Академічна нечесність.

Основні прояви академічної нечесності = табу в

академічному світі: плагіат, заборонена допомога (одержання чи надання
допомоги на іспиті, заліку, контрольній роботі, яка забороняється
викладачем); використання підручників, посібників, довідкової літератури
під час будь-якої з форм контролю, якщо це не передбачено її умовами;
списування та передавання своєї роботи для списування іншим; передача та
одержання відповідей перед іспитом;
Використання підставної особи для відповіді, іспиту тощо; подання
результатів групової роботи, якщо роботу замість групи виконала одна особа;
подача як своєї роботи, написаної іншою особою; написання роботи на
замовлення; підробка результатів дослідження; хабарництво.
Американська асоціація університетських професорів // Прозорість і корупція в системі вищої
освіти України: зб. матер. конф. (21–22 листоп. 2002 р., м. Львів). – К.: Таксон, 2003. – (Серія «Вища
освіта в сучасному світі»). – С. 257–258.

Етичний кодекс ученого України [проект]. – К.: Видавничий дім «Академперіодика» НАН України,
2009. – 16 с. Ідея Університету: Антологія / Упоряд. М. Зубрицька, Н. Бабалик, З. Рибчинська. –
Львів: Літопис, 2002. – 304 с.

Кодекс етики університету Конкордія // Прозорість і корупція в системі вищої освіти України: зб.
матер. конф. (21–22 листоп. 2002 р., м. Львів). – К.: Таксон, 2003. – (Серія «Вища освіта в сучасному
світі»). – С. 231–256.

Нортвудський університет (американський приватний університет, заснований у 1959 р.). Кодекс

етики // Прозорість і корупція в системі вищої освіти України: зб. матер. конф. (21–22 листоп. 2002
р., м. Львів). – К.: Таксон, 2003. – (Серія «Вища освіта в сучасному світі»). – С. 259 – 260.

Code of ethics of the Ukrainian Fulbright Association. Етичний кодекс членів Фулбрайтівського
товариства України / Харківська правозахисна група. – Харків: Права людини, 2008. – 32 с.

Процедура розгляду справ про порушення стандартів академічної чесності

Стадія 1. Створення Уповноваженої комісії

Стадія 2. Повідомлення особи про подання скарги

Стадія 3. Проведення розслідування

Стадія 4. Завершення розслідування. Підготовка звіту

Стадія 5. Рішення декана факультету. Санкції за порушення стандартів етичної поведінки

Стадія 6. Апеляційне оскарження

Описаний алгоритм показує типовий перебіг розгляду питання про порушення стандартів
етичної поведінки. Основним завданням залишається забезпечити дотримання базових
принципів недопущення прийняття несправедливих рішень, до яких відносяться, зокрема:
1. Конфіденційність (оскільки навіть чутки про порушення етичних стандартів
членом академічної спільноти можуть нанести непоправну шкоду репутації цієї особи,
особливо важливо забезпечити конфіденційність та не допускати поширення інформації за
межами відповідних регламентних процедур. Лише учасники процедури розгляду
порушення 165 Процедура розгляду справ про порушення стандартів академічної чесності
правил академічної чесності можуть бути обізнані про зміст претензій.)

2. Презумпція невинуватості (жодна особа не може вважатися винною у виявлених

порушеннях, доки її вина не буде доведена в установленому порядку).

3. Невідворотність покарання (по кожному встановленому та доведеному

факту порушення етичних правил має слідувати адекватна реакція зі сторони академічної
спільноти).

4. Змагальність (процес розгляду має передбачати можливість представлення

учасниками своїх доводів, міркувань та доказів по суті справи. Цим обставинам та фактам
має бути дана повна та об’єктивна оцінка).

