1.Анотація до Етичного кодексу ученого України.

Етичний кодекс ученого України, схвалений Національною академією

наук України (НАН України) 15.04.2009 року за постановою загальних зборів
НАН України №2, є нормативно-правовим актом, який визначає моральні,
етичні та професійні принципи, якими повинні керуватися учені під час
виконання наукової діяльності. Цей документ ставить за мету встановити
стандарти відповідальної наукової поведінки, запобігання академічному
нечесному поводженню та сприяння культурі наукової чесності.
Етичний кодекс загальні принципи етики науки та моральної поведінки
вченого, який має керуватися визнаними стандартами практики. Вчений
повинен усвідомлювати, що ефективність науки оцінює суспільство і несе
моральну відповідальність за наслідки своєї діяльності. У разі отримання
результатів, що суперечать принципам гуманізму, вчений повинен протидіяти
шляхом відмови у співпраці, попередження суспільства про можливі негативні
наслідки використання досягнень науки в антигуманному напрямку та
інформування громадськості про необхідність їх попередження. Крім того,
вчений зобов'язаний протидіяти конформізму в науковому співтоваристві та
брати активну участь у процесах атестації наукових кадрів, а також протидіяти
присудженню наукових ступенів і звань за роботи, які не відповідають
сучасним досягненням світової науки або виконані з порушенням норм етики,
зокрема викривати факти плагіату й інших форм порушень авторського права.
Розділ про наукові дослідження окреслює найвищі професійні стандарти
планування та проведення досліджень, засновані на глибокому розумінні
галузі. Науковці повинні шукати найбільш доцільні та економічно виправдані
шляхи вирішення завдань дослідження, об’єктивно викладати свої висновки,
незалежно від очікувань спонсора. Чесність і прозорість є важливими на всіх
етапах наукових досліджень, а шахрайські дії, такі як фальсифікація даних,
піратство та плагіат, неприйнятні. Інтелектуальну власність необхідно
захищати, а результати досліджень слід використовувати на благо суспільства
та навколишнього середовища.
Розділ 3 присвячений вченому як автору і містить наступні принципи:
вчений має прагнути до пізнання та бажання збагатити науку новими знаннями;
він повинен дотримуватися міжнародних та національних правових норм щодо
авторських прав; використання інформації з публікацій потребує вказання
джерела та проведення чіткої межі між власними даними та здобутками інших;
при публікації результатів досліджень, авторство може бути призначено тільки
тим, хто мав реальний творчий внесок у роботу.
У 4 розділі "Учений як керівник" містяться вказівки щодо етичної
поведінки вченого в ролі керівника наукового колективу. Зокрема,
підкреслюється необхідність об'єктивної оцінки інтелектуальних, етичних і
персональних рис співробітників при формуванні колективу та запобігання
проявам корупції і дискримінації. Кодекс також рекомендує керівнику
взаємодіяти зі своїми співробітниками на принципах справедливості та
доброзичливості, а також докладати зусиль для створення належної творчої
атмосфери в колективі.
 Розділ 5 "Учений як викладач" кодексу встановлює вимоги до
викладацької діяльності вченого, зокрема, ставлення до студентів, методи і
форми навчання, виховання в громадській позиції та належну організацію
викладацького процесу. Акцентує на повазі до свободи та критичного мислення
студентів, а також необхідності дотримуватися етичних принципів у взаєминах
з ними. Учений повинен дотримуватися об'єктивної оцінки учнів та
забезпечувати належну підготовку до наукової роботи.
Розділ 6 описує роль вченого як консультанта або експерта. У розділі
підкреслюється важливість досвіду вченого та необхідність об’єктивності,
справедливості та неупередженості в їхніх оцінках. Вчений має бути обізнаним
у своїй галузі та обмежувати свої оцінки сферами своєї компетенції. У розділі
також наголошується на необхідності дотримання конфіденційності,
незалежності та уникнення конфлікту інтересів. Загалом у цьому розділі
підкреслюється важливість ролі вченого у наданні неупереджених та
об’єктивних оцінок для підтримки прийняття наукових рішень.
Розділ 7 "Учений як громадянин" містить вимоги щодо поведінки вченого
в громадському житті. Вчений має присвятити себе пошукові нових знань та їх
застосуванню на благо суспільства і збереження природи. Він також має
сприяти розповсюдженню наукових знань та протидіяти поширенню
псевдонаукових теорій. Учений повинен брати активну участь у житті
наукового співтовариства та у роботі колегіальних органів, діючи виходячи із
загальних інтересів науки та тільки потім з інтересів своєї установи. Вчений,
який займає урядову чи адміністративну посаду, повинен дотримуватися
етичних норм, прийнятих у науковому співтоваристві.
Недоліки Етичного кодексу ученого України: недостатній рівень захисту
прав і свобод учасників наукового процесу, зокрема студентів та аспірантів;
відсутність механізмів контролю за виконанням етичних норм, що призводить
до невідповідальної поведінки окремих науковців; відсутність конкретних
стандартів і процедур для вирішення етичних конфліктів; відсутність
механізмів заохочення виконання етичних норм та покарання за їх порушення.
