь і fixus — прикріпле
ний) — афікс, який, розриваючи корінь, що складається
тільки з приголосних, сам розривається і слугує «проклад
кою» голосних поміж приголосних, визначаючи словофор
му й оформляючи її граматично: араб, ка та ба (написав),
ку ті ба (був написаний), ка ті бу (який пише), ки та бу
(написання), ук т уб (пиши). Це явище властиве семітським
мовам (давньоєврейській, ассиро-вавилонській, фінікійсь
кій, арабській). Трансфікс із арабської, літературної мови
середньовічного Близького і Середнього Сходу, запозичили
і тюркомовні народи.
За функціональним критерієм афікси поділяють на слово
творчі та формотворчі.

С л о в о т в о р ч і ( с л о в о т в і р н і ) а ф і к с и слугують для
творення нових слів. Наприклад, при додаванні до кореня сад-
різних словотвірних афіксів утворюються нові слова з новим лек
сичним значенням: садити (назва дії), садівник (назва людини),
садівницт во (галузь сільського господарства), садовина (плоди
садових дерев), посадка (садіння, насадження), садовий (сто
сується саду) тощо. Приклади словотвірних афіксів в інших
мовах: блр. горад — гарадскі, несці — паднесці; англ. read (чита
ти) — reader (читач), friend (друг) — friendship (дружба), book
(книжка) — bookish (книжковий); італ. scrivere (писати) — sottoscri-
vere (підписувати), amare (любити, кохати) — disamare (розлюбити),
cantare (співати) — canticchiare, canterellare (наспівувати).
Ф о р м о т в о р ч і а ф і к с и слугують для творення форм
того самого слова. Наприклад: укр. парта — парти, парті,
парту і т. д.; пишу , пишеш, пише і т. д.; зелений — зеленіший;
рос. делать (недоконаний вид) — сделать (доконаний вид), белый —
белее, лечить — лечащий, играть — играя; блр . рабіу — рабіла —
рабілі; ідучьі, робячы , гаворачы, сказауш ы , прывёзшы (дієпри
слівникові суфікси); англ. book (книжка) — books (книжкй), write
(писати) — writes (пише). Формотворчі афікси поділяють на
ф л е к т и в н і , що слугують для словозміни, і в л а с н е ф о р м о
т в о р ч і , які здебільшого займають позицію між коренем і флек
сією (тобто переважно суфікси).
Морфемний склад слова в процесі його розвитку нерідко
зазнає змін. Це зумовлено деетимологізацією, відривом мотивова
ного слова від мотивуючого. Ідеться про опрощення (термін
В. Богородицького) (спрощення), перерозклад і ускладнення.
1. Опрощення (спрощення). Це зміна в морфологічній струк
турі слова, в результаті якої в процесі розвитку мови похід
на основа, що мала у своєму складі афікси, перетворюється
на непохідну, стає коренем. Наприклад, у слові жир, яке
походить від того самого кореня, що й дієслово жити (пор.
він жирує, з жиру біситься, тобто «живе на широку ногу»),
нині вже не виділяється суфікс -р-. Опрощенню сприяють
зміни значення слів, зникнення з мови мотивуючого слова,
фонетичні зміни, які руйнують зв’ язок споріднених слів. У
сучасній російській мові основа слова скорняк стала непо
хідною (неподільною на корінь і суфікс) внаслідок утрати
російською мовою слів скора (шкіра) (пор. блр. скура
(шкіра)), скорня (виріб зі шкіри, хутра). У словах укр. мир,
дар, ст ав, знак колишні суфікси -р, -в, -к стали частиною
кореня; префікси су-, у- ввійшли до складу кореня в словах
сусід, усп іх; спростилися звуки у слові обід (від дієслова
обводити) і з’ явився новий корінь. Унаслідок процесу
опрощення збільшується кількість коренів у мові, нато
мість зникають деякі афікси.
2. Перерозклад. Ця історична зміна полягає в переміщенні
меж між морфемами в складі слова. У сучасній українській
мові у формах рукам , рукам и, р ук а х виділяються закінчен
ня -ам, -ами, -ах при основі р ук -, але в давньоукраїнській
мові -а- належало до основи і закінченнями були морфеми
-мъ, -ми, -хъ. У слові внутрішній в українській мові виділя
ють префікс в- і корінь -нутр- (пор. нут ро, нутрощі), а в
давньоукраїнській мові існували корінь -утр- (пор. утроба,
утробний) і прийменник-префікс вън-, кінцевий приголо
сний якого приєднався до кореневої морфеми. Слово р есп у
бліка в українській мові сприймається як однокореневе,
хоч у латинській мові воно утворилося від двох слів — res
(річ, справа) і publicus (суспільний). Наслідком морфоло
гічного перерозкладу слів можуть бути нові корені, нові
закінчення, нові суфікси, нові префікси.
3. Ускладнення. Це перетворення раніше непохідної основи
на похідну; процес, протилежний опрощенню. Так, запози
чене з нідерландської мови в українську і російську слово
зонтик ( zonnedek (навіс від сонця), від zonne — сонце і
dek — покришка) за аналогією до слів ножик, столик стало
сприйматися як зменшена форма з суфіксом -ик, і так вини
кло слово зонт. Результат процесу ускладнення — збіль
шення кількості морфем у мові.
Склад морфем, їхні особливості та зміни досліджує морфеміка.
Морфеміка — розділ науки про мову, який вивчає морфемну структу
ру слова.
У полі уваги морфеміки — вичленування морфем, їх кла

сифікація і структура, морфемна варіантність (аломорфи), особ
ливість морфемних стиків (чергування при словотворенні), а
також типи морфемосполучень і різні процеси спрощення та пере
розподілу в складі морфем.
Морфемний аналіз потрібно відрізняти від словотвірного.
М о р ф е м н и й а н а л і з відповідає на запитання «З яких мор
фем складається слово?» та передбачає виділення в ньому всіх
елементів (морфем) і встановлення їхніх значень. С л о в о т в і р
н и й а н а л і з відповідає на запитання «Як утворене слово?» і
полягає у визначенні у слові твірної основи (основи, від якої
утворене аналізоване слово) та способу його творення (за афік
сального способу визначають морфему, за допомогою якої від твір

ної основи утворене слово). Нові похідні слова утворюються від
тих, що вже існують.
Процес творення нових слів у мові має назву словотворен
ня, а розділ мовознавства, що досліджує його, — словотвір.
Словотвір, або дериватологія (лат. derivatio — відведення води з
річки), — розділ мовознавства, який вивчає закони утворення
похідних слів від інших спільнокореневих.
Розрізняють д і а х р о н і ч н и й ( і с т о р и ч н и й ) с л о в о
т в і р , який вивчає шляхи виникнення похідних слів у різні періо
ди розвитку мови, їх первісну словотворчу структуру та історичні
зміни в ній, і с и н х р о н і ч н и й с л о в о т в і р , який досліджує
систему словотвірних засобів на певному етапі розвитку мови,
найчастіше — на сучасному.
Для діахронічного словотвору найважливішим є не слово
твірна мотивація, а сам процес словотворення, поява нового слова
на базі вже наявного. Слово, що слугує основою для утворення
іншого, називають т в і р н и м : для іменника правдивість твір
ним словом є прикметник правдивий, а для правдивий — іменник
правда ; для прикметника ялинковий твірним словом є іменник
ялинка, а для ялинка — іменник ялина.
Ту частину твірного слова, яка входить до складу нового
(похідного) називають т в і р н о ю о с н о в о ю . При її визначенні
флексію до уваги не беруть. Твірною основою може бути й ціле твір
не слово: укр. плід — плідний — плідник — плідниковий; чорний —
чорніти — почорніти — почорніння; рос. зима — зимний — зимо
вать — перезимовать тощо. Спільнокореневі слова, розташовані від
повідно до послідовності їх творення, утворюють с л о в о т в і р н и й
л а н ц ю ж о к ( с л о в о т в і р н е г н і з д о ) ; початкове слово гнізда —
немотивоване, а всі інші — мотивовані.
Подібні моделі словотворення становлять с л о в о т в і р
н и й т и п — формально-семантичну схему творення похідних
слів, яка характеризується належністю мотивуючих слів до одні
єї частини мови, формально й семантично тотожним словотвір
ним (словотворчим) формантом. Наприклад, словотвірний тип
становлять відприкметникові дієслова, що означають становлен
ня чи виявлення ознаки і утворюються за допомогою суфікса і :
біліти, зеленіти, синіти, чорніти. У межах одного словотвірного
типу можуть бути словотвірні різновиди, зумовлені різними мор
фонологічними особливостями: наявністю чи відсутністю чергу
вань ( чеський, казахський), інтерфіксів (льв-ів-ський, полог їв
ський, ялт ин ський) тощо.
Основною класифікаційною одиницею словотвірної будови
мови є с п о с і б с л о в о т в о р е н н я — структурно різні шляхи і
прийоми творення нових слів унаслідок використання всіх наяв
них у цій мові словотворчих засобів.
Розрізняють морфологічні і неморфологічні способи слово
творення. До м о р ф о л о г і ч н и х с п о с о б і в с л о в о т в о р ення,
зокрема індоєвропейських мов, належать такі способи:
1) афіксація — додавання до основи слова афіксів. Залежно
від виду афікса виокремлюють такі типи афіксації: суфік
сальний та префіксальний способи; префіксально-суфік
сальний спосіб (слово, утворене цим способом, окремо без
префікса чи суфікса не існує): укр. тиша — зат иш ок ; рос.
нос — переносица-, блр. гара — узгорак;
2) безафіксний спосіб — відкидання значущих частин: укр.
ходити — хід, родити — рід; рос. бегать — бег, заливать —
залив, блр. скакаць — скокі, сіні — сінь, глухі — глуш
(деякі мовознавці переконані, що в утворенні подібних
іменників наявна нульова суфіксація, пор. відповідний
лінгвістичний термін, що закріпився в білоруській мові, —
«нульсуфіксальньї спосаб»);
3) основоскладання — поєднання двох кореневих морфем,
зв’язкою між якими є з’ єднувальний голосний — інтерфікс:
укр. водовіз, носоріг, працездатність, життєдіяльність;
4) словоскладання — поєднання двох слів: нім. Kopfschm erz
(головний біль); англ. typewriter (букв, «шрифт + писець»;
друкарська машинка);
5) абревіація (лат. abbreviatio — скорочення) — утворення
нового слова з різних фонетичних та морфологічних частин
вихідних слів: укр. В Н З [веензе] — вищий навчальний
заклад, рос. вуз — высшее учебное заведение, блр. В Н У
[вэнэу] — вышэйшая навучальная установа.
Серед н е м о р ф о л о г і ч н и х с п о с о б і в с л о в о т в о р е н
ня розрізняють такі:
1) лексико-семантичний — набуття існуючим словом нового
значення, що приводить до омонімії: укр. перебудова
(результат перебудовування) і перебудова (період протягом
1985— 1991 pp. у суспільно-політичному житті колишньо
го СРСР); рос. лавка (вид меблів) і лавка (невеликий мага
зин); блр. гасцінец (подарунок) і гасцінец (дорога);
2) лексико-синтаксичний — утворення слова на основі слово
сполучень: укр. перекот иполе, зірвиголова, добраніч;
рос. втридорога; блрм. мімаходзь;
3) морфолого-синтаксичний — перехід слів з однієї частини
мови в іншу: укр. операційна, рос. мороженое, столовая
(перехід прикметника в іменник); укр. коло хат и (перехід

іменника в прийменник); рос. бегом (перехід іменника в
прислівник); рос. благодаря (перехід дієприслівника в
прийменник); рос. пли\ (вигук, утворений від наказової
форми дієслова палить ); англ. the K iev M etro (київське
метро — перехід іменника в прикметник).
Учення про словотвір та способи словотворення активно
розвивається з другої половини X X ст.
13.5. Способи вираження граматичних значень

Граматичні значення виражаються різними матеріальни
ми засобами (префіксами, суфіксами, закінченнями тощо). Ці
засоби об’єднуються на основі спільних характеристик у групи, на
підставі чого визначають способи. Для всіх мов світу характерні
такі граматичні способи: афіксація, внутрішня флексія (чергу
вання), наголос, редуплікація (повтори), словоскладання, супле
тивізм, спосіб службових слів, спосіб порядку слів, спосіб інтона
ції. Способи вираження граматичних значень засобами, які
містяться у межах слова, називають с и н т е т и ч н и м и , а поза
словом — а н а л і т и ч н и м и .
Синтетичні способи вираження граматичних значень. До
них належать такі способи:
1. Афіксація — це вираження граматичних значень за допо
могою афіксів (суфіксів, префіксів, закінчень тощо). Існу
ють такі її різновиди:
а) суфіксація — вираження граматичних значень за допомо
гою суфіксів (поширене в українській, російській, біло
руській, англійській, німецькій, французькій, італійській,
іспанській, румунській та інших індоєвропейських мовах):
укр. переписати — переписуват и (недоконаний вид),
спати — спатоньки (значення пестливості), веселий —
веселіш ий (вищий ступінь порівняння прикметників);
блр. махйць — махнуць (утворення доконаного виду від
недоконаного); англ. write (писати) — writing (який пише);
нім. Arbeit (робота) — A rbeiter (робітник) — Arbeiterin
(робітниця); рум. (äran (селянин) — (ärancä (селянка).
Лише способом суфіксації виражаються граматичні зна
чення у тюркських і фінно-угорських мовах, де афікси
представлені лише суфіксами;
б) префіксація — вираження граматичних значень за допомо
гою префіксів. Це основний спосіб представлення лексико-
граматичних значень дієслів у індоєвропейській мовній
/2 3 9 / Способи вираження граматичних значень

сім’ї: укр. нести — занести, внест и, принест и, підне
ст и, перенест и-, дешевший — найдешевший (найвищий
ступінь порівняння прикметників); блр. пісдць — напісаць ;
нім. gehen (іти) — vergehen (проходити), entgehen (відходи
ти); італ. leggere (читати) — rileggere (перечитувати);
в) конфіксація (циркумфіксація) — вираження граматичних
значень комбінацією з двох афіксів — префікса й суфікса:
нім. schreiben (писати) — geschrieben (написаний), leben
(жити) — gelebt (прожитий);
г) інфіксація — вираження граматичних значень за допомо
гою інфіксів — морфем, вставлених у середину кореня:
лат. fidi (колов) — findo (колю), iugum (ярмо; гірський кряж,
хребет, вершина) — iungere (поєднувати, зв’ язувати);
ґ) трансфіксація — вираження граматичних значень за допо
могою трансфіксів — афіксів, котрі, розриваючи триконсо-
нантний корінь, самі розриваються і слугують прошарком
голосних серед приголосних, визначаючи словоформу й
оформлюючи її граматично (це явище характерне для
семітських мов — давньоєврейської, арабської тощо);
д) нульова афіксація — вираження граматичного значення
відсутністю афікса в одній із форм парадигми за наявності
афіксів у інших формах: укр. парта — парт, вола — віл-,
рос. вода — вод, смелый — смел-, лат. dicěre (говорити) —
die (говори). У тюркських мовах нульовий афікс є показни
ком називного відмінка однини іменників. В афіксації
потрібно розрізняти фузію (термін Е. Сепіра) та аглютина
цію (термін Ф. Боппа). При а ф і к с а ц і ї ф у з і ї афікси
неоднозначні (пор. парта, вола, рукава, вікна, де закін
чення -а виражає називний відмінок однини жіночого
роду, родовий відмінок однини чоловічого роду, називний
відмінок множини чоловічого і середнього родів), нестан
дартні (парти, землі, імена — закінчення -и, -і, -а виража
ють одне й те саме значення називного відмінка множини),
основи без афіксів зазвичай не вживаються (парт и, кон-і,
мор я, червон ий), відбувається ніби сплав основи й афікса
(чех — чеський; блр. космас — касмічньї), причому корінь
може змінюватися у фонетичному складі (день — дня,
м уха — мусі). При а ф і к с а ц і ї а г л ю т и н а ц і ї , що влас
тива тюркським та фінно-угорським мовам, афікси одно
значні, стандартні, механічно приклеюються до основи,
причому основа вживається без афікса і ніколи не змінює
свій фонетичний склад: казах, тау (гора) — тауга (горі) —
таулар (гори) — тауларга (горам) ( га завжди позначає
давальний відмінок, -лар — множину).

2. Внутрішня флексія — вираження граматичних значень
морфологічним чергуванням. Воно властиве не всім мовам:
характерне для індоєвропейських мов, проте його не зна
ють тюркські і фінно-угорські. Так, в українській, росій
ській і білоруській мовах за допомогою чергування вира
жається граматичне значення виду (укр. скакати — ско
чити, зарядити — заряджати, поривати — порвати-, рос.
пускать — пуст ит ь, прощать — простить, засыхать —
засохнут ь; блр . рашаць — рашьіць, адбірйць — адабраць), в
англійській та німецькій — часу та числа (англ. sing (співа
ти, співаю) — sang (співав), а також sung (проспіваний),
song (пісня); drink (пити, п ’ ю) — drank (пив), woman
(жінка) — women (жінки), foot (стопа) — feet (стопи) тощо.
Чергування як спосіб вираження граматичних значень
часто поєднується з афіксацією: укр. допомагати — допо
могти, привозити — привезти; рос. спросить — спраши
вать, вырастить — выращивать; нім. H an d (рука) —
Hände (руки), singen (співати) — gesungen (заспіваний).
Внутрішню флексію (морфологічне чергування), яка не
залежить від фонетичних причин (закритості чи відкрито
сті, наголошеності чи ненаголошеності складу), слід відріз
няти від фонетичного чергування, що виникає вна
слідок дії певних фонетичних умов, у які потрапляє звук
при зміні слова, і є вторинним щодо граматичних форм,
тому не слугує розрізненню граматичних значень. Приклад
фонетичного чергування в українській мові становлять
форми голова — голів, у яких зміна і на о залежить від
характеру складу: і в закритому складі чергується з о у від
критому.
3. Наголос — фонетичне вираження граматичного значення.
Таку функцію він може виконувати лише тоді, коли є рухо
мим і нефіксованим. Такий наголос представлений в укра
їнській, російській, білоруській, болгарській, румунській,
зрідка — англійській, італійській та деяких інших мовах,
у яких зміна місця наголосу в парадигмі слова є способом
розрізнення його форм: укр. ріки, землі, голови з наголосом
на закінченні — форма родового відмінка однини іменни
ків, а з наголосом на першому складі — називного відмінка
множини; дієслова скликйти, прислухатися — недокона-
ного виду, а склілкати, прислухатися — доконаного виду;
італ. ато (кохаю) — ато (він покохав) (3-тя особа однини
passato remoto); англ. ( to ) contest (сперечатись) — (a) con
test (суперечка), (to) export (вивозити) — (an) export (вивіз).
/241 / Способи вираження граматичних значень

Наголос не належить до поширених способів вираження
граматичних значень.
4. Редуплікація (лат. reduplicatio — подвоєння) — повне або
часткове повторення кореня, основи, цілого слова без зміни
звукового складу чи з частковою його зміною. Використо
вується для вираження множини імен у китайській,
японській, корейській, індонезійській, малайській та де
яких інших мовах автохтонів Південно-Східної Азії та Оке
анії: індонез. orang (людина) — orang-orang ( ora n g2)
(люди). Редуплікативно утворювалися перфектні (мину
лий закінчений час, минулий час результативного (докона
ного) виду) форми в праіндоєвропейській мові, через те їх
чимало збереглося в давніх мовах, зокрема в латинській: do
(даю) — dedi (я дав), mordeo (кусаю) — momordi (вкусив),
сигго (бігти) — сисиггі (побіг). Подібні поодинокі випадки
трапляються і в сучасній румунській мові при утворенні
книжного перфекта (perfectul simplu, аналог французького
passé simple, італійського passato remoto): а da (давати) —
dädui (я дав), a sta (стояти) — statui (я став); за аналогією
утворюються для цих дієслів відповідні особові форми
імперфекта ( dádeam (я давав), stäteam (я стояв)) і давноми
нулого часу (<iádusem , statusem). У тюркських мовах реду
плікація слугує засобом вираження найвищого ступеня
прикметників: казах. к,ызыл (червоний) — к,ызыл-к,ызыл
(найчервоніший); при цьому інколи додається губний при
голосний на початку повторення: казах, ак, (білий) —
ак,-пак, (найбіліший). Поряд із вираженням граматичних
значень редуплікація відома як спосіб творення нових слів
і надання їм додаткових семантичних відтінків: укр. білий-
білий (надто білий), т и хо-т и хо (дуже тихо); рос. і
блр. тары-бары, шуры-муры; франц. gogo (йолоп). Але ці
приклади відображають зміни лексичних, а не граматич
них значень. Редуплікацію вживають для вираження вели
кої кількості предметів, явищ, підсилення ознаки, інтен
сивності дії, її тривалості.
5. Суплетивізм (лат. suppletivus — доповнювальний) — утво
рення граматичних форм одного й того самого слова від різ
них коренів або від різних основ: укр. брати — взяти,
шукати — знайти, говорити — сказати, ловити — пійма
ти; рос. класть — положить, человек — люди, ребёнок —
дет и; нім. bin (є) — war (був); італ. sono (я є) — его (я
був — 1-ша ос. одн. imperfetto indicativo) — fui (я був — 1-ша
ос. одн. passato remoto) — saró (я буду — 1-ша ос. одн. futu-

ro semplice). Суплетивізм як єдиний спосіб вираження гра
матичних значень характерний для парадигми особових
займенників у індоєвропейських мовах: укр. я — мене,
вона — Ті, ми — нас; рос. я — меня, он — его; блр. я — мяне,
ты — цябё, мы — нас, ён — яго, яны — іх; англ. I — me,
she — her, we — us; нім. ich — mich, sie — ihr, wir — uns;
франц. je — те тощо. Також в індоєвропейських мовах цей
спосіб використовується при творенні ступенів порівняння
прикметників зі значенням «гарний» і «поганий» (укр.
добрий — кращий; рос. хороший — лучш е; англ. good — bet
ter; нім. gut — besser; франц. bon — meilleur; італ. buono —
migliore; лат. bonus — melioi---- optimus). Суплетивізм (як і
певною мірою редуплікація) є реліктом, залишком дуже
віддалених епох мовного розвитку. Не випадково суплетив
ні форми притаманні тим словам, що належать до найістот
ніших, найуживаніших у мові. У жодній з існуючих мов
суплетивізм не має значного поширення.
Аналітичні способи вираження граматичних значень. До
таких способів належать вираження граматичного значення за
допомогою службових слів, інтонації та порядку слів.
1. Службові слова, що вказують на граматичні ознаки повно
значних слів, виражають синтаксичні зв’ язки і відношен
ня між ними. До них зараховують:
а) артиклі, які у германських, романських, болгарській,
македонській та арабській мовах є засобом частиномовного
позначення (франц. diner (обідати) — le diner (обід)), роз
різняють граматичні значення означеності/неозначеності
(означені й неозначені артиклі), виражають категорії роду,
числа, зрідка — відмінка (в німецькій мові). У деяких
мовах (болгарській, румунській, шведській) є постпозитив
ні артиклі. Крім означеного й неозначеного артиклів, існує
частковий артикль — франц. l’ article partitif: du, de Г,
de la, de Г , напр.: j ’ai acheté du pain et du sucre (я купив
хліба і цукру); італ. l’ articolo partitivo: del, dello, della,
напр.: compro del pane, del latte e dello zucchero (я купую
хліб, молоко і цукор). У румунській мові часткового арти
кля немає, зате є детермінативний (прикметниковий; arti-
colul determinativ: cel, cea, cei, cele), що позначає найви
щий ступінь порівняння прикметників і прислівників ( cel
mai interesant (найцікавіший), cea mai interesantä (найці
кавіша), cei mai interesan(i, cele mai interesante (найцікаві
ші)), і присвійний (articolul posesiv-genetival: al, a, ai, ale),
що оформлює присвійні займенники (al теи (мій)), родовий

відмінок (у певних випадках) і порядкові числівники (а/
treilea (третій), a patra (четверта));
б) прийменники та післяйменники, які вживають для вира
ження синтаксичних відношень між словами: укр. до
межі, до кручі (родовий відмінок) — на межі, на кручі (міс
цевий відмінок). На відміну від прийменників, післяймен
ники стоять після керованих ними слів; вони властиві
тюркським, фінно-угорським, монгольській і японській
мові. У російській мові як післяйменник функціонує слово
ради в деяких сполученнях: ш ут ки ради, потехи ради. У
німецькій мові постпозитивно можуть уживатися при
йменники zu, nach, entlang та ін.;
в) частки, наприклад би (б), бы ( б) в українській, російській
та білоруській мовах, що утворюють форми умовного спо
собу: укр. читав би, писала б; рос. пришёл бы, спела б; блр.
дапамог бы, дапамагла б, дапамагло б, дапамаглі б;
г) допоміжні дієслова, що творять складні (аналітичні) діє
слівні форми і виражають категорії особи, числа, часу,
стану, способу в сучасних індоєвропейських мовах: укр. я
б у д у читати; блр. я б у д у чытаць; англ. I shall read; рум.
voi citi;
ґ) сполучники, що виражають граматичні відношення між
словами в реченні і між предикативними частинами самих
речень;
д) т. зв. пусті слова — повнозначні слова, які супроводжують
інші повнозначні слова, беручи на себе вираження їх гра
матичних значень: укр. рись сам ець; англ. he cat (він-кіт)
тощо.
2. Інтонація, яка охоплює підвищення і зниження голосу,
швидкий і уповільнений темп, сильну і слабку вимову,
паузи. Так, у питальних реченнях французької мови з пря
мим порядком слів без питального слова мелодика висхід
на, останній склад речення має найбільше піднесення тону:
Vous parlez bien? (Ви говорите добре?). Питальне речення з
інверсією (постановкою особового займенника після дієсло
ва) характеризується поступовим піднесенням тону на
кожному наголошеному складі аж до останнього, який є
найбільш піднесеним: Iras-tu chez lui? (Ти підеш до нього?).
Питальним реченням із питальним словом (найчастіше
питальним займенником) притаманна спадна мелодика з
піднесенням тону на останньому складі: Qui chechez-vous?
(Кого ви шукаєте?). За інтонаційним малюнком розрізня
ють розповідні, питальні, спонукальні й окличні речення.

Інтонація впливає на характер будови речення — простого
і складного, напр.: Бачу поле, зоране трактором (просте) і
Бачу: поле зоране трактором (складне).
3. Порядок слів. Цей спосіб у деяких мовах у певних випад
ках розрізняє підмет і додаток: укр. Пароплав тягне б у к
сир і Буксир тягне пароплав, Б ут т я визначає свідомість
(матеріалізм) і Свідомість визначає бут т я (ідеалізм); рос.
М а т ь любит дочь і Дочь любит мать', рум. Tractorul trage
automobilul (Трактор тягне автомобіль) і Automobilul trage
tractorul (Автомобіль тягне трактор). В англійській, фран
цузькій, іспанській та італійській мовах, у яких іменники
не змінюються за відмінками, підмет і прямий додаток
регулярно розрізняються порядком слів: франц. Le soleil
éclaire la Terre (Сонце освітлює Землю). У французькій мові
прямий додаток, виражений іменником, ставиться після
присудка, непрямий — після прямого додатка: Paul écrit
une lettre á ses parents (Пауль пише листа своїм батькам);
зрідка непрямий додаток може стояти на початку речення,
перед підметом: De sa vie, її ne voulait pas parier (Про своє
життя він не хотів нам розповідати). Також порядок слів
часто розрізняє означення й означуване: укр. глухі вчені і
вчені гл ухї, англ. table tennis (настільний теніс) і tennis
table (тенісний стіл).
Способи й засоби вираження граматичних значень не є
статичними, а протягом історії постійно змінюються.
1. Я ке місце гр ам ати ки в структурі мови?

2. Чим в ід р із н я єть ся гр а м а ти ч н е з н а ч е н н я від л е к с и ч н о го ?
П оясніть на ко н кр етн и х прикладах.
3. Н авед іть приклади си н тети ч н и х і ан ал іти чн и х ф орм слова з
різних мов.
4. Д а й те ви зн ачен ня гр ам ати чн ої катего р ії. О ха р акте р и зуй те
основні з них.
5. Чим лекси ко-сем ан ти чн і розряди від різняю ться від гр ам ати ч
них к атего р ій ?
6. Як сп іввідн о сяться гр ам ати чн е зн ачен ня, грам атична ф орм а і
гр ам ати чн а катего р ія?
7. Які основні к а тего р іал ь н і ознаки частин мови?
8. Р о зк р и й те зм іст кож ного кр и тер ію ви о кр ем л ен н я частин
м ови. У чому п о л ягає п ро блем а п ровід ного кри терію ?
9. Чи м ож ливо побудувати одн акову для всіх м ов си стем у частин
м ови? О б ґр ун туй те свою відповідь.
10. О х а р ак те р и зуй те частини мови, вказую чи їхні основні ознаки.

