ПОЛОЖЕННЯ ПРО АКАДЕМІЧНУ ДОБРОЧЕСНІСТЬ В НПУ

У положенні «Про академічну доброчесність у Національному

педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова» зазаначено загальні
положення про забезпечення реалізації принципів академічної доброчесності,
зокрема запобігання академічному плагіату та його виявленню в наукових,
навчально-методичних і навчальних працях працівників, здобувачів вищої
освіти всіх освітньо-кваліфікайних рівнів та форм навчання, аспірантів,
докторантів та студентів.
У Положенні визначено поняття та загальні принципи академічної
доброчесності, перераховано види порушення академічної доброчесності, такі
як академічний плагіат, самоплагіат, фабрикаці, фальсифікація, списування,
обман, хабарництво та необ‘єктивне оцінювпння.
Згідно Положення працівники та студенти закладів освіти можуть бути
притягнуті до академічної відповідальності (наприклад, відмова у присуженні
наукового ступеня, відмова у присвоєнні педагогічного звання, позбавлення
права брати участь у роботі чи займати посади).
Види академічної відповідальності учасників освітнього процесу
визначаються спеціальним законом або внутрішніми положеннями
Університету. Порядок виявлення фактів порушення визначається Вченою
радою НПУ іменв М. П. Драгоманова.
У Положенні подано вичерпний перелік академічних текстів, які в
обов‘язковому порядку підлягають перевірці та детально описано процедуру
встановлення фактів академічного плагіату в бакалаврських та магістерських
роботах, в дисертаційних працях, в рукописах наукових статей.
Документом передбачено порядок подання та розгляду апеляцій щодо
наявності, відсутності академічного плагіату.
Відповідно до Положення профілактика плагіату у навчальному процесі
здійснюється шляхом формування, видання та розповсюдження методичних
матеріалів з уніфікованим визначенням вимог щодо належного оформлення
посилань на використані у письмових роботах матеріали. Профілактика
плагіату в наукових публікаціях полягає в інформуванні молодих науковців про
правила наукової етики та підвищення відповідальності наукових керіаників за
дотримання норм належного цитування аспірантами та здобувачами.
У прикінцевих положеннях вказано момент, з якого документ набуває
чинності та у якому порядку можуть вводитися зміти або доповнення.
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС УЧЕНОГО УКРАЇНИ
Метою Етичного кодексу вченого України (надалі Кодекс) є
формулювання загальних етичних принципів, яких кожен з науковців
і викладачів має дотримуватися у своїй роботі. Кодекс регулює
відносини науковців між собою та із суспільством. Він установлює
основні засади для оцінки вченими своєї власної роботи та
діяльності колег під моральним кутом. Закріплені тут принципи
мають слугувати основою для етичної підготовки молодих
науковців.
Основним завданням Кодексу є надання пріоритету моральним
вимірам науки та соціальній відповідальності спільноти вчених і
кожного вченого зокрема. Проблема особистої відповідальності
вченого набула важливого значення тому, що суспільні інститути
часом не встигають за стрімкими темпами розвитку науки і
технологій.
Відповідно до загальних положень етика науки базується на
основоположних цінностях, нормах та принципах і визначає
моральну поведінку вченого, його відповідальність перед
суспільством. У своїй роботі вчений має керуватися визнаними
стандартами практики, загальні положення яких сформульовано у
цьому Кодексі, а вчений повинен усвідомлювати, що ефективність
науки оцінює суспільство.
 У документі вказано, що вчений несе моральну відповідальність
за наслідки своєї діяльності, що можуть впливати на розвиток
людства або природи.
Вчений повинен протидіяти отриманню результатів, що
суперечать принципам гуманізму, шляхом.
У Кодексі важливе місце приділено свободі наукової діяльності,
зокрема визначено, що Свобода в науці - це в першу чергу
свобода вибору наукових напрямів дослідження, концепцій,
гіпотез, парадигм, проблем і методів їхнього вирішення, й понад усе,
свобода думки та слова. Свобода в науковій творчості в своїй основі
повинна мати високий професіоналізм. Учений має захищати
свободу наукової думки, засуджувати цензуру щодо наукової
творчості та будь-які намагання монополізувати ті чи інші напрями
науки.
Кодекс зазначає, що основною мотивацією діяльності
вченого має бути прагнення до пізнання та бажання збагатити науку
новими знаннями.
При цьому найвищою нагородою вченого є досягнення
істини та визнання наукового співтовариства. Вчений має право та
обов'язок захищати свій науковий пріоритет. Разом з тим, публікація
неточних і непереконливих наукових результатів, а також
публікація в ненаукових виданнях з метою досягнення пріоритету,
неприпустимі.
Останні положення Кодексу стосуються ученого як
громадянина, вказано, що науковець має присвятити себе пошукові
нових знань та їх застосуванню на благо суспільству та для
збереження природи. Інформація, яка надається суспільству, має
бути достовірною. Вчений протидіє поширенню неперевірених
даних і необґрунтованих рекомендацій.