Перспективи удосконалення Етичного кодексу ученого України:
встановлення ясних прав та свобод учасників наукового процесу, зокрема
студентів та аспірантів; розробку механізмів контролю за виконанням етичних
норм, зокрема залучення до цього наукових товариств та організацій; розробку
конкретних стандартів і процедур для вирішення етичних конфліктів,
включаючи медіацію та арбітраж; встановлення механізмів заохочення
виконання етичних норм та покарання за їх порушення, включаючи санкції за
серйозні порушення.
Виконання положень Етичного кодексу сприяє підтримці відкритого,
чесного та етичного наукового середовища, забезпеченню належного рівня
наукової діяльності в Україні та розвитку міжнародної співпраці в галузі науки.
 2.Анотація до ПОЛОЖЕННЯ ПРО АКАДЕМІЧНУ
ДОБРОЧЕСНІСТЬ В НПУ
Положення про Академічну Доброчесність в НПУ імені М.П.
Драгоманова містить в собі набір правил та принципів, які спрямовані на
забезпечення належного рівня морально-етичної поведінки студентів,
викладачів та інших працівників у процесі навчання та наукової діяльності.
Академічна доброчесність визначається як здатність до виконання наукових
досліджень та навчальних завдань у рамках визнаних міжнародним науковим
співтовариством принципів етики та інтелектуальної чесності.
У положенні розглядаються різні аспекти академічної доброчесності, такі
як запобігання шахрайства та плагіату, забезпечення прозорості та дотримання
правил конфіденційності в наукових дослідженнях, відповідальність за точність
та об'єктивність даних, а також взаємовідносини між викладачами та
студентами. Відповідно до положення, порушення академічної доброчесності
може мати серйозні наслідки, такі як скасування наукового ступеня, розпуск
наукового колективу або виключення з університету.
У положенні про Академічну Доброчесність в НПУ імені М.П.
Драгоманова визначено наступні види порушень академічної доброчесності:
академічний плагіат, самоплагіат, фабрикування даних, порушення
конфіденційності, завдання шкоди іншим, використання інших засобів
недоброчесної поведінки, а також інше порушення академічної доброчесності,
яке не відповідає етичним нормам, принципам та правилам наукової етики.
Положення процедур щодо встановлення фактів академічного плагіату в
бакалаврських та магістерських роботах в НПУ імені М.П. Драгоманова описує
послідовність дій викладачів та університетських органів в разі підозри на
академічний плагіат. Зокрема, положення встановлює процедури, які повинні
бути застосовані при виявленні підозрілих робіт, в тому числі оцінку джерел, з
яких була отримана інформація, та застосування антиплагіатних програм.
У разі підтвердження підозри на академічний плагіат, студент повинен
бути повідомлений про це та запросити представити пояснення щодо
використаних джерел інформації у своїй роботі. Якщо студент відмовляється
представляти пояснення або його відповіді не відповідають вимогам, то
викладач повинен провести ретельний аналіз роботи з використанням
антиплагіатних програм.
Якщо факт академічного плагіату був підтверджений, студенту
пропонується добровільно визнати свою вину. Якщо студент не визнає своєї
вини, то проводиться дисциплінарне розслідування, яке визначає ступінь
порушення академічної доброчесності. Приймаються відповідні заходи, такі як
зменшення оцінки за роботу, позбавлення права на захист роботи, або
виключення з університету, якщо порушення визнано. Застосування положення
процедур щодо встановлення фактів академічного плагіату в бакалаврських та
магістерських роботах сприяє забезпеченню належного
Положення про Академічну Доброчесність в НПУ імені М.П.
Драгоманова передбачає порядок подання та розгляду апеляцій щодо
академічного плагіату.
 Зокрема, якщо студент не згоден з рішенням щодо порушення
академічної доброчесності, то він може подати апеляцію до декана факультету
відповідно до встановленого строку. Апеляція повинна бути подана в
письмовому вигляді та містити обґрунтування причин незгоди з рішенням.
Декан факультету повинен розглянути апеляцію протягом 10 робочих
днів з моменту її отримання. Під час розгляду апеляції декан може взяти до
уваги всі факти та докази, які були надані під час попереднього розгляду.
Після розгляду апеляції декан факультету має право залишити рішення
без змін, змінити його або визнати студента невинним. Рішення декана є
остаточним і може бути оскаржене лише у судовому порядку.
Порядок подання та розгляду апеляцій щодо академічного плагіату
дозволяє студентам захищати свої права та інтереси в разі виникнення спірних
ситуацій щодо порушення академічної доброчесності.
У положенні про Академічну Доброчесність в НПУ імені М.П.
Драгоманова передбачені наступні профілактичні заходи щодо запобігання
академічного плагіату: виховна робота серед студентів, навчання методам
наукової роботи та документування джерел інформації, доступ до
антиплагіатних програм, контроль за дотриманням академічної доброчесності,
створення науково-методичних центрів. Ці заходи спрямовані на запобігання
академічного плагіату та формування науково-методичної культури серед
студентів та викладачів.
Отже, Академічна Доброчесність є важливим елементом у вищій освіті та
науковій діяльності, який сприяє розвитку чесної та відповідальної наукової
спільноти.