На завершення, система утвердження академічної етики у США, на

переконання автора, може бути визначена наступною сукупністю параметрів:
• Міжнародний центр з академічної доброчесності — центральний орган “влади”, що
визначає стандарти академічної чесності;
• питаннями академічної чесності в університетах США займаються вже близько 40 років;
• Кодекс честі — це не інструмент покарання за академічну нечесність, а пропозиція
зразкових моделей поведінки при проведенні наукових досліджень; завдання Кодексу —
моніторинг та оцінювання стану дотримання академічних стандартів;
• статистика порушень академічної чесності суттєво відрізняється в різних університетах
та залежить від ступеня “суворості” Кодексу честі університету; 166 Т. Лічман
• кількість випадків порушення академічних стандартів зменшується при переході до
наступних етапів вищої освіти;
• у контрактах науковців зазначено обов’язковість виконання цих стандартів і санкцій за
їх порушення;
• молоді дослідники на початку наукової кар’єри повинні вивчити спеціальний
навчальний модуль та скласти іспит з результатом не меншим 80 % від максимальної
оцінки;
• усі співробітники повинні інформувати підрозділи забезпечення академічної чесності
університету про підозри щодо порушення Кодексу честі;
• за порушення Кодексу академічної чесності науковець може бути позбавлений
наукового ступеня, оскільки він був отриманий на так званих “ненадійних принципах”;
• за порушення Кодексу академічної чесності науковець може бути звільнений з роботи,
навіть у тому випадку, коли має пожиттєвий контракт;
• факти порушення академічної чесності фіксуються в особовій справі співробітника;
• про факти порушення академічної чесності інформується інший університет у разі
переходу туди порушника;
• імена порушників академічної чесності в науці оприлюднюються в спеціалізованому
федеральному журналі;
• перевірка праць на унікальність проводиться шляхом порівняння із працями, внесеними
в електронні бази даних, 167 Процедура розгляду справ про порушення стандартів
академічної чесності а також безпосередньо досвідченими науковцями при поданні
наукових робіт до розгляду;
• єдиної бази даних наукових праць в США на федеральному рівні на цей час не існує,
окремі бази даних створюються університетами за їх бажанням;
• фінансування наукових досліджень може бути припинено в разі виявлення факту
порушення академічної чесності.
Annual Report 2003. The Danish Committees on Scientific Dishonesty //
http://ufm.dk/en/publications/2004/ annual-report-2003-the-danish-committees-on-scientific-
dishonesty

2. Blum S.D. My Word!: Plagiarism and College Culture. – Cornell University Press, 2009. – 240 p.

3. Bowers W.J. Student dishonesty and its control in college. – New York: Bureau of Applied Social
Research, Columbia University, 1964. – 291p.

4. Fahl Christian. Eidesstattliche Versicherung des Promovenden zur Bekämpfungdes des

Plagiatsunwesens?/ Zeitschrift fur Rechtspolitik. – 2012. – №. 1. – P.7-11.

5. Johnson S., Martin M. Academic Dishonesty: A New Twist to an Old Problem. Athletic Therapy Today.
– 2005. – №10(4). – P. 48-50/

6. Roig M. Plagiarism and self-plagiarism: What every author should know // Biochemia Medica. – 2010.
– №20(3). – P. 295-300.

7. Sarita, Rajni Dahiya. Academic cheating among students: pressure of parents and teachers //
International Journal of Applied Research. – 2015. – №1(10). – P. 793-797.

8. The Digital Revolution and Higher Education. By Kim Parker, Amanda Lenhart and Kathleen Moore.
Режим доступу: http://www. pewsocialtrends.org/files/2011/08/online-learning.pdf

9. Waithaka A.G., Gitimu P. Academic dishonesty: Team effort against it; a review of literature // Journal
of Academic and Business Ethics. – Volume 6. – September, 2012. Режим доступу:
http://www.aabri.com/ manuscripts/121142.pdfАкадемічна культура українського студентства:
основні чинники формування та розвитку. Результати всеукраїнського соціологічного дослідження
Режим доступу: http://fond.sociology.kharkov.ua/images/ prezentation160715/press-reliz1.pdf 11.
Вища освіта в Україні: громадська думка студентів. Результати опитування. Режим доступу:
http://dif.org.ua/ua/polls/2015a/visha-osvita-vukraini-gromadska-dumka-studentiv-_1433936412.htm
12. Европейские ученые консолидируют усилия в борьбе с мошенничеством в науке (18 декабря
2008) // Режим доступу: http://www.polit.ru/ news/2008/12/18/esf/ 13. Закон України “Про
авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 року із змінами // Відомості Верховної Ради
України. – 1994. – №13. – ст.64. 14. Закон України “Про вищу освіту” № 1556-VII від 1 липня 2014
року із змінами // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 37-38. – ст. 2004.

15. Кодекс честі Національного технічного університету України “Київський політехнічний

інститут”. – К.:НТУУ “КПІ”, 2015. – 12 с. 16. Beall’s List: Potential, possible, or probable predatory
scholarly open-access publishers [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://
scholarlyoa.com/publishers/.
17. Основи становлення сучасного інженера : навчальний посібник / В.О.Іванов, О.Г. Гусак, Д.В.
Криворучко та ін.; за заг. ред. В.О. Іванова, О.Г. Гусака. – Харків : НТМТ, 2015. – 275 с.

