Чередниченко Софія П20-2

Складання процесуальних документів 05.04.23

Справа № 499/89/23
Провадження № 2/499/93/23
РІШЕННЯ
Іменем України
04 квітня 2023 року смт Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: судді Тимчука Р.М. за
участю секретаря судового засідання Скаковець Т.С. розглянувши у відкритому
судовому засіданні в смт.Іванівка Одеської області справу №499/89/23 за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про
розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог про розірвання шлюбу позивачка послалася
на наступне.
30 жовтня 2015 року ОСОБА_3 , уклала шлюб із відповідачем ОСОБА_2 ,
який зареєстрували у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по
Іванівському району Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в
Одеській області, актовий запис №93.
У шлюбі народилась дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя і
пов`язані з цим конфлікти та непорозуміння. У зв`язку з цим, шлюбні стосунки
між сторонами припинені з лютого 2022 року, спільним побутом не пов`язані.
Подальше збереження шлюбу із ОСОБА_2 суперечить інтересам сім`ї. На
розірванні шлюбу наполягає.
Позивачка посилається. що по домовленості між ними, після розірвання
шлюбу, донька залишиться проживати разом з позивачкою.
Позивачка просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, стягнути
з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої
дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в розмірі5000 (п`ятьтисяч) гривень
щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову ідо досягнення ОСОБА_4
повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ,посилаючись, що ОСОБА_2 не виконує
свої обов`язки по утриманню дитини в добровільному порядку. Батьки
зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний
розвиток. Виконання передбачених ст.150 СК України обов`язків батьків щодо
виховання та розвитку дітей, пов`язане з належним утриманням дітей, від якого
залежить забезпечення умов для розвитку дітей здоровими як фізично так і
духовно. Обов`язок утримувати дітей рівною мірою обов`язком як матері, так і
батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку
батьків. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дітей не
звільняє їх від обов`язків щодо дітей.
У судове засідання позивачка не з`явилась надала заяву про слухання справи
у її відсутність на позовних вимогах наполягала, не заперечувала у разі неявки
відповідача розглянути справу заочно.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив,
заяв про відкладення розгляду справи не надавав, відзив на позов не подав.
На адресу зареєстрованого місця проживання відповідача (згідно адресної
довідки Знам`янської сільської ради Березівського району Одеської області)
надсилалась поштова кореспонденція суду.
Копію ухвали про відкриття провадження із зазначенням дати та часу
судового засідання та копію позовної заяви з додатками відповідач отримав
особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення
поштового відправлення.
В зв`язку з неявкою судове засідання було відкладено на 04 квітня 2023 року
та на адресу реєстрації місця проживання відповідача було направлено судову
повістку, проте відправлення суду повернулось з відміткою Укрпошти «Адресат
відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є
день проставлення у поштовому повідомлені відмітки про відмову отримати
судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження,
місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому
законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що судове поштове
відправлення (копія позову з додатками, ухвала про відкриття спрощеного
провадження, яке 18.02.2023 року відповідач отримав особисто) направлялося за
адресою за місцем реєстрації відповідача (згідно адресної довідки), а повторний
виклик до суду згідно позначки працівника вручити не представляється
можливим, так як адресат відсутній за вказаною адресою, тому у суду є підстави
розцінювати, що відповідач отримав повідомлений про дату та час , порядок
розгляду справи.
 Положеннями ч. 1ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове
засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином
повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду
справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином
повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого
учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його
представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( п. 1 ч.
3ст. 223 ЦПК України).
Отже судом було вжито всі можливі заходи, щодо виклику відповідача по
справі до суду.
В свою чергу відповідач по справі суду двічі не повідомив причини своєї
неявки, відзив на позов не надав, клопотань не заявляв, тому суд визнає його
неявку з неповажних причин.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є
справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ
з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи
інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового
процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися
процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не
допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок -
добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні
обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію
прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за
призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом,
недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу,
заборона зловживати наданими правами.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового
процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У
разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового
процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування
практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді
справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
 Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з
того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового
розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила
судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких
- не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є
рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від
19.06.2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може
бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до
суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка
задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце
розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись
провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй
процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки
(рішення у справі «Пономарьов проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену
сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів
та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед
іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01.04.2008, «Олександр
Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26.04.2007).
Враховуючи вказані факти, згоду позивача, суд вважає за можливе у
відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановити заочне рішення, що
відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
В порядкуст.280 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді
справи, на підставі наявних у справі доказів та неявки відповідача в судове
засідання без поважних причин, хоча відповідач був повідомлений про дату та час
судового засідання належним чином.
В порядку ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без
фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного
засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у
справі.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у
встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними
матеріалами.
З огляду на викладені обставини та строки розгляду справи, суд дійшов
висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення без участі
відповідача на підставі наявних матеріалів.
 Дослідивши письмові матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні
обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які
мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
розглянувши справу в межах заявлених вимог суд приходить до висновку, що
наявні законні підстави для задоволення позову виходячи з наступного.
Судом встановлено,що позивачказ відповідачемперебувають
узареєстрованому шлюбі, який зареєстрували у відділі державної реєстрації актів
цивільного стану по Іванівському району Роздільнянського міжрайонного
управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 93 від 30 жовтня 2015
року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
У шлюбі народилась дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що
підтверджується копією свідоцтва про народження.
Спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя і
пов`язані з цим конфлікти та непорозуміння. У зв`язку з цим, шлюбні стосунки
між сторонами припинені з лютого 2022 року, спільним побутом не пов`язані.
Подальше збереження шлюбу із ОСОБА_2 суперечить інтересам сім`ї. На
розірванні шлюбу наполягає.
Суд застосовуючи норми матеріального права при розгляді позовної вимоги
про розірвання шлюбу виходить з такого.
Згідно до ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно
проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки
та чоловіка.
Частиною 3 статті 56 СК України встановлено, що кожен з подружжя має
право припинити шлюбні відносини.
Згідно ч. 2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання
шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і
збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей,
що мають істотне значення.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007
року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ
про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ
спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї
державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому
порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя
і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
 Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної
любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною
основою шлюбу, а сторони не мають наміру зберегти шлюб.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що позивачка не бажає підтримувати
сімейні стосунки з відповідачем та збереження даного шлюбу суперечить її
інтересам оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін причини, з яких позивачка
наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя
подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні
відносини позивачка наміру не має, відповідач відзив щодо позову не подавав,
тому суд вважає, що формальне існування даного шлюбу суперечить моральним
засадам суспільства, суд вважає, що між сторонами склалися відносини, при яких
збереження сім`ї неможливо відтак позовні вимоги про розірвання шлюбу
підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів, суд також вважає,
що вони підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та
якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Приводом для звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на
утримання дитини призвело те, що батько ухиляється від виконання своїх
батьківських обов`язків по утриманню дитини, не надає матеріальної допомоги в
добровільному порядку.
Дитина проживає разом з матір`ю та перебуває на повному її утриманні та
вихованні.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до
досягнення нею повноліття.
Батьки зобов`язані піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний,
духовний та моральний розвиток. Виконання передбачених ст..150 СК
України обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини, пов`язане з
належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для
розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно.
Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і
батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку
батьків.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не
звільняє їх від обов`язків щодо дитини.
При визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров`я дитини, її
потреби у цьому віці, стан здоров`я батька, його матеріальне становище та
матеріальне становище дитини, наявність у відповідача на утриманні інших осіб,
на утриманні позивачки інших осіб і, виходячи з принципів справедливості,
добросовісності та розумності, які є одними з загальних засад регулювання
сімейних відносин, призначає аліменти.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за
рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»: «Кожна дитина має
право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального,
культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх
замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного
розвитку дитини, відповідно до законів України».
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від
20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ
(78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року,
держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного,
розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або
інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за
забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя,
необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 11, ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону
дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. На
кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання
і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані
виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров`я, фізичний, духовний і
моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її
природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного
життя та праці.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні
права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі
між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не
впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ст.ст. 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати
дитину до досягнення нею повноліття, а за рішенням суду кошти на утримання
дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у
твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних
представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Пунктом 17 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих
норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства,
материнства та стягнення аліментів»№3 від 15.05.2006 року роз`яснено, що за
відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них,
з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 розмір аліментів має бути необхідним та достатнім
для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований
розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків
прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний
рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового
мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі
достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Обов`язок батьків утримувати свою дитину не припиняється із розірванням
шлюбу. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від
того, чи є батьки працездатними тай чи є в них кошти, достатні для надання
утримання, вказані обставини лише враховуються судом при визначенні розміру
стягуваних аліментів.
Оскільки неповнолітня дитина проживає разом з матір`ю, а відповідач є її
батьком та на нього покладено однаковий з позивачкою обов`язок щодо
утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, при цьому добровільної
згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто, суд
приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з
відповідача аліментів на утримання дитини.
При цьому, розмір аліментів визначений законом як мінімально допустимий
для мінімального матеріального забезпечення дитини, і не може братися судом в
основу прийнятого рішення.
Батьки повинні забезпечувати належний та достатній рівень життя своєї
дитини, а не прожитковий мінімум.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин
справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права,
висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна
довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на
підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 3 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на
підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що
обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які
мають значення для вирішення справи.
 Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом
мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до
зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того,
щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує
матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути
виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища
сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо
утримання.
Враховуючи викладене, вартість життя з урахуванням потреб дитини
відповідно до віку, а також враховуючи принцип рівної участі батьків у
матеріальному забезпеченні дитини, розмір аліментів слід визначити у розмірі як
просить позивачка.
З урахуванням вищевказаного, даних, які могли вказувати на неможливість
або істотність обмеження надавати відповідачем матеріальну підтримку позивачу
судом не встановлено.
Суд визначає розмір аліментів у розмірі 5000 гривень, щомісячно на дитину
до досягнення нею повноліття, оскільки відповідачем жодним чином не
спростована можливість утримання дитини в такому розмірі. Такий розмір
аліментів відповідає вимогам закону про те, що розмір аліментів має бути
необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, адже
такий розмір забезпечить необхідний мінімум для існування дитини, загалом
надасть можливість дотримання принципу достатнього забезпечення дитини.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони
пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати
судового збору у всіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про
стягнення аліментів.
Виходячи з такого та беручи до уваги, що позов підлягає задоволенню в
повному обсязі суд приходить до висновку про необхідність стягнення судового
збору з відповідача на користь держави у розмірі 1073,60 гривень та стягненню на
користь позивачки судового збору з відповідача у розмірі 1073,60 гривень щодо
позовної вимоги про розірвання шлюбу.
 Клопотання про ознайомлення із матеріалами судової справи
До Іванівського районного
суду Одеської області