11. Чим від різняється м ор ф ем а від ф о н ем и ? Покаж іть на п ри кла
дах ко н кр етн и х м ор ф ем план зм істу і план вираж ення
цієї м овн о ї одиниці.
12. У чому п о л ягає відм інність між ко р ен еви м и і некор еневи м и
(аф іксальним и) м ор ф ем ам и?
13. Чим відрізняється корінь від основи? Чи мож уть вони зб ігати ся?
14. Д а й те ви зн ачен ня аф ікса і сх ар ак те р и зуй те кож ен р ізновид
аф іксів.
15. З'я суй те ф ор м о твір н у і сл о во твір н у р оль аф іксів, ілю струю чи
при клад ам и . Що та к е м ор ф ем н и й скл ад слова?
16. О п и ш іть зміни м ор ф ем н о го скл ад у слова (опрощ ення, пере-
р озклад, усклад н енн я ).
17. О х а р ак те р и зуй те сп особи і засоб и тв о р ен н я слів на ко н к р ет
них прикладах.
18. Чим р ізняться м ор ф ем н и й і словотвірни й ан ал із слова?
19. Н азвіть основні си н тети чні сп особи вираж ення грам ати чни х
значень.
20. О п и ш іть явищ а агл ю ти н ац ії і ф узії та о хар ак те р и зуй те п ри та
манні їм розбіж ності.
21. Н азвіть випадки ви ко р и станн я суп л ети візм у д ля вираж ення
грам ати чни х зн ач ен ь в українській та інш их мовах.
22. Які аналіти чні сп особи вираж ення грам ати чни х зн ач ен ь пош и
рені в українській та інш их м овах світу?
14 .
Лексична система мови
14.1. Лексична система мови

як підсистема семантичної системи
Семантичну систему будь-якої мови становлять елементар
ні мовні знаки, які мають форму й зміст, тобто є двосторонніми. Це
відрізняє семантичну систему від фонетичної, одиниці якої безпо
середньо не виражають змісту, і від синтаксичної системи, величи
ни якої є схемами сполучування одиниць семантичної системи.
Одиниця семантичної системи мови — семантема (грец.
ariijavxiKoq — означальний). Цей термін у структурній семантиці
X X ст. набув різних значень. А. Білецький, С. Семчинський та деякі
інші дослідники трактують його як діалектичну єдність форми й
змісту простої значущої одиниці мови, елементарний мовний знак,
під визначення якого потрапляє і повнозначне слово, і службове, і
морфема, оскільки всі вони відповідають головній знаковій вимо
зі — двоплановості: мають план вираження й план змісту.
А. Білецький називав семантему с е м о т и п о м (грец. сщиа —
знак і тіжої^ — відбиток, форма), а її дві сторони — е к с ф о р м о ю
(експонент, план вираження) та і н ф о р м о ю (план змісту, який
може бути представлений значенням лексичного характеру (семе
мою), значенням граматичного характеру (грамемою) або — у
випадку повнозначного слова — і семемою, і грамемою водночас).
Підсистемою семантичної є лексична система мови, оди
ниця якої — слово, або лексема. Поміж інших одиниць слово посі
дає особливе місце: це центральна одиниця мови, повноцінний
знак, мовний елемент, у якому фонологічне, морфологічне та
семантичне представлені як єдине ціле.
/2 4 7 / Лексична система мови як підсистема семантичної системи

14.2. Визначення слова. Функції лексеми
Складна природа слова ще не досліджена достеменно.
Кожен мовець має інтуїтивне знання про те, чим є слово, може
легко виділити його з мовленнєвого потоку, однак сформулювати
його визначення важко. Існує більше трьохсот визначень слова,
але жодне з них не є вичерпним. А. Мейє трактував слово як на
слідок сполучення певного значення із сукупністю певних звуків,
сполучення, здатного до певного граматичного вживання. Однак
воно надто загальне, адже під нього підпадають і морфема, і сло
восполучення, і речення.
Складність визначення слова зумовлена й тим, що у мовах
різних типів воно має різний вигляд: слово-морфема у мовах ізо
люючої морфологічної будови (китайській, тибетській, бірман
ській, в’ єтнамській), слово-речення у мовах інкорпоруючої типо
логічної будови (мови північноамериканських індіанців, чукотсь-
ко-камчатські мови: коряцька, ітельменська та ін.). Через цю
обставину деякі мовознавці взагалі відмовлялися від пошуків
визначення слова (Ф. де Соссюр, Ш. Баллі), а американські
дескриптивісти (JI. Блумфілд), вивчаючи індіанські мови, дійшли
висновку, що чітких критеріїв виділення слова у лінгвістиці зага
лом бути не може. Єдине поняття «слово» вони пропонували замі
нити низкою таких понять: « г р а ф і ч н е с л о в о » — ланцюжок
літер між двома пробілами; « ф о н е т и ч н е с л о в о » — звуковий
комплекс, об’єднаний єдиним наголосом: говорив би, на тротуа
рі; « г р а м а т и ч н е с л о в о » — комплекс, що виступає єдиним
членом речення: найбільш популярний.
Вітчизняні лексикологи слідом за JI. Щербою визнали
доцільним не відшукувати універсальне визначення слова, а скла
сти його «віртуальний образ» через відмежування від суміжних
одиниць із паралельною вказівкою на його властивості, функції та
характеристики. Наприклад, морфема і слово різняться такими
ознаками:
1. Морфема -— це мінімальна значуща величина, яка здебіль
шого існує в межах слова. Слово ж — завжди вільний знак,
який має автономне значення. Існують і одноморфемні
слова: укр. ти, тон, ріг, проте для української мови це
явище не є поширеним. А от у давньокитайській мові
веньянь усі слова були одноморфемними (у сучасній
китайській мові переважають двоморфемні слова-біноми).
2. Слово завжди постає певною лексико-граматичною єдністю,
а морфема асоціюється з лексичним (у випадку кореневої
морфеми або словотвірної основи) або з граматичним зна-
/2 4 8 / Лексична система мови

ченням (у випадку дериваційних та словозмінних морфем).
3. Слова не лише відтворюються, а й творяться мовцями в
процесі їхньої мовної діяльності; морфеми ж тільки відтво
рюються. Слово є завжди індивідуалізованим елементом
мови, на відміну від кореня, основи, словотвірних та сло
возмінних афіксів.
4. За походженням більшість морфем — колишні слова.
5. На відміну від морфеми, слово має повну самостійність,
яка виявляється на двох рівнях: нижчому (позиційна само
стійність) і вищому (синтаксична самостійність). П о з и
ц і й н а с а м о с т і й н і с т ь с л і в полягає в тому, що їх
можна відносно вільно пересувати у реченні, розташовува
ти між ними інші лексеми. Кожна лексема порівняно легко
може бути відмежована від інших лексем унаслідок слаб
кого зв’ язку між сусідніми лексемами, що дає змогу вста
вляти інші лексеми: У мене немає настрою це робити; У
мене немає аніякого настрою це робити. Морфеми ж пози
ційно закріплені у слові, їх неможливо переставляти, а
список морфем, котрі можна вставити між іншими, досить
обмежений.
С и н т а к с и ч н а с а м о с т і й н і с т ь с л о в а виражається
в його здатності функціонувати як окремий член речення
або однослівне речення: укр. Світає. Сут інки. Пожежа!
Р я т уй т е!; англ. H elp! (Допоможіть!), A larm ! (Тривога!);
франц. Sortez! (Вийдіть!), E n trez! (Заходьте!). Синтаксично
самостійними можуть бути лише повнозначні слова (лексе
ми). Прийменники, частки, сполучники, слова ступеня,
артиклі не можуть бути ані окремими членами речень, ані
окремим реченням, оскільки вони не скеровані на позна
чення предметів, процесів, ознак, не співвіднесені ані з
конкретним предметом або явищем дійсності, ані з понят
тям. Саме тому існують паралельні терміни: автосемантич-
не (грец. ошто^ — сам і агщаутіко^ — означальний) слово —
повнозначне, і синсемантичне слово (грец. oúy — разом і
агціаутіко^ — означальний) — службове.
Від словосполучення та речення слово відрізняється своєю
цільнооформленістю, наявністю єдиного словесного наголосу.
Компоненти словосполучення та речення здебільшого мають
окрему оформленість. Не до кінця з’ ясованим залишається статус
таких аналітичних усталених найменувань, як: укр. читальний
зал, пральна машина, батьківщина-мати; ніщо, проте ні про що;
ніхт о, проте ні в кого; англ. railway station, five-o’clock tea, to
speak up, to wear out тощо. їхні компоненти мають окрему офор-
/2 4 9 / Визначення слова. Функції лексеми

мленість, однак за змістом становлять нероздільну лексичну
єдність. Якщо їх зараховувати до складу лексичної системи, то
слід розрізняти лексеми-одночлени та лексеми-многочлени.
Лексема (грец. — слово) — основна одиниця лексичної будови
мови; повноцінний мовний знак, один з основних елем ентів
номінації; позиційно і синтаксично незалеж не повнозначне
слово.
Вона перебуває на перехресті двох координатних осей

структурної організації мови: парадигматичної (за А. Уфімцевою —
ономастичної, тобто вісі найменування) та синтагматичної, або
функціональної. Це зумовлено тим, що слово ніби існує у двох
модифікаціях: як цілісний полісемантичний знак у словнику і як
розчленований актуальний знак у мовленнєвому потоці. Полісе
мія слів притаманна їм тільки в парадигматиці. Лінійний ряд —
синтагматичний зв’язок — нівелює багатозначність слова.
Слово у будь-якій мові є поліфункціональною одиницею,
здатною виконувати низку функцій: н о м і н а т и в н у (лат. по-
mino — називаю), спрямовану на позначення реалій дійсності;
с и г н і ф і к а т и в н у (лат. significo — подаю знак, виражаю) —
бути засобом вираження поняття; к о м у н і к а т и в н у (лат. с о т -
munico — спілкуюся з кимось) — становити певне повідомлення;
п р а г м а т и ч н у (грец. тфауцатікої^ — дійовий, чинний) — вира
жати ставлення мовця до повідомлюваного; в к а з і в н у (індика
тивну, лат. indico — вказую, визначаю) та о р і є н т а т и в н у
(франц. orientation — визначення положення у просторі). Вико
нання такого розмаїття функцій відводить лексемі чільне місце в
мовній структурі.
Класифікують лексеми за функціями, які вони виконують.
Функція нерозривно пов’ язана із значенням (семантикою) слова,
тому цю класифікацію називають функціонально-семантичною.
Згідно з нею в лексичній системі виокремлюють два класи оди
ниць мови:
1. Номінативні одиниці. Більша частина лексики називає
певні предмети та явища дійсності, тобто виконує номіна
тивну функцію. До номінативних одиниць належать імен
ники, прикметники, дієслова, прислівники, числівники,
їх об’єднують у три групи:
а) класифікаційні одиниці — загальні назви: рука, річка,
стіл, людина, судження, ідея;
б) нумеративні одиниці, що класифікують факти чи події
реальної дійсності на основі їх кількості (є узагальненнями
числового характеру): укр. два, тричі, півт ора, обоє;

англ. three (три), the tenth (десятий), both (обидва); франц.
huit (вісім), deuxieme (другий), tous les deux (обидва). Часто
разом із нумеративними одиницями використовують т. зв.
лічильні слова ( п ’ять чоловік менеджерів, шість душ ст у
дент ів, вісім голів худоби , сім горош ин намиста), які кон
кретизують абстрактне значення нумеративних лексем,
надаючи їм більшого ступеня співвіднесеності з денотатом
(позначуваним предметом). Значущою є категорія лічиль
них слів у китайській та японській мовах, де вона відіграє
функцію класифікаційного маркера щодо іменників, упо
рядковуючи їх за формою, довжиною, функціями, належ
ністю до живих або неживих предметів тощо: кит. і zhang
zhuozi (один стіл) — лічильне слово zhang використовуєть
ся з усіма іменниками, які мають прямокутну, плоску
форму (квитки, папір, карти, ковдра); er tiao уи (дві риби
ни) — лічильне слово tiao вживається для предметів видов
женої форми — рушники, сигарети, штани). У японській
мові лічильну функцію при іменниках виконують суфікси;
в) ідентифікаційні одиниці — власні назви: укр. Тарас, Іван,
П ет ро, Київ, М оск ва , Дніпро, Темза; англ.: John, Steven,
Bill, London, Edinburgh, Florida; франц.: Antoine, Janette,
Paris, M arseille, Seine.
Між власними і загальними назвами немає строгих меж:
власна назва може стати загальною і навпаки. Наприклад,
рос. Коробочка (персонаж твору М. Гоголя) — у загальному
значенні «скупа, обмежена жінка», Ромео (персонаж п’ єси
В. Шекспіра) — «закоханий юнак», Клондайк (річка на
північному заході Канади, де було знайдено велике родови
ще золота) — «джерело великих матеріальних благ». Кла
сичним прикладом розвитку загальної назви від власної є
історія слова цар (рос. царь, кесарь): воно утворене від імені
римського полководця і диктатора Гая Юлія Цезаря (Cae
sar, 102—44 до н. е.), що в німецькій мові дало рефлекс
Kaisei ---- «імператор».
2. Індикативні одиниці. Порівняно зі словами, які виконують
номінативну функцію, вказівні слова у будь-якій мові світу
становлять невелику групу. Ці одиниці здатні заступати
собою номінативні лексеми з ідентифікаційною, класифі
каційною та нумеративною функціями. Так, замість лек
сем Сергій, філософ, перший у конкретних дискурсах
можна вжити лексему він: Сергій був у хорошому гуморі.
Він вирішив успішно свою проблему; Давньокитайський
філософ Чжуан-цзи народився у 3 6 9 р. до н. е. Він був одним
/2 5 1 / Визначення слова. Функції лексеми

із засновників даосизму; П ерш и й пішов відповідати білет.
Він добре знав матеріал. Інколи індикативні лексеми вико
нують функцію орієнтативну, вказуючи на розташування
предметів та явищ у просторі й часі стосовно мовця, — це
функція вказівних займенників та прислівників місця:
укр. цей, ця, це, ці — той, та, те, ті; т ут — там; франц.
се (цей), cette (ця), ces (ці) — се ... Іа (той), cette ... lä (та),
ces ... lá (ті); ісі (тут) — lá-bas (там); ісп. este (цей), esta (ця),
esto (це) — aquel (той), aquella (та), aquello (то); aquí (тут) —
alia, allí (там).
Поза функціонально-семантичною класифікацією лексики
перебувають слова-вигуки, а також оцінно-модальні слова на
кшталт мабуть, очевидно, навряд чи тощо.
14.3. Природа і сутність

лексичного значення слова
Слово має надзвичайно ємний зміст, охоплюючи і лексичне
значення, що є власним значенням слова, і граматичне значення,
і значущість, яка виникає внаслідок парадигматичних протиста
влень слів, і смисл, що проявляється крізь синтагматичні відно
шення між словами.
Проблема лексичного значення дуже складна, що зумовле
но його природою, характером, особливостями. Тому існують
різні теорії лексичного значення слова, які розкривають різні
його аспекти. Найважливішою у мовознавстві є п р е д м е т н а
т е о р і я з н а ч е н н я (Г. Шухарт, Р. Мерінгер). Згідно з нею, лек
сичне значення — це позначення явищ об’ єктивної дійсності
(предметів, якостей, дій). Однак таке розуміння лексичного зна
чення веде до ототожнення його із словом. Предметна теорія
зазнавала критики за спрощене розуміння зв’ язку між мовними
одиницями та явищами довкілля.
Усвідомивши неспроможність предметної теорії значення
пояснити семантичну природу мови, дослідники зосередили увагу
на проблемах відношення слів, понять та предметів. Так, деякі
науковці почали зараховувати до лексичного значення релятив
ний фактор, функція якого полягала у забезпеченні зв’ язків між
реаліями об’єктивної дійсності, їх психічними відображеннями
та звучаннями слів. Наприклад, 0. Мельничук лексичне значення
трактує як соціально усвідомлюване, закріплене суспільною мов
ною практикою стійке відношення знака до психічного відобра

ження певних предметів чи явищ дійсності та їх класів — уяв
лень, понять та ін.
В основі о б р а з н о ї т е о р і ї з н а ч е н н я — ототожнення
лексичного значення та поняття. О. Лосев вважав будь-який мовний
знак актом інтерпретації моментів дійсності і відповідних моментів
мислення. Саме таке розуміння мовного значення актуалізувалося в
останню третину X X ст., коли формувалися методологічні засади
антропологічної парадигми, панівної у сучасній лінгвістиці.
Розуміння значення як одного з видів відображення дійсно
сті було найпопулярнішим за часів панування у вітчизняному
мовознавстві постулатів марксистсько-ленінської філософії відобра
ження. Найпоширенішою була дефініція, запропонована О. Смир-
ницьким: значення слова є відображенням предмета, явища або від
ношення у свідомості, що входить до структури слова як його вну
трішня сторона, стосовно якої звучання слова є матеріальною
оболонкою.
У ф у н к ц і о н а л ь н і й т е о р і ї (В. Скалічка, Ф. Данеш,
Й. Вахек) лексичне значення розглядали на тлі мовленнєвого кон
тексту — необхідної умови його реалізації — і визначали як
сукупність потенційних типових сполучень, у яких фіксується
ділянка використання даного слова. Сутність цієї теорії стисло
виражає формула австрійського логіка Л. Вітгенштейна: «Значен
ня слова — це його використання».
У к о г н і т и в н і й л і н г в і с т и ц і лексичне значення
здобуло статус концепту, зв’язаного знаком, і було потрактоване
як результат концептуалізації дійсності носіями певної мови.
Лексичні значення на сучасному етапі розвитку лінгвістичної
науки почали усвідомлювати у форматі певних констант людської
свідомості, закріплених суспільною практикою мовного соціуму
за певними звукокомплексами.
Л ексичне значення слова — зміст слова, закріплений соціальною
практикою мовного соціуму в колективній свідомості певного
етносу, що репрезентує в узагальненому вигляді уявлення про
предмети, явища, процеси.
Спільним для лексичного і граматичного значень є те, що

вони узагальнюють властивості цілого класу предметів, хоча й ста
новлять якісно відмінні типи узагальнень. Лексичне значення
характеризується яскравою індивідуальністю, воно «прив’язане» до
окремого слова. На відміну від нього, граматичні значення властиві
мові загалом: вони відображають найзагальніші відношення між
предметами та явищами, пізнаними людиною. Саме через цю їхню
особливість граматичні значення є обов’язковими для всіх членів
/2 5 3 / Природа і сутність лексичного значення слова

мовного колективу, тоді як лексичні значення можуть використову
ватися мовцями залежно від рівня їх освіти, наявності спеціальних
знань, ступеня володіння різними функціональними стилями
мовлення.
Поняття «значущість слова» запровадив у лінгвістичний
обіг Ф. де Соссюр, який розумів мову як систему відмінностей,
що, на його думку, і становило суть «значущості».
Смисл — це змістовий складник слова або висловлення-
тексту, який актуалізується в певному контексті або комуніка
тивній ситуації.
Співвідношення між предметом або явищем, що познача
ється словом, лексичним значенням і звуковою оболонкою, якою
це значення втілюється у мові, можна передати за допомогою
«семантичного (знакового) трикутника», запропонованого німець
ким логіком, математиком та філософом Готлібом Фреге. Трикут
ник представляє процес створення мовного знака, що імплікує зв’я
зування певного змісту з мовною формою (рис. 14.1). Модель
Г. Фреге розвинули англійські вчені Ч.-К. Огден та А.-А. Ричардс
(рис. 14.2). Правий нижній кут представляє предмет реальної
дійсності — денотат (лат. denotatus — позначений) або референт
(лат. referens — той, що доповідає); інколи ці терміни розрізню
ють, розуміючи під денотатом клас однопорядкових предметів або
явищ, а під референтом — одиничний предмет або явище, яке під
лягає номінації. У верхньому куті міститься поняття, або деси
гнат — поняттєвий зміст. У лівому нижньому куті розташовуєть
ся ім ’ я, тобто та форма, те мовне позначення, за допомогою якого
предмет та поняття, що за ним стоїть, втілюються у мові.
Ф орма Значення Ім ’ я Референт

(Form ) (Bedeutung) (позначення) (предмет)
Рис. 14.1. З н ак о в и й (семантичний) Рис. 14.2. Сем іотичний трикутник

трикутник Г. Ф р е ге Ч.-К. О гдена та А.-А. Ричардса
Відношення мовного знака до відображення предмета у сві

домості, до поняття, що виникає на його основі, формує с и г н і -
ф і к а т и в н е з н а ч е н н я . Відношення мовного знака і сигніфі
кате до позначуваного предмета (денотата) утворює д є н о т а -

т и в н е з н а ч е н н я . Отже, значення мовного знака — це зв’ язок
між фонетичною оболонкою слова, позначуваним предметом (дено
татом) та смислом (сигніфікатом), що існує у свідомості мовця.
Окрім лексичних та граматичних, денотативних та сигніфі-
кативних значень, слово може мати к о н о т а т и в н і з н а ч е н н я ,
які нашаровуються на основне лексичне, надаючи слову додаткових
експресивно-емоційних, оцінних, стилістичних, історико-культур-
них відтінків. Пор. вітер — вітерець (суфікс -ець формує позитивну
експресивно-емоційну конотацію); баба — бабище (суфікс -ищ надає
слову негативної експресивно-емоційної забарвленості).
14.4. Формальне і семантичне

варіювання лексеми
Попри різноманітність визначень слова і підходів до його
осмислення, незаперечним залишається те, що слово є двобічною
значущою одиницею мови, яка може варіювати у формальному
(план вираження, експонент слова) і семантичному (значення,
змістовий бік слова) аспектах.
Формальне варіювання слова. Виокремлюють такі його типи:
1. Фонематичне — варіанти слова зумовлені різним фонем
ним складом за умов збереження семантичної ідентичності
лексеми: укр. вчений — учений, аут ент ичний — авт ен
тичний; рос. обуславливать — обусловливать;
2. Фонетичне — варіанти слова формуються внаслідок зміни
алофонного складу слова: укр. розт анут и — р о [ с] т ану
ти; безтурботний — бе[с]т урбот н и й ; рос. прачечная —
праче[ш ]ная; конечно — коне[иі]но. Акцентологічні варі
анти: укр. усм іш ка — усм іш ка, оповідач — оповідач,
рос. творог — творог.
3. Морфологічне — варіанти зумовлені належністю слів до
різних морфологічних парадигм: укр. неборак — неборака,
морф — морфа; генезис — генеза; компонент — компонента.
Формальні варіанти слова називають а л о л е к с а м и .
Семантичне варіювання слова. Його результатом є лекси-
ко-семантичні варіанти (ЛСВ) багатозначного слова, які назива
ють с е м е м а м и . Деякі вчені розрізняють ці терміни, розуміючи
ЛСВ як двосторонню знакову одиницю лексико-семантичної
системи (ЛСС), яка реально функціонує в мовленні, а семему — як
відповідну ЛСВ одиницю мови. Формально-граматична єдність
лексеми забезпечується належністю до певної частини мови;
/2 5 5 / Формальне і семантичне варіювання лексеми

семантична єдність — смисловими зв’ язками між окремими лек
сичними значеннями слова (ЛСВ).
При виокремленні JICB багатозначного слова важливу роль
відіграють мовні засоби їх маніфестації, тобто лексична і синтак
сична сполучуваність цієї лексеми у певному значенні, а також її
парадигматична протиставленість іншим словам.
У структурі семеми можна виокремити кілька се м (грец.
сгрца — знак, ознака) — елементарних, далі не подільних компо
нентів ідеального характеру, не пов’ язаних із певним планом
вираження (паралельні терміни: семантична ознака, семантич
ний елемент, семантичний компонент, семантичний множник).
Наприклад, у словах на позначення родинних стосунків — мати,
батько, бабуся, дідусь, онук, онука, син, донька, тітка, дядько,
племінник, племінниця, брат, сестра, свекор, теща, невістка,
зять, чоловік, дружина тощо — можна виділити такі семи: «стать»,
«кровна/некровна спорідненість», «висхідна/низхідна лінія».
14.5. Структура лексичної системи мови.

Семантичне поле
Системність лексичного рівня мови не така наочна і послідов
на, як фонологічної або морфологічної системи мови. Це зумовлено
кількома причинами: надзвичайно великою кількістю лексичних
одиниць; відкритим характером лексичної системи, що постійно
поповнюється, та її динамізмом, який виникає внаслідок семантич
ної мобільності лексем, їх здатності до семантичних зсувів.
Системно-структурна організація лексики виявляється
через такі явища, як полісемія, синонімія, антонімія, семантична
сполучуваність, гіперонімо-гіпонімічні чи родо-видові відношен
ня між мовними одиницями, які відображають логічну підпоряд
кованість понять. У рядах слів істота — тварина — собака —
лабрадор-, рослина — квітка — троянда виникають родо-видові
протиставлення лексем. Лексеми, що посідають ієрархічно
вищий щабель і позначають родове поняття, є г і п е р о н і м а м и
(грец. іжєр — понад і буоца — ім’ я), a видове — г і п о н і м а м и
(грец. Ú71Ó — менше, під і óvo|aa — ім’ я).
Свідченням структурності лексичної системи є також
можливість упорядкувати її у вигляді семантичних полів.
Семантичне (лексико-семантичне) поле — група семантично співвід
несених лексем, яка характеризується наявністю спільної семи,
внутрішньою упорядкованістю та парадигматичною проти-
ставленістю своїх елементів.

Першим в історії східнослов’ янського мовознавства на
існування подібних угруповань слів звернув увагу Михайло
Покровський (1868— 1942), який на матеріалі міжмовних синоні
мів відстежив семантичний розвиток абстрактних іменників із
значенням якості. На його думку, основою для групування слів є
схожість або пряма протилежність основного значення.
Семантичне поле утворюють т е м а т и ч н і г р у п и ( ТГ) .
Прикладами ТГ є назви житла, одягу, знарядь праці, родинних
стосунків, кольорів, рослин, тварин тощо. Від тематичних груп
слід відрізняти л е к с и к о - с е м а н т и ч н і г р у п и с л і в ( ЛСГ ) ,
які формуються з опертям на внутрішньомовні критерії, а не на
екстралінгвістичну пов’ язаність понять, як ТГ. Якщо тематичні
групи складаються переважно з іменників, ЛСГ об’єднують дієсло
ва та прикметники: verba dicendi (дієслова на позначення процесу
говоріння), verba putandi (дієслова на позначення процесу мислен
ня); прикметники на позначення просторових відношень, розмірів
(укр. широкий, вузький, прямий, довгий, короткий, великий,
малий) тощо.
Німецькі та австрійські дослідники розвинули два підходи
до вивчення семантичного поля — парадигматичний (Й. Трір,
Г. Ібсен, Л. Вайсгербер, Ф. Дорнзайф, Л. фон Варгбург) і синтаг
матичний (В. Порциг). Й. Трір трактував семантичне поле як
«поняттєву сферу», коло певних уявлень; В. Порциг — як «суттє
ві зв’ язки значень», сполучення двох чи більше слів, що утворю
ють семантичну єдність, зумовлену синтаксичними зв’язками.
У 60— 70-ті роки X X ст. з’явилися численні праці радянсь
ких авторів з лінгвістичної семантики (А. Уфімцева, Д. Шмельов,
Ю. Апресян, Е. Кузнецова, Й. Стернін). У монографіях Ю. Карау
лова, Ю. Апресяна та Г. Щура підсумовано досвід дослідження
семантичних полів, вироблено методологічні та методичні засади
вивчення системних угруповань лексики, визначено одиниці лек
сичного, лексико-семантичного та семантичного рівнів аналізу
слова, доведено зв’ язок між лексичними та синтаксичними вла
стивостями слова, з’ясовано, що слова, здатні до однакових син
таксичних перетворень, можуть утворювати парадигматичні
класи слів зі спільним значенням.
Психолінгвістичні та нейролінгвістичні розвідки останнього
часу доводять, що польова структура — це онтологічно притаман
ний лексичним одиницям спосіб існування. Як системне утворення
семантичне поле характеризується такими структурними ознаками:
1. Взаємопов’ язаність елементів поля, зумовлена наявністю в
них спільної семантичної ознаки (архісеми).
2. Парадигматична протиставленість лексичних елементів у
межах поля.
/2 5 7 / Структура лексичної системи мови. Семантичне поле

3. Внутрішня упорядкованість поля, яка виявляється у пев
ній ієрархії та взаємовизначеності його елементів.
4. Самобутність польових структур у різних мовах світу.
Основним методом аналізу семантичних угруповань у лін
гвістичній семантиці є компонентний аналіз, який полягає у роз
щепленні значення слова на елементи — семи — і встановленні їх
структурної ієрархії.
14.6. Семантичні універсали

Мови світу розвиваються за спільними загальними закона
ми, що зумовлено подібністю людської психіки та суспільного
поступу. Відповідно в них виникають подібні змістові явища, вла
стивості, які в науці називають семантичними універсаліями.
Семантичні універсали — властивості змістового аспекту мови, прита
манні всім або більшості мов світу.
Німецький учений С. Ульман виокремив у семантиці уні

версали двох типів — синхронічні та діахронічні.
Синхронічні універсали, або універсали описової семанти
ки. Це спільні для всіх чи більшості мов світу закономірності орга
нізації семантики, притаманні мовам у синхронії, на певному
часовому відрізку в їх існуванні. До них належать синонімія,
антонімія, полісемія, омонімія.
Синонімія (грец. CTuyóvo|ió^ — однойменний) — повний або частковий
збіг значень двох чи кількох слів за відмінності їх звукової
форми.
Ще французький науковець Мішель Бреаль (1832— 1915)

сформулював стосовно синонімів « з а к о н д и с т р и б у ц і ї » , згі
дно з яким слова, що раніше були синонімами, поступово дифе
ренціюються, внаслідок чого втрачають спорідненість. Амери
канський лінгвіст Леонард Блумфілд (1887— 1949) пішов ще далі,
стверджуючи про неможливість повної синонімії у мові, хоча у
сфері термінології абсолютна синонімія все-таки існує (лінгвісти
ка і мовознавство, спірант і фрикативний тощо).
Другий загальний принцип си н он ім ії— « з а к о н с и н о
н і м і ч н о ї а т р а к ц і ї » , який полягає у тенденції позначати
значущі для певного мовного колективу предмети і явища вели
кою кількістю синонімів. У давньоанглійському епосі «Бео-
вульф» є 37 слів на позначення героя, 12 слів зі значенням
«битва» або «боротьба», 17 позначень для поняття «море». У

французьких діалектах існує багато слів на позначення понять
«кінь», «багатий», «бідний» і особливо — «скупий, жадібний»
(зо дві сотні різних позначень).
Різновидом синонімічної атракції є і р р а д і а ц і я с и н о
н і м і в , сутність якої полягає в тому, що в разі переносного вико
ристання певного слова його синоніми починають набувати таких
самих переносних значень. Так, коли франц. chiquer (бити) поча
ли використовувати у жаргонному значенні «обманювати», сино
німічні йому дієслова з прямим значенням «бити» — torcher,
taper, estamper також розвинули аналогічне вторинне значення. В
англійській мові дієслово overlook (спостерігати) набуло значення
«обманювати», що стало поштовхом для аналогічного розвитку
семантики у його синоніма oversee.
Антонімія є абсолютною семантичною універсалією, відоб
ражаючи протилежності всередині єдиної сутності.
Антонімія (грец. ávTÍ — проти і ó vo|ia — ім'я) — протилежність мовних
одиниць у семантичному плані.
Наприклад: укр. старий — молодий ; рос. старый — моло

дой; англ. old — young; франц. vieux — jeune ; нім. alt — jung;
угор, fiatal — régi (вік); укр. важкий — легкий; рос. тяжелый —
легкий; англ. heavy — light; франц. lourd — léger; нім. schwer —
leicht; угор, nehéz — egyszerii (вага); укр. багатий — бідний; рос.
богатый — бедный; англ. rich — poor; франц. riche — pauvre; нім.
reich — schlecht; угор, gazdag — szegény (фінансовий статус).
Фундаментальною абсолютною семантичною універсалією
є полісемія.
Полісемія (грец. 7то^истгщ£іа — багатозначний) — здатність одного
слова слугувати позначенням кількох різних предметів чи
явищ дійсності.
Більшість одиниць словникового складу будь-якої природ

ної мови є багатозначними, тобто здатними поєднувати у своїй
значеннєвій сфері декілька с е м а н т и ч н и х в а р і а н т і в —
усталених значень, кожне з яких актуалізується за певних кон
текстуальних або комунікативних умов. Що більше значень зібра
но в одному слові, то більше різних аспектів інтелектуальної та
соціальної діяльності воно представляє. Полісемічне слово здатне
акумулювати у своїй семантиці найрізноманітніші аспекти духов
но-пізнавальної активності людини.
Особливого розвою полісемія набуває у мовах із слабко роз
винутим словотвором. Американський науковець К. Ціпф, порів
нюючи відносну частоту різних слів із кількістю притаманних їм
значень, сформулював принцип множинності значень, згідно з
/2 5 9 / Семантичні універсали
яким існує прямо пропорційна залежність між числом значень
слова і відносною частотою його використання у мовленні.
На відміну від полісемії, омонімія є не абсолютною, а ста
тистичною універсалією.
Омонімія (грец. оцої^ — однаковий і оуоца — ім'я) — лексико-семан-
тичне явище повного звукового (омофони) або графічного
(омографи) збігу різних за значенням слів чи словоформ.
Омоніми часто виникають внаслідок розходження значень

у процесі розвитку мови. Різні значення певного слова можуть так
далеко відійти одне від одного, що одне й те саме слово у різних
значеннях починають розглядати як два різних слова: наприклад,
англ. flower (квітка) та flour (борошно) мають у діахронії спільне
походження. Проте переважна більшість омонімів виникають
унаслідок збігу звуків у процесі розвитку мови. Це призводить до
формального збігу слів, які раніше були фонетично різними; так,
давньоанглійські слова mqte та metan збіглися, ставши у сучасній
англійській мові омофонами meat (м’ ясо) і meet (зустрічати).
Можливості таких сходжень зумовлені двома основними чинни
ками: довжиною слова та його структурою. Мови, в яких перева
жають короткі слова, мають більше омонімів, ніж мови, яким вла
стиві довгі слова. Саме тому омонімія більш характерна для
англійської та французької мов порівняно з німецькою та іта
лійською. Фактор структури слова відіграє ще важливішу роль,
ніж довжина. Так, у французькій мові наявна велика кількість
односкладових слів, що містять один голосний або приголосний та
наступний голосний: cinq (п’ ять), sain (здоровий), saint (святий),
sein (груди), seing (підпис). Саме простота морфологічної структу
ри тут зумовлює велику кількість омонімічних одиниць.
Діахронічні універсали, або універсали діахронічної се
мантики. Це спільні для мов світу закономірності розвитку
семантики в діахронії, упродовж певного історичного часу. До
діахронічних універсалій належать метафора, метонімія, процеси
спеціалізації та генералізації значення, супутні їм процеси меліо-
ризації та пейоризації; табуювання та евфемізація лексики.
Серед універсалій історичної семантики важлива метафо
ра, яка утворюється внаслідок транспозиції, тобто семантичного
переосмислення первинного значення слова.
Метафора (грец. цєто и р о р а — перенесення) — перенесення найменуван
ня з одного об'єкта на інший на підставі спільності форми або
функцій асоціативно порівнюваних предметів /явищ дійсності.
Метафоричне перенесення може відбуватися на основі

подібності форми (ознак) (рос. рук ав реки, поля шляпы; укр. ніс

човна, дощ іде; англ. the head — голова людини і цвяха/гвинтика,
the neck — шия людини і «шийка» пляшки; нім. der P fau — павич
і гордовита людина, die Schlange — змія і черга; франц. de fei----
залізний і жорсткий) або функцій порівнюваних предметів/явищ
(рос. перо — раніше писали гусячим пером, а тепер стальним або
золотим; укр. кермо автомобіля і кермо літака; англ. sail — спо
чатку парус, потім плисти під парусом, тепер ще плавання; нім.
die Brille (окуляри) — назва утворилася внаслідок перенесення
найменування коштовного каміння (Beryllus — берил), яке має
здатність поліпшувати зір). Більшість метафоричних перенесень
характеризується напрямом «конкретне > абстрактне». У мовах
світу поширені метафори, в яких використовується образ світла і
суміжних із ним явищ (суб’ єкт метафори — світло, сонце, про
мінь, блиск) на позначення інтелектуальних, морально-етичних
та емоційно забарвлених явищ: укр. пролити світло, показати у
сприятливому світлі', рос. освещ ат ь/освет ит ь проблему; англ.
brilliant mind (блискучий розум), beaming with joy (той, що випро
мінює радість); франц. radiant (який випромінює промені).
До діахронічних універсалій належить також метонімія.
Метонімія (грец. цєтсоуиціа — перейменування) — перенесення най
менування з одного об'єкта на інший на підставі їх суміжності у
просторі/часі або причиново-наслідкових зв'язків.
Наприклад: укр. аудиторія — приміщення для слухання

лекцій і склад слухачів; рос. вечер у значенні «розважальне
зібрання», «концерт», бо такі заходи відбуваються переважно вве
чері; англ. the town — місто і населення міста; нім. der M itta g —
полудень, обід і обідня перерва; harvest — осінь і врожай, тобто те,
що збирають восени.
Різновидом метонімії є с и н е к д о х а (грец. C7UV£k5oX1Í —
співвіднесення), яка полягає у перенесенні найменування з части
ни на ціле: укр. К апелю х увійш ов у ресторан — людина (ціле) в
капелюсі (частина) увійшла в ресторан; рос. Он был неравнодушен
к женскому полу: бегал за каждой юбкой — тобто залицявся до
багатьох жінок; англ. foot — піхота (від foot — нога).
Універсальними для лексико-семантичних систем є діахро
нічні семантичні процеси г е н е р а л і з а ц і ї (розширення значен
ня) і с п е ц і а л і з а ц і ї (звуження значення). Розширення зна
чення спостерігається в таких випадках: укр. чай — раніше тіль
ки «напій з листя чайного дерева», тепер ще й фруктовий чай,
трав’яний чай; болг. коса — раніше «заплетене довге волосся»,
тепер «волосся на голові»; to arrive — раніше «приставати до бере
га», тепер «прибувати». Звуження значення спостерігається у
/2 6 1 / Семантичні універсали
рос. слова квас, яким раніше позначали продукта харчування,
пов’ язані з процесом окислення: квашеная капуста, квашеное
молоко; нім. fahren — раніше «пересуватися», тепер «їхати»;
англ. room — раніше «простір», тепер «кімната».
Процеси генералізації та спеціалізації значення часто
супроводжуються п е й о р и з а ц і є ю (лат. реіог — гірший) —
погіршенням значення, і м е л і о р и з а ц і є ю (лат. melior — кра
щий) — покращенням значення. У багатьох європейських мовах
спостерігається набуття словами, які позначають дівчину, жінку,
образливого змісту в межах сленгового використання — «дівчи
на/жінка легковажної поведінки», «повія»: англ. quean (спочатку
«жінка» — зараз «розпусниця»); франц. fille (раніше «дочка» —
нині «розбещена дівчина, повія»). Семантика слова може рухатися
і до «поліпшення»; інколи лексема навіть розвиває значення, про
тилежне вихідному, етимологічному: так, англ. nice (приємний,
симпатичний, хороший) сягає лат. nescius (неук, неосвічена
людина). Однак позитивні зміни у значеннєвій сфері слів трапля
ються набагато рідше за негативні. Очевидно, така тенденція
відображає одну з архетипних властивостей людської психіки —
очікування небезпеки, через що акцентуються негативні, загроз
ливі для життя і благополуччя людини явища дійсності.
Діахронічною універсалією є мовні табу, що ґрунтуються
на вірі первісної людини у тотожність слова і того об’ єкта, який
воно позначає.
Табу (полінез.) — заборона на використання позначення певного пред
мета або явища дійсності, що ґрунтується на ототожненні номі
нації із самим предметом або явищем і характерним для міфо
логічного мислення давньої лю дини.
Витоки табу — у страху перед надприродними силами,
боязні відкрити людину або предмет «ворожим силам» через нази
вання її імені, бажанні уникнути небезпеки завдяки неназиванню
її джерела. У багатьох індоєвропейських народів було табуйовано
істотну номінацію ведмедя, яка внаслідок цього втратилася, нато
мість використовували описові найменування: укр. ведмідь
(«медоїд»), старий, великий, бурмило, бортневий біс, діал. вуйко
(дядько по материнській лінії); рос. медведь, діал. П от апы ч,
Топтыгин; англ. bear, нім. Bär, голл. beer — бурий. Давні китай
ці боялися і поважали тигра, тому й лексема на його позначення
(lao hu) в давнину була табуйована: про нього згадували як про
«велику комаху» — da chong.
Особливим випадком табуювання є заборона на вживання
певного слова з міркувань увічливості, делікатності. У більшості
/262/ Лексична система мови

розвинутих суспільств існує соціальна заборона на вживання слів
на кшталт смерть, хвороба, вбивст во. Замість них використову
ють евфемізми, які «маскують» табуйоване явище або замінюють
згрубілий, образливий чи непристойний вислів: укр. говорити
неправду (замість брехати), піти з життя (замість померти);
рос. скончаться (замість умереть), не сочиняйте (замість не
врите); англ. to join the majority — приєднатися до більшості
(замість померти), disease — незручність (замість хвороба), imbe
cile — слабкий (замість дурний).
Евфемізм (грец. єіЗфтщістіао^, від єбфгщо^ — добре мовлення) — слово

або словосполучення, що заступає згрубіле, неприємне або
образливе позначення об’єкта дійсності.
Важливої ролі евфемізація набула в сучасних розвинутих
суспільствах, де вона покликана подолати явища дискримінації,
підтримати на рівні мовного позначення людей, котрі з різних
причин (здоров’ я, вік, етнічна належність, майновий стан, розмі
ри тіла тощо) можуть почуватися дискомфортно: укр. інвалід —
людина з особливими потребами, гладкий — людина з надмірною
вагою, негр — афроамериканець; англ. short people (люди низько
го зросту) — vertically challenged people (люди, які долають труд
нощі через свої вертикальні пропорції), fat people (огрядні люди) —
horizontally challenged people (люди, які долають труднощі через
свої горизонтальні пропорції). Якщо у XIX ст. евфемізація мовлен
ня в аристократичних колах була зумовлена міркуваннями хоро
шого тону, вишуканості, то нині її основною причиною є міркуван
ня п о л і т к о р е к т н о с т і — намагання уникати у мовному вжит
ку позначень насамперед осіб, що могли б бути інтерпретовані як
образливі з погляду расової, національної, релігійної, тендерної,
сексуальної, вікової тощо самоідентифікації особистості.
Отже, мовні семантичні універсали синхронного та діахрон-
ного характеру відображають принципову спільність у семантич
ній організації мов, що є втіленням аналоговості людського
мислення безвідносно до етнічної належності носія мови.
14.7. Лінгвокультурологічна
класифікація лексики
У сучасній лінгвістиці та суміжних гуманітарних науках
(історії, етнології, соціології, психології тощо) дедалі ширше роз
гортається антропологічна (культурно-філософська) парадигма
/263/ Лінгвокультурологічна класифікаціялексики

наукового знання, що ставить у центр світобудови людину, як
було за часів античності. Це спричинило перегляд багатьох тради
ційних положень мовознавчої науки. Антропологічний підхід до
усвідомлення природи й сутності мови сприяв фокусуванню до
слідницької уваги на мисленні, почуттях, самосвідомості, світо
сприйнятті суб’ єкта мовлення, детермінованого певною культу
рою. На межі X X —XXI ст. виникла л і н г в о к у л ь т у р о л о г і я —
міждисциплінарна галузь лінгвістичного знання, що вивчає
систему морально-етичних та естетичних цінностей, зафіксова
них засобами тієї чи тієї мови. Зіставна (контрастивна) лінгво
культурологія досліджує культурно значущу інформацію, яка
має або універсальний, або національно-специфічний характер.
Типовим об’ єктом зіставних лінгвокультурологічних роз
відок останнього часу є національно-мовні картини світу.
Національно-мовна картина світу (НМКС) — зафіксоване в мовних
формах етнічно зумовлене осмислення й оцінювання певним
етносом зовнішнього світу.
Особливості мовної картини світу, яка постає у певних сло
весних формах, визначаються зовнішнім оточенням (природним
середовищем і матеріальною культурою того фрагмента об’ єктив
ного світу, який безпосередньо сприймається етносом) і націо
нальним способом мислення, етнічною ментальністю. Ці два чин
ники породжують багату палітру культурно зумовлених форм,
які можна відшукати на будь-якому рівні мовної системи, а най
більше — на лексико-фразеологічному.
На основі дії факторів, які визначають відтворення мовою
дійсності (особливості зовнішнього середовища, що впливає на
свідомість етносу; особливості самої колективної етнічної свідомо
сті), національно-специфічну лексику поділяють на дві великі
групи: слова на позначення реальних об’єктів зовнішнього світу і
слова на позначення концептів (абстрактних ментальних сутно-
стей) колективної етнічної свідомості.
Слова на позначення реальних об’єктів зовнішнього світу.
Ця група містить лексичні одиниці трьох типів:
1. Лексичні одиниці, які позначають однопорядкові для різ
них мов поняття, відмінні за ступенем деталізації і змісто
вим наповненням значень. Вони пов’ язані із «семантичним
картографуванням» світу мовами, яке виявляється в різно
му ступені конкретизації та деталізації значень слів, що
позначають однакові поняття; в невідповідності змістових
обсягів співвідносних понять, незбігу меж між одиницями
співвідносних семантичних полів, наявності лексичних

лакун. Найпоширенішими прикладами різного членуван
ня світу мовами є назви спорідненості, кольорів, тварин і
птахів, частин тіла, одиниць часу тощо. Так, рос. аист в
українській мові відповідають три лексичні одиниці: чор
ногуз, лелека, бусол. Слово пальці (рос. пальцы) в сучасній
українській та російській мовах позначає пальці рук і ніг,
тимчасом як в англійській, французькій, німецькій і
шведській мовах функціонують дві лексеми — одна на
позначення пальців на руці (англ. finger; франц. cLoigt;
нім. finger; шв. fingrar), друга — на позначення пальців на
нозі (англ. toe; франц. orteil; нім. zehe ; шв. tar). У китайсь
кій мові немає лексем на позначення загальних понять
«брат», «сестра», «дядько», «тітка»; натомість їх зміст роз
поділений між лексичними одиницями ge (старший брат),
di (молодший брат), jie (старша сестра), bofu (старший брат
батька), уіт а (сестра матері) тощо.
Співвідносні поняття різних мов часто не збігаються за
семантичним обсягом і складом ЛСВ. Так, в українській і
російській мовах прикметник суспільний (рос. обществен
ный) своєю загальною семантикою вказує насамперед на
макроформи суспільної діяльності людей: суспільне життя
('рос. общественная жизнь), суспільна думка (рос. обще
ственное мнение), суспільні організації (рос. общественные
организации), суспільна робота (рос. общественная рабо
та ). Крім того, у вторинних значеннях цього слова акценто
вано вже застарілу сему «власність колективу, а не приват
ної особи»: суспільне майно (рос. общественное имущ е
ст во ). Англійський перекладний відповідник social своєю
загальною семантикою орієнтований на малі форми
соціальної взаємодії: social skills (здатність швидко знахо
дити контакт із людьми й успішно розвивати стосунки з
ними), social graces (гарні манери, доброзичлива поведін
ка), social life (розваги у колі друзів), social drinking (випив
ка разом із друзями). У китайській мові ідея суспільного,
колективного нерозривно пов’ язана з ідеєю безкорисливо
го, правдивого і справедливого, причому в семантиці кит.
gong (суспільний) поняттям «справедливість» і «правда»
належить чільне місце.
Семантичне «картографування», тобто первинна лексика
лізація понять, часто пов’ язане з проляганням меж між
поняттями-корелятами в різних місцях просторово-часово-
го континууму. Так, в українській та російській мовній сві
домості поняття вдень (рос. днём) асоціюється з проміжком
/265/ Лінгвокультурологічна класифікація лексики

часу від дванадцятої години дня до п’ ятої вечора; англ. in
the afternoon — від дванадцятої до другої-третьої години
дня; китайська мова цей період доби категоризує дуже
чітко — хіа wu (о другій годині дня). Укр. ранок та рос.
ут ро імплікують період часу від четвертої ранку до дванад
цятої години дня, а англ. morning — від дванадцятої годи
ни ночі до дванадцятої години дня: one o ’clock in the mor
ning (перша ночі), four o ’clock in the morning (четверта годи
на ранку).
Однак первинні найменування різних мов, що різняться
ступенем деталізації та спеціалізації, способами мовного
вираження, все-таки не створюють особливого бачення
світу, а є «цеглинками» універсального в національно-мов
них картинах світу, висвітлюють не так етноспецифічні, як
загальнолюдські параметри логіко-предметного членуван
ня світу мовами.
2. Лексеми, що позначають специфічні, унікальні для кожно
го мовного ареалу поняття. Це б е з е к в і в а л е н т н а л е к
с и к а , яка не має аналогів в іншій мові на рівні понять.
Вона виникає завдяки дії екстралінгвістичних факторів,
що зумовили її розподіл за тематичними групами позна
чень явищ природи, назв страв національної кухні, найме
нувань предметів побуту (одягу, меблів, посуду), назв спо
руд, позначень зброї, найменувань різних сфер суспільно-
економічного життя (релігія, освіта, судочинство, фінанси)
тощо. Кількість безеквівалентних одиниць стрімко збіль
шується в періоди бурхливих політичних і соціально-еко
номічних змін у житті країн (промислова революція в
Англії XVII ст., національно-визвольні змагання в Україні
1917— 1919 pp. тощо). Проте процес глобалізації, який охо
пив сучасний світ, найімовірніше, сприятиме зменшенню
кількості безеквівалентних лексем і збільшенню фонду
інтернаціональної лексики.
Безеквівалентна лексика не створює системи, виконуючи
функцію етнокультурного квантування семантичного про
стору мови. Вона належить до периферії словникового
складу, становить у ньому тільки 3— 7 % .
Значне місце серед безеквівалентної лексики посідають
а р х а ї з м и (грец. ápxouo^ — давній) — застарілі слова,
що вийшли з активного вжитку, та і с т о р и з м и — слова,
що вийшли з ужитку через те, що зникли реалії, які вони
позначали. Опанування подібної лексики іноземцями
неможливе без детального ознайомлення з природним і

культурно-історичним середовищем етносу, мову й культу
ру якого вони вивчають: укр. товченка, щерба, верещака,
таратута, варенуха, спотикач, травняк, гетьман, кошо
вий; рос. уш анка, т улуп, лапти, косоворотка, опричник;
англ. crumpet (здобна перепічка з дірочкою з одного боку,
яку їдять гарячою, поливши маслом), topiary (мистецтво
фігурного підстригання садових дерев), gingham (смугаста
чи картата бавовняна або лляна тканина з фарбованого
прядива), rochet (стихар із вузькими рукавами, парадна
мантія англійських перів), accolade (обряд посвячення в
лицарі), mod (член молодіжної групи в Англії шістдесятих
років, представники якої вбиралися по-особливому, слуха
ли духовну музику і їздили на моторолерах); кит. nian gao
(букв, «тістечка року» — круглі коричневі тістечка, які
випікають на китайський Новий рік з рисового борошна із
додаванням цукру), mantou (букв, «голова варвара» — осо
бливі парові пельмені, які готують з борошна та м’ яса,
використовуючи спеціальну дріжджову закваску), magua
(куртка, яку одягають поверх китайського халата), Іі
(китайська міра довжини, що дорівнює 0,5 км) тощо. У
таких випадках однослівні одиниці вихідної мови мають
неоднослівні відповідники, що розгортаються в широку
дефініцію у мові перекладу. Ці семантичні визначення ста
ють засобом заповнення існуючих лакун на рівні понять.
Під л а к у н а м и в сучасному мовознавстві розуміють роз
біжності (незбіги) у різних способах існування мов і куль
тур, які виявляються при їх зіставленні. Безеквівалентна
лексика є абсолютною лакуною, яку можна змістово відно
вити в іншій мові лише описово.
Лакуни певною мірою ускладнюють адекватне розуміння
інокультурного тексту, через що потребують лінгвокраї
нознавчих або культурологічних коментарів.
3. Слова, що позначають близькі поняття різної прототипної
віднесеності (еквівалентні слова з різним лексичним фоном).
П р о т о т и п о м є ідеальний образ класу предметів чи
явищ, певна ментальна репрезентація найбільш характер
ного представника цього класу (це може бути реальний
об’ єкт, характеристика, ситуація). Причому предмети, які
групуються навколо прототипів, із самим прототипом за
звичай не збігаються. За даними американської дослідниці
Е. Рош, яка залучала до своїх експериментів інформантів,
у категорії «птахи» вільшанки й горобці були оцінені як
кращі приклади птахів, порівняно з орлами, пеліканами,
/267/ Лінгвокультурологічна класифікація лексики

курами, страусами та пінгвінами. Вона дійшла висновку,
що у свідомості інформантів існує образ «справжнього
птаха», який повинен уміти літати, співати, не бути ані
хижим, ані домашнім тощо. Центральні члени категорії
швидше розпізнаються і раніше запам’ ятовуються, сприя
ючи засвоєнню інших членів категорії і створюючи основу
для відповідних узагальнень.
Прототипний підхід до катетеризації понять мовою особли
во дієвий щодо позначень об’ єктів, які етнос сприймає без
посередньо, внаслідок чого їх легко уявити. У випадку
безеквівалентної лексики прототипи двох довільно обра
них національно зумовлених реалій у порівнюваних куль
турах за жодних умов не можуть перетнутися, оскільки в
одній із зіставлюваних мов прототипу безеквівалентної
одиниці просто не існує. Проте перенесення «рідного» про
тотипу на ґрунт іншої мови й культури уможливлює
фонова лексика (лексика з різним л е к с и ч
н и м ф о н о м ) — лексика певної мови, поняттєвий фон
якої відмінний від фону слова-аналога іншої мови на рівні
прототипного образу.
Різні прототипні образи при слові-стимулі аптека поста
нуть в уяві у представників російсько-українського лінгво-
культурного ареалу і китайської культури. У китайців про
тотипний образ аптеки пов’язаний насамперед із закладом,
де аптекар, який водночас є знавцем китайської традиційної
медицини, індивідуально підбирає і відпускає ліки (пере
важно трави) пацієнту-покупцеві. Прототипи аптек західно
го зразка у китайця і, наприклад, українця також різні: у
китайській аптеці можна придбати не лише ліки, а й праль
ний порошок, засіб від тарганів, рушники, ложки, ножі
тощо. Частково еквівалентна лексика, тобто лексика з різ
ним лексичним (поняттєвим) фоном, становить 93—94 % від
загальної кількості найуживаніших слів мов світу.
Слова на позначення концептів колективної етнічної сві
домості. К у л ь т у р н і к о н ц е п т и (лат. conceptus — понят
тя) — це «згустки культури» у свідомості етнічної людини,
абстрактні ментальні сутності, які визначають пріоритети її
мислення, поведінки та світосприйняття. Вони є специфічними
виразниками національного характеру і способу сприйняття
реального світу, властивого даному етносу. Розуміння їх носіями
іншої культури ускладнюється своєрідністю того культурно-істо
ричного контексту, який ініціював їх появу в мові. В українській
лінгвокультурі це такі слова, як серце, доля, лихо, воля, щирість;

у російській — душ а, тоска, воля, судьба, удаль, пуст от а ; в
англійській — mind, self', privacy, understatem ent ; у китайській —
хіп (серце), qi (внутрішня енергія), ming (доля), хіао (синівська
відданість, шанування батьків), геп (страждання, терпіння) тощо.
Отже, національно-мовна картина світу як вербалізований
образ переломленої через етнічну свідомість реальності на лексич
ному рівні представлена безеквівалентною лексикою, словами з
різним поняттєвим фоном, словами-концептами тощо.
1. З яких один иць і підсистем складається семантична система

мови?
2. У чому полягає проблем а визначення слова?
3. За якими критеріями слово можна відм еж увати від морфеми,
словосполучення та речення?
4. Розкрийте суть позиційної синтаксичної самостійності слова.
5. Розм еж уйте поняття «автосем античне с ло в о » і «синсем антич-
не с ло в о » та зіставте цей п о д іл з по діло м слів на части
ни мови.
6. Які ф ун кції виконує слово як центральна мовна одиниця?
7. У чому полягає відм інність між лексичною та граматичною
семантикою?
8. Дайте визначення денотативном у та сигніф ікативном у зна
ченню м овного с ло в е сн о го знака, вико ристо в ую чи
семантичний трикутник Г. Ф реге.
9. Які те орії (концепції) природи лексичного значення вам відомі?
10. Що спричинює варіативність слова? Наведіть приклади ф о р
м ального та сем античного варіювання слова.
11. Дайте визначення лексем и, лексико-сем античного варіанта
слова, семеми, семи.
12. Укаж іть відм інності лексико-сем античного поля, ле ксико-се-
м античної групи, тем атичної групи.
13. Які семантичні універсали' вам відомі?
14. Як співвідносяться поняття «та б у » та «евф ем ізм »?
15. Дайте визначення національно-м овної картини світу (НМКС).
16. Які групи куль тур н о зум овлен ої лексики можна виокремити у
мовах світу?
17. Розкрийте ваше розуміння безеквівалентної лексики, ф он ової
лексики, слів — к уль тур н и х концептів.
18. Що таке прототип?
15.
Фразеологічна система мови
15.1. Фразеологія як мовознавча наука

Слова кожної мови, що становлять її лексичний склад
(словник), функціонують у мовленні не ізольовано, а в поєднанні
з іншими, утворюючи словосполучення, речення. Так, слова різ
них частин мови високий, читати, недалеко з іншими словами
формують словосполучення високе дерево, читати книгу, недале
ко від дом у, які стають компонентами речень: Н а березі росло
високе дерево; Читати книгу — велике задоволення; Сад був
далеко від дому. Такі сполучення слів є вільними, за потреби їх
можна змінювати, а зміст має відповідати конкретним ситуаціям
(високе дерево — низьке дерево; читати книгу — читати афішу;
далеко від дому — далеко від міста).
Однак слова кожної мови мають здатність об’ єднуватись не
тільки у вільні, а й у стійкі словосполучення, утворюючи при
цьому єдиний вислів, неподільний на окремі частини, що сприй
мається як одне ціле. Так, словосполучення висока проба (найкра
ща якість), читати мораль (повчати, давати поради), далеко
заходит и (виходити за межі допустимого) з тими самими словами
високий, читати, далеко набувають специфічного значення зав
дяки сталому складу компонентів та конструкції, яку вони утво
рюють. Такі стійкі сполучення слів сучасна лінгвістика називає
фразеологічними одиницями, фразеологічними зворотами, фра
зеологізмами або фраземами, і досліджує їх спеціальна мовознав
ча дисципліна — фразеологія.
Фразеологія (грец. cppdmt; — вираз, зворот і ХоуоС, — слово, учення) —
розділ мовознавства, що вивчає усталені, семантично цілісні
сполучення слів.
/270/ Фразеологічна система мови

Також фразеологією називають сукупність сталих виразів
кожної конкретної мови.
Предметом науки фразеології є дослідження природи її
одиниць (фразем), з’ ясування властивих їм структурних і семан
тичних ознак, виявлення джерел формування та закономірностей
використання їх у мовленні під час спілкування. Крім того, зав
дання фразеології полягає в розробленні принципів розпізнаван
ня і виділення фразеологізмів, виявленні методів їх дослідження.
Сучасна фразеологія використовує свої спеціальні методи — кон
текстуальний, структурно-типологічний, метод фразеологічної
ідентифікації, фразеологічного оточення, аплікації тощо.
Останнім часом виникли нові, перспективні напрями до
слідження фразеологічного матеріалу: етнопсихолінгвістичний,
що розглядає фразеологічні одиниці як виразники матеріальної
та духовної культури народу, його звичаїв, обрядів, ритуалів, тра
дицій, міфів, вірувань, табу тощо; когнітивний, що вивчає моти
ваційні процеси створення фразеологізмів, їх вплив на формуван
ня етносвідомості; дискурсивний, який аналізує функціонування
фразеологізмів у складі дискурсу тощо.
До дискусійних проблем фразеології належать обсяг фра
зеологічного складу мови, класифікація і статус фразеологічних
одиниць, наявність особливої фразеологічної підсистеми в мовній
системі, співвідношення між планом змісту і планом вираження
фразеологізмів, співвідношення фразеологізмів із текстом і дис
курсом тощо.
Фразеологія тісно пов’язана з іншими мовознавчими дисци
плінами: лексикологією, семасіологією, морфологією, синтакси
сом, етимологією, лінгвістикою тексту, дискурсологією, загаль
ним мовознавством. Особливий розділ фразеології, тісно пов’яза
ний з лексикографією, становить ф р а з е о г р а ф і я — теорія і
практика укладання фразеологічних словників різних типів: одно-
мовних (тлумачних), двомовних (перекладних), етимологічних,
синонімічних, історичних тощо.
15.2. Фразеологізм як мовна одиниця

Фразеологія будь-якої мови представлена фразеологічни
ми одиницями різної природи, форми, будови, обсягу змісту,
походження тощо. Основними ознаками таких одиниць є фор-
мульність, ідіоматичність, стійкість будови, відтворюваність,
культурна маркованість, високий ступінь образності й експре
сивності оцінки.
/271/ Фразеологізм як мовна одиниця

Фразеологізм — семантично пов'язане сполучення слів, яке не утво
рюється у процесі мовлення відповідно до загальних граматич
них і значеннєвих правил поєднання слів, а використовується у
вигляді сталої, фіксованої конструкції з властивим їй лексич
ним складом та змістом.
До таких сполучень належать усталені в мові звороти й
вислови: укр. пекти раки, бити байдики, покривати славою;
рос. небо коптить, белая кость, набивать карман, одним махом;
лат. lapsus manu (щедрою рукою), lumen mundi (світоч світу), de
facto (фактично), pro forma (заради форми); польськ. mleé j^zykiem
(молоти язиком), rzecz prosta (річ проста) тощо. До фразеологізмів
зараховують також прислів’ я та приказки (укр. Сльозами горя не
здолаєш; Кожна жаба своє болото хвалит ь), крилаті слова (Лиш
боротись — значить жить! — І. Франко; лат. Scio те nihil scire
(Я знаю, що нічого не знаю) — Сократ).
Фразеологізми утворюють специфічну систему одиниць
мови, які характеризуються кількома своєрідними ознаками:
1. Семантична цілісність (семантична фузія). Вона полягає в
тому, що семантика, зміст фразеологічної одиниці не є про
сто сумою значень її компонентів. Так, у складі кожного з
фразеологізмів із компонентом класти — класти в рот
(докладно розтлумачувати), класти голову (гинути, вмира
ти), класти до своєї кишені (привласнювати), класти зуби
на полицю (голодувати), класти під сукно (відкладати
вирішення справи) тощо значення дієслова класти (помі
щати, розміщувати що-небудь) нейтралізується, і кожний
із фразеологізмів набуває своєї особливої семантики, яка не
встановлюється через значення його компонентів. Відбу
вається концептуальна фузія — «сплавлення» значень
окремих компонентів у єдиний новий смисл, таке їх семан
тичне взаємопроникнення, завдяки якому вони оформлю
ються в єдину мовну одиницю.
Суттєвою ознакою фразеологізмів є те, що вони використову
ються для вторинної (непрямої) номінації предметів, явищ,
ознак, ситуацій тощо. Так, замість того щоб сказати початок
(чогось), кажуть перші кроки, замість турбувати (когось) —
не давати спокою, замість віддаватися роботі, не шкодуючи
сил — горіти на роботі тощо. Вторинна номінація є більш
виразною, образною та експресивною. У складі фразеологіз
мів первинні значення їх компонентів десемантизуються і
переосмислюються, набуваючи переносного значення.
2. Структурна цілісність і відтворюваність у мовленні. Вона
означає регламентоване використання фразеологізмів у

готовому, належно оформленому вигляді без зміни компо
нентів будови та змісту відповідно до конкретних комуні
кативних потреб. Мовці вживають фразеологізми не яі
вільні словосполучення з певним складом компонентів від
повідно до реальної ситуації ( читати к н и гу/ст ат т ю /
реклам у/ оголошення...), а як готові словесні формули, яі<
сполучення слів із незмінним складом компонентів та ї>
сталою послідовністю для передавання певного значенні
(читати мораль — повчати, давати поради, настанови),
Зміна чи вилучення одного з компонентів фразеологізму, *
також зміна їх послідовності у ньому можуть призвести д(
руйнування чи втрати самої фразеологічної одиниці. Зя
цією ознакою фразеологізми наближаються до окремих
слів, що також виконують номінативну функцію. Але номі
нація за допомогою фразеологічних одиниць вторинна і
більш складна з погляду значеннєвої структури, до того ж
містить оцінку мовцем реалії і тому не є нейтральною.
3. Розчленована (надслівна) будова. Усі фразеологічні оди
ці мають кількакомпонентну структуру, тобто складають
ся з певної послідовності слів, ужитих у відповідних формах
і поєднаних необхідними синтаксичними відношеннями.
Так, фраземи дати гарбуза, ут опит и в ложці води, прохо
дити школу життя, небо за макове зернятко здалося
мають відповідну кількість компонентів, що зорганізовані у
певну синтаксичну конструкцію. На думку С. Семчинсько
го, така особливість фразеологізмів дає підстави вважати їх
поліномними одиницями (поліномами), тобто утвореннями
із структурою більшою, ніж одне слово, а систему, яку вопи
утворюють у межах усієї мовної системи, — поліномічною.
Та попри розчленованість будови фразеологізми в будь
якому контексті виконують синтаксичну функцію єдиного члена
речення. Наприклад, у реченні Василь — справжня перелітна
пт аха: ніде більше року не всидить (М. Стельмах) фразема пере
літна птаха (про людину, що не живе довго на одному місці)
виконує функцію одного члена речення — іменного складеного
присудка.
Фразеологізми мають статус мовних одиниць проміжного
характеру, бо перебувають на перетині лексичного і граматичного
(синтаксичного) рівнів: виникаючи в межах синтаксичної систе
ми за її правилами та законами, вони функціонують як елементи
лексико-семантичної системи. Отже, фразеологізми в кожній моні
за формою — синтаксеми (словосполучення, речення), а за змі
стом, значенням — здебільшого лексеми. Наприклад, одиниці

стояти горою (захищати), як загнаний звір (знесилений, переляка
ний), перекувати мечі на орала (роззброїтися) за будовою є слово
сполученнями, а за змістом дорівнюють окремим словам. Фразеоло
гізми Кури не клюють (багато), Голова йде обертом (розгубитися),
Очі не висихають (плакати) за формою збігаються з простим дво
складним реченням, а за значенням тотожні самостійним словам.
Отже, фразеологізми за своїми природними, онтологічни
ми властивостями співвідносяться з такими основними мовними
одиницями, як слово, словосполучення і речення; їм властиві
однакові характеристики, ознаки та особливості функціонування.
Будучи одиницями, співвідносними зі словом, більша
частина фразеологізмів, лексикалізуючись, бере участь у всіх
семантичних процесах, на які багата лексико-семантична система
будь-якої мови. Так, фразеологічні одиниці яскраво репрезенту
ють явище асиметричного дуалізму мовних знаків, яке про
являється насамперед у полісемії (наприклад, ст авит и / поста
вити на ноги — 1) виростити, виховати когось; 2) вилікувати
когось; 3) вивести з позаднього в передові; ут ерт и носа — 1) пока
зати свою перевагу над кимось; 2) довести, що хтось помиляється
у своїх діях, учинках), синонімії (пор. укр. точити ляси, молоти
язиком, теревені правити, язик без кіст ок; рос. разводить ант и
монии, переливать из пустого в порожнєє; англ. plow the sand,
grind tongue —- всі фразеологізми різні за своїм складом, а мають
одне й те саме значення — багато говорити). Омонімію ж фразео
логізмів можна спостерігати лише в разі їх руйнування, розпаду —
тоді, коли вони через контексти вживання втрачають свою ідіома-
тичність і сприймаються як вільні словосполучення (пор. Син —
права р ук а батька у всіх його планах і мріях і Особливо пошко
дженою була його права рук а ).
Так само, як і окремі слова, фразеологізми можуть бути
пов’язані антонімічними відношеннями, тобто бути контрастними
за змістом: укр. кіт наплакав (мало) — кури не клюють (багато), не
за горами (незабаром) — за царя Тимка (П а нька) (дуже давно);
рос. пороха не выдумает (обмежена людина) — семи пядей во лбу
(мудра людина); нім. das Kleid macht den M ann (одяг створює люди
ну) — das Kleid macht nicht den M ann (одяг не робить людини).
Фразеологічні одиниці, як і одиниці лексико-семантичного
рівня мови, розшаровуються за стилістичним функціонуванням —
можуть бути стилістично нейтральними ( терпіти нестатки,
стояти на своєм у, повірити на слово тощо) або мати певне стилі
стичне забарвлення: книжне ( олімпійський спокій, повітряні
замки, курити фіміам, у зеніті слави тощо), розмовне ( прикуси
ти язика, через голови лізти, проміняти шило на ш вайку) тощо.

Фразеологізмам властива також динамічність складу —
ознака, релевантна для лексико-семантичної системи мови. Фра
зеологія постійно поповнюється численними інноваціями —
словесними комплексами, які зароджуються в ситуативному та
прагматичному мовленні і поступово стають одиницями фразео
логічного словника. Так, в українську фразеологію за останній
час увійшло чимало нових одиниць: вийти на вулицю — мітингу
вати, страйкувати; чорний вівторок ( четвер, понеділок) — день
фінансового краху, день надзвичайних трагічних подій; тіньова
економіка — позабюджетна економіка; перехід до ринку — набут
тя економікою ринкових відносин; маємо те, що маємо — безре
зультатність заходів, дій тощо. При цьому фразеологізація відбу
вається за усталеними для української мови моделями та зразка
ми утворення її одиниць.
Причини появи фразеологізмів поділяють на власне лінгві
стичні та позалінгвістичні. Власне лінгвістичною причиною є
і д і о м а т и ч н і с т ь (грец. ібісоца — особливість, якість) — вла
стивість слів, словосполучень і речень виражати свої значення
цілісно, нерозчленовано. Значення мовних одиниць у таких
випадках не дорівнює сумі значень їхніх компонентів, зв’ язки
між словами стають сталими, а їхні значення сплавляються в одне
неподільне, цілісне, часом умотивоване, зрозуміле ( почут т я
міри, приймати бій, заливатися сльозами ) або невмотивоване,
незрозуміле (собаку з ’їсти, сім мішків гречаної вовни, кусати
лікті) ціле. Причому фразеологізми можуть виникати і на основі
прямого значення слова — тоді, коли фразеологічна одиниця
виступає як складна назва ( ст удент ський квит ок, залікова
книжка, вища школа) або як стандартизований зворот ( щиро
кажучи, від щирого серця і под.).
Процес набуття ідіоматичності називають ф р а з е о л о г і -
з а ц і є ю. Вона полягає в тому, що синтаксично вільні словосполу
чення поступово через лексико-граматичні модифікації їх компо
нентів стають семантично нерозкладними зрощеннями. Так, сло
восполучення круглий стіл через вживання його для номінації
вільного та рівноправного обговорення певної дискусійної пробле
ми поступово набуло всіх ознак фразеологізму — семантичної та
структурної цілісності, відтворюваності й розчленованості.
Позалінгвістичною причиною появи фразеологізмів вважа
ють емоційне засвоєння і сприйняття явищ дійсності свідомістю
людини та позначення їх саме надслівними засобами для виражен
ня власного ставлення до них, оцінки. Так, можна нейтрально ска
зати про когось поважна, впливова особа, а можна, зазначаючи своє
іронічне ставлення до такої особи і надаючи їй відповідну оцінку,

назвати її велика цяця або поважний пт ах. Цією причиною
пояснюється експресивність та національна особливість багатьох
фразеологізмів, наприклад укр. П си виють, а місяць світить або
Собака бреше, а вітер носить; рос. Собака лает, ветер носит; араб.
Собака бреше, караван іде. Тобто від мови до мови спостерігається
певна ізосемія фразеологізмів, у яких втілюються різні реалії
буття, різне відображення навколишньої дійсності та її фрагментів
свідомістю мовців, представників різних мовних колективів.
15.3. Класифікація фразеологізмів

Через розгалуженість складу фразеологічних одиниць у
системі мови виникає потреба в їх класифікації для подальшої
диференціації. Основою поділу можуть бути і зовнішні, і внутріш
ні ознаки фразеологізмів.
Структурні типи фразеологізмів

Більшість фразеологізмів за змістом співвідноситься із сло
вами, а за формою, планом вираження подібні до синтаксичних
одиниць — словосполучень та речень. Отже, такі фразеологізми
конструюються за моделями словосполучень та речень, властивих
конкретній мові: укр. тверда рука, схрещ уват и погляди, щиро
кажучи; рос. держать нос по вет ру (змінювати свої переконан
ня); польськ. przelewazc z pustego w prózne (пусті балачки); англ.
to fish in troubled waters (рибалити в каламутній воді) є словоспо
лученнями з відповідною будовою, стрижневими словами, а фра
зеологізми укр. У ст епу і хрущ м’ясо; Добра слава лежить, а погана
біжить; Х т о сіє вітер, пожне бурю; рос. Сколько голов, столько
умов; англ. News fly quickly (чутки летять швидко) функціонують
у вигляді простих та складних за будовою речень. Тому за структур
ною ознакою всі фразеологізми поділяють на фразеологізми-слово-
сполучення та фразеологізми-речення. Така класифікація дає змогу
встановити, за якими граматичними правилами утворюються фра
зеологізми як мовні одиниці для презентації того чи того сенсу.
Фразеологізми-словосполучення. Як і звичайні словоспо
лучення, фразеологізми цього типу за будовою можуть бути прос
тими (манна небесна; далекий приціл; сидіти на шиї; кліпати
очима) або складними (мати голову на плечах; сидіти склавши
рук и ; набувати широкого розголосу; бачити на три аршини під
землею тощо).

За стрижневим компонентом фразеологізми-словосполу-
чення поділяють на такі види:
— іменні, головне слово в яких є представником іменних
частин мови (іменника, прикметника, числівника, займен-
ни-ка): богат ирський сон; безодня прем удрост і; три
кити; самі з розумом;
— дієслівні, у яких стрижневі компоненти є дієсловами або
дієслівними формами: світити очима; набивати собі
ціну; скакати на задніх лапках; м’яко кажучи;
— прислівникові, головне слово в яких — прислівник: скорі
ше всього; догори ногами; навздогад буряків.
Фразеологізмам-словосполученням властиві ті самі види
підрядного (маргінального) зв’ язку, що й звичайним словосполу
ченням: узгодження ( п ’ята колона, осине гніздо, один кінець,
сліпа курка, хороший тон, д е в ’ятий вал тощо), керування (скарб
ниця премудрості, скринька з секретом, тягти лямку, обводи
ти навколо пальця, намилити голову, грати комедію, готовий
до послуг, правду кажучи), прилягання (лишати позаду, недовго
думаючи, піти назустріч, стрибок уперед, лежма лежати,
летіти стрімголов).
Фразеологізми-речення. Вони наділені тими самими озна
ками, що й речення взагалі. У вигляді саме реченнєвої структури
функціонують прислів’ я та приказки. За будовою фразеологізми-
речення можуть бути п р о с т и м и — двоскладними (Найшла
коса на камінь, Вовка ноги годую т ь, Історія мовчить) чи одно
складними (Пальця в рот не клади, Свистати всіх нагору, Чуж о
му лихові не смійся), або с к л а д н и м и — сполучниковими
( Чуж у біду руками розведу, а до своєї ума не докладу; Х т о в ліс, а
хт о по дрова; Н е так те багатство, як вірнеє братство) чи без
сполучниковими (Н е погань криниці, схочеш водиці; Ж итт я
коротке, мистецтво вічне; Узявся за гуж, не кажи, що не дуж).
У деяких випадках можна спостерігати кореляцію між
обома структурними типами. Так, фразеологізми-словосполучен-
ня кидати слова на вітер, молоти язиком, теревені правити
(даремно, марно, багато говорити) за змістом ізоморфні фразеоло-
гізмам-реченням (Багато говорити, а мало слухат и або Казано
му кінця немає тощо). Спільна ознака обох типів полягає в тому,
що їхній зміст є неподільним і формується за переносними значен
нями компонентів, що входять до їх складу.
Незважаючи на сталість будови і семантики фразеологіз
мів, спостерігається певна варіативність фонетичних, лексичних,
морфологічних та синтаксичних характеристик їх компонентів
під час використання у спілкуванні. Наприклад, вилами по (н а )
/ЯТІ/ Класифікація фразеологізмів

воді писано (варіювання прийменників), брати ( узя т и ) до серця
(варіювання видових форм дієслова), кидає ( кинуло) в жар (варі
ювання граматичних часових форм дієслова), каліф (халіф ) на
годину (фонетичне варіювання).
Лексичне варіювання компонентів фразеологізмів спосте
рігається значно частіше через можливість синонімічної субсти
туції кожного з них: кидати ( сіят и) гроші на віт ер ; китайський
мур ( ст іна) ; попадати ( влучати ) в точку ( в ціль).
Синтаксичне варіювання фразеологізмів полягає в можли
вості презентації одного значення різними синтаксичними кон
струкціями. Так, для вираження значення «дуже холодно» вико
ристовують фразеологізми у вигляді словосполучень: собачий
холод, душ у не зігрієш, — або різних за структурою речень: М ороз
пішов поза шкірою; Холодно, хоч вовків ганяй-, Зуб на зуб не
потрапляє. Зміст «дуже далеко» передають за допомогою слово
сполучень на краю світ у, у чорта в зубах ( на р о га х ), за три
д ев’ять земель або речень Там, де М акар телят не пас; Д е козам
роги правлять. Спостерігаються приклади варіювання лише
одного типу синтаксичних структур — складних речень, у яких
втілюється один і той самий смисл різних за будовою фразеологіз
мів: Я к вовків боятися, так і в ліс не йти / В овків боятися — в
ліс не ходит и (взаємозамінними є сполучникове та безсполучни
кове складні речення).
Семантичні типи фразеологізмів

За внутрішніми смисловими ознаками (ступенем значеннє
вої мотивації лексичних одиниць, що становлять фразеологізм, їх
семантичною спаяністю) фразеологізми поділяють на такі семан
тичні типи: ідіоматичні вирази (ідіоми), фразеологічні сполучен
ня та фразеологічні вирази.
Ідіоми. Це властиві тільки певній мові семантично непо
дільні звороти, значення яких не вмотивовані семантикою компо
нентів (собаку з’їсти, байдики бити, ляси точити) або їх встано
влюють через переносні значення компонентів ( вт опт ат и в боло
то, плести павут ину, намилити голову).
За ступенем семантичної спаяності ідіоматичні вирази
поділяють на два різновиди: фразеологічні зрощення і фразеоло
гічні єдності.
До ф р а з е о л о г і ч н и х з р о щ е н ь належать ідіоми,
смисл яких не членується на значення їхніх компонентів, а моти
вація лежить за межами таких одиниць. Ступінь значеннєвої
мотивації в них найнижчий, а семантична спаяність найвища.

Фразеологічні зрощення можуть мати деякі формальні показни
ки: а) архаїчні з погляду сучасної лексичної системи мови одини
ці, що трапляються тільки в складі таких зворотів: байдики
бит и , ханьки м’яти (ледарювати), збитися з пант елику (поми
литися, заплутатися), давати драла (швидко тікати), ферт ом
ходит и (мати самовдоволений вигляд) тощо; б) архаїчні грама
тичні форми, компоненти: притча во язицех (предмет постійних
пересудів), темна вода во обл а ц ех (незрозуміле, загадкове),
ревм а ревіт и (сильно ридати).
Ф р а з е о л о г і ч н и м и є д н о с т я м и є ідіоми, сенс яких
умотивовано переносними значеннями їхніх компонентів: міняти
шило на мило (невигідно змінювати щось), міцний горіш ок
(про складну справу або людину зі складним характером), молоти
язиком (безупинно говорити про щось), дійна корова (джерело при
бутку), пролізти крізь вуш ко голки (зробити нездійсненне), зрівня
ти з землею (знищити) та ін. Ступінь значеннєвої мотивації в них
вищий, ніж у фразеологічних зрощеннях, а семантична спаяність
нижча, тому семантика фразеологічних єдностей досить прозора,
бо її можна встановити через переносні значення компонентів.
Фразеологічні сполучення. Семантика таких одиниць фор
мується із значень їхніх компонентів. Від вільного словосполу
чення вони відрізняються тим, що один із їх компонентів викори
стовується у значенні, характерному тільки для такого фразеоло
гізму. Так, зворот карі очі складається з двох самостійних слів,
перше з яких карий вживається тільки у сполученні з очі.
Семантика фразеологізму серце горить (сильне збуджен
ня, хвилювання) формується фразеологічно зв’ язаним значен
ням слова горіти (пройматися сильним почуттям) і значенням
багатозначного слова серце (орган людини як символ сильних
переживань).
Фразеологічні вирази. Це готові конструкції мовлення,
єдиний зміст яких передається сталим сполученням слів із віль
ним значенням. Фразеологічні вирази так само, як ідіоми і фразео
логічні сполучення, не утворюються під час спілкування, а відтво
рюються як готові мовленнєві одиниці зі сталим лексичним скла
дом, цілісним значенням. Так, у вислові хазяйським оком
оглянути всі слова мають вільне значення, при цьому його сталий
лексичний склад формує єдине та постійне значення, котре набу
ває ознак узагальнення і виразної типізації: уважно, по-господар-
ськи оглянути що-небудь для подальшого визначення власних дій.
До фразеологічних виразів зараховують також прислів’ я та
приказки як культурно марковані одиниці певної мови і крилаті
вислови.
/279/ Класифікація фразеологізмів

Інші класифікації фразеологізмів
Окрім структурних ознак і ступеня мотивованості, фразео
логізми поділяють за такими ознаками:
1. За функціонально-стилістичним застосуванням:
а) стилістично нейтральні фразеологізми, які використову
ються в усіх стилях мовлення, позначаючи предмети та
явища дійсності без будь-якої оцінки мовцями (сильна сто
рона, тяжка година, втрачати віру, похилий вік, поста
ти перед очима, порушити питання тощо);
б) стилістично та експресивно забарвлені фразеологізми, що
містять емоційну оцінку та обмежені у використанні: якщо
така оцінка знижена (зневага, фамільярність, насмішка,
презирство тощо), їх переважно застосовують у розмовно-
побутовому та просторічному мовленні (замилювати очі,
пекти раки, вусом не веде, пасти задніх, скакати в греч
к у, дурно хліб їсти)', якщо ж оцінка піднесена (повага,
ввічливість, урочистість, офіційність тощо), то це книжні
фразеологізми (сізіфова праця, убиратися в т огу, сідлати
П егаса, хрестоматійна істина, фортуна усміхається).
2. За походженням:
а) корінні фразеологізми — споконвічно властиві певній мові
(укр. дати гарбуза; байдики бити; загнати на слизьке;
розбити вщ ент ; як дбаєш, так і маєш; п’яте колесо до
воза; по Савці свит ка; ні кує ні меле; не спіши поперед
батька в пекло; дурне сало без хліба тощо). Більшість вира
зів такого типу не перекладаються дослівно іншими мова
ми, у т. ч. й спорідненими: укр. п’яте колесо до воза — рос.
сбоку припеку, рос. втирать очки — укр. замилювати очі;
б) іншомовні фразеологічні одиниці, що є перекладами з
інших мов: укр. Щ о гірше, то краще (франц. Pire qü va,
mieux ga est); Прийшов, побачив, переміг (лат. Ve пі, vidi, vici);
синя панчоха (англ. blue stocking) тощо. Деякі запозичені
фразеологізми інколи вживають мовою оригіналу для надан
ня висловам більшої виразності, пишномовності або іроніч
ності: лат. «О tempora, о mores!» — укр. «Щ о за часи, що за
звичаї» (Цицерон); «Dum spiro, spero» — укр. «Доки дихаю,
сподіваюсь» (Овідій); лат. dictum factum — укр. сказано —
зроблено; франц. a la guerre сотте a la guerre — укр. на війні
як на війні; cherhez la fem me — укр. шукайте жінку тощо.
3. За джерелом (за генетичним принципом) (JI. Булахов-
ський). Джерелами формування фразеологізмів є фольклор
(прислів’ я та приказки — Н а М иколи, та й ніколи), профе
сійна мова (на одну колодку; коси, коса, доки роса; акції

падают ь; гост рит и ножа), Біблія ( голос волаючого в
пуст елі; альфа і омега; блажен, хт о вірує), антична міфо
логія та історія ( авгієві стайні; зі щитом або на щиті;
ахіллесова п'ят а; гомеричний сміх), висловлювання відо
мих особистостей («С віт ловив мене, та не спіймав » —
Г. Сковорода; «Дитина — дзеркало родини » — В. Сухом-
линський; «А все ж вона крутиться» — Галілей), цитати з
відомих літературних творів («Х іб а ревут ь воли, як ясла
повні?» — Панас Мирний; «Караюсь, м учуся... але не
каюсь!» — Т. Шевченко).
4. За концептуальними ознаками, що відповідають картині
світу, відображеній у психіці людини. Основою такої кла
сифікації є тематичний (ідеографічний) принцип, за яким
весь склад фразеологічних одиниць кожної мови впорядкову
ють у певні семантичні групи з подальшою їх диференці
ацією, наприклад: «Природа», «Людина», «Буття», «Люд
ська діяльність», «Свідомість» та ін. Так, тематична група
«Людина» об’єднує кілька рубрик: «Зовнішність людини»
(Коса — дівоча краса; Н е одежа красить людину, а добрі діла
тощо), «Характеристика людини, її дії та вчинки» (Людей
шукай, а свій розум май; Який Сава, така й слава; У Сірка
очей позичат и), «Вдача людини та її звички» (Вік живи, вік
учись; Здобудеш освіту, побачиш більше світ у; Х т о мудрий,
той мало спить) та ін. Таку класифікацію вже давно застосо
вують у мовознавстві для впорядкування лексикону мов і
представлення його у вигляді словників-тезаурусів.
Проте з огляду на широке розуміння предмета фразеології
класифікація фразеологічних одиниць може набути іншого ха
рактеру.
15.4. Паремії, афоризми, крилаті слова

Важливою проблемою для сучасної фразеології є питання
про обсяг фразеологічного матеріалу і відповідно — обсяг фразео
логії як розділу мовознавства. Вона зумовлена надзвичайно вели
кою кількістю фразеологічних одиниць, різноманітністю їх будо
ви (сполучення, висловлювання і навіть мікротексти), невизначе
ністю кваліфікації деяких одиниць як фразеологізмів. Тому
сучасні дослідники виокремлюють у межах фразеології галузь
пареміологію, теоретичні основи якої заклав О. Потебня.
Пареміологія формується на межі лінгвістики і фольклори
стики. Об’ єктом її вивчення є приказки, прислів’ я, скоромовки,
/281 / Паремії, афоризми, крилаті слова

головоломки, ворожби, примовки, небилиці, нісенітниці, віщу
вання, повір’ я, загадки, замовляння тощ о, які називають
п а р е м і я м и (грец. лароцпа — притча, приказка). Ці одиниці
мають ті самі ознаки, що й фразеологізми, — сталий характер
будови, семантичну цілісність, відтворюваність та розчленова
ність структури.
Ядром пареміології є приказки і прислів’ я. їх особливість
полягає в тому, що при тлумаченні їхній сенс розгортається у
мікротекст, який містить компоненти знань (концепти), необхід
ні для розуміння тієї чи тієї ситуації мовленнєвого спілкування.
Так, зміст паремії Я бл уко від яблуні недалеко падає слід розуміти
так: у дітях повторюються всі риси світосприйняття, характеру
їхніх батьків, вади та недоліки — які батьки, такі й діти. Паремії
здебільшого семантично занурені у глибший контекст і викори
стовуються як засіб аргументації, твердження, висновку стосовно
певного предмета, явища чи ситуації.
Приказки і прислів'я — стійкі вислови, які називають певні реалії з
по гляду емоційно-експресивної оцінки і узагальню ють резуль
тати практичного досвіду лю дини, народу.
Дослідники поки що не виробили єдиного погляду на від
мінність між приказками і прислів’ ями. На думку одних нау
ковців, вона полягає у формі використання: приказки висло
влюють незавершену думку, є частинами судження і реалізу
ються тільки в контексті (3 чим прийшов, з тим і піш ов), а
прислів’ я — це самостійні завершені судження, граматично й
інтонаційно оформлені як прості ( Ситий голодного не розум іє)
або складні ( Х очеш їсти калачі — не сиди на печі) речення.
Інші вважають, що приказки і прислів’ я можна диференціюва
ти за змістом: прислів’ я можуть мати і прямий, буквальний, і
переносний смисл ( Треба працювати, аби не бідуват и) або тіль
ки переносний (Була б шия, а хом ут найдет ься ); приказки ж
мають тільки прямий смисл ( М и л а була злука, а гірка розл ука ).
Проте дуже часто висловлювання у формі приказок чи при
слів’ їв набувають спільних ознак, і тому деякі вчені взагалі не
визнають між ними різниці.
Розгляд паремій у складі фразеології значно розширює її
зв’ язки з іншими мовознавчими дисциплінами: лінгвістикою тек
сту, комунікативною лінгвістикою, дискурсивною лінгвістикою,
лінгвогенологією, а також із семіотикою, текстологією, фолькло
ристикою, літературознавством, поетикою, філософією тощо.
Дискусійною є проблема залучення до фразеологічного
фонду мови афоризмів і крилатих висловів.