Як правило у вищих навчальних закладах західних країн, де серйозна увага приділяється боротьбі
з академічною нечесністю, студенти складають присягу щодо дотримання певних стандартів
навчання та допомоги у боротьбі з проявами неетичної поведінки з боку викладачів й студентів.

У переліку провідних університетів, що в них студенти складають письмову присягу на відсутність

академічної омани.

Мета присяги полягає у створенні ритуалу, який заохочуватиме студентів та викладачів до

роздумів над пріоритетами навчального закладу та цінностями академічної чесності.

Кодекс честі ще раз підтверджує, що вищий навчальний заклад прагне досягти відмінних успіхів у
викладанні та навчанні студентів, а також підтриманні високих стандартів моральної поведінки.
Реалізація положень Кодексу честі безпосередньо пов’язана з різноманітними правовиховними
заходами. Зокрема, до умов, які сприяють ефективному функціонуванню Кодексу честі, належить
проведення тренінгів з роз’яснення основних вимог цього Кодексу.

Важливою умовою, що забезпечує дієвість Кодексу честі та правового виховання у ВНЗ взагалі є
система судових санкцій, яка передбачає покарання за порушення правил поведінки. Спільними
для багатьох університетів США є суди, які складаються з викладачів та студентів. Концепція
судочинства у вищих навчальних закладах США полягає у дотриманні правил проведення
слухання, оскільки студент як громадянин має право на належне ставлення до нього.

Загалом в університетах США повноваження студентського уряду на початку ХХ ст. обмежувались

дисциплінарно-контролюючими функціями за поведінкою студентів у гуртожитках та за
дотриманням студентами Кодексу честі, який гарантував підвищення якості освіти через
виконання правил академічної чесності. Діяльність студентського уряду належним чином
документувалась відповідальним секретарем (радником), вся документація передавались до
архіву, забезпечуючи накопичення довідкового матеріалу, фактів, досвіду для вивчення наступним
поколінням студентів [5,с.158]. Зміни у структурі інституцій, що допомагають забезпечити
дотримання принципів академічної чесності на сучасному етапі, відбуваються під впливом вимог
студентів щодо захисту власних прав та вимог суспільства до рівня підготовки фахівця і
громадянина

Культура особистості суб'єкта науково-дослідної діяльності

Зміст культури особистості суб'єкта тієї або інакшої діяльності правомірно розглядати
через ведучі цінності, що втілюють відношення професіонала до себе, інших людей і
миру. Для кожної професії вони будуть специфічні, але побудова таких різноманітних
картин, на наш погляд, дуже важлива не тільки для науки, але і для практики, передусім
практики розвитку професійної діяльності. Подібні теоретичні конструкти акцентують
увагу вчених і практиків не на безособових (і безличностних) компонентах діяльності, а на
її інтегруючому і початку, що творить - суб'єктові, підкреслюючи необхідність його
особистої відповідальності і обов'язковість приналежності до культури.

Для початківця професійний шлях молодих людей наявність змісту культури особистості
професіонала вибраної сфери діяльності надасть можливості:
- оцінити міру власної відповідності вимогам професії;

- цілеспрямовано вдосконалити себе;

- усвідомити рівень особистої відповідальності за вибрану справу;

- відчути свою значущість і в професії, і в культурі;

- побачити "горизонти акме", а не просто перспективи кар'єрного зростання.

1. Горовая В. И. Конструктівная педагогічна аксиология // Педагогіка. 2007. № 4.

Об'єкти і суб'єкти права інтелектуальної власності У Конвенції, якою була заснована Всесвітня
організація інтелектуальної власності (1967 р.) зазначається, що інтелектуальна власність об'єднує
права, які стосуються:

1) літературних, художніх і наукових творів;

2) виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо - і телевізійних передач;

3) винаходів у всіх галузях людської діяльності;

4) наукових відкриттів;

5) промислових зразків;

6) товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань і комерційних позначень;

7) захисту від недобросовісної конкуренції;

8) всі інші права, стосуються інтелектуальної власності у виробничій, науковій, літературній і

художній галузях.