Справа № 499/89/23

Позивач
Петрова Ирина Павлівна 47500,
м. Одесса,
вул. Степана Бандери, 67
Контактний телефон:
3808765432

Відповідач
Петров Петро Павлович 47500,
м. Одесса,
вул. Степана Бандери, 65
Контактний телефон:
3801234567

КЛОПОТАННЯ
про ознайомлення та зняття копій з матеріалів справи
(в порядку ст. 43 ЦПК України)

В провадженні суду знаходиться справа 499/89/23 за заявою Петрової

Ірини Петрівни до Петрова Петра Павловича про розірвання шлюбу та
стягнення аліментів.
Розгляд справи здійснюється суддею: Тимчуком Р.М.
Для належної підготовки до участі в судовому процесі у мене виникла
необхідність звернутися до суду для ознайомлення і зняття копій з матеріалів
справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право
ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії,
одержувати копії судових рішень.
На підставі цього, керуючись ст.ст. 42, 43 ЦПК України,
 Прошу:

1. Надати мені матеріали справи для ознайомлення та зняття копій.

2. Про час та місце надання матеріалів справи завчасно повідомити мене
засобами зв’язку, вказаними у цьому клопотанні.

«05» квітня 2023 р. Петрова І.П

підпис

Клопотання про видачу копії судового рішення

До Іванівського районного
суду Одеської області

Справа № 499/89/23

Позивач
Петрова Ирина Павлівна 47500,
м. Одесса,
вул. Степана Бандери, 67
Контактний телефон:
3808765432

Відповідач
Петров Петро Павлович 47500,
м. Одесса,
вул. Степана Бандери, 65
Контактний телефон:
3801234567

КЛОПОТАННЯ
про видачу копії судового рішення
В провадженні суду знаходиться справа 499/89/23 за заявою Петрової Ірини
Петрівни до Петрова Петра Павловича про розірвання шлюбу та стягнення
аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ЦПК України, відповідно до якої учасники мають
право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії,
одержувати копії судових рішень.
Прошу:
видати мені копію рішення Іванівського районного суду Одеської області від
"4" квітня 2023 р.
у справі № 499/89/23 за позовом Петрової Ірини Петрівни до Петрова Петра
Павловича про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

"05" квітня 2023 р. _______________ Петрова І.П

підпис
 Клопотання про долучення доказів до матеріалів справи

До Іванівського районного
суду Одеської області

Справа № 499/89/23

Позивач
Петрова Ирина Павлівна 47500,
м. Одесса,
вул. Степана Бандери, 67
Контактний телефон:
3808765432

Відповідач
Петров Петро Павлович 47500,
м. Одесса,
вул. Степана Бандери, 65
Контактний телефон:
3801234567

КЛОПОТАННЯ
про долучення доказів до матеріалів справи

В провадженні Іванівського районного суду Одеської області знаходиться

цивільна справа за позовом Петрової Ірини Петрівни до Петрова Петра Павловича
про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
З метою повного та всебічного розгляду справи, вважаю за необхідне
долучити до матеріалів справи, у якості доказів, відповідні документи, що
додаються до цього  клопотання.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких
суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують
вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення
для вирішення справи.
Відповідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію
щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що
підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для
розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
 Згідно зі ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,
встановлених цим Кодексом.
Відповідно ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають
докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі  вищевикладеного, керуючись ст. ст. 76, 77, 80, 83 Цивільного
процесуального кодексу України, -
 
Прошу:
 
Долучити до матеріалів справи №499/89/23 у якості доказів наступні
документи:
1. Довідку про добробут Петрова Петра Петровича.

"05" квітня 2023 р. _______________ Петрова І.П

підпис