Афоризм (грец. афоріацо^ — визначення, вислів) — короткий влучний
вислів повчального або пізнавального змісту, лаконічний за
формою, сталий за будовою та значенням.
Афоризм у стислій формі дає вичерпне визначення предме
та, явища, ситуації, яке відображає колективний досвід пізнання
дійсності: «Знання — сила»; « Клин клином вибивають» (Публій
Вергілій Марон). За походженням афоризми поділяють на
н а р о д н о - р о з м о в н і (короткі народні узагальнювальні висло
влювання, прислів’ я, приказки) та л і т е р а т у р н о - к н и ж н і
(лише авторські висловлювання). Літературно-книжні афоризми
перетворилися на самостійні вислови, відірвані від творів автора,
тому часто мовці не пам’ятають, кому належать ці слова: « Багато
галасу даремно » (В. Шекспір); «Колись творилися слова, тепер —
абревіат ури » (Л. Костенко). Вони відображають світобачення,
філософію, свідомість та ставлення до нагальних проблем буття їх
авторів і використовуються мовцями для висловлення власної
позиції. Сукупність літературно-книжних афоризмів формує афо-
ристику певної мови.
Крилаті слова (крилаті вислови) — сталі словесні ф орм ули (влучні
вислови, звороти мови, окремі слова), які мають м іф о-ф оль-
клорне, історичне або літературне походження і набули широ
кого використання завдяки своїй концептуальності та експре
сивності.
До крилатих слів належать висловлювання видатних осіб
(«З видимого пізнавай невидиме » — Г. Сковорода), цитати з широ
ко відомих літературних творів, які набули узагальненого змісту,
назви історичних та міфологічних подій з переносним значенням
(вавилонське ст овпот ворін ня; велике переселення народів;
перейти Рубікон), власні імена історичних, міфологічних та літе
ратурних персонажів, які стали символами певних рис характеру
людини (Дон К іхот , Герострат, П лю ш кін, Кайдашева сім’я,
Рокфеллер, Голохваст ов, П роня П рокопівна), назви населених
пунктів, місцевостей, географічних об’ єктів, пов’ язаних із певни
ми пам’ ятними, історичними подіями (Голгофа, М ек к а , Ж овті
В оди, Холодний Я р , К рут и, Катинь).
Ключовими ознаками крилатих слів вважають їхній зв’ я
зок із літературним чи історичним джерелом, стійкість, експре
сивність, поєднану з узагальненістю змісту, що й створює їх по
пулярність серед мовців.
Літературно-книжні афоризми і крилаті слова завдяки
своїй авторській маркованості близькі одне до одного.
/283/ Паремії, афоризми, крилаті слова

15.5. Функціонування фразеологізмів
Найчастіше фразеологізми використовують як засіб влуч
ного та образного вираження певного змісту, надання мовленню
емоційного забарвлення, виразної характеристики позначуваним
реаліям тощо.
Як і будь-яка одиниця мовної системи, фразеологізм вико
нує певні функції, що забезпечують його активне застосування та
функціонування:
1) конститутивна функція, яка полягає в тому, що фразеоло
гізми не існують ізольовано, а беруть участь у творенні
ширших за обсягом мовних одиниць — речення і тексту;
2) номінативна функція, властива як фразеологізмам-слово-
сполученням, так і словам (біла ворона — людина, що виді
ляється серед інших чимось незвичайним; гидке каченя —
людина, яку несправедливо оцінюють нижче її чеснот;
сильний духом — той, хто виявляє наполегливість, рішу
чість у намірах, діях, незважаючи на складні обставини);
3) комунікативна функція, притаманна фразеологізмам-
реченням, яка полягає у позначенні певної ситуації в
реальних процесах комунікації (до чужого рота не приста
виш ворота — ситуація, в якій не можна всіх змусити мов
чати; каша заварилася — складна, клопітна або неприємна
ситуація, з якої потрібно шукати вихід);
4) оцінно-експресивна функція, суть якої в тому, що біль
шість фразеологізмів є виразниками оцінки мовцями пев
них реалій;
5) культуроносна функція, яка полягає в тому, що фразеоло
гізми акумулюють світобачення, світосприйняття багатьох
поколінь народу, його культурні пріоритети та орієнтири
буття. Наприклад, зважившись на ризиковану справу,
українці кажуть буде, що буде-, римляни — або Цезар, або
ніщо (лат. aut Caesar, aut nihil)-, росіяни — была не была;
англійці — пот онути або виплисти (англ. to sink or to
swim); поляки — віз або перевіз чи все або нічого (польськ.
wóz albo przewóz, wszystko albo nic);
6) акультураційна функція, зумовлена культуроносною функ
цією: фразеологічні одиниці сприяють процесу засвоєння та
розуміння людиною чужої культури, стають засобом адап
тації до нових культурних реалій, умов. Через фразеологію
мовці опановують іншу культуру, ставлення до неї її пред
ставників. Наприклад, щоб передати зміст «про цінність
планів, теорій судять з практики їх утілення», українці

скажуть Н а ука — срібло, а практика — золото, англійці
ж — Я кіст ь пудингу виявляється під час їди ( the proof o f
pudding is in eating );
7) функція підвищення мовної і комунікативної компетенції,
що полягає в розширенні кола мовних засобів ефективного
спілкування мовців та виконання ними комунікативних
завдань за певних комунікативних умов;
8) аргументаційна функція — фразеологізми використову
ють для переконання, підтвердження чи доведення яки
хось положень, свідчень, умов тощо. Цю функцію можуть
виконувати тільки фразеологізми-речення, прислів’ я,
приказки. Саме за їх допомогою мовці виражають поради,
заборони, рекомендації, побажання, пізнавальні настано
ви: моя хат а скраю; не такий страшний чорт, як його
малюють;
9) функція прецедентних (лат. praecedens — той, що передує)
феноменів, тобто таких компонентів знання, що входять до
загальнонаціонального або загальновідомого фонду знань
кожного суспільства. Ними є імена видатних особистостей,
історичні події, факти і дати, цитати з відомих класичних
творів літератури і мистецтва, рекламні гасла тощо. Це
латентні знаки, що допомагають швидше досягти взаємо
розуміння, ефективніше провести спілкування.
Фразеологічні одиниці для кожної мови становлять явище
оригінальне, феноменальне і релевантне її будові, особливостям
свідомості, культурі народу. З цього погляду більшість фразеоло
гізмів є л а к у н а м и (лат. lacuna — заглиблення, яма, пробіл),
тобто одиницями, які не мають прямого відповідника в іншій
мові. Значення їх може передаватися описово або іншими за будо
вою і компонентами структурами. Дослівно перекладати фразео
логізм з однієї мови іншою не можна, необхідно лише дібрати
такий відповідник, який би за своїм змістом якнайточніше відпо
відав йому, наприклад: укр. пекти раки (соромитись) — рос. крас
неть как рак; укр. позичати у Сірка очі (втрачати совість) —
рос. смотреть бесстыжими глазами; укр. на вербі груші, а на
осиці кислиці (нісенітниці) — рос. сапоги всмят ку. Згадуване
українське прислів’ я Я бл уко від яблуні недалеко падає (діти
схожі на своїх батьків) має дублетний варіант у російській мові
Яблоко от яблони недалеко падает, а мексиканець у такому
випадку скаже іспанською У тигра всі діти смугасті. Тобто
мовам світу властива певна ізосемія фразеологізмів, яка дає змогу
їх легко семантизувати і завдяки цьому добирати в мовах адекват
ні відповідники.
/285/ Функціонування фразеологізмів

Власне до перекладу фразеологізмів вдаються тільки тоді,
коли вони є авторизованими одиницями — літературно-книжни
ми афоризмами або крилатими словами. Так, фразеологізми
«Чист а краса, чисте мистецт во» (І. Кант), «А судді хт о?»
(О. Грибоедов), «Багат о галасу даремно » (В. Шекспір) є перекла
дами, відповідно, з німецької, російської та англійської мов.
Значна кількість фразеологізмів — результат буквального
перекладу сталих зворотів з інших мов, тобто кальки. При цьому
переклад відбувається за частинами іншомовного фразеологізму,
зберігаються його значення та будова. Так, кальками з французь
кої мови є фразеологізми: mettre les points sur les і — поставити
крапку над «і », Гappetit vient еп mangeant — апетит приходить
під час їжі; з англійської мови: cold war — холодна війна, to drive
into a corner — заганяти в кут-, з німецької мови — da liegt der
H und begraben! — ось де собака заритий, wie H un d und K atze
leben — жити як собака з кішкою; з латинської мови — Manus
тапит lavat — рука р ук у миє, Elephantum ех musea facere — роби
ти з м ухи слона, Una hirundo non facit ver — одна ластівка весни
не робить, A rs longa, vita brevis est — мистецтво вічне, життя
коротке тощо.
1. Д а йте визначення ф р азе о ло гічн ої одиниці.

2. Назвіть основні ознаки ф разеологічн их одиниць.
3. Які спільні ознаки мають ф разеологізм и та слово, с ло в о с п о лу
чення, речення?
4. Назвіть мовні і позамовні причини появи ф разеологізм ів.
5. За якими ознаками класиф ікую ть фразеологізм и? Назвіть
класифікаційні типи ф разеологізм ів.
6. Чим характеризую ться ф разеологічні зрощ ення, ф разе о ло гіч
ні єдності, ф разеологічні сполучення? Н аведіть прикла
ди таких ф разеологічн их одиниць.
7. Як співвідносяться поняття «ф р а з е о ло гіз м » і «парем ія»? Наве
д іть пр икла ди таких одиниць.
8. У чому полягає когнітивний м етод аналізу ф разеологічних
одиниць?
9. У який спосіб можна п о д о ла ти пр об лем у п е ре кладу ф разео
логізмів?
10. Які функції виконують фразеологізми як одиниці мовної системи?
16.
Синтаксична система мови
16.1. Синтаксис як розділ граматики.

Синтаксема
Будь-яка природна мова як основний засіб вербального
спілкування представлена двома своїми частинами — словником
(лексикою) і граматикою. Саме завдяки граматиці лексичні оди
ниці набувають відповідної форми для спілкування і поєднуються
одна з одною, утворюючи адекватне для комунікативної ситуації
висловлювання. Отже, граматика дає змогу перейти від мови
(системи) до реального мовлення.
Обов’ язковою частиною граматичної будови кожної мови є
синтаксис, який визначає правила сполучення словникових лек
сичних одиниць мови в сегменти мовлення, здатні передавати
певне повідомлення. Саме за допомогою синтаксису мова реалізує
свою найважливішу функцію — комунікативну. Деякі мовознав
ці вважають синтаксис основною частиною граматики, її серцем,
ядром, бо саме в межах синтаксису вирішуються питання вибору
форми для презентації змісту і мети висловлення під час комуні
кації. Тому його іноді визначають як учення про будову зв’ язного
мовлення.
Синтаксис (грец. a ovta |i£ — побудова, зв'язок, з'єднання) — розділ
граматики, що вивчає правила побудови сполучень слів і сег
ментів мовлення, граматичну будову речень і словосполучень,
а також їхні типи, функції та особливості.
Так само, як фонетика і лексика, синтаксис утворює окре
мий мовний рівень, представлений власними одиницями та пра
вилами їх формування й функціонування. Загальною одиницею
/287/ Синтаксис як розділ граматики. Синтаксема

синтаксичного рівня мови є синтаксема, якій традиційно відпові
дають словосполучення і речення.
Синтаксема — абстрактна інваріантна мінімальна синтаксична оди
ниця, що є схемою, м оделлю , за якою будуються основні типи
словосполучень або речень певної мови.
Так, за схемою прикметник + іменник (A+N) будують атри
бутивні словосполучення: укр. тепла весна, високий будинок, гли
боке озеро; англ. sunny day (сонячний день), best wishes (найкращі
побажання); рос. быстрый бег, большая семья. В інших мовах
порядок компонентів при побудові атрибутивних словосполучень
може бути іншим: іменник + прикметник — франц. complet spor-
tif (спортивний костюм), d e l bleu (голубе небо), centre culturel
(культурний центр); польськ. skrzyn ka pocztow a (поштова
скринька), schody ruchome (рухомі сходи — ескалатор). За схе
мою іменник + дієслово (N+V) можна утворити просте двосклад
не речення: укр. Трава зеленіє, Сніг блищить; англ. The sun rises
(сонце сходить), W in ter came (зима прийшла); італ. La donna rac-
conta (бабуся розповідає); франц. Elle danse (вона танцює) тощо.
Отже, синтаксемі у мовленні може відповідати безліч реальних
актуалізованих алосинтаксем, алосинтаксів, які наповнюють її
конкретним змістом.
Здатність слів синтаксично сполучатися між собою і утво
рювати синтаксеми у мовознавстві називають в а л е н т н і с т ю
(лат. valentia — сила). Вона відображає одну з фундаментальних
властивостей мовних одиниць — формувати між собою синтагма
тичні відношення, сполучати члени різних лексико-семантичних
парадигм.
Традиційно основними синтаксичними одиницями, що
формуються завдяки валентності, вважають словосполучення і
речення. У сучасному мовознавстві, починаючи з другої половини
X X ст., виокремлюють як синтаксичну одиницю текст — складну
інтегровану послідовність речень, які об’ єднані різними типами
лексичного, граматичного, логічного і стилістичного зв’ язку й
слугують для передавання інформації щодо певної комунікатив
ної ситуації. Названі одиниці і становлять основний об’ єкт син
таксису. Кожна синтаксична одиниця формує відповідний роз
діл — синтаксис словосполучення, або «малий» синтаксис; син
таксис речення, або «великий» синтаксис; синтаксис тексту, або
теорія тексту, лінгвістика тексту.
До ключових проблем синтаксису належать визначення
основних синтаксичних одиниць як об’ єктів дослідження, їх
типологія, встановлення засобів синтаксичного зв’ язку між
/288/ Синтаксична система мови

компонентами кожного типу одиниць, співвідношення між фор
мою і семантикою синтаксичних одиниць, визначення їх комуні
кативних аспектів та способів трансформації тощо.
16.2. Словосполучення
Мінімальною синтаксичною одиницею, мінімальною син-
таксемою є словосполучення.
Словосполучення — синтаксична одиниця (конструкція), що склада
ється з двох і більш е повнозначних слів, об'єднаних підрядним
граматичним зв'язком для вираження єдиного, але розчлено
ваного поняття.
Воно має чимало спільних ознак зі словом:
— обидві одиниці виконують номінативну функцію, тільки
словосполучення забезпечує конкретнішу номінацію;
— і слово, і словосполучення збагачують лексичний склад мови
новоутвореннями: вельмишановний (від вельми шановний),
народовладдя (від влада народу), мінералка (розм.; від міне
ральна вода), мобілка (розм.; від мобільний телефон) тощо;
— як і слово, словосполучення може бути членом синоніміч
ного ряду: вродливий хлопець, вродливець, красунчик, кра
сень, красунець;
— словосполучення, як і окреме слово, має свою парадигму —
систему граматичних форм, визначену системою форм голов
ного, стрижневого компонента: читати книгу — читаю
книгу, читаєш книгу, читає книгу, читаємо книгу тощо.
Відмінність між словом і словосполученням полягає в тому,
що слово під час вербального спілкування просто відтворюється як
готова мовна одиниця, а словосполучення твориться за певною
моделлю, схемою, яку допускає кожна конкретна мова. Тому слово
сполучення виконує конструктивну функцію, структуруючи мовлен
ня, створюючи основи для нових, ширших конструкцій. Ця особли
вість зближує словосполучення з реченням, яке також будується за
певними правилами, моделями синтаксису конкретної мови. Тому
словосполучення опосередковано, через входження до речення, вико
нує і комунікативну функцію, при цьому залишаючись за своєю
онтологічною природою номінативною синтаксичною одиницею.
Співвідношення словосполучення з реченням проявляється і
в тому, що за певних умов спілкування (відповідна інтонація, поря
док слів, контекст) словосполучення може перетворюватися на
речення: рання весна —>Весна рання; перші квіти -» Квіти — перші.
/289/ Словосполучення
Структура словосполучення
Повнозначні слова, які входять до складу словосполучен
ня, не рівноправні, а залежать одне від одного за змістом і фор
мою. Те із слів словосполучення, що передає його основний зміст,
є семантичним фокусом словосполучення, тому його називають
г о л о в н и м , о п о р н и м , або с т р и ж н е в и м , к о м п о н е н т о м
( с л о в о м ) , а слово, що супроводжує його, доповнюючи змістов
но, пояснюючи або уточнюючи, — з а л е ж н и м , або п і д п о р я д
к о в а н и м , к о м п о н е н т о м . Наприклад: укр. читати книгу,
кращий за всіх, далеко від міста, бажання вчитися, дівчина з
великими очима; рос. прозрачная вода, сухой воздух, писать гра
мотно, надежда уехат ь, близко к дом у; англ. to look for keys
(шукати ключі), cream cheese (плавлений сир); франц. magasin de
meubles (магазин меблів), prendre du café (пити каву), mal de dents
(зубний біль); італ. colpo di sole (сонячний удар); giocare a tennis
(грати в теніс), restare in casa (залишатися вдома) (головними є
виділені слова).
Головний і залежний компоненти словосполучення станов
лять його структуру, якій відповідає певна схема, модель. Формаль
ним ядром цієї структури є стрижневий компонент, а залежний
доповнює, тлумачить і конкретизує зміст ядра словосполучення.
Саме залежний компонент уточнює номінацію предмета, явища,
ознаки тощо, що звужує обсяг стрижневого компонента. Так, лексе
ма школа у словосполученнях середня школа, вища школа, музич
на школа, школа життя уточнює свою семантику — звужує понят
тя «навчальний заклад» — саме через залежні компоненти.
Типологія словосполучень
Словосполучення, як й інші мовні одиниці, типологізують
за багатьма ознаками:
1. Забудовою:
— прості словосполучення, що мають у своєму складі тільки
два повнозначних слова, з яких одне є стрижневим компо
нентом, а інше — залежним: укр. контрольна робота, писа
ти ручкою, ближче до центру, англ. display o f flowers
(виставка квітів), electric iron (електрична праска), франц.
chanson populaire (народна пісня), droit de vote (право голо
су), італ. tě freddo (холодний чай) тощо;
— складні словосполучення, що мають у своїй будові три й
більше повнозначних слів і можуть бути результатом роз
ширення простих словосполучень додаванням нових

компонентів (друг дитинства —> (справж ній) друг дит ин
ства —> друг ( далекого) дитинства) або поєднання в одну
конструкцію кількох простих словосполучень (отримати
листа + отримати несподівано + лист від друга + давній
друг = несподівано отримати листа від давнього друга).
2. За ступенем злитості компонентів:
— вільні словосполучення, що утворюються в умовах кон
кретного реального мовлення і обидва компоненти яких
можуть входити до складу інших словосполучень: читати
книгу — читати статтю, читати журнал і друкуват и
книгу, купуват и книгу тощо;
— сталі словосполучення, що складаються з компонентів,
обмежених у сполученні з іншими словами. Так, словоспо
лучення карі очі містить залежний компонент карий на
позначення кольору, який не сполучається з будь-якими
іншими словами (окрім карий кінь), а в рос. щурить глаза
головний компонент щурить (укр. щурити, мружити)
сполучається тільки з лексемою глаза.
3. За частиномовною належністю головного компонента:
а) іменні словосполучення. У зв’ язку з тим, що існує чотири
іменні частини мови, словосполучення цього типу поділя
ють на підтипи:
— субстантивні (іменникові), стрижневим компонентом яких
є іменник у сполученні зі словом будь-якої іншої частини
мови: лист батька, батьків лист, мій лист, перший
лист, написаний лист, лист праворуч;
— ад’єктивні (прикметникові), що стрижневим компонентом
мають прикметник у сполученні зі словами інших частин
мови: вищий за батька, готовий допомогти, байдужий до
всіх, напрочуд гарний;
— числівникові, головним компонентом яких є тільки кіль
кісні числівники: власне кількісні ( два вікна, тридцять
гри вен ь), дробові кількісні (півтора яблука, дві тре
ті робіт ) та збірні кількісні ( т роє ст удент ів, шестеро
онуків ) ;
— займенникові, що стрижневим компонентом мають тільки
деякі з розрядів займенників: кожний із нас (означальний
займенник), дехто з присутніх (неозначений займенник);
б) дієслівні словосполучення. їх ядром є дієслова, що можуть
сполучатися зі словами багатьох інших частин мови: імен
ники в непрямих відмінках з прийменником і без нього
( готувати борщ, готувати на вогні, переходити вулицю,
їхати авт обусом ); прислівники ( читати вголос, бігти
ш видко) ; дієслова-інфінітиви ( просити допомогти, вчити
малювати) і дієприслівники ( говорити посміхаючись,
сказати не подумавши );
в) прислівникові (адвербіальні) словосполучення. У них роль
стрижневого компонента виконує прислівник у сполученні
з іншим прислівником ( надзвичайно уважно, круто вгору,
несподівано швидко ) або іменником ( далеко від батьків,
ближче до х а т и ).
Морфологічні типи словосполучень (іменні, дієслівні і при
слівникові) вирізняють у багатьох мовах, що свідчить про спіль
ний характер мовленнєвих намірів мовців уточнювати позначен
ня предметів, процесів і обставин для опису реальних ситуацій.
Різновиди підрядного зв’язку в словосполученнях

Підрядний зв’ язок, який формує синтаксему-словосполу-
чення, має три різновиди: узгодження, керування, прилягання.
Узгодження. Це такий вид підрядного зв’ язку, за якого
залежний компонент узгоджується із головним у всіх граматич
них формах. Так, у словосполученнях довга зима, сильний вітер,
високе небо залежні слова повторюють усі граматичні значення
(роду, числа, відмінка) стрижневих слів. Узгодження характерне
для мов з розвинутою системою флексій, в атрибутивних слово
сполученнях яких залежний компонент називає ознаку, вираже
ну прикметником (влучна відповідь), дієприкметником (варена
картопля), займенником-прикметником ( наша роди на), поряд
ковим числівником ( перший семестр).
Узгодження може бути п о в н и м — за збігу всіх граматич
них значень і форм членів словосполучення ( наша родина, нашої
родини, нашій родині, нашою родиною ), або н е п о в н и м , за якого
збігається тільки певна частина граматичних значень і форм ком
понентів словосполучень. Так, у словосполученні місто Київ збі
гаються тільки граматичні значення числа (однина) і відмінка
(називний), у словосполученні озеро Світязь тільки число (одни
на) (озеро Світязь, на озері Світязь), у словосполученні на п ’я
тьох папірцях тільки відмінок (місцевий).
Керування. Такий вид підрядного зв’язку передбачає, що
залежний компонент набуває тільки тих граматичних значень і
граматичної форми, яких вимагає головний (опорний) компо
нент. Так, у словосполученні приліт пт ахів залежний компонент
пт ахів має ті значення і форму, яких потребує головне слово. За
керування зміна опорного компонента не зумовлює зміни залежно
го ( приліт птахів — прильоту птахів, прильотом пт ахів тощо).