1
Використання об’єктів права інтелектуальної власності в наукових установах НАН України
здійснюється з врахування п. 6. Положення про використання об’єктів права інтелектуальної
власності в НАН України, затвердженого розпорядженням Президії НАН України від 16.01.08
№15 (із змінами).
Використання об’єктів інтелектуальної власності включає:
ідентифікацію технічних рішень, відносно яких доцільно здійснити заходи з забезпечення
правової охорони та комерціалізації;
вибір способу охорони ОІВ (авторським правом, правом промислової власності, інститутом
комерційної таємниці, ноу-хау або їх поєднанням). Відносно технологій – розукомплектування
технологій на складові – об’єкти права інтелектуальної власності, в яких втілено окремі елементи
технології;
здійснення заходів з забезпечення правової охорони (укладання договорів з творцями ОІВ,
подання заявок на отримання охоронних документів тощо);
проведення маркетингових, патентно-кон’юнктурних досліджень, зокрема, дослідження
інформації про ринок, компанії, що виробляють продукцію – аналоги, техніко-економічних
характеристик продукції – аналогів, способів її використання, тенденцій науково-технічного
розвитку, ліцензійної практиці, патентної ситуації. Підготовка для кожного виду продукції списку
виробів – аналогів, способів виробництва з зазначенням частки ринку, технічних характеристик,
цін. Для різних ліцензійних сценаріїв: – оцінка кількості потенційних ліцензіатів, можливого
обсягу продукції, що має виготовлятися, суми паушальних платежів та роялті;
визначення патентної чистоти об’єкта, в якому використаний ОІВ та підготовку патентного
формуляру у відповідності до ДСТУ 3575-97;
вибір способу комерціалізації, що включає можливість:

надання ліцензій;
створення венчурного підприємства; придбання компанії;
створення спільного підприємства (господарського товариства);
укладання договорів про спільну діяльність або утворення асоціацій, концернів або інших
об’єднань;
надання технічного сприяння, укладання договорів типу інжинірингу, будівництво
підприємства “під ключ” тощо;
оцінку мінімальної та ринкової вартості надання прав використання ОІВ;
здійснення рекламної діяльності, маркетингу ОІВ;
пошук, оцінка потенційного ліцензіату, споживача продукції Установи;
здійснення аналізу податкової ефективності можливих угод;
проведення переговорів, підписання угоди про конфіденційність у випадку обміну
конфіденційною інформацією;
підготовку договорів з використання ОІВ, зокрема, ліцензійних, про передачу ноу-хау, поставки
продукції, науково-технічної та виробничої кооперації, інжинірингу, утворення спільних
підприємств (господарських товариств), технічного сприяння, інвестиційні, про будівництво
підприємства “під ключ” тощо.

Об’єкти права інтелектуальної власності.

Сучасна класифікація Вперше у міжнародній практиці об’єкти права інтелектуальної власності були
визначені у вже згаданій ст. 2 Конвенції, яка засновує Всесвітню організацію інтелектуальної
власності.

У сучасному праві України перелік об’єктів права інтелектуальної власності надано в ст. 420 ЦК
України.

До таких об’єктів, зокрема, віднесені:

1. літературні та художні твори;

2. комп’ютерні програми;

28 Захист прав інтелектуальної власності.

Практичний посібник

 компіляції даних (бази даних);

 виконання;
  фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
 наукові відкриття;
 винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
 компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
 раціоналізаторські пропозиції;
 сорти рослин, породи тварин;
 комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг),
географічні зазначення (зазначення походження товарів);
 комерційна таємниця.

Цк- циввыльний кодкес

. Державна система правової охорони інтелектуальної власності в Україні За роки незалежності в

Україні розбудовано сучасну державну систему правової охорони інтелектуальної власності.

В спеціальному законодавстві України з питань інтелектуальної власності надане визначення

державної системи правової охорони інтелектуальної власності – це «Установа (тобто центральний
орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності) і сукупність
експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних
закладів, що входять до сфери управління Установи.»

Головним органом (Установою), який забезпечує реалізацію державної політики в сфері

інтелектуальної власності в Україні є Міністерство освіти і науки України.

У квітні 2000 р. у складі міністерства утворено Державний департамент інтелектуальної власності

(далі – Держдепартамент), який є урядовим органом державного управління. Саме на
Держдепартамент покладено виконання конкретних завдань, пов’язаних із забезпеченням
правової охорони інтелектуальної власності.

Основними завданнями Держдепартаменту є: 1 участь в межах своєї компетенції у забезпеченні

реалізації державної політики в сфері інтелектуальної власності; 2 прогнозування і визначення
перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері інтелектуальної власності; 3 організаційне
забезпечення правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності.