ТЕМА. МАЛА АЗІЯ І ЗАКАВКАЗЗЯ.

ХЕТТСЬКЕ, ФРІГІЙСЬКЕ ТА ЛІДІЙСЬКЕ ЦАРСТВА

ЧАСТИНА 1.
Основні джерела. Археологічне дослідження Анатолії.
Мезолітичні й неолітичні поселення (Чейюню-Тепесі, Чатал-Гуюк) та
поселення доби ранньої бронзи (Троя).
Каппадокія. «Каппадокійські» клинописні таблички.
Ассирійські та урартських написи. Згадки Біблії про «хеттеїв», «царів
хеттейських».
Богазкейський архів. Хетські тексти, складені хеттською (неситською),
палійською та лувійською мовами. Дешифрування в 1915 – 1917 рр. чехом
Ф. Грозним хеттського клинописного письма. X.Т. Боссерт. Каратепе.
Археологічні розкопки Г. Вінклером Хаттуси.
К. Біттель. Розкопки лідійської столиці Сард. Розкопки у фрігійській
столиці Гордіоні.
Ассирійські царські аннали. Перські написі Дарія. Праці античних авторів:
Геродота, Ксенофонта, Страбона, Платона, Плінія Старшого, Павсанія,
Лукана, Лукіана, Діонісія Галікарнаського, лідійського історика Ксанфа (V ст.
до н.е.).
Природно-кліматичні умови, населення Стародавньої Анатолії.
Анато́лія (грец. Aνατολή – «схід сонця») – історична назва внутрішніх
районів Малої Азії, а часом і всього півострова. Гірський рельєф. Висока
сейсмічна активність. Кліматичні контрасти. Річкова система.
Корисні копалини.
Індоєвропейці та їх міграція в Анатолію.
Політична історія хеттів.
Перша велика малоазійська держава. Пітхана. Анніта.
Лабарна.
Хаттусілі І (Лабарна II). Столиця Хаттуса. Панку.
Мурсілі І. Напад на Вавилон. Виникнення політичної
нестабільності. Традиція престолонаслідування.
Телепіну І – останній володар Давньохеттського царства. Встановлення
твердого порядку престолонаслідування. Спустошливий напад хурритів та
каски.
Тутхалія І створення Новохеттської держави (близько 1400 –1200 рр.
до н.е.). Суппілуліум І. Перемога над Мітанні.
Мурсілі II.
Муваталлі. Битва під Кадешем.
Хаттусілі III. Мирний договір з Рамзесом II. Апогей могутності
Новохеттського царства. Феномен хеттської могутності.
Напади на Хеттську державу «народів моря» з Балкан через Босфор та
касків. Зникнення з історичної арени Новохеттського царства Витіснення
хеттів з Анатолії фрігійцями.
 Господарське життя й суспільство Хеттської держави.
Сільське господарство. Землеробство. Тваринництво. Ремесло. Залізне
виробництво. Торгівля.
Форми земельної влсності.
Соціальна стратифікація. Хеттська сім’я. Левірат.
Царська влада.
Міське самоврядування.
Контроль над завойованими територіями.
Судова система. Писане право.
Хеттське військо.
Культура хеттів.
Анатолія після загибелі Хеттського царства.
Наступ зі сходу абхазьких і протогрузинських племен. Мушки. Кіммерійці.
Фракійці. Фрігійці. Абхазькі та західні протогрузинські племена. Лінійці).
Грецькі міста-держави. Хуррити. Урарти. «Велике Хатті». Хеттське царство
«Хатті».
Фрігійське царство.
Столиця – м. Гордіон. X – VIII ст. до н.е. Цар Гордій. Мідас. Підкорення
Фрігії Ассирією. Кочівники-кіммерійці. Лідійське царство.
Лідійське царство.
Культура Фрігії та Лідії.

ЧАСТИНА 2.

Ванське царство (Урарту) та ранні держави Закавказзя.

Природно-кліматичні умови.

Стан джерельної бази. Аннали ассирійських царів. Біблія. Бехістунський

напис Дарія І. Урартські клинописні написи.
Розкопки Тейшебаїні (сучасний Кармірблур поблизу Єревана),
Аргіштіхінілі, фортець Еребуні, Гарні.
Поемі Аполлонія Родосського «Аргонавтика». Геродот. Ксенофонт.
Страбон. Таціт. Плутарх. Йосиф Флавій. Діон Кассій. Пліній Старший.
Птолемей.
Утворення Ванського царства. Утвердження на Вірменському нагір’ї та
Закавказзі куро-аракської ранньобронзової культури. Освоєння залізного
виробництва в II тис. до н.е.
Озеро Урмія. Урарти. Муцацір. Тушпа. «Країна» Наірі.
Утворення племінних об’єднань – Урарту (території Вірменії, Туреччини та
Ірану) та Муцацір. Утворення держави Урарту. Цар Арам. Цар Сардурі І.
Столиця Урарту – Тушпа. Централізація культу.
Розквіт Урарту. Цар Мінуа. Початок урартського
літописання. Удосконалення військової організації. Поширення воєнної
експансії. Адміністративна реформа. Аргішті І. Еребуні. Державні запаси
зерна. М’який контроль над завойованими територіями.
 Сардурі II. Зіткнення з Ассирією. Спустошення Урарту. Руса І. Русахінелі.
Вторгнення кочівників-кіммерійців. Удар по Урарту Саргона ІІ ассирійського.
Край претензіям урартів на політичне лідерство в Передній Азії.
Урартське суспільство. Розвиток поливного землеробства та металургії.
Царські господарства. Центри господарського життя – міста-фортеці
Тейшебаіні, Аргіштіхінелі, Еребуні.
Храмові господарства. Обмеженість торгівлі.
Вершина соціальної піраміди – військова знать і чиновництво. Середній
прошарок – «озброєні вільні люди племені». Самоуправління общини. Рабство
та залежні виробники.
Фундамент централізованої держави – боєздатне військо. Основа збройних
сил – професійні воїни – кіннотники й лучники.
Система намісництв, керованих «начальниками областей».
Занепад Урарту. Утворення ранніх держав Вірменії та Грузії. Насування
скіфів та мідян. Загибель Урарту.
Утворення давньовірменського царства. Армавір. VI ст. до н. е.
Арташес І. Арташат.
Колхіда. Мцхета. Іберія (Картлі). Кавказька Албанія.
Культура Урарту.