У деяких мовах світу (мови тюркської мовної сім’ї, ірансь
кої групи індоєвропейської мовної сім’ї — перська, таджицька
тощо) у словосполученнях із керуванням вихідною є форма залеж
ного компонента, яка впливає на форму головного, стрижневого
члена словосполучення. Такий вид підрядного зв’ язку в словоспо
лученні називають ізафетом. І з а ф е т (араб, аль-ідафату —
доповнення, додавання) — це афікс синтаксичного зв’ язку, який
додається до головного, а не залежного компонента атрибутивно
го словосполучення, що складається з двох іменників: тур. pamuk
bezi (бавовняна тканина), перс, ketabe pesär (книжка хлопчика).
Керування може бути безприйменниковим і прийменнико
вим: захист диплома і захист у суді.
Крім того, розрізняють сильне і слабке керування. За
с и л ь н о г о к е р у в а н н я залежний компонент може мати тіль
ки певну граматичну форму при головному членові словосполу
чення. Так, у словосполученні читати книгу головний компо
нент (перехідне дієслово) вимагає тільки форми знахідного від
мінка залежного компонента. С л а б к е к е р у в а н н я показове
тим, що форма залежного компонента чітко не визначається
головним компонентом, може варіювати, наприклад: їхати авт о
бусом, їхати на автобусі.
Керування більш характерне для мов аналітичного типу, в
яких компоненти словосполучень не визначають форм один одного.
Прилягання. За цього типу підрядного зв’язку залежний
компонент є незмінним словом і змістово підпорядковується
головному. Найчастіше залежне слово може бути прислівником
(ви бігт и н а зуст р іч , говорит и го л о сн іш е) , дієприслівником
( писати леж ачи), інфінітивом ( бажання малювати, поїхати
відп оч и ват и ), а головний компонент може бути повнозначним
словом будь-якої частини мови.
Прилягання переважає в мовах аналітичного типу або з
ознаками аналітизму (тюркські мови). Сам термін «прилягання»
належить славістичній мовознавчій традиції і в граматиках, напри
клад, англійської, французької та інших мов не використовується.
Семантика синтаксичних відношень

у словосполученнях
Синтаксичні відношення, що формуються між компонен
тами словосполучення на основі підрядного зв’ язку, визначають
його семантику, загальне граматичне значення. На цій основі роз
різняють атрибутивні, об’ єктні, суб’ єктні, обставинні і компле-
тивні відношення у словосполученні.
Атрибутивні відношення. Вони встановлюються у слово
сполученні тоді, коли залежний компонент називає будь-яку
ознаку головного компонента. При цьому головний компонент,
виражений іменником або субстантивованим словом, відповідає
на питання який? чий? котрий?: день (який?) зимовий, батькова
(чия?) порада, іспит (котрий?) перший, бажання (яке?) почути,
вчений (який?) молодий.
Об’єктні відношення. Виникають у словосполученні, де
стрижневий компонент називає дію, процес або стан, а залежний —
їх об’ єкт. Стрижневий компонент при цьому виражається власне
дієсловами, дієприкметниками, дієприслівниками, а залежний —
іменниками ( висловити дум ку, висловлюючи дум ку, висловлений
авт ором), займенниками (дбат и про всіх, догодити кожному),
числівниками ( поділити на п’я т ьох), субстантивованими слова
ми (звернут ися до хворого).
Суб’єктні відношення. Встановлюються у словосполучен
нях, де залежний компонент називає виконавця дії, а сама дія
зазначається стрижневим словом, що є віддієслівним іменником:
приізд батька (хто приїхав?), прихід весни (хто прийшов?), вихід
переможця (хто вийшов?).
Обставинні відношення. Виникають у словосполученнях,
де залежний компонент називає будь-які обставини дії, стану,
положення, зазначені головним: читати вголос, повідомити
вперше, зателефонувати вранці, сказати зопалу, поїхати пра
цювати тощо.
Комплетивні (лат. completus — повний) відношення. Вони
формуються у словосполученнях, де стрижневий компонент
потребує обов’ язкового смислового доповнення: п ’ять гривень,
назватися головним, вважатися знавцем.
Часто спостерігається синкретизм синтаксичних відно
шень між компонентами словосполучень. Так, відношення у сло
восполученні вареники з сиром можуть бути потрактовані як
об’єктні ( вареники з чим?) або атрибутивні (які вареники?). Чітке
визначення семантики синтаксичних відношень у таких слово
сполученнях можливе у контексті цілого речення. Так, у реченні
Сьогодні вареники з сиром, а не з картоплею компоненти слово
сполучення вареники з сиром пов’ язані об’ єктним відношенням, а
в контексті Я к і ти любиш вареники? — Вареники з сиром — атри
бутивним.
Повнозначні слова можуть сполучатися не тільки за допо
могою підрядного зв’ язку (гіпотаксис), а й за допомогою сурядно
го зв’ язку (паратаксис). У такому випадку слова, що поєднуються
між собою за смислом, стають граматично рівноправними і неза

лежними: сніг і вітер, день і ніч, батьки і діти, що не дає змоги
встановити головний і залежний компоненти, центр, ядро. Таке
словосполучення не називає єдиного поняття, як у випадку з
підрядним зв’ язком (пор. брат і сестра — брат сестри). Сполу
чення слів із сурядним зв’язком між компонентами бувають від
критими або закритими. Відкриті сполучення слів можуть мати
більшу, ніж два, кількість компонентів (сніг, вітер, дощ і град).
Закриті сполучення слів не передбачають збільшення кількості
компонентів (світ ить, та не гріє; батьки і діт и; молоді та старі).
У сучасному мовознавстві не існує чіткого положення про
статус сполучень слів із сурядним зв’язком. Статусу словосполу
чення як синтаксичної одиниці набувають лише сполучення слів
із підрядним зв’язком.
16.3. Речення
Основною синтаксичною одиницею мови є речення. Історія
лінгвістики знає багато визначень речення. Давньоіндійські
мовознавці вважали його основною одиницею мови, неподільним
висловлюванням, здатним виразити думку, передати певний
зміст (граматика Паніні). В античні часи речення також визнача
ли як одиницю спілкування: «Речення — це група слів, що вира
жає закінчену думку» (Діонісій Фракійський). Пізніше проблему
визначення речення тривалий час намагалися розв’ язати через
використання логічних (судження) і психологічних (уявлення)
категорій, ототожнюючи з ними сутність речення. Сучасне мово
знавство надає цій одиниці системно-мовний статус.
Речення — граматично й інтонаційно оформлена за законами певної
мови мінімальна цілісна комунікативна одиниця, яка склада
ється з одного слова або їх послідовності, є головним засобом
формування, вираження й повідомлення думки.
Як і будь-яка мовна одиниця, речення має певні ознаки і
виконує властиві йому функції, що дає змогу відрізняти його від
інших співвідносних мовних одиниць, таких як слово і словоспо
лучення.
Ознаки речення
Найважливішими ознаками речення є комунікативність,
структурна й семантична цілісність, предикативність, інтонацій
на оформленість.
/295/ Речення
Комунікативність. Вона полягає в тому, що саме за допомо
гою речення відбуваються вербальне спілкування, розв’ язання
комунікативних завдань і реалізація комунікативних намірів.
Такої ознаки не мають окремі слова і словосполучення, функція
яких зводиться переважно до номінації (більш загальної для слова
і більш конкретної та чіткої для словосполучення). Слово і слово
сполучення беруть участь у комунікації, але опосередковано —
через входження до речення або збіг із ним, бо комунікацію важко
уявити без номінації.
Структурна і семантична цілісність. Виявляється вона в
тому, що речення становить не просту сукупність слів, а є семан
тично й структурно взаємопов’ язаною їх послідовністю, з якої
формується зміст висловлення. Так, у реченні Ж овтим листям
золота осінь вкрила всю землю основний зміст передають слова
осінь вкрила, що становлять граматичну основу речення, а решта
слів деталізують цю думку. Граматичні форми всіх слів у реченні
скоординовані, узгоджені відповідно до граматичних категорій та
їх граматичних значень.
Предикативність (лат. praedicatio — висловлення, тверджен
ня). Це ключова ознака речення, яка виражає відношення змісту
повідомлюваного до дійсності. Воно визначальне при спілкуванні, бо
від нього залежать комунікативні наміри, дії, реакції мовців. Преди
кативність — це фундамент, на якому будується кожне речення.
Граматичними засобами вираження предикативності є
категорії часу, особи й модальності, через сукупність яких і роз
гортається зміст повідомлюваного. Так, у реченні М іж ярами над
ставами верби зеленіють (Т. Шевченко) ідеться про ситуацію, в
якій дію агенса (верби) виражено третьою особою множини дієсло
ва у теперішньому часі. Загалом це повідомлення мислиться як
опис цілком реального й можливого фрагмента дійсності завдяки
зазначеним категоріям особи й часу.
М о д а л ь н і с т ь (лат. modus — спосіб) — це граматико-
семантична категорія, що виражає ставлення мовця до повідом
люваного. Засобами її втілення є форми способу дієслова (дійс
ний, наказовий і умовний), інтонація, модальні слова і частки.
Так, у наведеному вище реченні форма дійсного способу дієслова
зеленіють констатує те, що мовець сприймає ситуацію як таку,
що реально відбувається за певних умов. В англійському реченні
E verybody leave the room! (Усім залишити приміщення!) форма
наказового способу дієслова to leave слугує для вираження
модальності спонукання, наказу до дії кожному незалежно від
будь-яких умов, отже, передає експресію ставлення мовця до
реальної дійсності.

Ознака предикативності властива тільки реченню. Для сло
восполучення як мінімальної синтаксеми з номінативною функці
єю вона не характерна, бо воно не здатне описувати цілу ситуацію,
а позначає тільки окремі її фрагменти.
Інтонаційна оформленість. Будь-яке речення кожної мови
набуває остаточного оформлення за допомогою інтонації, яка
об’ єднує його слова в єдине ціле, дає змогу ідентифікувати його з
певним змістом, відповідною модальністю, а також визначає межі
речення, відділяє його від суміжних і членує на синтагми. І н т о
н а ц і я — це складний комплекс звукових мовних засобів, який
охоплює мелодику, наголос і паузи.
М е л о д и к а (грец. цвЯ.со50с; — співучий) — послідовне
підвищення та зниження голосу, тону для звукової організації
мовлення, надання йому виразності. Вона дає змогу виявити
настанову речення (стверджувальне, питальне, спонукальне),
виокремити вставні слова і конструкції, передати стан мовця
(радість, гнів, обурення, згоду, презирство тощо).
Реченню властиві два види н а г о л о с у :
— фразовий, який полягає у виділенні важливої змістової та
логічної частини речення (синтагми); зазвичай він припа
дає на останнє слово синтагми: Дивлят ься тополі / в небо
гол убе (В. Сосюра);
— логічний, за допомогою якого виділяють повнозначне
слово, через яке визначається актуальний зміст цілого
речення (пор. Учні пишут ь і Учні пиш ут ь).
П а у з а (лат. pausa — припинення) — це зупинка у
мовленні, за допомогою якої відбувається членування мовленнє
вого потоку на окремі сегменти, тобто його звукове структуруван-
ня. Місце паузи може розрізняти смисл висловлюваного (Обереж
но йди додому — Обережно! Й ди додому).
Названі ознаки речення взаємопов’ язані і діють одночасно.
Відсутність хоча б однієї з них робить речення незрозумілим,
спричинює потребу в додаткових поясненнях, порушує всі аспек
ти його сприйняття. Так, у послідовності М оя йти додому ш вид
ко* не втілено граматичні зв’язки між словами, порушено грама
тичну цілісність висловлення, хоча зміст можна встановити («Я
йду додому швидко»). У конструкції Н евихований стіл уважно
дивився на мене своїми темними шухлядами порушено ознаки
семантичної цілісності й предикативності, зміст не відображає
співвідношення з реальною дійсністю, хоча граматичні зв’ язки
між словами оформлено за вимогами української мови, так само
як у відомій штучній фразі JI. Щерби для російської мови Глокая
куздра штеко будланула бокра и курдячит бокрёнка.
Сукупність названих ознак речення актуалізується навіть
тоді, коли воно складається лише з одного слова. Так, у контексті
Я — сам. Вікно. Сніги (П. Тичина) речення Вікно. Сніги мають
інтонацію повідомлення, стверджують і коментують своїм змі
стом думку про дійсність і передають модальність нездійсненності
бажання, суму, жалю.
Типологія речень
Речення є складною, комплексною і багатогранною одини
цею, яку можна розглядати в різних аспектах. Відповідно речен
ня класифікують за різними ознаками.
1. За метою та функцією, або настановою, речення кожної
мови поділяють на розповідні, питальні та спонукальні.
Р о з п о в і д н е р е ч е н н я подає опис об’єктів або явищ
реальної чи уявної дійсності в усьому її розмаїтті. У мовах
світу такі речення будуються за тим порядком слів і типом
інтонаційного оформлення, які характерні для кожної з мов.
П и т а л ь н е р е ч е н н я містить запитання з метою встано
вити невідоме або звернути увагу на певний фрагмент дійс
ності. Воно оформлюється за допомогою комплексу засобів
(питальних слів, порядку слів, питальної інтонації), який
для кожної мови є специфічним.
С п о н у к а л ь н е р е ч е н н я виражає намагання змусити
співрозмовника щось зробити у формі заклику, наказу,
застереження, прохання, благання, поради тощо. Яскра
вим показником спонукальних речень є використання в їх
структурі форм наказового або умовного способу дієслів,
характерних для певної мови, спонукальних слів та часток,
інтонації, що може виражати наказ, заклик, загрозу, засте
реження.
Кожне речення з названих типів за настановою може стати
о к л и ч н и м , якщо отримає емоційне забарвлення. Основ
ним засобом оформлення таких речень є особлива оклична
інтонація, яка характеризується більш високим тоном
логічного виділення того слова, що безпосередньо є вираз
ником певної емоції: Сьогодні ч удо ва погода!, англ. I am
very glad to see you! (Я дуже радий бачити тебе).
2. За будовою речення кожної мови поділяють на прості і
складні.
П р о с т е р е ч е н н я містить лише одну граматичну осно
ву, одну предикативну одиницю: Земля обертається нав
коло Сонця (граматична основа — земля оберт ається);
/2 9 8 / Синтаксична система мови

англ. The machine in moved by electricity ( М а ш и н а рухаєт ь
ся за допомогою елект рики) (граматична основа — the
mashine is moved).
За особливостями будови серед простих речень виокремлю
ють двоскладні та односкладні. Д в о с к л а д н и м є речення,
граматична основа якого — його предикативний центр —
складається з двох головних членів: підмета і присудка.
Речення Земля обертається навколо Сонця є простим дво
складним. О д н о с к л а д н и м називають таке просте
речення, предикативний центр якого містить тільки один
головний член, що за формою ототожнюється або з підме
том, або з присудком двоскладного речення: За вікном
ш умить; Світ ає; У двері ст укают ь; П о радіо повідомили
про землетрус; Зранку не дзвонит и! Н е питай старого, а
бувалого. Такі речення в теорії синтаксису простого речен
ня прийнято ідентифікувати як о д н о с к л а д н і д і є с л і в
ні р е ч е н н я . Речення Н очь. Улица. Фонарь. А пт ека
(О. Блок) є простими односкладними, у предикативному
центрі яких тільки один головний член, форма котрого ото
тожнюється з формою підмета двоскладного речення. Такі
речення кваліфікують як о д н о с к л а д н і н о м і н а т и в
ні р е ч е н н я . Прості односкладні речення є яскравою спе
цифікою синтаксису слов’ янських мов. їх структура ком
пактна, а граматичний потенціал досить високий.
За структурною ознакою прості двоскладні і односкладні
речення поділяють на поширені і непоширені. Н е п о ш и
р е н и м и визначають речення, які складаються лише з
предикативного центру: Сніг іде. Сніг. Вітер. П о ш и р е н і
р е ч е н н я містять також другорядні члени: Сніг іде зран
к у. Сильний сніг. Холодний вітер.
За формальною вираженістю предикативного центру
прості речення класифікують на повні і неповні. П о в н и
м и є речення, предикативний центр яких містить усі
необхідні для певної схеми головні члени. Просте дво
складне речення, в якому формально не виражений підмет
або присудок, кваліфікують як неповне двоскладне речен
ня. Так, у реченні Я сьогодні й завтра цілий день вдома
предикативному центру бракує присудка працюю або зали
шаюсь, але це не впливає на сприйняття змісту висловлю
вання. У контексті Опівночі айстри в саду розцвіли. Уми
лись росою, вінки одягли (О. Олесь) друге речення є непов
ним двоскладним реченням з вилученим підметом айстри,
що легко встановити за попереднім реченням. У контексті
Ти йдеш до бібліотеки? — Так, за 10 хвилин друге речення
є неповним двоскладним, обидва члени предикативного
центру якого я йду встановлюються за контекстом по
переднього питального речення.
Н е п о в н і о д н о с к л а д н і р е ч е н н я також потребують
контексту і стають зрозумілими тільки через нього. їхня
особливість полягає в тому, що структурі бракує того єди
ного члена, за яким визначають предикативний центр
такої конструкції. Так, у контексті Вам зробити каву з
молоком? — Н і, мені без друге речення є неповним одно
складним, бо предикативний центр його зробити міститься
в суміжному односкладному реченні, яке також може бути
неповним: Вам каву з молоком?
Отже, неповнота двоскладних і односкладних речень як їх
структурна релевантна ознака встановлюється через
суміжний контекст або через ситуативні когнітивні марке
ри спілкування, що дають змогу визначати і розуміти
семантику висловлювань і в такий спосіб компенсувати
формально не виражені в них члени речення.
С к л а д н і р е ч е н н я містять понад одну граматичну осно
ву: Сонце заходит ь, гори чорніють, пташечка т ихне, поле
німіє (Т. Шевченко); англ. It was about ten o ’clock when they
finished (Було близько десятої години, коли вони впора
лись).
Від простих речень складні відрізняються не обсягом, а
граматичною структурою — в них компонентами є не слова
чи словосполучення, а прості речення, які втрачають сми
слову самостійність та інтонаційну завершеність і виступа
ють як частини єдиного цілого.
Частини складного речення пов’ язуються за допомогою
різних граматичних засобів, основними з яких є сполучни
ки, сполучні слова, інтонація, порядок розміщення частин
речення.
За наявністю формально виражених засобів зв’ язку між
частинами розрізняють безсполучникові і сполучникові
типи складних речень.
Частини б е з с п о л у ч н и к о в о г о с к л а д н о г о р е ч е н -
н я об’єднуються лише на основі лексико-семантичних від
ношень і за допомогою інтонації: укр. М е н і відкрилась
істина печальна: ж иття зникає, як ріка П очайна
(JI. Костенко); англ. W ise man changes his mind, a fool never
will (Мудра людина змінює свої погляди, дурень ніколи).
Речення Лиш той творити може, хт о любить свій народ
(В. Сосюра); англ. H er dress was grey and simple, but it fitted
/3 0 0 / Синтаксична система мови

her figure very well (О. Генрі) (Її сукня була простою, але
дуже личила їй); франц. Je pense, qu’il sera un bon peintre
(Я думаю, він буде гарним художником) за будовою є
с к л а д н и м и с п о л у ч н и к о в и м и , бо поділяються на
структурні частини, зв’ язок між якими встановлюється за
допомогою сполучників або сполучних слів.
Залежно від семантики зв’ язку і відповідного сполучника
(сполучного слова) сполучникові складні речення поділя
ють на складносурядні та складнопідрядні: укр. Лиш храм
збудуй, а люди в нього прийдуть (JI. Костенко) — складно
сурядне речення, бо його частини поєднані протиставним
сполучником сурядності а; укр. П а х н ут ь хлібом слова, що
мене їх навчила мати (Д. Павличко) — складнопідрядне
речення, бо його головна частина П а хн ут ь хлібом слова
з’ єднується з підрядною мене їх навчила мати сполучним
словом що.
У більшості випадків між структурними типами речень
існують корелятивні зв’ язки, які реалізуються синоні
мічними, варіативними відношеннями між ними. У
реальному мовленні той самий зміст може бути втілений
за допомогою різних схем: простого або складного речен
ня, простого двоскладного або простого односкладного
речення, складного сполучникового або складного безспо
лучникового речення тощо. Константою, інваріантом за
таких модифікацій має бути загальний зміст повідомлю
ваного. Так, складне безсполучникове речення лат. Н от о
sum : humani nihil а те alienum puto (Я людина, і ніщо
людське мені не чуже) можна трансформувати у складне
сполучникове H om o sum et humani nihil a me alienum puto
із збереженням семантики цієї сентенції, а зміст простого
односкладного речення П опередили про шквальний вітер
і сильні зливи може бути виражений у формі двоскладно
го речення: Всі З М І попередили про ш квальний вітер і
сильні зливи.
3. За характером зв’ язку з дійсністю речення поділяють на
стверджувальні та заперечні.
У с т в е р д ж у в а л ь н и х р е ч е н н я х стверджується зв’ я
зок між предметом мовлення та його ознакою: у конструк
ціях Ц ього року весна пізня; Дит ина вчиться у школі; М ій
батько — викладач стверджується що ознаки, характери
стики пізня, вчиться, викладач, справді належать кожно
му з предметів мовлення: весна, дитина, батько. У з а п е
р е ч н и х р е ч е н н я х зв’язок між предметом мовлення та
його ознакою спростовується: У цьому році весна не пізня;
Дит ина не вчиться у школі; М ій батько не викладач.
Будь-яка типологія речень зумовлена різними критеріями
їх класифікації: функціональним призначенням, структурою,
характером зв’ язку з реальною дійсністю.
Актуальне членування речення. Тема і рема

Об’ єктами дослідження в межах синтаксису речення є
передовсім будова речення, склад компонентів. У структурі речен
ня завжди виділяють його ядро, центр, який традиційно предста
влений граматичною основою, предикативною одиницею. У дво
складному реченні це сполучення підмета і присудка, в одно
складному — один головний член, що може уподібнюватися до
підмета або присудка. За межами предикативного центру залиша
ються (якщо вони є) інші члени речення, що поширюють, супро
воджують граматичну основу.
Структурування речення на головні та другорядні члени
називають граматичним, або формальним. При цьому кожний
його член встановлюють за граматичними ознаками за будь-яких
умов спілкування, не зважаючи на семантичну структуру.
Членування речення з урахуванням змін у його семантич
ній будові за певних умов спілкування називають семантичним,
або актуальним. Залежно від комунікативного спрямування та
інформативної мети висловлювання речення поділяють на дві
частини — тему (дане, відоме, основа) і рему (нове, актуальне,
ядро). Т е м о ю (грец. 0єца — те, що покладено в основу) є части
на речення, яка містить відому для мовців інформацію, базову,
вихідну для подальшого розгортання думки відповідно до ситуації
спілкування чи контексту висловлювання. Р е м а (грец. рг|ца —
сказане) — це та частина речення, його семантичний фокус, що
містить найсуттєвішу для мовців інформацію, яка є новою, акту
альною і вирішальною з погляду комунікативного спрямування
висловлення і такою, що визначає подальше спілкування, його
розгортання, результати, реакцію, дії і вчинки мовців.
Актуальне членування речення полягає в тому, щоб вста
новити саме ту його частину, яка є найбільш важливою, а отже, й
актуальною для розуміння змісту повідомлюваного. Наприклад, у
контексті Вони поїхали до Києва. У К иєві було тепло і сонячно
перше речення базове для розуміння другого, в якому темою є
частина у Києві, а ремою — було тепло і сонячно.
Граматичне й актуальне членування речення можуть не
збігатися. За актуального членування ремою може бути і такий

член речення, який з формального погляду виконує функцію дру
горядного члена. Так, у діалозі:
— К уди ти йдеш після занять?
— Д о бібліотеки
у другому реченні ремою є другорядний член, обставина місця до
бібліотеки ( я йду до бібліотеки). Тобто актуальне членування не
має прямого зв’ язку із формально-синтаксичним поділом на
члени речення.
Для актуального членування речення визначальними є
позиції в ньому теми і реми. Тема зазвичай перебуває у препозиції
щодо реми. Такий порядок називають прямим, або звичайним,
об’ єктивним, за якого розуміння повідомлюваного відбувається
від відомого до невідомого; він характерний для нейтрального
спілкування: Д р уги й семестр (тема) розпочинаєт ься у січні
(рема). В експресивному мовленні вдаються до інверсії, за якої
першу позицію в реченні займає рема. У такий спосіб мовець наго
лошує на особливій увазі до найактуальнішого у повідомленні: У
січні (рема) розпочинається другий семестр (тема).
У деяких мовах при актуальному членуванні речення для
виділення реми використовують спеціальні конструкції, які
акцентують увагу на найважливіших (актуальних) об’ єктах,
ознаках, обставинах тощо: англ. it was he who...', франц. c’est... qui,
c ’estait... lui...; італ. essere... ehe тощо. Напр.: англ. It was he who
showed the way to the station (Саме він показав дорогу на вокзал);
франц. C ’est M arie qui prepare les devoirs á la bibliothéque (Саме
Марі виконує завдання в бібліотеці).
Теорію актуального членування речення започаткував
чеський мовознавець, голова Празького лінгвістичного гуртка
Вілем Матезіус (1882— 1945), привернувши увагу до вивчення
речення в комунікативному контексті, встановлення функціо
нальної перспективи речення як важливого комунікативного
феномену.
16.4. Текст як синтаксична одиниця.

Текстема
Усі одиниці мовної системи від фонеми до речення об’ єднує
спільна функція — конститутивна, за якою кожна з одиниць
використовується для того, щоб з певної лінійної послідовності
можна було утворити наступну, більшу за обсягом одиницю. Так,
фонема слугує для побудови морфем, з яких конструюються
/303/ Текст як синтаксична одиниця. Текстема

слова, котрі використовуються для побудови словосполучень та
речень, поєднання яких створює ширше синтаксичне утворення,
комплексну одиницю — текст.
Текст (лат. textům — тканина, зв'язок, побудова) — організована ліній
на послідовність речень, об'єднаних смисловими і граматични
ми зв'язками, що становлять зв'язне мовлення.
Основні категорії, ознаки, за якими ідентифікують текст
як специфічну мовну одиницю, певною мірою нагадують ознаки
речення. Текстовими категоріями є інформативність (інформацій
на спрямованість тексту, що забезпечує комунікацію), цілісність
(як єдність форми і змісту), зв’ язність (що забезпечує сприйняття
й розуміння тексту), членованість (можливість поділу тексту на
змістові блоки), модальність (аксіологічне сприйняття та поро
дження тексту), антропоцентричність (співвідношення в тексті
категорій адресантності і адресатності) тощо.
У межах теорії тексту для узагальнення поняття «текст»
запроваджено термін «текстема».
Текстема — абстрактна інваріантна одиниця, що характеризується
певним тематичним змістом, композиційною структурою, ле к
сико-граматичними, стилістичними засобами та прагматичною
спрямованістю.
Це певна модель, схема, відповідно до якої будують реаль
ний конкретний текст.
Одиницями тексту, його компонентами в умовах прагма
тичної комунікації вважають надфразну єдність (НЄ, НФЄ),
складне синтаксичне ціле (ССЦ), абзац, мікротекст. Усі вони є
розгалуженими синтаксичними композиціями, кожна з яких
відображає певний тематичний складник тексту. Текстовою оди
ницею вважають і т о п і к — фрагмент тексту або їх сукупність,
об’єднану певною темою. Показниками топіка, його маркерами, є
спільні за семантикою ключові слова теми. Представники лінгві
стики тексту розглядають кожний із названих компонентів як
сегмент зв’язного мовлення, зазначаючи їх частий збіг, ототож
нення одного з іншим.
Останнім часом на позначення фрагмента зв’ язного тексту
одиниці часто використовують термін « д и с к у р с » , визначаючи
його як мовлення, що є синтезом когнітивних, мовних і позамов
них чинників, залежних від теми спілкування. Отже, дискурсом
можна вважати і фрагмент тексту, і весь текст у цілому. Відмін
ність полягає в тому, що термін «дискурс» не застосовують до дав
ніх текстів, зв’ язок яких із реальністю неможливий. Крім того,
під текстом розуміють певну формальну конструкцію зі своїми

правилами побудови, а дискурс сприймають як різновид актуалі
зації такої конструкції.
Учення про особливості одиниць, більших за речення,
сформувалося у другій половині X X ст. і отримало назву с и н
т а к с и с т е к с т у , або л і н г в і с т и к а т е к с т у . На сучасному
етапі розвитку мовознавчих досліджень лінгвістика тексту набу
ла всіх ознак науки, що динамічно розвивається, є комплексною,
вивчаючи зв’ язний текст у семіотичному, структурному, комуні
кативно-прагматичному аспектах.
1. Що вивчає синтаксис як р о зд іл граматики?

