Білет 8

Методи наукового прогнозування. Прогнозування — це метод, в якому

використовуються як накопичений в минулому досвід, так і поточні припущення відносно
майбутнього в цілях його визначення. Австрійський футуролог Е. Янч умовно поділив їх
на п’ять груп: 1) методи експертних оцінок;2) методи екстраполяції наявних
тенденцій розвитку;3) методи моделювання;4) методи історичних аналогій;5)
сценарії майбутнього. Методи експертних оцінок базуються на збиранні та
систематизації як індивідуальних, так і колективних оцінок експертів провідних
спеціалістів у даній галузі. Тут не просто враховується опосередкована думка експертів, а
й аналізуються та «об’єктивізуються» їхні суб’єктивні оцінки за допомогою спеціальних
процедур. Це істотно підвищує надійність і достовірність прогнозів. Методи
екстраполяції тенденцій розвитку також ефективно застосовуються в глобальному
прогнозуванні. Центральною концепцією цих методів є припущення про безперервність
розвитку більшості процесів реального життя. Якщо для певної системи (технічної,
біологічної, соціальної) у минулому був характерний розвиток (зростання чи спад) з
постійною швидкістю або прискоренням, то є підстави вважати, що ці швидкість чи
прискорення залишаться незмінними деякий час і в майбутньому. Методи моделювання
— це методи, за допомогою яких здійснюється побудова і дослідження прогностичних
моделей об’єкта прогнозування. Ці моделі досить різноманітні. До їх складу входять
формалізовані і неформалізовані історико-логічні моделі, сценарії, графи, імітаційні та
ігрові моделі, «дерево цілей», «дерево проблем», сиcтеми показників тощо.
– історична аналогія, заснована на перенесенні закономірностей розвитку схожих подій
за часом чи з інших сфер знання;
– статистичне моделювання — розроблення й аналіз моделей, які створюються на базі
статистичного. За ступенем формалізації всі методи прогнозування можна розділити на: 1)
інтуїтивні і 2) формалізовані. Серед конкретних методів прогнозування зазвичай
виділяють: екстраполяцію; інтуїтивні (експертні) методи, морфологічний аналіз;
прогнозний сценарій; прогнозний граф і «дерево цілей»; матричний метод; математичні
методи прогнозування.

2.Алгоритм планування соціально-педагогічної роботи з дитиною-девіантом.

1. Виявлення дітей та учнів, схильних до правопорушень, вживання алкогольних напоїв,

наркотичних та психотропних речовин, схильних до бродяжництва та жебрацтва, проявів
жорстокості та насилля, які мають проблеми в поведінці, ознаки емоційних розладів, схильні до
аутоагресивної, самоушкоджуючої або суїцідальної поведінки та мають труднощі в навчанні і
вихованні.
2. Визначення причин труднощів дітей та учнів різних категорій "групи ризику",
індивідуальна діагностика „важковиховуваних”.
3. Корекційно-відновлювальна і розвивальна робота з учнями вищезазначених категорій
(індивідуальна /групова).
4. Просвітницька робота з педколективом навчального закладу з питань взаємодії педагогів і
працівників психологічної служби у профілактиці злочинності та проявів насилля серед
учнівської молоді, попередження дитячої безпритульності і бездоглядності, вживання алкоголю,
наркотиків та психотропних речовин, важковиховуваності дітей та учнів.
5. Просвітницька робота з сім'ями важковиховуваних дітей (консультації, відвідування
вдома).
6. Взаємодія з адміністрацією навчального закладу у профілактиці негативних явищ у
дитячому та учнівському середовищі (рада профілактики, малі педради тощо).
7. Взаємодія з інспекцією у справах неповнолітніх, соціальною службою та іншими
організаціями з питань профілактики злочинності та проявів насилля серед учнівської молоді,
попередження дитячої безпритульності і бездоглядності тощо .