Дієслово

Дієслово — самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета й

відповідає на питання що робити? що зробив? що робили? що робитимуть? що
робила? та ін.

Приклад:
Прикрашати, сфотографував, піднімалися,

Дієслова мають вид — доконаний (що зробити?) і недоконаний (що робити?):

лишати — лишити, одержувати — одержати, скакати — скочити.

Особові дієслова бувають дійсного способу (час — теперішній, минулий,

майбутній), умовного (їх уживають з частками б і би лише у формі
минулого часу) і наказового.
Приклад:
Гостює, гостював, гостюватиме, гостював би, хай гостює.
 Дієслова змінюються за особами (1-а, 2-а, 3-я особи) і числами (однина, множина):
я ношу, ми носимо,ти носиш, ви носите, він носить, вони носять.
У формі однини минулого часу визначаємо рід: він піднімався, вона піднімалася, воно
піднімалося.

-уть(-ють) -ать(-ять) Дієслова теперішнього й майбутнього часу (крім складеної

форми) за характером закінчень поділяють на дві дієвідміни
— першу та другу. Найпоширеніший спосіб визначення
дієвідміни — за формою 3-ї особи множини (вони що
(з)роблять?): кажуть, сиплють, варять, біжать.

До І дієвідміни належать дієслова, що в третій особі

множини мають закінчення -уть (-ють): стрижуть,
пишуть, мелють, гріють.

До ІІ дієвідміни належать дієслова, що в третій

особі множини мають закінчення -ать (-ять):
кричать, лежать, вірять, носять.
Дієслова дати, їсти й розповісти, відповісти, доповісти тощо не належать до дієвідмін і
відмінюються за таким зразком:

Дієслова на -вісти без префікса не вживають. Форми доповідять, розповідять,

відповідять використовують рідко. Найуживанішими є описові форми дадуть
відповідь, зроблять доповідь, розкажуть.
 Дієслово може означати:

процес мислення (аналізувати, думати, розмірковувати);

процес мовлення (радити, говорити, розмовляти);
конкретну фізичну дію (йти, будувати, вчитися);
переміщення у просторі (бігти, їхати, йти);
сприйняття органами чуття (нюхати, бачити, чути);
бажання (воліти, хотіти, бажати);
стан, у якому перебуває особа або предмет (спати, стояти, журитися);
ставлення особи до когось чи чогось (поважати, любити, шанувати);
зміни (розквітати, старіти, молодіти).

Дз: Скласти 9 речень з дієсловами з кожної категорії

 Їхати vs їздити
Ви помітили, як змінювалися слова їхати та їздити (рос.: ехать и ездить) у реченні? Розберемо
їхнє відмі́нювання в тепе́рішньому ча́сі (рос.: склонение в настоящем времени).

Їхати Їздити

Я їду Ми їдемо Я їжджу Ми їздимо

Ти їдеш Ви їдете Ти їздиш Ви їздите

Він, вона, воно їде  Вони їдуть Він, вона, воно їздить  Вони їздять

Наголос всюди на ї.
Їжджу вимовляється з подовженим [ж] – їжжу. [ш] у кінці твердий: ти їздиш, ти їдеш.
До речі, їхати та їздити українською ― не одне і те ж. Різниця між словами в тому, що їхати означає
рухатися в певний момент, а їздити – рухатися повторно, постійно, переміщатися взагалі.

Щонеділі я їжджу до батьків.

Сьогодні ввечері я їду до батьків.