2. Дайте визначення синтаксеми як загальної одиниці синтаксису.
3. Поясніть використання терміна «в а ле н тн іс ть » у мовознавстві.
4. Які основні одиниці виокрем лю ю ть у сучасному синтаксисі?
5. Дайте визначення словосполучен н я як м інім альної синтаксе
ми. Н аведіть приклади слов о спо луче н ь з рідн о ї мови,
ф ахових мов.
6. Яким зв’язком поєднані ком поненти словосполучення?
7. Назвіть типи слов о спо луче н ь за стрижневим ком понентом у
рідній та ф ахових мовах. Які типи слов о спо луче н ь ви
окрем лю ю ть за семантикою віднош ень між їх компо
нентами?
8. У чому виявляється синкретизм сем античних віднош ень у с ло
восполученнях?
9. Дайте визначення речення як основної синтаксеми. Назвіть
його ознаки.
10. Поясніть вплив інтонаційної оф орм лен ості речення на його
сприйняття та функції.
11. У чому відм інність між двоскладн им та о дноскладни м типами
простого речення?
12. Поясніть сутність ф орм альн ого (грам атичного) членування
речення.
1 3 .У чом у полягає сутність актуальн ого (сем античного, комуніка
тивного) членування речення?
14. Дайте визначення те ксту як ком плексної синтаксичної одиниці.
15. Що є одиницям и тексту? Як вони співвідносяться між собою?
16. Які проблем и д о с лід ж у є лінгвістика тексту?
Термінологічний словник
А глю ти н а ц ія (лат. agglutinatio — приклею вання) — спосіб слово- і ф орм отворен
ня, за якого до незмінюваних коренів приєдную ться однозначні стандарт
ні афікси.
А д с тр а т (лат. adstxatum — нашарування) — співіснування спільних елем ентів у
мовах, що взаємодію ть на сум іжних територіях.
А ло ф о н (грец. аХкоС, — інший і cpwuri — звук) — мовленнєвий ко ре ля т фонеми, її
звукова реалізація у певній ком бінаторно чи позиційно зум овленій
ситуації.
Антонім ія (грец. (XVtí — проти і о уо ца — ім'я) — п р отиле ж н ість м овних одиниць у
семантичному плані.
А покопа (грец. алокотгп — відсікання) — зникнення (відпадіння) звуків у кінці
слова.
А р го (франц. argot — жаргон) — мова вузької соціальної чи проф есійної групи,
переважно декласованих елем ентів (злодіїв, жебраків та інших антисо
ціальних угруповань), створена з метою м овного відокрем лення від
решти мовців.
А р ти к уля ц ія (лат. articulätio — розчленування, виразне вимовляння) — робота
мовного апарату, спрямована на творення звуків мови.
А ускульта ц ія — наука про слухове сприйняття звуків й аудіальну поведінку кому-
нікантів.
А ф ікс (лат. affixus — прикріплений) — служ бова морфема, що прикріплена до
кореня або вставляється в нього і видозмінює його.
Аф оризм (грец. афорістцо^ — визначення, вислів) — короткий влучний вислів по
вчального або пізнавального змісту, лаконічний за формою , сталий за
будовою та значенням.
В и д — граматична категорія дієслова, яка виражає віднош ення д ії д о її внутріш
ньої межі чи результату.
Відм інок — граматична категорія імені, що виражає його синтаксичні відношення
д о решти слів у висловленні.
Внутріш ня форма слова (ВФ С) — ф орм ально-сем антична ознака реалії, яка є
основою її найменування.
Вступ д о мовознавства — навчальна дисципліна, покликана ознайомити студен
тів з основною проблем атикою і терм інологією науки про мову.
Га п ло ло гія (грец. ánXóot, — простий і ХоуоС, — слово) — особливий різновид
дієрези, що полягає у випадінні скла ду або його частини при збігу п о діб
них складів.
Гаптика — наука про мову до ти к ів і та кти ль н у комунікацію.
Гастика — наука про знакові та комунікативні ф ункції їж і й напоїв, культурн і й
комунікативні ф ункції частування.
Глотоген ез (грец. уАштах— мова і yéveaix;— походження, народження) — процес ста
новлення лю дської природної звукової мови, відмінної від інших знакових
систем.
Граматика (грец. урсщцатпсп — учення про письмо й читання, від уроіцца — л іт е
ра) — р о зділ мовознавства, який вивчає форми слів та наявні в мовах
засоби поєднання їх у речення.
Граматична категорія (грец. катпуоріа — ознака) — єдність співвідносних грама
тичних значень, виражених певною системою граматичних форм.
Граматична форм а слова — засіб м атеріального вираження граматичних значень
як абстрактних понять.
Грам атологія (грец. урарца — письмовий знак, риска, лінія і ХоуоС, — слово, понят
тя, вчення) — загальна теорія та історія письма.
/306/ Термінологічний словник

Графіка (грец. урафікті, від урасрш— пишу) — 1) сукупність усіх засобів письма (літер
і допом іж н их знаків), призначених д л я відтворення звукової мови; 2) роз
д іл мовознавства, який вивчає форми літе р і їх співвіднош ення з фонема
ми мови.
Гр а ф о ло гія (грец. ypáqxo — пишу і XóyoQ — слово, поняття) — вчення, що
д о с лід ж у є почерки.
Д в о м о в н ість, або б ілін гв ізм (ла т. bis — двічі і lingua — мова), — практика по
зм інного користування двома мовами з м етою спілкування, яка вла сти
ва мовній д ія ль н о сті о днієї особи чи певного ко ле ктив у.
Д и гло с ія (грец. 5іі; — двічі і уШоста — мова) — практика позмінного використання
дв о х варіантів однієї мови.
Дискурс (лат. discursus — розгалуження, розростання) — зв'язний те к с ту його сукуп
ності з екстралінгвістичними (прагматичними, соціокультурними, психолін
гвістичними) та іншими факторами; мовлення, що постає як цілеспрямована
соціальна дія, компонент, задіяний у взаєминах лю дей та механізмах їхньої
свідомості (когнітивних процесах); мовлення, «занурене в ж иття».
Д и стр и б уц ія ф онем (лат. distributio — розповсю дження) — ро зпо діл фонем мови
за тими позиціями у відрізку звучання (складі, слові), в яких вони м ожуть
траплятися у певній мові.
Дієреза (грец. ö iatpsai^ — розділен н я) — випадіння звука (пр иго ло сн о го чи го ло
сного), різновид спрощення.
Евфемізм (грец. єйфтщістцоі;, від єисргщоі; — добр е м овлення) — слово або слово
сполучення, що заступає згрубіле, неприємне або образливе позначення
об’єкта дійсності.
Елізія (лат. elTsio — виш товхування, опущ ення) — опущ ення звука, переважно
голосного, зокрема й д л я уникнення ком бінаторного зяяння.
Е н клітика (давньогрец. єукХтко^, від єукХшм — схиляю ) — приєднання о д н о
скла дового ненаголош уваного слова, насамперед служ б о в о ї частини
мови (артикль, прийменник, сполучник, частка, займенник тощ о), до
наголош уваного слова ззаду з утворенням ц ілісної одиниці.
Епентеза (грец. е’тауОваї^ — вставка) — вставлення д о датко в ого, етим ологічн о
не м отивованого звука всередині слова з м етою полегш ення його вимо
вляння.
Епіграфіка (грец. єяіурасргі — напис) — наука про принципи деш иф рування і т л у
мачення давніх написів, що б ули вирізьблені, вигравірувані, викарбувані
чи відштамповані на тв е рдом у матеріалі (камені, м еталі або теракоті).
Ж аргон (франц. jargon, від галло-роман. gargone — базікання) — соціальний діа
ле кт, що відрізняється від літературної мови специфічною, здебільш ого
емоційно забарвленою лексикою та особливостями вимови, але не має
власної граматичної будови, існуючи завжди на основі певної мови.
Ідеограф ія (ло го гр а ф ія ) — письмо графічними знаками, які позначають поняття.
Знак — матеріальний предм ет (явище, подія), що є представником якогось іншо
го предмета, певної його властивості чи віднош ення між предметами і
слугує д л я отримання, зберігання, опрацювання й передавання пові
до м ле н ь (інформації, знань).
Койне (грец. Koivrj — сп іль н е ) — мова, яка виникає на основі о д н о го
(або кількох) діалектів, що поширені на певній території, і слугує засобом
м іж діалектного спілкування.
Комунікативна лін гвісти к а — галузь мовознавства, що вивчає процеси спілку
вання лю д е й з використанням «ж и в о ї» пр и родн о ї мови та всіх н е об хід
них ком понентів спілкування.
Корінь — основна смислова частина слова, що несе в собі лексичне значення і є
стрижневою у споріднених (однокореневих) словах.
Кри латі слова (кри латі вислови) — сталі словесні ф орм ули (влучні вислови, зво
роти мови, окремі слова), які мають м іф о-ф олькло рн е , історичне або л іте

ратурне походж ення і набули ш ирокого використання завдяки своїй кон-
цептуальності та експресивності.
Лексем а (грец. XéfyC, — слово) — основна одиниця лексичної будови мови; повно
цінний мовний знак, один з основних елем ентів номінації; позиційно і
синтаксично незалежне повнозначне слово.
Л е ксичн е значення слова — зміст слова, закріплений соціальною практикою мов
ного соціуму в колективній свідомості певного етносу, що репрезентує в
узагальненом у вигляді уявлення про предм ети, явища, процеси.
Л ін гв істи ка те к с ту — галузь мовознавства, що вивчає правила побудови зв'язно
го те ксту (структура, граматика тексту, засоби когезії (зв'язності) — пов
тори , синоніми, порядок слів тощ о), а також його змістові категорії
(автор, адресат (читач) із їхнім и психологічним и, м ентальним и, соціаль
ними, культурним и, етнічними й іншими характеристиками.
Л іте р а тур н а мова — унормована, відш ліфована форма (варіант) загальнонарод
ної мови, що обслуговує основні сфери дія льн о сті певного народу, його
культурн і потреби.
М етатеза (грец. цєхаОєаі^ — перестановка, переміщення) — переставляння скла
дів чи окрем их фонем у слові.
М етафора (грец. (лєтасрора — перенесення) — перенесення найменування з одного
об'єкта на інший на підставі спільності форми або функцій асоціативно
порівнюваних предметів /явищ дійсності.
М е то д (грец. MsxoSoq — ш лях до слідж е н н я) — спосіб організації пізнавальної та
до слідн и ц ьк о ї діяльн о сті науковців з метою вивчення явищ і закономір
ностей певного об'єкта науки.
М етонім ія (грец. цєтсоуиціа — перейменування) — перенесення найменування з
о дного об'єкта на інший на підставі їх сум іжності у просторі/часі або при
чиново-наслідкових зв'язків.
М ислення — найвища форма відображення у психіці лю ди н и предм етів і явищ
навколиш нього світу та їх зв'язків у вигляді понять, судж ень, ум овиводів,
теорій тощ о; процес пізнавальної д ія льн о сті індивіда, який характеризу
ється узагальненим та опосередкованим відображенням дійсності.
М іж народна (світова) мова — окрема національна мова, яка завдяки своєму
функціонуванню в м іж держ авних відносинах і м іж народних організаціях
забезпечує спілкування між різними народами і різними державами.
Мова — спеціальна система звукових і графічних знаків та правил їх використання,
що слугує засобом комунікації.
М овленнєвий в плив — мовленнєва дія адресанта, спрямована на зміну поведін
ки, стану, свідомості й оцінки дійсності адресата.
М овленнєвий ж анр — тематично, ком позиційно і стилістично усталений тип
висловлень, об'єднаних спільною метою спілкування; типовий спосіб
побудови мовлення, характерний д л я конкретної ситуації.
М овленнєзнавство — галузь мовознавства, що д о слід ж у є організацію мовлення,
його інваріантних одиниць, особливості різних сфер спілкування при
живом у розмовному мовленні.
М овлення — матеріалізація мови, конкретне втілення її одиниць, їх сполучень,
реалізація правил їх використання під час передавання та сприйняття
інформації.
Мовна диф еренціація (лат. differentia — розрізнення, розходження, відмінність) —
процес формування на основі однієї мови двох або більше м овчи діалектів.
Мовна по літи ка — свідомий вплив суспільства на мову на рівні цілеспрямованих
урядових заходів.
М овні норми — сукупність найбільш стійких, традиційних реалізацій елем ентів
м овної структури, колективно усвідом лен их як правильні, зразкові, віді
брані та закріплені суспільством у процесі його мовної діяльн о сті на пев
ному етапі його розвитку.

М овознавство, або лін гв істи к а (лат. lingua — мова), — наука про лю дську мову
загалом і конкретні мови світу.
Морфема (грец. цорф»ї — форма) — найменша неподільна значуща одиниця мови,
виражена однією фонемою чи їх сполученням , яка здебільш ого реалізу
ється у межах слова.
М орфеміка — р о зділ науки про мову, який вивчає м орфемну структуру слова.
М о р ф о ло гія (грец. цорсрг) — форма і XóyoС, — слово, вчення) — р о зділ граматики,
що вивчає граматичні властивості слова, зміну форм слів і пов'язаних із
ними граматичних значень; учення про частини мови як лексико-грам а-
тичні класи слів.
Н аголос, або акцент (лат. accentus — звучання, посилення голосу, загострення), —
виділення фонетичним и засобами певної м овної одиниці (звукового
відрізка) з-пом іж однорідних.
Національно-мовна картина світу (НМКС) — зафіксоване в мовних формах етнічно
зумовлене осмислення й оцінювання народом зовнішнього світу.
Невербальна сем іотика — наука про знаки невербальної поведінки комунікантів.
Нейтралізація (лат. neuträlis — середній; ні той, ні інший) ф онем атичних опозицій —
явище зняття ф он етичн ої опозиції у парі б лизьких за акустико-артикуля-
ційними параметрами фонем, зум овлене втратою однією з них диф ерен -
ційної ознаки у слабкій позиції.
Означеність/неозначеність — граматична категорія, що вказує на те, чи усвідо
млено ім'я предмета як єдине в описуваній ситуації (означеність) або
належ ить до розряду подібних д о нього феном енів (неозначеність).
Окулесика — наука про мову очей і візуальну поведінку лю дей під час спілкування.
О ль ф а кц ія — наука про мову запахів та їх р о ль у ком унікативном у процесі.
Ом онім ія (грец. — однаковий і оуоцос — ім'я) — лексико-сем античне явище
повного звукового (омофони) або графічного (омографи) збігу різних за
значенням слів чи словоф орм .
Особа — граматична категорія дієслова, що позначає відношення суб'єкта д ії д о
мовця.
П алеограф ія (грец. паХаюС, — давній і ypáqxo — пишу) — вивчає зовнішній в игляд
(спосіб написання, форми літер, особливості м атеріалу д л я письма) давніх
рукописів і книг з метою визначення часу та місця їх створення.
Парадигматика (грец. яарабіуца — зразок, приклад) — аспект вивчення мови,
який передбачає виділення та опис сукупностей усіх м ож ливих форм і
проявів певної мовної категорії.
Паракінесика (грец. irapá — біля, поряд і кіутісш; — рух) — наука про міміку й рухи
тіла в процесі спілкування, що слугую ть засобами підвищення інформа
тивності м овлення, сили його впливу.
Письм о — система зображуваних на будь-яком у матеріалі графічних знаків, які
слугую ть найбільш універсальним засобом фіксації мовлення д ля пере
давання інформації на відстань і збереження в часі.
П іктогра ф ія — м алю нкове письмо.
Позиція ф онем и — місце фонеми у звуковому відрізку, що визначає її алоф онні
акустико-артикуляційні характеристики.
П олісем ія (грец. гоЛистгцлєіа — багатозначний) — здатність одного слова слугува
ти позначенням кілько х різних предм етів чи явищ дійсності.
Прагм алінгвістика — галузь мовознавства, що вивчає ком плекс проблем , які
стосую ться ком унікативної ситуації і м овленнєвих актів.
Приказки і прислів'я — стійкі вислови, які називають певні реалії з п о гля д у емо
ційно-експресивної оцінки і узагальню ю ть результати практичного досві
д у лю дин и, народу.
П р о кліти ка (давньогрец. я р о к Ь тік о у, від лрокАІУю — нахиляю вперед) — приєд
нання о дн о скла дов о го слова спереду до б агатоскладового з утворенням
ф онетичного слова.

Проксеміка — наука про простір комунікації, його структуру і ф ункції.
П росодія (грец. яроскрбіа) — сукупність надсегм ентних ф онетичних явищ у звуко
вій будові мови: тональних, тем бральних, силових, акцентуаційних, три-
валісних, ритм ових тощ о, які реалізую ться в м овленнєвих сегментах
(складі, слові, реченні).
Протеза (грец. яро бестій — приєднання, приставляння спереду) — вставлення
до да тк о в о го звука на початку слова (п р и го ло сн о го перед голосним або
го ло сн о го перед приголосним ).
Професійна лексика — специфічна лексика, яка характеризує м овлення лю дей,
об'єднаних однією професією, видом діяльності.
П сихолін гвістика — галузь мовознавства, завданням якої є вивчення психоф ізіо
ло гічн о ї основи процесів породж ення та сприймання м овлення в їх спів
віднош енні із системою мови.
Рема (грец. ртїца — сказане) — частина речення, його семантичний ф окус, що
м істить найсуттєвіш у д л я мовців інформацію, яка є новою, актуальною і
виріш альною з п о гля д у ком унікативного спрямування висловлення і
такою , що визначає подальш е спілкування, його розгортання, р е зульта
ти, реакцію, д ії і вчинки мовців.
Речення — граматично й інтонаційно оф орм лена за законами певної мови міні
мальна цілісна комунікативна одиниця, яка складається з одного слова
або їх послідовності, є головним засобом формування, вираження й пові
дом лення думки.
Рід — граматична категорія, що полягає в розподілі слів або форм за двома/трьома
класами, переважно співвідносними з ознаками наявності/відсутності статі.
С в ідо м ість — сукупність усіх психічних процесів, які беруть участь в осм исленні
лю ди н о ю навколиш нього світу та власного існування; найвищий рівень
психічного відображ ення та сам орегуляції, притаманний тіль к и лю ди н і.
Семантичне (лексико-семантичне) поле — група семантично співвіднесених ле к
сем, яка характеризується наявністю спільної семи, внутрішньою упорядко
ваністю та парадигматичною протиставленістю своїх елементів.
Семантичні універсали — властивості зм істового аспекту мови, притаманні всім
або більш ості мов світу.
Синкопа (грец. ауукояті — обрубання, скорочення), або спрощ ен н я — зникнення
(відпадіння) голо сно го всередині слова (часто разом з приголосним ).
Синонім ія (грец. стиуоуоцоі; — однойм енний) — повний або частковий збіг зна
чень дв о х чи кількох слів за відмінності їх звукової форми.
Синтагм атика (грец. сппаауцсс — разом збудоване, поєднане, з'єднане) — аспект
вивчення мови, який полягає у з'ясуванні законів і правил внутрірівневої
і міжрівневої сполучуваності мовних одиниць.
Синтаксема — абстрактна інваріантна мінімальна синтаксична одиниця, що є схе
мою, м о де ллю , за якою будую ться основні типи словосполучен ь або
речень певної мови.
Синтаксис (грец. с ту та В Д — побудова, зв'язок, з'єднання) — розділ граматики, що
вивчає правила побудови сполучень слів і сегментів мовлення, граматичну
будову речень і словосполучень, а також їхні типи, функції та особливості.
Система (грец. стосттгща — сполучення, ціле, з’єднання) мови — внутріш ньо орга
нізована сукупність елем ентів (одиниць) мови, пов'язаних стійкими (інва
ріантними) відношеннями.
С исте м ологія — наука про системи об'єктів, які оточую ть комунікантів, ф ун кції і
значення цих об'єктів у процесі спілкування.
С к ла д — мінімальна одиниця вимовляння, найменший вимовлюваний звуковий
сегмент.
С ло воспо луче н н я — синтаксична одиниця (конструкція), що складається з дв о х і
більш е повнозначних слів, об'єднаних підрядним граматичним зв'язком
д л я вираження єдиного, але розчленованого поняття.

С ло в о тв ір , або д е р и в а то ло гія (лат. derivatio — відведення води з річки), — ро зділ
мовознавства, у якому вивчаються м орф ологічні і синтаксичні способи
утворення нових номінативних одиниць.
С оц іальн ий д іа л е к т (со ц іо ле кт) — різновид мови, яким послуговую ться д л я поро
зуміння особи, об'єднані фаховою або соціальною спільністю .
С оц іо лін гвістика — галузь мовознавства, що д о с лід ж у є загальні закономірності
ф ункціонування мови в суспільстві, о собливості розвитку мови в різних
суспільних умовах, вплив соціальних ф акторів на мову.
Спосіб — граматична категорія дієслова, яка виражає віднош ення названої діє с ло
вом д ії д о дійсності з п о гля д у мовця.
Стан — граматична категорія дієслова, що виражає відношення між дією, її суб'єк
том та об'єктом.
С ти л ь — суспільно усвідом лена, внутріш ньо об'єднана сукупність прийомів д о б о
ру, поєднання та вживання засобів мовного спілкування у сфері літе р а
турн о ї мови.
С труктура (лат. structQra — будова) мови — сукупність закономірних віднош ень
між елементам и (одиницям и) мови, у яких вони перебуваю ть чи в які
вступаю ть відповідно д о їхн іх функцій у м овленні.
С тупен і порівняння — граматична категорія, що виражає ступінь вияву якості, вла
стивий предм ету або дії.
С уб с тр а т (ла т. substratum — підк ла дка ) — еле м е н ти перем о ж ено ї мови ав то
х то н н о го н ароду в м ові-перем ож ниці п р и й ш ло го народу-завойовника.
С уперстра т (лат. superstratum — накладка) — елем енти перем ож еної прийш лої
мови народу-завойовника в мові-переможниці місцевого населення.
Табу — заборона на використання позначення певного предмета або явища д ій
сності, що ґрунтується на ототож ненні номінації із самим предметом або
явищем.
Те к ст (лат. textům — тканина, зв'язок, побудова) — організована лінійна по слідо в
ність речень, об'єднаних смисловими і граматичними зв'язками, що ста
новлять зв'язне мовлення.
Текстем а — абстрактна інваріантна одиниця, що характеризується певним тема
тичним змістом, композиційною структурою , лексико-грам атичним и, сти
лістичним и засобами та прагматичною спрямованістю.
Тема (грец. Оєцсх — те, що по кладен о в основу) — частина речення, яка м істить
відому д л я мовців інформацію, базову, вихідну д л я подальш ого розгор
тання дум ки відповідно д о ситуації спілкування чи контексту висловлю
вання.
Тем п (лат. tempus — час, пром іж ок часу) — відносна ш видкість вим овляння окре
мих слів у синтагмі або однієї синтагми порівняно з іншою.
Терм ін (лат. terminus — межа, кордон) — слово або словосполучення, що є оф іцій
но прийнятою назвою чітко окресленого поняття з певної галузі науки,
техніки, мистецтва, суспільн о-по літично го ж и ття тощ о.
Ти п о ло гіч н е м овознавство — напрям лінгвістики, у межах якого д о с лід ж у ю ть
ступінь структурн ої близькості або розбіжності мов незалеж но від наяв
ності чи відсутності генетичних зв'язків між ними.
T ранскрипція (лат. tränscnbo — переписую) — запис мовлення за допом огою спе
ціальної системи знаків з метою максимального відображення особливо
стей його звучання.
Ф онема (давньогрец. фсоугща — звук) — мінімальна одиниця звукової будови
мови, яка слугує д ля побудови семантичних одиниць (морфем, слів) і має
здатність розрізняти їх значення.
Ф онетика (грец. «pwvrycmxr — звуковий) — р о зділ мовознавства, який до слідж ує
звукову будову мови: звукові одиниці, закономірності їх поєднання, ф оне
тичні процеси, природу і структуру складу, наголос та інтонацію.

