Стендаль

Підготував Шимко Антон

Біографія
Один із видатних французьких письменників XIX
століття Анрі Бейль, творив під псевдонімом
Фредеріка Стендаля.Стендаль народився 23 січня
1783 року в Греноблі, у родині багатого адвоката.
Його дід, лікар і громадський діяч, захоплювався
ідеями Просвітництва й був шанувальником
Вольтера. Але з початком революції у родині
погляди дуже змінилися, батько Стендаля
змушений був навіть переховуватися.
 Біографія
Мати хлопчика рано померла, і сім'я надовго
вбралася у траур. Батько не переймався
вихованням сина, довіривши його католицькому
абатові Ральяну. Це призвело до того, що Стендаль
зненавидів і церкву, і релігію. Читання, а також
найсильніші враження та переживання дитячих
років, пов'язані з Першою французькою
революцією, стали визначальними моментами у
формуванні світогляду майбутнього письменника.
 Біографія
1797 року Стендаль вступив у
Греноблі до Центральної школи,
метою якої було введення в
республіці державного і світського
навчання замість релігійного, і
озброєння молодого покоління
знаннями та ідеологією
новоствореної буржуазної держави.
Тут хлопець захоплювався
математикою. Після закінчення
курсу його відправили до Парижа для
вступу в Політехнічну школу, куди
він так і не вступив.
Біографія
Стендаль брав участь у
поході Наполеона до росії в
1812 році, був у москві,
смоленську, могильові,
зазнав жахи зимового
відступу французької армії з
Росії. Враження про Росію
були надзвичайно сильні.
 Біографія
На думку деяких дослідників, Стендаль був
масоном. Історик масонства А. Меллор вважає,
що «масонство Стендаля не стало надбанням
широкої гласності, хоча він і належав протягом
деякого часу до ордена». Судячи з усього, саме
про Стендаля йде мова, коли в документах
масонських лож раз у раз з'являється справжнє
ім'я французького письменника — Бейль.
Світогляд

У розумінні мистецтва й ролі

художника Стендаль йде далі
від просвітителів і стверджує,
що мистецтво за своєю
природою соціальне, воно
служить суспільним цілям. Це
положення Стендаль
перетворює на бойову зброю
проти мистецтва свого часу,
насамперед проти класицизму.
Твори Романи
Арманс (фр. Armance, 1827)

Червоне та чорне (фр. Le

Есе
Rouge et le Noir, 1830)
Про Кохання Пармський монастир (фр. La
(фр. De Chartreuse de Parme, 1839)
L'Amour, 1821)

Новели
Мемуари Рожеве і зелене (фр. Le Rose et le Vert, 1837,
егоїста (фр. незакінчена)
Міна де Ванґель
Souvenirs Вітторія Аккорамбоні (Vittoria Accoramboni)
d'Égotisme) Італійські хроніки