Фонетична норма — дотримання усталених способів вимовляння всіх сегментних
одиниць мови (фонем, складів, ф онетичних слів, ф онетичних синтагм,
речень) у єдності з несегментними їх характеристиками (наголосом, інтона
цією, темпом, стилем тощо).
Ф он етичн е с лов о — акустико-артикуляційна єдність із дв о х і більш е слів мови,
об'єднаних спільністю наголосу.
Ф о н о ло гія — р о зділ ф онетичної науки, який вивчає ф ункціональні характеристи
ки одиниць звукової будови мови.
Ф разеологізм (грец. <ррасті^ — вираз, зворот і ХоуоС, — учення) — семантично
пов'язане сполучення слів, яке використовується у вигляді сталої, фіксо
ваної конструкції з властивим д л я неї лексичним складом та змістом.
Ф разе о ло гія — р о зд іл мовознавства, що вивчає усталені, семантично цілісні спо
лучення слів.
Ф узія (лат. fusio — сплав) — поєднання морфем у межах слова, яке характеризу
ється їх взаємопроникненням і м оже приводити д о стирання м о р ф о ло
гічних меж, а також супроводж уватися ф онологічним и змінами на мор
ф ем них швах.
Хронем іка — наука про час комунікації, його структурні, сем іотичні та культурн і
функції.
Час — граматична категорія дієслова, що виражає відношення д ії або стану до
моменту мовлення, який беруть за точку відліку.
Частини мови — великі лексико-грам атичні класи слів, об’єднані спільністю
загального граматичного значення і його ф орм альних показників.
Чергування фонем — поява на місці однієї фонеми іншої в межах однієї й тієї самої
морфеми в іншій граматичній форм і одного й того самого слова або у
спільнокореневом у слові.
Ч исло — граматична категорія, що виражає кількісні характеристики предм етів і
явищ.
Література
Абрам ова H. Т. Являю тся ли несловесны е акты мышлением? / H. Т. Абрамо
ва // Вопросы ф и ло со ф и и . — 2001. — № 6. — С. 68— 82.
А к у ле н к о В. В. Вопросы интернационализации словарного состава языка / Вале
рий Викторович А куле н ко. — X . : Харьковский гос. ун -т, 1972. — 108 с.
А лп а то в В. М. «Грам м атика П о р -Р о я ля » и современная лингвистика / Владим ир
М ихайлович А лпа то в // Вопросы языкознания. — 1992. — № 2. —
С. 57— 68.
Апресян Ю . Д . Лексическая семантика. Синонимические средства языка / Юрий
Дереникович Апресян. — М . : Наука, 1974. — 367 с.
Аракин В. Д . Сравнительная ти п о ло ги я английского и русского языков / В ла ди
мир Дм итриевич Аракин. — Л . : Просвещ ение, 1979. — 259 с.
А рутю нова Н. Д . Язык и мир человека / Нина Давидовна Арутю нова. — М . : Язы
ки русской культуры , 1999. — 896 с.
Ар утю нова Н. Д . Язык. Речь / Нина Давидовна Арутю нова // Русский язык : энци
клопеди я / [под ред. Ю. Н. Караулова]. — М . : Больш ая Российская энци
клопеди я, 1997. — С. 417, 652.
Ахм анова О. С. Словарь лингвистических терм инов / О ль га Сергеевна Ахм ано-
ва. — М . : Советская энциклопедия, 1966. — 608 с.
Баранникова Л . И. Введение в языкознание : учебник / Л и д и я Ивановна Баран
никова.— М . : Книжный дом «Л И Б Р О К О М », 2010.
Баранникова Л . И. Основны е сведения о языке / Л и д и я Ивановна Бараннико
ва. — М . : Просвещ ение, 1982. — С. 50— 54.
Баранов А. Н. Введение в прикладную лингвистику /А. Н. Баранов. — М., 2003. —
213 с.
Баранов А . Н. Аспекты теории ф разеологии / А. Н. Баранов, Д. О. Д о б р о в о ль
ский. — М .: Знак, 2008. — 656 с.
Бацевич Ф . С. Єдність м овної системи в концепції Є. Куриловича / Ф ло р ій Сергі
йович Бацевич // М овознавство. — 1996. — № 1. — С. З— 7.
Бацевич Ф . С. Основи ком унікативної лін гвістики : п ід р уч н и к / Ф ло р ій Сергійович
Бацевич. — К . : ВЦ «А ка де м ія», 2004.
Б езпаленко А. М. Д и ф то н г як утіле нн я сенсорного маскування у ф онетиці: прин
цип сум іжності / А. М. Безпаленко // Українське мовознавство : М іжві
д о м ч и й науковий збірник. — Ум ань : Ж о в ти й О. О ., 2009. —
Вип. 39/1, — С. 25— 32.
Б езпаленко А. М. Принцип сум іжності у мові. С ло в о у дзе р ка лі ге ш та л ь т-те о р ії:
монографія / А н а то лій М елетійович Безпаленко. — К . : ВПЦ «Київський
ун іве рсите т», 2009. — С. 313— 363.
Б елецкий А. А. Л е кси ко ло ги я и теория языкознания / Андрей Александрович Бе
лец кий. — К .: И зд-во КГУ, 1972. — 209 с.
Б еликов В. И. Языковые контакты и генеалогическая классификация / В. И. Б ели
ков // Вопросы языкового родства. — М., 2009. — № 1. — С. 49— 68.
Б е л л Р. Т. Социолингвистика. Ц ели, м етоды и проблем ы / Р одж ер Т. Б е лл. — М . :
М е ж дународны е отнош ения, 1980. — 318 с.
Б елянин В. П. Введение в психолингвистику / Валерий Павлович Белянин. — М .:
ЧеРо, 1999, — С. 7— 14.
Бенвенист Э. Общая лингвистика / Эм иль Бенвенист ; [под ред. Ю. С. Степано
ва]. — М . : Прогресс, 1974. — 447 с.
Березин Ф . М. Общ ее языкознание / Ф. М. Березин, Б. Н. Головин. — М .: Просве
щение, 1979.
/313/ Література
Б еспаленко А. М. К вопросу о связи фонемы с морфем ой в русском языке /
А. М. Б есп ален ко // Русское язы кознание. — 1983. — № 6. —
С. 36— 43.
Б іле ц ь к и й А . О . О сновні м етоди д о с лід ж е н н я в сучасном у м овознавстві /
A. О. Білецький // М е то до ло гіч н і питання мовознавства. — K., 1966. —
С. 12— 21.
Б іле ц ьки й А. О . Про мову і м овознавство: навч. посіб. / А ндрій О лександрович Бі
лец ький . — К . : АртЕк, 1996.
Б л у м ф и л ь д Л . Язык / Л е о н а р д Б лум ф и льд . — М . : Прогресс, 1968. — 607 с.
Б одуен д е Куртенэ И. А. Н екоторы е о тд е лы сравнительной грамматики славян
ских языков / И. А. Бодуен де Куртенэ // Избранные тр уды по общ ему
языкознанию. — М .: И зд-во АН СССР, 1963. — Т. 1. — С. 118— 126.
Б одуен д е К уртенэ И. А. Ф онетические законы / И. А. Бодуен де Куртенэ // Из
бранные тр уды по общ ем у языкознанию. — М .: И зд-во АН СССР, 1963.—
Т. 1, — С. 189— 208.
Б о н д а ле то в В. Д . Социальная лин гв истика / Василий Д а н и ло в и ч Б он да ле -
тов. — М . : Просвещ ение, 1987. — 160 с.
Б ондарко Л . В. Основы общей ф онетики / Л . В. Бондарко, Л . А. Вербицкая,
М. В. Гордина. — СПб. : И зд-во С анкт-П етербургского ун-та, 1991. —
152 с.
Б ондарко Л . В. Ф онетическое описание языка и ф он ологическое описание
речи / Ли я Васильевна Бондарко. — Л . : И зд-во Л Г У , 1981. — 197 с.
Брутян Г. А. Язык и картина мира / Г. А. Брутян // Науч. д о к л. высш. шк. Ф ило со ф ,
науки, — 1973, — № 1, — С. 108— 111.
Будагов Р. А. Ч еловек и его язык / Рубен А лександрович Будагов. — М . : И зд-во
М ГУ, 1974, — 264 с.
Будагов Р. А. Что такое развитие и соверш енствование языка? / Рубен А лексан
дрович Будагов. — 2-е изд., до п . — М . : Добросвет-2000, 2004. — 304 с.
Б улаховський Л . А. Нариси з загального мовознавства / Л е о н ід Арсенійович Бу-
лаховський. — К .: Радянська ш кола, 1959.
Б урлак С. А. Креольские языки и гло тто х р о н о ло ги я / Бурлак С. А. // Orientalia et
Classica XIX. Тр уды И нститута Восточны х к уль тур и античности. Аспекты
ком паративистики. — М., 2008. — С. 499— 508.
Б урлак С. А. П роисхож дение языка: Ф акты , исследования, гипотезы / С. А. Бур
лак. — М . : Corpus, 2011. — 462 с.
Б урлак С. А. С равнительно-историческое языкознание : учебник / С. А. Бурлак,
С. А. Старостин. — М . : ИЦ «А ка де м и я», 2005. — 432 с.
Вайнрайх У. Языковые контакты . Состояние и проблем ы исследования / У р и э ль
Вайнрайх ; пер. с англ. и комментарии Ю. А. Ж лукте н ко ; вступ, ст.
B. Н. Ярцевой. — К . : Вища шк., 1979. — 264 с.
Вайсгербер Й. Л . Родной язык и форм ирование духа / Л е о Вайсгербер. — М. :
Прогресс, 1993. — 268 с.
Веж бицкая А. Семантические универсалии и описание языков / Анна Веж биц-
кая ; [пер. с англ. А. Д . Ш мелёва ; по д ред. Т. В. Б улы гиной]. — М . : Языки
русской культуры , 1999. — 780 с.
Веж бицкая А. Язык. Культура. Познание / А. Вежбицкая. — М . : Русские словари,
1996.— 416 с.
Верещ агин Е. М. Язык и культура. Лингвострановедение в преподавании русско
го языка как иностранного / Е. М. Верещагин, В. Г. Костомаров. — М. :
И зд-во Моск. ун-та, 1973. — 233 с.
В ин оградов В. В. Основны е типы ф разеологических единиц в русском языке /
В. В. Виноградов // Русский язык. — М., 1972.
Вихованець I. Р. Частини мови в сем антико-грам атичном у аспекті / Іван Романо
вич Вихованець. — K .: Наук, думка, 1988. — 256 с.
В о л к о в а . Г. Язык как система знаков/А. Г. Волков. — М .: Изд-во МГУ, 1966. І64 <
Вступ д о мовознавства : навч. посіб. : у 2 ч. / [го л. ред. I. О. Голубовська|. К.
ВПЦ «Київський ун ів е рсите т». — Ч. 1. — 2007; Ч. 2 — 2009.
Га м кр ели дзе Т. В. К проблем е «п р о и з в о ль н о сти » язы кового знака / Т. В. Гамкрс
ли д зе // Вопросы языкознания. — 1972. — № 6. — С. 33— 39.
Га м кр ели дзе Т. В. Лингвистическая ти п о ло ги я и праязыковая реконструкции /
Т. В. Гам крелидзе // С равнительно-историческое изучения языков раз
ных семей. Теория лингвистической реконструкции. — М., 1988.
С. 145— 157.
Гардин ер А. Различия м еж ду речью и языком / Алан Гардинер // Звегинцев
В. А. История языкознания XIX— XX веков в очерках и извлечениях /
В. А. Звегинцев. — М . : Учпедгиз, 1960. — Ч. 2. — С. 111— 120.
Г е ль б И. Е. О п ы т изучения письма (Основы грам м атологии) / Игнас Ежи Г ельб. —
М . : Радуга, 1982. — 366 с.
Го ло в и н Б. Н. Введение в языкознание ; уч. пособие. / Борис Николаевич Г о л о
вин. — М . : Высш. шк., 1983.
Г олубо вська І. О. Етнічні особливості м овних картин світу / Ірина О лександрівна
Голубовська. — К .; Л о го с, 2004. — 284 с.
Г ринберг Д ж . Квантитативны й п о д х о д к м орф ологической ти п о ло ги и языков /
Гринберг Д ж . // Новое в лингвистике. — Вып. III. — М., 1963. — С. 60— 94.
Г у м б о л ь д т В. Избранные труды по языкознанию : пер. с нем. / В. Гум б о льд т. —
М . : Прогресс, 2000. — 400 с.
Г у м б о л ь д т В. Язык и ф ило со ф ия культуры : пер. с нем. / В. Гум б о льд т. — М .: П ро
гресс, 1985. — 451 с.
Д я д е ч к о Л . П. Кры латые слова как о бъ е кт лингвистического описания: история
и соврем енность / Л ю дм и ла Петровна Д ядечко. — К. : Вид-во КНУ
ім. Т. Шевченка, 2002. — 293 с.
Е льм сле в Л . Язык и речь / Л уи Ельм слев // Звегинцев В. А. История языкознания
XIX— XX веков в очерках и извлечениях / В. А. Звегинцев. — М . : У ч п е д
гиз, 1960. — Ч. 2. — С. 56— 66.
Ж инкин Н. И. О кодовы х переходах во внутренней речи / Н. И. Ж инкин // В опро
сы языкознания. — 1964. — № 6. — С. 26— 38.
Ж ин кин Н. И. Язык — речь — творчество (избранные тр уды ) / Николай Ивано
вич Ж инкин. — М . : Лабиринт, 1998.
Ж о в то б р ю х М. А. Система частин мови в українській лінгвістичній тр а ди ц ії (ре
троспективний о гля д ) / М ихайло Андрійович Ж овтоб рю х // М овознав
ство. — 1993. — № 3. — С. 3— 12.
Звегинцев В. А. История языкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях /
Владим ир Андреевич Звегинцев. — М . : Учпедгиз, 1960.
Звегинцев В. А. Очерки по общ ему языкознанию / Владим ир Андреевич Звегин
цев. — М . : И зд-во М ГУ, 1962. — 384 с.
Зубкова Л . Г. О соотнош ении звучания и значения слова в системе языка (К про
блем е «п р о и зв о ль н о сти » язы кового знака) / Л . Г. Зубкова // Вопросы
языкознания. — 1986. — № 5. — С. 55— 66.
Иванов В. В. К исследованию отнош ений м еж ду языками / В. В. Иванов // Вопро
сы языкового родства. — М., 2009. — № 1. — С. 1— 12.
Караулов Ю . Н. Общ ая и русская идеография / Ю. Н. Караулов. — М. : Наука,
1976, — 355 с.
Карпенко Ю . О . Вступ д о мовознавства : підручник / Ю. О . Карпенко. — К. :
ВЦ «А ка де м ія», 2009. — 336 с. — (Серія «А льм а -м а те р »).
Касевич В. Б. Ф он ологические проблем ы общ его и восточного языкознания / Ва
дим Борисович Касевич. — М . : Наука, 1983. — 295 с.
Касевич В. Б. Элем енты общей лин гвистики / Вадим Борисович Касевич. — М . :
Наука, ГРВЛ, 1977. — 183 с.
К ацнельсон С. Д . Ти п ологи я языка и речевое м ы ш ле н и е /С . Д . Кацнельсон. — Л.,
1978, — 216 с.
К ибрик А. Е. Константы и переменные языка / А. Е. Кибрик. — СПб. : А ле те йя ,
2003, — 720 с.
К лим ов Г. А. Принципы контенсивной ти п о ло ги и / Г. А. Клим ов. — М., 1983. —
222 с.
К лим ов Г. А. Фонема и морфема. К проблем е лингвистических единиц / Георгий
Андреевич Клим ов. — М . : Наука, 1967. — 128 с.
К о д ухо в В. И. Введение в языкознание : учебник / Виталий Иванович Кодухов. —
2-е изд. — М . : Просвещ ение, 1987.
К о д ухо в В. И. Общ ее языкознание / В италий Иванович Кодухов. — М . : Высшая
ш кола, 1974.
Козельская Н. А . Общ ее языкознание: общ ие проблем ы языка / Н. А. Козельская,
И. А. Стернин. — Воронеж : И зд-во ВГУ, 2004.
Ком лев Н. Г. Компоненты соде рж ате льно й структуры слова / Н. Г. Ком лев. —
М . : И зд-во Моск. ун-та, 1969. — 191 с.
Конецкая В. П. Аксиомы, законом ерности и гипотезы в ле к си ко ло ги и / В. П. Ко
нецкая // Вопросы языкознания. — 1998. — № 2. — С. 22— 37.
К ононенко І. В. Національно-м овна картина світу: зіставний аспект (на матеріалі
української та російської моє) / І. В. Кононенко // М овознавство. —
1996. — № 6. — С. 39— 46.
К о р н и ло в О. А. Языковые картины мира как производны е национальны х мента-
л и те то в / О. А. Корнилов. — М . : И зд-во МГУ, 1999. — 341 с.
Косовский Б. И. О бщ ее языкознание: Ф онетика, ф он о ло ги я , грамматика / Борис
Израилевич Косовский. — М н .: Вышэйшая ш кола, 1968. — 276 с.
Кочерган М. П. Вступ д о мовознавства : підручник / М. П. Кочерган. — К .: ВЦ «А ка
д е м ія», 2014. — 304 с. — (Серія «А льм а-м ате р»).
Кочерган М. П. Загальне мовознавство : підручник / М. П. Кочерган. — К. :
ВЦ «А ка де м ія», 2010. — 464 с. — (Серія «А льм а -м а те р »).
К рейдп ин Г. Е. Невербальная семиотика: Язык те ла и естественный язык / Гр и го
рий Ефимович Крейдлин. — М .: Новое ли те ра турн о е обозрение, 2002.—
592 с.
Кривоносое А. Т. М ы ш ление — без языка? Экономия языковой материи — закон
процесса мыш ления / А. Т. Кривоносое // Вопросы языкознания. —
1992, — № 2, — С. 69— 83.
Круш евский Н. К вопросу о гуне. Исследования в области старославянского вока
лизм а / Николай Крушевский // Русский ф и ло ло ги ч е ск и й вестник. —
Варш ава.— 1881, — Т. 5, — С. 1— 109.
Круш евский Н. О черк науки о языке / Николай Крушевский // Изв. и учен. зап.
Имп. Казан, ун-та. — Казань, 1883. — 148 с.
Кубрякова Е. С. М о рф он о ло ги я в описании языков / Е. С. Кубрякова, Ю. Г. Пан-
крац. — М . : Наука, 1983. — 118с.
Кузнецов П. С. М орф ологическая классификация языков / П. С. Кузнецов. — М.,
1954, — 35 с.
К ури лови ч Е. Очерки по лин гв истике / Е. Курилович. — М., 1962.
Кучеренко I. К. Актуа льн і проблем и граматики / Ілля Корнійович Кучеренко ;
упор. Зеновій Терлак. — Львів : Світ, 2003. — 228 с.
Кучеренко І. К. Теоретичні питання граматики української мови. М орф ологія /
Ілля Корнійович Кучеренко. — 2-ге вид., уточн. і д о п . — Вінниця : П о д іл -
ля-2000, 2003, — 464 с.
Л а й о н з Д ж . Введение в теоретическую ли н гв и сти ку / Д ж о н Лайонз. — М. : П ро
гресс, 1978. — 543 с.
Л е в и ц ьк и й В. В. Основи мовознавства : навч. посіб. / В. В. Левицький, М. Л. Іва-
ницька, Р. В. Іваницький. — Ч е р н ів ц і: Рута, 2000. — 144 с.
Л е о н ть е в А. А. Основы психолингвистики / Алексей Алексеевич Леон тьев. — М.,
1999.
Л и н гв и сти ч е ски й энциклопедический словарь / [гл. ред. В. Н. Ярцева]. — М . : Со
ветская энциклопедия, 1990. — 682 с.
Л о м те в Т. П. О природе значения языкового знака / Т. П. Л о м те в // Вопросы фи
ло со ф и и . — 1960. — № 7. — С. 127— 134.
Макаев Э. А. О статусе м орф он ологии и единицах ее описания / Э. А. Макаев, Е.
С. Кубрякова // Единицы разных уровней грамматического строя языка и
их взаим одействие. — М., 1969. — С. 87— 119.
М артине А. Основы общей лингвистики / А н дре М артине. — М. : УРСС, 2004. —
224 с.
Масенко Л . Т. Мова і суспільство: П остколон іа льн ий вимір / Лариса Терентіївна
Масенко. — К . : ВД «К М А кадем ія», 2004. — 164 с.
М аслов Ю. С. Введение в языкознание / Ю рий Сергеевич М аслов. — М. : Высш.
шк., 1987.
Мейе А. Общ еславянский язык / Антуан Мейе. — М. : И зд-во иностр. ли т-р ы ,
1951, — 491 с.
М е ль н и ко в Г. П. Системная ти п о ло ги я языков: Принципы . М етоды . М о д е ли /
Г. П. М ельников. — М .: Наука, 2003. — 395 с.
М е ль н и ч ук О. С. Мова як суспільне явище і як пр едм ет сучасного мовознавства /
О. С. М ельни чук // М овознавство. — 1997. — № 2— 3.
М ечковская Н. Б. Общ ее языкознание: Структурная и социальная ти п о ло ги я язы
ков / Нина Борисовна Мечковская. — М . : Ф ли н та: Наука, 2001. — 312 с.
М оррис Ч. У. Основания теории знаков / Чарльз Уильям М оррис // Семиотика /
по д ред. Ю. С. Степанова. — М., 1983. — С. 37— 89.
М о рф ологи че ска я тип о ло ги я и проблем а классификации языков. — М. — Л. :
Наука, 1965. — 304 с.
Норман Б. Ю . Теория языка. Вводный курс / Борис Ю стинович Норман. — М. :
Наука, 2009.
О бщ ее языкознание / [под. общ. ред. А. Е. Супруна]. — М н .: Вышэйшая школа,
1983.
О бщ ее языкознание: Внутренняя структура языка / отв. ред. Б. А. Серебрении
ков. — М . : Наука, 1972.
О гієнко Іван (М и тр о п о л и т Іларіон). Історія української літе р а тур н о ї мови / Іван
Огієнко ; [упоряд., авт. передм ови і коментарів М. С. Тим ош ик]. — K.,
2004, — 436 с.
Основи лін гвістичн их знань : навч. посіб. / І. Р. Корольов, Ю . О. Письменна,
3. В. Рожченко ; [го л. ред. І. О. Голубовська]. — К .: ВПЦ Київський універ
ситет, 2013.
П е ре тр ухин В. Н. Введение в языкознание : курс лекций / Валентин Н иколаевич
П еретрухин. — М . : И зд-во ЛК И , 2007.
Попова 3. Д . Общ ее языкознание : учеб. пособие / 3. Д. Попова, И. А. Стернин.
Воронеж : Чернозем, кн. изд-во, 2004.
П отебня А. А. М ы сль и язык / А лексан др Афанасьевич Потебня. — К. : Синто,
1993, — 192 с.
Р адевич-В инницький Я. Двом овність в Україні: теорія, історія, мововживання
монографія /Я росла в Радевич-Винницький. — Київ — Др огоб ич : П освії,
2011, — 592 с.
Реформ атский А. А. Введение в язы ков е де н ие : учебник / Александр Александро
вич Реформатский ; по д ред. В. А. Виноградова. — М .: Аспект Пресс, 2006.
Реф орм атский А. А. Введение в язы коведение : хрестом атия / А лексан др А лек
сандрович Реформ атский. — М .: Аспект-Пресс, 2000. — 536 с.
Реф орм атский А. А. Ф он ологические этю ды / Алексан др А лександрович Рефор
матский. — М . : Наука, 1975. — 234 с.
Р о ж де с тв е н ск и й Ю . В. В ведение в язы кознание / Ю. В. Р ож дественский,
А. В. Блинов ; [по д ред. А. А. Волкова]. — М .: Academia, 2005.
Р о ль человеческого ф актора в языке: Язык и картина мира / [отв. ред. Б. А. Сере
бренников]. — М .: Наука, 1988. — 213 с.
Р осетті А. Вступ д о ф онетики / А лексан др Росетті ; пер. з рум. С. В. Семчин-
ський. — К . : Вища ш кола, 1974. — 140 с.
Сем чинський С. В. Загальне мовознавство : підручник / Станіслав В о ло ди м и р о
вич Семчинський. — К . : О ко, 1996.
Сем чинський С. В. Семантична інтерференція мов. На матеріалі слов 'ян о -східн о -
романських м овних контактів / Станіслав Володим ирович Семчинсь
кий. — К . : Вища шк., 1974. — 256 с.
Сепир Э. Избранные тр уды по языкознанию и куль тур о ло ги и / Эдвард Сепир. —
М . : Прогресс, 1993.
С ка ло зуб Л . Г. Вступ д о мовознавства : скорочений конспект лекцій / Лариса
Георгіївна Скалозуб. — К .: Вид-во Київ, ун -ту, 1973. — Ч. II.
Скрипник Л . Г. Ф разеологія української мови / Лариса Григорівна Скрипник. —
K . : Наукова дум ка, 1973. — 280 с.
С ни тко Е. С. Внутренняя форма ном инативны х единиц / Елена Степановна Снит
ко. — Львов : Світ, 1990. — 186 с.
С о лн ц е в В. М. О понятии уровня языковой системы / В. М. С олнцев // Вопросы
языкознания. — 1972. — № 3. — С. 3— 19.
С о лн ц е в В. М. Язык как систем но-структурное образование / Вадим М ихайлович
Солнцев. — М . : Наука, 1971. — 294 с.
С о лн ц е в В. М. Языковый знак и его свойства / Вадим М ихайлович С олнц ев // Во
просы языкознания. — 1977. — № 2. — С. 15— 26.
С о ло м о н и к А. Язык как знаковая система / Абрам С олом оник. — М. : Наука,
1992, — 203 с.
Соссю р Ф . д е . Тр уды по языкознанию / Ф е рдин ан д д е Соссюр. — М. : Прогресс,
1977, — 696 с.
Сосю р Ф. д е . Курс загальної лінгвістики / Ф ердінан де Сосюр ; [пер. з франц.
А. Корнійчук, К. Тищ енко]. — К . : Основи, 1998. — 324 с.
С таростин С. А. С равнительно-историческое языкознание и лексикостатистика /
С. А. Старостин // Лингвистическая реконструкция и древнейш ая исто
рия Востока (М а териа лы к дискуссиям м е ж д ун а р о д н о й ко н ф е р ен
ц и и ).— Т. 1, — М., 1989, — С. 3— 39.
Степанов Ю . С. Основы общ его языкознания / Ю рий Сергеевич Степанов. — М . :
Просвещ ение, 1975.
Тер-М инасова С. Г. Язык и м еж культурная коммуникация /С в е тла н а Григорьев
на Тер-М инасова. — М . : И зд-во Моск. ун-та, 2004.
Тищ е н ко К. Основи мовознавства : системний підручник / К. Тищ енко. — K. :
ВПЦ «Київський ун ів е рсите т», 2007.
Ткаченко О . Б. Українська мова і мовне ж и ття світу / О ре ст Борисович Ткачен
ко. — К . : Спалах, 2004. — 272 с.
Т о м а с е лло М. Истоки человеческого общ ения / М. То м асе лло . — М .: Языки сла
вянских культур , 2011. — 330 с.
Том сен В. История язы коведения д о конца XIX века / В ильгельм Том сен. — М . :
Учпедгиз, 1938. — 160 с.
Тр уб а чев О . Н. Э тим ологически е исследования и лексическая семантика /
О. Н. Трубачев //П рин ц ипы и м етоды семантических исследований. —
М., 1976. — С. 147— 179.
Тр уб е ц к о й Н. С. Избранные тр уды по ф и ло ло ги и / Н иколай Сергеевич Тр уб е ц
кой. — М . : Наука, 1987. — 251 с.
Тр уб е ц к о й Н. С. Основы ф он о ло ги и / Н иколай Сергеевич Трубецкой. — М. : Ас
пект-Пресс, 2000. — 352 с.
Українська мова у XX сторіччі: історія лін гв о ц и ту : докум ен ти і м атеріали / за ред.
Л . Масенко. — К .: ВД «Києво-М огилянська академ ія», 2005. — 399 с.
Українська мова : ен циклопедія / р е дко л. : В. М. Русанівський, О. О. Тараненко
(співголови), М. П. З яблю к та ін. — К . : Укр. енцикл., 2004. — 752 с.
У льм а н С. Семантические универсалии / С. Ульм ан // Новое в лингвистике. —
М .: Прогресс, 1970. — Вып. V. — С. 250— 299.
Успенский Б. А. Отнош ение подсистем в языке и связанные с ними универсалии /
Б. А. Успенский // Вопросы языкознания. — 1968. — № 6. — С. 3— 15.
Чикобава А. С. Введение в языкознание / А р н о ль д Степанович Чикобава. — М . :
Гос. учебно-пед. изд-во Мин-ва просвещ. РСФСР, 1952. — Ч. 1.
Ш е вельов Ю. Українська мова в першій половині д в а дц ято го сто ліття (1900—
1941). Стан і статус / Ю рій Ш евельов. — Ч е р н ів ц і: Рута, 1998. — 208 с.
Ш ироков О. С. Язы коведение: Введение в науку о языках / О л е г Сергеевич Ш и
роков. — М . : Добросвет, 2003.
Ш м елёв Д . Н. П роблем ы семантического анализа лексики / Д м итрий Н иколае
вич Ш м елёв. — М . : Наука, 1973.
Щ ерба Л . В. Избранные работы по языкознанию и ф онетике / Л е в В ладим иро
вич Щерба. — Л . : И зд-во Л Г У , 1958.
Щ ерба Л . В. Языковая система и речевая де я те льн о сть / Л е в Владим ирович
Щерба. — Л . : Наука, 1974. — 428 с.
Ю щ ук I. П. Л е к ц ії зі вступу д о мовознавства / Іван П илипович Ю щук. — К . : М іж -
нар. ін-т лін гвістики і права, 1995. — 106 с.
Языки мира. — М . : Наука, Индрик, Academia, 1993— 2013.
Языковая номинация: Виды наименований. — М . : Наука, 1977. — 357 с.
Я зы ковая ном инация: О бщ ие вопросы / [отв. ред. Б. А. С еребр енн иков,
А. А. Уфим цева]. — М . : Наука, 1977. — 359 с.
Я кобсон Р. О теории ф он о ло ги че ски х союзов м еж ду языками // Избранные ра
боты / Р. Якобсон. — М., 1985. — С. 92— 93.
Якобсон Р. Типологические исследования и их вклад в сравнительно-историче
ское языкознание / Р. Якобсон // Новое в лингвистике. — Вып. III. — М.,
1963, — С. 95— 105.
H andbook of International Phonetic Association. A Guide to the Use o f the Internatio
nal Phonetic Alphabet. — Cambrige, 1999. — 204 p.
Rosch H eider E. Universals and Cultural Specifics in Human Categorization / E. Rosch
Heider // Cross-cultural Perspectives on Learning / R. Brislin, S. Bochner,
W. Lonner, eds. — New York : W iley, 1975. — P. 177— 206.
W ierzbicka A. Cross-Cultural Pragmatics. The Semantics o f Human Interaction /
A. W ierzbicka. — Berlin — New York : M outon de C ruyter, 1991. — 502 p.
Вступ до мовознавства: підручник / [І. О. Голубовська,
В84 С. М. Лучканин, В. Ф. Чемес таін .]; заред. І. О. Голубов-
ської. — К. : ВЦ «Академія», 2016. — 320 с. — (Серія
«Альма-матер»)
ISBN 978-966-580-310-2 (серія)
ISBN 978-966-580-487-1
Серед навчальних видань для студентів цей підручник вирізня
ють інноваційний підхід і сучасний погляд на питання, які визнача
ють його тематичну структуру і зміст. У ньому узагальнено знання
про мову, сформовані за всю історію мовознавства, з урахуванням
ключових концептів порівняльно-історичної, системно-структурної
і сучасної антропологічної лінгвістики.
Адресований студентам вищих навчальних закладів. Прислу
житься культурологам, антропологам, історикам, журналістам і
всім тим, хто цікавиться мовознавчою проблематикою.
УДК 81'1(075.8)
ББК 81я73
Н авчальне видання
Серія «Альма-матер»
Заснована в 1999 році
Вступ
до мовознавства
Підручник
За редакцією
доктора ф ілологічн их наук, проф есора І. 0. Голубовської
Спільний проект із видавництвом «А кадемвидав»

Редактор Н. А . Ганжа
Коректор Т. А. Дічевська
Комп’ ютерна верстка Є. М. Байдюка
Формат 60x90/16. Ум. друк. арк. 20,0. Зам. № 6-07-2607.
Видавничий центр «Академія»,
м. Київ, вул. Дегтярівська, 38— 44.
Тел./факс: (044) 483-19-24; 456-84-63.
Email: academia.book@gmail.com
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи серія ДК № 555 від 03.08.2001 р.
Видрукувано у ПрАТ «Харківська книжкова фабрика “ Глобус”
корпоративне підприємство ДАК “ Укрвидавполіграфія” »,
вул. Різдвяна, ] 1, м. Харків, 61052.
Свідоцтво серія ДК № 3985 від 22.02.2011 р.

Untitled

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Untitled

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

двох мов і не має на меті встановлення їх типологічних ознак.

1. Як співвідносяться поняття «мовознавство» і «вступ до мово­

2.1. Значення письма в історії суспільства.

/2 3 / Значення письма в істо р ії суспільства. П ередум ови створення письма

2.2. Етапи розвитку письма

/2 4 / Письмо. Графіка. Орфографія

/2 5 / Етапи розвитку письма

Ім ’ я індіанця «Черепаха — супутник своєї друж ини»

/2 6 / Письмо. Графіка. Орфографія

/2 7 / Етапи розвитку письма

Рис. 2.2. Палетка Нармера

На одній з її сторін зображено фараона в білій короні Верх­

/2 8 / Письмо. Графіка. Орфографія

/2 9 / Етапи розвитку письма

Рис. 2.3. Картуші Птолемея і Клеопатри

Особлива логографічна система письма сформувалася в

/3 0 / Письмо. Графіка. Орфографія

Рис. 2.4. Зразок семітського угаритського клинопису із Сирії

При розкопках Вавилону та Ніневії (давньої столиці А сси ­

/3 1 / Етапи розвитку письма

/3 2 / Письмо. Графіка. Орфографія

/3 3 / Етапи розвитку письма

Рис. 2.5. Зразок писемності майя

Насправді письмо майя має елементи логографії, силабо-

/3 4 / Письмо. Графіка. Орфографія

/3 5 / Етапи розвитку письма

Р ис . 2.6. Зразок бустрофедону (наскельний напис з о. Фери)

При вирізьблюванні масштабних написів на високих сте­

/3 6 / Письмо. Графіка. Орфографія

Рис. 2.7. Зразок кирилиці Рис. 2.8. Зразок глаголиці

Якийсь час обома абетками користувалися паралельно.

/3 7 / Етапи розвитку письма

/3 8 / Письмо. Графіка. Орфографія

Рис. 2.9. Зразок уставу

Н а п і в у с т а в — стандартне написання літер, яке вклада­

Рис. 2.10. Зразок раннього напівуставу

2.4. Орфографія. Принципи орфографії

/4 0 / Письмо. Графіка. Орфографія

2.5. Спеціалізовані системи письма

/4 1 / Спеціалізовані системи письма

1. Які історичні причини зумовили винайдення письма людством?

3.1. Співвідношення характеристик

/4 3 / Співвідношення характеристик мови й мовлення

3.2. Основні опозиційні ознаки мови і мовлення

/4 5 / Основні опозиційні ознаки мови і мовлення

/4 7 / Основні опозиційні ознаки мови і мовлення

3.3. Диференціація ознак мови

/4 9 / Диференціація ознак мови і мовлення в історії мовознавства

3.4. Мовлення як об'єкт вивчення

/5 1 / Мовлення як об'єкт вивчення сучасних мовознавчих дисциплін

/5 3 / Мовлення як об’єкт вивчення сучасних мовознавчих дисциплін

1. Чи можна ототожнювати поняття «мова» і «мовлення». Чому?

4.1. Суспільна природа мови і мовної діяльності

/5 5 / Суспільна природа мови і мовної діяльності

/5 7 / Суспільна природа мови і мовної діяльності

4.2. Територіальна диференціація мови

/5 9 / Територіальна диференціація мови

/6 1 / Територіальна диференціація мови

4.3. Соціальна диференціація мови

/6 3 / Соціальна диференціація мови

4.4. Літературна мова і просторіччя

/6 5 / Літературна мова і просторіччя

/6 7 / Літературна мова і просторіччя

1. Доведіть, що мова є суспільним, а не біологічним чи психічним

1. Як співвідносяться поняття «мовознавство» і «вступ до мово

На одній з її сторін зображено фараона в білій короні Верх

При розкопках Вавилону та Ніневії (давньої столиці А сси

При вирізьблюванні масштабних написів на високих сте

Н а п і в у с т а в — стандартне написання літер, яке вклада